Народні промисли > Різьба по дереву як ужиткове мистецтво
Для техніки виробів його, характерним є поєднання рельєфно-пластичних засобів, переважно в портретних зображеннях. Високе мистецьке обдарування позначає роботи талановитого самоука різьбяра з с.Брустури, Миколи Чре???яка. З глибокою любов'ю у своїх творах поєднує декоративні мотиви традиційного гуцульського орнаменту з органічним введенням тематичних зображень. З успіхом виконує роботи в техніці скульптурної (крупної) різьби. Неможливо не згадати про творчий здобуток Коломийських різьбярів. Коломия здавна славилася добрими ремісниками, найдужче - гончарами. Але не менш відомими свого часу були на коломийщині майстри, які виготовляли ужиткові речі: скрині, столи-скрині, мебелі, сільськогосподарське знаряддя, кошики, посуд. Заслуженої слави здобули будівничі, народні скульптори, різьбярі. Церкви, дзвінниці, придорожні хрести, хрести, свічники чарували своєю красою і оригінальністю. Важливою віхою в розвитку різьбарства Коломийщини було заснування у 1894 р. в місті школи деревного промислу. Випускники її були добрими будівничими виконавцями. Значну увагу школа приділяла скульптурі. Тут продовжувалися кращі традиції різьбярської культури. Але, з часом, тут стало переважати так зване промислове ремісництво. Деякий час викладав відомий майстер різьби Іван Семенюк з Печеніжина. Він добре знав традиції різьбярства, технологію матеріалів, орнаментальні мотиви. Основну увагу майстер у творах концентрує на центральному мотиві, виводячи навколо нього декілька ?????, мотивів другорядних. Різьба його ??глибока, інкрустація бісером, ??? вдало доповнюють нескладну орнаментальну композицію, фон, в основному створює пастельний ??? різного рисунка. Випускник Коломийського технікуму народних художніх промислів Василь Ровенчук - один з найяскравіших представників Коломийської школи різьблення. Його роботи сучасні, своєрідні і різноманітні. За формою, у них вдало поєднується тонка, суха різьба з незначною кількістю різнобарвного бісеру (цукорниці, свічники, шкатулки, сільнички). Орнаментальні композиції прості як за кількістю, так і за розташуванням мотивів у виробах на фоні. Митець працює з деревом, не фарбуючи, не ???? його, лиш підкреслює натуральну красу матеріалу, красу його фактури. Учитель із с.Мишина М.Миронюк - майстер інкрустації, оздоблює свої вироби деревом, природного кольору, що надає творам пастельного, майже непомітного переходу барв з одного мотиву на інші. Виготовляє жіночі прикраси, шкатулки, тарілки, цукорниці, вази. Нині в Коломиї працює ряд цікавих молодих митців, випускників Косівського технікуму народних художніх промислів - С.Лісневич??, П.Абрам'юк, В.Ласійчук. Роботи Лісневича?? привертають до себе увагу дотриманням традицій національної школи, вони традиційні і модерні водночас. На роботах П.Абрам'юка відчутний вплив творчості родини Семенюхів??. Доповнює роботи інкрустацією металом, бісером, деревом, шукає нових варіантів як у композиції, так і у виконанні. Ознайомлення з основами різьблення по дереву Найважливішою якістю деревини є поєднання в ній пластичності. А це залежить від породи дерева, місце де воно росло, його будови. Добру пластичність мають липа, вільха, червоне дерево, горіх, черешня, яблуня. У художній творчості використовують поперечний, радіальний, ???ний розрізи деревини. На деревині є природні кільця - текстура. Темну часту у поперечному розрізі стовбура називають ядром, світлу - заболонню??. Симетричне поєднання таких частин дає створити різні зображення. Щоб дерево давалося обробці, його потрібно вміти заготовити, вміло висушити, поступове висихання надає тріщини. Є два способи виконання виробів із дерева - столярний і токарний. Художник-столяр повинен вміти використовувати можливості деревини. Які одержують в процесі роботи: колір, текстури, напливи, сучки. Столярна обробка дає змогу використовувати можливості деревини: гранчастість площини, витягування ????, наклеювання площин і металевих окремих елементів. Столярний верстак складається з кришки, що тримається на стійкому підверстаччі, з лівого бодку дошки на передній крищці розташовани, притиснений гвинтом з правого - притиснена коробка, на горизонтальній поверхі верстачної дошки зроблені гнізда крутої або прямокутної форми для упорів і гребенів, ближче до загальної ???? - лоток для інструментів. Дерев'яні заготовки розпилюють за допомогою стусла?? під прямим < 45о. Ним користуються для виготовлення рамок. Донце використовують для торцювання під прямим і косим кутом. Струбцини використовують для притискання деталей до верстака у процесі їх обробки або для стискування при склеюванні. Є деревяні і металеві, звичайні, паралельні й хомутові. Вайми?? - довгі струбцини для склеювання дощок у щит. Преси - невеликих розмірів використовуються для склеювання дощок і донець скриньок. Розмічувальні інструменти: Реймусом - наносять лінії, паралельні до граней заготовки. Єрунок?? - призначений для проведення паралельних ліній під < 45о, розмітки кутів 45о і 135о. ???? використовують для перенесення ліній кутів з готового зразка на оброблювану даталь, а також для проведення паралельних ліній під будь-яким кутом. Інструмент для роз???ювання - сокира з широким і гострим лезом, тонкою пластиною , що плавно потовщує до обуха. Інструмент для розпилювання: пили, лучкові пили, ножівки, лобзики. Інструмент для стругання: рубанок, земзубель??, гаптель, штах??, ????????????????, фуганок, кальовка. Інструмент для довбання - долото, стамески плоскі та напівкругіл. Для свердлення - сверла ???, спіральні, гвинтові. Допоміжні прилади: лінійки, складний ???, рулетка, кутник для розмітки прямих кубів і їх перевірки. Найпростіший за конструкцією верстак токарний, що складався з двох вертикальних стовпців, скріпленим горизонтальним бруском. У металевих стержнях у верхній частині брусків закріплювали заготовку для обточування. Їх приводили в обертальний рух ременем закріпленим на дерев'яному лучку. Такі верстати були відомі на Гуцульщині у 18 ст. Тепер використовують модернізовані токарні верстати ІБДМ-1 або "Умілі руки" для допоміжних умов точіння. Народні майстри виготовляють верстати, що приводяться в рух електромотором від пральних машин, інших електроприладів. Оберти регулюються за допомогою ????. Матеріал для роботи має бути підсушеним % вологості зберігають на полицях. Для закріплення обмочуваної заготовки використовують катрани??. Їх накручують на ??? вала. Використовують у токарній справі косяки, стамески напівкруглі широкі, часом вузькі та широкі. Зачищають різаком, плавно посуваючи загострений різак, рівно тримаючи його. Потім виріб шліфується. Види різьблення. Плоске різьблення: контурне різьблення, в якому тематичні й орнаментальні композиції виконуються за допомогою різака способом двохгранних порізок або напівкруглою стамескою на чистій поверхні; Контурне різьблення геометричного лінійного орнаменту з наступним фарбуванням ліній, що виконують переважно на темному тонованому фоні: лінійно-гравіювальне різьблення сюжетно-тематичних композицій і портретів; пригранно-виймчасте геометричне різьблення і геометрично-серповидне різьблення або лускоподібне, виразки напівкруголою стамескою нагадують луску риби або кігтеподібним. На Полтавщині поширене тригранно-виїмчасте різьблення з характерними стильовими ознаками орнаментика розробляється майстрами на основі традиційної народної творчості. Характерним мотивом різьблення є чотирипелюсткова квітка, яка у майстерному повторення створює стрічкову будову. Різьблення виконують ????? стамескою, заглиблюючи з обох боків. До середини, або підрізуючи грані, залишаючи ?????? ???? в центрі. Такий простий мотив дає змогу виконувати багато варіантів: смуги, розети, сітчастий орнамент. ?????? рівнобедренні трикутники обводяться контурною лінією ножа або різака за допомогою. Шестипелюсткові розети мають контурне обведення й обведення по колу, або оброблюється трикутниками. Триганно-виїмчастим різьбленням творчо займаються ужгородські майстри Кучер, Кадельчук, Дежкова. Найпоширеніші мотиви орнаментів: лінії, зубчики, трикутники, чотиригранники ("????"), ????, розетка-сяйво, розетка-вертушка, зірка чотирипроменева, сходинка, контурні ????, ?????, листочки, "очко", горошинки, поглиблення виїмки. Контурне різьблення геометричного орнаменту з розфарбуванням чи без нього поширилось у західних областях України в післявоєнний час. Цю техніку дехто називає геометрично-художньою, а різьблення називають "вишиванкою". Найбільш поширена ця техніка в Соритському, Соколівського р-ну Львівської області. У малому виробництві орнамент перетискують з кальки. Використовують напівкруглі стамески, кутики з ???? різної ширини. Для розфарбування різьблення користуються аквареллю, тушшю, олійною фарбою. Колір доповнює художню виразність орнаменту. Різьблення по чорному лаку - гравірування, на тонованій і полірованій поверхні, де нанесений малюнок прорізують контурною лінією, різноманітними штрихами до появи на поверхні чистого дерева. Користуються 3-4 стамесками, контурною, кутиком. Автором технології яворівського жолобчасто-виро???го різьблення став майстер із м.Яворова Й.Станько. У 1930-32 рр. він застосував народний орнамент, яким розмальовували скрині; використовуючи його в плоскому різьбленні на чистому дереві для прикрашування меблів. Згодом застосовує різьблення на тоновому фоні. У 1955-1956 рр. при сприянні директора школи художніх ремесел Д.Ісова в Яворові вводяться тонові розтяжки й тонові переходи кольору фону. Яворівське різьблення застосувалось в архітектурному оформленні інтер'єрів і меблевому мистецтві.
Назва: Різьба по дереву як ужиткове мистецтво Дата публікації: 2005-03-07 (5123 прочитано) |