ѕол≥толог≥¤ > ™вропейський —оюз

- в конкретних напр¤мках його практичноњ пол≥тики;

- в д≥¤льност≥ ф≥рм, банк≥в та ≥нших об'Їкт≥в господарюванн¤ в умовах Їдиного ринку ™— з елементами наднац≥онального регулюванн¤ економ≥ки.

« точки зору далекоњ перспективи найб≥льший ефект могло б дати переосмисленн¤ (в≥дпов≥дно до умов —Ќƒ) ≥ використанн¤ концепц≥њ, стратег≥њ та ≥нституц≥йноњ модел≥ ™—. ѕри цьому ™вропейський —оюз викликаЇ практичний ≥нтерес не ст≥льки ¤к ≥нтеграц≥йне об'Їднанн¤, а швидше ¤к зразок нового типу м≥ждержавного сп≥вроб≥тництва. “акий п≥дх≥д дозвол¤Ї виокремити ун≥версальн≥сть ≥ в принципах, на ¤ких базуЇтьс¤ ™—, ≥ в стратег≥њ його розвитку, ≥ в його орган≥зац≥йному устроњ.

ўодо стратег≥њ ™—, то де¤к≥ њњ найважлив≥ш≥ елементи прийн¤тн≥ дл¤ будь-¤кого об'Їднанн¤ держав. ƒо них треба в≥днести:

- пр≥оритет загальних довгострокових ≥нтерес≥в над розходженн¤ми ≥ протир≥чч¤ми нац≥ональних ≥нтерес≥в;

- погл¤д на конфл≥кти ≥ кризи в ™— ¤к на одну з фаз розвитку, ¤ка маЇ спонукати учасник≥в до переоц≥нки накопиченого досв≥ду ≥ пошуку нових р≥шень;

- прихильн≥сть принципу поступовост≥ ≥ поетапност≥ просуванн¤ вперед з ч≥тким визначенн¤м пр≥оритетних завдань, ¤к≥ належить вир≥шити на черговому етап≥ розвитку;

- ¤скраво виражений прагматизм у визначенн≥ першочергових завдань, у вибор≥ пр≥оритетних напр¤мк≥в ≥ засоб≥в розвитку, що дозвол¤ють гнучко реагувати на нову ситуац≥ю, зм≥нюючи курс, в≥дкладаючи вир≥шенн¤ одних питань ≥ висуваючи на перший план ≥нш≥.

«астосуванн¤ цих принцип≥в у —Ќƒ наштовхуЇтьс¤, з одного боку, на вкрай нестаб≥льну загальну ситуац≥ю, а зв≥дси ≥ невизначен≥сть перспектив —п≥вдружност≥, а з другого Ч на гострий деф≥цит пол≥тичноњ культури в посттотал≥тарному сусп≥льств≥. ѕодоланн¤ њх потребуЇ тривалого часу.

”н≥версальне значенн¤ маЇ ≥ р¤д конкретних ознак ≥нституц≥йноњ модел≥ ™—. ÷е, передус≥м, безперервн≥сть переговорного процесу, ¤ка вкрай необх≥дна в умовах тривалоњ кризово-конфл≥кт ноњ ситуац≥њ, що характерна дл¤ —Ќƒ. ÷е й система п≥дготовки ≥ прийн¤тт¤ р≥шень, ¤ка забезпечуЇ, ¤к правило, високий ступ≥нь опрацюванн¤ документ≥в, що приймаютьс¤, включаючи пол≥тичне ≥ економ≥чне обгрунтуванн¤, зак≥нчену юридичну форму, ч≥тке визначенн¤ завдань, засоб≥в ≥ бажаних результат≥в. ÷е також гнучкий диференц≥йований п≥дх≥д до визначенн¤ оптимального ступен¤ ≥нтеграц≥њ в окремих галуз¤х внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики Ч в≥д регул¤рного обм≥ну ≥нформац≥Їю ≥ координац≥њ д≥й до гармон≥зац≥њ та ун≥ф≥кац≥њ пол≥тики держав-член≥в ™—. ѕод≥бний п≥дх≥д необх≥дний ≥ в —Ќƒ, що сл≥д було б заф≥ксувати в документах —п≥вдружност≥, конкретизувавши меж≥ ≥ форми сп≥вроб≥тництва в окремих сферах д≥¤льност≥. ≤, нарешт≥, досв≥д ≥нтеграц≥йних ≥нститут≥в у «ах≥дн≥й ™вроп≥ дов≥в важлив≥сть ≥ практичну можлив≥сть дотриманн¤ балансу м≥ж правами ≥ обов'¤зками крањн-учасниць, сполученн¤ принципу добров≥льност≥ з жорсткою догов≥рною дисципл≥ною.

ўо стосуЇтьс¤ конкретноњ ≥нституц≥йноњ структури ™—, то дл¤ —Ќƒ при створенн≥ його власних ≥нститут≥в придатн≥ лише окрем≥ њњ частини.

÷е передус≥м –ада глав держав (президент≥в) —п≥вдружност≥, аналог≥чна ™вропейськ≥й –ад≥ ™—, незам≥нна роль ¤коњ особливо наочно ви¤вл¤лась в кризов≥ чи перех≥дн≥ пер≥оди ≥стор≥њ зах≥дноЇвропейськоњ ≥нтеграц≥њ. ¬ умовах конфл≥кт≥в, що не припин¤ютьс¤, ≥ загальноњ нестаб≥льност≥ на територ≥њ колишнього —оюзу функц≥онуванн¤ в —п≥вдружност≥ под≥бноњ –ади Уна вищому р≥вн≥Ф Ї доц≥льним ≥ необх≥дним. ѕроте њњ д≥¤льн≥сть поки що не упор¤дкована ≥ переповнена суттЇвими вадами. ѕоглиблене вивченн¤ 20-р≥чного досв≥ду роботи ™вропейськоњ –ади ™— може принести дл¤ —Ќƒ безперечну користь, що засв≥дчив приклад останн≥х, березневого та жовтневого , сам≥т≥в 1997 р.

≤нша аналог≥чна пара ≥нститут≥в Ч –ада ћ≥н≥стр≥в ™— та наради м≥н≥стр≥в крањн —п≥вдружност≥. «агальним Ї те, що зустр≥чаютьс¤ ≥ приймають р≥шенн¤ м≥н≥стри, ¤к≥ в≥дпов≥дають за певну галузь пол≥тики ур¤д≥в (промислов≥сть, ф≥нанси, зовн≥шн¤ торг≥вл¤, осв≥та ≥ т. ≥н.). —творенн¤ такого ≥нституту в ™— було передбачено основоположними договорами, його д≥¤льн≥сть суворо регламентована ≥ маЇ регул¤рний характер. ” —Ќƒ, навпаки, наради галузевих м≥н≥стр≥в ще менше упор¤дкован≥, н≥ж робота –ади глав держав.

ўе одним ≥нститутом, що викликаЇ ≥нтерес дл¤ —Ќƒ, Ї ™вропейський суд. ƒалеко не вс≥ його функц≥њ ≥ форми д≥¤льност≥ можуть знайти практичне застосуванн¤ у —Ќƒ, оск≥льки йому надан≥ риси, з одного боку, наднац≥онального органу, а з другого Ч конституц≥йного суду. ƒл¤ —Ќƒ н≥ те н≥ ≥нше поки що неприйн¤тне. јле де¤к≥ елементи орган≥зац≥њ ≥ практичного досв≥ду ™вропейського суду можуть бути використан≥ в систем≥ арб≥тражу Ч ≈коном≥чного суду, що створюЇтьс¤ —п≥вдружн≥стю, у функц≥њ ¤кого входило б регулюванн¤ суперечок ¤к м≥ж державами, так ≥ м≥ж њхн≥ми п≥дприЇмствами ≥ громад¤нами. Ќеобх≥дний також орган, над≥лений правом давати юридичну оц≥нку р≥шенн¤м чи д≥¤м держав-член≥в, а також р≥шенн¤м –ади глав держав чи наради м≥н≥стр≥в з точки зору њх в≥дпов≥дност≥ договорам та ≥ншим актам —п≥вдружност≥.

Ќарешт≥, ≥нституц≥йний досв≥д ™— Ї неаби¤ким аргументом на користь створенн¤ в —Ќƒ пост≥йно д≥ючого робочого апарату, ¤кий готував би зас≥данн¤ –ади глав держав ≥ нарад м≥н≥стр≥в, а також виконував функц≥ю центру документац≥њ та ≥нформац≥њ —п≥вдружност≥. «розум≥ло, не може бути й мови про коп≥юванн¤  ом≥с≥њ ™—, але в орган≥зац≥њ ≥ техн≥ц≥ њњ роботи можна знайти багато корисного. ќчолювати робочий апарат м≥г би пост≥йно д≥ючий орган, що складатиметьс¤ з представник≥в держав-член≥в —п≥вдружност≥. ¬ ™— под≥бний орган, що вт≥люЇ в соб≥ м≥ждержавний початок, Ї свого роду контрбалансом  ом≥с≥њ, що уособлюЇ ≥дею наднац≥ональност≥. ¬ —Ќƒ такого протиставленн¤ немаЇ, ≥ названий орган м≥г би об'Їднати в соб≥ обидв≥ ≥дењ Ч представництво ≥нтерес≥в держав-член≥в ≥ кер≥вництво робочим апаратом —Ќƒ.

ѕроте треба тверезо оц≥нювати ≥ перешкоди. ќсновна складн≥сть пол¤гаЇ не в тому, щоб усв≥домити досв≥д ™—, а у тому, ¤к з найб≥льшою ефективн≥стю скористатис¤ ним на практиц≥. ѕри цьому належить враховувати р¤д обставин.

ѕо-перше, ус≥ крањни, ¤к≥ нин≥ вход¤ть у —Ќƒ, перебувають у стан≥ економ≥чноњ, соц≥альноњ та пол≥тичноњ нестаб≥льност≥. “ака ситуац≥¤ робить малоперспективною ор≥Їнтац≥ю на довгостроковий та всеос¤жний догов≥р, ¤кий п≥дписано в ћаастрихт≥. “им паче, що досв≥д ™— св≥дчить про недоц≥льн≥сть ≥нтеграц≥йних процес≥в у кризових ситуац≥¤х. “ак, економ≥чна криза 1974-1975 рок≥в була глибшою й зат¤жн≥шою саме у ≥нтеграц≥йн≥й зон≥.

ѕо-друге, вже зараз досить пом≥тна ≥, мабуть, буде посилюватис¤ тенденц≥¤ до диференц≥ац≥њ пол≥тичного ≥ соц≥ально-економ≥чного уклад≥в нових держав. “ому становленн¤ —Ќƒ у будь-¤к≥й форм≥, що нагадуЇ ™—, буде ускладнене не ст≥льки можливост¤ми зб≥льшенн¤ розриву в р≥вн¤х економ≥чного розвитку, ск≥льки зростаючими розходженн¤ми у напр¤мах та темпах сусп≥льних перетворень Ч переходу до ринковоњ економ≥ки, демократизац≥њ пол≥тичноњ системи, дотримуванн¤ прав людини на шл¤ху до громад¤нського сусп≥льства тощо. ÷е ще б≥льше ускладнюЇ розробку погодженоњ стратег≥њ розвитку —Ќƒ, ¤ку не прийн¤то на березневому (1997 р.) сам≥т≥, та створенн¤ на њњ основ≥ в≥дпов≥дноњ догов≥рно-правовоњ бази.

ѕо-третЇ, ви¤вилас¤ ≥ така специф≥чна перешкода, ¤к ≥мперський синдром в –ос≥њ та пов'¤заний з цим Уантирос≥йський синдромФ в ≥нших крањнах —Ќƒ. ћайже в ус≥х нових державах пом≥тна певна стриман≥сть щодо –ос≥њ, ¤ка п≥д≥гр≥ваЇтьс¤ м≥сцевими нац≥онал≥стичними колами, ¤к≥ вбачають у н≥й спадкоЇмицю ≥мпер≥њ та посилаютьс¤ на те, що за своњми розм≥рами ≥ своЇю потужн≥стю –ос≥йська ‘едерац≥¤ перевершуЇ вс≥ ≥нш≥ держави, разом уз¤т≥. ќптимальним же може бути т≥льки шл¤х буд≥вництва —Ќƒ на основ≥ ур≥вноваженн¤ (консенсусу) ≥нтерес≥в держав —п≥вдружност≥.

Ѕеручи до уваги перел≥чен≥ фактори, сл≥д визнати: песим≥стичн≥ або принаймн≥ скептичн≥ оц≥нки перспектив —Ќƒ та можливостей використанн¤ зах≥дноЇвропейського досв≥ду спираютьс¤ на переконлив≥ аргументи. ѕроте було б помилкою абсолютизувати њх. Ѕ≥льш вагомою у¤вл¤Їтьс¤ позиц≥¤ застережливого оптим≥зму. ѕри ус≥х особливост¤х кожного з партнер≥в по —Ќƒ важко у¤вити ≥нший вар≥ант формуванн¤ новоњ культури взаЇмов≥дносин, кр≥м того, котрий перев≥рила на практиц≥ «ах≥дна ™вропа, одним ≥з найважлив≥ших аспект≥в ¤коњ Ї пошук оптимального сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж державним суверен≥тетом та догов≥рними зобов'¤занн¤ми.

¬»—Ќќ¬ќ .

јнал≥з н≥бито достатньо переконливо св≥дчить про те, що досв≥д ™вропейського сусп≥льства в багатьох в≥дношенн¤х повчальний, ун≥версальний ≥ може бути використаний в специф≥чних умовах —п≥вдружност≥ пострад¤нських крањн. јле це матер≥ал, ¤кий вимагаЇ селекц≥њ та переробки. ѕартнерам по —п≥вдружност≥ необх≥дна власна концепц≥¤ —Ќƒ, ¤ка визначала б загальн≥ довгостроков≥ його ц≥л≥, стратег≥ю розвитку, принципи та методи сп≥вроб≥тництва, механ≥зми прийн¤тт¤ та реал≥зац≥њ р≥шень. —уттЇво важливим дл¤ такоњ концепц≥њ Ї виб≥р ≥нституц≥йноњ модел≥ —Ќƒ, ¤ка забезпечувала б баланс впливу ус≥х учасник≥в —п≥вдружност≥ на прийн¤т≥ р≥шенн¤.

ѕри цьому Їдино реал≥стичною у¤вл¤Їтьс¤ стратег≥¤ поступового та обачливого просуванн¤, що найб≥льш вдало реал≥зована у ƒоговор≥ про ≈коном≥чний союз. ѕри вс≥х його недол≥ках в≥н Ї найзм≥стовн≥шим документом з тих, ¤к≥ прийн¤т≥ за весь час ≥снуванн¤ —Ќƒ. ¬≥н визначаЇ стратег≥ю, а њњ не можна зм≥нювати щоп≥вроку. ѓњ центральна ≥де¤ Ч поетапн≥сть руху, в≥д простих форм ≥нтеграц≥њ до складних, в≥д окремих сфер сп≥вроб≥тництва до створенн¤ ≥нтегрованоњ господарськоњ системи. ‘актично даний догов≥р Ч це рамочний документ, ¤кий визначаЇ загальн≥ ор≥Їнтири та залишаЇ прост≥р дл¤ маневру, вибору конкретного напр¤му та форм ≥нтеграц≥њ.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ™вропейський —оюз
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (8703 прочитано)