ѕол≥толог≥¤ > ™вропейський —оюз

™вропейський —уд. ќск≥льки ™— побудовано на основ≥ юридично обов'¤зкових ƒоговор≥в, в≥н суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших м≥жнародних орган≥зац≥й. —татт≥ ƒоговор≥в про ™— ≥ законодавч≥ акти, ¤к≥ грунтуютьс¤ на них, стають частиною нац≥онального права держав-член≥в. ÷е потребуЇ ч≥ткого тлумаченн¤ цих законодавчих акт≥в. ќсновною функц≥Їю ™вропейського —уду ≥ Ї забезпеченн¤ Їдиного тлумаченн¤ законодавства ™— та його примату над нац≥ональними законодавствами у межах юрисдикц≥њ, що встановлена установчими ƒоговорами.

¬≥дпов≥дно до цього ™вропейський —уд розгл¤даЇ та регулюЇ розб≥жност≥ м≥ж державами-членами, м≥ж ними та ™—, ≥нститутами ™—, ™— та ф≥зичними ≥ юридичними особами.  р≥м того, ™вропейський —уд робить висновок щодо м≥жнародних угод та попередн≥х слухань справ, ¤к≥ передан≥ йому нац≥ональними судами (хоч у цьому випадку юрисдикц≥¤ ™вросуду на них не поширюЇтьс¤).

™вросуд Ї вищою ≥нстанц≥Їю. ¬≥н не маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ будь-¤ких засоб≥в примусу. ѕроте, враховуючи його становище та авторитет, держави-члени та ≥нститути ™—, ¤к правило, погоджуютьс¤ з його р≥шенн¤ми.

ѕалата аудитор≥в Ч пор≥вн¤но молодий орган ™—, створений 1975 р. з метою перев≥рки ус≥х доход≥в ≥ витрат ™— та створених ним ≥нститут≥в. ¬она складаЇтьс¤ з 12 член≥в, що обираютьс¤ на ш≥сть рок≥в, ≥ Ї повн≥стю незалежною у своњй д≥¤льност≥.

ќкр≥м перел≥чених ≥нститут≥в, доц≥льно назвати також два консультативних органи, що призначен≥ спри¤ти робот≥ –ади ћ≥н≥стр≥в, ™вропейськ≥й  ом≥с≥њ ≥ ™вропарламенту, а саме:

-  ом≥тет з економ≥ки та соц≥альних питань, до ¤кого вход¤ть представники орган≥зац≥й, що виражають ≥нтереси основних соц≥альних груп Ч найманих роб≥тник≥в, п≥дприЇмц≥в, фермер≥в, ос≥б в≥льних профес≥й тощо;

-  ом≥тет рег≥он≥в, створений в≥дпов≥дно до ћаастрихтського ƒоговору ≥ включаЇ в себе представник≥в рег≥ональних та м≥сцевих установ ≥ орган≥зац≥й.

” межах ™— д≥Ї також ™вропейський ≥нвестиц≥йний банк (™≤Ѕ) Ч кредитна установа, що спри¤Ї реал≥зац≥њ ≥нвестиц≥йних проект≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дають ≥нтересам ≥ завданн¤м ™—.

ƒ≥¤льн≥сть ™вропейського —оюзу заснована на принцип≥, за ¤ким жодна держава-учасниц¤ не може бути примушена до будь-¤ких д≥й без згоди ц≥Їњ держави. якщо р≥шенн¤ ™— приймаютьс¤ б≥льш≥стю, то вони мають декларативний характер. ƒл¤ того щоб р≥шенн¤ мали обов'¤зковий характер, необх≥дно њх схваленн¤ кожною державою.

ѕрийн¤тт¤ р≥шень у ™— маЇ таку посл≥довн≥сть д≥й. ™вропейська  ом≥с≥¤ починаЇ розробку законопроект≥в за своЇю ≥н≥ц≥ативою або на проханн¤ ™вропарламенту чи –ади ћ≥н≥стр≥в. ѕропозиц≥њ ™  надход¤ть до –ади ћ≥н≥стр≥в, а пот≥м передаютьс¤ до ™вропарламенту, де розгл¤даютьс¤ в≥дпов≥дним ком≥тетом.

 ом≥тетом ™вропарламенту до проект≥в внос¤тьс¤ поправки, ≥ вони проход¤ть попереднЇ обговоренн¤ перед тим, ¤к њх буде винесено на чергове зас≥данн¤ ™вропарламенту у —трасбурз≥. ќдночасно проекти передаютьс¤ до  ом≥тету з економ≥ки та соц≥альних питань.

¬исновки ™вропарламенту ≥  ом≥тету з економ≥ки та соц≥альних питань надход¤ть до ™ , ¤ка з њх урахуванн¤м вносить проект до –ади ћ≥н≥стр≥в ≥ ™вропарламенту на друге читанн¤. ѕропозиц≥њ знову розгл¤даютьс¤ на р≥вн≥ ком≥тет≥в, голосуютьс¤ на щом≥с¤чн≥й пленарн≥й сес≥њ ™вропарламенту ≥ повертаютьс¤ до –ади ћ≥н≥стр≥в, ¤ка приймаЇ остаточне р≥шенн¤.

ƒл¤ того щоб забезпечити роботу ™  у т≥сному контакт≥ з ур¤дами держав-член≥в ™—, њй п≥дпор¤дкован≥ ком≥тети, до складу ¤ких вход¤ть представники ур¤д≥в. ÷е ком≥тети трьох вид≥в: консультативн≥, адм≥н≥стративн≥ та регулююч≥.

 онсультативний ком≥тет доводить до ™  точку зору представник≥в держав-член≥в на питанн¤, що розгл¤даЇтьс¤. Ќезважаючи на те, що ™  повинна всеб≥чно розгл¤нути зауваженн¤ консультативного ком≥тету, вони не обмежують њњ при прийн¤тт≥ р≥шенн¤ ≥ тому консультативний ком≥тет не може безпосередньо вплинути на результати розгл¤ду питанн¤ в ™ . ѕроцедуру консультативного ком≥тету використовують в основному при розгл¤д≥ заход≥в, що стосуютьс¤ формуванн¤ внутр≥шнього ринку.

јдм≥н≥стративн≥ ком≥тети створен≥ дл¤ вир≥шенн¤ проблем аграрного ринку.  ожний такий ком≥тет розгл¤даЇ питанн¤ в≥дпов≥дноњ категор≥њ продукт≥в. ѕроцедура пол¤гаЇ в тому, що та пропозиц≥¤, ¤к≥й ™  передбачаЇ надати правовий статус, подаЇтьс¤ на розгл¤д в≥дпов≥дного адм≥н≥стративного ком≥тету. ќстанн≥й приймаЇ р≥шенн¤ квал≥ф≥кованою б≥льш≥стю, причому вагом≥сть кожного голосу така ж, ¤к у –ад≥ ћ≥н≥стр≥в.

≤ в цьому випадку ™  приймаЇ р≥шенн¤ незалежно в≥д висновк≥в ком≥тету Ч враховуючи њх,  ом≥с≥¤ лишаЇтьс¤ абсолютно в≥льною у вибор≥. ѕроте, ¤кщо висновки ком≥тету ≥ ™  не зб≥гаютьс¤ , справа передаЇтьс¤ до –ади ћ≥н≥стр≥в, ¤ка може перегл¤нути р≥шенн¤ ™  прот¤гом м≥с¤ц¤. якщо ж р≥шенн¤ ™  сп≥впадаЇ з висновками ком≥тету або ж останн≥й не зм≥г визначитись (не набрав квал≥ф≥кованоњ б≥льшост≥ голос≥в н≥ УзаФ, н≥ УпротиФ), то р≥шенн¤  ом≥с≥њ Ї остаточним ≥ не п≥дл¤гаЇ оскарженню у –ад≥.

–егулююч≥ ком≥тети працюють на тих же засадах, що ≥ адм≥н≥стративн≥, але в ≥нших галуз¤х. ÷е питанн¤ розробки сп≥льних митних тариф≥в, Їдиних стандарт≥в на продовольч≥ товари, ветеринарний контроль, законодавство щодо охорони навколишнього середовища тощо. ” регулюючого ком≥тету б≥льш широке коло питань, ¤к≥ можуть бути оскаржен≥ в –ад≥ ћ≥н≥стр≥в. якщо заходи, що плануютьс¤ ™ , суперечать думц≥ ком≥тету або ¤кщо ком≥тет не визначив свою позиц≥ю,  ом≥с≥¤ виходить до –ади ћ≥н≥стр≥в з≥ своњми пропозиц≥¤ми. ” цьому випадку –ада приймаЇ р≥шенн¤ квал≥ф≥кованою б≥льш≥стю.

якщо р≥шенн¤ не вдаЇтьс¤ прийн¤ти прот¤гом в≥дпов≥дно визначеного терм≥ну п≥сл¤ надходженн¤ матер≥ал≥в (¤к правило Ч три м≥с¤ц≥),  ом≥с≥¤ приймаЇ р≥шенн¤ на св≥й розсуд. ¬ин¤тком Ї т≥ випадки, коли –ада ћ≥н≥стр≥в ч≥тко висловила своЇ ставленн¤ та в≥дхилила пропозиц≥њ ™  простою б≥льш≥стю. ” таких випадках ™  не може приймати р≥шенн¤ з цього питанн¤, а повинна надати нову пропозиц≥ю.

≤снуЇ також спец≥альна процедура прийн¤тт¤ р≥шень при розгл¤д≥ заход≥в торговельноњ пол≥тики. ÷¤ процедура дозвол¤Ї ™  приймати р≥шенн¤ пр¤моњ д≥њ п≥сл¤ того, ¤к вона була ознайомлена з висновками консультативного ком≥тету. ѕроте ц≥ р≥шенн¤ мають бути схвален≥ –адою ћ≥н≥стр≥в у трим≥с¤чний терм≥н. ” протилежному випадку вони анулюютьс¤.

як бачимо, ≥снуюча в ™— процедура п≥дготовки та прийн¤тт¤ р≥шень Ї складною, проте закладений у н≥й механ≥зм перев≥рок та противаг забезпечуЇ демократичн≥сть процесу, грунтуючись на в≥дкрит≥й дискус≥њ, консультац≥¤х та консенсус≥.

ћќ∆Ћ»¬ќ—“≤ ¬» ќ–»—“јЌЌя ƒќ—¬≤ƒ” ™¬–ќѕ≈…—№ ќѓ ≤Ќ“≈√–ј÷≤ѓ ”  –јѓЌј’ —Ќƒ

«араз у наукових ≥ пол≥тичних колах, у державних ≥нститутах ”крањни та ≥нших крањн —Ќƒ широко розповсюджен≥ не т≥льки позитивн≥ оц≥нки результат≥в 50-р≥чного розвитку Ївропейськоњ ≥нтеграц≥њ, але й заклики до перенесенн¤ њњ досв≥ду на в≥тчизн¤ний грунт. –азом з тим багато спец≥ал≥ст≥в-м≥жнародник≥в досить скептично оц≥нюють зд≥йсненн¤ под≥бних проект≥в, вважаючи, що дл¤ цього потр≥бн≥ ц≥лком об'Їктивн≥ передумови, а головне Ч потр≥бен час.

ѕаризький догов≥р 1951 р. про ™ќ¬— готувавс¤ майже р≥к. –имськ≥ договори 1957 р., що заснували У—п≥льний ринокФ ≥ ™вроатом, Ч два роки, ™™ј 1986 р., що м≥стив програму створенн¤ Їдиного внутр≥шнього ринку в ™—, Ч близько чотирьох рок≥в, ћаастрихтський догов≥р про перетворенн¤ ™— в економ≥чний, валютний ≥ пол≥тичний союз Ч майже три роки. ¬загал≥ ж процес зах≥дноЇвропейськоњ ≥нтеграц≥њ триваЇ п'¤те дес¤тир≥чч¤, а завершить с¤ на початку третього тис¤чол≥тт¤ нашоњ ери.

—Ќƒ ж ≥снуЇ т≥льки ш≥сть рок≥в. “ому категоричн≥ висновки про життЇв≥сть —Ќƒ у¤вл¤ютьс¤ скоросп≥лими ≥ поверховими. ѕроте ≥снуЇ питанн¤, чи придатний у принцип≥ досв≥д ™вропейського —оюзу дл¤ —Ќƒ, чи п≥ддаЇтьс¤ в≥н перенесенню на наш≥ умови з насл≥дками далекого ≥ недавнього комун≥стичного минулого?

” «ах≥дн≥й ™вроп≥ нац≥ональн≥ держави давно сформован≥. ¬они пережили трагед≥њ двох св≥тових в≥йн, обрали шл¤х подоланн¤ нац≥онал≥стичноњ ≥деолог≥њ ≥ силовоњ пол≥тики.  рањни «ах≥дноњ ™вропи стали на шл¤х буд≥вництва нового ≥нтеграц≥йного типу м≥ждержавного сп≥вроб≥тництва. Ќа територ≥њ ж колишнього —–—– на роди, що накопичили негативний досв≥д ≥снуванн¤ в централ≥зованих ≥мпер≥¤х Ч царськ≥й та рад¤нськ≥й Ч зробили виб≥р на користь створенн¤ незалежних держав. «розум≥ло, що становленн¤ нових держав в≥дбуватиметьс¤ не один р≥к, зумовлюючи у цей пер≥од переважанн¤ в≥дцентрових тенденц≥й на територ≥њ колишнього —оюзу над доцентровими.

” «ах≥дн≥й ™вроп≥ на шл¤х ≥нтеграц≥њ вийшли крањни з в≥ковими традиц≥¤ми ринковоњ економ≥ки, в ¤к≥й ≥з зростаючою силою д≥¤ла тенденц≥¤ до м≥ждержавноњ кооперац≥њ виробництва. „ленами ж —Ќƒ Ї крањни, в ¤ких триваЇ процес руйнуванн¤ староњ системи державноњ надцентрал≥зованоњ командноњ економ≥ки, а перех≥д до ринкового господарства лише розпочавс¤.

 р≥м перел≥чених в≥дм≥нностей, ¤к≥ обумовлен≥ попередн≥м ≥сторичним розвитком ≥ можуть бути визначен≥ ¤к системн≥, Ї ще одна суттЇва розб≥жн≥сть, що маЇ геопол≥тичний характер.  онсол≥дац≥њ зах≥дноЇвропейських крањн значною м≥рою спри¤ли обставини Ухолодноњ в≥йниФ. —ьогодн≥ св≥т уже не б≥пол¤рний, ≥ фактор загальноњ зовн≥шньоњ загрози, ¤ка п≥дштовхувала б учасник≥в —Ќƒ до об'Їднанн¤, майже зник. Ќатом≥сть ≥снуЇ певна загроза њх незалежност≥ всередин≥ —п≥вдружност≥, ≥ перш за все через незжит≥ ще ≥мперськ≥ амб≥ц≥њ в –ос≥њ.

¬ загальному досв≥д≥ ™— Ї специф≥чне ≥ ун≥версальне Ч дв≥ складов≥, ¤к≥ можна ви¤вити ≥ проанал≥зувати на р≥зних р≥вн¤х:

- у загальн≥й концепц≥њ, стратег≥њ та ≥нституц≥йн≥й модел≥ ™вропейського —оюзу;

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ™вропейський —оюз
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (8703 прочитано)