ѕедагог≥ка > ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ молодших школ¤р≥в та застосуванн¤ њх в навчально-виховному процес≥

≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ молодших школ¤р≥в та застосуванн¤ њх в навчально-виховному процес≥

«м≥ст

¬ступ .......................................................................................................3

≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ молодших школ¤р≥в...............................5

1.1. ≤ндив≥дуальний п≥дх≥д до роботи з≥ школ¤рами.......................10

≤ндив≥дуальн≥ риси особистост≥ ¤к важливий аспект навчанн¤ й

вихованн¤................................................................................................13

2.1. ѕроблеми удосконаленн¤ навчально-виховного процесу в навчальному заклад≥................................................................................21

¬исновки..................................................................................................24

Ћ≥тература................................................................................................26

3

¬ступ

 ожна наука маЇ св≥й предмет ≥ обТЇкт досл≥дженн¤ та Ї синтезом знань про ¤вища д≥йсност≥, ¤к≥ вона вивчаЇ. –азом з тим вона неодм≥нно перебуваЇ в певних взаЇмозвТ¤зках з ≥ншими науками.

ѕедагог≥ка досл≥джуЇ вихованн¤ ¤к св≥домий ≥ планом≥рний процес п≥дготовки людини до житт¤ ≥ прац≥, розкриваЇ њњ сутн≥сть, законом≥рност≥, тенденц≥њ та перспективии, вивчаЇ принципи та правила, ¤к≥ регулюють виховну д≥¤льн≥сть.

як ≥ кожна наука, педагог≥ка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутр≥шню природу ¤вищ, ви¤вл¤ти њх причини, передбачати њх розвиток. ¬она анал≥зуЇ обТЇктивн≥ законом≥рност≥ виховного процесу, досл≥джуЇ ≥стотн≥ й необх≥дн≥, загальн≥ та ст≥йк≥ звТ¤зки, причинно-насл≥дков≥ залежност≥ в ньому. ѓх знанн¤ даЇ можлив≥сть правильно будувати педагог≥чний процес, прогнозувати результати вихованн¤ ≥ зд≥йснювати його в≥дпов≥дно до потреб сусп≥льства.

ѕедагог≥чна наука виникла ≥ розвивалась ¤к теор≥¤ вихованн¤ п≥дростаючих покол≥нь. «умовлено це тим, що людина, њњ духовн≥ та ф≥зичн≥ ¤кост≥ формуютьс¤ в дитинств≥, п≥дл≥тковому в≥ц≥ та юност≥. —аме у ц≥ пер≥оди житт¤ розвиток особистост≥ в≥дбуваЇтьс¤ найб≥льш ≥нтенсивно, формуютьс¤ найголовн≥ш≥ њњ риси та особливост≥ Ц розумов≥ та ф≥зичн≥ сили, основи св≥тогл¤ду, переконань, моральних почутт≥в, риси характеру, спр¤мован≥сть потреб, ≥нтерес≥в, уподобань тощо. “ому ≥стотн≥ прогалини ≥ недол≥ки у вихованн≥, допущен≥ в ранньому в≥ц≥, л≥кв≥дуватим п≥зн≥ше надзвичайно важко, а ≥нод≥ й неможливо.

ѕроблеми вихованн¤ людини вивчають р≥зн≥ сусп≥льн≥ науки Ц психолог≥¤, ≥стор≥¤, ф≥лософ≥¤ та ≥н. ѕедагог≥ка досл≥джуЇ вихованн¤ ¤к педагог≥чний процес, ¤к систему засоб≥в педагог≥чного управл≥нн¤, ¤к складний комплекс виховних вплив≥в.

4

ѕон¤тт¤ Увихованн¤Ф розум≥ють по-р≥зному. ” широкому розум≥нн≥ Ц це процес формуванн¤ особистост≥, що в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом соц≥альних умов. ќск≥льки д≥йсн≥сть нер≥дко буваЇ суперечливою ≥ конфл≥ктною, то особист≥сть може не т≥льки формуватис¤ п≥д впливом оточенн¤, а й деформуватись п≥д тиском антисоц≥альних ¤вищ чи протисто¤ти њм.

¬ихованн¤ (в широкому педагог≥чному розум≥нн≥) Ц формуванн¤ особистост≥ дитини п≥д впливом д≥¤льност≥ педагог≥чного колективу закладу осв≥ти, ¤ке базуЇтьс¤ на педагог≥чн≥й теор≥њ, передовому педагог≥чному досв≥д≥. ¬ихованн¤ (у вузькому педагог≥чному значенн≥) Ц ц≥леспр¤мована виховна д≥¤льн≥сть педагога дл¤ дос¤гненн¤ конкретноњ мети в колектив≥ учн≥в. ¬ихованн¤ (в гранично вузькому значенн≥) Ц спец≥ально орган≥зований процес, що передбачаЇ формуванн¤ певних ¤костей особистост≥, процес управл≥нн¤ њњ розвитком, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ через взаЇмод≥ю виховател¤ ≥ виховуючого.

Ќац≥ональна ƒоктрина розвитку осв≥ти ставить перед учителем завданн¤ створити дитин≥ умови дл¤ њњ максимального самовизначенн¤ й самовираженн¤. «розум≥ло, що персональний вектор розвитку далеко не кожного учн¤ зб≥гаЇтьс¤ з напр¤мком руху у велику науку, не вс≥м бути ≈нштейнами. јле ≥з задоволенн¤м ≥ користю навчатис¤ здатн≥ ус≥. ƒл¤ цього процес навчанн¤ повинний бути сконструйований з максимальною близьк≥стю до запит≥в ≥ можливостей дитини.

”мовою усп≥ху в розвитку мисленн¤ Ї висока п≥знавальна активн≥сть учн≥в. ≈фективне засвоЇнн¤ знань припускаЇ таку орган≥зац≥ю п≥знавальноњ д≥¤льност≥ учн≥в, при ¤к≥й навчальний матер≥ал стаЇ предметом активних розумових ≥ практичних д≥й кожноњ дитини. ѕошуки метод≥в навчанн¤, що п≥дсилювали б актив≥зуючий вплив на процес навчанн¤, призвод¤ть до п≥двищенн¤ актуальност≥ розвиваючих ≥ проблемних метод≥в, самост≥йноњ роботи, творчих завдань. ѕри цьому психолог≥чно обгрунтованою вигл¤даЇ

5

така орган≥зац≥¤ уроку, за ¤коњ д≥ти вчатьс¤ не за примусом, але за бажанн¤м ≥ внутр≥шн≥ми потребами.

“радиц≥йн≥ уроки дають можлив≥сть дитин≥ активно д≥¤ти усього к≥лька хвилин прот¤гом навчального дн¤, коли, наприклад, вона Ї б≥л¤ дошки. Ћевину частку ≥ншого часу учень у кращому випадку слухаЇ вчител¤, а част≥ше просто оч≥куЇ перерви. ѕасивн≥сть неминуче призводить до втрати ≥нтересу до предмета ≥ до навчанн¤ в ц≥лому, енерг≥¤ знаходить вих≥д у порушенн¤х дисципл≥ни ≥ так дал≥...

6

≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ молодших

школ¤р≥в.

 ожн≥й дитин≥ притаманн≥ самобутн≥ й неповторн≥ риси та ¤кост≥: ≥ндив≥дуальн≥ властивост≥ нервовоњ системи, темперамент, ≥нтереси, зд≥бност≥, особливост≥ мисленн¤, у¤ви, памТ¤т≥, емоц≥й, вольових д≥й, життЇвий досв≥д, активн≥сть, темп роботи, швидк≥сть засвоЇнн¤ навичок тощо. “ому в середин≥ кожноњ в≥ковоњ групи ≥снують ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥, що залежать в≥д природних задатк≥в, умов житт¤ ≥ вихованн¤ дитини.

‘ормуютьс¤ ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥ (психолог≥чн≥ риси, що в≥др≥зн¤ють одну людину в≥д ≥ншоњ) прот¤гом житт¤ людини, в процес≥ њњ д≥¤льност≥ й вихованн¤. јле Ї й вроджен≥ особливост≥, до ¤ких належать типолог≥чн≥ риси вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥, що Ї ф≥з≥олог≥чною основою темперамент≥в.

¬ид≥л¤ють так≥ типи темпераменту: сангв≥н≥к (сильний, вр≥вноважений, рухливий), флегматик (сильний, вр≥вноважений, ≥нертний), меланхол≥к (слабкий, гальм≥вний).

ƒ≥тей ≥з сангв≥н≥чним темпераментом характеризують легка збудлив≥сть почутт≥в, ¤к≥ не дуже м≥цн≥, але в≥дносно ст≥йк≥. ¬они енерг≥йн≥, активн≥, довго не витримують одноман≥тноњ д≥¤льност≥, здеб≥льшого не соромТ¤злив≥, але стриман≥, легко сп≥лкуютьс¤, користуютьс¤ повагою ровесник≥в, не схильн≥ ображатись, беруть участь у громадськ≥й робот≥ класу ≥ школи. «а спри¤тливих умов вихованн¤ ростуть спок≥йними, вм≥ру рухливими, адекватно реагують на зм≥ну обставин, за неспри¤тливих Ц ви¤вл¤ють байдуж≥сть, безв≥дпов≥дальн≥сть, несамокретичн≥сть. ѕравила повед≥нки й ум≥нн¤ ними керуватис¤ засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають. «авд¤ки рухливост≥ швидко п≥ддаютьс¤ ¤к позитивному, так ≥ негативному впливу. Ќа зауваженн¤ дорослих реагують спок≥йно, не опираючись.

7

ƒ≥ти холеричного темпераменту харектеризуютьс¤ легкою збудлив≥стю почутт≥в, силою ≥ ст≥йк≥стю њх у час≥. ѕовед≥нка њх енерг≥йна ≥ р≥зка. ¬они бурхливо реагують на подразники, њм важко переключатис¤ на спок≥йн≥шу справу. ” колектив≥ прагнуть самостверджуватись, любл¤ть орган≥зовувати ≥гри, охоче залучаютьс¤ до р≥зних вид≥в д≥¤льност≥. «а правильних умов вихованн¤ ви¤вл¤ють активн≥сть, наполеглив≥сть у робот≥, за неправельних Ц стають неслухн¤ними, запальними, образливими. ѕокаранн¤, зауваженн¤ дорослих д≥ють на них негативно, збуджують, робл¤ть њх грубими, викликають намаганн¤ вчинити У на злоФ. ” сп≥лкуванн≥ з такими д≥тьми потр≥бно зважати на њхн≥ особливост≥, бути спок≥йним, доброзичливим, але вимогливим ставленн¤м формувати стриман≥сть.

” д≥тей флегматичного темпераменту почутт¤ важко збуджуван≥, проте тривал≥ ≥ ст≥йк≥. ‘легматик пов≥льний, неохоче сп≥лкуЇтьс¤, часто нехтуЇ тим, що вимагаЇ швидкост≥, зайвих рух≥в. ¬≥н уникаЇ доручень, але отримавши њх, виконуЇ бажанн¤, хоч ≥ не посп≥шаючи, дотримуЇтьс¤ пор¤дку, орган≥зованост≥. ”хил¤Їтьс¤ в≥д конфл≥кт≥в, його важко образити, але, вступивши в конфл≥кт, глибоко переживаЇ, хоч зовн≥ не демонструЇ цього. ўоб посилити активн≥сть флегматик≥в, њх сл≥д залучати до ≥гор, спорту. «а спри¤тливих виховних умов вони виростають вдумливими, слухн¤ними, орган≥зованими д≥тьми, ¤к≥ добре сприймають зауваженн¤ дорослих, виправл¤ють помилки; за неспри¤тливих Ц л≥нивими, байдужими, апатичними, пасивними.

ƒ≥ти з меланхол≥чним темпераментом надзвичайно чутлив≥. ѕочутт¤, що легко виникають у них, Ї м≥цними й ст≥йкими у час≥. ¬они соромТ¤злив≥, малоактивн≥, важко пристосовуютьс¤ до нових обставин, в≥дзначаютьс¤ хворобливою вразлив≥стю, швидкою втомлюван≥стю, невпевнен≥стю у своњх силах, поганим настроЇм, острахом перед труднощами. ћеланхол≥ки скаржатьс¤ на ровесник≥в, бо¤тьс¤ образ, часто плачуть, намагаютьс¤ гратис¤ самост≥йно. ѕобоюючись труднощ≥в, будучи невпевненими у своњх силах,

8

вони губл¤тьс¤ при опитуванн≥, виконанн≥ контрольних роб≥т, хоч мають знанн¤. „уйне ставленн¤ учител≥в, батьк≥в до таких школ¤р≥в, п≥дбадьорюванн¤, доброзичлива ≥ своЇчасна допомога спри¤ють створенню життЇрад≥сного настрою, зм≥цнюють волю, прагненн¤ до усп≥ху.

¬ластивост≥ типу нервовоњ системи, ¤к≥ в≥дображаютьс¤ у темперамент≥, позначаютьс¤ на динам≥чн≥й характеристиц≥ ви¤вленн¤ зд≥бностей.

 ожн≥й людин≥ притаманн≥ загальн≥ зд≥бност≥, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ в ус≥х видах д≥¤льност≥ (розумов≥ зд≥бност≥, памТ¤ть, увага) ≥ спец≥альн≥ (музичний слух, творча у¤ва тощо). ƒл¤ усп≥шноњ життЇд≥¤льност≥ важливе оптимальне поЇднанн¤ загальних ≥ спец≥альних зд≥бностей. ћаючи певну залежн≥сть в≥д природи, вони Ї набутими феноменами. ¬изначальними дл¤ њх розвитку Ї умови житт¤, взаЇмини людини з оточуючим середовищем.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ молодших школ¤р≥в та застосуванн¤ њх в навчально-виховному процес≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5556 прочитано)