Ќародн≥ промисли > –≥зьба по дереву ¤к ужиткове мистецтво

¬ 1878 р. в≥дбулас¤ важлива под≥¤ в ≥стор≥њ художньоњ обробки дерева - в≥дкрилос¤ губернське рем≥сниче училище в ѕолтав≥ з токарно-стол¤рним в≥дд≥ленн¤м. ”чилище п≥дготувало чимало р≥зьб¤р≥в.

” «ах≥дних земл¤х готуютьс¤ форми гуцульських стил≥в художньоњ обробки дерева. —воЇр≥дн≥сть його у поЇднанн≥ плоского р≥зьбленн¤ з тригранно-вињмчастим, з особливою манерою композиц≥йноњ побудови орнаменту, форми вироб≥в, прийомами виконанн¤, ≥нструментами. “ут дуже ви¤влен≥ етнограф≥чн≥ особливост≥.

¬ 90-х роках 20 ст. ученими досл≥дниками проводитьс¤ значна робота щодо вивченн¤ народноњ творчост≥, в≥дродженн¤ забутих або занедбаних ремесел. ” губерн≥¤х створюютьс¤ в≥дд≥ли мистецтва ≥ промислов≥ кооперац≥њ в ¤ких об'Їднюютьс¤ с≥льськ≥ ≥ м≥ськ≥ майстри, орган≥зовуютьс¤ виставки, що спри¤ють п≥дн¤ттю престижу народноњ творчост≥.

Ќа початку 20-х рок≥в створюЇтьс¤ художньо-промислов≥ школи в  иЇв≥, ’арков≥, ѕолтав≥, ѕере¤слов≥. « другоњ половини 20-х рок≥в на виставках разом з досв≥дченими майстрами активну учатсь бере молодь.

¬ 30-40 роках зм≥нюютьс¤ естетика, зм≥ст ≥ призначенн¤ вироб≥в художн≥х промисл≥в. ¬они зазнають сильноњ ≥деолог≥зац≥њ, натиску влади. ” виробах основна увага прид≥л¤Їтьс¤ декору державно-пол≥тичного зм≥сту, ¤кий вит≥сн¤Ї традиц≥йну естетику ≥ практичн≥сть. «адана "зверху" тематика ≥ геральдика, по сут≥, в≥дривали промисли в≥д народних традиц≥й. ÷¤ тенденц≥¤ збер≥галас¤ в народному мистецтв≥ довг≥ роки.

” 1934 роц≥ орган≥зована ”крањнська художньо-промислова сп≥лка, ¤ка очолюЇ арт≥л≥ - кооперативн≥ об'Їднанн¤ художнього виробництва. ” ƒн≥пропетровську в≥дкриваЇтьс¤ школа декоративного розпису. јктивно й швидко розвиваЇтьс¤ народне мистецтво ”крањни в передвоЇнний час.

¬ п≥сл¤воЇнний пер≥од в≥дроджуЇтьс¤ художн¤ обробка дерева, особливо в зах≥дних област¤х ”крањни. ¬≥дновлюЇтьс¤ робота в арт≥л≥ "√уцульщина" в  осов≥, ≥м.Ћ.”крањнки у Ћьвов≥, у „ерн≥вецьк≥й област≥, в≥дкриваютьс¤ училища деоративно-ужиткового мистецтва. ¬ 1946 р. в Ћьвов≥ в≥дкриваЇтьс¤ перший на ”крањн≥ художн≥й ≥нститут (нин≥ Ћьв≥вська академ≥¤ мистецтв). Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в художн≥ арт≥л≥ переорган≥зовуютьс¤ у державн≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ ћ≥н≥стерству м≥сцевоњ промисловост≥.

Ќародне мистецтво знаходить широке застосуванн¤ в дизайнерських розробках у сфер≥ побуту, прац≥, виробництва мебл≥в, оформленн≥ житла та виробничого середовища.

—учасн≥ майстри волод≥ючи широким естетичним кругозором, достатньою профес≥йною п≥дготовкою, ≥нтерпретуЇ традиц≥њ народного мистецтва. ¬≥н здатний розв'¤зувати творче завданн¤ комплексно, створювати художню ц≥л≥сн≥сть, робити композиц≥ю насичен≥шою, виразною. ÷е п≥дтверджують виставки профес≥йних художник≥в-майстр≥в декоративно-ужиткового мистецтва. ≈кспонати р≥зноман≥тн≥ за тематикою ≥ призначенн¤м. ќдн≥ з них мають ужитковий характер, а ≥нш≥ декоративний, але вс≥ вони Їдин≥, нерозривно зв'¤зан≥ в аспект≥ народного ≥ профес≥йного мистецтва, сучасност≥ ≥ традиц≥й.

1.2. –ег≥ональн≥ особливост≥ р≥зьби по дереву.

–≥зьба по дереву мала своњ рег≥ональн≥ особливост≥.

¬ражаЇ розмањтн≥сть проф≥л≥в в≥конних рам та дверних наличник≥в, дерев'¤них балок - сволок≥в у буд≥вл¤х р≥зних областей ”крањни, стил≥зованими рослинними й геометричними в≥зерунками прикрашали скрин≥, вази, сакл≥, мисники, лави.

ƒл¤ вироб≥в гуцульських майстр≥в характерний суворий режим ≥ системний пор¤док розм≥щенн¤ декоративних елемент≥в, застосуванн¤ ≥нкрустац≥њ.

÷≥кав≥ за своЇю формою, декором, композиц≥йним трактуванн¤м дерев'¤н≥ буков≥ скрин≥, ¤к≥ виготовл¤лис¤ у с.—лобода, –унгури  оломийського району. Ќародн≥ р≥зьб¤р≥ багатим геометричним орнаментом прикрашали в≥кна, ст≥нки, н≥жки скринь, дл¤ кольору використовували сажу.

—крин≥ —х≥дноњ ”крањни прикрашалис¤ рослинним орнаментом б≥льше. ÷≥кав≥ скульптури св¤тих (церква с.…осафата, музей ≥стор≥њ м≥ста  оломи¤) збер≥гаютьс¤ в нашому м≥ст≥, виготовлен≥ учн¤ми коломийськоњ школи деревного промислу. ќб'Їмна культова скульптура була характерною дл¤ √аличини та ѕод≥лл¤. “радиц≥њ не переривалис¤ з час≥в √алицько-¬олинського кн¤з≥вства, ≥ кор≥нн¤ ¤ких с¤гало ще б≥льше в≥ддалених епох. Ќа ѕод≥лл¤ ≥ в √аличин≥ ≥снували рем≥снич≥ майстерн≥ р≥зьб¤р≥в. ” творах р≥зьб¤р≥в в≥дчувавс¤ насичений культурний зв'¤зок, ¤кий приносив зм≥ни в образну сутн≥сть, декоративних зразк≥в. ƒерев'¤на ф≥гурка ’V≤ ст. з Ћьв≥вського музею украњнського мистецтва повторюЇ в≥домий в ѕольщ≥ тип так званоњ сикстинськоњ богородиц≥, з характерною дл¤ даноњ ≥конограф≥чноњ схеми конусопод≥бною формою ф≥гури.

ƒл¤ сх≥дного ≥ зах≥дного рег≥он≥в ”крањни ф≥гурки ≥ барельЇфн≥ скульптурки - своЇр≥дний зразок народноњ скульптури. ќбразотворча сторона виступала у ф≥гуних формах або детал¤х знар¤дь прац≥, елементах народноњ арх≥тектури, предметах оформленн¤ житла.

¬арто згадати форму коника. «ображенн¤ кон¤ зв'¤зана з давн≥ми у¤вленн¤ми про його охоронн≥ функц≥њ. Ќа „ерн≥г≥вщин≥ к≥нь важавс¤ твариною в≥щою, одночасно й злов≥щою. “ут в≥рили в "оборотню" охоронну силу кон¤чоњ голови. ‘орму кон¤ обрав майстер дл¤ ковила??, ¤ким засипали зерно до млинового ковша на кам≥нь. ѓй майстер придав форму гостровухих к≥нських гол≥в. ѕороду к≥нських гол≥в мають р≥зн≥ солонки з „ерн≥г≥вщини, притики ≥ холки в≥д ¤рма на  ињвщин≥, ѕолтавщин≥, ’арк≥вщин≥. ћотив голови кон¤ у побутових речах широко використовувавс¤ в майстерн¤х ѕолтавського земства. —ам факт зверненн¤ до мотиву коника св≥дчить про його значне побутуванн¤ в народному мистецтв≥ на ц≥й територ≥њ. Ўироко в≥домий мотив коника в елементах р≥зноман≥тних св≥тильник≥в.

ѕ≥дв≥сний св≥тильник - "павук", з ≤вано-‘ранк≥вщини завершуЇ в≥с≥м верхн≥х кронштейн≥в, зак≥нченн¤ ¤ких маЇ подобу к≥нськоњ голови. “ак≥ ф≥гурн≥ зображенн¤ ≥ в так≥й к≥лькост≥ м≥ст¤тьс¤ на обрус≥, ¤кий скр≥плюЇ конструкц≥ю подав≥???ка у нижн≥й його частин≥. ” мерехтливому св≥т≥ св≥чок силуети к≥нських гол≥в н≥би приход¤ть в рух.

« к≥нц¤ 19 ст. на √уцульщин≥ традиц≥йна об'Їмна культова скульптура вит≥сн¤Їтьс¤ виробництвом р≥зьблених речей сувен≥рного характеру, декорованих плоскою р≥зьбою, ≥нкрустац≥Їю . Ќа «ах≥дному ѕод≥лл≥ на зм≥ну дереву дл¤ скульптури використовували кам≥нь.

Ќа господарсько-промислов≥й виставц≥ в  оломињ (1880 р.) пор¤д з традиц≥йними речами, виконаними в рельЇф≥, експонувалис¤ предмети подарункового призначенн¤. Ќа початку 20 ст. ѕрикарпатт¤ стаЇ м≥сцем туризму, л≥куванн¤, в≥дпочинку, що стимулювало виробництво сувен≥р≥в. Ќа сувен≥рний характер вироб≥в ≥з дерева нац≥лювали ≥ школи по р≥зьб≥ у карпатських осередках - ¬ижниц≥, ясин¤х.

??? здавна славились мистецтвом р≥зьби по дереву, хоча найдавн≥ш≥ пам'¤тки дерев'¤вноњ ф≥гури ≥ рельЇфноњ р≥зьби поход¤ть з к≥нц¤ 18 ст. ƒостов≥рн≥ в≥домост≥ про автор≥в ≥ њх скульптурн≥ твори цього рег≥ону Ї т≥льки з другоњ половини 19 ст. ¬ цей час широко побутувала рельЇфна р≥зьба - виготол¤лись декоративн≥ побутов≥ реч≥, прикрашались знар¤дд¤ прац≥. ” 80-х роках 19 ст. у с.–има??ов≥ на берез≥ м≥сцевих традиц≥й була в≥дкрита р≥зьб¤рська школа. ”чн≥ ≥ випускники виготовл¤ли переважно реч≥ сувен≥рного характеру, декорован≥ мотивами рослинного орнаменту. ÷≥ вироби користувались попитом серед в≥дпочиваючих. –≥дше лемк≥вськ≥ майстри звертались до об'Їмноњ скульптури, ≥ до культового характеру. ¬≥домо, що ¤кийсь ¬.¬айтович вир≥зував ан≥мал≥стичн≥ ф≥гурки. ???????, що поклав початок новому п≥днесенню в розвитку лемк≥вськоњ народноњ р≥зьби був ћ.¬.ќрисик, працював сам ≥ навчав р≥зьби своњх п'¤тьох син≥в та односельчан.

” 1919 р. вийшов ƒекрет –ад???ому про заходи спри¤нн¤ кустарним промислам. ’удожн≥ промисли стали базою в≥дродженн¤ багатьох вид≥в народного мистецтва. Ќа ѕолтавщин≥ до 1930-х рок≥в скульптура уступила м≥сце орнаментальн≥й р≥зьб≥, що була в≥дома здавна. Ћедь ≥снувала рельЇфна ≥ ф≥гурна скульптура. ћайстри ѕолтавщини продовжували працювати в традиц≥йн≥й техн≥ц≥ орнаментальноњ р≥зби. “ут ≥ зараз в≥ддають перевагу барельЇфу, в ¤кого близька технолог≥¤ до традиц≥йноњ орнаментальноњ р≥зьби.

¬же прот¤гом першого п≥сл¤воЇнного дес¤тил≥тт¤ в украњнськ≥й народн≥й скульптур≥ ч≥тко вид≥лилась лемк≥вська р≥зьба. ¬ њњ основ≥ була ще та сюжетно-стил≥стична спр¤мован≥сть, ¤ка традиц≥йно склалась в попередн≥ роки ≥ була зумовлена ор≥ентац≥Їю на виготовленн¤ сувен≥рних вироб≥в м≥щанського характеру. ѕеребуваючи з 1945 р. на ”крањн≥, вони працюють над пол≥тичною скульптурою, вступають в художн≥ арт≥л≥, переход¤ть до нових тем, сюжет≥в, композиц≥йн≥сть р≥шень ≥ збагаченн¤ способ≥в художнього вислову, працюють по-новому, б≥льш≥сть з них звертаЇтьс¤ до одноф≥гурних композиц≥й. ‘орми вир≥шують б≥льш узагальнено, ур≥зноман≥тнюють.

явор≥в - осередок усп≥шного розвитку давн≥х традиц≥й. ÷е в≥домий р≥зьб¤рський центр на Ћьв≥вщин≥ ще з к≥нц¤ 19 ст. ќдин з зачинател≥в п≥сл¤воЇнноњ доби, що приступив до р≥зьби скульптурних ф≥гурок ≥ ц≥лих композиц≥й - ≤.–.Ћисовський??, учитель явор≥вськоњ школи ≥грашок. ѕод≥бна творча манера ≥ в майстра з явор≥вщини ћ.≤.яреми.

ѕом≥тних усп≥х≥в дос¤гла р≥зьба на «акарпатт≥. ¬≥дродженн¤ давн≥х традиц≥й м≥сцевоњ ф≥гурноњ та рельЇфноњ р≥зьби. …ого розвиток зв'¤зали з ≥менем майстра ¬.≤.—види. …ого творч≥сть приклад продовженн¤ ≥ розвитку народних традиц≥й в скульптур≥.

1.3.  омпозиц≥йна структура художнього р≥зьбленн¤ даного рег≥ону, образн≥сть њњ орнаменту.

Ќайпоширен≥шим видом народноњ творчост≥ гуцул≥в Ї художн¤ р≥зьба по дереву. ¬она широко використовуЇтьс¤ насамперед ¤к декоративна прикраса на предметах домашнього вжитку - на скрин¤х, столах, мисниках, полиц¤х, лавах, сундуках, веретах, кушках, тарниц¤х, декоратнивних тарел¤х, л≥жках, барильц¤х, ложках, топ≥рц¤х, на детал¤њ житловоњ арх≥тектури - сволоках, на лицьов≥й сторон≥ дверей, воротах, намисниках в≥кон ≥ дверей, пам'¤тних спорудах. –≥зьба широко використовувалась в ≥нтер'Їр≥ гуцульських церков ≥ на церковних речах.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: –≥зьба по дереву ¤к ужиткове мистецтво
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (5123 прочитано)