ћакроеконом≥ка > ѕрирода та сутн≥сть податку на прибуток

“аке сп≥вв≥дношенн¤ двох вид≥в прибуткового оподатковуванн¤ обумовлюЇтьс¤ дек≥лькома причинами. Ќасамперед, прот¤гом багатьох рок≥в платеж≥ в бюджет ≥з прибутку п≥дприЇмств мали високу питому вагу в прибутках держави ≥ значно перевищували надходженн¤ в≥д прибуткового податку з громад¤н. –≥зко зм≥нити таке сп≥вв≥дношенн¤ за дек≥лька рок≥в просто неможливо.  р≥м того, об'Їкт оподаткуванн¤ податком на прибуток п≥дприЇмств набагато б≥льше, н≥ж прибутковим податком з громад¤н, що також впливаЇ на загальний розм≥р цих двох вид≥в податк≥в ≥ забезпечуЇ перевищенн¤ частки податку на прибуток п≥дприЇмств над часткою прибуткового податку з громад¤н у доходах бюджету.

–егулюванн¤ пропорц≥й м≥ж фондом оплати прац≥ ≥ прибутком - найб≥льше важлива сфера економ≥чних в≥дносин. ” економ≥ц≥ розвинених заруб≥жних крањн оптимальн≥сть сп≥вв≥дношенн¤ споживанн¤ ≥ накопиченн¤ дос¤гаЇтьс¤ через боротьбу ≥нтерес≥в найманого роб≥тника ≥ власника. “ому з боку держави не потребуютьс¤ спец≥альн≥ важел≥, що п≥дтримували б дан≥ пропорц≥њ, хоча опосередковано це дос¤гаЇтьс¤ через р≥зноман≥тн≥ ставки оподатковуванн¤ прибутк≥в ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б.

” ”крањн≥ система оподатковуванн¤ прибутку п≥дприЇмств характеризуЇтьс¤ частою зм≥ною об'Їкта оподатковуванн¤. “ак, ≥з 1991 р. податок ст¤гавс¤ з прибутку, у 1992 р.- з доходу, у 1993 р.- спочатку з прибутку, а пот≥м (≥з другого кварталу даного року) - знову з доходу. ” 1994 р. об'Їктом оподатковуванн¤ залишавс¤ доход, а з 1995 р. знову зд≥йснений перех≥д до оподатковуванн¤ прибутку.

√оловною перевагою прибуткового оподатковуванн¤ Ї пр¤ма залежн≥сть розм≥ру податк≥в в≥д розм≥ру отриманого прибутку (доходу). Ќ≥¤к≥ ≥нш≥ податки, у тому числ≥ ≥ пр¤м≥, не мають такоњ залежност≥ в≥д к≥нцевих результат≥в д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в, що господарюють, ≥ громад¤н, ¤к прибутков≥ податки.

÷е необх≥дно мати на уваз≥ при визначенн≥ ставок прибуткових податк≥в. “ак, розм≥р ставки податку на прибуток необх≥дно встановлювати на такому р≥вн≥, при ¤кому прибуткове оподатковуванн¤ не запод≥ювало б перешкод виробництву ≥ не гальмувало його розвиток. ” противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого ≥нструмента.

« огл¤ду на функц≥њ доход≥в п≥дприЇмств ≥ необх≥дн≥сть використанн¤ прибуткового оподатковуванн¤ ¤к ≥нструмента регулюванн¤ розвитку виробництва, очевидно, що ф≥скальноњ функц≥њ податку на прибуток юридичних ос≥б варто надавати другор¤дне значенн¤. ÷ю функц≥ю в б≥льш≥й м≥р≥ повинн≥ виконувати ≥нш≥ податки, зокрема особистий прибутковий податок ≥з громад¤н. “акий же п≥дх≥д повинний обумовлювати ≥ в≥дпов≥дну структуру доход≥в бюджету, при котроњ питома вага особистого прибуткового податку повинний бути б≥льше, чим податку на прибуток. —аме така структура в доходах бюджету й утворилас¤ в крањнах ≥з розвиненою ринковою економ≥кою.

¬икористанн¤ податку на прибуток ¤к регул¤тора економ≥чних процес≥в зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом дотриманн¤ або порушенн¤ критер≥ю його нейтральност≥ щодо прийн¤тт¤ конкретних ф≥нансово-господарських р≥шень ¤к на м≥кро-, так ≥ на макрор≥вн≥. «а допомогою податку на прибуток можна регулювати:

виб≥р т≥Їњ або ≥ншоњ правовоњ форми орган≥зац≥њ б≥знесу (ј“, 000 ≥ т.п.);

напр¤мки розпод≥лу прибутку (накопиченн¤ або споживанн¤);

виб≥р метод≥в ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й (самоф≥нансуванн¤, залучен≥ ≥ позичков≥ засоби);

розпод≥л трудових ≥ матер≥альних ресурс≥в м≥ж окремими сферами господарськоњ д≥¤льност≥;

розпод≥л ≥ перерозпод≥л ¬¬ѕ;

темпи економ≥чного зростанн¤ на макрор≥вн≥.

«начний ≥нтерес викликаЇ оц≥нка нейтральност≥ податку на прибуток в≥дносно використанн¤ прибутку п≥дприЇмств, тобто впливу на прийн¤тт¤ р≥шень про напр¤мок розпод≥ли прибутку на нагромадженн¤ або на виплату див≥денд≥в. “ак, ¤кщо р≥вень оподатковуванн¤ нерозпод≥леного прибутку Ї б≥льш низьким, н≥ж р≥вень оподатковуванн¤ розпод≥леного прибутку ≥ виплаченоњ у вигл¤д≥ див≥денд≥в, то з погл¤ду акц≥онер≥в п≥дприЇмства доц≥льно спр¤мовувати велику частину прибутку на ≥нвестиц≥њ, в активи та в резервн≥ фонди, тобто проводити пол≥тику кап≥тал≥зац≥њ прибутку.

–≥зноман≥тн≥ податков≥ ставки на нерозпод≥лений прибуток, розпод≥лений прибуток ≥ прибуток у вигл¤д≥ процент≥в можуть впливати на прийн¤тт¤ р≥шень про виб≥р джерела ф≥нансуванн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ≥ тим самим порушувати критер≥й нейтральност≥ податку на прибуток п≥дприЇмств щодо визначенн¤ шл¤х≥в ф≥нансуванн¤. якщо пол≥тика держави спр¤мована на стимулюванн¤ самоф≥нансуванн¤ розвитку п≥дприЇмства, то д≥Ї р≥вень оподатковуванн¤ нерозпод≥леного прибутку нижче, чим розпод≥леного. ” випадку наданн¤ пр≥оритет≥в ф≥нансуванн¤ на основ≥ пайовоњ участ≥ граничний р≥вень оподатковуванн¤ прибутку, що розпод≥л¤Їтьс¤, не повинний перевищувати граничного р≥вн¤ оподатковуванн¤ нерозпод≥леного прибутку ≥ прибутку у вигл¤д≥ позичкового процента.

ўодо суб'Їкт≥в оподатковуванн¤ Ђб≥льш справедливимиї Ї пр¤м≥ податки, найважлив≥ше м≥сце серед ¤ких в≥д≥граЇ податок на прибуток п≥дприЇмств, оск≥льки њхн≥й розм≥р безпосередньо залежить в≥д ф≥нансово-майнового стану ≥ к≥нцевих результат≥в д≥¤льност≥ платника. —аме тому в об'Їднанн≥ значноњ к≥лькост≥ регулюючих завдань, що вир≥шують пр¤м≥ податки, ≥з забезпеченн¤м ф≥скальних ≥нтерес≥в держави роль пр¤мих податк≥в пост≥йно п≥двищуЇтьс¤ в б≥льшост≥ розвинених крањн.

як уже в≥дзначалос¤, система пр¤мих податк≥в регулюЇ, насамперед, прибутки юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б. јле в теж час пр¤м≥ податки, ¤к ≥ непр¤м≥ податки, ведуть до зростанн¤ ц≥н, скорочують споживанн¤ ≥ тим самим впливають на баланс попиту ≥ пропозиц≥њ.

 р≥м того, недол≥ки прибуткових податк≥в складаютьс¤, по-перше, у складност≥ численн¤ оподатковуваного прибутку (доходу), оск≥льки платник завжди прагне сховати частину зароблених кошт≥в. ÷ей факт пост≥йно штовхаЇ державу до нових заход≥в дл¤ забезпеченн¤ ефективного обл≥ку ≥ контролю доход≥в господарюючих субТЇкт≥в ≥ громад¤н, а також до встановленн¤ жорсткого механ≥зму в≥дпов≥дальност≥ платник≥в податк≥в за порушенн¤ податкового законодавства. ѕо-друге, прибутков≥ податки можуть виступати ефективним ф≥скальним ≥нститутом лише за умови дос¤гненн¤ в держав≥ певноњ стад≥њ економ≥чного розвитку, коли суб'Їкти господарюванн¤ будуть мати достатньо можливостей дл¤ одержанн¤ прибутку, а громад¤ни - особистих прибутк≥в, головною складовою ¤ких Ї зароб≥тна плата. —ьогодн≥ прибуткове оподатковуванн¤ п≥дприЇмств дом≥нуЇ серед прибуткових податк≥в в ”крањн≥. «окрема з 1993-1994 р. податок на прибуток (доходи) п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й складав в≥д 22,7 до 29% дох≥дноњ частини бюджету. «а цей пер≥од прибутковий податок ≥з громад¤н складав лише в≥д 7 до 12%.[1] ” 1998 роц≥ податок на прибуток становив 5620,1 млн. грн., що приблизно 26,2% в≥д вс≥х податкових надходжень до бюджету та приблизно 19,8% в≥д вс≥х доход≥в бюджету. ѕри цьому план по збору цього податку було виконано на 241,4%. ÷ей податок залишаЇтьс¤ пр≥оритетним серед доход≥в бюджету ”крањни ≥ до того ж, важливим регулюючим ≥нститутом держави. ” нин≥шньому, 1999 роц≥ було заплановано отримати до бюджету податку на прибуток п≥дприЇмств на суму 4700 млн. грн. або 13,72% в≥д ус≥х доход≥в. јле фактично за 7 м≥с¤ц≥в 1999 року було з≥брано 3144,4973 млн. грн., що склало 18,68% в≥д ус≥х надходжень до бюджету.[2]

“аблиц¤ 1. —труктура доход≥в бюджету.[3]

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕрирода та сутн≥сть податку на прибуток
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (5797 прочитано)