Ќаукознавство > ћетодолог≥чн≥ аспекти досл≥дженн¤ сучасного сусп≥льно-пол≥тичного розвитку

” контекст≥ проблеми сусп≥льного розвитку дуже часто вживаЇтьс¤ терм≥н "трансформац≥¤ сусп≥льства". “ак, “. «аславська у прац≥ "“рансформац≥йний процес в –ос≥њ" констатуЇ, що соц≥альна трансформац≥¤ - це радикальна та в≥дносно швидка зм≥на соц≥альноњ природи та соц≥Їтального типу сусп≥льства.

”крањнський вчений —.  атаЇв вважаЇ, що терм≥н "трансформац≥¤ сусп≥льства" даЇ змогу комплексно охарактеризувати сутн≥сть процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ у сусп≥льств≥. Ќа думку ¬. √орбатенка, категор≥¤ "системна трансформац≥¤" означаЇ подоланн¤ сусп≥льних, пол≥тичних, структурних суперечностей та проблем даного сусп≥льства засобом його виходу за рамки власноњ соц≥альноњ орган≥зац≥њ, що передбачаЇ кардинальну зм≥ну вектор≥в њњ руху, способ≥в мисленн¤ та д≥њ суб'Їкт≥в.

“аким чином, терм≥н "сусп≥льна трансформац≥¤" охоплюЇ весь процес руху сусп≥льства, р≥зновекторн≥ зм≥ни. Ќа в≥дм≥ну в≥д цього, пон¤тт¤ "модерн≥зац≥¤ сусп≥льства" розгл¤даЇ аспект вдосконаленн¤ сусп≥льства, його поступу. ѕон¤тт¤ "модерн≥зац≥¤" акцентуЇ увагу на покращенн≥ соц≥альних ≥нститут≥в, що в≥докремлюЇ його в≥д таких категор≥й, ¤к "розвиток", "зм≥на", "трансформац≥¤".

“еор≥¤ модерн≥зац≥њ базуЇтьс¤ на комплексному поЇднанн≥ р≥зноман≥тних ≥сторичних п≥дход≥в до сусп≥льного розвитку та сучасних наукових розробок. —еред њњ засновник≥в Ї —. Ћ≥псет, √. јлмонд, ƒ. ≈птер, Ћ. ѕай, —. ’ант≥нгтон, Ў. ≈йзенштадт та ≥н. –озгл¤даючи зм≥ст њх праць, можна зробити висновок, що терм≥н "модерн≥зац≥¤" вживаЇтьс¤ в таких основних значенн¤х: 1) ¤к назва комплексу прогресивних сусп≥льних зм≥н; 2) ¤к сукупн≥сть економ≥чних, пол≥тичних та культурних зм≥н, що в≥дбувалис¤ на «аход≥ з XVI ст. та дос¤гли кульм≥нац≥њ у XX ст., вт≥лившись у так званому сучасному (на в≥дм≥ну в≥д традиц≥йного) сусп≥льств≥; 3) ¤к визначенн¤ намагань слаборозвинених сусп≥льств наздогнати передов≥ за тими чи ≥ншими методиками.

” сучасних прац¤х украњнських вчених дедал≥ б≥льшоњ попул¤рност≥ набуваЇ постмодерн≥стський п≥дх≥д до проблем сусп≥льно-пол≥тичного розвитку. “ак, на думку —. атаЇва, основн≥ риси постмодерн≥зму пол¤гають у поЇднанн≥ класичних ≥ модерних принцип≥в.  ласичн≥ теор≥њ займалис¤ створенн¤м ун≥версальних теор≥й, модерн≥зм базувавс¤ на уваз≥ до ун≥кальност≥ окремих ¤вищ, постмодерн≥зм стверджуЇ плюрал≥зм засад, багатоман≥тн≥сть п≥дход≥в.

¬одночас терм≥н "постмодерн≥зац≥¤" часто вживаЇтьс¤ дл¤ означенн¤ нового типу входженн¤ у майбутнЇ - модерн≥зац≥њ на основ≥ власноњ традиц≥йноњ ≥дентичност≥. —еред зах≥дних досл≥дник≥в концепц≥њ постмодерн≥зац≥њ можна назвати ƒ.  рузе та –. ≤нглехарта. —утн≥сть модерн≥зац≥њ –. ≤нглехарт вбачаЇ у зам≥н≥ авторитету рел≥г≥њ авторитетом держави. ѕостмодерн≥зац≥¤, на його думку, - це рух в≥д авторитету держави - до авторитету традиц≥њ, до зростанн¤ рол≥ традиц≥йних ц≥нностей та зменшенн¤ рол≥ рац≥онал≥зму в житт≥ людини. “аким чином, знову за гегел≥вською д≥алектикою, розгортаЇтьс¤ сп≥раль сусп≥льного розвитку в≥д традиц≥й (класичне сусп≥льство) - до рац≥онал≥зму (сусп≥льство модерну), ≥ знов, в≥д рац≥ональност≥ - до традиц≥й (постмодерн≥стське сусп≥льство), але до традиц≥й б≥льш високого р≥вн¤, традиц≥й, ¤к≥ сконцентрували в соб≥ позитивний досв≥д ≥стор≥њ людства.

« точки зору постмодерн≥зму сусп≥льн≥ системи не можуть оц≥нюватис¤ в пон¤тт¤х "розвинен≥ - в≥дстал≥", њх треба розгл¤дати ¤к "функц≥ональн≥ - нефункц≥ональн≥", тому постсучасним може бути сусп≥льство, ¤ке здатне забезпечити свою стаб≥льн≥сть, життЇздатн≥сть та розвиток на основ≥ будь-¤ких п≥дход≥в. ћодел≥ зд≥йсненн¤ модерн≥зац≥њ под≥л¤ють на орган≥чн≥ та неорган≥чн≥, стих≥йн≥ та ц≥леспр¤мован≥. ќрган≥чною вважаЇтьс¤ американсько-Ївропейська модель модерн≥зац≥њ. “ут перетворенн¤ зд≥йснювалис¤ методами, що спиралис¤ на власну культуру та характеризувалис¤ поступов≥стю, тривал≥стю, синхронн≥стю зм≥н у р≥зних сферах сусп≥льного житт¤.

Ќеорган≥чн≥ методи зд≥йсненн¤ модерн≥зац≥њ властив≥ крањнам, що затрималис¤ на стад≥њ традиц≥йного сусп≥льства ≥ тепер зд≥йснюють перетворенн¤ "навздог≥н". ѕри неорган≥чн≥й модерн≥зац≥њ сусп≥льство стикаЇтьс¤ з ц≥лою низкою проблем, таких ¤к з≥ткненн¤ традиц≥йних норм та ц≥нностей з ц≥л¤ми модерн≥зац≥њ, втрата ≥дентичност≥, значна пол¤ризац≥¤ р≥зних елемент≥в сусп≥льного розвитку, дом≥нуванн¤ адм≥н≥стративно-бюрократичного апарату ¤к суб'Їкта модерн≥зац≥њ, пасивн≥сть громад¤нського сусп≥льства у ставленн≥ до перетворень.

” контекст≥ досл≥дженн¤ сучасноњ, некласичноњ модерн≥зац≥њ сусп≥льства надзвичайно актуальним ви¤вл¤Їтьс¤ синергетичний метод. —аме в≥н розкриваЇ сутн≥сть феномен≥в самоорган≥зац≥њ, нел≥н≥йност≥ глобальноњ еволюц≥њ. ‘ункц≥ональн≥ положенн¤ теор≥њ самоорган≥зац≥њ, ¤ку н≥мецький ф≥зик √. ’акен запропонував у 1973 р. назвати синергетикою, викладен≥ в прац¤х ≤. ѕригожина, √. Ќ≥коласа, ≤. —тенгерс, √. ’акена.

—инергетика критично перегл¤даЇ л≥н≥йну модель соц≥ального прогресу. “ому дуже важливо оц≥нити њњ методолог≥чний потенц≥ал в≥дносно ≥нших метод≥в досл≥дженн¤ соц≥ум≥в. ѕо-перше, синергетика спр¤мована не на ≥снуюч≥ процеси, а на т≥, що т≥льки виникають. Ќаприклад, розгл¤даютьс¤ моменти виникненн¤ пор¤дку з хаосу. —аме це маЇ величезне значенн¤ дл¤ сучасного украњнського сусп≥льства, стан ¤кого багатьма вченими та практиками оц≥нюЇтьс¤ ¤к хаотичний, безпл≥дний динам≥зм.

ѕо-друге, синергетика дозвол¤Ї побачити св≥т у незвичайному ракурс≥, оск≥льки за основу берутьс¤ так≥ категор≥њ, ¤к в≥дкрит≥сть, нестаб≥льн≥сть, нел≥н≥йн≥сть. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що складноорган≥зованим системам не можна нав'¤зувати шл¤хи розвитку. Ќеобх≥дно зрозум≥ти, ¤к спри¤ти њх власн≥й еволюц≥њ. ѕрактика доводить, що велик≥ зусилл¤ можуть ви¤витис¤ марними, або нав≥ть шк≥дливими, ¤кщо вони суперечать тенденц≥¤м саморозвитку складноњ системи.

—усп≥льно-пол≥тичн≥ аспекти взаЇмод≥њ пор¤дку та хаосу надзвичайно ч≥тко ви¤вл¤ютьс¤ в сучасних процесах глобал≥зац≥њ. ¬≥домий американський журнал≥ст “. ‘р≥дман у своњй книз≥ "”св≥домленн¤ глобал≥зац≥њ. Ћексус та ќливкове дерево" пише, що глобал≥зац≥¤ - це безперервна, безкомпром≥сна ≥нтеграц≥¤ ринк≥в, нац≥ональних держав та технолог≥й до такого р≥вн¤, ¤кий робить можливим б≥льш швидкий, глибокий та дешевий рух ≥ндив≥дуум≥в, корпорац≥й та нац≥ональних держав до св≥тового сп≥втовариства та зворотн≥й рух його до ≥ндив≥дуума, корпорац≥њ та нац≥њ-держави.

” часи "холодноњ в≥йни" головним показником розвитку було вир≥шенн¤ ≥деолог≥чного питанн¤: ви за соц≥ал≥зм чи за кап≥тал≥зм? √оловне питанн¤ глобал≥зац≥њ - ¤кою м≥рою ви пов'¤зан≥ з ≥ншими? ѕров≥дн≥ економ≥сти пер≥оду глобал≥зац≥њ …. Ўумпетер та ј. √рошв вважають, що найкращим виходом Ї вив≥льненн¤ стих≥њ кап≥тал≥зму. …. Ўумпетер, що був м≥н≥стром ф≥нанс≥в јвстр≥њ, а нин≥ Ї професором √арвардськоњ школи б≥знесу, сучас-ну економ≥ку розгл¤даЇ ¤к "творче руйнуванн¤", тобто безперервний процес зам≥ни застар≥лих структур б≥льш ефективними. “аку ж думку стверджуЇ американський пол≥толог ƒ. јптер: "ѕол≥тична нестаб≥льн≥сть у соц≥альному сенс≥ ви-робл¤Ї дух творчост≥ та ≥нновац≥й".

¬заЇмозв'¤зок пор¤дку та хаосу надзвичайно ч≥тко ви¤вл¤Їтьс¤ саме в процес≥ модерн≥зац≥њ сусп≥льства. “ак, на думку украњнського вченого ћ. ћихальченка, стратег≥чн≥ ц≥л≥ модерн≥зац≥њ пол¤гають у дос¤гненн≥ стаб≥льност≥ сусп≥льноњ системи. Ќестаб≥льн≥сть (хаос) також виступаЇ ¤к необх≥дний елемент пол≥тичного процесу. Ѕо дуже часто стаб≥льн≥сть може переростати в стагнац≥ю, що гальмуЇ сусп≥льно-пол≥тичн≥ процеси. ≤ тод≥ головним чинником прогресивних зм≥н стаЇ нестаб≥льн≥сть ¤к пошук нових моделей розвитку.

“аким чином, на перший план виступаЇ таке пон¤тт¤, ¤к самоорган≥зац≥¤ складноњ системи, творчий синтез пор¤дку та хаосу. Ќа думку одного з автор≥в синергетичноњ теор≥њ √. ’акена, систему можна назвати здатною до самоорган≥зац≥њ, ¤кщо вона без специф≥чного зовн≥шнього впливу створюЇ просторову, часову або функц≥ональну структуру. ” випадку самоорган≥зац≥њ система вступаЇ у неспециф≥чну взаЇмод≥ю з ≥ншими, зовн≥шн≥ми щодо нењ.

—истеми, здатн≥ до самоорган≥зац≥њ, мають так≥ властивост≥, ¤к в≥дкрит≥сть та не л≥н≥йн≥сть. ¬≥дкрит≥сть в синергетиц≥ означаЇ на¤вн≥сть пост≥йного обм≥ну системи з середовищем, речовиною, енерг≥Їю, ≥нформац≥Їю. ўодо соц≥альних систем, специф≥ка такого обм≥ну пол¤гаЇ в тому, що в≥н зд≥йснюЇтьс¤ не т≥льки на перифер≥њ, але в кожн≥й точц≥ даноњ системи, маЇ м≥сце взаЇмопроникненн¤ р≥зних середовищ.

¬иход¤чи з цього, анал≥з р≥вн¤ в≥дкритост≥ сусп≥льних систем, њх пол≥тичного житт¤ маЇ охоплювати вс≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ елементи - в≥д одиничних (в≥дкрит≥сть людини) - до всезагальних (в≥дкрит≥сть сусп≥льства, держави).

ѕроблема в≥дкритост≥ сусп≥льства розгл¤далас¤ такими видатними вченими, ¤к  . ѕоппер, ѕ. Ѕергсон, ё. √абермас, ƒж. —орос.  . ѕоппер, наприклад, пр¤мо пов'¤зуЇ в≥дкрит≥сть сусп≥льства з≥ здатн≥стю до "самореформуванн¤ та самовдосконаленн¤". ё. √абермас пол≥тично функц≥ональну в≥дкрит≥сть розгл¤даЇ ¤к механ≥зм "перетворенн¤ державноњ влади на механ≥зм самоорган≥зац≥њ сусп≥льства. ≤де¤ самоорган≥зац≥њ, що ірунтуЇтьс¤ на громадськ≥й комун≥кативност≥ в≥льно об'Їднаних член≥в сусп≥льства, таким чином вимагаЇ подолати в≥дчуженн¤ держави та сусп≥льства. ¬они стають елементами Їдиноњ системи самоорган≥зац≥њ та розвитку соц≥уму. “енденц≥¤ до подоланн¤ дихотом≥њ "держава - сусп≥льство" зароджуЇтьс¤ наприк≥нц≥ XIX ст., коли формуЇтьс¤ взаЇмозалежн≥сть держави та економ≥ки. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ в њхньому юридичному в≥ддзеркаленн≥, з одного боку ¤к неокорпоратив≥стське "усусп≥льненн¤ держави" з позиц≥й новонароджених корпорац≥й, а з ≥ншого - ¤к "одержавленн¤ сусп≥льства", що стаЇтьс¤ внасл≥док пол≥тики втручанн¤ з боку б≥льш активноњ держави. —аме процес самоорган≥зац≥њ сусп≥льства демократичними засобами долаЇ розд≥ленн¤ держави та громад¤нського сусп≥льства на п≥дстав≥ фактично посталого функц≥онального взаЇмопроникненн¤ обох систем.

1	2	3	4	5

Ќазва: ћетодолог≥чн≥ аспекти досл≥дженн¤ сучасного сусп≥льно-пол≥тичного розвитку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3594 прочитано)