ѕол≥толог≥¤ > ™вропейський —оюз

- внутр≥шн≥й ринок, що характеризуЇтьс¤ зн¤тт¤м перешкод дл¤ в≥льного перем≥щенн¤ товар≥в, ос≥б, послуг ≥ кап≥тал≥в м≥ж державами-учасниц¤ми;

- заходи, що стосуютьс¤ в'њзду та перем≥щенн¤ на внутр≥шньому ринку;

- сп≥льна пол≥тика в галуз¤х с≥льського господарства та риболовства;

- сп≥льна транспортна пол≥тика;

- встановленн¤ системи, що запоб≥гаЇ порушенн¤м на внутр≥шньому ринку;

- зближенн¤ нац≥ональних законодавств держав-учасниць такою м≥рою, ¤ка необх≥дна дл¤ нормального функц≥онуванн¤ сп≥льного ринку;

- пол≥тика в соц≥альн≥й сфер≥, включаючи д≥¤льн≥сть ™вропейського соц≥ального фонду;

- економ≥чне ≥ соц≥альне Їднанн¤;

- пол≥тика захисту навколишнього середовища;

- п≥двищенн¤ конкурентоспроможност≥ промисловост≥ —оюзу;

- спри¤нн¤ досл≥дженн¤м та технолог≥чному розвитку;

- стимулюванн¤ зусиль по створенню та розвитку транс'Ївропейських комун≥кац≥йних мереж та ≥нфраструктури;

- внесок у дос¤гненн¤ високого р≥вн¤ охорони здоров'¤;

- внесок в осв≥ту, профес≥йне навчанн¤ та розкв≥т культури держав-учасниць;

- пол≥тика сп≥вроб≥тництва у спри¤нн≥ всеб≥чного розвитку держав-учасниць;

- асоц≥ац≥¤ з заморськими крањнами та територ≥¤ми дл¤ розширенн¤ торг≥вл≥ й сп≥льного спри¤нн¤ економ≥чному ≥ соц≥альному розвитку;

- внесок у захист споживач≥в;

- заходи в галуз≥ енергетики, соц≥ального захисту й туризму.

ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќј Ѕ”ƒќ¬ј “ј —“–” “”–ј ™¬–ќ—ќё«”.

≈фективн≥сть д≥¤льност≥ ™— забезпечуЇтьс¤ в≥дпов≥дними його органами. ќрган≥зац≥йна будова ™— базуЇтьс¤ на загальних засадах зах≥дноњ пол≥тичноњ системи, проте њњ конкретн≥ форми суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д нац≥ональних систем. ƒо характерних њњ рис належать:

1. ќб'Їднанн¤ ≥нститут≥в двох тип≥в Ч м≥ждержавних ≥ наднац≥ональних. ќсоби, що вход¤ть до орган≥в першого типу, д≥ють ¤к оф≥ц≥йн≥ представники держав-член≥в. „лени орган≥в ≥ншого типу також призначаютьс¤ кожною державою, проте д≥ють ¤к незалежн≥ особи, що не зв'¤зан≥ будь-¤кими ≥нструкц≥¤ми своњх ур¤д≥в. “акий подв≥йний принцип формуванн¤ особового складу спри¤Ї п≥дтримц≥ балансу м≥ж ≥нтересами окремих держав-член≥в та ≥нтересами —оюзу в ц≥лому.

2. √нучкий розпод≥л компетенц≥й м≥ж органами ™— та нац≥ональними ур¤дами. ћожна окреслити три основних вар≥анти розпод≥лу компетенц≥й: сфери, де зд≥йснюЇтьс¤ сп≥льна пол≥тика ™— (аграрна, торговельна тощо); сфери зм≥шаноњ компетенц≥њ, коли за окрем≥ напр¤ми чи групи питань в≥дпов≥дають органи ™—, а решта лишаЇтьс¤ п≥д кер≥вництвом нац≥ональних ур¤д≥в (рег≥ональна, соц≥альна тощо); сфери, де функц≥њ ™— обмежуютьс¤ координац≥Їю д≥й держав-член≥в та розробкою рекомендац≥й (макроеконом≥чна пол≥тика, пол≥тика в галуз≥ охорони навколишнього середовища тощо).

3. «начна к≥льк≥сть тип≥в р≥шень, ¤к≥ приймаютьс¤ Ч в≥д регламент≥в та директив, що обов'¤зков≥ дл¤ виконанн¤ нац≥ональними ур¤дами ≥ вс≥ма учасниками об'Їднанн¤, до висновк≥в, що мають лише рекомендац≥йний характер.

4. ѕримат права ™— над нац≥ональними законодавствами держав-член≥в у межах, ¤к≥ визначен≥ зм≥стом установчих договор≥в.

ќрган≥зац≥йна структура ™— побудована за принципом под≥лу законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ функц≥й. ƒо основних орган≥в ™— належать:

- ™вропейський парламент

- ™вропейська –ада

- –ада ћ≥н≥стр≥в

- ™вропейська  ом≥с≥¤

- ™вропейський —уд

- ѕалата аудитор≥в

™вропейський парламент Ч представниць кий орган, що обираЇтьс¤ з 1979 р. пр¤мим загальним голосуванн¤м громад¤н ус≥х держав-член≥в ™— один раз на п'¤ть рок≥в. «а кожною державою-членом закр≥плюЇтьс¤ ф≥ксована к≥льк≥сть депутатських м≥сць, в≥дпов≥дно до чисельност≥ населенн¤ крањни.

‘ункц≥њ ™вропарламенту дещо в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д функц≥й нац≥ональних парламент≥в. “ак, ™вропарламент не обираЇ ур¤д. ÷е пов'¤зано з тим, що на р≥вн≥ ™— не ≥снуЇ структури, ¤ка може вважатись ур¤дом у повному розум≥нн≥ цього слова. ѕроте ™вропарламент впливаЇ на формуванн¤ ™вропейськоњ  ом≥с≥њ, оск≥льки √олова (ѕрезидент)  ом≥с≥њ призначаЇтьс¤ ур¤дами держав-член≥в т≥льки п≥сл¤ консультац≥њ з ™вропарламентом.  р≥м того, кандидатури ¤к √олови, так ≥ ≥нших член≥в  ом≥с≥њ, затверджуютьс¤ ™вропарламентом.

ќсновними функц≥¤ми ™вропарламенту Ї: дорадч≥, нагл¤дов≥, прийн¤тт¤ р≥шень, пол≥тичноњ ≥н≥ц≥ативи, демократичного контролю та законодавча. ƒл¤ виконанн¤ цих функц≥й в ™вропарламент≥ створено 19 ком≥тет≥в:

- з ≥ноземних справ та безпеки;

- з с≥льського господарства, риболовства ≥ с≥льського розвитку;

- бюджетний;

- з економ≥чних ≥ ф≥нансових питань та промисловоњ пол≥тики;

- з енергетики, досл≥джень та технолог≥й;

- з зовн≥шн≥х економ≥чних зв'¤зк≥в;

- з законодавчих питань та громад¤нських прав;

- з соц≥альних питань, безроб≥тт¤ та виробничого середовища;

- з питань рег≥ональноњ пол≥тики, рег≥онального плануванн¤ та зв'¤зк≥в на м≥сц¤х;

- з транспорту та туризму;

- з питань навколишнього середовища, здоров'¤ та захисту споживач≥в;

- з культури, молод≥, осв≥ти та засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ;

-з питань розвитку ≥ сп≥вроб≥тництва;

-з громад¤нських свобод та внутр≥шньоњ пол≥тики;

- з контролю за виконанн¤м бюджету;

- з ≥нституц≥ональноњ пол≥тики;

- з процедурних питань, п≥дтвердженн¤ мандат≥в та статусу недоторканост≥;

- з прав ж≥нок;

- з питань петиц≥й.

™вропейська –ада скликаЇтьс¤ щонайменше дв≥ч≥ на р≥к на р≥вн≥ глав держав та ур¤д≥в.  р≥м них, у зас≥данн¤х ™вропейськоњ –ади беруть участь м≥н≥стри закордонних справ, ѕрезидент (√олова) та ¬≥це-президент ™вропейськоњ  ом≥с≥њ. –≥шенн¤ ™вропейськоњ –ади не мають обов'¤зковоњ сили, проте вони дають пол≥тичний ≥мпульс та визначають основн≥ ор≥Їнтири подальшого розвитку —оюзу. «важаючи на високий р≥вень влади, ¤ку мають у своњх крањнах глави держав та ур¤д≥в, ™вропейська –ада стала органом, до ¤кого можуть звернутись –ада ћ≥н≥стр≥в та ™вропейська  ом≥с≥¤ з особливо складних питань, що не вир≥шують с¤ у межах звичайноњ процедури ™—.

–ада ћ≥н≥стр≥в Ї органом прийн¤тт¤ остаточних р≥шень. ” робот≥ –ади ћ≥н≥стр≥в беруть участь представники держав-член≥в на р≥вн≥ м≥н≥стр≥в ур¤д≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д нац≥ональних рад м≥н≥стр≥в, –ада ћ≥н≥стр≥в ™— Ї не виконавчим, а законодавчим органом. –≥шенн¤ –ћ Ї обов'¤зковими. –азом з установчими документами ц≥ р≥шенн¤ утворюють право ™—. –ћ не маЇ пост≥йного складу. ѕрактично ≥снуЇ р¤д –ад, залежно в≥д питань, що розгл¤даютьс¤: –ада ћ≥н≥стр≥в економ≥ки, с≥льського господарства, ф≥нанс≥в, осв≥ти тощо.

ћ≥н≥стри крањн ™— у р≥зний спос≥б п≥дзв≥тн≥ парламентам своњх крањн. ѕроте т≥ р≥шенн¤, ¤к≥ вони приймають у склад≥ –ади ћ≥н≥стр≥в ™—, не можуть бути зм≥нен≥ окремими крањнами. як правило, законодавч≥ акти ™— мають форму постанов ≥ директив. ѕерш≥ Ї обов'¤зковими дл¤ виконанн¤ ≥ стають частиною нац≥ональних законодавств. ƒирективи також Ї обов'¤зковими, але вони лишають за державами право вибору метод≥в виконанн¤.

–≥шенн¤ в –ад≥ ћ≥н≥стр≥в приймаютьс¤ або одностайно, або простою чи квал≥ф≥кованою б≥льш≥стю. ¬ останньому випадку кожна держава-член маЇ к≥льк≥сть голос≥в в≥дпов≥дно до њњ масштаб≥в. ѕри цьому мал≥ держави мають б≥льшу к≥льк≥сть голос≥в, н≥ж вони мали б, виход¤чи з чисельност≥ населенн¤. ѕод≥л голос≥в м≥ж державами-членами ™— зд≥йснено таким чином, щоб зробити неможливим блокуванн¤ р≥шень окремими державами. ƒл¤ блокуванн¤ р≥шенн¤ необх≥дно об'Їднатись к≥льком державам, щоб набрати м≥н≥мум 34 голоси, з загальноњ њх к≥лькост≥ Ч 76.

‘ункц≥њ √олови –ћ виконують по черз≥ упродовж 6 м≥с¤ц≥в м≥н≥стри закордонних справ.

™вропейська  ом≥с≥¤ Ї виконавчим органом ™—. ¬она складаЇтьс¤ з 17 член≥в, незалежних в≥д ур¤д≥в своњх крањн, хоча й призначених ними. ƒо складу  ом≥с≥њ вход¤ть по два представники в≥д великих держав: ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, ≤тал≥њ, ≤спан≥њ та ¬еликобритан≥њ. ≤нш≥ крањни мають по одному представнику.

—клад  ом≥с≥њ розгл¤даЇтьс¤ ≥ ухвалюЇтьс¤ ™вропарламентом, тому кожний ≥з њњ член≥в працюЇ 5-р≥чний терм≥н. як член колективно го органу, кожний член ™  патронуЇ один або к≥лька напр¤м≥в д≥¤льност≥ ™— ≥ очолюЇ в≥дпов≥дний п≥дрозд≥л  ом≥с≥њ, що називаЇтьс¤ √енеральним ƒиректоратом (ƒепартаментом). “аких ƒиректорат≥в 23.

™  виконуЇ три основн≥ функц≥њ.

ћаючи право ≥н≥ц≥ативи, ™  зобов'¤зана подавати пропозиц≥њ щодо нових закон≥в ™—. “ак≥ пропозиц≥њ вона висуваЇ п≥сл¤ активних консультац≥й, але не на грунт≥ ≥нтерес≥в окремих рег≥он≥в чи крањн ™—, а базуючись на власному у¤вленн≥ про доц≥льн≥сть того чи ≥ншого р≥шенн¤ дл¤ дол≥ ™— та його громад¤н. ” своњх ≥н≥ц≥ативах ™  виходить з принципу допом≥жност≥, тобто виступаЇ з законодавчими ≥н≥ц≥ативами т≥льки у тих галуз¤х, де дл¤ ефективних д≥й ™— маЇ кращ≥ можливост≥, н≥ж окрем≥ його члени.

ƒруга функц≥¤ ™  пол¤гаЇ у захист≥ угод ™—, забезпеченн≥ застосуванн¤ державами-члена ми законодавства ™—. ” тих випадках, коли держави-члени порушують або не застосовують закони ™—,  ом≥с≥¤ може вжити в≥дпов≥дн≥ санкц≥њ, включаючи передачу справи до ™вропейського —уду.

™  зд≥йснюЇ контроль за використанн¤м субсид≥й, ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ ур¤дами окремих крањн власним галуз¤м промисловост≥, а також за наданн¤м дозвол≥в на державну допомогу в раз≥, коли це не заборонено законодавством ™—.

“рет¤ функц≥¤ ™  пол¤гаЇ у виконанн≥ обов'¤зк≥в виконавчого органу, ¤кий в≥дпов≥даЇ за практичне вт≥ленн¤ пол≥тики ™— та управл≥нн¤ нею. ƒл¤ цього ™  над≥лена суттЇвими власними повноваженн¤ми ≥ правом прийн¤тт¤ р≥шень у р≥зних галуз¤х пол≥тики, зокрема аграрн≥й, торговельн≥й, транспортн≥й тощо.  р≥м того, ™  керуЇ ф≥нансами ™— Ч бюджетом та роботою р≥зноман≥тних фонд≥в ≥ програм ™—, включаючи й т≥, ¤к≥ стосуютьс¤ допомоги крањнам, що не вход¤ть до —оюзу.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ™вропейський —оюз
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (8703 прочитано)