ћенеджмент > ѕлануванн¤

”правл¤юча¤ система

–ис.1.1. —хема замкнутого контура управл≥нн¤.

ѕлануванн¤ Ц це прогнозуванн¤ (визначенн¤) параметр≥в керуЇмого процесу (або результатов його д≥¤льност≥) на основ≥ сопоставленн¤ ≥нформац≥њ про потреби зовн≥шньоњ среди в результатах д≥¤льност≥ цього обТЇкта ≥ його можливостей з урахуванн¤м розвитку самого обТЇкта, що направлено на дос¤гненн¤ поставленоњ перед системою мети [6].

”правл≥нн¤ ¤вл¤Ї собою ц≥ленаправлену координац≥ю сусп≥льного виробництва. ÷е управл≥нн¤ машинами, механ≥змами ≥ т. п. ѕри цьому зд≥йснюЇтьс¤ ≥ управл≥нн¤ людьми та њх в≥дносинами, ¤к≥ виникають у процес≥ виробництва.

” ринкових умовах орган≥зац≥¤, плануванн¤, мотивац≥¤, контроль ≥ регулюванн¤, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ формуванн¤ ≥ дос¤гненн¤ ц≥лей, повинн≥ бути ¤к результативними, так ≥ ефективними.

¬≥домий вчений у сфер≥ управл≥нн¤ ѕ. ƒруккер, п≥дкреслив, що результативн≥сть Ї насл≥дком того, що "робл¤тьс¤ потр≥бн≥ ≥ правильн≥ реч≥". ј ефективн≥сть - насл≥док того, що "ц≥ реч≥ створюютьс¤ правильно" [3]. ѕлануванн¤ в цьому випадку виконуЇ велику роль, вир≥шуючи питанн¤ про те, ¤кими повинн≥ бути ц≥л≥ орган≥зац≥њ, що повинна робити орган≥зац≥¤ ≥ ¤к це робити. —аме за допомогою плануванн¤ кер≥вництво п≥дприЇ≠мства прагне встановити основн≥ напр¤ми дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень, ¤к≥ забезпечать цей процес ¤к Їдине ц≥ле.

“аким чином, сутн≥сть плануванн¤, ¤к функц≥њ управл≥нн¤ п≥дприЇмством, пол¤гаЇ в обгрунтуванн≥ ц≥лей ≥ шл¤х≥в њх дос¤гненн¤ на основ≥ ви¤вленн¤ комплексу завдань ≥ роб≥т, а також визначенн¤ ефективних метод≥в, способ≥в ≥ ресурс≥в ус≥х вид≥в, необх≥д≠них дл¤ виконанн¤ цих завдань та встановленн¤ њх взаЇмозв'¤зку. ѕлануванн¤ Ї основ≠ною ланкою та орган≥зац≥йним початком всього процесу реал≥зац≥њ ц≥лей п≥дприЇмства.

–озгл¤даючи плануванн¤ у вузькому розум≥нн≥, його можна визначити ¤к систематизовану п≥дготовку р≥шень. ѕлануванн¤, з ц≥Їњ точки зору, означаЇ системну п≥дготовку до форму≠ванн¤ майбутнього стану п≥дприЇмств. √оловний сенс плануванн¤ пол¤гаЇ у п≥двищенн≥ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства шл¤хом ц≥льовоњ ор≥Їнтац≥њ та координац≥њ вс≥х про≠цес≥в, ви¤вленн¤ ризик≥в ≥ зниженн¤ њх р≥вн¤, п≥двищенн¤ гнучкост≥ й адаптованост≥ до зм≥н [8].

ќсновними загальними функц≥¤ми управл≥нн¤ п≥дприЇмства Ї плануванн¤ ≥ прогнозу≠ванн¤, орган≥зац≥¤, координац≥¤ ≥ регулюванн¤, актив≥зац≥¤ ≥ стимулюванн¤, обл≥к, анал≥з ≥ контроль.

ѕлануванн¤ у структурован≥й за р≥зновидами управл≥нськ≥й д≥¤льност≥ Ї основою дл¤ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень.

ѕрогнозуванн¤ в управл≥нському цикл≥ передуЇ плануванню ≥ його завданн¤ пол¤≠гаЇ в науковому передбаченн≥ розвитку виробництва, а також у пошуку р≥шень, ¤к≥ забезпечать розвиток виробництва та його частин в оптимальному режим≥.

ќрган≥зац≥¤ - це д≥¤льн≥сть, що направлена на створенн¤ та розвиток структури господарськоњ системи, включаЇ регламентац≥ю окремих елемент≥в процесу управл≥н≠н¤ ≥, залежно в≥д об'Їкту, под≥л¤Їтьс¤ на орган≥зац≥ю виробництва, орган≥зац≥ю прац≥ ≥ орган≥зац≥ю управл≥нн¤ [6].

«авданн¤м координуванн¤ Ї забезпеченн¤ необх≥дноњ узгодженост≥ д≥й прац≥вник≥в п≥дприЇмства, тобто координац≥¤ њх д≥й в≥дпов≥дно до плану.

‘ункц≥¤ регулюванн¤ пол¤гаЇ в ефективному регулюванн≥ та забезпеченн≥ нор≠мального проходженн¤ виробничих процес≥в на п≥дприЇмств≥. якщо процес прийн¤тт¤ р≥шень в≥дбуваЇтьс¤ без систематичноњ п≥дготовки, то мають м≥сце ≥нтуњтивн≥ ≥мпров≠≥зован≥ р≥шенн¤. “ак≥ р≥шенн¤, ¤к правило, приймаютьс¤ за умов нестач≥ ≥нформац≥њ ≥ безпосередньо перед њхньою реал≥зац≥Їю. —утн≥сть регулюванн¤ за даним п≥дходом пол¤гаЇ в розробц≥ прийн¤того р≥шенн¤ в детал¤х ≥ наданн≥ розпор¤джень щодо його виконанн¤. “ому регулюванн¤ вважаЇтьс¤ частиною процесу плануванн¤ [4].

ќбл≥к Ї базою дл¤ плануванн¤ та анал≥зу виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ з метою контролю та п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва шл¤хом ви¤вленн¤ резерв≥в.

–оль контролю ¤к функц≥њ управл≥нн¤ пол¤гаЇ в тому, що в≥н Ї засобом зд≥йсненн¤ зворотного зв'¤зку в систем≥ управл≥нн¤. √оловний його сенс - у створенн≥ гарант≥й виконанн¤ планових р≥шень.

ѕлануванн¤ розпочинаЇтьс¤ ≥з розробки загальних ц≥лей, дал≥ визначаютьс¤ конк≠ретн≥, детал≥зован≥ ц≥л≥ на заданий пер≥од, визначаютьс¤ шл¤хи та засоби њх дос¤гнен≠н¤, ≥ нарешт≥, зд≥йснюЇтьс¤ контроль за дос¤гненн¤м поставлених ц≥лей. ѕри цьому плануванн¤, передбачаючи майбутнЇ, завжди грунтуЇтьс¤ на визначених г≥потезах стану оточуючого середовища.

ќск≥льки на будь-¤кому п≥дприЇмств≥ плануванн¤ базуЇтьс¤ на неповних даних, нав≥ть ¤кщо на ньому ч≥тко налагоджена система бухгалтерського ≥ статистичного обл≥ку, ≥снуЇ проблема в тому, що де¤к≥ аспекти функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи не п≥дда≠ютьс¤ оц≥нц≥, а залежать в≥д зовн≥шнього середовища, ¤ке характеризуЇтьс¤ швидкою м≥нлив≥стю. ¬ зах≥дн≥й економ≥ц≥ ц¤ м≥нлив≥сть по¤снюЇтьс¤, в першу чергу, високою насичен≥стю споживчого попиту, його ≥ндив≥дуальним ≥ швидкозм≥нним характером [10].

¬имоги з боку попиту диктують зрушенн¤ ≥нших фактор≥в зовн≥шнього середови≠ща: технолог≥й, комун≥кац≥й, соц≥альних в≥дносин тощо. ѕоказники ринку стають вих≥д≠ними дл¤ складанн¤ плану п≥дприЇмства. “ому при прийн¤тт≥ р≥шень потр≥бно опира≠тись на пост≥йне поновленн¤ даних про зовн≥шнЇ середовище, њх анал≥з, пошук нових стратег≥й ≥ п≥дход≥в. ќск≥льки прийн¤тт¤ р≥шень може зд≥йснюватис¤ за невизначе≠ност≥ умов, тобто враховувати дек≥лька г≥потез зм≥ни навколишнього середовища, коли може бути задана ймов≥рн≥сть т≥Їњ чи ≥ншоњ ситуац≥њ, то р≥шенн¤ можуть бути прийн¤т≥ з ризиком. якщо ж немаЇ можливост≥ нав≥ть оц≥нити ймов≥рн≥сть настанн¤ под≥й, то р≥шенн¤ приймаютьс¤ за правилами так званого "феномену невизначеност≥" [8].

ќц≥нка зовн≥шнього середовища зд≥йснюЇтьс¤ дл¤ того, щоб:

1) ви¤вити зм≥ни, що ≥снують у середовищ≥;

2) визначити, ¤к≥ фактори зовн≥шнього середовища можуть становити загрозу дл¤ п≥дприЇмства. Ќаприклад, контроль д≥¤льност≥ конкурент≥в дозволить кер≥вництву п≥дприЇмства пост≥йно бути готовим до вс≥л¤ких д≥й конкурент≥в;

3) оц≥нити, ¤к≥ фактори зовн≥шнього середовища можуть спри¤ти дос¤гненню ц≥лей д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ѕри анал≥з≥ зовн≥шнього середовища можна отримати наступн≥ важлив≥ результати: запрогнозувати непередбачуван≥ обставини, розробити заходи щодо њх запоб≥ганн¤, пе≠ретворити потенц≥йн≥ загрози та ризики у виг≥дн≥ можливост≥.

Ќовим ¤вищем у теор≥њ та практиц≥ сучасного управл≥нн¤, економ≥чного анал≥зу, плануванн¤, управл≥нського обл≥ку та менеджменту Ї контрол≥нг. “ерм≥н "контрол≥нг" походить в≥д англ≥йського "to control" - контролювати, керувати [19].  онтрол≥нг пере≠водить п≥дприЇмства на ¤к≥сно новий р≥вень управл≥нн¤, направл¤ючи д≥¤льн≥сть р≥зних служб та п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства на дос¤гненн¤ оперативних та стратег≥чних ц≥лей.

ќсновними концепц≥¤ми контрол≥нгу Ї концепц≥њ, ор≥Їнтован≥ на систему обл≥ку, на управл≥нську, ≥нформац≥йну систему та систему управл≥нн¤ з акцентом на плануванн¤, контроль та координац≥ю. —уттю концепц≥њ, ор≥Їнтованоњ на систему управл≥нн¤ з ак≠центом на плануванн¤ ≥ контроль, Ї участь у плануванн≥ та контрол≥ д≥¤льност≥ структур≠них п≥дрозд≥л≥в. –оль та завданн¤ контрол≥нгу в плануванн≥ пол¤гаЇ в координац≥њ план≥в р≥зного р≥вн¤ та розробц≥ консол≥дованого плану п≥дприЇмства, розробц≥ метод≥в плану≠ванн¤, граф≥к≥в складанн¤ план≥в, наданн¤ ≥нформац≥њ дл¤ складанн¤ план≥в, перев≥рц≥ план≥в, складених п≥дрозд≥лами п≥дприЇмства.  оординуючи д≥¤льн≥сть вс≥Їњ системи управл≥нн¤ п≥дприЇмством на дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей, контрол≥нг виконуЇ функ≠ц≥ю "управл≥нн¤ управл≥нн¤м". –озгл¤даючи плануванн¤ ¤к функц≥ю контрол≥нгу, мож≠на зробити висновок про те, що ц≥ллю ц≥Їњ функц≥њ в систем≥ контрол≥нгу Ї координац≥¤ окремих виробничих план≥в по в≥дношенню до загального плану в рамках ¤к коротко≠строкового, так ≥ довгострокового плануванн¤, складанн¤ бюджету та розробка плано≠воњ та ц≥льовоњ ≥нформац≥њ [20].

ћетоди та ≥нструменти планових розрахунк≥в

—ьогодн≥ в процес≥ плануванн¤ широко використовуютьс¤ р≥зн≥ методи та ≥нстру≠ментар≥њ розрахунк≥в.

“ерм≥н "метод" походить в≥д грецького Ђmethodosї, що в переклад≥ означаЇ "шл¤х до чогось", тобто знанн¤ про те, ¤кими способами, в ¤к≥й посл≥довност≥ потр≥бно роз≠в'¤зувати т≥ чи ≥нш≥ завданн¤. ¬ плануванн≥ ≥снуюч≥ методи обчисленн¤ планових по≠казник≥в поЇднано у три узагальнююч≥ групи: екстрапол¤ц≥њ, пофакторн≥ та нормативн≥.

ћетод, в основ≥ ¤кого - ресурси ≥ динам≥ка минулих рок≥в, маЇ назву екстрапол¤ц≥йного методу. Ќа практиц≥ його ще називають "плануван≠н¤м в≥д дос¤гнутого р≥вн¤". ѕроцедура обчисленн¤ набуваЇ дуже спрощеного харак≠теру: фактично дос¤гнута величина показника у базовому пер≥од≥ коригуЇтьс¤ на серед≠н≥й в≥дсоток њњ зм≥ни. ÷ей метод викорис≠товують корпорац≥њ, ¤к≥ займають монопольне становище на ринку, оск≥льки конкурен≠ти дл¤ них не Ї загрозою, вони встановлюють монопольно висок≥ ц≥ни ≥ зб≥льшують обс¤ги продажу товар≥в та, знижуючи ц≥ни, захоплюють нов≥ ринки.

Ѕ≥льш обгрунтованим вважають пофакторпий метод. ѕланов≥ значенн¤ показ≠ник≥в при цьому метод≥ визначаютьс¤ на основ≥ впливу найважлив≥ших чинник≥в (фак≠тор≥в). Ќа в≥тчизн¤них п≥дприЇмствах пофакторн≥ розрахунки завжди супроводжува≠лись розробкою план≥в ≥з п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ та зниженн¤ витрат на ви≠робництво продукц≥њ [17].

Ќормативний метод плануванн¤ грунтуЇтьс¤ на використанн≥ техн≥чно обгрунто≠ваних норм ≥ норматив≥в, що визначають ступ≥нь економ≥чноњ ефективност≥ виробницт≠ва та обл≥ку, норм витрат прац≥, ф≥нансових ≥ матер≥альних ресурс≥в. ÷ей метод плану≠ванн¤ передбачаЇ розрахунок показник≥в за нормами на початок планового пер≥оду з наступною зм≥ною норм в результат≥ впровадженн¤ орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в ≥ формуванн¤ на основ≥ планових норм в≥дпов≥дних показник≥в плану п≥дприЇмства.

ƒл¤ визначенн¤ ступен¤ обгрунтованост≥ показник≥в, застосовують спец≥альн≥ ме≠тоди плануванн¤: економ≥ко-математичне моделюванн¤, балансовий метод, пробно-статистичний та матричний метод [18].

«а допомогою спец≥альних економ≥ко-математичних моделей розробл¤Їтьс¤ дек≥лька вар≥ант≥в плану, в ¤ких найважлив≥ш≥ планов≥ показники оптим≥зуютьс¤. ÷ей метод даЇ можлив≥сть знайти найб≥льш ефективн≥ р≥шенн¤, ≥ з багатьох вар≥ант≥в ви≠брати найоптимальн≥ший.

Ѕалансовий метод застосовуЇтьс¤ дл¤ забезпеченн¤ погодженн¤ потреб ≥ ресурс≥в. ” практиц≥ плануванн¤ баланси розробл¤ютьс¤ дл¤ р≥зних вид≥в ресурс≥в: матер≥аль≠них, трудових, ф≥нансових. Ѕаланси складаютьс¤ з двох частин: перша частина в≥доб≠ражаЇ ус≥ напр¤мки витрат ресурс≥в в≥дпов≥дно до потреб, а ≥нша - джерела надход≠женн¤ цих ресурс≥в.

ћатричний метод плануванн¤ ¤вл¤Ї собою побудову взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж вироб≠ничими п≥дрозд≥лами ≥ показниками.

ѕробно-статистичний метод передбачаЇ використанн¤ фактичних статистич≠них даних за попередн≥ роки ≥ середн≥х величин при встановленн≥ планових показник≥в. Ќедол≥ком цього методу Ї те, що в≥н не враховуЇ зм≥ни ринковоњ кон'юнктури на мо≠мент плануванн¤ [20].

Ѕ≥льш поширено застосовуЇтьс¤ дек≥лька способ≥в складанн¤ план≥в, або метод≥в плануванн¤: балансовий, нормативний ≥ математично-статистичний.

Ѕалансовий метод ірунтуЇтьс¤ на взаЇмозв'¤зку ресурс≥в, ¤к≥ мають бути в орган≥зац≥њ, та њх потребою в межах планового пер≥оду. якщо ресурс≥в у пор≥вн¤нн≥ з потребами недостатньо, то доводитьс¤ вишукувати додатков≥ джерела, ¤к≥ б дозволили покрити деф≥цит.

якщо ж ресурс≥в Ї в надлишку, то необх≥дно розв'¤зувати зворотну проблему Ч розширювати њх споживанн¤ або позбавл¤тис¤ в≥д надлишку.

Ѕалансовий метод реал≥зуЇтьс¤ через складанн¤ системи баланс≥в Ч матер≥ально-речових, варт≥сних ≥ трудових. Ѕаланс Ч це двосторонн¤ бюд≠жетна таблиц¤, в л≥в≥й частин≥ ¤коњ в≥дображаютьс¤ джерела ресурс≥в, а в прав≥й Ч њх розпод≥л (таблиц¤ 1.1).

Ѕюджетна таблиц¤

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕлануванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (16849 прочитано)