Ќаукознавство > ѕроблеми розвитку теоретичного знанн¤

ѕитанн¤ сутност≥ теоретичного знанн¤, способи розкритт¤ ц≥Їњ сутност≥ та шл¤хи одержанн¤ нового теоретичного знанн¤ ф≥лософи намагалис¤ по¤снити ще в домарксистський пер≥од. Ќа основ≥ детального анал≥зу тверджень та по¤снень з приводу цих питань в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ сукупний результат було охарактеризовано ≥ оформлено в ц≥лому ¤к проблему теоретичного знанн¤ [Error! Reference source not found.].

¬ид≥ленн¤ основних ≥сторичних концепц≥й теоретичного знанн¤ дозволило показати зм≥ну конкретно-≥сторичних у¤влень ≥ в≥дпов≥дно обгрунтувати сутн≥сть теоретичного знанн¤ та його атрибут≥в, включно з присутн≥м йому станом орган≥зованост≥. «м≥на концепц≥й ≥ нових по¤снень, ¤к≥ розвивалис¤ в рамках цих концепц≥й, в≥дбувалась по м≥р≥ накопиченн¤ у¤влень, ¤к≥ засв≥дчували обмежен≥сть концепц≥њ ≥ суперечлив≥сть њй.

ƒосл≥дженн¤ ≥сторичного розвитку проблеми теоретичного знанн¤ визначаЇтьс¤ своЇю актульн≥стю тому, що на цьому шл¤ху можна знайти п≥дх≥д, своЇр≥дний ключ, до розробки та р≥шенн¤ злободенних ≥ понин≥ питань сутност≥ теоретичного знанн¤ конкретних наук, його природи та закон≥в розвитку, тощо.

—падковий характер постановки, розгл¤ду, по¤сненн¤ та розвТ¤занн¤ багатьох згаданих проблем нин≥ не викликаЇ сумн≥ву ≥ Ї засв≥дченим фактом. —учасне в≥дношенн¤ до згаданих питань, оч≥куван≥ насл≥дки њхнього розгл¤ду та розвТ¤занн¤ Ї принципово новим щаблем у п≥знанн≥ творчого знанн¤ ¤к такого.

Ќовизна ситуац≥њ такого п≥знанн¤ пол¤гаЇ насамперед у тому, що саме досл≥дженн¤ специф≥чноњ сутност≥ теоретичного знанн¤, ¤ке традиц≥йно належить до ф≥лософ≥њ, лог≥ки ≥ гносеолог≥≥ (теор≥њ п≥знанн¤) набуваЇ тепер значенн¤ галуз≥ конкретно-наукового п≥знанн¤.

√оловною рисою етапу сучасноњ визр≥ваючоњ науки стаЇ ф≥лософсько-методолог≥чна рефлекс≥¤. ќдним ≥з найважлив≥ших насл≥дк≥в включенн¤ ц≥Їњ рефлекс≥њ в самосв≥дом≥сть науки в ц≥лому ≥ њњ конкретних галузей зокрема ви¤вл¤Їтьс¤ розширенн¤м зм≥сту, конкретно-наукового теоретичного знанн¤ за рахунок поЇднанн¤ знанн¤ закон≥в функц≥онуванн¤ ≥ орган≥зац≥њ знань про предмет.

ѕоступово в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д до ¤к≥сно новоњ ситуац≥њ у п≥знан≥ сутност≥ теоретичного знанн¤, а саме ф≥лософско-методолог≥чна рефлекс≥¤ крок за кроком втрачаЇ дом≥нуючу видим≥сть смост≥йност≥, набуваЇ характеру саморефлекс≥њ конкретно-наукового теоретичного знанн¤.

¬насл≥док практично перетворювальноњ людськоњ д≥¤льност≥ багато галузей наукового знанн¤ виконують замовленн¤ на формуванн¤ нових конкретних знань. ƒл¤ того, щоб ц≥ замовленн¤ були зд≥йснен≥, субЇкт науки повинен мати знанн¤ законом≥рностей приросту науково-теоретичних зань, вм≥ти по¤сн¤ти та перетворювати њх в заданому напр¤мку. “ому тепер зростаЇ роль висновк≥в ≥ узагальнень, ¤к≥ робл¤тьс¤ в ход≥ ф≥лософськоњ рефлекс≥њ над розвитком конкретно-наукового знанн¤ з урахуванн¤м практично-методолог≥чних рекомендац≥й.

¬исновки, положенн¤ ≥ установки оц≥нюютьс¤ не т≥льки в≥дносно њх лог≥чноњ достов≥рност≥ але й з погл¤ду практичного застосуванн¤ њх результат≥в. ¬≥дбуваЇтьс¤ свого роду переор≥Їнтац≥¤ в оц≥нц≥ результат≥в рефлекс≥њ. ѕ≥д впливом практичноњ направленост≥ науки ф≥лософско-методолог≥чна рефлекс≥¤ втрачаЇ надм≥рний академ≥зм.

‘ормуЇтьс¤ задача створенн¤ такого р≥вн¤ ≥ глибини у¤влень про сутн≥сть, природу науково-теоретичного знанн¤, законом≥рностей його розвитку, ¤к≥ б дали змогу не т≥льки по¤снити нове ¤вище в науковому знанн≥, але його й передбачити. ‘≥лософско-методолог≥чна рефлекс≥¤ повинна тепер дозвол¤ти св≥доме р≥шенн¤ проблеми теоретичного знанн¤ в принцип≥, а не в часткових конкретно-≥сторичних формах.

—тан проблеми забезпеченн¤ розвитку конкретно-теоретичного знанн¤ та про ≥нш≥ суттЇв≥ моменти, повТ¤зан≥ з ц≥Їю проблемою.

јктуальн≥сть р≥шенн¤ проблеми теоретичного знанн¤, а саме: розум≥нн¤ цього знанн¤, його форми ≥ способ≥в орган≥зац≥њ, зростаЇ у в≥дпов≥дност≥ до того, ¤к досл≥дники приход¤ть до впевненост≥, що такого р≥шенн¤ сучасною лог≥кою та методолог≥Їю не дос¤гнути у повному обс¤з≥.

ƒо недавнього часу н≥що, здавалос¤, не в≥щувало виникненн¤ претенз≥й до таких знань, настанов ≥ методолог≥њ науки, допоки активний р≥ст науковоњ рефлекс≥њ обмежувавс¤ переважно рамками точного ф≥зико-математичного природознавства. Ѕагато питань, викликаних необх≥дн≥стю розвитку ≥ вдосконаленн¤ теоретичного знанн¤, було розгл¤нуто та р≥шено загальними зусилл¤ми ф≥лософ≥в ≥ представник≥в конкретного п≥знанн¤. ¬ процес≥ ц≥Їњ творчоњ сп≥впрац≥ склалась ≥ зм≥цн≥ла самост≥йна галузь наукового п≥знанн¤, а саме: лог≥ка ≥ методолог≥¤ науки, ¤к≥ покликан≥ зд≥йснювати ≥ реал≥зовувати досв≥д гносеолог≥чного ≥ методолог≥чного забезпеченн¤ розвитку конкретно-теоретичного знанн¤. ÷ей достатньо теоретично обгрунтований досв≥д зарекомендував себе в ф≥зиц≥ ¤к такий, що маЇ досить великий евр≥стичний потенц≥ал.

÷им ≥ по¤снюЇтьс¤ те, чому на початку вступу в фазу активного росту самосв≥домост≥ ≥нших галузей науки (б≥олог≥њ, х≥м≥њ, географ≥њ, геолог≥њ, палеонтолог≥њ,соц≥олог≥њ, л≥нгв≥стики) не було педбачено н≥¤ких тих прикрих неспод≥ванок, ¤к≥ однак незабаром постали перед досл≥дниками. —еред перших неспод≥ванок було ви¤влено, що УЕстиль мисленн¤ у цих дисципл≥нах не зм≥нюЇтьс¤ п≥д впливом математики. Ќе сталос¤ того, що в св≥й час трапилос¤ у ф≥зиц≥Ф[Error! Reference source not found.].

ќчевидно через набутт¤ б≥олог≥Їю у друг≥й половин≥ нашого стор≥чч¤ найб≥льш високого соц≥ального престижу ц¤ галузь науки була в≥днесена до групи Унепок≥рнихФ. як стверджуЇтьс¤ в науков≥й л≥тератур≥, Ув сучасн≥й б≥олог≥њ в≥дбувс¤ ≥нтенсивний теоретичний рух, спр¤мований на переосмисленн¤ глибинних методолог≥чних ≥ теоретичних основ б≥олог≥чного знанн¤, на п≥двищенн¤ його теоретичного р≥вн¤ ≥ орган≥зац≥ю, ¤ка в≥дпов≥даЇ його новому емп≥ричному стану.

 ≥нцева мета вказаного руху пол¤гаЇ в побудов≥ ≥стинноњ теоретичноњ б≥олог≥њФ[Error! Reference source not found.]. ƒл¤ такого руху сучасному б≥ологу конче необх≥дне використанн¤ рефлекс≥њ, результат≥в њњ застосуванн¤. јле результати рефлекс≥њ розвитку теоретико-б≥олог≥чного знанн¤, його реорган≥зац≥њ та вдосконаленн¤ повн≥стю залежать в≥д загального стану знанн¤ та досв≥ду р≥шенн¤ аналог≥чних питань, нагромадженого лог≥кою ≥ методолог≥Їю науки.

«астосуванн¤ в б≥олог≥њ у¤влень про питому значим≥сть окремих теор≥й дл¤ функц≥онуванн¤ наукового знанн¤, про критер≥њ њхнього теоретичного статусу, способи орган≥зац≥њ науково-теоретичного знанн¤ показуЇ њхню недосконал≥сть, обмежен≥сть методолог≥чних можливостей.

як ви¤вилос¤ в теоретичн≥й б≥олог≥њ ≥снують проблеми з ¤кими ще не приходилос¤ стикатись ≥ншим наукам, в зв¤зку з чим потр≥бна переоц≥нка де¤ких сучасних ≥деал≥в ≥ норм п≥знанн¤.

ƒаючи оц≥нку статусу теоретико-б≥олог≥чного знанн¤ теоретики розгорнули полем≥ку про на¤вн≥сть-в≥дсутн≥сть теоретичноњ бази б≥олог≥њ. ќдн≥ вважають, що такоњ бази немаЇ, ≥нш≥ - що вона ≥снуЇ. “обто виходить, що теоретична б≥олог≥¤ рухаЇтьс¤ до своЇњ зр≥лост≥ ≥ ще далека в≥д нењ.

ќсобливий р≥зноб≥й в оц≥нюванн≥ сучасного теоретично-б≥олог≥чного стану спостер≥гаЇтьс¤ на приклад≥ еволюц≥йноњ теор≥њ. ”суненн¤ оц≥нок теоретичного статусу окремих узагальнень б≥олог≥чноњ науки ≥ њњ сукупного знанн¤ Ц головна умова нормального розвитку, що можливо через розробку загальних критер≥њв науково-теоретичного знанн¤, характеристик його специф≥чноњ сутност≥. «а “.¬. Ћойтом Упроблема теоретико-концептуального статусу ≥ подальшого розвитку сучасного б≥олог≥чного знанн¤ за своЇю сутн≥стю Ї частиною проблеми загального ф≥лософського розум≥нн¤ та обгрунтуванн¤ науки ≥ њњ самосв≥домост≥ взагал≥Ф [Error! Reference source not found.].

“аким чином в≥д методолога вимагаЇтьс¤ не т≥льки визнанн¤ актуальност≥ досл≥дженн¤ теоретичного статусу б≥олог≥чного знанн¤ але, ≥ його зд≥йсненн¤, критичного розгл¤ду використовуваних дл¤ його визначенн¤ основ. «агальнонаукова значим≥сть р≥шенн¤ складностей з визначенн¤м статусу б≥олог≥чного знанн¤ знаходимо у х≥м≥к≥в, географ≥в та ≥нших.

як зауважуЇ ∆данов ё.ј. Ух≥м≥¤ в сучасному природознавств≥ займаЇ дещо двозначне положенн¤: њњ з охотою признають в ¤кост≥ необх≥дноњ науковоњ основи дл¤ розум≥нн¤ б≥олог≥чних, геолог≥чних ¤вищ, дл¤ створенн¤ технолог≥чних процес≥в, але не р≥дко њй в≥дмовл¤ють у статус≥ теоретичноњ наукиЕФ[Error! Reference source not found.].

як ≥ будь-¤ка ≥нша галузь природознавства х≥м≥¤ в≥дпов≥даЇ ≥деалу точноњ науки, в ¤к≥й њй вдаЇтьс¤ стати ф≥зичною наукою, та всеж вона не може стати точною, чистою наукою, а тому УЕрозвиток х≥м≥њ (≥ природознавства взагал≥) ви¤вл¤Ї недостатн≥сть, обмежен≥сть п≥знавальноњ ор≥Їнтац≥њ на ≥деал точноњ наукиЕФ

¬изначенн¤ теоретичного статусу наукового знанн¤ безпосередньо повТ¤зане ≥з обгрунтуванн¤м перспектив його наступного розвитку. Ќевипадково ≥ переоц≥нка, ≥ критичний перегл¤д основ визначенн¤ теоретичного статусу наукового знанн¤ т≥сно повТ¤зуЇтьс¤ з знанн¤м тенденц≥й розвитку наукового п≥знанн¤. ќдна ≥з таких тенденц≥й заключаЇтьс¤ в тому, що п≥знавальним обТЇктом Ї вже не ф≥зика, а певне людське природознавство, або людська ≥стор≥¤. “ому це Ї не переоц≥нка фудаментальност≥ ф≥зики ¤к науки, а приведенн¤ способу визначенн¤ статусу у в≥дпов≥дн≥сть до тих тенденц≥й, через ¤к≥ про себе за¤вл¤Ї майбутн≥й новий науковий спос≥б освоЇнн¤ д≥йсност≥.

“ак≥ тенденц≥њ про¤вл¤ютьс¤ не т≥льки в б≥олог≥њ ≥ х≥м≥њ, але й у ф≥зиц≥. «астосуванн¤ в б≥олог≥њ ≥снуючих у¤влень про теоритичн≥ знанн¤, про питоме значенн¤ окремоњ теор≥њ орган≥зац≥њ, тощо даЇ значний ≥мпульс дл¤ формуванн¤ б≥льш досконалих у¤влень, оск≥льки поставлен≥ питанн¤, ¤к≥ ран≥ше не п≥дн≥мались, виникли сумн≥ви в тому, що сумн≥ву не п≥дл¤гало, створен≥ умови дл¤ б≥льш неупередженоњ ≥ обЇктивноњ оц≥нки бувших установ.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕроблеми розвитку теоретичного знанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1687 прочитано)