Ќаукознавство > ћетодолог≥чн≥ аспекти досл≥дженн¤ сучасного сусп≥льно-пол≥тичного розвитку

ћетодолог≥чн≥ аспекти досл≥дженн¤ сучасного сусп≥льно-пол≥тичного розвитку

ћи живемо сьогодн≥ в епоху глобальних зм≥н - ¤к у нашому сусп≥льств≥, так ≥ в св≥т≥ в ц≥лому. ƒуже важливо розгл¤дати ц≥ процеси не ¤к хаотичне нагромадженн¤ випадкових ¤вищ, а ¤к етапи постанн¤ новоњ цив≥л≥зац≥њ, що народжуЇтьс¤ на злам≥ тис¤чол≥ть.

«а вс≥х час≥в, коли в≥дбувалис¤ важлив≥ сусп≥льн≥ зм≥ни, надзвичайно актуальною ставала проблема спр¤мованост≥ та сутност≥ соц≥ально-пол≥тичного розвитку. ƒл¤ його досл≥дженн¤ використовувалис¤ р≥зн≥ п≥дходи: цив≥л≥зац≥йний, формац≥йний, соц≥окультурний, функц≥ональний та ≥нш≥.

≈. ƒюркгейм, наприклад, вважав, що еволюц≥¤ сусп≥льства проходить в≥д механ≥чноњ до орган≥чноњ сол≥дарност≥. Ќим було сформульоване телеолог≥чне розум≥нн¤ розвитку, зг≥дно з ¤ким сусп≥льство рухаЇтьс¤ шл¤хом ускладненн¤ ц≥нностей. —оц≥альна сол≥дарн≥сть, на думку вченого, ірунтуЇтьс¤ на сп≥льност≥ моральних ц≥нностей. “радиц≥йне сусп≥льство, зокрема, об'ЇднуЇ "механ≥чна сол≥дарн≥сть" та одн≥ й т≥ сам≥ св¤щенн≥ ц≥нност≥. ¬ сучасному сусп≥льств≥, де ≥снуЇ безл≥ч р≥зноман≥тних ≥нтерес≥в та ц≥нностей, але бракуЇ ресурс≥в, розвиваЇтьс¤ конкуренц≥¤ м≥ж ≥ндив≥дами, виникають складн≥ сусп≥льн≥ структури. “ут, ¤к вважаЇ ƒюркгейм, необх≥дна орган≥чна сол≥дарн≥сть, ¤ка в такому складному св≥т≥ може бути сформована лише системою осв≥ти та вихованн¤. ќсновним ≥нститутом пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ та дос¤гненн¤ сусп≥льноњ згоди виступаЇ школа, завданн¤м ¤коњ Ї формуванн¤ морал≥ нац≥њ, розвиток колективноњ св≥домост≥ та п≥дтриманн¤ таким чином орган≥чноњ сол≥дарност≥.

ћ. ¬ебер вбачав основну тенденц≥ю розвитку в рац≥онал≥зац≥њ д≥¤льност≥ людей, ≥нститут≥в, орган≥зац≥й. ¬≥н розр≥зн¤в чотири види рац≥ональност≥: формальний, ≥нструментальний, концептуальний та субстантивний. —утн≥сть формальноњ рац≥ональност≥ пол¤гаЇ у п≥дкоренн≥ правилам, прагненн≥ до дисципл≥ни та пор¤дку, що притаманно передус≥м бюрократ≥њ. ≤нструментальна сол≥дарн≥сть ірунтуЇтьс¤ на ефективних засобах дос¤гненн¤ ц≥лей. ” концептуальн≥й головне м≥сце в≥дводитьс¤ теор≥њ, розуму, науц≥ та об'Їктивному емп≥ричному знанню. —убстантивна рац≥ональн≥сть означаЇ, що людина в своњй повед≥нц≥ керуЇтьс¤ к≥нцевими трансцендентальними ц≥нност¤ми. ќсновною вадою сучасного сусп≥льства, вважав ћ. ¬ебер, Ї нехтуванн¤ ц≥нн≥сною рац≥ональн≥стю, що заважаЇ прогресивному розвитков≥.

¬≥домий американський учений —. ’ант≥нгтон, розгл¤даючи проблему стаб≥льност≥ крањн, що розвиваютьс¤, запропонував концепц≥ю пол≥тичного розвитку в дус≥ погл¤д≥в ћ. ¬ебера. ” його прац≥ "ѕол≥тичний устр≥й у сусп≥льствах, що зм≥нюютьс¤" анал≥зуЇтьс¤ зв'¤зок м≥ж пол≥тичним розвитком та ≥нституц≥ал≥зац≥Їю. ƒл¤ того, щоб не допустити хаосу та розпаду сусп≥льства, стверджуЇ —. ’ант≥нгтон, треба розвивати консервативну ≥деолог≥ю, ¤ка нагадуЇ про необх≥дн≥сть ≥снуванн¤ певних ≥нституц≥й та про њх важлив≥сть1. —аме дл¤ попередженн¤ неконтрольованих соц≥альних зм≥н, на думку автора, необх≥дн≥ сильн≥ пол≥тичн≥ ≥нститути, зокрема, дисципл≥нован≥ парт≥њ, здатн≥ контролювати участь мас в пол≥тиц≥, спри¤ти стаб≥л≥зац≥њ пол≥тичного устрою.  еруючись принципом вебер≥вськоњ формальноњ рац≥ональност≥, бюрократ≥¤ матиме достатню пол≥тичну владу дл¤ зд≥йсненн¤ державноњ пол≥тики у загальнонац≥ональному масштаб≥.

“аким чином, ≥дењ —. ’ант≥нгтона в≥двод¤ть держав≥ пров≥дну роль у зд≥йсненн≥ сусп≥льно-пол≥тичних перетворень. —тверджуЇтьс¤, що пол≥тична орган≥зац≥¤ в≥д≥граЇ б≥льш важливу роль, н≥ж стих≥йн≥ д≥њ соц≥альних груп. ÷ентрал≥зац≥¤ ур¤довоњ влади в контекст≥ даноњ концепц≥њ б≥льш важлива, н≥ж њњ под≥л. ÷е мотивуЇтьс¤ тим, що в крањнах, де в≥дбуваютьс¤ суттЇв≥ зм≥ни, ур¤дов≥ потр≥бно б≥льше влади, авторитету та можливост≥ зд≥йснювати контрольн≥ функц≥њ. “аким чином, усп≥шний пол≥тичний розвиток потребуЇ не структурноњ диференц≥ац≥њ, а централ≥зац≥њ пол≥тичноњ влади. “≥льки сильн≥ державн≥ ≥нститути здатн≥ попередити соц≥альн≥ конфл≥кти, забезпечити правонаступн≥сть влади, накопиченн¤ ресурс≥в, необх≥дних дл¤ зд≥йсненн¤ ур¤дових р≥шень, та контролювати насл≥дки швидких соц≥альних зм≥н.

ƒещо ≥нше трактуванн¤ проблеми соц≥ально-пол≥тичного розвитку пропонував ѕ. —орок≥н. ¬≥н взагал≥ в≥дкидав ≥дею ц≥леспр¤мованого поступу цив≥л≥зац≥њ та обірунтовував ≥дею цикл≥чност≥ соц≥альноњ динам≥ки. ¬ культур≥ людства —орок≥н вбачав багато р≥зноман≥тних за обс¤гом культурних систем: мову, ф≥лософ≥ю, рел≥г≥ю, мистецтво, етику, право. ¬плив цих систем, на його думку, знаходить конкретне в≥дображенн¤ в повед≥нц≥ та способ≥ житт¤ конкретних народ≥в. —укупн≥сть цих культурних систем створюЇ б≥льш загальну культурну Їдн≥сть, ¤ку вчений називав соц≥окультурною суперсистемою. Ќа думку автора, ус≥ пол≥тичн≥, соц≥альн≥ та ≥нш≥ под≥њ в житт≥ соц≥уму потр≥бно розгл¤дати в контекст≥ зм≥ни основних соц≥окультурних суперсистем: рел≥г≥йноњ (≥дейноњ), чуттЇвоњ та ≥нтегральноњ.

ѕрикладом рел≥г≥йноњ суперсистеми вчений вважав Ївропейську культуру VI-XII ст.ст., де дом≥нували теолог≥чн≥ догми. ѕочинаючи з XVI ст. ≥ аж до XX ст. стверджуЇтьс¤ та дом≥нуЇ чуттЇва культура. ¬се це обумовлюЇ дом≥нуюч≥ типи особистост≥ та пол≥тичний розвиток. ” ’’ ст. виникаЇ ≥нтегральна культура, особлив≥стю ¤коњ Ї дом≥нуванн¤ "безмежноњ багатоман≥тност≥ чуттЇвих, рац≥ональних та надрац≥онально-надчуттЇвих аспект≥в".

¬иход¤чи з такого розум≥нн¤ ≥сторичного процесу, ѕ. —орок≥н створив так званий "основний закон ≥стор≥њ", в≥дпов≥дно до ¤кого сусп≥льний розвиток - це перманентна флуктуац≥¤ (коливанн¤) ¤к соц≥окультурних суперсистем, так ≥ конкретних сфер сусп≥льства. “ипи пол≥тичного устрою, зокрема, не Ї пост≥йними та не розвиваютьс¤ л≥н≥йно, а безперервно коливаютьс¤ м≥ж полюсами тотал≥таризму та свободи ≥ демократ≥њ. ѕерех≥д до нового ≥нтегрального циклу культури маЇ забезпечити подоланн¤ основноњ суперечност≥ сучасного сусп≥льного розвитку - м≥ж небаченим розкв≥том науки, технолог≥й, осв≥ти та загостренн¤м протир≥ч - в≥йнами, конфл≥ктами, терором та знец≥ненн¤м людського житт¤.

“аким чином, при досл≥дженн≥ владно-пол≥тичних в≥дносин ѕ. —орок≥н вид≥л¤Ї соц≥окультурний аспект пол≥тичноњ повед≥нки ≥ндив≥д≥в та стверджуЇ соц≥окультурну обумовлен≥сть њх ментал≥тету. Ќа думку вченого, сутн≥сть владних структур та пол≥тичних в≥дносин визначаЇтьс¤ культурою дом≥нуючоњ суперсистеми. “ому неможливо штучно створити певн≥ владн≥ структури, керуючись лише окремими ц≥нност¤ми, нормами та критер≥¤ми справедливост≥. "ƒайте груп≥ ди¤вол≥в чудову конституц≥ю, - писав ѕ. —орок≥н, - ≥ все ж цим не вдастьс¤ створити з нењ прекрасного сусп≥льства. ≤ навпаки, сусп≥льство, що складаЇтьс¤ з талановитих та вольових ос≥б, неминуче створить ≥ б≥льш досконал≥ форми сусп≥льного житт¤". Ќа баз≥ такого баченн¤ сусп≥льно-пол≥тичного розвитку —орок≥н формулюЇ свою теорему флуктуац≥њ, за ¤кою цикл≥чн≥ коливанн¤ суперсистем детерм≥нують флуктуац≥ю сусп≥льств м≥ж прогресом та регресом, розвитком демократ≥њ та авторитаризмом. «м≥ни проход¤ть ¤к у к≥льк≥сному, так ≥ в ¤к≥сному напр¤мках, поки не буде дос¤гнуто "точки насиченн¤". ѕодальш≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ за ≥нерц≥Їю або примусом. “аким чином, вичерпуЇтьс¤ потенц≥ал руху в одному напр¤мку, починаЇтьс¤ зворотн≥й рух, хоча ≥ на нових засадах.

—учасн≥ вчен≥ теж дещо по-р≥зному по¤снюють сутн≥сть та витоки пол≥тичних процес≥в, що визначають сусп≥льний розвиток.

“еоретики св≥т-системного анал≥зу

“. ’опк≥нс та ≤. ¬аллерстайн за результатами власних досл≥джень робл¤ть висновок про поширенн¤ глобального системного хаосу сусп≥льства. « цього хаосу, на њхню думку, маЇ сформуватис¤ новий св≥товий пор¤док, риси ¤кого сьогодн≥ ще т≥льки починають ви¤вл¤ти себе. —утн≥сть ц≥Їњ теор≥њ була викладена у прац¤х ≤. ¬аллерстайна "—учасна св≥т-система" та "—тол≥тт¤ трансформац≥њ: траЇктор≥¤ св≥т-системи, 1945-2025"5. Ќа в≥дм≥ну в≥д теор≥й класичного "л≥н≥йного" розвитку, представники св≥т-системного анал≥зу вважають, що держави, ¤к≥ перебувають на перифер≥њ св≥т-системи, навр¤д чи зможуть пос≥сти г≥дне м≥сце в систем≥ кап≥тал≥стичноњ св≥т-економ≥ки. ÷е пов'¤зано з ≥Їрарх≥чно нер≥вним розпод≥лом у межах кап≥тал≥стичного виробництва. “акий економ≥чний процес призводить до концентрац≥њ пол≥тичних, економ≥чних, технолог≥чних переваг в окремих центрах ≥ по¤снюЇ величезну нер≥вн≥сть у добробут≥ ¤к м≥ж державами св≥т-системи, так ≥ в самих цих державах.

Ќа думку приб≥чник≥в св≥т-системного анал≥зу, сучасний св≥т зазнаЇ радикальних перетворень, ¤к≥ пол¤гають у переход≥ в≥д кап≥тал≥стичноњ св≥т-системи до ¤к≥сно новоњ. ѕро це св≥дчить зм≥на в напр¤мку руху трьох взаЇмозалежних в≥кових тренд≥в св≥т-системи. ѓх висх≥дний розвиток зм≥нивс¤ на спадний. ÷е стосуЇтьс¤ таких глобальних тенденц≥й, ¤к централ≥зац≥¤ та посиленн¤ держави, секул¤ризац≥¤ рел≥г≥њ та в≥ра в науку, ¤ка була пол≥тичним феноменом, оск≥льки ≥деолог≥¤ л≥берального реформ≥зму засновувалас¤ на безмежн≥й в≥р≥ у можливост≥ людини.

Ќаукове досл≥дженн¤ процес≥в сусп≥льноњ еволюц≥њ потребуЇ, передус≥м, ч≥ткого визначенн¤ категор≥ального апарату, анал≥зу пон¤т≥йноњ системи щодо проблеми розвитку. Ќаприклад, в американськ≥й пол≥толог≥њ розвиток ототожнюЇтьс¤ з пол≥тичною демократ≥Їю та представницькими ≥нститутами, ¤к≥ засновуютьс¤ на принцип≥ под≥лу функц≥й влади та парламентськ≥й систем≥, що спираЇтьс¤ на парт≥њ та парт≥йн≥ коал≥ц≥њ. Ќедол≥ки такого п≥дходу пол¤гають в ≥гноруванн≥ пров≥дноњ рол≥ держави, в≥дчуженн≥ громад¤нського сусп≥льства в≥д прийн¤тт¤ р≥шень.

ѕол≥тичний розвиток можна охарактеризувати ¤к посл≥довну зм≥ну ¤к≥сних стан≥в пол≥тичноњ системи в ц≥лому та њњ окремих складових. Ќа в≥дм≥ну в≥д нього, пол≥тичн≥ зм≥ни виступають ¤к по¤ва нових характерних рис у засобах та характер≥ взаЇмод≥њ м≥ж пол≥тичними суб'Їктами, м≥ж пол≥тичною системою та зовн≥шн≥м середовищем. ¬живаючи терм≥н пол≥тичн≥ зм≥ни, ми маЇмо на уваз≥, що вони в≥дбуваютьс¤ у межах ≥снуючоњ пол≥тичноњ системи.

1	2	3	4	5

Ќазва: ћетодолог≥чн≥ аспекти досл≥дженн¤ сучасного сусп≥льно-пол≥тичного розвитку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3594 прочитано)