ультура > –ос≥йський модерн

ѕри всьому р≥зноман≥тт≥ дов≥льних орнаментальних форм модерн збер≥гаЇ усюди ц¤ сво¤ основна стил≥стична ¤к≥сть: ритм≥чну експрес≥ю, напружен≥сть, емоц≥йну насичен≥сть в≥зерунка. “акий орнамент завжди схильний до експанс≥њ, в≥н розт≥каЇтьс¤, опановуючи доступноњ йому поверхнею. Ќа в≥дм≥ну в≥д класичного в≥н принципово антитектон≥чен, тобто не п≥дкреслюЇ структурн≥сть, не розд≥л¤Ї, а навпроти, зливаЇ р≥знор≥дн≥ частини предмета - ст≥на з його допомогою плавно перет≥каЇ в стелю, горловина ≥ н≥жка вази складають нерозд≥льне ц≥ле з њњ тулубом.

ѕод≥бним же чином "заповзаЇ" зовн≥ усередину декоративного панно, звичайно площинного в мистецтв модерну, шукаЇ з живописом кол≥рн≥ ≥ ритм≥чн≥ зв'¤зки ≥ нав≥ть под≥бн≥ мотиви в пейзажному тл≥ й у в≥зерунку зображених од¤г≥в. ¬≥н руйнуЇ границю м≥ж полем ст≥ни ≥ зображенн¤м, поЇднуЇ, п≥дкор¤ючи своЇму ладов≥ ≥ ритмов≥ живопис ≥ арх≥тектуру.

ќрнамент модерну не задовольн¤Їтьс¤ роллю декоративного заповненн¤ пауз. ” неспок≥йн≥й настирливост≥ його ритм≥в, у завз¤тост≥, з ¤ким в≥н нав'¤зуЇ гл¤дачев≥ свою зламану капризно-нервову збуджен≥сть, Ї претенз≥¤ самому вести головну тему, бути пр¤мим ≥ повним вираженн¤м м≥нливих на рубеж≥ стол≥ть в≥дчутт¤ св≥ту. Ѕагатозначний, в≥н сам переповнений символами - в≥д проростающого з ірунту до небес багатов≥твистого —в≥тового ƒрева до ¬≥чноњ ∆≥ночност≥, вт≥люваноњ в томних масках з текучими пасмами довгого розпущеного волосс¤.

ѕри ус≥й визначеност≥ своњх художн≥х тенденц≥й мистецтво модерну зовс≥м не було монол≥тних, позбавлених внутр≥шн≥х протир≥ч. ѕошуки йшли в багатьох напр¤мках, що маЇ разюч≥ розходженн¤. Ќевтримний орнаментал≥зм сус≥див з повним ≥ принциповим в≥дмовленн¤м в≥д орнаменту. ѕоруч з орнаментами, що вт≥лювали духовну експрес≥ю часу в динам≥ку абстрактних л≥н≥й, з'¤вл¤лис¤ в≥зерунки з натурал≥стично точно в≥дтворених рослин, комах, тварин.

” –ос≥њ в стол¤рн≥й ≥ керам≥чн≥й майстерн¤х велик≥ художники вручну розписували посуд ≥ мебл≥ лубочними ликами ярила - сонц¤, в≥зерунковими хвостами казкових птах≥в —ирина й јлконоста. ” килимових в≥зерунках майол≥кових арх≥тектурних панно пишн≥ кв≥тков≥ мотиви стародавньоњ парч≥ впл≥талис¤ у свав≥льн≥-текуч≥ ритми нового орнаменту.

Ќеоруський стиль

"–омантичне" напр¤мок, ¤к його звичайно не зовс≥м точно називають, повн≥ше за все виразив себе в арх≥тектур≥ ≥ декоративно-прикладн≥й творчост≥ й у менш≥й мер≥ в живопис≥, скульптур≥ ≥ граф≥ку, мало своњ досить близьк≥ аналог≥њ в ≥нших нац≥ональних художн≥х школах ™вропи, що звернули тод≥ увагу на стар≥, головним чином середньов≥чн≥ художн≥ традиц≥њ ≥ спробувавши з њхньою допомогою знову знайти загальнозначущ≥ естетичн≥ ц≥нност≥.

ћайже ≥з самого ж свого виникненн¤, приблизно ≥з середини 1880-х рок≥в "нац≥онально-романтичний", або, ¤к трохи п≥зн≥ше його стали ≥менувати, "неоруський" стиль став затверджувати себе активними ≥ ц≥леспр¤мованими пошуками в област≥ поетики ≥ стил≥стики мистецтва, пошуками, знайшовшими лог≥кою художнього процесу набагато б≥льш ун≥версальний зм≥ст, чим мала його сюжетно-зм≥стовна структура. —аме цим, ≥мов≥рно, порозум≥ваЇтьс¤ вин¤ткова попул¤рн≥сть найб≥льшого представника цього напр¤мку в рос≥йському мистецтв≥ ¬≥ктора ¬аснЇцова.

јрх≥тектура модерну.

як уже говорилос¤, модерн ¤скраво виразивс¤ в роботах зодчих. “ак, нав≥ть через дес¤тил≥тт¤ добре видно, що модерн устиг накласти пом≥тну печатку на арх≥тектурний вигл¤д багатьох м≥ст –ос≥њ - кр≥м ћоскви ≥ ѕетербурга ≥ дачного буд≥вництва навколо обох столиць тут можна назвати ¤к приклад п≥вденн≥ курортн≥ райони ≥ м≥ста ѕоволж¤, де не т≥льки будували велик≥ арх≥тектори ћоскви ≥ ѕетербурга, але ≥ починали майбутн≥ столичн≥ зодч≥, що формувалис¤ по впливом в≥домих майстр≥в модерну.

ћодерн ≥ культурна самосв≥дом≥сть людини т≥Їњ епохи - за ц≥Їю темою криютьс¤ ≥ проблеми мистецтва того часу, ≥ здатн≥сть "нового стилю" впливати на предметне ≥ духовне середовище. ќт ц≥каве св≥дченн¤ Ћуњ јрагону, що в≥дноситьс¤ до 1930 року, коли французький письменник в≥дв≥дав ћоскву ≥ гул¤в по старих московських вулиц¤х: "я гул¤в по вулиц¤х ћоскви, що ще збер≥гала сл≥ди громад¤нськоњ в≥йни вт≥м, що зак≥нчилас¤ вже дес¤ть рок≥в тому, ≥ з величезною ц≥кав≥стю ви¤вл¤в будинку в стил≥ модерн, причому них було набагато б≥льше чим у ѕариж≥... Ўл¤х м≥й, що ¤, завжди п≥шки, проробл¤в по јрбату, проходив повз безл≥ч будинк≥в, що могли суперничати з буд≥вл¤ми ѕарижа, Ѕарселони або Ѕрюссел¤. ѓхн≥й примхливий декор належав шуканн¤м тридц¤тир≥чноњ давнини... Ќа —тар≥й Ќик≥тськ≥й, що тод≥ вже називалас¤ вулицею √ерцена, ¤к ≥ ран≥ше можна бачити особн¤к –¤бушинського, побудований Ўехтелем у 1900 роц≥, з його іратами, балконами, з його що йде поверху мозањчним кв≥тковим фризом, що належить ¬рубелю. “ому ж зодчому належить монументальний будинок ярославського вокзалу, у ¤кому, ¤к ≥ в особн¤ку ћ≥ндовских на кут≥  ухарськоњ вулиц≥, побудованим арх≥тектором Ћ.  екушевим, дуже ¤сно ви¤вл¤ютьс¤ рос≥йськ≥ нац≥ональн≥ джерела цього мистецтва. –исами модерну в≥дзначен≥ ≥ багато хто ≥нш≥, б≥льш скромн≥ будинки в район≥ јрбата, насамперед дох≥дн≥ будинки, хоча це в≥дноситьс¤ б≥льше до њхнього декору, чим власне до арх≥тектурних р≥шень. ≤снували своњ зв'¤зки м≥ж цим мистецтвом, наст≥льки попул¤рним у –ос≥њ до 1914 року ≥, що з'Їднали в соб≥ натхненн¤ ƒревньоњ –ус≥ час≥в "—лова про полк ≤гор≥в" ≥ ≥нтернац≥ональний рух декоративного стилю модерн, ≥ в ту ж епоху розкв≥тлим пишним кольором "рос≥йським стилем". Ћише значно п≥зн≥ше мен≥ удалос¤ побачити ≥нтер'Їри будинк≥в модерну, ≥ ¤ знайшов там дивн≥ кам≥ни, металеве литт¤, сходов≥ поручн≥, люстри, перед ¤кими бл≥дли виробу зах≥дних майстр≥в".

јрх≥тектором, що найб≥льш повно вт≥лив основн≥ тенденц≥њ розвитку рос≥йського модерну був ‘. Ўехтель. ¬≥н п≥дсв≥домо йшов до модерну через творч≥сть театрального декоратора, оформител¤ народних св¤т, творц¤ театрал≥зованих арх≥тектурних комплекс≥в (що дуже сп≥взвучно сам≥й природ≥ модерну).

√отика ≥ модерн

¬ одн≥й з≥ своњх перших великих роб≥т - особн¤ку «.√. ћорозовоњ на —пиридоновц≥ в ћоскв≥, ‘. Ўехтель см≥ло трансформуЇ композиц≥йн≥ ≥ декоративн≥ прийоми "готики".

¬ епоху модерну в готиц≥ стали ц≥нувати не т≥льки вигадливу арх≥тектурну декорац≥ю, ¤к в епоху класицизму, не т≥льки романтичн≥сть художнього образа, волю ≥ см≥лив≥сть просторових побудов, ¤к в епоху еклектики, але ≥ властиву њй внутр≥шню орган≥чн≥сть, п≥д ¤кою стали розум≥ти Їдн≥сть арх≥тектурноњ форми ≥ конструкц≥њ, Їдн≥сть декоративних ≥ функц≥ональних елемент≥в, ≥ ту близьк≥сть до орган≥чного св≥ту, що стала одним з нар≥жних камен≥в естетики модерну.

“реба визнати, що при ус≥й в≥дм≥нност≥ модерну в≥д готики мисленн¤ арх≥тектурними формами, при ¤к≥й обс¤ги пластично сп≥вв≥днос¤тьс¤ з простором, визначаючи внутр≥шн≥й динам≥зм художнього образа заради ≥ррац≥ональност≥ його зм≥сту, даЇ в≥домий прив≥д дл¤ под≥бного з≥ставленн¤.

ѕредставленн¤ про торжество духу, романтична приналежн≥сть образ≥в готики також багато в чому минулому близьк≥ св≥тов≥дчуванню "нового стилю". —тил≥зац≥њ на тему "готики", що випереджають пор¤д з≥ стил≥заци¤ми на "рос≥¤ни" теми по¤ва перших добутк≥в "чистого" модерну в –ос≥њ. –азом ≥з прагненн¤м в≥дтворити просторов≥ враженн¤ в≥д готики зростаЇ т¤ж≥нн¤ до одухотворених арх≥тектурних образ≥в, далеким в≥д прозањчноњ повс¤кденност≥, ≥ до стил≥зац≥њ рослинних орган≥чних "готичних" мотив≥в, що вт≥люють представленн¤ про Їдн≥сть функц≥њ ≥ декоративноњ форми.

≤стотно, що дл¤ кращих добутк≥в модерну, особливо раннього пер≥оду, характерн≥ поетична натхненн≥сть, велика емоц≥йна виразн≥сть ≥ в той же час - рац≥онал≥зм, що лежить в основ≥ всього образного р≥шенн¤ в ц≥лому. “аке сполученн¤ також нагадуЇ про готику, тим б≥льше, ¤кщо врахувати, ¤ке значенн¤ й в епоху середньов≥чч¤ надавалос¤ перемоз≥ художника над матер≥Їю в самому створенн≥ арх≥тектурного образа. ƒо цього варто додати властиве "новому стилев≥" захопленн¤ середньов≥чними в≥тражами, що в живопис≥ приводить до "клазоун≥зму", що спостер≥гаЇтьс¤ при декоративних р≥шенн¤х "нагл¤дку" (¤кщо використовувати вираженн¤ ќлександра ≤ванова) на стародавн≥ шпалери ≥ гобелени, що позначаЇтьс¤ в розум≥нн≥ кольору, загальних колористичних р≥шенн¤х тощо.

јле повернемос¤ до особн¤ка ћорозовоњ. ” ньому ще немаЇ ¤вних прикмет стил≥зац≥њ модерну, але вже Ї присутн≥м той момент гротеску, що знаменував зародженн¤ новоњ стил≥стики. ѕоступове "розмиванн¤" ч≥ткоњ границ≥ м≥ж арх≥тектурою ≥ скульптурою, м≥ж функц≥Їю ≥ прикрасою, реальною д≥йсн≥стю ≥ фантаз≥Їю вже багато в чому близько до естетики модерну.

“ворч≥сть Ўехтел¤ охоплюЇ ус≥ види арх≥тектурного буд≥вництва Ц приватн≥ особн¤ки, дох≥дн≥ будинки, будинки торговельних ф≥рм, вокзали.

“иповим ≥ найб≥льш зробленим зразком раннього модерну в –ос≥њ Ї особн¤к –¤бушинского в ћоскв≥. јвтор затверджуЇ в плануванн≥ будинку принцип в≥льноњ асиметр≥њ . ожний з фасад≥в особн¤ка скомпонований по-своЇму. Ѕудинок ¤вл¤Ї собою сполученн¤ пластично, скульптурно трактованих обс¤г≥в, що утворюють уступчасту композиц≥ю. ќсобн¤к облицьований св≥тлою глазурованою цеглою, що типово дл¤ будинку в стил≥ модерн. Ѕагаторазово повторюючи в малюнку мозањчного фриза, в ажурних плет≥нн¤х в≥конних в≥траж≥в, у в≥зерунку вуличноњ огорож≥ ≥ балконних ірат, цей мотив особливо багато роз≥граний у декоративному оздобленн≥ ≥нтер'Їра, дос¤гаючи свого апогею у вигадлив≥й форм≥ мармурових сход≥в, що представл¤Ї собою хвилю що зметнулас¤ й обпадаЇ.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: –ос≥йський модерн
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3099 прочитано)