Ћ≥тература св≥това > –ос≥йська поез≥¤
ѕров≥дними ознаками постмодерн≥стськоњ л≥тератури Ї ≥рон≥¤, Ђцитатне мис≠ленн¤ї, ≥нтертекстуальн≥сть, паст≥ш, колаж, принцип гри. ” постмодерн≥зм≥ пануЇ тотальна ≥рон≥¤, загальне осм≥¤нн¤ ≥ глузуванн¤ над ус≥м. „исленн≥ постмодерн≥стськ≥ художн≥ твори характеризуютьс¤ св≥домою наста≠новою на ≥рон≥чне сп≥вставленн¤ р≥зних жанр≥в, стил≥в, художн≥х теч≥й. “в≥р постмо≠дерн≥змуЧ це завжди висм≥юванн¤ попередн≥х ≥ неприйн¤тних форм естетичного до- св≥ду: реал≥зму, модерн≥зму, масовоњ культури. “ак, ≥рон≥¤ перемагаЇ серйозний моде≠рн≥стський траг≥зм, притаманний, наприклад, творам ‘. афки. ќдним з головних принцип≥в постмодерн≥зму Ї цитата, а дл¤ представник≥в цього напр¤му притаманне цитатне мисленн¤. јмериканський досл≥дник Ѕ. ћорр≥ссетт назвав постмодерн≥стську прозу Ђцитатною л≥тературоюї. “отальна ѕостмодерн≥стська цитата приходить на зм≥ну витончен≥й модерн≥стськ≥й рем≥н≥сцен≠ц≥њ. ÷≥лком постмодерн≥стьким Ї американський студентський анекдот про те, ¤к сту-дент-ф≥лолог вперше прочитав Ђ√амлетаї й був розчарований: н≥чого особливого, з≥≠бранн¤ поширених крилатих сл≥в ≥ вираз≥в. ƒе¤к≥ твори постмодерн≥зму перетворю≠ютьс¤ на книги-цитати. “ак, роман французького письменника ∆ака –≥ве Ђѕанночки з ј.ї ¤вл¤Ї собою зб≥рку 750 цитат з 408 автор≥в ≤з постмодерн≥стським цитатним мисленн¤м пов'¤зане й таке пон¤тт¤, ¤к ≥нтер≠текстуальн≥сть. ‘ранцузька досл≥дниц¤ ёл≥¤ р≥стЇва, що вводить цей терм≥н у л≥≠тературознавч≥й об≥г, зазначала: ЂЅудь-¤кий текст будуЇтьс¤ ¤к мозањка цитац≥й, будь-¤кий текст Ї продуктом всотуванн¤ ≥ трансформац≥њ ¤когось ≥ншого текстуї. ‘ранцу≠зький сем≥отик –олан ¬арт писав: Ђ ожний текст Ї ≥нтертекстом; ≥нш≥ тексти присутн≥ в ньому на р≥зних р≥вн¤х у б≥льш або менш вп≥знаваних формах: тексти попередньоњ культури ≥ тексти оточуючоњ культури. ожний текст Ї новою тканиною, з≥тканою з≥ старих цитатї. ≤нтертекст у мистецтв≥ постмодерн≥зму Ї основним способом побудо≠ви тексту ≥ пол¤гаЇ в тому, що текст будуЇтьс¤ з цитат з ≥нших текст≥в. якщо ≥нтертекстуальними були ≥ численн≥ модерн≥стськ≥ романи (Ђ”л≥ссї ƒж. ƒжойса, Ђћайстер ≥ ћаргаритаї Ѕулгакова, Ђƒоктор ‘аустусї “. ћанна, Ђ√ра в б≥серї √. √ессе) ≥ нав≥ть реал≥стичн≥ твори (¤к дов≥в ё. “ин¤нов, роман ƒостоЇвського Ђ—ело —тепанчиково та його мешканц≥ї Ї парод≥Їю на √огол¤ та його твори), то здо≠бутком саме постмодерн≥зму с г≥пертекст. ÷е текст, побудований таким чином, що в≥н перетворюЇтьс¤ на систему, ≥Їрарх≥ю текст≥в, водночас становл¤чи Їдн≥сть ≥ чис≠ленн≥сть текст≥в. …ого прикладом Ї будь-¤кий словник чи енциклопед≥¤, де кожна статт¤ в≥дсилаЇ до ≥нших статей цього ж виданн¤. „итати такий текст можна по-р≥зному: в≥д одн≥Їњ статт≥ до ≥ншоњ, ≥гноруючи г≥пертекстов≥ посиланн¤; читати вс≥ статт≥ посп≥ль або ж рухаючись в≥д одного посиланн¤ до ≥ншого, зд≥йснюючи Ђг≥пер-текстове плаванн¤ї. ќтже, таким гнучким пристосуванн¤м, ¤к г≥пертекст, можна ма≠н≥пулювати на св≥й розсуд. 1976 року американський письменник –еймон ‘едерман опубл≥кував роман, що так ≥ називаЇтьс¤ Ч ЂЌа ваш розсудї. …ого можна читати за бажанн¤м читача, з будь-¤кого м≥сц¤, тасуючи непронумерован≥ ≥ незброшурован≥ стор≥нки. ѕон¤тт¤ г≥пертексту пов'¤зано ≥ з комп'ютерними в≥ртуальними реальнос≠т¤ми. —ьогодн≥шн≥ми г≥пертекстами Ї комп'ютерна л≥тература, ¤ку можна читати ли≠ше на мон≥тор≥: натискаючи одну клав≥шу, переносишс¤ у перед≥стор≥ю геро¤, натис≠каючи ≥ншу Ч зм≥нюЇш поганий к≥нець на добрий ≥ т.д. ќзнакою постмодерн≥сьськоњ л≥тератури Ї так званий паст≥ш (в≥д ≥тал. рав≥≥сс≥о Ч опера, складена з уривк≥в ≥нших опер, сум≥ш, попур≥, стил≥зац≥¤). ¬≥н Ї специф≥чним вар≥антом парод≥њ, ¤ка у постмодерн≥зм≥ зм≥нюЇ своњ функц≥њ. ¬≥д парод≥њ паст≥ш в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що тепер нема що парод≥ювати, немаЇ серйозного об'Їкта, ¤кий можна п≥ддати висм≥юванню. ќ. ћ. ‘ройденберг писала, що парод≥юватис¤ мо≠жна т≥льки те, що Ђживе ≥ св¤теї. «а доби ж постмодерн≥зму н≥що не Ђживеї, а тим б≥≠льше не Ђсв¤теї. ѕаст≥ш розум≥ють також ¤к самопарод≥юванн¤. ћистецтво постмодерну за своЇю природою Ї фрагментарним, дискретним, ек≠лектичним «в≥дси така його ознака, ¤к колаж ѕостмодерн≥стськии колаж може зда≠тис¤ новою формою модерн≥стського монтажу, однак ≤ суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ньо≠го ” модерн≥зм≥ монтаж, хоча й був складений з несшвставних образ≥в, був усе-таки об'Їднаний у певне ц≥ле Їдн≥стю стилю, техн≥ки ” постмодершстському колаж≥, на≠впаки, р≥зн≥ фрагменти з≥браних предмет≥в залишаютьс¤ незм≥нними, нетрансформо-ваними в Їдине ц≥ле, кожен з них збер≥гаЇ свою в≥докремлен≥сть ¬ажливим дл¤ постмодерн≥зму Ї принцип гри ласичн≥ морально-етичн≥ ц≥н≠ност≥ перевод¤тьс¤ в ≤грову площину як зауважуЇ ћ ≤гнатенко, Ђучорашн¤ класична ультура, й духовн≥ ц≥нност≥ живуть у ѕостмодерн≤ мертвими Ч його епоха ними не живе, вона ними граЇ, вона у них граЇ вона њх знед≥йснюсї —еред ≤нших характеристик постмодерн≥зму Ч невизначен≥сть, деканониац≥¤, карнавал≥зац≥¤, театральн≥сть, г≥бридизац≥¤ жанр≥в, сп≥втворч≥сть читача, насичен≥сть культурними реал≥¤ми, Ђрозчиненн¤ характеруї (повна деструкц≥¤ персонажа ¤к пси≠холог≥чно й соц≥альне детерм≥нованого характеру), ставленн¤ до л≥тератури ¤к до Ђпершоњ реальност≥ї (текст не в≥дображаЇ д≥йсн≥сть, а творить нову реальн≥сть, нав≥ гь багато реальностей, часто незалежних одна в≥д одноњ) ј найпоширен≥шими образами-метафорами постмодерн≥зму с кентавр, карнавал, лаб≥ринт, б≥бл≥отека, божев≥лл¤ ‘еноменом сучасноњ л≥тератури й культури Ї також мультикультурал≥зм, че≠рез ¤кий багатоскладова американська нац≥¤ природно реал≥зувала хистку невизначе≠н≥сть постмодерн≥зму Ѕ≥льш Ђзаземленийї мультикульт) рашзм Ђозвучивї тис¤ч≥ р≥з≠номан≥тних неповторних живих американських голос≥в представник≥в р≥зних расових, етн≥чних, тендерних, локальних та ≤нших конкретних струмен≥в Ћ≥тература мульти-культурал≥зму включаЇ афро-американську, ≤нд≥анську (Ђнейпвзї, туб≥льне населень¤ јмерики), Ђч≥каносї (мексиканц≥в та ≤нших латиноамериканц≥в, значна к≥льк≥сть ¤ких ме≠шкаЇ > —Ўј), л≥тературу р≥зних етнос≥в, що насел¤ють јмерику (зокрема й украњнц≥в), американських нащадк≥в вих≥дц≥в јзи, ™вропи, л≥тературу меншостей вс≥х гатунк≥в …ќ—»ѕ Ѕ–ќƒ—№ »… (1940-1996) ЂЅродський був великим поетом в епоху, коли велик≥ поети не передбачен≥ї Ч зауважив рос≥йський поет-постмодерн≥ст ƒ ќ ѕр≥гов, коли д≥знавс¤ про смерть …о≠сипа Ѕродського …осип ќлександрович Ѕродський народивс¤ в с≥м'њ лен≥нградських журнал≥ст≥в ƒо 15 рок≥в в≥н навчавс¤ у школ≥, а пот≥м працював, зм≥нивши р¤д профес≥й у геоло≠г≥чних експедиц≥¤х в якут≥њ ≤ азахстан≥, на Ѕ≥лому мор≥ ≤ “¤нь-Ўан≥, був фрезерува≠льником, геоф≥зиком, сан≥таром, кочегаром, водночас займаючись л≥тературою Ђя зм≥нював роботу, Ч говорив в≥н, Ч тому що ¤комога б≥льше хот≥в знати про житт¤ ≤ людейї ” 1963 роц≥ Ѕродський зв≥ ≤ьнивс¤ з останнього м≥сц¤ роботи ≤ почав жити виключно з л≥тературноњ пращ поез≥њ та переклад≥в “ого ж року в газет≥ Ђ¬еч≥рн≥й Ћен≥нградї вийшов фейлетон ЂЌавколол≥терат>рний трутеньї, в ¤кому Ѕродського звинувачували в дармоњдств≥ ј у липн≥ 1964 року в≥дбувс¤ трапфарсовий суд над по≠етом, ¤кий оголосив Ѕродського дармоњдом ѕоета висилають на 5 рок≥в у глухе село Ќоринське в јрхангельськ≥й област≥ ѕроте за зв≥льненн¤ поета клопотали јхматова, “вардовський, „уковський, Ўостакович, ¬≥гдорова, —артр та ≤нш≥ д≥¤ч≥ л≥тератури ≤ мистецтва «авд¤ки цьому заступництву Ѕродського було зв≥льнено вже через п≥вто≠ра року ¬≥н повертаЇтьс¤ в м≥сто на Ќев≥ Ѕродський зростаЇ ¤к поет, але його твори майже не публ≥кують (окр≥м чоти≠рьох в≥рш≥в ≥ де¤ких переклад≥в) ѕроте його в≥рш≥ стають добре в≥домими завд¤ки Ђсамвидавуї, њх заучували, виконували п≥д г≥тару Ќа «аход≥ ж виход¤ть дв≥ його зб≥р≠ки Ђ¬≥рш≥ й поемиї (1965) ≥≤ Ђ«упинка в пустел≥ї (1970) 1972 рок> поета примусили залишити батьк≥вщину Ѕродський оселивс¤ в —Ўј, викладав рос≥йську л≥тературу в американських ун≥верситетах ≥ коледжах, писав ¤к рос≥йською, так ≥ англ≥йською ” пер≥од ем≥грац≥њ видаютьс¤ його поетичн≥ зб≥рки Ђ¬ јнгл≥њї (1977), Ђ ≥нець прекрасноњ епохиї (1977), Ђ„астини мовиї (1977), Ђ–имськ≥ елег≥њї (1982), ЂЌов≥ станси до јвгустаї (1983), Ђ”ран≥¤ї(1987) ” жовтн≥ 1987 року Ўведська академ≥¤ оголосила …осипа Ѕродського лауреатом Ќобел≥вськоњ прем≥њ з л≥тератури ¬≥н став п'¤тим рос≥йським Ќобел≥вським лауреатом (сл≥дом за ¬ушним, Ўолоховим, ѕастернаком ≤ —олженщиним) 28 с≥чн¤ 1996 року внасл≥док чергового ≤нфаркту в Ќью-…орку земний шл¤х по≠ета об≥рвавс¤ ѕохований Ѕродський у ¬енец≥њ Ч м≥ст≥, ¤ке в≥н найб≥льше любив ≤ ¤кому присв¤тив чимало чудових в≥рш≥в “ворч≥сть …осипа Ѕродського зазвичай под≥л¤ють на два пер≥оди ¬≥рш≥ ранньо≠го етапу, ¤кий завершуЇтьс¤ в середин≥ 60-х рок≥в, простиш за формою, мелод≥йн≥, св≥тл≥ Ђѕерш≥ 10-15 рок≥в своЇњ кар'Їри Ч згадував поетЧ¤ користувавс¤ б≥льш точними метрами, тобто п'¤тистопним ¤мбом, що св≥дчило про певн≥ ≤люз≥њ або про нам≥р п≥дпор¤дкувати себе певному контролюї яскравими прикладами раннього Ѕродського Ї так≥ поез≥њ, ¤к Ђѕ≥л≥гримиї, Ђ–≥здв¤ний романсї, Ђ—тансиї, Ђѕ≥сн¤ї ” п≥знього Ѕродського переважають мотиви самотност≥, пустоти, к≥нц¤, абсурдност≥, по≠силюЇтьс¤ ф≥лософське ≥ рел≥г≥йне звучанн¤, ускладнюЇтьс¤ синтаксис Ђв тому, що ¤ пишу набагато б≥льший в≥дсоток дольника, ≤нтонац≥йного в≥рша, коли мова набуваЇ, ¤к мен≥ видаЇтьс¤, певноњ нейтральност≥ї ѕ≥дтвердженн¤м цього Ї його поез≥њ Ђ—тр≥-тенн¤ї, ЂЌа смерть другов≥ї, Ђ елом¤кк≥ї, Ђ–озвиваючи ѕлатонаї, цикли Ђ„астини мовиї ≤ Ђ ентавриї ¬ ус≥х поетичних творах Ѕродський в≥ртуозно волод≥Ї мовними засобами, в його в≥ршах стикаЇтьс¤ архањка њњ арго, пол≥тична ≥≤ техн≥чна лексика, Ђвисокий штильї ≤ ву≠личн≥ простор≥чч¤ ƒл¤ його поез≥њ характерн≥ парадокси, контрасти, поЇднанн¤ тра≠диц≥йного ≥≤ експериментального «а словами Ѕродського, в≥н скориставс¤ порадою свого другаЧ поета ™вгена –ейна звести до м≥н≥муму використанн¤ прикметник≥в, роб≠л¤чи притиск на ≤менники ” своњх в≥ршах Ѕродський ор≥Їнтувавс¤ ¤к на рос≥йську, так ≤ на англомовну традиц≥ю ѕоказово, що у своњй Ќобел≥вськ≥й лекц≥њ поет назвав своњми вчите≠л¤ми ћандельштама, ÷ветаеву ≤ јхматову, а також –оберта ‘роста ≥≤ ¬≥стана ќдена
Ќазва: –ос≥йська поез≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (12586 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
