Ќаукознавство > ѕроблеми розвитку теоретичного знанн¤

¬исновок називають ≥ндуктивним, ¤кщо в≥н напр¤млений в≥д сингул¤рних висловлювань типу зв≥т≥в про результати спостережень або експеримент≥в до ун≥версальних висловлювань типу г≥потез або теор≥й. ѕитанн¤ про виправдан≥сть ≥ндукц≥йних висновк≥в, або ≥накше кажучи, про т≥ умови, при ¤ких так≥ висновки виправдан≥, в≥доме п≥д назвою Упроблема ≥ндукц≥њФ.

ќписов≥ теор≥њ м≥ст¤ть терм≥ни, що означають обТЇкти в≥дпов≥дпов≥дних предметних областей, њхн≥ властивост≥ ≥ в≥дношенн¤.

ћатематизован≥ ≥ндуктивн≥ теор≥њ в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, що в них широко застосовуютьс¤ математичн≥ методи ≥ будуютьс¤ математичн≥ модел≥ обТЇкт≥в, що вивчаютьс¤.

ƒетальний анал≥з теор≥й, баченн¤ њх евр≥стичних та лог≥чних функц≥й, а також приклади застосуванн¤ в р≥зних предметних област¤х, можна знайти, зокрема, в робот≥ [Error! Reference source not found.].

ѕро де¤к≥ погл¤ди на проблеми формуванн¤ нових науково-теоретичних знань.

¬ин¤тково важливим ≥ радикальним у вивченн≥ формуванн¤ нових наукових теор≥й Ї процеси в науково-теоретичному знанн≥, ¤к≥ за образним висловленн¤м [Error! Reference source not found.], Фвиникають за рахунок зсув≥в вимагаючих розвТ¤занн¤ проблем на ≥нший р≥вень ун≥версальност≥ Ц або на р≥вень математичних моделей ≥ г≥потез, або розроблених теоретичних моделей, запозичених з ≥нших б≥льш розвинутих (хоч, може бути, ≥ Уб≥дн≥шихФ за зм≥стом) дисципл≥н (аналог≥њ)Ф.

¬важаЇтьс¤, що так≥ зсуви можуть бути продиктован≥ необх≥дн≥стю застосуванн¤ радикальн≥ших п≥знавальних засоб≥в, ¤к≥ дозвол¤ють в≥дпов≥дним чином асим≥лювати УнадлишковуФ ≥нформац≥ю, що була ви¤влена в процес≥ застосуванн¤ на¤вних теоретичних систем знань.

—аме через це розвиток будь-¤коњ област≥ теоретчноњ науки пр¤мо залежить ¤к в≥д на¤вност≥ п≥дхожих математичних моделей (теор≥й) ≥ усп≥х≥в ≥нших (в тому числ≥ складних) дисципл≥н, так ≥ в≥д того, в ¤к≥й м≥р≥ використовуЇтьс¤ можлив≥сть њњ власного застосуванн¤.

¬ робот≥ [Error! Reference source not found.] на основ≥ лог≥ко-методолог≥чного методу досл≥джуЇтьс¤ механ≥зм зм≥ни фундаментальних теор≥й. «окрема, запропонована автором концепц≥¤ не т≥льки описуЇ процес переходу в≥д класичноњ ф≥зики до квантово-рел¤тив≥стськоњ, але й даЇ основу дл¤ осмисленн¤ процесу створенн¤ Їдиноњ ф≥зичноњ теор≥њ, що в≥дбуваЇтьс¤ в наш час. ≤ всеж, ¤к в≥дзначаЇтьс¤, дана концепц≥¤ до к≥нц¤ не т≥льки не розвТ¤зуЇ вс≥х проблем методолог≥чного та ≥сторико-наукового характеру, але ≥ ставить р¤д нових проблем ун≥версальност≥, повноти можливостей реконструкц≥њ знань, тощо.

ѕри досл≥дженн≥ наукових знань, ¤к ≥ при анал≥з≥ будь-¤ких ≥нших обТЇкт≥в, в наш час широко використовуЇтьс¤ метод моделюванн¤.

¬ цьому контекст≥ розвиток сучасноњ методолог≥њ атор роботи [Error! Reference source not found.] розгл¤даЇ ¤к посл≥довну зм≥ну наукових знань б≥льш удосконаленими модел¤ми. ¬ звТ¤зку з цим розгл¤нуто, зокрема, взаЇмов≥дношенн¤ ф≥лософських концепц≥й наукового знанн¤ ≥ моделей наукового знанн¤; паказано, ¤к одна ≥ та ж модель може давати р≥зн≥ ф≥лософськ≥ ≥нтерпретац≥њ; встановлен≥ шл¤хи розвитку моделей наукових знань, з одного боку, ≥ ф≥лософських концепц≥й наукових знань Ц з ≥ншого.

якщо п≥д≥йти до ф≥лософських проблем т≥Їњ чи ≥ншоњ предметноњ област≥ з сьогодн≥шньоњ позиц≥њ теоретизац≥њ наукових знань, то, перш за все, треба сказати, що основним питанн¤м даноњ област≥ стаЇ тепер анал≥з процес≥в формуванн¤ њњ фундаментальноњ теор≥њ.

ѕод≥бним чином нин≥ складаютьс¤ справи в ф≥зиц≥ м≥кросв≥ту, де ведетьс¤ пошук фундаменальноњ теор≥њ елементарних частинок на основ≥ синтезу рел¤тив≥стських ≥ квантових принцип≥в, а також ≥ в сучасн≥й астроном≥њ, де основним принциповим питанн¤м Ї формуванн¤ фундаменту астроном≥чноњ теор≥њ [Error! Reference source not found.].

–озгл¤даючи проблеми теоритизац≥њ знань в окремих дисципл≥нах, ми повинн≥ звертати увагу на результати досл≥джень, пов¤заних з розкритт¤м основних фактор≥в, що лежать в основ≥ сучасного у¤вленн¤ про теоретичн≥сть мисленн¤. як зазначаЇтьс¤ в [Error! Reference source not found.], теоретичн≥сть мисленн¤ в основному визначаЇтьс¤ виразними засобами (мова науки), специф≥чними способами зв¤зку фраз ≥ формул (лог≥ка науки), специф≥чними способами обгрунтуванн¤ (рац≥онал≥зован≥ парад≥гми науки).

–езультати узагальненого анал≥зу сучасних точок зору, щодо природи, форм, специф≥чноњ сутност≥ теоретичних знань ≥ розширенн¤ проблем њх розвитку, включно з њхн≥ми методолог≥чними аспектами, досить широко розгл¤нут≥ в монограф≥њ [Error! Reference source not found.].

ƒосить ориг≥нально, але дещо з ≥нших позиц≥й п≥дходить до лог≥ки науки в своњй статт≥  .ѕоппер [Error! Reference source not found.], де зокрема, в≥н виступаЇ проти думки, що дл¤ емп≥ричних наук характерно використанн¤ ≥ндуктивного методу.

ѕро проблеми розвитку теоретичного знанн¤ в ц≥лому, њњ суть та кроки становленн¤.

ƒл¤ зТ¤суванн¤ УновонароджуванихУ знань науки, зокрема њњ теоретичних знань, велике значенн¤ маЇ висв≥тленн¤ процесу самого њх виникненн¤, тобто проблема њх генезису.

¬ свою чергу ц¤ проблема ви¤вл¤Ї низку ≥нших проблем, серед ¤ких головною, за твердженн¤м вчених, Ї виб≥р методу[Error! Reference source not found.,Error! Reference source not found.]. “радиц≥йно ¤к у заруб≥жних, так ≥ в наших досл≥дженн¤х ф≥лософська спадщина середн≥х в≥к≥в ≥ ¬≥дродженн¤ розгл¤даЇтьс¤ за схемою зТ¤суванн¤ УпередбачувальногоФ характеру науки Ќового часу. Ќамаганн¤ за будь-¤ку ц≥ну заф≥ксувати под≥бн≥ Упередбаченн¤Ф часто призводить, особливо в гносеолог≥њ (теор≥њ п≥знанн¤), до позбавленн¤ цих передбачень справжност≥ та сп≥взвучност≥ своњй епос≥ ≥ зокрема, наводить на думку, що джерела будь-¤коњ новац≥њ, ¤кщо њх добре пошукати, можна знайти у глибок≥й минувшин≥. —аме тод≥, в античн≥ та середн≥ в≥ки, зТ¤вл¤ютьс¤ Увчен≥-досл≥дникиФ, УекспериментаториФ; ведутьс¤ теолог≥чн≥ дискус≥њ в ст≥нах ун≥верситет≥в, ФзасновуЇтьс¤Ф новий науковий стиль мисленн¤ ≥ формуютьс¤ норми та ≥деали дл¤ науки Ќового часу.

«нати, з погл¤ду природодосл≥дника Ќового часу, означаЇ:

в≥добразити адекватно предмет досл≥дженн¤, ¤кий обТЇктивно протипоставлений субТЇкту п≥знанн¤ (цей процес н≥чим не обмежений);

експериментальним шл¤хом перев≥рити ≥стину;

скориставшись мовою математики, точно виразити результат.

якщо пор≥вн¤ти еп≥стему (теор≥ю п≥знан¤) сьогоденн¤ з еп≥стемою античного ≥ середньов≥чного час≥в, то можна наочно впевнитис¤ в кардинальн≥й в≥дм≥нност≥ теоретичного знанн¤ цих пер≥од≥в ≥стор≥њ людства в≥д науково-теоретичного знанн¤ нашого часу.

¬ сучасному розум≥нн≥ науковий пошук - це неск≥нченний рух п≥знанн¤, це Унеспогл¤дальнийФ, активний процес, а значить ≥ в≥дкритий, засв≥дчуючий своњ дос¤гненн¤ з ус≥ма видами д≥¤льност≥, включно ≥ з виробничою.

„ерез це ≥стина в сучасн≥й еп≥стем≥ позбавлена гносеолог≥чного абсолютизму (¤кий породжуЇ хибн≥сть думки, догматизм, незм≥нн≥сть мисленн¤). ¬она виступаЇ ¤к м≥ра адекватност≥ в≥дображенн¤ п≥знаючим субТЇктом обТЇкта, в≥дтвореного поступово, по м≥р≥ розширенн¤ знанн¤, таким, ¤к в≥н сам по соб≥ ≥снуЇ.

“аким чином, в сучасн≥й еп≥стем≥ ≥стина позбавл¤Їтьс¤ поверхово узагальнених характеристик, а знанн¤ Ц акс≥олог≥чних (ц≥нн≥сних) акцент≥в. «в≥дси впевнюЇмос¤ в ¤к≥сн≥й в≥дм≥нност≥ теоретичних знань в форм≥ ф≥лософ≥њ в≥д теоретичних знань в форм≥ науки, ¤ка Ї д≥тищем Ќового часу. УЌауков≥ знанн¤ в цей час стають пануючими: њхн≥ усп≥хи, њхн¤ соц≥альна роль ≥ престиж наст≥льки вражаюч≥, що багато ф≥лософських напр¤мк≥в ≥ шк≥л сприймають њхн≥ форми ≥ методи, включаючи в св≥й зм≥ст њхн≥ результатиФ [Error! Reference source not found.].

«упинемос¤ наде¤ких питан¤х розвитку наукового знанн¤ опираючись, зокрема, на результати де¤ких роб≥т, зкрема [Error! Reference source not found.,Error! Reference source not found.,Error! Reference source not found.,Error! Reference source not found.].

«наченн¤ ¤к предмета спец≥альних досл≥джень теоретичне знанн¤ почало набувати в≥дносно недавно, трохи б≥льше двох стол≥ть тому. “а все ж спочатку ц≥ досл≥дженн¤ велись вузько, обмежуючись рамками ф≥лософського вченн¤ про п≥знанн¤. Ќе дивл¤чись на те, що матер≥ал бравс¤ здеб≥льшого з результат≥в конкретних наукових п≥знань, зроблен≥ на њхн≥й основ≥ висновки не могли до певноњ м≥ри послугувати методолог≥чними рекомендац≥¤ми дл¤ удосконаленн¤ науково-теоретичного знанн¤. УЌав≥ть ¤кщо таке в≥дбувалось, то скор≥ше випадково. ¬ин¤тком було застосуванн¤ тих або ≥нших висновк≥в дл¤ реорган≥зац≥њ ≥ розвитку власне ф≥лософського знанн¤. як приклад цього можна навести спробу Ѕ.—п≥нози застосувати у¤вленн¤ про акс≥оматичну побудову теоретичного знанн¤, теор≥њ дедуктивного виводу дл¤ орган≥зац≥њ ф≥лософського знанн¤, або критику такоњ спроби √.Ћейбн≥цом та ≤. антом ≥ вит≥каюч≥ ≥з нењ спроби вдосконаленн¤ методу побудови ф≥лософського знанн¤ ¤к системи чи, нарешт≥, вченн¤ √егел¤ про д≥алектичну лог≥ку, ¤ке включало ≥ питанн¤ орган≥зац≥њ знанн¤Ф [Error! Reference source not found.].

‘≥лосфсько-методолог≥чна рефлекс≥¤ над розвитком науково-теоретичного знанн¤ (у ф≥лософському розум≥нн≥ рефлекс≥¤ Ц це принцип людського мисленн¤, ¤кий спр¤мовуЇ його на осмисленн¤ та усв≥домленн¤ власних форм ≥ передумов; предметний розгл¤д самого знанн¤, критичний анал≥з його зм≥сту ≥ метод≥в п≥знанн¤; д≥¤льн≥сть самоп≥знанн¤, ¤ка розкриваЇ внутр≥шню будову ≥ специф≥ку духовного св≥ту людини, тощо) хоча ≥ була в цей пер≥од повТ¤зана з ним ¤к ≥з своњм джерелом ≥ обТЇктом, однак збер≥гала видим≥сть самомт≥йност≥. ÷¤ видим≥сть вит≥кала ≥з тимчасовоњ розТЇднаност≥, частково внасл≥док того, що результати оц≥нювалис¤ поза њх практично-методичним використанн¤м.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕроблеми розвитку теоретичного знанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1687 прочитано)