Ќародознавство > “радиц≥њ народноњ матер≥альноњ культури

„олов≥чий костюм доповнювавс¤ червоним або зеленим вовн¤ним по¤сом, смушковою шапкою, чоб≥тьми з чорноњ або кольоровоњ шк≥ри. ѕоверх сорочки вд¤гали безрукавку, ¤ка з к≥нц¤ XVIII ст. зам≥н¤лас¤ на жилетку та свиту. ќкр≥м свити, нер≥дко вбиралис¤ ще й у жупан, кунтуш або чемерку, взимку од¤гали кожушанки або хутр¤нки. “акий в основ≥ комплекс украњнського од¤гу мав велике розмањтт¤ рег≥ональних ознак. —каж≥мо, шаровари в основному побутували на Ћ≥вобережж≥, в украњнському ж ѕол≥сс≥ носили вузьк≥ штани з трикутними клинами, в зах≥дних област¤х ”крањни Ч вузьк≥ штани з грубого полотна (так≥ сам≥ були поширен≥ серед зах≥дних ≥ п≥вденних слов'¤н). у «акарпатт≥ Ч вузьк≥ суконн≥ ногавиц≥ або полотн¤н≥ гач≥ з дуже широкими холошами, що нагадували сп≥дницю. « верхнього од¤гу, кр≥м загальнопоширених свит та жупан≥в, буковинц≥ носили гуглю, гуцули Ч гуню, п≥дгор¤нц≥ Ч чугу тощо.

”крањнськ≥ ж≥нки сорочки носили ≥з сп≥дницею, плахтою, дергою (в основному на ѕол≥сс≥), запаскою, характерною дл¤  арпатського рег≥ону, сп≥дницею-андараком, поширеною на украњнсько-б≥лоруськ≥м прикордонн≥, димкою, що трапл¤лас¤ серед лемк≥в. ѕоверх сорочки од¤гали р≥зного роду безрукавки: керсетки, що здеб≥льшого побутували на —ередн≥й Ќаддн≥пр¤нщин≥, ѕолтавщин≥ та частково ѕ≥вдн≥ ”крањни, кептар, характерний дл¤ населенн¤  арпат ≥ ѕрикарпатт¤, лейбик, поширений у районах «ах≥дного ѕол≥сс¤, ѕод≥лл¤, або катанки, що з'¤вл¤лис¤ наприк≥нц≥ XVIII ст. по вс≥й ”крањн≥. ѕоверх основних елемент≥в од¤гу носили куцину або свиту чи кожушину. «а головний уб≥р ж≥нц≥ слугував оч≥пок, нам≥тки або хустини, а за взутт¤ правили личаки, постоли або чоб≥тки. Ќеодм≥нним доповненн¤м до ж≥ночого костюма були прикраси: традиц≥йн≥ корал≥, гердани, сил¤нки, дукати, дукач≥, рифи, а також прикраси культового призначенн¤ Ч згарди та хрестики.

“радиц≥йний украњнський костюм, зокрема XIX ст., Ї найважлив≥шою складовою нац≥ональноњ культури та етн≥чноњ ≥стор≥њ завд¤ки його двом головним властивост¤м: рег≥ональноњ та зональноњ вар≥ативност≥ та орган≥чного вплетенн¤ в систему народноњ художньоњ культури. –ег≥ональна розмањт≥сть украњнського од¤гу складалас¤ в≥дпов≥дно до особливостей розвитку ≥стор≥њ украњнського народу, котрий прот¤гом стор≥ч розчленовувавс¤ р≥зними державами, привнос¤чи тим самим ≥ншоетн≥чн≥ компоненти.  ожний рег≥ональний комплекс украњнського од¤гу м≥стить у соб≥ (кр≥м загальнослов'¤нських ≥ загальноукрањнських рис) рег≥ональну символ≥ку украњнськоњ етн≥чноњ культури. ¬она ви¤вл¤лас¤ не ст≥льки у своЇр≥дност≥ окремих вид≥в од¤гу (хоча ≥ ц¤ особлив≥сть Ї досить виразною), ск≥льки у специф≥ц≥ художнього його оздобленн¤ та способ≥ нос≥нн¤.

¬идова символ≥ка од¤гу в≥дбилас¤, зокрема, в таких предметах: шаровари в чолов≥чому вбранн≥ ¤к символ козацтва, а п≥зн≥ше ≥ сел¤н Ќаддн≥пр¤нщини, черес Ч шк≥р¤ний по¤с гуцул≥в, кептар Ч хутр¤на безрукавка верховинц≥в  арпат, гугл¤ Ч символ≥чний знак буковинц≥в, згарди та запаски Ч ознака вбранн¤ гуцулок та ≥н.

Ќайвиразн≥ше ж етнорег≥ональна визначен≥сть украњнського од¤гу ви¤вл¤лас¤ в способах його оздобленн¤, оск≥льки вони в≥дтворювали зональн≥ художн≥ традиц≥њ, вплетен≥ в своЇр≥дн≥сть ментальност≥ населенн¤ того або ≥ншого рег≥ону. Ќайб≥льшоњ уваги надавалос¤ вишивц≥, оск≥льки насамперед вона у символ≥чних образах несла ≥нформац≥ю ≥ про етн≥чн≥ та етнорег≥ональн≥ художн≥ традиц≥њ, ≥ про естетичн≥ уподобанн¤ ж≥нки, њњ художн≥й смак, ≥ про св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤ людей окремоњ м≥сцевост≥.

Ќайб≥льш ретельно оздоблювали сорочки Ч рукава, ком≥р, полики, под≥л, власне, вс≥ частини, ¤к≥ були на виду. ¬ узорному ткацтв≥ майже до XIX ст. переважав геометричний орнамент, у тому числ≥ й у вишивц≥, виконуван≥й здеб≥льшого Ђниззюї й Ђгладдюї. « к≥нц¤ XVIII ст. поширюЇтьс¤ рослинний орнамент, виконуваний Ђгладдюї та Ђхрестомї: геометричний орнамент збер≥гавс¤ лише на ѕол≥сс≥, Ѕуковин≥, «акарпатт≥ та де¤ких районах ѕрикарпатт¤. Ќаселенн¤ окремих рег≥он≥в в≥ддавало перевагу Ђсвоњмї кольорам та њх сполученн¤м, зумовленим рег≥ональними традиц≥¤ми та природними можливост¤ми. Ќа „ерн≥г≥вщин≥, ѕолтавщин≥ та —лобожанщин≥ побутувала вишивка б≥лого кольору з дом≥шками ≥нших в≥дт≥нк≥в. Ќа —ередн≥й Ќаддн≥пр¤нщин≥ вол≥ли оздоблювати червоно-чорним орнаментом, у ѕол≥сс≥ Ч червоним, у «акарпатт≥ та Ѕуковин≥ Ч багатокольоровим, на ѕод≥лл≥ й ¬олин≥, ¤к ≥ серед бойк≥в  арпат, сорочки прикрашалис¤ килимовим л≥н≥йно-геометричним узором переважно чорного кольору.

¬≥дпов≥дно до усталених художн≥х уподобань щодо кольору вишивок застосовувались аналог≥чн≥ кольоров≥ гами ≥ в окремих видах од¤гу. ¬ ѕол≥сс≥, наприклад, надзвичайно поширен≥ були сп≥дниц¤-андарак та л≥тник червоного кольору, в √аличин≥ Ч б≥л≥ полотн¤н≥, нер≥дко гофрован≥ сукн≥, на  ињвщин≥ Ч червон≥ та син≥. “е саме стосувалось ≥ взутт¤ (перевага в≥ддавалас¤ червоним, жовтим та чорним кольорам), ≥ по¤с≥в, найрозповсюджен≥шим кольором ¤ких майже повсюдно в ”крањн≥ був червоний.

« географ≥чного погл¤ду традиц≥¤ використанн¤ кольоровоњ гами вар≥ювалас¤ в≥д св≥тлих тон≥в на ѕол≥сс≥, червоних (червоно-чорних, червоно-син≥х) на Ќаддн≥пр¤нщин≥ й ѕод≥лл≥ до багатобарвних Ч у  арпатах ≥ переважно чорних Ч серед бойк≥в «акарпатт¤. як вважають етнопсихологи, рег≥онально-зональна символ≥ка кольор≥в в≥ддзеркалюЇ в≥дпов≥дний тип характеру людей т≥Їњ або ≥ншоњ м≥сцевост≥ (б≥лий кол≥р найб≥льш притаманний уподобанн¤м людей ≥з спок≥йним характером, багатобарвн≥сть Ч темпераментним). —имвол≥ка кольор≥в зумовлювалас¤ звичайно ≥ своЇр≥дн≥стю господарськоњ д≥¤льност≥ та вс≥м укладом житт¤.

ѕроте серед украњнства мав поширенн¤ ≥ сп≥льний дл¤ вс≥х рег≥он≥в кол≥р Ч червоний. …ого переважанн¤ зумовлене прадавн≥ми традиц≥¤ми, характерними дл¤ хл≥боробських народ≥в у ц≥лому ≥ пов'¤заними з культом сонц¤ ≥ культом житт¤. ¬ласне, червоний кол≥р прос¤куЇ всю обр¤дово-ритуальну та св≥тогл¤дну систему, набуваючи маг≥чних властивостей. «г≥дно ≥з народними у¤вленн¤ми, червоний кол≥р захищав в≥д д≥њ злих сил: зв≥дси Ч червоний хрестик, намальований б≥л¤ входу в оселю ¤к њњ обер≥г в≥д зовн≥шн≥х недобрих сил, п≥дфарбуванн¤ призьби, пучечки калини понад дверима та в≥кнами.

–азом з тим червоний кол≥р ототожнювавс¤ з гарним, веселим ≥ рад≥сним. ѕро д≥вчину, ¤ка виходила на вулицю в син≥х або зелених стр≥чках, але без червоних, казали: Ђяка п≥сна д≥вка вийшла гул¤тьї (червоного не можна було од¤гати п≥д час посту). „ервоний кол≥р символ≥зував рад≥сть народженн¤ дитини, вт≥леноњ у перш≥й купел≥, до ¤коњ додавали калини; з рад≥стю зустр≥чали пов≥домленн¤ про цнотлив≥сть молодоњ п≥д час вес≥льноњ обр¤довост≥, на знак чого п≥дфарбовували гор≥лку та вив≥шували червону корогву.

≈тн≥чна символ≥ка м≥стилас¤ майже в кожному елемент≥ традиц≥йного од¤гу, нер≥дко набуваючи маг≥чного або етичного значенн¤.

—воЇр≥дним тал≥сманом, наприклад, був по¤с, що визначав до того ж ≥ де¤к≥ етичн≥ норми: вважалось непор¤дним вийти на люди без по¤са. ¬≥н слугував також за м≥рило заможност≥, тому його виготовл¤ли з особливою ретельн≥стю, з кращоњ вовни, використовуючи майстерно орнаментован≥ рушники, ¤скрав≥ хустки або тиснену шк≥ру. „олов≥ч≥ шк≥р¤н≥ по¤си Ч череси Ч оздоблювалис¤ витисненн¤м на шк≥р≥, м≥дними ланцюжками, плет≥нкою ≥з кольоровоњ шк≥р¤ноњ тасьми, до них кр≥пилис¤: рек≥тезь Ч гаманець дл¤ грошей, кресало, протичка дл¤ люльки, п≥дв≥шували до Ђвеликого ремен¤ї ще й сучак, складний н≥ж та металевий топ≥рець. « по¤сом асоц≥ювалис¤ народн≥ пов≥р'¤ й прикмети: вважалось, наприклад, що коли при першому випас≥ прогнати через червоний по¤с череду, вона буде збережена ≥ дасть припл≥д.

” систем≥ морально-етичних народних у¤влень украњнц≥в усталилис¤ традиц≥њ, пов'¤зан≥ також з елементами головного убору, що в≥дбивали етичн≥ норми. «ам≥жн¤ ж≥нка повинна була обов'¤зково ховати своЇ волосс¤ п≥д оч≥пок чи убрус.  ор≥нн¤ цього звичаю с¤гаЇ ще  ињвськоњ –ус≥, бо про них згадуЇтьс¤ в устав≥ ярослава ћудрого: Ђќже огренет (з≥рве) чуже жене повой з голови... ¤витс¤ простоволоса Ч 6 гривен за соромї. √носеолог≥чна основа звичаю Ђсв≥тити волосс¤мї базувалос¤ на в≥руванн¤х та пов≥р'¤х, зг≥дно з ¤кими вважалос¤, що недотриманн¤ цього звичаю Ї великим гр≥хом, ¤кий падав не лише на гр≥ховну ж≥нку, а й њњ односельц≥в: вона, за пов≥р'¤м, могла накликати неврожай, хвороби та пошест≥.

—имвол≥ка народноњ матер≥альноњ культури особливо насиченою була у сфер≥ традиц≥йноњ кул≥нар≥њ та харчуванн¤. ≤ це законом≥рно, оск≥льки украњнц≥ Ч споконв≥чний хл≥боробський народ Ч залишалис¤ такими аж до к≥нц¤ XIX ст. ¬≥дпов≥дно до цього ≥ традиц≥йно-побутова культура в своњй основ≥ грунтувалас¤ на ц≥нност¤х хл≥боробськоњ прац≥, культ≥ земл≥ й родючост≥ та шануванн≥ головноњ ц≥нност≥ хл≥боробства Ч хл≥ба. ”крањнський фольклор р¤сн≥Ї сюжетами його звеличуванн¤ та п≥дкресленн¤ пр≥оритету: Ђ’л≥б Ч усьому головаї, ЂЅез хл≥ба Ч нема об≥дуї, Ђ’л≥б та вода Ч то нема голодаї.

1	2	3	4

Ќазва: “радиц≥њ народноњ матер≥альноњ культури
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4488 прочитано)