Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥

јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥

якщо у ‘ранц≥њ романтикам ≥ реал≥стам прийшлос¤ долати сусп≥льну впевнен≥сть у тому, що м≥рилом Удоброго смакуФ може виступати т≥льки класицизм, то англ≥йська л≥тература ’≤’ ст. розвивалис¤ ≥ншим шл¤хом.  ласицизм не був широко розповсюдженим в јнгл≥њ, ≥ тому класичний реал≥зм виступив спадкоЇмцем просв≥тницького реал≥зму. ’оча названий вплив у творчост≥ р≥зних художник≥в позначивс¤ по р≥зному. –≥зним був також вплив романтичного мистецтва. якщо ƒ≥ккЇнс знаходивс¤ п≥д сильним впливом , то в творчост≥ “еккере¤ в≥н позначивс¤ набагато менш на¤вно.

“ворч≥сть ƒжейн ќстен стала звТ¤зуючою ланкою м≥ж спадщиною просв≥тник≥в ≥ новою хвилею реал≥зму. ¬она називала себе ученицею ‘≥лд≥нга, –≥чарсона,  аупера, —.ƒжонсона, —терна. ¬она висм≥ювала еп≥гон≥в сентиментал≥зму ( ћаккенз≥, Ўарлоту —м≥т ), ¤к≥ зам≥сть реального людського почутт¤ зображували у своњх творах сл≥злив≥ зустр≥ч≥ ≥ розставанн¤. Ќоваторський характер роман≥в ќстен пом≥тив —котт, ¤кий назвав њњ Умат≥рТю сучасного романуФ ≥ охарактеризував њњ основн≥ твори (Уѕогорда й упереджен≥стьФ ( 1797 ), Уѕочутт¤ й чутлив≥стьФ ( 1795 ), Ућенсф≥льд-паркФ ( 1814 ), У≈ммаФ ( 1816 ) ) ¤к твори, Узосереджен≥ навколо повс¤кденного укладу людського житт¤ ≥ стану сучасного сусп≥льстваФ. Ќавкруги вс≥ насл≥дували романтикам, а з≥ стор≥нок роман≥в ќстен встаЇ суто англ≥йський св≥т, в ¤кому немаЇ н≥чого загадкового, немаЇ фатальних зб≥г≥в ≥ демон≥чних пристрастей. ’арактери њњ героњнь ( ≈л≥забет Ѕеннет з Уѕогорди й упередженн¤Ф, ‘анн≥ ѕрайс з Ућесф≥лд-паркуФ, ≈мми ¬удхаус з У≈ммиФ ) Ї, за характеристикою самоњ письменниц≥, Утакими н≥ на кого не схожими ≥ такими схожими на ≥ншихФ. —тосунки м≥ж людьми в њњ романах залежать в≥д грошових в≥дносин ≥ моральних установ, ¤к≥ ≥снують у сусп≥льств≥. ќстен показувала ≥ндив≥дуальний характер звичайноњ, н≥чим зовн≥шньо не прим≥тноњ людини. јле монотонна череда будень в њњ романах не провокуЇ нудьги. Ќудьгу перемагаЇ тонка ≥рон≥¤ ≥ дотепн≥сть автора, ¤к≥ прогл¤дають за нам≥рено обТЇктивною манерою опов≥д≥.

“ворч≥сть ¬.—котта породила ц≥лу У≥сторичну епохуФ в англ≥йськ≥й л≥тератур≥. ƒо жанру ≥сторичного роману звертаютьс¤ ƒ≥ккЇнс ( УЅарнеб≥ –аджФ, Уѕов≥сть про два м≥стаФ ), Ў.Ѕронте ( УЎерл≥Ф ), “еккерей ( У√енр≥ ≈смондФ ). Ќасл≥дуючи —котта, письменники повТ¤зують минуле ≥з сучасним. ј в њхньому сучасному дом≥нувала проблема роб≥тничого руху ≥ повТ¤заного з ним чартизму.

” 1838 р. було опубл≥ковано знамениту харт≥ю, ¤ка поклала початок чартистському руху ( революц≥йн≥й боротьб≥ пролетар≥в за пол≥пшенн¤ соц≥альних умов ). Ѕ≥льш≥сть англ≥йських письменник≥в не п≥дтримували л≥дер≥в чартистського руху, вважаючи њх морально брудними людьми, ¤к≥ штовхають неосв≥чен≥ маси на насильницьк≥ виступи. ј насильницьк≥ д≥њ не пол≥пшують життЇвих умов. ¬они, скор≥ше, заган¤ть пролетар≥в у ще б≥льше глухий кут. јле соц≥альна обстановка Уголодних сороковихФ ( часу масових страйк≥в ) не могла не в≥добразитис¤ у творах письменник≥в. ƒ≥ккЇнс висловив свою позиц≥ю однозначно у роман≥ УЅарнеб≥ –аджФ. —л≥дом за Ўексп≥ром ≥ —коттом, в≥н теж Ї пров≥денц≥ал≥стом ( пров≥денц≥ал≥зм взагал≥ Ї дом≥нуючою ≥деЇю британськоњ л≥тератури ). ¬ УЅарнеб≥ –аджФ роб≥тники наважуютьс¤ на бунт п≥д кер≥вництвом лорда √ордона ( парод≥¤ на Ѕайрона ≥ Убайрон≥змФ ). Ћорд √ордон Ї байдужим до дол≥ простого народу, його сусп≥льна боротьба нагадуЇ гру п≥дл≥тка то в п≥рат≥в, то в революц≥онер≥в. јнгл≥йськ≥ письменники ƒ≥ккЇнс, “еккерей, √аскелл, ƒ≥зраел≥, Ў.Ѕронте,  арлейль ) пропонували ≥нший шл¤х. ¬они були прихильниками соц≥ального миру. —п≥вчуваюч≥ народу, вони шукали шл¤хи взаЇмопорозум≥нн¤ м≥ж Унац≥Їю багатихФ ≥ Унац≥Їю б≥днихФ. ѕро те, що в јнгл≥њ ≥снують дв≥ р≥зн≥ нац≥њ, вперше сказав Ѕенджам≥н ƒ≥зраел≥, лорд Ѕ≥консф≥лд, ¤кий ≥з 1868 р. займав посаду премТЇр-м≥н≥стра. ѕол≥тик ≥ письменник, за переконанн¤ми консерватор, в≥н у романах У он≥нгсб≥Ф (1844 ) ≥ У—≥б≥лла, або ƒв≥ нац≥њФ(1846) показав: англ≥йц≥ т≥льки дл¤ ≥ноземц≥в Ї Їдиним народом. Ќасправд≥ народи два: Укокн≥Ф ( б≥дн≥ ) ≥ У≥стебл≥шментФ ( багат≥ ). УЅагат≥Ф ≥ Уб≥дн≥Ф в≥др≥зн¤ютьс¤, нав≥ть мовою.

ѕисьменники, ¤к≥ займали активну сусп≥льну позиц≥ю, в б≥льш≥й своњй частин≥ групувалис¤ навколо журналу ƒ≥ккЇнса УHousehold readingФ (УƒомашнЇ читанн¤Ф ). —имволом особливостей св≥тогл¤ду письменник≥в школи ƒ≥ккЇнса ( найб≥льш ¤скравим представником ¤коњ вважають ≈л≥забет √аскелл ) Ї так звана Ур≥здв¤на ф≥лософ≥¤Ф. Ќадаючи реал≥стично в≥рн≥, документально точну картини положенн¤ роб≥тник≥в, вони в≥рили, що нав≥ть найлют≥ший злод≥й ( а таких було чимало серед п≥дприЇмц≥в пер≥оду перв≥сного накопиченн¤ кап≥талу ) зможе переродитис¤ п≥д впливом христи¤нського св≥тов≥дчутт¤. ¬они добивались не революц≥њ, а реформ, ¤к≥ б пол≥пшили стан сусп≥льства. ” зв≥сному ступен≥ рух письменник≥в, ¤кий очолив ƒ≥ккЇнс, породив жанр Уроб≥тничого романуФ ( УЎерл≥Ф Ў.Ѕронте, Уќлтон ЋоккФ  ≥нгсл≥, У—крутна годинаФ ƒ≥ккЇнса ). У–об≥тнич≥й романФ з≥грав вельми позитивну роль в процес≥ врегулюванн¤ соц≥альних проблем. ѕромисловц≥ все ж таки п≥шли на реформи, ситуац≥ю було зм≥нено на краще без кровопролитт¤.

ƒосить важливе м≥сце в процес≥ розвитку англ≥йського реал≥зму займаЇ творч≥сть Ўарлоти Ѕронте. ¬ романах Уƒжейн ≈йрФ ( 1847 ) та УЎерл≥Ф(1849) вона п≥двергла р≥зк≥й критиц≥ державн≥ установи, показала правдиву картину системи осв≥ти ≥ положенн¤ соц≥ально незахищених верств. –омани Ў.Ѕронте вважають вар≥ац≥¤ми автоб≥ограф≥њ. ƒочка пров≥нц≥йного багатод≥тного пастора рано зазнала злидн≥. ѓњ мати, брати ≥ сестри померли в≥д туберкульозу. ѕанс≥он дл¤ сир≥т пом≥г отримати осв≥ту ≥ заодно в≥дкрив перед майбутньою письменницею т≥ прихован≥ жахи британського соц≥ального житт¤, ¤к≥ не попадали на стор≥нки преси. Ѕронте пройшла через захопленн¤ романтизмом, ≥ тому в њњ реал≥стичному роман≥ в≥дчуваЇтьс¤ вплив Умистецтва образ≥вФ. јле њњ героњ, завжди Ї представниками не романтичних верств: гувернантки, вчительки, св¤щеники, др≥бн≥ п≥дприЇмц≥. якщо в Уƒжейн ≈йрФ коханн¤ б≥дноњ гувернантки ≥ блискучого ( хоча й сл≥пого ) графа –очестера зак≥нчуЇтьс¤ патетичним ≥ щасливим ф≥налом, то в роман≥ У¬≥ллетФ ( 1853 ) ми бачимо психолог≥чно прадиву картину коханн¤ молодоњ д≥вчини. “обто в творчост≥ Ў.Ѕронте Ї на¤вним шл¤х в≥д романтизму до реал≥зму. ƒжордж ≈л≥от писала: У—ьогодн≥ ¤ спустилас¤ з небес на землю. „итала У¬≥ллетФ.

¬загал≥ англ≥йський класичний реал≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ зосередженн¤м на проблемах гр≥ху й морал≥, несе в соб≥ сильний христи¤нський вплив. Ќазвана особлив≥сть Ї неодм≥нною рисою в≥ктор≥анськоњ епохи, ¤ку названо на честь правл≥нн¤ королеви ¬≥ктор≥њ ( 1837 Ц 1901 ). ¬≥ктор≥анська епоха вважаЇтьс¤ одн≥Їю з пров≥дних в ≥стор≥њ јнгл≥њ. “радиц≥йне обличч¤ крањни було сформовано саме тод≥, коли п≥сл¤ суворого протисто¤нн¤ Уголодних сороковихФ держава прийшла до соц≥ального компром≥су. ѕочинаючи ≥з 30 Ц 40 рр. англ≥йськ≥ романтичн≥ школи починають втрачати дом≥нуючи позиц≥њ у мистецтв≥, а у 50 Ц 60 рр. реал≥зм отримуЇ к≥нцеву перемогу. ’оча романтизм продовжуЇ ≥снуванн¤, поступово переход¤чи у стад≥ю неоромантизму ( еролл, —т≥венсон, УЅратство прерафаел≥т≥вФ ). ќсобливоњ уваги заслуговуЇ школа Усенсац≥йного романуФ ( „.–≥д, ”. олл≥нз ), письменник≥в ¤коњ вважають нащадками ƒ≥ккЇнса. ’оча на них, скор≥ше, мали вплив романтичн≥ школи, а також традиц≥¤ Уіотичного романуФ, що була розповсюдженою в јнгл≥њ ще наприк≥нц≥ ’”≤≤≤ ст. ¬еликий майстер детективу ”≥лк≥  олл≥нз (У∆≥нка у б≥ломуФ ( 1860 ), Ућ≥с¤чний кам≥ньФ ( 1868 ) ) наповнював своњ романи таЇмничими ф≥гурами й неймов≥рними пригодами. јле з розвитком д≥њ таЇмнич≥ под≥њ виказують реал≥стичне п≥дірунт¤. ћ≥стичний прив≥д ж≥нки, ¤ка зТ¤вл¤Їтьс¤ вноч≥ б≥л¤ с≥льського маЇтку, ви¤вл¤Їтьс¤ не прив≥дом, а псих≥чно хворою людиною, закатованою насильством пом≥щика-сус≥да. Ќеймов≥рн≥ пригоди, ¤к≥ розгортаютьс¤ в будинку коло мор¤ в роман≥ Ућ≥с¤чний кам≥ньФ, викривають жад≥бн≥сть англ≥йських колон≥затор≥в, один з ¤ких викрав кам≥нь з ≥ндуњстського храму ≥ потерп≥в через те в≥д в≥руючих ≥ндус≥в.

ќдночасно ≥з Усенсац≥йним романомФ в англ≥йськ≥й л≥тератур≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ позитив≥стський напр¤мок ( “роллоп, ƒжордж ≈л≥от ). –омантик Ќатан≥ель √оторн писав про УЅатсершистськ≥ ’рон≥киФ “роллопа: У¬они прийшлис¤ мен≥ ¤к раз до смаку Ц вагом≥, т≥лесн≥, вигодуван≥ ¤ловичиною ≥ натхнен≥ елем; вони Ї наст≥льки реальними, наче ¤кийсь велетень в≥друбав шматок земл≥ ≥ поклав його п≥д скло з≥ ус≥ма людьми, ¤к≥ займаютьс¤ соб≥ своњми повс¤кденними справами ≥ не знають, що њх виставили напоказ. ÷≥ книги Ї англ≥йськими, ¤к б≥фштексФ. ≤ хоча в романах позитив≥ст≥в Ї в≥дсутн≥ми таЇмнич≥ ф≥гури, туман, сут≥нки ≥ лихов≥сн≥ шаги, њх обТЇднуЇ з роман≥стами Усенсац≥йноњ школиФ в≥дсутн≥сть в≥ри у нереальне.

¬≥ктор≥анський прагматизм ≥з лихвою компенсуЇ творч≥сть серйозного математика „арльза ƒоджсона, ¤кий писав п≥д псевдон≥мом Ћью≥с  еролл. …ого Ујл≥са в  рањн≥ „удесФ ( 1865 ) ≥ Ујл≥са поза ƒзеркаломФ ( 1872 ) на перший погл¤д примикають до романтичноњ традиц≥њ л≥тературноњ казки. јле це не зовс≥м так. ‘ольклорна казка ( ≥ в цьому романтики-казкар≥ њй насл≥дували ) ірунтуЇтьс¤ на в≥чних законах бутт¤, ¤к≥ обовТ¤зково повинн≥ залишатис¤ незм≥нними.  еролл уводить до своњх чудернацьких опов≥дей нонсенс. Ќес≥нитниц¤ набираЇ зм≥сту, стаЇ важливою частиною образноњ системи. Ѕерезневий заЇць ≥ капелюшник, ¤к≥ здавна живуть в англ≥йських присл≥вТ¤х ( Ускажений, що березневий кроликФ, Ускажений, що березневий заЇцьФ, Ускажений, що капелюшникФ ), в романах  еролла приймають участь у традиц≥йному англ≥йському чаюванн≥. ѕригоди маленькоњ јл≥си нагадують сон, в ¤кому руйнуЇтьс¤ традиц≥йний прост≥р ≥ час, звичн≥ закони ф≥зики, ≥ нав≥ть мова починаЇ Убожевол≥тиФ ( згадаЇмо знаменитого Ѕармаглота ). јле, на в≥дм≥ну в≥д под≥бних фантаз≥й  ольр≥джа, де  в≥нс≥ або Ўелл≥, фантастика  еролла не викликаЇ жаху. јвтор дивитьс¤ на св≥т весело ≥ добродушно. ѕрироду ориг≥нального св≥ту  еролла дотепно визначив його посл≥довник „естертон, ¤кий говорив, що в творах оксфордського математика англ≥йський розум, ¤кий звик до пор¤дку й респектабельност≥, н≥бито знаходитьс¤ на кан≥кулах.

1	2	3	4

Ќазва: јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4573 прочитано)