Ќародн≥ промисли > ’удожн≥й розпис тканин
’удожн≥й розпис тканин—тор≥нка: 1/6
«м≥ст ¬ступ..................................................................................................................... –озд≥л 1 ≤стор≥¤ розвитку художнього розпису тканин......................................... –озд≥л 2 2.1. ћатер≥али та обладнанн¤ дл¤ художнього розпису тканини.......... 2.2. “ехнолог≥чн≥ особливост≥................................................................... –озд≥л 3 ћетодика ≥ посл≥довн≥сть виготовленн¤ виробу...................................... –озд≥л 4 ћетодика викладанн¤ декоративно-прикладного мистецтва в процес≥ навчанн¤ д≥тей в школ≥ ............................................................................... ¬исновки................................................................................................................ —писок використаноњ л≥тератури...................................................................... ƒодатки
¬ с т у п
“и сам Ц тв≥р мистецтва ¬≥дкрий мистецтво у соб≥. ≈м≥ль ∆ак ƒалькроз ћистецтво Ц це передус≥м вихованн¤ душ≥, вихованн¤ почутт≥в, поваги до духовних ц≥нностей. ¬оно не т≥льки в≥дображаЇ житт¤, але й формуЇ його, створюЇ у¤вленн¤ про прекрасне, окрилюЇ мр≥ю, робить багатшою людську душу. ћистецтво Ц це памТ¤ть народу. ¬оно повТ¤зуЇ часи в наш≥й св≥домост≥, вибудовуЇ наше минуле, робить нас сп≥вучасниками под≥й ≥ давно минувших ≥ нин≥шн≥х. Ќароде образотворче ≥ декоративне мистецтво своњми корен¤ми с¤гаЇ глибокоњ давнини. ¬оно нерозривно поЇднане з маг≥чно-обр¤довою ≥ господарською д≥¤льн≥стю людини. —аме тому твори народного мистецтва м≥ст¤ть ¤к духовн≥, так ≥ матер≥альн≥ ознаки. ћ≥ж звичайними побутовими предметами з дерева, глини, камен¤ та ≥нших матер≥ал≥в ≥ предметами Ц творами народного мистецтва не ≥снуЇ ч≥ткоњ меж≥. ѕоширене твердженн¤, що кожна р≥ч, виготовлена вручну, маЇ певн≥ художн≥ ¤кост≥. ўоправда ц≥ ¤кост≥ сп≥в розм≥рн≥ лише з природними властивост¤ми матер≥алу та результатом його обробки (фактурою, текстурою, кольором тощо). ”с≥ природн≥ й технолог≥чн≥ показники неодм≥нно утворюють художню виразн≥сть первинного р≥вн¤. јле ¤кщо народний майстер св≥домо й ц≥леспр¤мовано посилюЇ художню виразн≥сть завд¤ки сп≥в розм≥рност≥ форми, конструкц≥њ, ц≥л≥сност≥ й семантики орнаментальних структур, то такий виб≥р набуваЇ особливоњ виразност≥ вищого р≥вн¤. ¬≥н сприймаЇтьс¤ емоц≥йно-чуттЇво, стаЇ не лише предметом, а твором мистецтва. ќтже, народне мистецтво поЇднуЇ в соб≥ духовно-матер≥альну д≥¤льн≥сть людини, виражену в художн≥х творах. Ќародне мистецтво ¤скраво характеризуЇ нац≥ональн≥ особливост≥ нац≥њ, локальн≥ в≥дм≥ни етнограф≥чних груп; Уце минуле в сучасномуФ. « минулим народн≥ художн≥ твори ЇднаЇ традиц≥¤ та колективний спос≥б њњ регулюванн¤. Ћише завд¤ки незл≥ченим повторенн¤м схем, мотив≥в, образ≥в, форм утверджуЇтьс¤ художн¤ традиц≥¤ ≥ передаЇтьс¤ з покол≥нн¤ у покол≥нн¤, удосконалюючись ≥ набуваючи чар≥вноњ довершеност≥. ѕамТ¤тки кожноњ, конкретноњ епохи показують, ¤к люди навчились працювати з природними матер≥алами ≥ що з них виготовл¤ли, ¤ку силу надвати њм за допомогою символ≥в Ц знак≥в (орнаменту), що робило звичайн≥ реч≥ побутового призначенн¤ творами мистецтва. ƒекоративно-прикладне мистецтво предметно-духовний св≥т людини Ц включаЇ в себе численн≥ види художньоњ практики. ÷е плет≥нн¤ ≥ тканн¤, розпис ≥ вишивка, р≥зьбленн¤ ≥ виточуванн¤. ќдн≥ види Ц керам≥ки, обробка к≥стки ≥ камен¤, плет≥нн¤ Ц вишивки на зор≥ людськоњ цив≥л≥зац≥њ, ≥нш≥ Ц молод≥: мереживо, гобелен, вироби з б≥серу, витинанки з паперу. ѓм заледве нал≥чуЇтьс¤ к≥лька стол≥ть. ћ≥ж прикладною ≥ декоративною гамою Ї пром≥жна декоративно-прикладна, що поЇднуЇ в соб≥ ужитков≥ ≥ функц≥ональн≥ ¤кост≥ обТЇднано-просторовоњ конструкц≥њ та художн≥ експрес≥њ в≥дпов≥дного декору. ¬она п≥дпор¤дковуЇтьс¤ аналог≥чними морфолог≥чними концепц≥¤ми. ¬иди декоративно-прикладного мистецтва Ц головна структура одиниц≥ морфолог≥њ. ÷е Ц художнЇ деревообробництво, художн¤ обробка каменю, художн¤ обробка шк≥ри ≥ рогу, художн¤ керам≥ка, художнЇ скло, художнЇ плет≥нн¤, вТ¤занн¤, художнЇ ткацтво, килимарство, вишивка, мереживо, виготовленн¤ вироб≥в з б≥серу, емал≥, а також мебл≥в, посуду, хатн≥х прикрас, ≥грашок, од¤гу, ювел≥рних вироб≥в. ”с≥ вони в≥днос¤тьс¤ до декоративно-прикладного мистецтва. ожний з вид≥в ун≥кальний за специф≥кою матер≥ал≥в, технолог≥чним процесом обробки, за художньо-композиц≥йними законом≥рност¤ми структури образ≥в. “вори декоративно-прикладного мистецтва перебувають п≥д впливом духовноњ наповненост≥ часу. ÷ей фактор д≥Ї у пр¤м≥й залежност≥ в≥д величини пром≥жку часу, що в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д моменту його створенн¤. ≤ншими словами, чим б≥льший в≥к твору, тим його духовна наповнен≥сть сильн≥ше збуджуЇ наш≥ естетичн≥ почутт¤. —ьогодн≥ декоративно прикладне мистецтво розгл¤даЇтьс¤ ¤к важлива художн¤ ц≥нн≥сть, що виконуЇ численн≥ функц≥њ Ц п≥знавальну, комун≥кац≥йну, естетичну.
–озд≥л 1
≤стор≥¤ розвитку художнього розпису тканини ћистецтво прикрашати тканини в≥доме з давн≥х час≥в. —початку зТ¤вивс¤ ткацький малюнок, ¤кий створювали особливим переплетенн¤м ниток в процес≥ виготовленн¤ тканин. ѕ≥зн≥ше малюнок стали наносити ручним способом. ўе п≥зн≥ше були винайден≥ друкарськ≥ деревТ¤н≥ дошки. ¬ ’VIII стол≥тт≥ дл¤ друку почали використовувати металев≥ вибивн≥ дошки. Ќаступним кроком стало винайденн¤ друкарських машин. ћалюнок майстра-гравера вир≥зали на металевих валах, вали занурювали в фарбу, прокочували по тканин≥, нанос¤чи в≥зерунок. якщо малюнок був кольоровим, п≥дготовлювали дек≥лька таких вал≥в Ц дл¤ кожного кольору фарби. ≤нод≥ при оформленн≥ тканини використовували одночасно два способи прикрашанн¤ Ц переплетенн¤ ниток ≥ розпис (або виб≥йка). “акими були китайськ≥ тканини УкесеФ, в ¤ких ткацький в≥зерунок доповнювали розписом пензл¤. Ќайдавн≥шим ≥з в≥домих розпис≥в (б≥л¤ двох тис¤ч рок≥в) Ї китайський розпис ≥з давнього похованн¤. “канина на диво добре збереглас¤. ¬она покрита темними ф≥гурами, розфарбованими м≥неральними барвниками. Ѕатьк≥вщина гар¤чого батику вважаЇтьс¤ ≤ндонез≥¤. ласичний гар¤чий батик Ц дуже трудом≥сткий вид розпису. “≥льки п≥дготовка тканини займала дек≥лька дн≥в. —початку тканину тримали у вод≥ 1-2 дн≥ дл¤ помТ¤кшанн¤, пот≥м прали, сушили. ѕ≥сл¤ цього кипТ¤тили в рисовому крохмал≥ 15 хвилин. ѕ≥сл¤ повторного висушуванн¤ тканину в≥дбивали до мТ¤кост≥ деревТ¤ним валиком. –озпис робили з допомогою винайденого в ’VII стол≥тт≥ ≥нструменту УчантингуФ. ÷е маленька м≥дна посудина з одним або к≥лькома з≥гнутими носиками ≥ бамбуковою або деревТ¤ною ручкою. “канину з нанесеним воском малюнком на к≥лька годин занурювали в розчин барвника. ѕ≥д час фарбуванн¤ тканину обережно перевертали, стараючись щоб шар воску не потр≥скав. ѕот≥м тканину висушували ≥ знову наносили воском ≥нш≥ елементи малюнка. ‘арбуванн¤ починали в≥д найсв≥тл≥шого кольору до темного. ќперац≥¤ повторювалась ст≥льки раз≥в, ск≥льки кольор≥в в малюнку. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ фарбуванн¤ тканину знову висушували. ќстанн¤ операц≥¤ Ц зн≥манн¤ воску. « часом техн≥ка ручного батику використовувалась все р≥дше. Ўтамп ≥з тонких металевих дротик≥в значно прискорили процес. “акий штамп занурювали в розтоплений в≥ск, пот≥м прикладали до полотна. ќдержан≥ контури малюнка заливали фарбою. якщо ран≥ше на розпис одного куска тканини йшло в≥д п≥втора-двох тижн≥в до двох рок≥в, то з допомогою штамп≥в можна було зробити в один день до двадц¤ть куск≥в. ¬ к≥нц≥ ’VII стол≥тт¤ ™вропу покорили своЇю красою ≥нд≥йськ≥ виб≥йн≥ тканини Ц ситц≥. Ўтампом з нанесеним барвником наносили удари по тканин≥ Ц вибивали тканину. —початку зТ¤вилась виб≥йка в один кол≥р фарби. ¬ к≥нц≥ XVII стол≥тт¤ зТ¤вилась так звана б≥лоземельна виб≥йка Ц кольоровий штамп на б≥лому фон≥. “од≥ ж почали використовувати б≥льш складний контурний малюнок. ¬ штампуванн≥ використовувались п≥гментн≥ присипки, дл¤ чого варили спец≥альну клейку масу ≥з рослинного масла. ћасло кипТ¤тили 12 годин, п≥сл¤ чого вливали в посудину з холодною водою. Ќа дно випадав густий осадок, ¤кий зливали окремо. ÷им осадком друкували малюнок, ¤кий пот≥м присипали п≥гментами, часто блискучими. ¬ ≤нд≥њ та ≤ндонез≥њ розписи найчаст≥ше використовувались дл¤ оформленн¤ од¤гу. ¬ япон≥њ та итањ розписи використовували також при створенн≥ традиц≥йного дл¤ цих крањн ≥нтерТЇру: ширм ≥ картин. ћайстри користувалис¤ тушшю часто з допомогою одного кольору, створюючи надзвичайноњ краси пейзаж≥. ѕензель в руц≥ художника то сильно ≥ р≥зко п≥дкреслював одн≥ елементи, то плавними ≥ н≥жними розпливами промальовував ≥нш≥. «араз ми назвали б цю техн≥ку в≥льним розписом. —учасн≥ верс≥њ ручного розпису тканини, спираючись на традиц≥йн≥ напр¤мки, п≥дкр≥плен≥ новими технолог≥¤ми. ¬ гар¤чому батику зам≥сть бджолиного воску почали використовувати параф≥н ≥ стеарин. —≥тка тр≥щин, ¤ка зТ¤вл¤лась в процес≥ фарбуванн¤ в техн≥ц≥ гар¤чого батику ≥ вважалась браком, отримала значенн¤ самост≥йного ефекту ≥ стала нев≥дТЇмною частиною ≥ символом ц≥Їњ техн≥ки. « винайденн¤м клейкого матер≥алу, названого резервом, розвинулась принципово нова техн≥ка розпису Ц холодний батик.
Ќазва: ’удожн≥й розпис тканин
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2914 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
