ультура > “радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥

Ќин≥ в степових област¤х ”крањни переважають вовн¤н≥ породи овець (тонкорунна ≥ нап≥втонкорунна): аскан≥йська, циганська. ¬ л≥состепових, пол≥ських та г≥рських районах - мТ¤со-вовн¤н≥ породи: прекос, каракульська (сокольська смушкова) тощо. ¬  арпатах вирощують м≥сцеву рацку та ракель. Ќин≥ в ”крањн≥ зб≥льшуЇтьс¤ погол≥вТ¤ тонкорунних пор≥д овець ≥ зменшуЇтьс¤ к≥льк≥сть грубововн¤них.

як м≥сцева допом≥жна галузь тваринництва розвиваЇтьс¤ в ”крањн≥ ≥ коз≥вництво (переважно ¤к молочна галузь). ¬ давн≥ часи коз≥вництво було поширене б≥льше.  оза, ¤к уже згадувалос¤, була тотемом де¤ких давньоукрањнських племен ≥ тому завжди вважалас¤ чистою твариною.  оза нав≥ть не питиме води, ¤кщо њњ вже покоштувала ≥нша тварина або людина. ¬ ”крањн≥ не т≥льки вживали молоко кози, але й збирали тонк≥ нитки ≥ випл≥тали красив≥ хустки, шапки тощо.

 рол≥вництво поширене переважно на ѕол≥сс≥ та в де¤ких област¤х л≥состеповоњ зони. ѕромислове виробництво мТ¤са та хутра крол≥в в ”крањн≥ значною м≥рою доповнюЇтьс¤ й за рахунок приватних господарств населенн¤.

¬ажливою галуззю тваринництва Ї птах≥вництво.  ожна сел¤нська родина маЇ в своЇму господарств≥ св≥йських птах≥в: курей, качок, гусей чи ≥ндик≥в. ÷е в≥дносно не трудом≥стка прац¤ Ц утриманн¤ птах≥в, год≥вл¤, випасанн¤ (дл¤ качок, гусей, ≥ндик≥в), ¤кщо пор≥вн¤ти њњ з утриманн¤м кор≥в чи свиней. “ому птах≥вництво, в тому числ≥ й домашнЇ, набуло великого поширенн¤ у вс≥х районах ”крањни.  р≥м поживного мТ¤са та ¤Їць, птахи дають ще й пух та п≥рТ¤. ¬ ”крањн≥ найб≥льш поширеними породами курей Ї украњнська зозул¤ста, леггорн, чорна, первомайська, бройлер. ѕороди качок Ц пек≥нська та украњнська с≥ра; гусей Ц роменська та велика б≥ла; ≥ндик≥в Ц бронзовий широкогрудий та московський.

ѕтах≥вництво в ”крањн≥ дос¤гло найвищого р≥вн¤ промислового розвитку пор≥вн¤но з ≥ншими галуз¤ми тваринництва.

ƒо галузей тваринництва належать також шовк≥вництво (вирощуванн¤ шовкопр¤да) та бдж≥льництво. Ќайб≥льш≥ плантац≥њ шовковиц≥ належать господарствам степовоњ та л≥состеповоњ зон. ќсновна продукц≥¤ цих господарств Ц це кокони шовкопр¤да, з ¤ких виробл¤ють натуральний шовк. ¬ п≥вденних рег≥онах ”крањни де¤ку допомогу шовк≥вникам надають приватн≥ господарства, у ¤ких вирощують кокони.

ƒобуванн¤ меду було в≥доме в ѕричорноморТњ з прадавн≥х час≥в. ѕро це писав ще ѕр≥ск ѕан≥йський у своњх спогадах про подорож у столицю јт≥ли: У¬ поселенн¤х нам в≥дпускали дл¤ њж≥ зам≥сть вина так званий туземц¤ми медосФ.

Ѕдж≥льництво в давнину називалос¤ бортництвом (в≥д старословТ¤нського борть Ц вулик у дупл≥ дерева). ћед Ц також традиц≥йний нап≥й; вин використовувавс¤ ≥ дл¤ виготовленн¤ солодких страв. «нар¤дд¤ бортництва Ц спец≥альн≥ нож≥ дл¤ вир≥зуванн¤ ст≥льник≥в Ц знайден≥ в розкопках степовоњ та л≥совоњ зон ”крањни. ” —умському краЇзнавчому музењ експонуЇтьс¤ горщик ≥з залишками меду тис¤чол≥тньоњ давност≥. ћед збирали в≥д диких бдж≥л у л≥сових хащах, у дуплах дерев: кожен, хто находив борть, ставив свою зарубку, св≥й знак на дерев≥ ≥ вважавс¤ њњ власником. ” У–уськ≥й правд≥Ф Ї к≥лька статей про покаранн¤ тих, хто знищував або незаконно привласнював чужу борть.

ќсобливо були поширен≥ напоњ з меду, ¤к≥ варилис¤ при кн¤жому двор≥ та в с≥мТ¤х знатних бо¤р. ÷≥ напоњ могли збер≥гатис¤ впродовж к≥лькох дес¤тил≥ть у спец≥альних льохах Ц медумах. ÷¤ давн¤ традиц≥¤ медовар≥нн¤ припинилас¤ у ’VIII ст. у звТ¤зку з по¤вою дешевих зам≥нник≥в меду з цукру.

Ўироко застосовувавс¤ мед ≥ в л≥кувальн≥й практиц≥. ƒочка кн¤з¤ ћстислава ¬олодимировича ™впракс≥¤ написала нав≥ть медичний трактат Ућаз≥Ф, де описала р≥зн≥ способи л≥куванн¤ медом ≥ виготовленн¤ з нього ц≥лющих м≥кстур. ÷ей медичний трактат ц≥нний ще й тим, що його вперше у св≥т≥ написала ж≥нка (не враховуючи  леопатру, ¤ка писала про косметику).

ќсобливо в≥домими м≥сц¤ми бдж≥льництва в ”крањн≥ були урочища вздовж ƒн≥пра, ≤нгулу й √ромокл≥њ. “ут ≥ запор≥зьк≥ козаки встановлювали своњ пас≥ки. « меду вони варили напоњ, а з воску виготовл¤ли св≥чки. ѕриказка: УЅджола Ц божа мушка, а пас≥чник Ц божий чолов≥кФ св≥дчить про почесн≥сть прац≥ збирач≥в меду, про Убогоугодн≥стьФ ц≥Їњ справи.

ѕерше збиранн¤ меду (вир≥занн¤ ст≥льник≥в) в≥дбувалос¤ на ћалого —паса (1 серпн¤), друге Ц на ¬еликого —паса (6 серпн¤). ”перше мед њд¤ть з маковими коржиками, вдруге Ц з ¤блуками та грушами. ÷е ритуальна њжа на св¤та. ≤нш≥ ритуали, повТ¤зан≥ з бдж≥льництвом, мають символ≥чне значенн¤: наприклад, п≥дкиданн¤ першоњ ложки кут≥ на стелю, Ущоб бджоли роњлис¤Ф, або Ущоб роњ с≥далиФ.

”  ињвськ≥й –ус≥ були переважно л≥сов≥ промисли меду, проте з ’IV ст. починаЇтьс¤ новий етап бдж≥льництва, повТ¤заний з≥ штучними борт¤ми Ц вуликами. Ќа п≥вдн≥ були поширен≥ сапетков≥ вулики, тобто плетен≥ з очерету, рогози, верби й соломи ≥ всередин≥ обмазан≥ глиною. ѕерший рамковий вулик був сконструйований в 1814 р. украњнським вченим ѕетром ѕрокоповичем, та, ¤к це часто в нас буваЇ, цей винах≥д не був визнаний на батьк≥вщин≥ вченого, в≥н почав використовуватись в Ќ≥меччин≥, ≥ лише згодом повернувс¤ до нас. ¬ ”крањн≥ створено ћузей бдж≥льництва, де в≥дображено ≥стор≥ю бортництва, пас≥чництва, медовар≥нн¤. ÷ей музей знаходитьс¤ в √ад¤ч≥ на ѕолтавщин≥.

ƒомашн≥ ремесла ≥ художн≥ промисли

—поконв≥ку народне декоративне мистецтво розвивалос¤ у двох напр¤мках: ¤к домашн≥ ремесла дл¤ потреб своЇњ родини, ≥ ¤к орган≥зован≥ промисли, що створювали товари дл¤ продажу. „асто вироби народного мистецтва виготовл¤лис¤ спец≥ально на замовленн¤ споживача. ќрган≥зовуван≥ художн≥ промисли виникали на основ≥ домашн≥х ремесел.

”  ињвськ≥й –ус≥ значного розвитку дос¤гли художн≥ ремесла у  иЇв≥, „ерн≥гов≥, Ћьвов≥, √алич≥ та ≥нших м≥стах.

¬ ’≤’ ст. в ”крањн≥ створювалис¤ рем≥снич≥ цехи, ¤к≥ згодом переросли в майстерн≥ та мануфактури.

«вичайно, промисли под≥л¤ють за ступенем художньо-творчоњ прац≥ на к≥лька груп. ѕершу групу становл¤ть ремесла, в ¤ких переважаЇ виробничо-рем≥снича майстерн≥сть. ÷е не розписаний гончарний посуд, ≥нш≥ реч≥ утил≥тарного призначенн¤. ƒруга група Ц ремесла, в ¤ких творчий ≥ виробничий процеси займають приблизно однакове м≥сце: розписний та ф≥гурний посуд, дит¤ч≥ ≥грашки, ткацьк≥ вироби, вишивка тощо. “рет¤ група Ц промисли, в ¤ких творчий процес в≥д≥граЇ головну, вир≥шальну роль: декоративний посуд, виготовленн¤ мистецький сувен≥рних вироб≥в, наст≥нн≥ художн≥ розписи (мальовки) тощо.

ќтже, народн≥ художн≥ промисли Ц це орган≥зоване виробництво твор≥в декоративно-ужиткового мистецтва, призначених дл¤ продажу. ѕ≥д декоративно-ужитковим мистецтвом розум≥Їмо галузь художньоњ творчост≥, ¤ка формуЇ естетично-художнЇ середовище в побут≥ людини. ƒо декоративно-ужиткового мистецтва в≥дносимо предмети побуту: мебл≥, тканини, керам≥ку, фарфор, художнЇ р≥зьбленн¤, декоративний розпис, вишивку, виб≥йку, художнЇ литво, карбуванн¤ тощо.

–емесло Ц це др≥бне виробництво ужиткових та мистецький товар≥в, основою ¤кого Ї переважно ручна техн≥ка без виробничого розпод≥лу прац≥. “ехнолог≥чн≥ навички в народних ремеслах, ¤к правило, передавалис¤ в≥д батька до сина з покол≥нн¤ в покол≥нн¤. “ому часто саме в народному мистецтв≥ збережен≥ найдавн≥ш≥ традиц≥њ, художн≥ стил≥, в≥ками нагромаджений рем≥сничий ≥ художн≥й досв≥д. Ќародне мистецтво прот¤гом багатьох в≥к≥в живило нац≥ональну культуру, давало наснагу профес≥йним митц¤м.

–озпод≥л м≥ж домашн≥ми ремеслами ≥ художн≥ми промислами досить умовний, ¤кщо гончарство належить до промисл≥в, то вишивка, ткацтво можуть бути ¤к хатн≥ми ремеслами, так ≥ промисловими (тобто виготовл¤тис¤ спец≥ально на продаж).

√овор¤чи про народн≥сть художн≥х ремесел, водночас не сл≥д забувати про роль окремих творчих ≥ндив≥дуальностей, талановитих майстр≥в, ¤к≥ часто й формують традиц≥њ того чи ≥ншого промислу. ’оча в ц≥лому художнЇ обличч¤ промислу визначаЇтьс¤ сп≥льними стильовими особливост¤ми, характерними дл¤ певного рег≥ону чи осередку. “ому дл¤ Утрадиц≥йних промисл≥в природною Ї в≥дсутн≥сть Уавторського праваФ на стильов≥ та сюжетно-тематичн≥ новац≥њ (вони стають надбанн¤м всього колективу); вироби створюютьс¤ саме на продаж, безпосередньо Ц з рук у руки, або через посередництво художн≥х салон≥в...Ф

“ака суперечн≥сть м≥ж колективним та ≥ндив≥дуальним ≥нод≥ призводить до занепаду промислу. ¬их≥д бачитьс¤ такий: ¤к п≥дтримка традиц≥йних народних промисл≥в, так ≥ спри¤нн¤ творчим особистост¤м, котр≥ працюють в народному русл≥. јдже саме вони творчо розвивають той чи ≥нший вид мистецтва ≥ це ц≥лком законом≥рно. Ѕ≥льша б≥да, напевно, в тому, що народне мистецтво поставлене на промислову основу, тиражуЇ вироби далеко не кращоњ художньоњ ¤кост≥, тим самим спрощуючи мистецьк≥ смаки покупц¤, а ≥нод≥ просто викликаючи байдуж≥сть до народного мистецтва.

Ќародн≥ художн≥ промисли Ц ¤вище характерне майже дл¤ вс≥х областей ”крањни. Ќайб≥льшоњ ж попул¤рност≥ в ’’ ст. дос¤гли так≥ художн≥ центри, ¤к ќп≥шна, –ешетил≥вка на ѕолтавщин≥; ≤чн¤, ƒ≥гт¤р≥ на „ерн≥г≥вщин≥; ѕетрик≥вка на ƒн≥пропетровщин≥;  ролевець на —умщин≥; Ѕубн≥вка, ”ламб≥вка на ¬≥нниччин≥; явор≥в та ѕ≥стинь на ≤вано-‘ранк≥вщин≥; ¬≥нниц¤ в „ерн≥вецьк≥й област≥ та р¤д ≥нших.

Ќародне образотворче мистецтво та арх≥тектура.

ћистецтво в≥дображенн¤ людиною навколишнього св≥ту, ¤к в≥домо, виникло на ранньому етап≥ людськоњ ≥стор≥њ, звичайно, ≥ наш народ мав своњх попередник≥в, ¤к≥ створювали мистецьк≥ вироби ще в пер≥од п≥знього палеол≥ту, 25-15 тис¤ч рок≥в тому.

” палеол≥тичних сто¤нках давн≥х мисливц≥в археологи знаход¤ть вироби з к≥сток мамонта, статуетки ж≥нок, птах≥в, тварин, де¤к≥ з них прикрашен≥ геометричними орнаментами. “ак≥ предмети знайдено в  иЇв≥ ( ирил≥вська сто¤нка), у ћезин≥ (або ћ≥зин≥ на ƒесн≥), поблизу Ќовогород-—≥верського, на ƒн≥стр≥ та в ≥нших м≥сц¤х ”крањни. ƒе¤к≥ ≥з знайдених речей розмальовувалис¤ фарбою червоного кольору, ¤ка добре збереглас¤. «ображенн¤ тварин у печерах, гротах  амТ¤ноњ ћогили поблизу ћел≥топол¤ св≥дчать про мисливськ≥ зан¤тт¤, скотарство, рибальство, землеробство (малюнок бик≥в, запр¤жених у гарбу, рибальськ≥ с≥т≥). ” зображенн¤х  амТ¤ноњ ћогили в≥дтворено к≥лька етап≥в розвитку мистецтва в≥д неол≥ту до епохи бронзи.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: “радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5654 прочитано)