Ћ≥тература св≥това > –ос≥йська поез≥¤
“в≥р Ї модерн≥стським зображенн¤м трагед≥њ √олокосту Ч катастрофи Ївропей≠ського Їврейства. ”л≥тку 1941 року г≥тлер≥вц≥ розробл¤ють план Ђк≥нцевого роз≠в'¤занн¤ї Їврейського питанн¤, а в с≥чн≥ наступного року п≥д кер≥вництвом спец≥аль≠ного в≥дд≥лу гестапо цей процес було розпочато. ” таких м≥сц¤х, ¤к ћайдаиек, ќсвЇн≠ц≥м, Ѕельзец, “ребл≥нка, формуютьс¤ Ђтабори смерт≥ї. ¬ажко визначити жанр Ђ‘уги смерт≥ї: ÷елан сполучаЇ в н≥й (¤к ≥ в багатьох ≥нших своњх творах) к≥лька л≥ричних жанр≥в. Ђ‘уга смерт≥ї м≥стить риси балади та елег≥њ, треносу (надгробного плачу) ≥ л≥≠рики ритуального танцю, документального репортажу ≥ вид≥нн¤. ƒо того ж, дл¤ посиленн¤ емоц≥йного впливу, розширенн¤ жанрових меж ≥ арсеналу мовних засоб≥в поет насл≥дуЇ форму, запозичену з ≥ншого виду мистецтва Ч музики. як зазначаЇ украњн≠ський перекладач поез≥њ ÷елана ѕ. –ихло, Ђв≥рш заснований на музичному принцип≥ контрапункту: ¤к ≥ в музичн≥й фуз≥, тут провод¤тьс¤ ≥ розвиваютьс¤ дек≥лька мотив≥в водночас, щоб у ф≥нал≥ (стрета) знову з'Їднатис¤ ≥ остаточно розв'¤затис¤ї. —пециф≥ка Ђ‘уги смерт≥ї пол¤гаЇ ≥ в тому, що в≥рш поЇднуЇ в соб≥ ознаки ¤к медитативноњ, так ≥ сугестивноњ л≥рики. ≤ ¤к медитативний л≥рик, ÷елан Ч поет апо-кал≥птичного баченн¤ св≥ту. “ак, одн≥Їю з його художн≥х тез була думка про те, що п≥≠сл¤ ќсвЇнц≥ма люди засуджен≥ жити у пром≥жку м≥ж останн≥м актом ≥стор≥њ ≥ —траш≠ним —удом, ¤кий в≥дт¤гнуто на невизначений терм≥н. ќдначе образи Ђ‘уги смерт≥ї не ст≥льки пробуджують до роздум≥в, ск≥льки впливають емоц≥йно, тому в≥рш Ї надзви≠чайно сугестивним, до чого додаютьс¤ ≥ його численн≥ м≥фолог≥чн≥ й л≥тературн≥ ши≠фри (—улам≥т нагадуЇ героњню старозав≥тноњ Ђѕ≥сн≥ над ѕ≥сн¤миї, а ћаргарита Ї рем≥н≥сценц≥Їю з Ђ‘аустаї √ете). —л≥д також в≥дзначити, що в≥рш ÷елана досить б≥дний на так≥ художн≥ засоби, ¤к еп≥тети, метафори ≥ пор≥вн¤нн¤. Ђ„орне молоко св≥танн¤ї, Ђзолотиста косаї, Ђпо≠пел¤ста косаї, Ђсмерть це з Ќ≥меччини майстерї Ч ось майже вс≥ тропи Ђ‘уги смер≠т≥ї. ќднак ц≥ нечисленн≥ засоби художнього увиразненн¤ мовленн¤ мають здатн≥сть повторюватис¤, твор¤чи ф≥гуру синтаксичного паралел≥зму, ¤ка складаЇ компози≠ц≥йну основу твору. јле паралел≥зм синтаксичний супроводжуЇтьс¤ також паралел≥з≠мом образно-психолог≥чним Ч образним з≥ставленн¤м виражених думок. ” в≥рш≥ ѕаул¤ ÷елана симетр≥¤ в синтаксичн≥й побудов≥ сум≥жних поетичних р¤дк≥в Ї засобом викриванн¤ спотвореноњ фашизмом ≥дењ р≥вноц≥нност≥ й багатства двох культур: н≥мецькоњ та Їврейськоњ. јдже ћаргарита Ї символом н≥мецькоњ ж≥нки, тод≥ ¤к —улам≥т Ч Їврейськоњ. «олоте волосс¤ ћаргарити в н≥мецьк≥й фольклорн≥й та л≥тературн≥й традиц≥њ завжди було символом ж≥ночоњ краси, ≥ воно характеризуЇ њњ ¤к н≥мецьку ознаку. Ќе менш типово звучить ≥м'¤ —улам≥т. ¬оно несе в соб≥ багату сим≠вол≥ку. ј њњ Ђпопел¤ста косаї означаЇ насамперед стражданн¤ ≥ трагед≥ю Їврейського народу п≥д час √олокосту. Ђ‘уга смерт≥ї написана верл≥бром Ч в≥ршем, в ¤кому в≥дсутн≥ метр ≥ рима. ¬≥рш також не маЇ жодного розд≥лового знаку. ‘уга смерт≥ „орне молоко св≥танн¤ ми п'Їмо його вечорами ми п'Їмо його вдень ≥ зранн¤ ми п'Їмо його уноч≥ ми п'Їмо ≥ п'Їмо ми копаЇм могилу в пов≥тр≥ там лежати нет≥сно ¬ ц≥й хат≥ живе чолов≥к в≥н зм≥й приручаЇ в≥н пише в≥н пише коли сутен≥Ї в Ќ≥меччину тво¤ золотиста коса ћаргарито в≥н пише отак ≥ виходить надв≥р ≥ виблискують зор≥ в≥н посвистом пс≥в своњх кличе в≥н свистить ≥ скликаЇ Їврењв своњх ≥ велить њм копати могилу в земл≥ в≥н наказуЇ нам грайте хутко до танцю „орне молоко св≥танн¤ ми п'Їмо тебе уноч≥ ми п'Їмо тебе зранн¤ ≥ вдень ми п'Їмо тебе вечорами ми п'Їмо ≥ п'Їмо ¬ ц≥й хат≥ живе чолов≥к в≥н зм≥й приручаЇ в≥н пише в≥н пише коли сутен≥Ї в Ќ≥меччину тво¤ золотиста коса ћаргарите “во¤ попел¤ста коса —улам≥т ми копаЇм могилу в пов≥тр≥ там лежати нет≥сно ¬≥н гукаЇ ви перш≥ копайте-но глибше ви друг≥ сп≥вайте ≥ грайте в≥н вийма з кобури зал≥з¤ку в≥н розмахуЇ нею оч≥ його голуб≥ глибше вган¤йте лопати ви перш≥ ви друг≥ продовжуйте граги танцю „орне молоко св≥танн¤ ми п'Їмо тебе уноч≥ ми п'Їмо тебе вдень ≥ зранн¤ ми п'Їмо тебе вечорами ми п'Їмо ≥ п'Їмо в ц≥й хат≥ живе чолов≥к тво¤ золотиста коса ћаргарито тво¤ попел¤ста коса —улам≥т в≥н зм≥й приручаЇ ¬≥н гукаЇ смерть потребуЇ н≥жн≥шоњ гри смерть це з Ќ≥меччини майстер в≥н гукаЇ жаглив≥ш вод≥те смичками тод≥ ви полинете димом в пов≥тр¤ тод≥ ви могилу д≥станете в хмарах там лежаги нег≥сно „орне молоко св≥танн¤ ми п'Їмо тебе уноч≥ ми п'Їмо тебе вдень смерть це з Ќ≥меччини майстер ми п'Їмо тебе вечорами ≥ зранн¤ ми п'Їмо ≥ п'Їмо смерть це з Ќ≥меччини майстер оч≥ його голуб≥ в≥н поц≥лить свинцевою кулею пр¤мо в серце тоб≥ в ц≥й хат≥ живе чолов≥к тво¤ золотиста коса ћаргарито в≥н спускаЇ на нас своњх пс≥в в≥н даЇ нам могилу в пов≥тр≥ в≥н зм≥й приручаЇ ≥ марить смерть це з Ќ≥меччини майстер тво¤ золотиста коса ћаргарито тво¤ попел¤ста коса —улам≥т (ѕерекл. з н≥м. ѕетра –ихла)
Ќазва: –ос≥йська поез≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (12586 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
