ћ≥жнародн≥ в≥дносини > ќсновн≥ типи ≥ модел≥ розвитку крањн, що розвиваютьс¤

Ќайб≥льш значною зм≥ною у св≥товому ≥мпорт≥ з'¤вилос¤ скороченн¤ частки розгл¤нутих крањн у закуп≥вл¤х машин ≥ транспортних засоб≥в у зв'¤зку з≥ зниженн¤м в≥дновленн¤ основного кап≥талу в р¤д≥ держав, особливо в Ћатинськ≥й јмериц≥ ≥ “роп≥чн≥й јфриц≥. Ќа крањни, що розвиваютьс¤, приходитьс¤ т≥льки 13 Ц 14% св≥тового ≥мпорту контрольно Ц вим≥рювальних прилад≥в, промислового устаткуванн¤ ≥ 15,6% загального електронного устаткуванн¤. Ќизька частка у св≥товому споживанн≥ науком≥сткого устаткуванн¤ св≥дчить про нерозвинен≥сть автоматизац≥њ промислового виробництва в ц≥й п≥дсистем≥ св≥тового господарства.

ѕромисловий переворот, що в≥дбуваЇтьс¤ в крањнах, що розвиваютьс¤, за часом зб≥гаЇтьс¤ з науково Ц техн≥чною революц≥Їю. ” силу в≥дсталост≥ власноњ науково Ц техн≥чноњ бази це неминуче викликаЇ необх≥дн≥сть широкого використанн¤ ними науково - техн≥чного потенц≥алу зах≥дних крањн. ¬≥дбулос¤ в≥дносне скороченн¤ припливу технолог≥й з 13,3% на початку 70 Ц х рок≥в до 5,1% наприк≥нц≥ 90Цх рок≥в. «агальне скороченн¤ руху технолог≥й у крањни, що розвиваютьс¤, частково по¤снюЇтьс¤ зменшенн¤м њхнього припливу в крањни јфрики ≥ Ћатинськоњ јмерики в зв'¤зку з хитливою макроеконом≥чною ситуац≥Їю, що зб≥льшувалас¤ з≥ зменшенн¤м ≥мпорту кап≥талу, зб≥льшенн¤м його в≥дтоку ≥ зниженн¤м експортних надходжень. ¬иключенн¤ у в≥дзначен≥й тенденц≥њ скороченн¤ руху технолог≥й склали чотири Ќ≤  јз≥њ. ѕриплив технолог≥й продовжувавс¤ у велик≥ крањни, що розвиваютьс¤ Ц јргентину, Ѕразил≥ю,  итай, ≤ндонез≥ю ≥ ћексику, ¤к через доч≥рн≥ компан≥њ, так ≥ л≥ценз≥йн≥ угоди державних об'Їднань.

Ќайважлив≥шою особлив≥стю руху технолог≥й Ї п≥двищенн¤ њњ частки, що приходитьс¤ на внутр≥ф≥рмову торг≥влю закордонних “Ќ . ≤мпорт технолог≥й, що стимулюЇ економ≥чний р≥ст, вимагаЇ не т≥льки необх≥дних ф≥нансових засоб≥в, ≥ п≥дготовленоњ робочоњ сили, можливостей використовувати ≥мпортну технолог≥ю. ” цьому в≥дношенн≥ здатност≥ б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤, обмежен≥.

–ќ«ƒ≤Ћ 6

ќсновн≥ соц≥ально Ц економ≥чн≥ особливост≥ крањн, що розвиваютьс¤.

¬ажливою характеристикою сп≥льност≥ держав, що зв≥льнилис¤, Ї наростаюча диференц≥ац≥¤ складових њњ крањн. Ќер≥вном≥рн≥сть розвитку на Уперифер≥њФ св≥тового кап≥тал≥стичного господарства в 60-80-х р. була значно ≥нтенсивн≥ше, н≥ж у його УцентрахФ. ќсобливо цей процес п≥дсиливс¤, починаючи з 70Цх рок≥в. “ри групи фактор≥в визначають позиц≥њ крањн, що розвиваютьс¤, по в≥дношенню одна до одноњ. ƒо внутр≥шн≥х фактор≥в диференц≥ац≥њ в≥днос¤тьс¤ природно-кл≥матичн≥, географ≥чн≥, демограф≥чн≥, економ≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ умови т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни. «овн≥шн≥ причини розчленовуванн¤ групи крањн, що розвиваютьс¤, складають структурн≥ ≥ цикл≥чн≥ кризи кап≥тал≥зму, а також зм≥ни в рус≥ кап≥талу з ≥мпер≥ал≥стичних крањн у крањни, що розвиваютьс¤. ”се найб≥льш важливим стаЇ фактор глобального масштабу Ц Ќ“–. ѕо ступен≥ використанн¤ њњ дос¤гнень, що розвиваютьс¤ крањни усе б≥льш в≥др≥зн¤ютьс¤ друг в≥д друга.

ƒиференц≥ац≥¤ крањн, що розвиваютьс¤, в≥дбуваЇтьс¤ по дек≥лькох напр¤мках. « погл¤ду типу соц≥альноЦеконом≥чного розвитку вид≥л¤ютьс¤ дв≥ групи держав Ц соц≥ал≥стичноњ ≥ кап≥тал≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ. ƒо першого в≥днос¤тьс¤ јлжир, јнгола, Ѕен≥н, √в≥не¤ Ц Ѕ≥сау,  онго, ћадагаскар, ћозамб≥к, Ќ≥карагуа, —анЦ“ом≥, —ир≥¤, “анзан≥¤, ≈ф≥оп≥¤ й ≥н.

ѕ≥дсилюЇтьс¤ економ≥чна диференц≥ац≥¤ крањн, що розвиваютьс¤, по р≥вн¤х економ≥чного розвитку ≥ народногосподарських структур, по ступен≥ забезпеченост≥ ресурсами ≥ розм≥рами господарського потенц≥алу, по положенню у св≥товому кап≥тал≥стичному господарств≥.

Ўл¤ху соц≥ально Ц економ≥чного розвитку крањн, що зв≥льнилис¤, р≥зн≥. Ќайб≥льше посл≥довно ведуть боротьбу з ≥мпер≥ал≥змом крањни, що зв≥льнилис¤, соц≥ал≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ. ” таких крањнах, ¤к јнгола, јфган≥стан,  онго, ћозамб≥к, ≈ф≥оп≥¤ й ≥н., л≥кв≥дован≥ чи ≥стотного обмежен≥ позиц≥њ ≥ноземного кап≥талу, провод¤тьс¤ заходи щодо усуненн¤ пануванн¤ плем≥нноњ знат≥, феодал≥в ≥ реакц≥йноњ буржуаз≥њ, зм≥цненню державного сектора, заохоченню кооперативного руху в сел≥, п≥двищенню рол≥ труд¤щих в економ≥чному ≥ пол≥тичному житт≥. ÷≥ держави посл≥довно провод¤ть анти≥мпер≥ал≥стичну зовн≥шню пол≥тику, активно розширюють зв'¤зки з крањнами соц≥ал≥стичноњ сп≥вдружност≥.

¬елика частина крањн, що розвиваютьс¤, йде по кап≥тал≥стичному шл¤ху. ” де¤ких з них у влади ви¤вилас¤ нац≥ональна буржуаз≥¤, зац≥кавлена в п≥дйом≥ нац≥ональноњ економ≥ки й ослабленн≥ позиц≥й ≥ноземного кап≥талу. ÷≥ держави на св≥тов≥й арен≥, ¤к правило, провод¤ть незалежний зовн≥шньопол≥тичний курс, виступають за дос¤гненн¤ економ≥чноњ незалежност≥ в≥д ≥мпер≥ал≥зму ≥ робл¤ть визначен≥ кроки в цьому напр¤мку. ¬ ≥нш≥й груп≥ крањн, що розвиваютьс¤, ≥мпер≥ал≥стам удалос¤ поставити у влади про≥мпер≥ал≥стичну буржуаз≥ю, а в найб≥льш в≥дсталих з них Ц нав≥ть феодальн≥ ≥ нап≥вфеодальн≥ кола. јле ≥ тут йде процес розвитку кап≥тал≥стичних в≥дносин. —аме житт¤ змушуЇ правл¤ч≥ кола цих крањн, що провод¤ть у ц≥лому про≥мпер≥ал≥стичну л≥н≥ю, зд≥йснювати заходи дл¤ розвитку нац≥ональноњ економ≥ки, ≥нод≥ ≥ по обмеженню влади ≥ноземного кап≥талу. ” р¤д≥ випадк≥в на м≥жнародн≥й арен≥ ц≥ крањни беруть участь в акц≥¤х анти≥мпер≥ал≥стичного характеру.

” 70-80 роки серед крањн, що розвиваютьс¤, що йдуть по кап≥тал≥стичному шл¤ху, п≥дсилилас¤ економ≥чна диференц≥ац≥¤. —еред них вид≥лилас¤ група крањн, найб≥льш розвинутих в економ≥чних в≥дносинах. ÷е насамперед р¤д крањн Ћатинськоњ јмерики Ц јргентина, Ѕразил≥¤, ћексика, що наблизилис¤ по багатьом показникам до крањн середнього р≥вн¤ розвитку кап≥тал≥зму. ” цих крањнах зр≥с р≥вень обс¤г промислового виробництва ≥ його частка в нац≥ональному доход≥, зм≥цнилис¤ позиц≥њ нац≥ональноњ буржуаз≥њ. ” де¤ких з'¤вилис¤ нац≥ональн≥ монопол≥стичн≥ групи.

«р≥с р≥вень економ≥чного розвитку р¤ду крањн ≥ територ≥й ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. –азом з найб≥льш розвинутими крањнами Ћатинськоњ јмерики њх сьогодн≥ ≥менують новими ≥ндустр≥альними крањнами. ƒо них в≥днос¤тьс¤ √онконг, —≥нгапур, “айвань ≥ ѕ≥вденна  оре¤. ѕри участ≥ ≥ноземного кап≥талу, що займаЇ тут м≥цн≥ позиц≥њ, ≥нтенсивно розвиваЇтьс¤ обробна промислов≥сть. ≤ в даний час по експорту њњ продукц≥њ Учетв≥ркаФ займаЇ ведуч≥ позиц≥њ серед крањн, що розвиваютьс¤.

≈коном≥чних усп≥х≥в домоглис¤ й ≥нш≥ крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ Ц ≤нд≥¤, ≤ндонез≥¤, ћалайз≥¤, ‘≥л≥пп≥ни. ’оча велика частина населенн¤ цих крањн зайн¤та ще в с≥льському господарств≥, тут росте обс¤г промислового виробництва й експорт промисловоњ продукц≥њ, зм≥цнюютьс¤ позиц≥њ нац≥ональноњ буржуаз≥њ, а ¤ке Ц де також вид≥л¤Їтьс¤ монопол≥стичний прошарок. Ќа «аход≥ цю групу крањн ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ разом з менш розвитими крањнами латинськоњ јмерики (¬енесуела,  олумб≥¤, ѕеру, „ил≥) часто називають крањнами другого ¤русу (на в≥дм≥ну в≥д нових ≥ндустр≥альних крањн).

ќсобливе положенн¤ у св≥т≥, що розвиваЇтьс¤, зайн¤ли нафтовидобувн≥ крањни Ц експортери нафти. ” цю групу вход¤ть крањни з р≥зним вих≥дним р≥внем розвитку, р≥зними соц≥ально Ц економ≥чними ≥ пол≥тичними режимами. ” таких крањнах, ¤к —ауд≥вська јрав≥¤,  увейт, ќј≈,  атар лише в≥дносно невелика частина грошей, отриманих в≥д експорту нафти, йде на нестатки нац≥онального розвитку. ¬елика ж частина вивозитьс¤ за кордон, переважно в розвинут≥ кап≥тал≥стичн≥ крањни.  рањни Ц експортери нафти Ц в≥д≥грають важливу роль на м≥жнародному ринку позичкових кап≥тал≥в.

ѕор¤д ≥з крањнами, де хоча й у суперечливих формах, але спостер≥гаЇтьс¤ в≥домий економ≥чний прогрес, досить велику групу (б≥льш 40) складають найменш розвинут≥ крањни (крањни “роп≥чноњ јфрики, остр≥вн≥ держави в “ихому океан≥, де¤к≥ крањни  арибського басейну). ÷¤ група крањн не маЇ запаси корисних копалин, у них немаЇ не т≥льки обробноњ, але ≥ видобувноњ промисловост≥. —≥льське господарство в≥дстале ≥ малопродуктивне. «бер≥гаЇтьс¤ сильна нер≥вн≥сть у розпод≥л≥ доход≥в, б≥дн≥сть ≥ нестаток величезноњ б≥льшост≥ населенн¤. ѕереважають докап≥тал≥стичн≥ виробнич≥ в≥дносини, хоча й у б≥льшост≥ цих крањн йде поступовий розвиток кап≥тал≥зму.

ќдн≥Їю з в≥дм≥тних рис сучасного соц≥ального Ц економ≥чного розвитку крањн Утретього св≥туФ Ї ¤скраво виражена тенденц≥¤ до посиленн¤ економ≥чноњ рол≥ держави. ÷е пов'¤зано, з одного боку, ≥з сучасною загальносв≥товою практикою розробки правл¤чими силами ≥ ф≥ксуванн¤ в њхн≥х програмах нац≥ональних стратег≥й ≥ довгострокових ц≥лей розвитку. « ≥ншого боку, у крањнах, що розвиваютьс¤, Ї дл¤ цього ц≥лий р¤д властивих т≥льки њм причин, пов'¤заних з необх≥дн≥стю перебороти глибоку економ≥чну в≥дстал≥сть, архањчн≥ соц≥альн≥ структури, ≥з залежн≥стю й уразлив≥стю положенн¤ крањн, що розвиваютьс¤, у систем≥ св≥тового кап≥тал≥стичного господарства. Ќизький р≥вень розвитку кап≥тал≥зму (у багатьох крањнах в≥н в≥дпов≥даЇ стад≥њ перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу), до того ж деформуЇмого впливом центр≥в св≥тового кап≥тал≥стичного господарства, ставить занадто вузьк≥ рамки сусп≥льному розвитку цих крањн. “ому держава виступаЇ головною моб≥л≥зуючою силою ц≥леспр¤мованого розвитку њхньоњ економ≥ки. ” залежност≥ в≥д соц≥ального Ц пол≥тичного вибору воно або п≥дкор¤Ї цю роль ≥нтересам зростаючого класу нац≥ональноњ буржуаз≥њ, або розвиваЇ њњ в нац≥ональних ≥нтересах ≥з приц≥лом на розвиток соц≥альноњ орган≥зац≥њ б≥льш високого пор¤дку.

«д≥йсненн¤ програмних стратег≥й розвитку, розроблювальних нац≥ональними ур¤дами, пропонуЇ втручанн¤ держави в економ≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ процеси. ÷е втручанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ в двох формах: у форм≥ пр¤моњ участ≥ в сусп≥льному в≥дтворенн≥ й у форм≥ непр¤мого регулюванн¤ його р≥зних стор≥н.

ѕр¤ма участь держави у в≥дтворенн≥ сусп≥льного продукту пов'¤зано з переходом у його власн≥сть частини цього продукту ≥ накопиченого сусп≥льного багатства, у тому числ≥ частини засоб≥в виробництва. „астина економ≥ки, що функц≥онуЇ на основ≥ державноњ власност≥, утворюЇ державний сектор. Ќепр¤ме регулюванн¤ торкаЇтьс¤ вс≥х уклад≥в ≥ сектори економ≥ки, випливаючи з основних стратег≥чних установок економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики правл¤чих сил.

ƒержавне регулюванн¤ економ≥чних ≥ соц≥альних процес≥в у крањнах, що розвиваютьс¤, зд≥йснюЇтьс¤ в основному за допомогою тих же ≥нструмент≥в ≥ важел≥в, що й у розвинутих крањнах, - плануванн¤, ф≥нансовоњ, кредитноњ, податковоњ ≥ валютноњ пол≥тики, контролю над ц≥нами, ≥нвестиц≥йного законодавства й ≥нших заход≥в адм≥н≥стративного впливу.

—еред р≥зноман≥тних засоб≥в регулюванн¤ центральне м≥сце займаЇ плануванн¤, п≥д ¤ким у широкому значенн≥ розум≥Їтьс¤ ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть держави по регулюванню процесу сусп≥льного в≥дтворенн¤ ≥ соц≥альних умов. ѕлануванн¤ м≥стить у соб≥ розробку загальноњ концепц≥њ ≥ ц≥лей стратег≥њ розвитку на планований пер≥од, розробку плану ≥ його програм, що конкретизують, розробку заход≥в дл¤ њхнього зд≥йсненн¤ й оц≥нку виконанн¤.

Ўироке поширенн¤ плануванн¤ в крањнах, що розвиваютьс¤, викликане тим, що ус≥ вони з≥штовхуютьс¤ у своЇму розвитку з труднощ¤ми ≥ проблемами, подоланн¤ ¤ких через механ≥зм стих≥йного регулюванн¤ економ≥чних процес≥в ви¤вл¤Їтьс¤ неможливим.

–ќ«ƒ≤Ћ 7

ѕроблеми економ≥чного розвитку.

—казати, що крањни повинн≥ стимулювати швидке зростанн¤ кап≥талу та техн≥ки, ще не означаЇ в≥дпов≥сти на запитанн¤, ¤к≥ ц≥ ключов≥ складов≥ розвитку мають застосовуватис¤. —еред значноњ к≥лькост≥ питань, що виникають при плануванн≥ ≥ розвитку, зосередимос¤ на чотирьох проблемах, ¤к≥ пост≥йно постають : сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж промислов≥стю та с≥льським господарством, роль експортноњ ор≥Їнтац≥њ, ризик надм≥рноњ спец≥ал≥зац≥њ та роль ринку.

≤ндустр≥ал≥зац≥¤ та с≥льське господарство. ” багатьох крањнах доходи м≥ського населенн¤ б≥льш н≥ж у дв≥ч≥ вищ≥, н≥ж с≥льського населенн¤.

≤ в багатих крањнах б≥льша частина продуктивних сил зосереджена, зокрема, в обробц≥ промисловост≥. ќтже, можна д≥йти , що ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ Ї скор≥ше причиною, н≥ж насл≥дком достатку.

Ќеобх≥дно остер≥гатис¤ висновк≥в, ¤к≥ спричин¤ють помилку post hoc. ≤нколи можна почути: ФЅагат≥ пал¤ть сигари, але кур≥нн¤ ще не робить вас багатою людиноюФ. ” такий самий спос≥б економ≥чно недоц≥льною дл¤ б≥дноњ крањни напол¤гати на створенн≥ нац≥ональноњ ав≥ал≥н≥њ або великого прокатного стану. ÷е не Ї фундаментальною необх≥дн≥стю економ≥чного зростанн¤.

”рок багатол≥тн≥х спроб прискорити ≥ндустр≥ал≥зац≥ю за рахунок с≥льського господарства примусив анал≥тик≥в оц≥нити заново роль с≥льського господарства. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ може бути кап≥талом≥сткою, збираючи роб≥тник≥в у переповнених м≥стах, ≥ часто створюючи високий р≥вень безроб≥тт¤. ѕ≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ у с≥льському господарств≥, можливо вимагаЇ менше кап≥талу, забезпечуючи водночас зайн¤т≥сть надлишковоњ робочоњ сили.

—правд≥, ¤кби Ѕангладеш могла зб≥льшити продуктивн≥сть прац≥ в с≥льському господарств≥ на 20%, то це б≥льше зробило б дл¤ вив≥льненн¤ ресурс≥в дл¤ створенн¤ умов дл¤ в≥дпочинку, н≥ж спроба створити власну металург≥йну промислов≥сть, що вит≥сн¤Ї ≥мпортован≥ метали.

«овн≥шн¤ та внутр≥шн¤ ор≥Їнтац≥¤. ‘ундаментальн≥ питанн¤ економ≥чного розвитку стосуютьс¤ м≥сц¤ крањни в м≥жнародн≥й торг≥вл≥ . „и повинн≥ крањни, що розвиваютьс¤ сам≥ задов≥льн¤ти своњ потреби, зам≥нюючи б≥льшу частину ≥мпорту власним виробництвом ? ÷¤ пол≥тика в≥дома ¤к стратег≥¤ зам≥щенн¤ ≥мпорту. „и повинна крањна намагатис¤ п≥двищувати продуктивн≥сть ≥ конкурентоспроможн≥сть своњх товар≥в, освоювати ≥ноземн≥ ринки та стимулювати експорт ? “аку пол≥тику називають пол≥тикою експортноњ ор≥Їнтац≥њ. ѕол≥тика зам≥щенн¤ ≥мпорту була досить попул¤рна в Ћатинськ≥й јмериц≥. “ака пол≥тика найчаст≥ше створюЇ висок≥ митн≥ барТЇри навколо обробних галузей промисловост≥, щоб м≥сцев≥ ф≥рми могли виробл¤ти ≥ продавати товари, ¤к≥ ≥накше б ≥мпортувалис¤ . Ќаприклад, Ѕразил≥¤ встановила висок≥ мита на автомоб≥л≥, щоб заохотити ф≥рми складати власн≥ автомоб≥л≥, а не ≥мпортувати набагато дешевш≥ автомоб≥л≥ з ѕ≥вн≥чноњ јмерики та япон≥њ.

—пец≥ал≥сти зазначають, що таке субсид≥юванн¤ зм≥щенн¤ ≥мпорту обмежуЇ конкуренц≥ю, гальмуЇ ≥нновац≥њ та п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, утримуЇ реальний крањни на низькому р≥вн≥. ÷≥й п≥дх≥д ≥гноруЇ вигоди спец≥ал≥зац≥њ та пор≥вн¤льноњ переваги.

”сп≥х пол≥тики експортноњ ор≥Їнтац≥њ найкраще ≥люструють ≥ндустр≥альн≥ крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ѕокол≥нн¤ тому так≥ крањни, ¤к “айвань, ѕ≥вденна  оре¤ та —≥нгапур, мали доход на душу населенн¤, що становив в≥д ¼ до 1/3 доходу найбагатших латиноамериканських крањн. „ерез заощадженн¤ значноњ частки нац≥онального доходу та спр¤муванн¤ його у високоприбутков≥ галуз≥ промисловост≥ Ќ≤  ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ наздогнали латиноамериканськ≥ крањни наприк≥нц≥ 80-х рок≥в. —екрет усп≥ху пол¤гав не в пол≥тиц≥ повного в≥льного п≥дприЇмства, оск≥льки ур¤ди насправд≥ певною м≥рою втручалис¤ у плануванн¤ та господарську д≥¤льн≥сть. —кор≥ше експортна ор≥Їнтац≥¤ виробництва та вигодами в≥д м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ, ≥ отже, зб≥льшити зайн¤т≥сть, ефективно використовувати внутр≥шн≥ ресурси, забезпечити п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ та небувале зростанн¤ життЇвого р≥вн¤.

ЌещодавнЇ досл≥дженн¤ економ≥чних перспектив Ћатинськоњ јмерики доходить такого висновку щодо впливу експортноњ ор≥Їнтац≥њ:

експортна ор≥Їнтац≥¤ Ї нар≥жним каменем стратег≥й ус≥х значних усп≥х≥в економ≥чного розвитку Ц в —х≥дн≥й та ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ, в Ћатинськ≥й јмериц≥, в певн≥ пер≥оди в “уреччин≥ й в ≥нших м≥сц¤х. Ќав≥ть ¤кщо усп≥х був обмежений, ¤к у јфриц≥, крањни з в≥дносною експортною ор≥Їнтац≥Їю зробили набагато б≥льший поступ, н≥ж крањни з ор≥Їнтац≥Їю на внутр≥шн≥й ринок.

Ќебезпека надм≥рноњ спец≥ал≥зац≥њ. ¬же неодноразово зазначилис¤ економ≥чн≥ вигоди в≥д спец≥ал≥зац≥њ чи всередин≥ крањни, чи м≥х р≥зними крањнами, оск≥льки под≥л прац≥ забезпечуЇ значне зростанн¤ к≥лькост≥ та р≥зноман≥тност≥ вироблюваних товар≥в. ѕроте чи не може крањна стати небезпечно спец≥ал≥зованою? ”¤в≥ть соб≥ долю крањни ≥з значною перевагою у затратах на виробництво п≥дков у 1900 роц≥, вакуумних трубок у 1945 р., чи на створенн¤ атомних реактор≥в у 1975 р.

ѕевний р≥вень диверсиф≥кац≥њ Ї обовТ¤зковим. якщо ¬енесуела експортуЇ в основному нафту, а «амб≥¤ Ц здеб≥льшого м≥дь, то коливанн¤ ц≥н на цих ринках значно впливаЇ на њх торговельний баланс та на реальн≥ доходи .

 рањни-експортери нафти найб≥льше вразлив≥ до небезпеки над спец≥ал≥зац≥њ, сл≥дом за ними йдуть виробники ≥нших сировинних товар≥в.

 оли крањна маЇ надто спец≥ал≥зовану економ≥ку розсудливе плануванн¤ пропонуЇ, що особлив≥ зусилл¤ потр≥бн≥ зробити дл¤ диверсиф≥кац≥њ в р≥зних сферах, особливо в сферах, де коливанн¤ ц≥н Ї незалежним до тих сфер, ¤к≥ Ї сферою поточноњ спец≥ал≥зац≥њ крањни. якщо попит та пропозиц≥¤ кави м≥нлив≥, ≥ ¤кщо можна знайти над≥йн≥ ≥нвестиц≥йн≥ можливост≥ у виробництв≥ вуг≥лл¤ чи вирощувати кв≥т≥в, то крањн≥, так≥й, ¤к  олумб≥¤, варто обмежувати ринкову тенденц≥ю спец≥ал≥зуватис¤ у виробництв≥ кави.

УЌе клад≥ть ус≥ боби до одного кошикаФ Ц це чудове правило ¤к дл¤ крањн, так ≥ дл¤ людей.

ƒержава ≥ ринок..  ультура багатьох крањн, що розвиваютьс¤, Ї ворожою до ринку. „асто конкуренц≥¤ м≥ж ф≥рмами , або повед≥нка, що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на прибуток, Ї протилежною до традиц≥йних звичањв, рел≥г≥йних в≥рувань чи закр≥плених законом майнових прав. ѕроте дес¤тил≥тт¤ досв≥ду п≥дтверджують, що ринки забезпечують найефективн≥ший спос≥б управл≥нн¤ економ≥кою та швидше економ≥чне зростанн¤.

ќкрем≥ елементи ор≥Їнтованоњ на ринок пол≥тики були описан≥ вище. ¬ажлив≥ њњ елементи включають експортну ор≥Їнтац≥ю в торговельн≥й пол≥тиц≥, низьк≥ мита ≥ небагато к≥льк≥сних обмежень, легкий вх≥д на ринок та вих≥д з нього, п≥дтримку малого б≥знесу, заохоченн¤ конкуренц≥њ.  р≥м того, ринки працюють найкраще в стаб≥льному макроеконом≥чному середовищ≥, в ¤кому податки Ї прогнозованими, ц≥ни стаб≥льними, а державний бюджет збалансованим. ¬одночас ур¤д в≥д≥граЇ життЇво важливу роль в ≥нвестуванн≥ та п≥дтримц≥ здорового економ≥чного середовища. ”р¤д повинен п≥дтримувати законн≥сть та пор¤док, забезпечувати дотриманн¤ контракт≥в та ор≥Їнтувати свою регул¤ц≥йну д≥¤льн≥сть у напр¤мку конкуренц≥њ та ≥нновац≥њ. ”р¤д часто в≥д≥граЇ пров≥дну роль в ≥нвестуванн≥ в людський кап≥тал через осв≥ту, охорону здоровТ¤ , де в≥н не маЇ пор≥вн¤льноњ переваги. ”р¤д повинен зосередити своњ зусилл¤ у сферах, де ≥снують виразн≥ ознаки невдач ринку, ≥ повинен демонтувати регул¤ц≥йн≥ перешкоди приватному сектору у сферах, в ¤ких в≥н маЇ пор≥вн¤но невиг≥дне становище.

–ќ«ƒ≤Ћ 8

—учасн≥ п≥дходи до економ≥чного розвитку.

ѕрот¤гом дес¤тил≥ть економ≥сти дуже ц≥кавилис¤ економ≥чним зростанн¤м . ƒальший виклад Ц це монтаж важливих ≥дей, розвинених останн≥м часом.  ожна теор≥¤ робить спробу описати, ¤к крањни розвивають закл¤те коло б≥дност≥ та починають крутити вс≥ чотири колеса прогресу.

«л≥т. ≤стор≥¤ людства довга, а ера економ≥чного зростанн¤ настала т≥льки недавно. ѕрот¤гом б≥льшоњ частини ≥стор≥њ людства житт¤ було впроваджено високопродуктивну виробничу техн≥ку. «начна нер≥вн≥сть у доходах дозволила небагатьом перетворювати заощадженн¤ у нагромадженн¤ кап≥талу. ≈коном≥чне зростанн¤ почалос¤. –озрив м≥ж ранн≥ми пер≥одами та ѕромисловою революц≥Їю був таким драматичним, що вчен≥ , так≥ ¤к ”. –остоу, розвинули теор≥ю стад≥й економ≥чного зростанн¤. ќдна з≥ стад≥й, вид≥лених –остоу, називаЇтьс¤ зл≥т (за аналог≥Їю з л≥таком, ¤кий може злет≥ти тод≥, коли дос¤гне критичноњ швидкост≥).

–≥зн≥ крањни мали св≥й зл≥т в р≥зний час: ¬еликобритан≥¤ Ц на початку XVIII ст., —Ўј Ц близько 1850 р., япон≥¤ Ц в 1910 р., а ћексика Ц п≥сл¤ 1940 р.

«л≥т забезпечуЇтьс¤ Упров≥дними секторамиФ, такими, ¤к швидкозростаючий експорт або галузь, що забезпечуЇ величезну економ≥ю внасл≥док зростанн¤ масштаб≥в виробництва.  оли ц≥ пров≥дн≥ сектори починають швидко зростати, в≥дбуваЇтьс¤ процес самоп≥дтримуваного зростанн¤ (зльоту). «ростанн¤ веде до зб≥льшенн¤ прибутк≥в; прибутки ре≥нвестуютьс¤; кап≥тал, продуктивн≥сть прац≥ ≥ доходи на душу населенн¤ р≥зко зростають. ‘ормуЇтьс¤ продуктивне коло економ≥чного розвитку.

√≥потеза в≥дсталост≥. ƒругий п≥дх≥д наголошуЇ на м≥жнародному аспект≥ розвитку. як уже зазначилось, б≥дн≥ш≥ крањни мабуть важлив≥ переваги пор≥вн¤но з п≥онерами на шл¤ху ≥ндустр≥ал≥зац≥њ.  рањни, що розвиваютьс¤, нин≥ мають змогу черпати кап≥тал, досв≥д та технолог≥ю передових крањн. ÷¤ г≥потеза, розвинута ќлександром √ершенкроном з √арварду, твердить, що сама в≥дносна в≥дстал≥сть може допомогти розвитку. ¬≥дстал≥ крањни можуть купити сучасне текстильне устаткуванн¤, ефективн≥ насоси, чудове нас≥нн¤, х≥м≥чн≥ добрива та медичн≥ препарати. ¬насл≥док цього вони можуть опиратис¤ на технолог≥ю розвинених крањн.  рањни, що розвиваютьс¤, нин≥ можуть зростати швидше, н≥ж Ѕритан≥¤ чи крањни «ах≥дноњ ™вропи у 1780 Ц 1850 роках.

«балансоване зростанн¤. √≥потези зльоту та в≥дсталост≥ привернули увагу досл≥дник≥в та експерт≥в. ѕроте необх≥дно повернути назад ≥ оц≥нити ≥стор≥ю, щоб побачити, чи в≥дпов≥дають ц≥ г≥потези фактам. –¤д спец≥ал≥ст≥в вважаЇ, що зростанн¤ Ї збалансованим процесом, коли крањни поступово рухаютьс¤ вперед. «а цим п≥дходом, економ≥чний розвиток скор≥ше скидаЇтьс¤ на черепаху, що пов≥льно рухаЇтьс¤, н≥ж на зайц¤, що б≥жить ривками, ≥ в≥дпочиваЇ, коли втомитьс¤. ÷≥ три п≥дходи зображено на граф≥ку 20-3. “у ми бачимо, ¤к зл≥т, г≥потеза в≥дсталост≥ та збалансоване зростанн¤ можуть про¤витис¤ в трьох крањнах: розвинен≥й Ц ј; крањни з середн≥м доходом Ц ¬; крањни з низьким доходом Ц —.

який з цих трьох погл¤д≥в може найточн≥ше по¤снити ≥стор≥ю? Ќобел≥вський лауреат —≥мон  узнець досл≥див ≥стор≥ю тринадц¤ти розвинених крањн, заглиблюючись аж до 1800 р. ¬≥н зробив висновок, що модель збалансованого зростанн¤ найб≥льше в≥дпов≥даЇ њх ≥стор≥њ. ¬≥н не ви¤вив значних пад≥нь чи п≥днесень у економ≥чному зростанн≥.

«ауважте одну важливу в≥дм≥нн≥сть м≥ж цими трьома теор≥¤ми. “еор≥¤ зльоту твердить, що Ї зростаюча розб≥жн≥сть м≥ж крањнами (окрем≥ лет≥тимуть швидко, тод≥ ¤к ≥нш≥ не зможуть в≥д≥рватис¤ в≥д земл≥.) √≥потеза в≥дсталост≥ прогнозуЇ конвергенц≥ю, а п≥дх≥д  узнец¤ передбачаЇ приблизно пост≥йну р≥зницю. —татистичн≥ дан≥, що наведен≥ у таблиц≥ 20-3, показують, що сталос¤ певне зближенн¤ р≥вн≥в розвитку передових крањн ≥ крањн, що розвиваютьс¤, в останн≥й чверт≥ стол≥тт¤ (хоча розвиток окремих крањн значною м≥рою в≥дхил¤вс¤ в≥д середнього) Ц наведен≥ темпи зростанн¤ найб≥льше в≥дпов≥дають концепц≥њ збалансованого зростанн¤.

–ќ«ƒ≤Ћ 9

ƒинам≥ка економ≥чного зростанн¤ та технолог≥чн≥ зм≥ни.

як зазначилось, за минул≥ дес¤тир≥чч¤ крањнам, що розвиваютьс¤, вдалос¤ дос¤гти певних результат≥в в економ≥чному розвитку. ” постколон≥альний пер≥од значно п≥двищилис¤ темпи економ≥чного розвитку, почала зд≥йснюватис¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ цих крањн. «а темпами зростанн¤ ¬Ќѕ у 80 Ц 90-т≥ роки вони не поступалис¤ розвинутим крањнам з ринковою економ≥кою, а в окрем≥ роки нав≥ть значно випереджали њх.

“ак, за оц≥нками, наприк≥нц≥ 80-х Ц початку 90-х рок≥в у крањнах, що розвиваютьс¤, спостер≥галис¤ найвищ≥ в св≥т≥ темпи зростанн¤ ¬Ќѕ. ѕроте варто звернути увагу на два принципових моменти. ѕо-перше, така тенденц≥¤ була повТ¤зана не т≥льки з високими темпами зростанн¤ крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤, а ≥з вкрай низькими темпами зростанн¤ ¬Ќѕ у розвинутих крањнах з ринковою економ≥кою й глибоким спадом у крањнах, що переход¤ть до ринковоњ економ≥ки.

ѕо-друге, за середн≥ми темпами зростанн¤ крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤, криЇтьс¤ дуже ≥стотна рег≥ональна й групова диференц≥ац≥¤ .

” 60 Ц 70-х роках крањни Ћатинськоњ јмерики були в числ≥ тих, хто мав висок≥ темпи зростанн¤ економ≥ки, а у 80-т≥ роки тут спостер≥галос¤ найменше (у рег≥ональному розр≥з≥) зростанн¤ ¬Ќѕ. Ћише на початку 90-х рок≥в у рег≥он≥ зТ¤вилис¤ перш≥ ознаки пожвавленн¤ економ≥ки, знизилась ≥нфл¤ц≥¤, покращали перспективи врегулюванн¤ заборгованост≥. ’оч макроеконом≥чн≥ показники стали стаб≥льн≥шими , ¬Ќѕ на душу населенн¤ цих крањн на початку 90-х рок≥в був, ¤к ≥ ран≥ше , нижче р≥вн¤ 1980 р.

–≥зко знизилис¤ темпи зростанн¤ економ≥ки за останнЇ дес¤тир≥чч¤ ≥ в африканських крањнах, у 1981 Ц 1987 рр. вони становили лише 1,8% на р≥к, у наступн≥ роки дещо зросли. ќднак вони були , ¤к ≥ ран≥ше, нижчими, н≥ж темпи зростанн¤ населенн¤, тому у 1980 Ц 1990 рр. в јфриц≥ спостер≥галос¤ абсолютне скороченн¤ виробництва на душу населенн¤ в середньому на 0,9% на р≥к.

 рањни јз≥њ серед крањн, що розвиваютьс¤, характеризуютьс¤ найвищими темпами економ≥чного зростанн¤ за останн≥ 30 рок≥в. Ќезважаючи на де¤ке зниженн¤ динам≥ки зростанн¤ у 80-х роках, цей показник б≥льш ¤к у два рази перевищував аналог≥чний показник Ћатинськоњ јмерики.

ѕроте й серед аз≥атських крањн спостер≥галис¤ р≥зн≥ тенденц≥њ економ≥чного розвитку.  рањни «ах≥дноњ јз≥њ нафтового буму 70-х рок≥в у 80- т≥ роки в≥дчули серйозн≥ труднощ≥ у звТ¤зку з пад≥нн¤м ц≥н на енергонос≥њ . ” 90-т≥ роки до них додалис¤ негативн≥ насл≥дки воЇнних д≥й у ѕерськ≥й затоц≥. «а останн≥ 20 рок≥в найб≥льш динам≥чним рег≥оном у св≥тов≥й економ≥ц≥ Ї крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ¬они зум≥ли дос¤гти у 80-т≥ не т≥льки дуже високих середн≥х темп≥в зростанн¤ ¬Ќѕ (у середньому б≥льше , н≥ж 8% на р≥к), а й забезпечили небувале високе зростанн¤ ¬Ќѕ на душу населенн¤ (6Ц7% на р≥к ). “ака ж тенденц≥¤ збер≥гаЇтьс¤ й у 90-х роках.

«авданн¤м крањн, що розвиваютьс¤, Ї дос¤гненн¤ стаб≥льних темп≥в економ≥чного зростанн¤ . Ќа динам≥ку њхнього ¬Ќѕ ≥стотно впивають св≥тов≥ економ≥чн≥ цикли. ” пер≥од св≥тових економ≥чних криз (середина 70-х рок≥в, початок 80- х , початок 90-х) темпи зростанн¤ тут також знижувалис¤ .

—т≥йк≥сть зростанн¤ визначаЇтьс¤ не т≥льки зовн≥шн≥ми , а й внутр≥шн≥ми факторами. “иск традиц≥йного сектора економ≥ки, ¤кий функц≥онуЇ на слабк≥й технолог≥чн≥й баз≥, структурн≥ диспропорц≥њ та кризи, дез≥нтеграц≥¤ нац≥ональноњ економ≥ки, вузьк≥сть внутр≥шнього ринку, ≥нш≥ причини (пол≥тична нестаб≥льн≥сть, стих≥йн≥ лиха) зумовлюють те, що економ≥чне зростанн¤ крањн, що розвиваютьс¤ вкрай нест≥йке.

ƒл¤ п≥двищенн¤ темп≥в зростанн¤ економ≥ки велике значенн¤ маЇ оптим≥зац≥¤ питомоњ ваги фонду нагромадженн¤ у ¬Ќѕ. Ќорма нагромадженн¤, тобто питома вага у ¬Ќѕ т≥Їњ вартост≥, що призначена дл¤ п≥дтримки й розширенн¤ виробництва, за незм≥нност≥ ≥нших фактор≥в(Ќ“–, продуктивн≥сть прац≥ тощо) визначаЇ параметри економ≥чного зростанн¤.

” крањнах-експортерах нафти у звТ¤зку ≥з зростанн¤м прибутк≥в в≥д експорту енергонос≥њв у 70-т≥ роки спостер≥галас¤ дуже висока частка нагромадженн¤ у ¬Ќѕ (понад 60%). ” друг≥й половин≥ 80-х рок≥в вона ≥стотно знизилась Ц не перевищувала 25%. ≤нша тенденц≥¤ характерна дл¤ решти крањн, що розвиваютьс¤. Ќорма нагромадженн¤ тут п≥двищилас¤ з 22 % на початку 70 р. до 28 % у 1990р.

ѕ≥двищенн¤ частки нагромадженн¤ маЇ своњ меж≥ тому одним ≥з завдань економ≥чноњ пол≥тики цих крањн Ї встановленн¤ оптимальноњ, тобто економ≥чно обгрунтованоњ пропорц≥њ м≥ж частиною вироблюваного продукту, що нагромаджуЇтьс¤, й частиною, ¤ка споживаЇтьс¤. ¬ажливим засобом дос¤гненн¤ стаб≥льних темп≥в зростанн¤ Ї посиленн¤ ефективного використанн¤ фонду нагромадженн¤, зростанн¤ кап≥талов≥ддач≥, п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥. ќднак роль цих фактор≥в у прирост≥ виробництва крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤ , поки що невелика. «а р≥внем продуктивност≥ прац≥ ц≥ крањни ≥стотно в≥дстають в≥д розвинутих крањн з ринковою економ≥кою. ’арактерно, що розрив практично не зменшуЇтьс¤. “ак, в перш≥й половин≥ 70-х рок≥в валове виробництво на одного працюючого у крањнах, що розвиваютьс¤, становило 7,4 % в≥д р≥вн¤ розвинутих крањн з ринковою економ≥кою, в перш≥й половин≥ 80-х рок≥в Ц 7,8 % , а наприк≥нц≥ 80-х Ц т≥льки 6,9 %. јналог≥чно тенденц≥¤ й у латиноамериканських крањнах(в≥дпов≥дно 26,7%, 26,9%, 25,6%.).

Ќизький р≥вень продуктивност≥ прац≥ вказаних крањн в≥дображаЇ њхню загальну соц≥ально-економ≥чну в≥дстал≥сть ≥ по¤снюЇтьс¤ незавершен≥стю ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, в≥дстал≥стю структури економ≥ки, дуже слабким освоЇнн¤м дос¤гнень Ќ“–, вкрай низьким р≥внем ≥нвестиц≥й у людський кап≥тал ≥ багатьма ≥ншими факторами.

 р≥м фундаментальних фактор≥в: населенн¤, природних ресурс≥в та кап≥таловкладень Ц четвертим важливим фактором Ї технолог≥¤. “ут крањни, що розвиваютьс¤, мають одну потенц≥йну перевагу: вони можуть спод≥ватис¤ мати вигоду в≥д запровадженн¤ технолог≥й передових крањн.

 оп≥юванн¤ технолог≥й. . Ѕ≥дним крањнам не потр≥бно в≥дшкодовувати сучасних Ќьютон≥в дл¤ в≥дкритт¤ закону всесв≥тнього т¤ж≥нн¤. ѓм не доводитьс¤ повторювати пов≥льн≥ повороти ѕромисловоњ революц≥њ, вони можуть купити трактори, компТютери, потужн≥ верстати.

япон≥¤ та —получен≥ Ўтати ¤скраво демонструють це своњм ≥сторичним розвитком. япон≥¤ приЇдналас¤ до промисловоњ гонки п≥зно. “≥льки наприк≥нц≥ XIX ст. вона почала посилати своњх студент≥в за кордон вивчати зах≥дну технолог≥ю. японський ур¤д активно стимулював темпи зростанн¤, будуючи зал≥зниц≥ та комунальн≥ п≥дприЇмства. ѕокладаючись на пристосуванн¤ ≥ноземних технолог≥й, япон≥¤ перем≥щувалас¤ на свою нин≥шню пропозиц≥ю Ц другу найб≥льш промислово розвинену державу.

¬ипадок ≥з —полученими Ўтатами Ї прикладом дл¤ над≥й решти крањн св≥ту. Ћише у 30-т≥ роки јмерика справд≥ дос¤гла передових рубеж≥в у сфер≥ фундаментальноњ науки. ѕроте прот¤гом стол≥тт¤ вони застосовували технолог≥њ, що розробл¤лис¤ ≥ншими.

 лючов≥ винаходи, що були використан≥ в автомоб≥л≥, майже вс≥ були зроблен≥ за кордоном. ѕроте це не стало на перешкод≥ ф≥рмам У‘ордФ та Уƒженерал моторсФ, щоб застосувати ≥ноземн≥ винаходи ≥ перевищити за продуктивн≥стю решту крањн св≥ту.

ѕриклади —получених Ўтат≥в та япон≥њ показують, ¤к крањни можуть мати усп≥х, застосовуючи заруб≥жну науку та технолог≥њ до м≥сцевих ринкових умов.

–ќ«ƒ≤Ћ 10

≤нвестиц≥њ кап≥талу в економ≥ку крањн, що розвиваютьс¤.

¬ажко переоц≥нити роль ≥ значим≥сть зовн≥шнього ф≥нансуванн¤ кап≥таловкладень у крањни, що розвиваютьс¤, масштаби ¤кого повсюдно зростають. ” 1998 роц≥ загальна сума ф≥нансових ресурс≥в, отриманих ними в≥д розвинутих кап≥тал≥стичних держав, склала 89,7 млрд. долар≥в. ” 60Ц≥ роки в середньому по вс≥х крањнах, що розвиваютьс¤, зовн≥шнЇ ф≥нансуванн¤ давало 7,4% ус≥х необх≥дних дл¤ цього ресурс≥в, а наприк≥нц≥ 70Цх рок≥в Ц уже 11%. ” середин≥ 70Цх рок≥в т≥льки в найб≥льших експортер≥в нафти, таких, ¤к —ауд≥вська јрав≥¤, ќј≈,  увейт, ќман, Ћ≥в≥¤ ≥ де¤к≥ ≥нш≥ крањни (у 1983 р. њх було всього 16), внутр≥шн≥ заощадженн¤ перевищували кап≥таловкладенн¤, у б≥льшост≥ ж розвиваютьс¤ крањн ситуац≥¤ була зворотною.

« ≥ноземним кап≥талом приход¤ть у крањни, що розвиваютьс¤, передов≥ техн≥ка ≥ технолог≥¤, без ¤ких внутр≥шн≥ грошов≥ заощадженн¤ не можуть бути реал≥зован≥ в реальн≥ накопиченн¤. ј практика показуЇ, що ц≥ матер≥альноЦречовинн≥ й ≥нтелектуальн≥ елементи накопиченн¤ найчаст≥ше не можна придбати на св≥товому ринку за гот≥вку, а т≥льки Ц у форм≥ ≥мпорту кап≥талу. “ому нав≥ть держави з позитивними сальдо внутр≥шн≥х заощаджень широко залучають зовн≥шн≥ джерела ф≥нансуванн¤, включаючи пр¤м≥ ≥ портфельн≥ ≥нвестиц≥њ з розвинутих кап≥тал≥стичних крањн.

‘орми залученн¤ ≥ноземних ресурс≥в дл¤ ф≥нансуванн¤ кап≥таловкладень у крањнах, що розвиваютьс¤, р≥зн≥. ” першу чергу це позики б≥льш розвинутих (в основному зах≥дних) держав ≥ њх м≥жнародних економ≥чних орган≥зац≥й, портфельн≥ ≥ пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ “Ќ , позики на м≥жнародному ринку позичкового кап≥талу, комерц≥йн≥ кредити.

ќдночасно з припливом кап≥талу в крањнах, що розвиваютьс¤, йде великомасштабний вив≥з доход≥в на вкладен≥ в њхню економ≥ку ран≥ше ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ (сюди входить ≥ виплата в≥дсотк≥в по зовн≥шн≥х позиках). «д≥йснюЇтьс¤ ≥ вив≥з частини основних кап≥тальних ресурс≥в (поверненн¤ ран≥ше уз¤тих позик ≥ кредит≥в, репатр≥ац≥¤ приватних ≥нвестиц≥й). ¬ив≥з доход≥в в≥д ≥ноземних вкладень Ц пр¤ме в≥драхуванн¤ з нац≥онального доходу крањн, що розвиваютьс¤, зокрема, з накопиченн¤ кап≥тал≥стичних уклад≥в. ‘акти св≥дчать, що в б≥льшост≥ крањн на м≥сц≥ ≥нвестуЇтьс¤ лише незначна (1/3) частина прибутк≥в в≥д ≥нвестиц≥й “Ќ , ≥нш≥ ж суми вивоз¤тьс¤ дл¤ вкладень в ≥нш≥, б≥льш прибутков≥, з погл¤ду “Ќ , райони кап≥тал≥стичного св≥ту.

Ќовим ¤вищем в економ≥ц≥ крањн, що розвиваютьс¤, став вив≥з кап≥талу з них в ≥нш≥, головним чином у розвинут≥ кап≥тал≥стичн≥ крањни. ЅазуЇтьс¤ в≥н в основному на заощадженн≥ феодальноњ знат≥, вищоњ бюрократ≥њ, торгово-лихварського ≥ великого м≥сцевого п≥дприЇмництва, а також самоњ держави. ¬≥дт≥к кап≥тал≥в зростаЇ в пер≥од соц≥альноЦпол≥тичноњ нестаб≥льност≥ ≥ зб≥льшенн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ зменшуЇтьс¤ в пер≥од економ≥чного пожвавленн¤ в т≥й чи ≥нш≥й крањн≥.

—в≥това перифер≥¤ бачить у приплив≥ кап≥талу важливий додатковий зас≥б нагромадженн¤, розширенн¤ виробничого апарату, удосконалюванн¤ структури економ≥ки ≥ задоволенн¤ нев≥дкладних нестатк≥в. «агальне представленн¤ про ≥мпорт ≥ експорт кап≥талу представлено в таблиц≥ 1.

“аблиц¤ 4 Ц „исте переведенн¤ кошт≥в у крањни, що розвиваютьс¤, (млрд. дол. у середньому в р≥к).

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ќсновн≥ типи ≥ модел≥ розвитку крањн, що розвиваютьс¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (7188 прочитано)