ультура > “радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥

“радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥

ѕон¤тт¤ УкультураФ охоплюЇ ¤к духовн≥, так ≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, вироблен≥ народом упродовж його ≥стор≥њ. ƒо духовноњ культури належать дос¤гненн¤ в галуз≥ науки, мистецтва, л≥тератури, ф≥лософ≥њ, морал≥, осв≥ти тощо.

ћатер≥альна культура охоплюЇ вс≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, створен≥ народом. „асом не можна провести ч≥ткоњ меж≥ м≥ж духовними ≥ матер≥альними ц≥нност¤ми: скаж≥мо, книги, картини, скульптура чи ювел≥рн≥ вироби Ц це водночас памТ¤тки ≥ матер≥альноњ, ≥ духовноњ культури, тому часто вони розгл¤даютьс¤ у взаЇмозвТ¤зку.

¬раховуючи багатопланов≥сть ≥ невичерпн≥сть теми, доц≥льно спинитис¤ лише на де¤ких загальних аспектах украњнськоњ матер≥альноњ культури, починаючи з господарськоњ д≥¤льност≥, оск≥льки вона була тим грунтом, на ¤кому формувались основн≥ види матер≥альноњ культури украњнц≥в. ќпис матер≥альноњ культури народу мусить в≥дображати њњ особливост≥ у таких аспектах:

у д≥ахрон≥њ Ц в≥д найдавн≥ших час≥в до сьогоденн¤;

у р≥зних етнограф≥чних районах ≥ локальних групах украњнського населенн¤;

у р≥зних галуз¤х матер≥альноњ культури;

у р≥зних соц≥альних верствах населенн¤;

у взаЇмозвТ¤зках з культурою ≥нших народ≥в тощо.

«а ск≥фською легендою трьом синам першого чолов≥ка “арг≥та¤ з неба впали золот≥ дари: плуг, ¤рмо, сокира ≥ чаша. „и були це символ≥чн≥ знаки? јдже знар¤дд¤ оброб≥тку грунту Ц плуг ≥ ¤рмо Ц разом з двома ≥ншими Ц сокира (ремесло), чаша (ритуальний атрибут) Ц м≥цно прижилис¤ в народ≥в ѕодн≥провТ¤. ÷е засв≥дчують археолог≥чн≥ знах≥дки: знар¤дд¤ прац≥, рештки житла, керам≥чн≥ вироби, буд≥вельн≥ матер≥али, залишки майстерень, художн≥ вироби з м≥д≥, зал≥за, золота, ср≥бла, кост≥ й скла.

’л≥боробство: р≥льництво, городництво, сад≥вництво.

ќброб≥ток земл≥, вирощуванн¤ хл≥ба Ц це пров≥дна галузь господарства украњнц≥в. …ого початки с¤гають VI-V тис¤чол≥тт¤ до н.е., тобто раннього неол≥ту.

«гадаЇмо записи √еродота про те, що —к≥ф≥¤ торгувала хл≥бом з ≥ншими крањнами, легендарну јртан≥ю (ќратан≥ю). «вичай Ухл≥ба Ц сол≥Ф Ц св≥дченн¤ найпочесн≥шоњ прац≥ хл≥бороб≥в. Ќа територ≥њ ”крањни археологами в≥днайдено понад 150 поселень, у ¤ких ви¤влено знар¤дд¤ оброб≥тку грунту: плуги, борони, серпи, а також жорна, що перемелювали зерно.

Ќайдавн≥шим знар¤дд¤м землеробства визнано рало (епоха бронзи), п≥зн≥ше зТ¤вл¤Їтьс¤ соха, ¤ка застосовуЇтьс¤ дл¤ оброб≥тку грунту в л≥сових районах. ” народних казках ≥нод≥ згадуютьс¤ золот≥ наральники, ¤к≥ Ї успадкованими знанн¤ми про золотий плуг ск≥ф≥в, що повТ¤зувавс¤ у народн≥й у¤в≥ з чар≥вною небесною субстанц≥Їю.

ƒосл≥дженн¤ знайдених археологами знар¤дь землеробства п≥дтверджують, що в≥д давньоруського плуга веде св≥й родов≥д ≥ украњнський плуг. «астосовувались у землеробств≥ також борони, волокуш≥, лопати тощо.

¬≥домост≥ про цю найпоширен≥шу галузь господарськоњ д≥¤льност≥ в  ињвськ≥й –ус≥ дають також л≥тописи. « них дов≥дуЇмос¤, що наш≥ предки с≥¤ли жито, пшеницю, ¤чм≥нь, овес, просо, гречку, горох, льон, боби, конопл≥. Ќа городах вирощували овоч≥: капусту, р≥пу, ог≥рки, цибулю, хм≥ль, мак, г≥рчицю; у садах Ц плодов≥ дерева: ¤блун≥, груш≥, сливи, вишн≥.

” Ћаврент≥њвському л≥топис≥ Ї слова, ¤к≥ говорила кн¤гин¤ ќльга древл¤нам: У¬с≥ гради ваш≥... д≥лають ниви сво¤ ≥ земле сво¤Ф (946). «гадки про рало знаходимо в 964 р., коли вТ¤тич≥ пов≥домл¤ли кн¤з¤ —в¤тослава про те, що вони плат¤ть хазарам данину по Ушел¤гу от ралаФ. Ѕезумовно, традиц≥њ землеробства розвивалис¤ в  ињвськ≥й –ус≥ значно ран≥ше, н≥ж це маЇмо в писемних згадках. ћожна з впевнен≥стю стверджувати, що аграрна культура ”крањни маЇ к≥лька тис¤чол≥тню ≥стор≥ю: з к≥нц¤ IV тис¤чол≥тт¤ до н.е. землеробство вже мало своњ традиц≥њ вироблен≥ трип≥льськими племенами. ¬елику роль в цьому в≥д≥грали природн≥ умови: ландшафт, кл≥мат, родюч≥сть грунт≥в тощо. ћайже 90% земель придатн≥ дл¤ землеробства ≥ сад≥вництва, решта займають гори ≥ болота. «вичайно, в дан≥ часи такий розпод≥л був дещо ≥ншим, проте високо ¤к≥сн≥сть грунту не п≥дл¤гаЇ сумн≥ву. Ѕагато р≥зноман≥тн≥сть ірунтотворних пор≥д спри¤ла розвитку землеробства.

¬ ”крањн≥ упродовж в≥к≥в ≥снували р≥зн≥ системи землеробства: вирубно-вогнева, перелогова, двоп≥льна, трип≥льна, чотирип≥льна (на ѕод≥лл≥).  ожна з них мала своњ вигоди та недол≥ки. Ѕагатоп≥льну систему могли впроваджувати лише досить велик≥ землевласники, малоземельному господарю це було не п≥д силу.

Ќайдавн≥шою з в≥домих систем можна вважати вогнево-вирубну д≥л¤нку дл¤ пос≥ву готували заздалег≥дь, рубаючи взимку або восени дерева та кущ≥, залишали њх на земл≥, щоб навесн≥ спалити. ƒал≥ без оранки с≥¤ли льон або просо, ≥ т≥льки в наступн≥ роки на ц≥й нив≥ с≥¤ли зернов≥ культури. “ака система була надзвичайно трудом≥сткою ≥ непродуктивною. ќсобливого поширенн¤ вогнево-виробна система набула в районах Ћ≥состепу.

” степових районах була поширена перелогова або залежна система землеробства, ¤ка також вважаЇтьс¤ одн≥Їю з найдавн≥ших. ѓњ особлив≥сть пол¤гаЇ в тому, що ланов≥, ¤кий перестаЇ родити, дають час на УзалежФ, тобто не зас≥вають його к≥лька рок≥в, поки земл¤ знову наберетьс¤ сили.

ѕерех≥д до трип≥льноњ системи землеробства можна вважати великим прогресом. Ќайб≥льшого поширенн¤ ц¤ система набула за час≥в  ињвськоњ –ус≥. ¬с≥ орн≥ земл≥ под≥л¤ли на три частини: одну в≥дводили п≥д озим≥ культури, другу Ц п≥д ¤р≥, третю Ц п≥д пар. ƒ≥л¤нка, що була п≥д паром, могла використовуватись ¤к пасовисько дл¤ худоби. Ќаступного року вона зас≥валась озиминою (житом, пшеницею), а через р≥к Ц ¤ровиною. “а д≥л¤нка, з ¤коњ з≥брали ¤ров≥, залишалас¤ п≥д пар. ќтже, таке чергуванн¤ пол≥в давало можлив≥сть вирощувати р≥зн≥ культури одночасно, а також пол≥пшувати родюч≥сть грунту. ’оча, звичайно, сел¤ни не завжди дотримувалис¤ строгого чергуванн¤ Уозим≥-¤р≥-толокаФ, бо основним продуктом харчуванн¤ сел¤нськоњ с≥мТњ, ¤к правило, залишалос¤ жито.

«емлеробство под≥л¤Їтьс¤ на три основн≥ напр¤мки: р≥льництво, городництво, ≥ сад≥вництво, ¤к≥ однаковою м≥рою притаманн≥ украњнському народов≥. ¬ садах ≥ на городах вирощували в основному т≥ ж культури, що ≥ нин≥ поширен≥ на украњнськ≥й земл≥. ¬  ињвськ≥й –ус≥ сади вирощувалис¤ на т≥льки по селах, нав≥ть у густонаселених м≥стах б≥л¤ кожного будинку був св≥й садок. « виникненн¤ монастир≥в ув≥йшло в звичай вирощувати велик≥ сади на монастирських земл¤х. “ака традиц≥¤ трималас¤ досить довго: √≥льденштедт в опис≥ своЇњ подорож≥ в 1774 р. вказуЇ, що Уовочев≥ дерева можна знайти маже б≥л¤ кожного будинку в  иЇв≥, а Уна ѕод≥лл≥ Ї державна шовковична плантац≥¤ з 500 великими чорними шовковиц¤ми. ™ також ≥ виноградникиФ. Ћюбов до земл≥ розвинута в украњнц≥в з такою силою, що дивувала нав≥ть наших сус≥д≥в Ц рос≥¤н. “ак, рос≥йський вчений ¬асиль «уЇв писав про —лоб≥дську ”крањну: Укуди не поњдеш, скр≥зь поверхн¤ земл≥ вкрита здеб≥льшого зб≥жж¤м, а дал≥ або баштани, або овочев≥ садкиФ.

¬ ”крањн≥ найулюблен≥шими фруктами були вишн≥, сливи, ¤блука, груш≥, малина, пор≥чка, агрус; на п≥вдн≥ Ц абрикоси, персики, черешн≥, виноград. Ќин≥ важко встановити, коли почалос¤ культивуванн¤ кожноњ з цих культур. “а уже в ≤≤≤ ст. н.е. було в≥домо к≥лька дес¤тк≥в сорт≥в груш, а сливи культивувалис¤ вже в IV-VI ст. до н.е. ”крањнц≥ здавна вм≥ли прищеплювати дерева, виводити нов≥ сорти ¤блук ≥ груш. —ад≥вництвом традиц≥йно займалис¤ чолов≥ки, городництво з непамТ¤тних час≥в було зан¤тт¤м ж≥нок. —еред найдавн≥ших городн≥х культур в ”крањн≥ сл≥д назвати моркву, ог≥рки, капусту, бур¤к, часник, цибулю. ƒе¤к≥ з них довгий час вживалис¤ ¤к дик≥ рослини (ог≥рок, бур¤к, морква), культивуватис¤ вони почали в античн≥ часи. Ќайп≥зн≥ше в ”крањну потрапили картопл¤ та пом≥дори.

Ќа особливу увагу заслуговуЇ досл≥дженн¤ традиц≥йних знар¤дь оброб≥тку грунту, оск≥льки без нього у¤вленн¤ про землеробськ≥ традиц≥њ наших предк≥в було б неповним.  р≥м того, знайден≥ археологами, з≥бран≥ етнографами зразки цих знар¤дь Ї саме матер≥альними, речовими доказами давност≥ хл≥боробських традиц≥й в ”крањн≥. Ќайдавн≥ша знах≥дка зал≥зноњ частини рала (наральник) датуЇтьс¤ першими стол≥тт¤ми нашоњ ери. ÷е наральник з поселенн¤ черн¤х≥вськоњ культури. ƒо по¤ви зал≥зних частин рало виготовл¤лос¤ з твердих пор≥д дерева, отже, можна гадати, що воно виникло значно ран≥ше. ¬ —умському краЇзнавчому музењ збер≥гаЇтьс¤ рало, ¤ке датуЇтьс¤ другою половиною ≤ тис¤чол≥тт¤ н.е. –ало Ц знар¤дд¤, що не перевертаЇ грунту при оранц≥, а лише розриваЇ ≥ робить борозну. ¬ ”крањн≥ ≥снувало багато вид≥в рала, оск≥льки воно набуло вже за час≥в  ињвськоњ –ус≥ функц≥њ розлущуванн¤ земл≥, пор¤д з новими, досконал≥шими знар¤дд¤ми воно дожило до ’≤’ ст.

ѕан≥вним знар¤дд¤м оброб≥тку грунту поруч ≥з ралом став плуг. ƒеревТ¤ний, ≥з зал≥зним лемешем ≥ череслом плуг побутував у  ињвськ≥й –ус≥, про що Ї згадка в Уѕов≥ст≥ времТ¤них л≥тФ: Уѕ≥шов ¬олодимир на л¤х≥в ≥ захопив города њхн≥... цього ж року ≥ вТ¤тич≥в перем≥г, ≥ наклав на них дань в≥д плуга, ¤к ≥ отець його бравФ (981). «нах≥дки зал≥жноњ частини плуга (чересла) археологам в≥дом≥ з VIII ст.  онструкц≥ю найдавн≥ших плуг≥в можна у¤вити за давн≥ми м≥н≥атюрами з л≥топис≥в (наприклад,  ен≥зберзький л≥топис). ќрач≥ в≥ддавали перевагу плугов≥ перед ≥ншими знар¤дд¤ми, про що може св≥дчити давн¤ приказка: Уƒе оре соха, там трава висиха, а де плуг ходить, там ≥ хл≥б родитьФ.

ѕлуг складавс¤ з к≥лькох деталей, ¤к≥ у р≥зних етнограф≥чних районах ”крањни мали р≥зн≥ назви. Уƒо робочоњ частини належала п≥дошва (полоз, повзун, плаха), лем≥ш (зал≥зо, плита), полиц¤ (дошка), стовпа (п≥дойма), чересло (н≥ж, р≥зак). √р¤д≥ль (стр≥ла, вал, придолиб) служив дл¤ зТЇднанн¤ робочоњ частини з передком. Ќаправл¤ли плуг за допомогою двох ручок (чеп≥г).

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: “радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5654 прочитано)