ћакроеконом≥ка > ѕодатки

ѕ≥сл¤ сплати податк≥в (25 млрд. гр. од.щор≥чно) скорот¤тьс¤ к≥нцев≥ доходи сусп≥льства, споживанн¤ ≥ заощадженн¤.јле ¤ким буде скороченн¤ споживанн¤ ≥ заощаджень? Ќа це запитанн¤ даЇ в≥дпов≥дь величина мультипл≥катора, ¤ка, ¤к в≥домо,тут дор≥внюЇ 5. «в≥дси зрозум≥ло, що гранична схильн≥сть до споживанн¤ (ћѕ—) дор≥внюЇ 4/5, а гранична схильн≥сть до заощадженн¤ (ћ–S) - 1/5. ” цьому ж сп≥вв≥дношенн≥ скорочуЇтьс¤ споживанн¤ ≥ заощадженн¤, а повна величина щор≥чного скороченн¤ дор≥внюЇ 20 млрд. гр. од. (4/5)в≥д 25), а заощадженн¤ -5 млрд. гр. од. (1/5 в≥д 25).

–езультатом стане зменшенн¤ сукупних витрат (в пор≥вн¤нн≥ з попередньою таблицею) ≥ зменшенн¤ р≥вноважного „Ќѕ

(до 320 млрд. гр. од.). ќтже, зростанн¤ податк≥в скорочуЇ сукупн≥ витрати ≥ р≥вноважний обс¤г виробництва, а њх зменшенн¤ веде до зростанн¤ обс¤гу виробництва.

«меншенн¤ податк≥в також ви¤вл¤Ї мультипл≥кац≥йний ефект на доход. —укупний ефект в≥д зм≥ни податк≥в дл¤ доходу, або податковий мультипл≥катор, дор≥внюЇ:

Y MPC

---- = - --------- .

T 1 - MPC

ѕодатковий мультипл≥катор показуЇ, на ск≥льки одиниць зм≥нитьс¤ сукупний доход у в≥дпов≥дь на зм≥ну податк≥в на одну одиницю. «окрема, ¤кщо ћ–— = 0.8, то податковий мультипл≥катор дор≥внюватиме:

Y 0.8

---- = - --------- = - 4.

T 1 - 0.8

” даному випадку зменшенн¤ податк≥в на одиницю зб≥льшить

р≥вноважний доход, на 4 од. (аналог≥чне зб≥льшенн¤ податк≥в викличе зменшенн¤ доходу на 4 од.).

јнал≥з таблиц≥ дозвол¤Ї зробити висновок, що пропорц≥йне зростанн¤ державних витрат ≥ податк≥в веде до зб≥льшенн¤ р≥вноважного обс¤гу виробництва. ƒане ¤вище називають мультипл≥катором збалансованого бюджету, адже р≥вн≥ державн≥ витрати ≥ податков≥ надходженн¤ у бюджет збалансують останн≥й, в≥дпадаЇ потреба у деф≥цитност≥ бюджету. ѕри цьому величина мультипл≥катора збалансованого бюджету дор≥внюЇ 1 (прир≥ст державних витрат ≥ податк≥в дор≥внюЇ приростов≥ нац≥онального продукту). ћультипл≥катор збалансованогобюджету д≥Ї поза впливом граничноњ схильност≥ до споживанн¤ ≥ заощадженн¤ (ћ–— ≥ ћ–S).

“аким чином, ф≥скальна пол≥тика використовуЇтьс¤ дл¤

стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки. ѓњ фундаментальне завданн¤ пол¤гаЇ у

л≥кв≥дац≥њ безроб≥тт¤ або ≥нфл¤ц≥њ. ¬ пер≥од економ≥чного спаду застосовуЇтьс¤ стимулююча ф≥скальна пол≥тика. ¬она включаЇ: 1) зб≥льшенн¤ державних витрат або зменшенн¤ податк≥в; 2) сполученн¤ впливу зростанн¤ державних витрат ≥ зменшенн¤ податк≥в. “обто, ¤кщо ≥снував збалансований державний бюджет, в пер≥од спаду чи депрес≥њ ф≥скальна пол≥тиказумовлюЇ бюджетний деф≥цит.

Ќавпаки, ¤кщо в економ≥ц≥ спостер≥гаЇтьс¤ викликана над-

лишковим попитом ≥нфл¤ц≥¤, застосовуютьс¤ стримуюча ф≥скальна

пол≥тика, ¤ка включаЇ: 1) зменшенн¤ державних витрат чи зб≥льшенн¤ податк≥в; 2) сполученн¤ впливу зменшенн¤ витрат держави ≥ зростанн¤ податк≥в. “ака ф≥скальна пол≥тика ор≥ЇнтуЇтьс¤ на збалансований бюджет ≥ нав≥ть на бюджет з позитивним сальдо, ¤кщо перед економ≥кою стоњть проблема контролю над ≥нфл¤ц≥Їю.

—л≥д п≥дкреслити, що державн≥ витрати Ї д≥йовим засобом

ф≥скальноњ пол≥тики тод≥, коли Ї значний державний сектор в економ≥ц≥. ѕроте стимулююча ф≥скальна пол≥тика може опиратись ≥ на в≥дносно невеликий державний сектор.

Ќедискрец≥йна ф≥скальна пол≥тикапов'¤зана ≥з так званими

вмонтованими стаб≥л≥заторами. ѕ≥д цим терм≥ном ховаЇтьс¤ зас≥б дл¤ дос¤гненн¤ економ≥чноњ стаб≥льност≥, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ автоматично при допомоз≥ ф≥скальноњ пол≥тики, тобто Ї вмонтованою в економ≥чну систему.

«окрема, таким вмонтованим стаб≥л≥заторм Ї податкова ставка, ¤ка зм≥нюЇтьс¤ пропорц≥йно обс¤гу „Ќѕ. ѕри зростанн≥ приросту „Ќѕ (нац≥онального доходу) застосовуЇтьс¤ прогресивний податок на доход ≥ прибуток, а також зменшуютьс¤ трансфертн≥ платеж≥ (виплати держави населенню, що не пов'¤зан≥ з трудовою д≥¤льн≥стю, кап≥талом чи власн≥стю). Ќавпаки, в умовах спаду застосовуЇтьс¤ регресивний податок ≥ зб≥льшуютьс¤ виплати по безроб≥ттю, б≥дност≥, державн≥ суб-

сид≥њ. “ак д≥ють вмонтован≥ (автоматичн≥) стаб≥л≥затори.

5.–еформуванн¤ податковоњ системи. «ростанн¤ рол≥ податк≥в ¤к регул¤тора економ≥ки.

«агальнов≥домо, що кожна держава дл¤ забезпеченн¤ виконанн¤ своњх функц≥й зобовФ¤зана мати в≥дпов≥дн≥ кошти, ¤к≥ концентруютьс¤ в бюджет≥. „ерез прибутки та видатки ÷ентрального ур¤ду ≥ м≥сцевоњ влади, тобто через бюджетну систему зд≥йснюЇтьс¤ пр¤ме державне регулюванн¤ економ≥ки.

ƒжерелом формуванн¤ кошт≥в бюджету Ї:

по-перше, власн≥ доходи держави, тобто надходженн¤ платеж≥в за ресурси, що належать њй в≥дпов≥дно до законодавства;

по-друге, податки, ¤к≥ сплачують юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи з≥ своњх доход≥в.

ѕерех≥д до ринкових в≥дносин, розвиток нових форм власност≥ зумовлюють втрату державою значноњ частини власних доход≥в. ” результат≥ податки стають основним джерелом формуванн¤ кошт≥в бюджету.«в≥дси назр≥ла необх≥дн≥сть реформуванн¤ податковоњ системи в њњ переор≥Їнтац≥њ ≥з суто ф≥скальних ц≥лей на регулююч≥.

–оль податк≥в ¤к регул¤тора економ≥ки зростаЇ. ƒержава, ман≥пулюючи податковими ставками ≥ видами податк≥в, маЇ змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економ≥ки, п≥дприЇмств чи монопол≥стичних обФЇднань. Ќаприклад, зв≥льн¤ючи в≥д оподаткуванн¤ суми, що йдуть на техн≥чний розвиток виробництва ( на ≥новац≥ю та модерн≥зац≥ю), держава спри¤Ї Ќ“ѕ. Ќе оподатковуютьс¤ ≥нвестиц≥йн≥, страхов≥ ≥ соц≥альн≥ фонди тощо. “ак держава через регулюванн¤ податками може впливати на ефективн≥сть ≥ стаб≥льн≥сть економ≥чного розвитку.

ѕодаткова пол≥тика повинна забезпечии вир≥шенн¤ двоЇдиного завданн¤. « одного боку Ц це встановленн¤ оптимальних подат≥в, ¤к≥ не стримуватимуть розвиток п≥дприЇмництва, з ≥ншого Ц забезпеченн¤ надходженн¤ до бюджету кошт≥в, достатн≥х дл¤ задоволенн¤ державних потреб.

Ќезважаючи на специф≥чн≥ особливост≥ економ≥ки, в систем≥ оподаткуванн¤ Ївропейських крањн встановлен≥ сп≥льн≥ риси побудови податковоњ системи: д≥ють приблизно одн≥ ≥ т≥ сам≥ види пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в, поширений податок на додану варт≥сть, прибтковий податок з ф≥зичних ос≥б,р≥зн≥ збори ≥ мита, ст¤гуютьс¤ загальнодержавн≥ або федеральн≥ податки, рег≥ональн≥ ≥ м≥сцев≥(мун≥ципальн≥ податки).

ќсобливе значенн¤ мають пр¤м≥ податки, ¤к≥ утворюють б≥льшу частину державного бюджету. —в≥товий досв≥д переконливо св≥дчить, що найвищими темпами розвиваЇтьс¤ економ≥ка (10 - 15% на р≥к) при м≥н≥мальному оподаткуванн≥ прибутку (ставка 10 - 12%). ѕри ставц≥ податку нижче в≥д 10% нагромадженн¤ кап≥талу в≥дбуваЇтьс¤ швидше, н≥ж створюютьс¤ умови дл¤ його ефективного використанн¤. “ому податков≥ п≥льги не повинн≥ бути значними ≥ тривалими.

¬одночас р≥вень податк≥в на прибуток ≥ доходи визначаЇ майбутн≥й обс¤г державних витрат, ¤к≥ спр¤мовуютьс¤ на розв'¤занн¤ гострих соц≥альних проблем, регулюванн¤ "ефективного попиту". “ому при встановленн≥ податкових ставок держава враховуЇ дв≥ обставини: з одного боку, надм≥рний податковий тиск на п≥дприЇмства створюЇ структуру ц≥н, веде до згортанн¤ виробництва, а з ≥ншого - зменшенн¤ податкових ставок спри¤Ї пожвавленню виробництва ≥ економ≥чному зростанню, а в к≥нцевому рахунку веде до зростанн¤ доход≥в п≥дприЇмств, насе-

ленн¤, держави ≥ нац≥њ в ц≥лому.

ƒержава так повинна будувати свою систему оподаткуванн¤,щоб охопити податками р≥зн≥ види доход≥в ≥ ефективно впливати на њх формуванн¤. ѕри цьому сл≥д застосувати принцип: однаков≥ доходи обкладаютьс¤ однаковими податками. ÷е даЇ змогу реал≥зувати один ≥з аспект≥в соц≥альноњ справедливост≥: хто б≥льше одержуЇ доход≥в, той б≥льше в≥ддаЇ на ф≥нансуванн¤ сусп≥льних потреб. “ому держава застосовуЇ такий принцип оподаткуванн¤, ¤к прогресивний податок.

ќднак у систем≥ оподаткуванн¤ кожноњ крањни Ї своњ особливост≥, ¤к≥ можна переймати, використовуючи накопичений досв≥д.

¬ ”крањн≥ ≥ практик≥в, ≥ вчених чекаЇ ще велика сп≥льна робота, щодо утвердженн¤ сучасних принцип≥в податковоњ пол≥тики. —уть њх, з точки зору √олови ƒѕј ”крањни ћ. јзарова така :

р≥вень податковоњ ставки повинен установлюватис¤ з урахуванн¤м можливостей платника податк≥в, тобто р≥вн¤ його доход≥в

ќск≥льки можливост≥ р≥зних ф≥зичних та юридичних ос≥б наоднаков≥, в ≥деал≥ дл¤ них повинн≥ бути встановлен≥ диференц≥йован≥ податков≥ ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивний.÷ього принципу дотримуютьс¤ далеко не завжди. ќднак ≥де¤ необх≥дност≥ обкладенн¤ податками доход≥в ≥ майна за прогресивними ставками ¤вно заслуговуЇ на увагу.

ќподаткуванн¤ доход≥в маЇ носити однократний характер.

Ѕагатократне обкладенн¤ доходу або кап≥талу неприпустиме. ѕрикладом зд≥йсненн¤ цього принципу Ї зам≥на податку з обороту податком на додану варт≥сть, де новостворений чистий продукт обкладаЇтьс¤ податком усього один раз аж до його реал≥зац≥њ. ¬ результат≥ кожна надбавка до ц≥ни сировини, що виникаЇ в м≥ру його проходженн¤ по виробничому ланцюжку аж до к≥нцевого продукту, оподатковуЇтьс¤ лише один раз. ” цьому одна з головних переваг податку на додану варт≥сть.

—плата податк≥в маЇ носити обовФ¤зковий характер.

ѕодаткова система не повинна залишати сумн≥в≥в платника податк≥в у неминучост≥ платежу. —истема штраф≥в ≥ санкц≥й, грмадська думка в крањн≥ мають бути сформован≥ таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податк≥в були менш виг≥дними платников≥, н≥ж вчасне ≥ чесне виконанн¤ зобовФ¤зань перед бюджетом.

4. —истема ≥ процедура сплати податк≥в повинн≥ бути простими,

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ѕодатки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (4297 прочитано)