Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥

залишаючись противником класовоњ боротьби, ƒ≥ккЇнс у 1855 р. займаЇ непримириму позиц≥ю по в≥дношенню парламенту, ¤кий, на його думку, займаЇтьс¤ антинародною д≥¤льн≥стю. ” своњй промов≥, ¤ку було спр¤мовано на захист јсоц≥ац≥њ по проведенню реформи керуванн¤ крањною, письменник проголошуЇ право народу на УсвоЇ словоФ, вважаЇ необх≥дним уведенн¤ до парламенту представник≥в соц≥альних низ≥в, ¤к≥ мають обТЇднатис¤ Унатхнен≥ патр≥отичними ≥ ло¤льними ( тобто ненасильницькими, законними Ц —.ƒ.) почутт¤ми, заради дос¤гненн¤ великих мирних конституц≥йних зм≥нФ. ≤з пер≥одом сусп≥льноњ боротьби Ї повТ¤заним час написанн¤ роману У рих≥тка ƒорр≥тФ ( 1857 ), в ¤кому ми бачимо траг≥чну долю перес≥чноњ англ≥йськоњ родини, ¤ка вже давно мешкаЇ у боргов≥й тюрм≥. ћаленька ≈м≥ ( крих≥тка ƒорр≥т ) пр¤мо у тюрм≥ ≥ народилас¤, тому що судова справа њњ батька, ”≥ль¤ма ƒорр≥та, загубилас¤ десь у столах байдужих чиновник≥в у ћ≥н≥стерств≥ “¤ганини. ћ≥н≥стерство “¤ганини, взагал≥, набуваЇ значенн¤ реал≥стичного символу, за ¤ким стоњть проблема байдужого ставленн¤ великоњ держави до маленькоњ людини. ƒв≥ впливов≥ родини практично повн≥стю керують крањною. ÷е ѕол≥пи й „ванинги . —аме вони допомагають Ужирним захищатис¤ в≥д виснаженихФ. ƒержаву ƒ≥ккЇнс зображуЇ у вигл¤д≥ старого кораблю, обл≥пленого пол≥пами. ѕол≥пи скоро в≥дправл¤ть корабель на дно, але њх це не турбуЇ. “ому корабель повинен потурбуватис¤ про себе сам, ≥ ¤кнайможна швидше в≥д≥рвати пол≥п≥в в≥д борт≥в.

в роман≥ У¬елик≥ спод≥ванн¤Ф ( 1860 ) ƒ≥ккЇнс виступаЇ проти в≥ри англ≥йц≥в у власне верховенство над ус≥ма ≥ншими народами. ≤стор≥¤ звичайного с≥льського хлопц¤, ‘≥л≥па ѕ≥р≥па, ¤кий, неспод≥вано дл¤ себе стаЇ джентльменом на грош≥, ¤к≥ хтось ≥нкоін≥то пересилаЇ йому, вивертаЇ навивор≥т англ≥йськ≥й ментал≥тет. Уƒжентльменськ≥ грош≥Ф, ¤к п≥зн≥ше ви¤вл¤Їтьс¤, мають, хоча ≥ зворушливе, але злочинне походженн¤. ѓх пересилаЇ колишн≥й каторжник, ¤кого маленьк≥й ѕ≥п колись вр¤тував в≥д голодноњ смерт≥ п≥д час переховуванн¤ на болотах, ≥ не видав влад≥. “ому ћегв≥ч вир≥шив витрати своњ грош≥ ( а њх в нього чимало ) на те, щоб с≥льськ≥й хлопець став тим, ким не довелос¤ стати ћегв≥чу, ≥ прожив таке житт¤, ¤ке не довелос¤ прожити каторжнику-вт≥качу. “ак розв≥юютьс¤ ≥люз≥њ ‘≥л≥па про власну обиран≥сть, про аристократичне походженн¤ таЇмничих грошей.  охана ‘≥л≥па, блискуча ≥ гордовита ≈стела теж вимушена буде розпрощатис¤ ≥з великими спод≥ванн¤ми: вона Ї т≥льки вихованкою лед≥-аристократки, а походженн¤ у неймов≥рно красивоњ д≥вчини Ї досить сумним. ѓњ батьки були карними злочинц¤ми ( батько Ц каторжник ћегв≥ч, мати Ц вбивц¤ ). ’оча зам≥на честолюбних спод≥вань на сурову правду житт¤ зм≥нюЇ героњв на краще ( ƒ≥ккЇнс ≥ тут залишаЇтьс¤ оптим≥стом ). ѕ≥сл¤ новоњ зустр≥ч≥ ≥з ћегв≥чем колись занадто розважливий юнак стаЇ б≥льш сп≥вчутливим. …ого поранена душа приходить до висновку: вс≥ люди у цьому св≥т≥ Ц ≥ в≥н, ≥ ≈стела, ≥ ћегв≥ч, ≥ с≥льськ≥й коваль ƒжо √арджер≥ Ц Ї просто людьми, р≥вними перед Ѕогом, а не УвищимиФ ≥ УнижчимиФ. ћоральним вчителем юнака стаЇ ƒжо, ¤кий повертаЇ його душу до спокою завд¤ки власн≥й в≥р≥ у народну правду, ¤ка, набувши тис¤чол≥тнього досв≥ду, давно вже д≥йшла до висновку Укривдою н≥чого не добТЇшс¤Ф.

день похорону письменника ( 14.06.1870 ) став дл¤ британц≥в ƒнем нац≥онального трауру. ¬они ховали людину, ¤ка все житт¤ прослужила ƒобру, захищала Упринижених й ображенихФ, одночасно прославила ¤сн≥ ≥ св≥тл≥ сторони нац≥онального житт¤, зробили наст≥льки реальний анал≥з пол≥тичного й економ≥чного житт¤ своЇњ крањни, що за њњ книгами можна писати науков≥ трактати, ≥ проанал≥зувавши св≥т, зупинилась на таких не вмирущих ц≥нност¤х, ¤к христи¤нське милосерд¤ й тепло домашнього вогнища. ƒ≥ккЇнс нав≥ки залишивс¤ нац≥ональним англ≥йським роман≥стом, ¤кий дл¤ англ≥йц≥в у¤вл¤Ї не меншу ц≥нн≥сть, н≥ж Ўексп≥р у драм≥ ≥ поез≥њ.

важко переоц≥нити стил≥стичн≥ дос¤гненн¤ ƒ≥ккЇнса. ƒобрий знавець англ≥йськоњ мови, Ћ.“олстий, вважав, що мова д≥ккЇнсовських книжок взагал≥ Ї ≥деальним прикладом живого англ≥йського мовленн¤.

”≥ль¤м ћейкп≥с “еккерей був сином оф≥цера колон≥альних в≥йськ Ѕританськоњ ≤мпер≥њ ≥ належав до прив≥лейованих верств англ≥йського сусп≥льства. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ „артерхауса в≥н поступив у  ембр≥джський ун≥верситет, але ступеню не отримав, тому що карТЇра держслужбовц¤ не приваблювала його. ¬≥н хот≥в займатис¤ т≥льки мистецтвом, тому ≥ вирушив до ‘ранц≥њ, ¤ка завжди вважалас¤ ћеккою художник≥в, особливо живописц≥в. ћандри ™вропою ( ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, ≤тал≥¤ ) зак≥нчились виснаженн¤м банк≥вського рахунку, ¤кий залишивс¤ в≥д батьк≥в, ≥ необх≥дн≥стю заробл¤ти грош≥. “еккерей повертаЇтьс¤ до Ћондону ≥ починаЇ займатис¤ журнал≥стикою, ¤ка ≥ стане основною справою його житт¤. ¬≥н обрав соб≥ досить суворе естетичне кредо Ц Уѕравда не завжди Ї приЇмною, але краще за правду не маЇ н≥чогоФ. –еал≥зм “еккере¤, на в≥дм≥ну в≥д реал≥зму ƒ≥ккЇнса, не маЇ прихильност≥ до романтичноњ естетики. «а висловом Ўарлотти Ѕронте, в≥н Ї Уне романтичним, ¤к ранок понед≥лкаФ. “вори “еккере¤ менш всього схож≥ на казку. ÷е насм≥шлива, анал≥тична ≥ сувора проза. “ому “еккере¤ вважають спадкоЇмцем англ≥йських просв≥тник≥в ’”≤≤≤ ст. ( —в≥фта, ‘≥лд≥нга, —т≥ла, јдд≥сона ), ¤к≥ демонстрували ≥рон≥чний р≥зкий, ¤к скальпель х≥рурга, погл¤д на свою схильну до чванства батьк≥вщину. Ѕагато рок≥в “еккерей працював у сатиричному журнал≥ УѕанчФ ( Punch ), де разом ≥з ним висм≥ювали недол≥ки јнгл≥њ “омас √уд ≥ ƒуглас ƒжерралд. ѕопул¤рн≥сть йому принесли парод≥њ, в ¤ких в≥н Узнущавс¤Ф над еп≥гонами романтизму ≥ протиставив њхн≥й творчост≥ свою неприЇмну, але корисну правду. ќсобливо д≥ставалос¤ в≥д “еккере¤ авторам комерц≥йних або Усалонних роман≥вФ. ¬ельми попул¤рними були тод≥ так зван≥ Уромани ср≥бноњ ложкиФ ( про житт¤ аристократ≥в ) ≥ романи УнТюгетськоњ школиФ ( ЌТюгет Ц знаменита лондонська тюрма, ¤коњ зараз не ≥снуЇ ), в ¤ких злочинний св≥т подававс¤ нер≥дко у привабливому, лицарськ≥-благородному вигл¤д≥. У«аписки ∆овтоплюшаФ, У” благородн≥й родин≥Ф Ї насм≥шкою над тими читачами, ¤к≥ полюбл¤ють св≥тську ≥нтимну хрон≥ку. ∆овтоплюш Ц лакей, ¤кий служить у аристократичному будинку. ¬≥н п≥дгл¤даЇ й п≥дслухаЇ, ховаючись за шторами, зазираючи у дверн≥ шпари. ј пот≥м надсилаЇ отриману У≥нформац≥юФ до журналу, де останн¤ ≥ публ≥куЇтьс¤. ѕаскудн≥сть ∆овтоплюша контрастуЇ ≥з авторським сарказмом ≥ нав≥ки в≥дбиваЇ бажанн¤ коли-небудь читати Ужовту пресуФ. У етр≥нФ, У≤стор≥¤ —емюел¤ “≥тмарша ≥ знаменитого д≥аманту ’оггартаФ Ї парод≥¤ми на Уньюгетський романФ. “еккерей зн≥маЇ ≥з злочинного св≥ту не т≥льки покривало благородства, а ≥ покривало таЇмничост≥. «лочинний св≥т в романах “еккере¤ виступаЇ таким, ¤ким в≥н Ї Ц користолюбним й аморальним. “еккерей-сатирик не жалкував не т≥льки бульварну л≥тературу, а ≥ британську монарх≥ю. ” в≥рш≥ У√еоргиФ ( УGeorgiesФ ) в≥н створюЇ сатиричну картину Убукету √еорг≥вФ : √еорга ≤, ¤кий Умистецтва ненавид≥вФ, √еорга ≤≤, Ужаднюги й спекул¤нтаФ, √еорга ≤≤≤, що Урозумом був слабкуват, але англ≥Їць Ц в≥д голови до пТ¤тФ, ≥ √еорга ќстаннього, тобто ≤”, що прославивс¤ кул≥нарними й кравецькими зд≥бност¤ми. “еккерей його ≥накше, ¤к УповаромФ не називав. —атира “еккере¤ завжди була справедливою. ¬≥н ≥рон≥зував не т≥льки над сучасною јнгл≥Їю, а ≥ над собою. У нига сноб≥в, ¤ку було написано одним ≥з нихФ ( 1847 ) ¤скраво про це св≥дчить. —таровинне англ≥йське слово УsnobФ колись мало значенн¤ Уучень рем≥сникаФ, тобто "п≥дмастерь¤".  оли “еккерей навчавс¤ у  ембридж≥, слово УснобФ на студентському жаріон≥ означало Уп≥длабузникФ. “ак презирливо називали тих студент≥в, ¤к≥ намагалис¤ стати товаришами б≥льш знатних ≥ б≥льш заможних студент≥в, принижуючись при цьому. —тудент “еккерей УснобомФ не був, але ¤вище це запамТ¤тав ≥ п≥зн≥ше осмислив його ¤к нац≥ональну англ≥йську рису. ј так ¤к в≥д своЇњ нац≥њ в≥дмовл¤тис¤ в≥н не збиравс¤, то вимушений був назвати УснобомФ ≥ себе самого. —учасне розум≥нн¤ слова УснобФ ( той, хто ≥з презирством ставитьс¤ до простих людей ) походить в≥д книги “еккере¤. У нига сноб≥вФ у¤вл¤Ї собою низку нарис≥в, ¤к≥ показують типових представник≥в англ≥йського сусп≥льства в њх нац≥ональному, сноб≥стському про¤вленн≥. У нигу сноб≥вФ можна вважати прологом до найв≥дом≥шого твору “еккере¤ Уярмарок суЇтиФ (1847 ). Ќазва книги включаЇ роман у традиц≥ю англ≥йськоњ рел≥г≥йноњ л≥тератури. ѕропов≥дник ’”≤≤ ст. ƒжон Ѕень¤н, учасник ¬еликого Ѕунту 1648 р., перебуваючи у вТ¤зниц≥ п≥сл¤ революц≥йних под≥й написав знамениту книгу-пропов≥дь УЎл¤х прочанинаФ, в ¤к≥й у дус≥ середньов≥чного жанру Увид≥нн¤Ф розпов≥в про примарне м≥сто ( в ¤кому легко вп≥знати Ћондон ), куди попадаЇ благочесний прочанин по дороз≥ до –аю. ” цьому м≥сц≥ земного јду знаходитьс¤ ярмарок —уЇти, де чолов≥ки продають дружин, дружини Ц чолов≥к≥в, д≥ти Ц батьк≥в, а батьки Ц д≥тей. ≤ все заради Їдиноњ мети Ц отримати грош≥. ѕричому людськ≥ душ≥ ≥ коштовн≥ реч≥ тут оц≥нюютьс¤ приблизно однаково. ярмарок —уЇти Ѕень¤н назвав Vanity Fair. “аку саму назву маЇ роман “еккере¤, ≥ перекласти цей англ≥йський фразеолог≥зм, ¤кий у сучасн≥й мов≥ означаю осередок гр≥ху, можна по-р≥зному: базар життЇвоњ метушн≥Ф, У¤рмарок гр≥хуФ, Увистава порок≥вФ, тощо. У¬иставою порок≥вФ “еккерей називаЇ сучасну йому јнгл≥ю, де У мазурики швенд¤ють по кишен¤х, пол≥смени пильнують, шарлатаниЕ бойко закликають публ≥куФ. –оман маЇ не т≥льки багато значущу назву. ¬≥н маЇ не менш значущий п≥дзаголовок: Уроман без геро¤Ф. ѕерсонаж≥ роману, ¤кий маЇ рел≥г≥йну назву ≥ дивуЇ не рел≥г≥йн≥стю свого зм≥сту, не варт≥ не т≥льки визначенн¤ геро¤, вони не Ї вартими ≥ визначенн¤ характеру. —учасн≥ англ≥йц≥, зг≥дно ≥з розум≥нн¤м письменника, - просто л¤льки, мар≥онетки, ¤ких в≥н смикаЇ за ниточки, а вони танцюють, кохають, њд¤ть, пТють, народжуютьс¤ ≥ вмирають. —ебе самого автор ( до реч≥ талановитий малювальник ) зобразив на обкладинц≥ у вигл¤д≥ балаганного клоуна, Ужалюг≥дного перестаркаФ, ¤кий веселить не менш жалюг≥дну публ≥ку. √ероњ роману, також, ¤к ≥ гл¤дач≥ балаганноњ вистави, а за ними й читач≥ ≥снують у цьому св≥т≥ за принципом УсуЇти суЇтФ, за законами базару, де повага до людини визначаЇтьс¤ обТЇмом њњ кап≥талу, де Удорогий вињзд означаЇ б≥льше, н≥ж щаст¤Ф. “аким чином Ѕазар набуваЇ значенн¤ реал≥стичного символу сучасного св≥ту, ¤кий, за визначенн¤м письменника, Ї Ум≥сцем суЇтним, злим, б≥снуватим, повним ус≥л¤ких шахрайств, фальш≥ ≥ удавань Ф. «в≥дки ж у такому м≥сц≥ уз¤тис¤ герою? ’оча пошуки привели письменника, хоча ≥ не геро¤, але до героњн≥. –ебекку Ўарп ( в≥д англ. sharp Ц швидкий, р≥зкий, хитрий, гострий ) в≥н обрав героњнею свого роману, скор≥ше через те, що вона , хоча ≥ Ї зак≥нченою снобкою, але все ж таки, вигл¤даЇ живою пор¤д ≥з нап≥всонною ≈м≥л≥Їю —едл≥ ( в≥д англ. sadly Ц сумно ) та ≥ншими представниками англ≥йського сусп≥льства. –ебекка Ї Їдиною живою ≥стотою цього роману, хоча при погл¤д≥ на нењ стаЇ страшно: в нењ Ї розум, але в≥н служить т≥льки амб≥ц≥йн≥й спр¤мованост≥ њњ особистост≥, в нењ Ї енерг≥¤, але њњ спр¤мовано на те, щоб прорватис¤ у верхи сусп≥льства, в нењ Ї чар≥вн≥сть, але чар≥вн≥сть продаЇтьс¤ ( правда, дорого ). ¬ њњ зелених очах немаЇ ан≥ любов≥, ан≥ доброти, там Ї т≥льки жагуче жаданн¤ стати вр≥вень ≥з тими, на кого б≥дна сирота приречена дивитис¤ ≥знизу наверх. –ебекка проходить через р≥зн≥ верстви сусп≥льства, вона п≥дн≥маЇтьс¤ усе вище ≥ вище сходами англ≥йського сусп≥льства, ≥ ми проходимо разом ≥з нею тим же шл¤хом, спостер≥гаючи звичањ спочатку буржуа, пот≥м аристократ≥в. јвтор, здаЇтьс¤ Ї б≥льш прихильним до бюріерства ( буржуа ). јристократи ( родина  роул≥ ) вигл¤дають у нього стадом монстр≥в. ƒол≥ окремих персонаж≥в Ї повТ¤заними з насл≥дками битви п≥д ¬атерлоо, ¤ка в≥дбулас¤ 15 червн¤ 1815 р., ≥ в результат≥ ¤коњ арм≥¤ Ќаполеону потерп≥ла поразку п≥д тиском британського й прусського в≥йська. „олов≥к маленькоњ ≈м≥л≥њ загинув там, ≥ це зруйнувало њњ маленьке щаст¤. “аким чином “еккерей показуЇ ≥стор≥ю, не з лицевоњ сторони, а з вивор≥тноњ, в≥н визначаЇ своЇ м≥сце Усеред тих, хто не воюЇ У ≥ показуЇ, ¤к видатна ≥сторична под≥¤ в≥дображаЇтьс¤ на дол¤х перес≥чних людей. —ин ≈м≥л≥њ залишивс¤ сиротою в результат≥ битви п≥д ¬атерлоо, батько, м≥стер —едл≥, розоривс¤ в результат≥ державного перевороту у ‘ранц≥њ. ћаленьк≥ люди часто не розум≥ють сенсу великих ≥сторичних под≥й, њм не вистачаЇ на це розуму, але ≥стор≥¤, все одне, владно втручаЇтьс¤ в њх маленьке житт¤. Уярмарок —уЇтиФ не Ї останн≥м твором “еккере¤. У≤стор≥¤ ѕенденн≥саФ ( 1850 ), УЌьюкомиФ ( 1855 ), У≤стор≥¤ √енр≥ ≈смондаФ ( 1852 ), У¬≥рдж≥нц≥, але пов≥сть ≥з житт¤ минулого стол≥тт¤Ф ( 1859 ) демонструють майстерн≥сть “еккере¤-реал≥ста й сатирика. –оман УЌьюкомиФ зближуЇ “еккере¤ ≥з реал≥змом новоњ хвил≥. Ќаписаний у пер≥од соц≥альноњ стаб≥льност≥, коли Уголодн≥ сороков≥Ф вже над≥йшли у минуле, УЌьюкоми. «аписки вельми респектабельного с≥мейства Ф на автоб≥ограф≥чному матер≥ал≥ осмислюють р≥зницю м≥ж окремими ≥сторичними епохами через зображенн¤ характер≥в представник≥в р≥зних покол≥нь. Ѕатько “еккере¤ помер, коли сину було ш≥сть рок≥в. ”≥ль¤м погано памТ¤тав його. јле поважав памТ¤ть молодого оф≥цера колон≥альних в≥йськ, ¤кий усе своЇ коротке житт¤ присв¤тив Ѕританськ≥й корон≥. ’удожник  лайв, головний герой УЌьюком≥вФ ( в≥д англ. newcomers Ц новоприбул≥ ) в≥дображаЇ не т≥льки внутр≥шн≥й св≥т “еккере¤, в≥н Ї в≥ддзеркаленн¤м внутр≥шнього св≥ту художник≥в новоњ хвил≥, ¤к≥ вже не мають ч≥ткоњ соц≥альноњ мети, а твор¤ть, скор≥ше за ≥нстинктом, н≥ж за осмисленим бажанн¤м перетворити св≥т на краще.

1	2	3	4

Ќазва: јнгл≥йський класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4573 прочитано)