Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥

‘.ƒостоЇвський написав у щоденнику у 1873 р.: Уми, рос≥йською мовою, ¤ Ї впевненим у цьому, розум≥Їмо ƒ≥ккЇнса також, ¤к ≥ англ≥йц≥Е ѕроте, ¤ким типовим, своЇр≥дним ≥ нац≥ональним в≥н Ї!Ф ¬.Ќабоков вважав, що майже не самий попул¤рний у св≥т≥ з англ≥йських письменник≥в, насправд≥ сприймаЇтьс¤ англ≥йц¤ми не так, ¤к представниками ≥нших нац≥й, ≥ що ƒ≥ккЇнс Ї наст≥льки нац≥ональним письменником, що зрозум≥ти його не англ≥йцю практично не можливо. ћорально-естетичний ≥деал ƒ≥ккЇнса Ї англ≥йським морально-естетичним ≥деалом, б≥льш того Ц простонародним морально-естетичним ≥деалом. ¬≥н зливаЇтьс¤ ≥з стих≥Їю народноњ казки, де злод≥њ перетворюютьс¤ на доброд≥йник≥в ≥ де зло завжди буваЇ покараним завд¤ки дивним зб≥гам ≥ втручанню ≥нших сил, ¤к≥ пост≥йно контролюють житт¤ людства. ƒ≥ккЇнс Ї письменником ¤снооких д≥тей; молодих людей ≥з рицарською повед≥нкою ≥ престар≥лих дивак≥в, чињ серц¤ не сприймають зло. ќдночасно ƒ≥ккЇнс Ї письменником дивовижно-лихов≥сних образ≥в. —в≥тле ≥ темне начала ведуть пост≥йний двоб≥й на стор≥нках його твор≥в, ≥ добро завжди перемагаЇ, ¤кщо не ф≥зично, то духовно.

¬ творчост≥ ƒ≥ккЇнса вид≥л¤ють чотири пер≥оди. ѕерший ( 1833 Ц 1841 ) Ц УЌариси ЅозаФ, Уѕосмертн≥ записки ѕ≥кв≥кського клубуФ, Уѕригоди ќл≥вера “в≥стаФ, У∆итт¤ ≥ пригоди Ќ≥коласа Ќ≥кльб≥Ф. ƒругий пер≥од ( 1842 Ц 1848 ) Ц Ујмериканськ≥ нотаткиФ, У∆итт¤ ≥ пригоди ћарт≥на „езлв≥таФ, У–≥здв¤н≥ опов≥данн¤Ф, Уƒомб≥ ≥ синФ. “рет≥й пер≥од ( 1849 Ц 1859 ) Ц Уƒев≥д  опперф≥льдФ, У’олодний д≥мФ, У—крутна годинаФ, У рих≥тка ƒорр≥тФ. ¬ останнЇ дес¤тир≥чч¤ свого житт¤ ƒ≥ккЇнс створюЇ романи У¬елик≥ спод≥ванн¤Ф, УЌаш сп≥льний другФ, починаЇ, але не встигаЇ завершити роман У“аЇмниц¤ ≈дв≥на ƒрудаФ.

ќдин ≥з найавторитетн≥ших б≥ограф≥в ƒ≥ккЇнса, ’.ѕ≥рсон, вважав, що важке дитинство письменника з≥грало позитивну службу у план≥ формуванн¤ подальшого стилю художника: Уу лондонських хрущобах в≥н, сам того не розум≥ючи, отримував свою справжню осв≥туЕ блукаючи м≥стом, його похмурими окрањнами, в≥н, непом≥тно дл¤ себе отримував матер≥ал, з ¤кого йому сто¤ло створювати своњх героњвФ. ƒо ц≥Їњ думки приЇднавс¤ √.„естертон: УЕ фабричн≥ колесаЕ виготовл¤ли ваксу ≥ одночасно Ц найславетн≥шого оптим≥ста стол≥тт¤Ф.

¬ нього не було дитинства - в пТ¤тнадц¤ть рок≥в в≥н вже давно був дорослою людиною, мав робочий стаж, викупив ≥з борговоњ тюрми батька. Ќе встиг т≥льки отримати осв≥ту. “ому, ледве навчившись писати, почав працювати курТЇром при одн≥й ≥з судових контор, пот≥м там же переписував д≥лов≥ папери. —лужба в адвокатськ≥й контор≥ надала ƒ≥ккЇнсу глибоке знанн¤ житт¤, в≥н навчивс¤ розбиратис¤ в ус≥х п≥дводних теч≥¤х юриспруденц≥њ ≥ на все житт¤ зненавид≥в юрист≥в-хабарник≥в. ѕот≥м було середовище журнал≥ст≥в. як репортер, в≥н обТњздив всю јнгл≥ю, добре вивчив особливост≥ вибор≥в на вс≥х р≥вн¤х, внутр≥шню суть р≥зних державних заклад≥в. Ќарешт≥, у 1833 р., ƒ≥ккЇнс, п≥д псевдон≥мом Ѕоз, починаЇ публ≥кувати УЌариси ЅозаФ, гумористичн≥ картинки ≥з житт¤ сучасноњ јнгл≥њ. УЌариси ЅозаФ, ¤к≥ мали усп≥х ≥ у 1836 р. вийшли книгою, складаютьс¤ з наступних частин: УЌаш прих≥дФ, У артинки з натуриФ, УЋондонськ≥ типиФ, Уќпов≥данн¤Ф. ƒ≥¤ вс≥х опов≥дань проходить у Ћондон≥.

Ћондон Ц м≥сце-примара, м≥сце-чудовисько, але чудовисько, без ¤кого не можна жити, пост≥йно буде присутн≥м на стор≥нках твор≥в ƒ≥ккЇнса. ƒ≥ккЇнс Ц письменник-урбан≥ст, чудовий знавець вулиць, майдан≥в ≥ набережних Ћондона. ” сучасному м≥ст≥ ≥снують д≥ккЇнсовськ≥ туристичн≥ маршрути, ¤к≥ знайомл¤ть людей ≥з класичним, в≥ктор≥анським Ћондоном (ц≥каво, що з час≥в ƒ≥ккЇнса не зм≥нилось жодноњ назви вулиц≥ або пабу, жодного номеру будинку ).

¬елику славу принесли ƒ≥ккЇнсу Уѕосмертн≥ записки ѕ≥кв≥кського клубуФ ( 1836 Ц 1837 ). –оман виник ≥з ком≥ксу, ¤кий малював знаменитий художник –.—еймур, а молодий письменник лише придумував ком≥чн≥ п≥дписи до малюнк≥в. Ќеоч≥кувано —еймур помер, ≥нший карикатурист видавс¤ менш талановитим, ≥ поступово п≥дписи ƒ≥ккЇнса переросли в невеличк≥ опов≥данн¤ про престар≥лих джентельмен≥в-дивак≥в, про њхн≥ зан¤тт¤ спортом ( в јнгл≥њ спортом називаютьс¤ рибна ловл¤, полюванн¤, любительська гра у тен≥с, гольф, тощо ). У«аписки ѕ≥кв≥кського клубуФ виросли з окремих забавних ≥стор≥й, ¤к≥ ƒ≥ккЇнс писав дл¤ окремих газетних номер≥в, тому Їдиний сюжет книги можна вважати ледве окресленим. ÷е ≥стор≥¤ невдалоњ спроби м≥с≥с Ѕардль оженити на соб≥ м≥стера ѕ≥кв≥ка, ¤ка зак≥нчилас¤ увТ¤зненн¤м нескореного холост¤ку.

„есного м≥стера ѕ≥кв≥ка, ¤кий опинивс¤ у вТ¤зниц≥ через те, що не схот≥в дати хабара безсов≥сним юристам ƒодсону ≥ ‘оггу, ≥ його в≥рного слугу —ема ”еллера називають англ≥йськими ƒон  ≥хотом ≥ —анчо ѕансою. ћ≥стера ѕ≥кв≥ка обТЇднуЇ ≥з ƒон  ≥хотом сл≥па дов≥рлив≥сть, в результат≥ ¤коњ в≥н пост≥йно стаЇ жертвою хитрих людей (ƒж≥нгль, м≥с≥с Ѕардль ), але в≥н знову ≥ знову в≥рить люд¤м, ≥ його в≥ра пробуджуЇ сов≥сть нав≥ть в такого закорен≥лого злод≥¤, ¤к ƒж≥нгль. У–ицар печального образуФ см≥шив людей своЇю незграбною, довговТ¤зою ф≥гурою, але за ком≥чною зовн≥шньою повед≥нкою ховавс¤ високий ≥ добрий дух. ћ≥стер ѕ≥кв≥к викликаЇ у нас посм≥шку своЇю маленькою, товстенькою ф≥гуркою, за ¤кою криЇтьс¤ по-лицарськ≥ благородна дух. —анчо ѕанса вт≥лював народну км≥тлив≥сть пор¤д ≥з своњм не пом≥чаючим н≥чого земного господарем. —ем ”еллер граЇ схожу роль пор¤д ≥з нањвним м≥стером ѕ≥кв≥ком. ”еллер вт≥люЇ народну життЇздатн≥сть, його грубуват≥, але ≥стинно народн≥ жарти ув≥йшли у традиц≥ю англ≥йськоњ мови п≥д назвою Ууеллер≥зм≥вФ ( У«робленого не переробиш, ¤к сказала стара лед≥, що уз¤ла шлюб з молодим лакеЇмФ, У“ак ми вже усе зробили, ¤к говор¤ть у “уреччин≥, коли в≥друбають голову не тому, кому хот≥лиФ, Уƒуже жалкую, що спричин¤ю де¤к≥ незручност≥, мем, ¤к говорив граб≥жник, заган¤ючи стару лед≥ у кам≥нФ, Уƒуже жалкую, що приходитьс¤ переривати так≥ прийн¤тн≥ розмови, ¤к сказав король, розпускаючи парламентФ, У ÷е ¤ називаю прибавл¤ти до образи образу, ¤к сказав папуга, ¤кого не т≥льки вивезли ≥з р≥дного краю, а й ще примусили говорити англ≥йськоюФ, У ќ, а тут тепло, ¤к сказав хлопчик , що зваливс¤ у кам≥нФ, У√еть меланхол≥ю, ¤к сказав учень, коли його вчителька померлаФ ). јле у роман≥ Ї персонаж≥, ¤к≥ ц≥лком належать до англ≥йських нац≥ональних тип≥в. ÷е ≥ брехливий ”≥нкль, ≥ зворушливий м≥стер “апмен, ¤кому так не повезло у коханн≥, ≥ романтичний —нодграсс, ≥ Утовстий хлопецьФ на ≥мТ¤ ƒжо, ≥ глухенька стара лед≥, ≥ бойовий ”еллер-старший, батько —ема.

англ≥йська система жанр≥в, також, ¤к ≥ система л≥тературознавчих терм≥н≥в, досить сильно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нашоњ. У«аписки ѕ≥кв≥кського клубуФ в≥днос¤тьс¤ англ≥йц¤ми до жанру Успортивноњ пов≥ст≥Ф ( тобто пов≥ст≥ про розваги, част≥ше за все Успортивна пов≥стьФ характеризуЇтьс¤ гумористичною забарвлен≥стю ). јле у загальноЇвропейському масштаб≥ У«аписки ѕ≥кв≥кського клубуФ можна скор≥ше в≥днести до Уроману дорогиФ, ≥ це теж зближуЇ тв≥р ƒ≥ккЇнса ≥з твором —ервантеса. ∆анр Уроману дорогиФ надаЇ можлив≥сть показати крањну у вс≥х њњ протир≥чч¤х. “ак зробив —ервантес у Уƒон  ≥хот≥Ф, √р≥ммельсгаузен у У—≥млац≥сс≥мус≥Ф, ‘≥лд≥нг у своњх ком≥чних епопе¤х. ƒ≥ккЇнс п≥дключаЇтьс¤ до ц≥Їњ традиц≥њ, але, на в≥дм≥ну в≥д попередник≥в, його тв≥р Ї менш траг≥чним, менш критичним, та ≥ менш анал≥тичним. якби у центр≥ роману сто¤в ƒж≥нгль, то У«аписки ѕ≥кв≥кського клубуФ можна було б в≥днести до жанру п≥карески (плутовского роману ). јле на в≥дм≥ну в≥д п≥карески, герой ¤коњ завжди Ї гр≥ховним, в≥ктор≥анський роман ƒ≥ккЇнса Ї романом не про забавн≥ пригоди шахра¤, а про забавн≥ пригоди благочестивого м≥стера ѕ≥кв≥ка.

реал≥зм ƒ≥ккЇнса Ї реал≥змом, одухотвореним романтизмом. ѕ≥д впливом романтизму письменник знаходивс¤ завжди, але молодий ƒ≥ккЇнс сприймав романтичн≥ традиц≥њ ще у досить нањвному ≥ простонародному план≥. «в≥дси казкова забарвлен≥сть його ранн≥х твор≥в. ‘ольклорний вплив завжди ц≥нувавс¤ романтиками, але б≥льш≥сть ≥з них, ¤к у Ќ≥меччин≥ ( јрн≥м, Ѕрентано, брати √римм, √офман, √ейне ), јнгл≥њ ( ¬ордсворд,  ольр≥дж, —котт ), так ≥ у ‘ранц≥њ ( √юіо, ∆орж —анд ) належали до осв≥чених, вищих верств сусп≥льства. ¬они сприймали фольклор, скор≥ше, ¤к естетичну традиц≥ю. ƒ≥ккЇнс же сприймаЇ народну творч≥сть орган≥чно. ¬она дл¤ нього Ї ф≥лософ≥Їю, естетичним кредо, народн≥ ≥деали Ї його ≥деалами. ѕравда, не потр≥бно забувати про суто нац≥ональн≥ особливост≥ англ≥йського фольклору. “отальна ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ вже на початку ’≤’ ст. призвела до практичного повного знищенн¤ с≥льськоњ јнгл≥њ.( ÷е було одн≥Їю з основних причин романтичноњ скорботи англ≥йських романтик≥в.) “ому ≥ город¤нин ƒ≥ккЇнс сприймаЇ с≥льську јнгл≥ю у ≥дил≥чному вигл¤д≥.

пор¤д з ≥менем ƒ≥ккЇнса часто можна почути терм≥н Ур≥здв¤на ф≥лософ≥¤Ф. У–≥здв¤на ф≥лософ≥¤Ф, повТ¤зана ≥з народною в≥рою у непереможну силу добра, у чудесне покаранн¤ гр≥ху ≥ не менш чудесну винагороду добру, Ї повТ¤заною ≥з рел≥г≥йними переконанн¤ми ¤к самого письменника, так ≥ з духовними ор≥Їнтирами в≥ктор≥анськоњ јнгл≥њ. Ќайб≥льш на¤вно Ур≥здв¤на ф≥лософ≥¤Ф розкрилас¤ у У–≥здв¤них опов≥данн¤хФ, але у У«аписках ѕ≥кв≥кського клубуФ вона теж Ї присутньою, коли пр¤мо ( у вставних новелах про р≥здв¤н≥ чудеса ), коли опосередковано Ц через авторське ставленн¤ до св≥ту, через ≥деал≥зац≥ю с≥мейних в≥дносин, через естетичне сприйн¤тт¤ звичањв ≥ побуту Устароњ доброњ јнгл≥њФ( на основу твор≥в ƒ≥ккЇнса, взагал≥, можна писати етнограф≥чну в≥ктор≥анськоњ енциклопед≥ю Ѕритан≥њ ). „ому ж тод≥ ƒ≥ккЇнса вважають реал≥стом? ¬≥дпов≥дь можна знайти вже у У«аписках ѕ≥кв≥кського клубуФ, ¤к на р≥вн≥ зображенн¤ реальних тенденц≥й, ¤к≥ на той час ≥снували у сусп≥льств≥ ( положенн¤ безроб≥тних було незавидним, часто њх чекали роб≥тн≥ доми, в одному ≥з ¤ких опинивс¤ м≥стер ѕ≥кв≥к ), так ≥ на р≥вн≥ вставних новел ( теж прийом запозичений у —ервантеса ). ≤стор≥њ, ¤к≥ розпов≥дають люди, можуть нагадувати р≥здв¤ну казку, а можуть л¤кати правдою житт¤, ¤к наприклад новела про смерть актора, що спивс¤ ≥ не в≥рив у людську природу власноњ дружини, тому що, на його думку, людина не могла б витримати того, що випало на њњ долю. «вичањ юридичних контор, справжн≥й механ≥зм Унайдемократичн≥ших вибор≥в у св≥т≥Ф, мораль безсов≥сних пастор≥в-сектант≥в показан≥ у ком≥чному забарвлен≥. јле за ком≥чними картинами стоњть г≥рка правда про вади сусп≥льства, ¤ке, треба зазначити, н≥коли не буваЇ ≥деальним.

1	2	3	4

Ќазва: јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4573 прочитано)