Ќародознавство > “радиц≥њ народноњ матер≥альноњ культури

“радиц≥њ народноњ матер≥альноњ культури

Ќародна матер≥альна культура Ї надзвичайно складним ¤вищем, сформованим у систем≥ р≥зноман≥тних чинник≥в: соц≥ально-економ≥чних, ≥сторичних, географ≥чних, власне етн≥чних. —укупно вони визначали ¤к етн≥чн≥ обриси матер≥альноњ культури, так ≥ рег≥ональну њњ своЇр≥дн≥сть Ч окрем≥ типи, п≥дтипи, вар≥анти, що в≥дпов≥дають тим об'Їктивним умовам, що склалис¤ в окремих рег≥онах ”крањни.

“ака властив≥сть матер≥альноњ культури по¤снюЇтьс¤ тим, що вона не т≥льки виконуЇ прагматичн≥ функц≥њ, а й становить нев≥д'Їмний компонент духовноњ, зокрема обр¤дово-ритуальноњ культури. Ќародна матер≥альна культура була одним з найважлив≥ших канал≥в передач≥ м≥жпокол≥нноњ етнокультурноњ ≥нформац≥њ, передус≥м за допомогою системи традиц≥й. јдже вони матер≥ал≥зувалис¤ в повс¤кденних речах: у од¤з≥, житл≥, кул≥нар≥њ, хатньому начинн≥, засобах дл¤ перенесенн¤ вантаж≥в.

Ѕагато предмет≥в матер≥ального св≥ту слугувало не одному покол≥нню, в≥дтворюючи тим самим давн≥ етнокультурн≥ стереотипи й традиц≥њ ≥ консервуючи м≥жпокол≥нний народний досв≥д. “ож не випадково, що саме в сфер≥ матер≥альноњ культури збер≥галос¤ найб≥льше архањчних рис, притаманних р≥зним ≥сторичним пер≥одам. ўоправда, дл¤ кожного з них ≥снував св≥й етн≥чний образ та своњ етн≥чн≥ традиц≥њ, ¤к≥ ф≥ксували етапн≥сть њхнього ≥сторичного розвитку.

ќсобливо рельЇфно етн≥чний образ ≥ часова етапн≥сть ви¤вл¤лась в такому стаб≥льному компонент≥ народноњ матер≥альноњ культури, ¤к житло та поселенн¤. Ќа початку XVII ст. на територ≥њ ”крањни сформувалис¤ типи житла й типи поселень, котр≥ можна назвати украњнськими. јдже вони, грунтуючись на давн≥й сх≥днослов'¤нськ≥й основ≥, створювалис¤ в етн≥чних традиц≥¤х украњнц≥в та в систем≥ своЇр≥дних соц≥ально-економ≥чних ≥ природних умов ”крањни.

” межах цих етн≥чних традиц≥й сформувалос¤ три основних типи поселень та три типолог≥чних зони њх побутуванн¤: п≥вн≥чна, центральна ≥ п≥вденна. ¬с≥ вони мали давню слов'¤нську основу, проте сильно позначену своЇр≥дн≥стю природного (географ≥чного) середовища.

ƒл¤ п≥вн≥чноњ зони, що включала два ≥сторично-етнограф≥чних рег≥они Ч ѕол≥сс¤ ≥ —≥верщину, Ч найб≥льш характерним був давньослов'¤нський культурний пласт багатодв≥рських забудов вуличного (ѕол≥сс¤) або вулично-безладного типу.

ƒл¤ центральноњ зони ”крањни традиц≥йним типом забудов був безладний (безсистемний), зумовлений особлив≥стю заселенн¤ краю. ћайже до к≥нц¤ XVIII ст. сел¤ни мали можлив≥сть займати тут земл≥ за звичаЇм займанщини Ч одержанн¤ земельноњ власност≥ на правах першост≥ займанн¤ в≥льних земель. ¬ його основ≥ лежало традиц≥йне у¤вленн¤ сел¤н про те, що њхн¤ прац¤, вкладена в землю в будь-¤к≥й форм≥, надавала право на волод≥нн¤ ≥ розпор¤дженн¤ нею. «айманщина особливо поширеною була у XVIЧXVIII ст. серед козак≥в та сел¤н, що м≥грували з р≥зних рег≥он≥в ”крањни на «апор≥зьку —≥ч, Ћ≥вобережж¤, —лоб≥дську ”крањну та п≥вденно-сх≥дну степову частину ѕравобережж¤. « перетворенн¤м народноњ колон≥зац≥њ на планом≥рн≥ переселенн¤ почали виникати наприк≥нц≥ XVIII ст. поселенн¤ вуличноњ, р¤довоњ, рад≥альноњ та шнуровоњ забудови.

–егул¤рн≥ забудови найб≥льш типовими ставали дл¤ п≥вденних район≥в ”крањни (Ќовоњ —≥ч≥, Ќовосерб≥њ, ƒонщини, “авр≥њ), куди починаючи з другоњ половини XVIII ст. йшла спр¤мована колон≥зац≥¤. ‘ормувалис¤ поселенн¤, що зд≥йснювалис¤ за розпор¤дженн¤м адм≥н≥страц≥њ, квартального та гн≥здового плануванн¤.

” межах цих типоутворювальних етн≥чних традиц≥й побутували њхн≥ р≥зноман≥тн≥ зональн≥ вар≥анти: одн≥ виникали п≥д впливом певних соц≥альних умов, ≥нш≥ Ч суто природних. ѕрикладом зональноњ вар≥ативност≥, сформованоњ п≥д впливом соц≥ально-економ≥чних умов, можна назвати малодв≥рськ≥ поселенн¤ та хутори (кутори, кути), що мали р≥зну природу та р≥зний час виникненн¤. Ќевелик≥ селища Ч дворища, в≥дом≥ ще з XI ст., були поширен≥ майже до середини XVIII ст. ¤к виробнич≥ бази феодал≥в та багатих козак≥в або ¤к сел¤нськ≥ зањмки (пас≥ки); в XVIЧXVIII ст. виникали й тимчасов≥ поселенн¤ запорожц≥в Ч зимовники, а з к≥нц¤ XVIII ст. Ч двори-вис≥лки, найб≥льш характерн≥ дл¤ ¬олин≥ й ѕол≥сс¤.

ўодо природних чинник≥в, то вони зумовили р≥зноман≥тн≥сть ¤к вар≥ант≥в зональних поселень, так ≥ п≥дтип≥в забудов, а головне Ч впливали на розмањтт¤ етнокультурних процес≥в. явища матер≥альноњ культури, в тому числ≥ житло та забудови, становили Ђаренуї, на ¤к≥й ц≥ процеси розгорталис¤. ћатер≥альний св≥т набував у такому раз≥ символ≥чного виразу. ≈тн≥чна символ≥ка украњнських поселень ви¤вл¤лас¤, зокрема, в орган≥чному поЇднанн≥ њх ≥з ландшафтом, нер≥дко реал≥зуючись через рег≥ональну вар≥ативн≥сть: Ђщо не ландшафт, то ≥нший вар≥антї.

«агальною ж символ≥чною ознакою украњнських поселень була њх своЇр≥дна прив'¤зан≥сть до р≥чок, хоча така етноеколог≥чна ознака притаманна в ц≥лому й багатьом ≥ншим народам. ѕро зв'¤зок р≥чки ¤к стрижневоњ основи поселень з ознаками етн≥чного характеру њх мешканц≥в влучно писав ¬асиль  лючевський: Ђ–≥чка Ї нав≥ть свого роду вихователькою почутт¤ пор¤дку та громадського духу в народ≥... вона виховувала дух заповз¤тливост≥, звичку до сп≥льноњ, арт≥льноњ д≥њ, змушувала розм≥рковувати та приловчатис¤, зближувала розкидан≥ частини населенн¤, привчала в≥дчувати себе членом сусп≥льства, сп≥лкуватис¤ з чужими людьми, спостер≥гати њхн≥ звичањ й ≥нтереси, обм≥нюватис¤ товаром та досв≥дом, знати звички та вдачуї.

Ќа украњнському етнокультурному тл≥ така загальнолюдська законом≥рн≥сть набувала своЇр≥дних етн≥чних рис, властивих псих≥чному складу украњнц≥в та њхн≥й духовн≥й культур≥. –≥чка дл¤ них уособлювала не просто господарськ≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥ чи суто людськ≥ зв'¤зки, ¤к це характерно дл¤ багатьох ≥нших народ≥в, вона ставала духовним началом дл¤ людност≥, що пов'¤зувала з нею своЇ бутт¤. јдже б≥льш≥сть обр¤дових д≥й украњнц≥в в≥дбувалис¤ б≥л¤ води, бо ототожнювалис¤ з водною стих≥Їю: купальськ≥ обр¤ди, русал≥њ й водохреще, обливанн¤ та ворож≥нн¤ на мосту, б≥л¤ криниц≥ чи ополонки; водна маг≥¤ та культ води лежали в основ≥ багатьох в≥рувань та пов≥р'њв, вт≥люючись у колоритних демонолог≥чних обр¤дах, що стали етн≥чними символами духовноњ культури украњнц≥в, Ч у образах русалки, н¤вки, вод¤ника тощо.

«в'¤зок м≥ж поселенн¤ми р≥зних тип≥в та етнопсихолог≥чними рисами њхн≥х мешканц≥в ви¤вл¤вс¤ й через ≥нш≥ природн≥ (географ≥чн≥) ознаки, зокрема особливост≥ ландшафту. ј в≥н в ”крањн≥ визначавс¤ особливою р≥зноман≥тн≥стю, адже њњ територ≥¤ маЇ ≥ р≥внини, ≥ височини та гори, ≥ морське узбережж¤; вона або вкрита л≥сом, або ¤вл¤Ї собою л≥состеп чи степ, своЇр≥дн≥сть ¤кого по-своЇму впливала на зан¤тт¤ людей, на њхн≥й триб житт¤ й нав≥ть на псих≥чний склад. ѕро вплив географ≥чного середовища на етн≥чн≥сть ≥, зокрема, нац≥ональний характер писав ще у 30-х роках ѕ. ≤.  ушнер. ¬ерховинц≥, наприклад, котрим доводитьс¤ в≥дпов≥дно до природних умов жити невеликими, часом замкненими групами, можлив≥сть сп≥лкуванн¤ м≥ж ¤кими, ¤к правило, Ї незначною, вир≥зн¤ютьс¤ б≥льш в≥длюдним характером, н≥ж польовики чи пол≥щуки. ƒе¤ка обмежен≥сть зв'¤зк≥в м≥ж мешканц¤ми г≥р позначилас¤ на характер≥ розселенн¤ та тип≥ поселень. ќстанн≥, наприклад у г≥рських районах  арпат, були здеб≥льшого безсистемними, розташовувалис¤ на певн≥й в≥дстан≥ один в≥д одного.

ѕевною ≥зольован≥стю в≥дзначалис¤ ≥ поселенн¤, розташован≥ в л≥сов≥й частин≥ ”крањни. ƒл¤ њх мешканц≥в, пол≥щук≥в, характерним Ї розм≥рений триб житт¤, що зумовило де¤ку консервац≥ю пол≥ськоњ традиц≥йноњ культури. јдже л≥с, захищаючи людей в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в, слугував разом з тим за найнад≥йн≥ший дл¤ них притулок. ƒуховне Їство мешканц≥в л≥совоњ зони найрельЇфн≥ше ви¤вл¤лос¤ в њхн≥й демонолог≥њ та св≥тогл¤дних у¤вленн¤х, пов'¤заних з обожнюванн¤м л≥су та л≥сного духу Ч л≥совика. –озкидан≥сть ≥ певна ≥зольован≥сть поселень Ч двор≥в Ч ѕол≥сс¤ спричинили там велику локальн≥сть традиц≥йно-побутовоњ культури, що мала, однак, сп≥льну основу. ¬она визначалас¤ спок≥йн≥стю манери, приглушен≥стю тон≥в, дел≥катн≥стю виконанн¤, особливою природн≥стю.

–≥внинн≥ зони формували дещо ≥нший тип людини Ч тип польовика, трохи в≥дм≥нний спос≥б житт¤ та ориг≥нальну традиц≥йно-побутову культуру, позначену величчю ≥ разом з тим досить одноман≥тну. јдже однаков≥сть природних форм, ¤к писав —ерг≥й —оловйов, виключаЇ обласн≥ прихильност≥, веде народонаселенн¤ до одноман≥тних зан¤ть; схож≥сть зан¤ть викликаЇ одноман≥тн≥сть у звича¤х, вдач≥, в≥руванн¤х; однаков≥сть вдач≥, звичањв та в≥рувань виключаЇ ворож≥ з≥ткненн¤; однаков≥ потреби визначають однаков≥ засоби до њх задоволенн¤, Ч ≥ р≥внина, ¤кою б вона не була великою, ¤ким би не було спочатку р≥зноплем≥нне њњ населенн¤, рано чи п≥зно стаЇ областю Їдиноњ держави. ≤, можливо, не випадково, ¤к трактують де¤к≥ ≥сторики, перше державне утворенн¤ Ч  ињвська –усь Ч виникло саме в заданих природою кордонах, у межах розселенн¤ пол¤н, тобто населенн¤ л≥состеповоњ та степовоњ зон.

Ќе виключено, що цьому спри¤ли й т≥сн≥ взаЇмозв'¤зки населенн¤ р≥зних населених пункт≥в, ¤к правило, великих ≥ до того ж розташованих на незначн≥й в≥дстан≥ один в≥д одного, що спри¤ло сп≥лкуванню людей у межах великого ареалу. Ќе випадково, що саме л≥состепова та степова зони створили найб≥льш спри¤тлив≥ умови дл¤ формуванн¤ в≥дкритого типу двору, поширеного згодом на вс≥й територ≥њ ”крањни. ÷е ¤вище пов'¤зувалос¤ з етногенетичними процесами, ¤дром ¤ких була —ередн¤ Ќаддн≥пр¤нщина, зокрема  ињвщина, зв≥дки вони розпросторювалис¤ на ≥нш≥ земл≥ ”крањни. “аким же шл¤хом поширювалась ≥ символ≥ка етн≥чноњ та нац≥ональноњ украњнськоњ культури.

ќдним ≥з символ≥в матер≥альноњ народноњ культури украњнц≥в став в≥дкритий тип двору Ч не покритий дахом, що в≥др≥зн¤вс¤ в≥д типу двор≥в, розповсюджених серед ус≥х сус≥дн≥х з украњнц¤ми народ≥в: рос≥¤н, б≥лорус≥в, пол¤к≥в, молдаван та ≥н. ≈тн≥чною своЇр≥дн≥стю визначалас¤ й забудова Ч розташуванн¤ хати ≥ господарських споруд, хоча вона в ”крањн≥ п≥знього середньов≥чч¤ мала к≥лька вар≥ант≥в. ќдин з них Ч в≥льна забудова: окрем≥ господарськ≥ споруди розм≥щувалис¤ на двор≥ в≥льно, не з'Їднуючись сп≥льним дахом; другий Ч однор¤дна забудова: вс≥ господарськ≥ споруди ставали в один р¤д з хатою, нер≥дко об'Їднуючись сп≥льним дахом; трет≥й Ч двор¤дна забудова: жилий будинок ≥ господарськ≥ споруди розташовувалис¤ один проти одного; четвертий Ч √-под≥бна забудова, коли хата ≥ господарськ≥ споруди будувалис¤ по обидв≥ сторони садиби ≥ були об'Їднан≥ сп≥льним дахом.

1	2	3	4

Ќазва: “радиц≥њ народноњ матер≥альноњ культури
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4488 прочитано)