Ћ≥тература св≥това > –ос≥йська поез≥¤

–ос≥йська поез≥¤

Ќа злам≥ ’≤’-’’ ст. рос≥йська поез≥¤, ¤к ≥ зах≥дна, теж переживаЇ бурхливий розвиток. ” н≥й дом≥нують авангардистськ≥ й модерн≥стськ≥ тенденц≥њ. ћодерн≥стсь≠кий пер≥од розвитку рос≥йськоњ поез≥њ к≥нц¤ XIX - початку XX ст. називають Ђср≥бним в≥комї, рос≥йським поетичним ренесансом.

≤дейним п≥дірунт¤м розвитку новоњ рос≥йськоњ поез≥њ став розкв≥т рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ думки, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ в –ос≥њ на меж≥ ’≤’-’’ ст. Ќова ф≥лософ≥¤ постаЇ ¤к кригична реакц≥¤ на позитив≥зм другоњ половини XIX ст. з його рац≥ональ≠ним ставленн¤м до житт¤ ¤к до факту бутт¤ виключно матер≥ального. Ќова рос≥йська ф≥лософ≥¤, навпаки, була ≥деал≥стичною, зверталас¤ до ≥ррац≥ональних стор≥н людсь≠кого бутт¤ ≥ намагалас¤ синтезувати досв≥д науки, ф≥лософ≥њ та рел≥г≥њ. ƒо основних њњ представник≥в належать ћ. ‘едоров, ћ. Ѕерд¤Їв, ѕ. ‘лоренський, ћ. Ћосський, —. ‘ранк та ≥нш≥, серед ¤ких чи не найб≥льш безпосередн≥й вплив на формуванн¤ ≥дейноњ основи рос≥йського поетичного модерн≥зму справив визначний рос≥йський ми≠слитель ≥ поет ¬олодимир —ерг≥йович —оловйов. …ого ф≥лософськ≥ ≥дењ та художн≥ об≠рази сто¤ть б≥л¤ виток≥в рос≥йського поетичного символ≥зму.

”продовж Ђср≥бного в≥куї в рос≥йськ≥й поез≥њ ¤скраво ви¤вили себе чотири по≠кол≥нн¤ поет≥в: бальмонт≥вське (¤ке народилос¤ в 60-т≥ та на початку 70-х рок≥в XIX ст.), блок≥вське (близько 1880-го року), гум≥льовське (близько 1886 року) ≥ поко≠л≥нн¤ 90-х рок≥в, представлене ≥менами √. ≤ванова, √. јдамовича, ћ. ÷вЇтаЇвоњ, –. ≤внЇва, —. ™сен≥на, ¬. ћа¤ковського, ћ. ќцупа, ¬. Ўершеневича та багатьох ≥нших. «начна к≥льк≥сть рос≥йських письменник≥в змушена була ем≥грувати за кордон ( . Ѕальмонт, ≤. Ѕун≥н, ќ.  упр≥н, ƒ. ћережковський, 3. √≥пп≥ус, —аша „орний та ба≠гато ≥нших). –озгром рос≥йськоњ культури та поез≥њ Ђср≥бного в≥куї був остаточно до≠вершений восени 1922 р. примусовим висланн¤м ≥з рад¤нськоњ –ос≥њ за кордон 160 в≥домих вчених, письменник≥в, ф≥лософ≥в, журнал≥ст≥в, сусп≥льних д≥¤ч≥в, що по≠клало початок формуванню потужноњ ем≥грац≥йноњ г≥лки рос≥йськоњ л≥тератури та культури.

–ос≥йська поез≥¤ Ђср≥бного стол≥тт¤ї стала своЇр≥дним п≥дбитт¤м п≥дсумк≥в двохсотр≥чного розвитку новоњ рос≥йськоњ поез≥њ. ¬она п≥дхопила ≥ продовжила кращ≥ традиц≥њ попередн≥х ≥сторичних етап≥в розвитку рос≥йськоњ поез≥њ ≥ водночас вдалас¤ до суттЇвоњ переоц≥нки ц≥нностей художн≥х ≥ культуролог≥чних пр≥оритет≥в, ¤к≥ спр¤≠мували њњ розвиток.

¬ ≥стор≥њ розвитку рос≥йськоњ поез≥њ Ђср≥бного в≥куї найб≥льш ¤скраво ви¤вили себе три напр¤мки: символ≥зм, акмењзм, футуризм. ќкреме м≥сце в рос≥йському по≠етичному модерн≥зм≥ початку XX ст. пос≥дають так зван≥ Ђнов≥ сел¤нськ≥ї поети, а та≠кож поети, творч≥сть ¤ких ч≥тко не сп≥вв≥дноситьс¤ з певним художн≥м напр¤мком.

—имвол≥зм. ѕершим з нових напр¤мк≥в з'¤вивс¤ символ≥зм, ¤кий ≥ поклав поча≠ток Ђср≥бному в≥куї рос≥йськоњ поез≥њ. —имвол≥зм (грецьк. зут№о≤оп Ч умовний знак, прикмета) Ч л≥тературний напр¤м к≥нц¤ XIX - початку XX стол≥тт¤, основною рисою ¤кого Ї те, що конкретний художн≥й образ перетворюЇтьс¤ на багатозначний символ. —имвол≥зм народжуЇтьс¤ у ‘ранц≥њ ≥ ¤к сформований л≥тературний напр¤м починаЇ свою ≥стор≥ю з 1880 року, коли —тефан ћалларме започатковуЇ л≥тературний салон (так зван≥ Ђв≥вторкиї ћалларме), в ¤кому беруть участь молод≥ поети. ѕрограмн≥ сим≠вол≥стськ≥ акц≥њ в≥дбуваютьс¤ в 1886 роц≥, коли друкуютьс¤ Ђ—онети до ¬агнераї во-

сьми поет≥в (¬ерлен, ћалларме, ѕль, ƒюжарден тощо), Ђ“рактат про —лової –. √≥л¤ та статт¤ ∆. ћореаса ЂЋ≥тературний ман≥фест. —имвол≥змї.

≤з символ≥змом пов'¤зують свою творч≥сть видатн≥ письменники й за межами франц≥њ. ” 1880-т≥ роки розпочинають свою д≥¤льн≥сть бельг≥йськ≥ символ≥сти Ч поет ≈м≥ль ¬ерхарн ≥ драматург ћор≥с ћетерл≥нк. Ќа злам≥ стол≥ть виступили видатн≥ авс≠тр≥йськ≥ митц≥, пов'¤зан≥ ≥з символ≥змом Ч √уго фон √офмансталь ≥ –айнер ћар≥¤ –≥льке. ƒо символ≥ст≥в належав також польський поет Ѕолеслав Ћесьм¤н, з художн≥ми принципами символ≥зму сп≥вв≥днос¤тьс¤ окрем≥ твори н≥мецького драматурга √ергарта √ауптмана, англ≥йського письменника ќскара ”айльда, п≥знього √енр≥ка ≤бсена. ¬ украњнську поез≥ю символ≥зм ув≥йшов ≥з творч≥стю ћ. ¬ороного, ќ. ќлес¤, ѕ.  ар-манського, ¬. ѕачовського, ћ. яцк≥ва та ≥нших. Ўколу символ≥зму пройшли так≥ ви≠значн≥ украњнськ≥ поети, ¤к ћ. –ильський ≥ ѕ. “ичина, Ђ—он¤чн≥ кларнетиї ¤кого скла≠дають вершину украњнського символ≥зму.

—имвол≥зм протиставив своњ естетичн≥ принципи та поетику реал≥змов≥ й нату≠рал≥змов≥, напр¤мам, ¤к≥ в≥н р≥шуче заперечував. —имвол≥сти не зац≥кавлен≥ у в≥дтворенн≥ реальноњ д≥йсност≥, конкретного та предметного св≥ту, у простому зображенн≥ факт≥в повс¤кденн¤, ¤к це робили натурал≥сти. —аме у своњй в≥д≥рваност≥ в≥д реальнос≠т≥ митц≥-символ≥сти ≥ вбачали свою перевагу над представниками ≥нших напр¤м≥в. —имвол Ї фундаментом усього напр¤му. —имвол допомагаЇ митцев≥ в≥дшукати Ђв≥д≠пов≥дност≥ї м≥ж ¤вищами, м≥ж реальним ≥ таЇмничим св≥тами.

“очкою в≥дл≥ку рос≥йського символ≥зму стала д≥¤льн≥сть двох л≥тературних гур≠тк≥в, ¤к≥ виникли майже одночасно в ћоскв≥ та ѕетербурз≥ на грунт≥ загального зац≥≠кавленн¤ ф≥лософ≥Їю Ўопенгауера, Ќ≥цше, а також творч≥стю Ївропейських символ≥≠ст≥в. Ќаприк≥нц≥ 90-х рок≥в XIX ст. обидв≥ групи символ≥ст≥в об'Їдналис¤, створивши таким чином Їдиний л≥тературний напр¤мок символ≥зму. “од≥ ж у ћоскв≥ виникаЇ ≥ видавництво Ђ—корп≥онї (1899-1916), навколо ¤кого групуютьс¤ рос≥йськ≥ символ≥с≠ти. –ос≥йських символ≥ст≥в прийн¤то под≥л¤ти на старших та молодших (в≥дпов≥дно до часу њх вступу у л≥тературу ≥ де¤ку розб≥жн≥сть у теоретичних позиц≥¤х). ƒо старших символ≥ст≥в, ¤к≥ прийшли в л≥тературу в 1890-т≥ рр., належать ƒмитро ћережковський (њх головний ≥деолог), ¬алер≥й Ѕрюсов,  ост¤нтин Ѕальмонт, ‘ед≥р —ологуб та ≥нш≥. ≤дейне п≥дірунт¤ своњх погл¤д≥в старш≥ символ≥сти виводили переважно з настанов французького символ≥зму, на ¤кий головним чином ≥ ор≥Їнтувались, хоча повн≥стю не в≥дкидали ≥ здобутк≥в рос≥йськоњ ≥деал≥стичноњ думки. ћолодш≥ символ≥сти, що всту≠пали в л≥тературу вже на початку XX ст. (јндр≥й ЅЇлий, ќлександр Ѕлок, ¬'¤чеслав ≤ванов та ≥нш≥), б≥льше ор≥Їнтувалис¤ на ф≥лософськ≥ пошуки власне рос≥йськоњ ≥деа≠л≥стичноњ думки ≥ традиц≥њ нац≥ональноњ поез≥њ, називаючи своњми предтечами поез≥ю ¬. ∆уковського, ‘. “ютчева та ј. ‘ета.

—вою д≥¤льн≥сть поети-символ≥сти пор≥внювали з теург≥Їю (жрецтвом), а своњм в≥ршам часто намагалис¤ надати ознак ритуально-маг≥чного тексту, схожого на закли≠нанн¤. «м≥ст символ≥чних образ≥в у першу чергу розрахований на те, щоб збуджувати в у¤в≥ слухача складну гру асоц≥ац≥й, пов'¤заних з в≥дпов≥дним емоц≥йним настроЇм ≥ позбавлених ч≥тко окресленоњ предметноњ основи. ќсобливого значенн¤ символ≥сти надавали звучанню в≥рша, його мелодиц≥ та звукопису, а також маловживан≥й поетич≠н≥й лексиц≥. «вукопис в≥рша вони пор≥внювали з музикою, а ц¤ останн¤ асоц≥ювалас¤ дл¤ них ≥з вершиною мистецтва ≥ оптимальним засобом дл¤ вираженн¤ певного сим≠вол≥чного зм≥сту. —имвол≥зм в≥д≥грав надзвичайно важливу роль у розвитку рос≥йськоњ поез≥њ Ђср≥бного в≥куї. ¬≥н, по-перше, повернув поез≥њ ту значим≥сть ≥ той авторитет,, ¤к≥ вона втратила в л≥тератур≥ реал≥зму, зор≥Їнтован≥й на прозу, ≥, по-друге, заклав традиц≥њ, на ¤ких зросли (сприймаючи або в≥дштовхуючись в≥д них) ≥нш≥ напр¤ми розвитку рос≥йськоњ поез≥њ початку XX ст. ≥ насамперед акмењзм ≥ футуризм.

јкмењзм Ч модерн≥стська теч≥¤ в рос≥йськ≥й поез≥њ 1910-х рок≥в, що об'Їднала ћиколу √ум≥льова, јнну јхматову, ќсипа ћандельштама, —ерг≥¤ √ородецького, √еорг≥¤ ≤ванова, ћихай≠ла «енкевича, √ригор≥¤ Ќарбута ≥ Ђсп≥вчуваючихї ћихайла  узм≥на, Ѕориса —адовсь-кого та ≥нших митц≥в. ƒосить часто акмењсти ≥менують св≥й напр¤м Ђадам≥змомї (в≥д першоњ людини, прабатька јдама, образ ¤кого в даному раз≥ асоц≥ювавс¤ з виразом природного ≥ безпосереднього Ђпочатковеї ¤сного погл¤ду на житт¤ Ч на противагу абстрагованому в≥д реальност≥ символ≥зму. ћ. √ум≥льов визначав адам≥зм ¤к Ђмужньо твердий ≥ ¤сний погл¤д на житт¤ї. ƒо теч≥њ застосовувавс¤ також терм≥н ћ.  узм≥на Ђкларизмї, ¤ким поет називаЇ Ђпрекрасну ¤сн≥стьї ¤к одну з основних засад новоњ поез≥њ.

—першу рух виник у вигл¤д≥ в≥льноњ асоц≥ац≥њ к≥лькох поет≥в, що в≥дмежувалис¤ в≥д символ≥зму, точн≥ше, в≥д Ђѕоетичноњ академ≥њї ¬'¤чеслава ≤ванова на знак протес≠ту проти його нищ≥вноњ критики гум≥льовськоњ поеми ЂЅлудний синї (1911 р.). ћолод≥ поети створили сп≥лку п≥д назвою Ђ÷ех поет≥вї (≥снував у 1911-1914 роках, пот≥м в≥д≠новив свою д≥¤льн≥сть у 1920-1922 роках), що охопив широке поетичне коло (до Ђ÷е≠ху поет≥вї входив ≥ ќ. Ѕлок).

јкмењзм, на думку його представник≥в, був новим напр¤мом, що йде на зм≥ну символ≥зму. јкмењсти приймають символ≥зм за свого Ђбатькаї, але виступають проти його надм≥рного ≥ррац≥онал≥зму й м≥стицизму. ћандельштам писав, що рос≥йськ≥ сим≠вол≥сти Ђзакупорили ус≥ слова, ус≥ образи, призначивши њх виключно дл¤ л≥тург≥чного використанн¤. —клалас¤ дуже незручна ситуац≥¤ Ч н≥ пройти, н≥ встати, н≥ с≥сти. Ќа стол≥ не можна об≥дати, тому що це не просто ст≥л. Ќе можна запалювати вогонь, тому що це, можливо, означаЇ щось таке, що пот≥м сам не будеш радийї. √ум≥льов у зв'¤зку з цим протиставл¤в Ђзв≥ринуї природн≥сть акмењзму символ≥стськ≥й Ђневрас≠тен≥њї. Ђ¬ акмењст≥в, Ч зауважував з цього приводу —. √ородецький, Ч тро¤нда знову стала прекрасна сама по соб≥, своњми пелюстками, запахом ≥ кольором, а не своЇю ви≠гаданою схож≥стю з м≥стичним коханн¤м чи ще з чимосьї. “ому й поетика акмењзму фактично не маЇ абстрактноњ метаф≥зики й незрозум≥лих м≥фолог≥чних образ≥в. јкмењ≠сти виступили за в≥дображенн¤ земного, конкретного, предметного ≥ ¤сного св≥ту, з його формами, обрисами, барвами й пахощами, за ¤сн≥сть ≥ конкретн≥сть слова. «в≥дси в акмењст≥в п≥дкреслена увага до предметних, зримих деталей, що не лише акцентують абстрагований зм≥ст образу, а й наочно окреслюють його матер≥альн≥, зрим≥ ознаки, ¤к≥ часто в акмењст≥в св≥домо висуваютьс¤ в центр сприйн¤тт¤ ≥ поетизуютьс¤. ”же в 1933 роц≥ ќ. ћандельштам визначав акмењзм ¤к Ђтугу за св≥товою культуроюї. ≤ д≥йс≠но, поез≥¤ акмењст≥в сповнена р≥зноман≥тними культурними асоц≥ац≥¤ми, перегуком з культурними епохами минулого. ѕоети теч≥њ торкаютьс¤ у своњх творах античност≥ й середньов≥чч¤ (ќ. ћандельштам), св≥ту слов'¤нськоњ м≥фолог≥њ (—. √ородецький) та украњнськоњ культури й побуту (¬. Ќарбут), екзотики  итаю та јфрики (ћ. √ум≥льов).

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: –ос≥йська поез≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (12586 прочитано)