Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥

романи Уѕригоди ќл≥вера “в≥стаФ ( 1838 ), ≥ У∆итт¤ ≥ пригоди Ќ≥коласа Ќ≥кльб≥Ф ( 1839 ), також, ¤к ≥ У«аписки ѕ≥кв≥кського клубуФ, поЇднують в соб≥ романтичн≥ ≥ реал≥стичн≥ тенденц≥њ. «навець столичних окрањн надаЇ реал≥стичну картину житт¤ злиденних њхн≥х мешканц≥в, розпов≥даЇ про жорсток≥ звичањ, ¤к≥ панують в середовищ≥ карних злочинц≥в ( ≥ що Ї ц≥кавим: вони не дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д звичањв притулк≥в дл¤ д≥тей-сир≥т ). —ин нев≥домих батьк≥в, ќл≥вер “в≥ст, проходить через жахи виховних дом≥в дл¤ д≥тей жебрак≥в, де проханн¤ про додаткову ложку каш≥ сприймаЇтьс¤ ¤к бунт ≥ ознака природних злочинних схильностей, через злочинне середовище, ≥ тут ƒ≥ккЇнс, безумовно, Ї реал≥стом. јле ¤кий же ƒ≥ккЇнс без Ур≥здв¤ноњ ф≥лософ≥њФ? ¬ Уќл≥вер≥ “в≥ст≥Ф вона розкриваЇтьс¤ на р≥вн≥ чудесноњ зустр≥ч≥ ќл≥вера з добрим м≥стером Ѕраунлоу, ¤ка кор≥нним образом зм≥нюЇ житт¤ хлопц¤. «авд¤ки друз¤м, ќл≥вер взнаЇ таЇмницю свого народженн¤, отримуЇ багатство ≥ соц≥альний статус. ¬се, н≥бито, зак≥нчуЇ традиц≥йний happy end, але спогади про Ќенс≥, ¤ка загинула, намагаючись вирвати ќл≥вера ≥з св≥ту злочинц≥в, назавжди залишаютьс¤ в його душ≥.

Уќл≥вер “в≥стФ вже досить ¤сно окреслюЇ моральну позиц≥ю письменника, ¤кий усе житт¤ вважав своњм обовТ¤зком захист соц≥ально незахищених верств сусп≥льства, тим паче, що сам пройшов у дитинств≥ через злидн≥ тотальноњ б≥дност≥. « ≥ншого боку Ц глибока рел≥г≥йн≥сть утримувала ƒ≥ккЇнса в≥д п≥дтримки революц≥йного руху чартист≥в, на чол≥ ¤кого, на думку письменника, сто¤ли морально незр≥л≥ люди ( цим проблемам присв¤чено роман УЅарнеб≥ –аджФ ). ¬≥ктор≥анська рел≥г≥йн≥сть про¤вилас¤ ≥ на розум≥нн≥ завдань письменника, ¤кий, на думку ƒ≥ккЇнса, повинен спри¤ти моральному здоровТю сусп≥льства. ћода на УнТюгетський романФ ( ЌТюгет - найб≥льша тюрма Ћондона, ¤коњ зараз не ≥снуЇ; УнТюгетський романФ Ц жанр, присв¤чений життю злочинного св≥ту, ¤кий УнТюгетський романФ показував у п≥днесеному, благородному вигл¤д≥ ). ” передмов≥ до Уќл≥вера “в≥стаФ письменник за¤вив: головним завданн¤м ц≥Їњ книги Ї показ Усувороњ правдиФ. «авд¤ки важкому дитинству, ƒ≥ккЇнс непогано розбиравс¤ у законах злочинного св≥ту, ≥, на в≥дм≥ну в≥д численних комерц≥йних роман≥в, показав житт¤ злочинних товариств без прикрас, без рицарського забарвленн¤.

ƒ≥ккЇнс в≥рив у можлив≥сть морального вдосконаленн¤ сусп≥льства засобами л≥тератури. “ут в≥н виступаЇ посл≥довником Ївропейських просв≥тник≥в ( —в≥фта, ‘≥лд≥нга, ƒ≥дро ), тому ≥деал грошей протиставитьс¤ у нього ≥деалу щасливоњ родини. јнгл≥¤ й јмерика ’≤’ ст. швидко йшли шл¤хом комерц≥ал≥зац≥њ сусп≥льства, духовн≥сть в≥д цього, безумовно, страждала, страждало й милосерд¤. —Ўј наживалис¤ на рабськ≥й прац≥ негр≥в, у Ѕритан≥њ негр≥в зам≥нили б≥л≥, ¤к≥ по 14 годин працювали б≥л¤ розпечених мартен≥в, перетворюючись на жалюг≥дн≥ придатки до машин. ƒо соц≥ального миру у Ѕритан≥њ ще було далеко. «ароб≥тна платн¤ роб≥тник≥в не дозвол¤ла, нав≥ть пост≥йно топити у житлових прим≥щенн¤х. јнгл≥¤, особливо промислових район≥в ( ћанчестер, Ѕерм≥нгем, ЌТюкасл ) зображена ƒ≥ккЇнсом у символ≥ко-реал≥стичному ключ≥. ÷е величезний Ухолодний д≥мФ, в ¤кому немаЇ ан≥ добра, ан≥ милосерд¤. Ћондон ƒ≥ккЇнса це не парадне м≥сто, ¤ке приваблюЇ своЇю респектабельн≥стю, це квартали б≥дн¤к≥в, де у будь ¤кий час можна опинитис¤ на вулиц≥ через несплачену квартирну оплату, де горе сус≥дить ≥з рад≥стю, причому рад≥стю сумн≥вною, часто повТ¤заною ≥з пл¤шкою. ѕ≥зн≥ше под≥бним шл¤хом п≥де ƒостоЇвський, ¤кий завжди називав ƒ≥ккЇнса в числ≥ своњх л≥тературних вчител≥в. ¬≥н покаже ѕетербург не ¤к Унову царицюФ, а ¤к м≥сто страшного кл≥мату, брудних трактир≥в ≥ повних клопами мебл≥рованих к≥мнат. ƒаниною Ухолодному домуФ можна вважати роман ƒ≥ккЇнса У “орг≥вельний д≥м ƒомб≥ ≥ син. “орг≥вл¤ оптом, в роздр≥б ≥ на експорт Ф ( 1848 ), в центр≥ ¤кого поставлено людину абсолютного прагматизму. ƒ≥м м≥стера ƒомб≥, де кам≥ни не гр≥ли нав≥ть тод≥, коли у них палав вогонь, а њжа здавалась холодною нав≥ть тод≥, коли њњ подавали гар¤чою, набуваЇ символ≥чного значенн¤. ¬≥н узагальнюЇ сучасну ƒ≥ккЇнсу јнгл≥ю, де у погон≥ за прибутками люди почали забувати про те, без чого р≥д людський припинить своЇ ≥снуванн¤ Ц про добро й милосерд¤, про красу ≥ про звТ¤зок ≥з природою. ∆итт¤ м≥стера ƒомб≥ на 100 % складаЇтьс¤ ≥з б≥знесу. ѕланету «емл¤, ≥ б≥льш того Ц —он¤чну систему - в≥н сприймаЇ т≥льки на р≥вн≥ ареалу власного б≥знесу.  раси мор≥в ≥ р≥чок, на ¤к≥ в≥н див≥тьс¤ ¤к на зас≥б пересуванн¤ корабл≥в ≥з товаром, дл¤ нього не ≥снуЇ, дл¤ нього взагал≥ не ≥снуЇ у цьому св≥т≥ н≥чого, що не стосуЇтьс¤ його ф≥рми. —ин дл¤ м≥стера ƒомб≥ маЇ значенн¤, тому що в≥н успадкуЇ ф≥рму. ƒочка ж Ї дл¤ нього не б≥льш, н≥ж Уфальшивою монетоюФ, тому що н≥¤коњ корит≥ ф≥рм≥ б≥дна ‘лоренс принести не може. Ѕезумовно, ƒ≥ккЇнс утрируЇ ≥ особист≥ риси м≥стера ƒомб≥, створюючи не ст≥льки людський характер, ск≥льки образ д≥лового механ≥зму в обличч≥ людини. “ому ≥ будинок м≥стера ƒомб≥, в ¤кому не може вижити маленький ѕоль, з ¤кого т≥каЇ молода, красива дружина ≈д≥т ( ¤ка так ≥ не принесла нового спадкоЇмц¤ ), ¤кий залишаЇ також ‘лоренс, нагадуЇ ангар, не дивл¤чись на багате вбранн¤.  азкова г≥пербол≥зац≥¤, взагал≥, була притаманною творчост≥ ƒ≥ккЇнса. јле м≥стер ƒомб≥ одночасно Ї типовим образом, типовим представником св≥ту б≥знесу. “иповими Ї ≥ ≥нш≥ Узлод≥њФ роману Ц Унеперевершена людоњдкаФ м≥с≥с ѕ≥пч≥н, люди-чудовиська - м≥стер Ѕл≥мберг, м≥стер  аркер, м≥с≥с „≥к. —в≥т роману у дус≥ казковоњ естетики розд≥л¤Їтьс¤ на темний ≥ холодний св≥т «ла ≥ св≥тлий ≥ теплий св≥т ƒобра, в ¤кому мешкають не люди комерц≥њ, а Улюди серц¤Ф ( кочегар “удл та його дружина, кап≥тан  атл, покоњвка —Тюзен Ќ≥ппер, м≥стер “утс ).

у 1853 р., виступаючи у Ѕерм≥нгем≥ не урочистому св¤т≥, ¤ке було присв¤чено присудженню письменников≥ званн¤ нац≥онального художника јнгл≥њ, ƒ≥ккЇнс стверджував, що л≥тература У повинна бути в≥рн≥й народу, повинна боротис¤ за його добробут ≥ щаст¤Ф. ÷≥ слова можна вважати кредо житт¤ й творчост≥ письменника. ¬≥н н≥коли не зраджував цьому принципу ≥ в романах 50-х рр. ( У’олодний д≥мФ, У—крутна годинаФ, У рих≥тка ƒорр≥тФ ). ¬≥н показуЇ страйки роб≥тник≥в, ¤к≥ прокотилис¤ по вс≥й јнгл≥њ у 40-х рр., злиденн≥ дол≥ мешканц≥в боргових вТ¤зниць ≥ роб≥тних дом≥в ( ¤к≥ письменник зобразив у У рих≥тц≥ ƒорр≥тФ у вигл¤д≥ ƒвору –озбитих —ердець ), дит¤чу працю, за ¤ку плат¤ть коп≥йки, ≥ ¤ка руйнуЇ дит¤ч≥ дол≥. ¬ статт≥ Уƒо роб≥тник≥вФ ƒ≥ккЇнс писав: У–об≥тники повинн≥ зрозум≥ти, що вони повинн≥ спод≥ватис¤ т≥льки на себе самих. якщо вони сам≥ соб≥ не допоможуть, њм н≥хто не допоможеФ. ќдночасно письменник гуртуЇ д≥¤ч≥в л≥тератури навколо журналу УƒомашнЇ читанн¤Ф, ¤кий в≥н почав видавати у 1850 р., ≥ намагаЇтьс¤ зробити дл¤ обездолених ¤к можна б≥льше. …ого романи втрачають безневинн≥сть, њхн≥й тон стаЇ суворим ≥ стриманим. ” роман≥ У—крутна годинаФ письменник показуЇ ( знову г≥пербол≥зуючи, загострюючи образ ) типове промислове м≥сто  окстаун, в ¤кому люди не бачать сонц¤, тому, що коли вони йдуть на роботу, сонц¤ ще не маЇ, а коли повертаютьс¤ Ц воно вже зайшло. ÷≥ нап≥вроботи не бачили в св≥т≥ н≥чого, окр≥м машин й височезних труб, окр≥м л≥карень, схожих на вТ¤зниц≥, ≥ вТ¤зниць, схожих на ратуш≥.  ерують ними двоЇ переконаних позитив≥ст≥в й н≥г≥л≥ст≥в Ц фабрикант Ѕаундерб≥ й попечитель школи, Увидатний педагогФ, м≥стер √редграйнд. “омас √редграйнд проводить страх≥тливий експеримент. ” школ≥, ¤к≥й в≥н керуЇ, д≥тей виховують за принципами прагматизму ≥ позитив≥зму. ¬ихованц≥ повинн≥ ¤кнайможна б≥льше знати, ≥ ¤кнайможна менше в≥дчувати, ƒисципл≥на у школ≥ Ї зал≥зною. ƒ≥тей називають не за власними ≥менами, а за номерами. ѕоступово ми розум≥Їмо УсверхметуФ ц≥Їњ чудернацькоњ школи. ƒ≥ти виростуть ≥ будуть працювати на м≥стера Ѕаундерб≥ ≥ м≥стера √редграйнда, також, ¤к њхн≥ батьки. ћ≥стер √редграйнд вирощуЇ нов≥ придатки до машин, ¤к≥ повинн≥ ¤кнайможна б≥льше походити на машини. ∆орстоку систему √редгранда н≥бито н≥що не може зламати. –оботи не знають протесту. Ќеоч≥кувано до  окстауна прињжджаЇ трупа циркових актор≥в, дочка одного ≥з них, маленька —≥с≥, попадаЇ у Ушколу-холод≥льникФ ≥ починаЇ чинити оп≥р, тому що, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших учн≥в √редграйнда, псих≥ку ¤ких вже спаплюжено, —≥с≥ Ї нормальною дитиною. ƒ≥ккЇнс показуЇ не т≥льки нелюдськ≥сть прагматизму, ¤кий вт≥люють √редгранд ≥ найкращий учень школи Ѕ≥тцер, а ≥ нелюдск≥сть тих плод≥в, ¤к≥ надаЇ система утил≥тарного вихованн¤ ( не випадково окрем≥ розд≥ли книги мають назви У—≥вФ ≥ У∆ниваФ, У«б≥р у житниц≥Ф ). ѕедагог≥чна система √редграйнда обернулас¤ проти нього ж самого: коли безпорадний старий вчитель звернувс¤ за допомогою до вже дорослого Ѕ≥тцера, ¤кого в≥н колись так вихвал¤в за те, що в≥н сходу м≥г сказати, ск≥льки зуб≥в маЇ к≥нь ( Удвадц¤ть чотири кор≥нних, чотири бокових ≥ дванадц¤ть р≥зц≥вФ ), утил≥тарно налаштована людина в≥дмовила йому ( адже √редграйнд б≥льше не був потр≥бен Ѕ≥тцеру, оц≥нок в≥н б≥льше не ставив ). У„и Ї в тебе серце?Ф Ц запитуЇ зраджений вчитель. УЅез серц¤, сер, кров не могла б обертатис¤ т≥ломФ, - холоднокровно в≥дпов≥даЇ зрадник. “раг≥чно складаЇтьс¤ дол¤ сина й дочки √редграйнда, ¤ких теж було виховано ≥ вивчено з метою фактично-утил≥тарного п≥дходу до св≥ту. Ћуњза вийшла зам≥ж за самого м≥стера Ѕаундерб≥ ( в≥н Ї казково багатим, такоњ пропозиц≥њ н≥¤к не можна було пропустити ). ѕро коханн¤, безперечно, у цьому шлюб≥ н≥хто не думав. ≤ тепер Ћуњза не живе, а ≥снуЇ. “ом стаЇ карним злочинцем. “ому що користолюбство перемагаЇ моральн≥ забобони. Ћюбов, обовТ¤зок, вд¤чн≥сть Ц взагал≥ Ї пон¤тт¤ми, не знайомими душ≥ “ома. Ќа дор≥канн¤ з≥ збоку батька “ом в≥дпов≥даЇ: УЌа кожну тис¤чу добрих людей завжди приходитьс¤ один нелюда. “акими Ї закони статистики. “и вт≥шав цим законом ≥нших, а тепер спробуй вт≥шитис¤ ним самФ. Ќе дивл¤чись на те, що  окстаун чинить враженн¤ музею воскових л¤льок, де ≥снують не люди, а манекени, ¤ких вил≥пили м≥стер Ѕаундерб≥ ≥ м≥стер √редграйнд, поступово ви¤вл¤Їтьс¤, що там ≥ще залишилис¤ жив≥ люди. ≤ вони готуютьс¤ до страйку, тому що ≥ншого виходу в них не маЇ. ’оча ≥ тут ƒ≥ккЇнс залишаЇтьс¤ в≥рним христи¤нству ≥ Ур≥здв¤н≥й ф≥лософ≥њФ. Ћюди, ¤к≥ очолюють рух прац≥вник≥в, оц≥нюютьс¤ письменником по-р≥зному. „артист —лекбр≥дж Ї небезпечним демагогом, людиною без моральноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬≥н зат¤гаЇ роб≥тник≥в до насильницьких д≥й, не думаючи про те, що таким чином вони не добТютьс¤ дл¤ себе н≥чого, а, скор≥ш за все, опин¤тьс¤ у вТ¤зниц≥, ¤к карн≥ злочинц≥. —лекбр≥джу протистоњть прихильник Уморальноњ силиФ, чесний ≥ спок≥йний роб≥тник —т≥вен Ѕлекпул. Ѕлекпул йде шл¤хом христи¤нина, ≥ коли —лекбр≥джа та ≥нших прихильник≥в насильницьких д≥й заарештовують, ≥ примара каторги починаЇ ма¤чити перед ними, Ѕлекпул в≥дважно захищаЇ њх: УЌе вони Ї причиною анарх≥њ, сер, - каже в≥н фабриканту Ѕаундерб≥, - не вони њњ зат≥ваютьФ.

1	2	3	4

Ќазва: јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4573 прочитано)