ѕол≥толог≥¤ > ѕроблема взаЇмов≥дношенн¤ пол≥тики та економ≥ки, ф≥лософський аспект

якост≥ державност≥ можна знайти вже у ранн≥х ви¤вленн¤х соц≥альност≥. јле ¤к самост≥йний феномен держава конституюЇтьс¤ т≥льки тод≥, коли суперечн≥сть м≥ж ≥ндив≥дом ≥ сусп≥льством уже може бути з'¤сована ¤к основна соц≥альна суперечн≥сть (дл¤ цього потр≥бен досить високий ступ≥нь розвитку ¤к сусп≥льства, так ≥ ≥ндив≥да). —тановленн¤ державност≥ зак≥нчуЇтьс¤ в≥докремленн¤м держави в≥д сусп≥льства (в≥д ≥ндив≥да також) в рол≥ самост≥йного суб'Їкта.

Ќа початку зд≥йснюЇтьс¤ в≥дособленн¤ держави в≥д сусп≥льства, накреслюЇтьс¤ т≥льки њњ сутн≥сть. ƒержава ще залишаЇтьс¤ "р≥ччю в соб≥" ≥ в≥дноситьс¤ до сусп≥льства ¤к частина до ц≥лого.

ѕодальший розвиток державност≥ пов'¤заний з народженн¤м бюрократ≥њ. ” внутр≥шн≥й структур≥ держави поступово утворюЇтьс¤ особливий соц≥альний прошарок (група), ¤кий безпосередньо зд≥йснюЇ державн≥ функц≥њ, св≥тську пол≥тику. ÷ей прошарок перебуваЇ в особливих стосунках не т≥льки з сусп≥льством ¤к ц≥лим, а й з ус≥ма ≥ншими соц≥альними групами. “аким чином, держава конституюЇтьс¤ не т≥льки в певну частину сусп≥льства, а й ¤к пров≥дна група сусп≥льства. ¬ такому раз≥ держава вже не Ї "р≥ч в соб≥", а виступаЇ ¤к "р≥ч дл¤ себе". —утн≥сть держави у цьому випадку ви¤вл¤Їтьс¤ вже досить виразно, але ще не розкриваЇтьс¤ ¤к рух суперечност≥ м≥ж ≥ндив≥дом ≥ сусп≥льством.

ѕ≥зн≥ше розвиток державност≥ пов'¤заний ≥з встановленн¤м сусп≥льного контролю над бюрократ≥Їю. ¬ ход≥ боротьби з всевладд¤м бюрократ≥њ в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ нац≥њ. ÷ей суперечливий процес зд≥йснюЇ подв≥йний вплив ¤к на становище ≥ндив≥да, так ≥ на становище сусп≥льства.

« одного боку, ≥ндив≥д тут утверджуЇтьс¤ ¤к ц≥лком самост≥йний ≥ в≥льний суб'Їкт. « ≥ншого, встановлюючи контроль над бюрократ≥Їю, в≥н маЇ визнати себе частиною певноњ ц≥л≥сност≥, що складаЇтьс¤ з таких ¤к в≥н ≥ндив≥д≥в, та обмежити свою свободу на користь ц≥Їњ ц≥л≥сност≥. ¬≥дбуваЇтьс¤ своЇр≥дне "подвоЇнн¤" функц≥й ≥ндив≥да: в≥н одночасно постаЇ приватною особою ≥ громад¤нином. ¬≥дпов≥дн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ ≥ всередин≥ сусп≥льства. « одного боку, в≥дбуваЇтьс¤ об'Їднанн¤ зовс≥м самост≥йних ≥ндив≥д≥в-атом≥в, пов'¤заних м≥ж собою лише в≥дношенн¤м до держави. « ≥ншого Ч держава стимулюЇ народженн¤ нац≥њ ≥ сама "поширюЇтьс¤" в≥д прошарку бюрократ≥њ до масштаб≥в усього сусп≥льства. —усп≥льство також начебто подвоюЇтьс¤, розпадаючись на громад¤нське сусп≥льство ≥ пол≥тичну державу.

ƒержава-нац≥¤ Ч найвищий щабель розвитку державност≥, ¤вище 'дл¤ ≥нших". “≥льки держава-нац≥¤ може виступати ¤к повне ≥ адекватне вт≥ленн¤ сутност≥ держави, оск≥льки вона максимально в≥докремлена в≥д сусп≥льства. ¬она сп≥вв≥дноситьс¤ з сусп≥льством до останнього не ¤к частина з ц≥лим ≥ не ¤к особлива частина з ц≥лим, а ¤к ц≥ле з ц≥лим.

ƒержава-нац≥¤ Ч це в≥дпов≥дний руб≥ж, де держава заперечуЇ сама себе, бо к≥нцеве в≥докремленн¤ њњ в≥д сусп≥льства в цьому раз≥ в≥дбуваЇтьс¤ в тотожност≥ з ним. ќбриси держави ¤к самост≥йного суб'Їкта пов≥льно розмиваютьс¤, ≥ держава-нац≥¤ набуваЇ в≥дпов≥дноњ форми, при цьому в≥дбуваЇтьс¤ рух суперечност≥ м≥ж ≥ндив≥дом ≥ сусп≥льством.

як≥ ж властивост≥ вид≥л¤ють державу з-пом≥ж ≥нших орган≥зац≥й ≥ об'Їднань у сусп≥льств≥, робл¤ть њњ основою вс≥Їњ пол≥тичноњ системи? ѕо-перше, суверен≥тет держави. “≥льки держава виступаЇ ¤к ун≥версальна, всеохоплююча орган≥зац≥¤, поширюЇ своњ д≥њ на всю територ≥ю крањни ≥ вс≥х громад¤н, отже, вона "оф≥ц≥йно представл¤Ї сусп≥льство" всередин≥ ≥ за межами крањни. “≥льки держава маЇ право видавати закони, зд≥йснювати правосудд¤. ѕо-друге, держава уособлюЇ публ≥чну владу ≥ п≥дпор¤дковуЇ соб≥ вс≥ ви¤вленн¤ ≥нших сусп≥льних властей. ¬она застосовуЇ владн≥ методи, а в раз≥ необх≥дност≥ ≥ примус. ѕо-третЇ, держава за допомогою права регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини ≥ своњм вел≥нн¤м надаЇ ѓм загальнообов'¤зкового зм≥сту. ѕо-четверте, держава завд¤ки на¤вност≥ спец≥ального профес≥йного апарату виконуЇ основний обс¤г управл≥нн¤ справами сусп≥льства ≥ розпор¤джаЇтьс¤ його людськими, матер≥альними ≥ природними ресурсами.

¬≥дпов≥дно до свого призначенн¤ держава виконуЇ певн≥ функц≥њ Ч внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥. ¬нутр≥шн≥ми прийн¤то вважати господарсько-орган≥зац≥йну, управл≥нську, соц≥альну, нац≥онально-≥нтегративну, демограф≥чну, осв≥т¤нську, культурно-виховну, еколог≥чну, правоохоронну функц≥њ. ƒо основних зовн≥шн≥х функц≥й держави сл≥д в≥днести дипломатичну (встановленн¤ широких сталих економ≥чних, пол≥тичних, культурних та ≥нших зв'¤зк≥в з ≥ншими державами) ≥ оборонну.

‘ункц≥онуванн¤ держави у внутр≥шньопол≥тичному ≥ зовн≥шньопол≥тичному простор≥ набуваЇ особливого значенн¤, оск≥льки без цього пол≥тичного ≥нституту неможлив≥ нац≥ональна ≥дентиф≥кац≥¤ ≥ самовизначенн¤. ¬ такому раз≥ функц≥њ держави покликан≥ "захистити" в≥льний розвиток нац≥њ ¤к складовоњ св≥тового сп≥втовариства.

Ќац≥ональна держава завжди Ч б≥льшою чи меншою м≥рою Ч Ї виразником загальноњ вол≥ своњх громад¤н. якщо ц¤ "загальна вол¤" торкаЇтьс¤ т≥льки кола питань, ¤к≥ мають справд≥ загальногромад¤нський ≥нтерес (захист крањни в≥д зовн≥шньоњ загрози, п≥дтримка стаб≥льного економ≥чного розвитку тощо), ≥ в той же час забезпечуЇ в≥льне вир≥шенн¤ громад¤нами њхн≥х приватних проблем, то перед нами, з одного боку, демократична держава, а з ≥ншого Ч громад¤нське сусп≥льство. якщо ж держава поширюЇ свою волю на вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥ людини ≥ р≥зко обмежуЇ громад¤нське сусп≥льство, Ч перед нам тотал≥тарний устр≥й, ¤кий робить спробу поставити у "рамки" не т≥льки сусп≥льне, а й приватне житт¤, дозвол¤ючи одне, караючи ≥нше, заборон¤ючи третЇ.

«м≥ст пон¤тт¤ громад¤нського сусп≥льства включаЇ всю сукупн≥сть непол≥тичних (недержавних) в≥дносин у сусп≥льств≥, тобто економ≥чн≥, моральн≥, культурно-духовн≥, рел≥г≥йн≥, нац≥ональн≥. √ромад¤нське сусп≥льство Ч це сфера спонтанного самови¤вленн¤ в≥льних ≥ндив≥д≥в ≥ асоц≥ац≥й та орган≥зац≥й громад¤н, ¤к≥ добров≥льно сформувалис¤ ≥ захищен≥ законом в≥д пр¤мого втручанн¤ та дов≥льноњ регламентац≥њ з боку орган≥в державноњ влади.

≈коном≥чною основою громад¤нського сусп≥льства Ї власн≥сть в ус≥й багатоман≥тност≥ њњ форм, насамперед приватна, кооперативна, асоц≥йована, колективна тощо. ¬она забезпечуЇ реальну економ≥чну свободу, без ¤коњ не може бути н≥ пол≥тичноњ, н≥ соц≥альноњ свободи. ≤ чим розвинут≥ше громад¤нське сусп≥льство, тим ефективн≥ша соц≥альна забезпечен≥сть ≥ндив≥да, тим ширш≥ його можливост≥ дл¤ самореал≥зац≥њ в р≥зних сферах сусп≥льного житт¤.

≈коном≥чний зм≥ст власност≥ та вплив пол≥тичноњ системи на формуванн¤ тип≥в власност≥

” попередн≥й тем≥ зазначалос¤, що в систем≥ виробничих в≥дносин сусп≥льства основополож≠ними виступають в≥дносини власност≥. „им визначаЇтьс¤ така њх роль?

–≥ч у т≥м, що будь-¤ка виробнича д≥¤льн≥сть людей починаЇтьс¤ з в≥дносин власност≥. “ак, щоб розпочати виробництво матер≥аль≠них благ, необх≥дно спочатку оволод≥ти (привласнити) об'Їктивними умовами виробництва: землею, засобами ≥ предмета≠ми прац≥. ’то привласнив засоби виробництва, той стаЇ господарем продукт≥в виробництва, розпод≥л¤Ї њх ≥ обм≥нюЇ в своњх ≥нтересах. “ому, коли говоритис¤ про власн≥сть, мова йде в першу чергу про те, кому належать засоби виробництва та вироблений продукт, матер≥альн≥ та духовн≥ блага.

ўо ж розум≥Їтьс¤ п≥д власн≥стю? «ах≥дна економ≥чна наука, беручи до уваги лише юридичний аспект (право волод≥нн¤, корис≠туванн¤, розпор¤дженн¤), зводить пон¤тт¤ власност≥ до њњ речових об'Їкт≥в ≥ визначаЇ власн≥сть ¤к в≥дношенн¤ людини до речей (об'Їкт≥в власност≥). ћарксистська пол≥теконом≥¤, робл¤чи наголос на економ≥чн≥й основ≥ (под≥л прац≥, куп≥вл¤, продаж, спадщина об'Їкт≥в власност≥), визначаЇ власн≥сть ¤к певн≥ економ≥чн≥ в≥дно≠сини м≥ж людьми з приводу привласненн¤ ними матер≥альних благ.

ћи ж, розгл¤даючи власн≥сть ¤к об'Їктивн≥ в≥дносини м≥ж лю≠дьми з приводу привласненн¤ ними об'Їкт≥в власност≥ й насампе≠ред, засоб≥в виробництва, в њњ економ≥чному зм≥ст≥ будемо розр≥зн¤≠ти два аспекти: а)матер≥ально-речовий (в≥дношенн¤ людей до об'Їкт≥в власност≥ ≥ б)соц≥ально-економ≥чний (в≥дносини м≥ж людьми в зв'¤зку з привласненн¤м ними об'Їкт≥в власност≥).

«умовлено це тим, що в практичн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ т≥сно перепл≥таютьс¤ стосунки м≥ж людьми з приводу об'Їкт≥в власност≥ з в≥дносинами людей до самих об'Їкт≥в власност≥, њх використанн¤ з найб≥льшою дл¤ себе вигодою. “ака вигода може бути дос¤гнута лише тод≥, коли господарюючий суб'Їкт маЇ право розпор¤джатис¤ об'Їктом власност≥, користуватис¤ результатами його функц≥онуванн¤. “ому, розкриваючи економ≥чний зм≥ст власност≥, можна дати таке њњ визначенн¤.

¬ласн≥сть - це сукупн≥сть виробничих в≥дносини м≥ж людь≠ми з приводу привласненн¤ ними об'Їкт≥в власност≥, в першу чергу засоб≥в виробництва, ¤к≥ породжують право волод≥нн¤, користуванн¤ й розпор¤дженн¤ цими об'Їктами та резуль≠татами њх функц≥онуванн¤.

ѕроте значенн¤ власност≥ визначаЇтьс¤ не лише тим, що вона породжуЇ право волод≥нн¤, розпор¤дженн¤ й користуванн¤, - це њњ зм≥ст у вузькому розум≥нн≥. ¬ широкому план≥ значенн¤ власност≥ пол¤гаЇ в створенн≥ соц≥ального середовища, в ¤кому функц≥онуЇ сусп≥льне виробництво (господарююч≥ суб'Їкти).

ј конкретно вона визначаЇ:

- умови поЇднанн¤ роб≥тника з засобами виробництва;

- в≥дносини м≥ж людьми з приводу привласненн¤ засоб≥в ≥ результат≥в виробництва;

- умови розпор¤дженн¤ й використанн¤ фактор≥в виробницт≠ва.

” вс≥х цих випадках люди опин¤ютьс¤ в певних в≥дносинах один до одного. ќтже, зводити в≥дносини власност≥ лише до в≥дносин, ¤к≥ виникають у процес≥ користуванн¤ об'Їктами власно≠ст≥, означаЇ невиправдане звуженн¤ њхнього зм≥сту так само, ¤к ≥ обмеженн¤ њх лише в≥дносинами м≥ж людьми з приводу привлас≠ненн¤ об'Їкт≥в власност≥.

¬иход¤чи з розгл¤нутого, можна зробити висновок, що влас≠н≥сть, особливо на засоби виробництва, Ї основоположною економ≥ч≠ною категор≥Їю. —аме вона визначаЇ соц≥ально-економ≥чну структуру сусп≥льства, економ≥чне й пол≥тичне становище клас≥в, соц≥альних груп людей ≥ взаЇмов≥дносини м≥ж ними, бо складаЇ основу вс≥х виробничих в≥дносин сусп≥льства та визначаЇ њхню суть.

¬≥дображаючи найсуттЇв≥ш≥, перв≥сн≥ в≥дносини людей, власн≥сть не Ї застиглою категор≥Їю. ‘орми њњ про¤ву в ≥сторичн≥й перспектив≥ пост≥йно зм≥нюютьс¤ й вдосконалюютьс¤ в≥дпов≥дно до зм≥н, що в≥дбува≠ютьс¤ в продуктивних силах сусп≥льства. як же ≥сторично цей розвиток в≥дбуваЇтьс¤ та ¤к≥ тенденц≥њ в ньому можна в≥дзначити?

≤сторично першим типом власност≥, з ¤кого почавс¤ розвиток людського сусп≥льства ≥ ¤кий тис¤чол≥тт¤ панував у ньому, була усусп≥льнена (колективна) власн≥сть спочатку у форм≥ плем≥нноњ (матр≥архат, патр≥архат), а пот≥м общинноњ (с≥льська й м≥ська корпоративна) власн≥сть. Ќизький р≥вень розвитку продуктивних сил зумовлював той факт, що люди сп≥льно (колективами) добували засоби до ≥снуванн¤ (прим≥тивн≥сть знар¤дь прац≥ унеможлив≠лювала виживанн¤ окремоњ людини в боротьб≥ з природою) ≥ сп≥льно њх споживали. Ћише в такий спос≥б людство могло вибороти своЇ право на житт¤. «годом розвиток продуктивних сил, вдосконаленн¤ самоњ людини, зм≥ни умов њњ житт¤ привод¤ть до формуванн¤ нового типу власност≥ - приватноњ. ”сусп≥льнена (колективна) власн≥сть трансформуЇтьс¤ в св≥й р≥зновид - держав≠ну власн≥сть.

÷≥ два типи власност≥ (сусп≥льна й приватна) на р≥зних етапах ≥сторичного розвитку сусп≥льства виступали в найр≥зноман≥тн≥ших формах, в≥дображаючи соц≥ально-економ≥чну природу пануючого сусп≥льного ладу. –озгл¤даючи тривалу ≥сторичну еволюц≥ю форм власност≥, можна в≥дзначити ц≥каву тенденц≥ю в цьому процес≥. Ќа перших етапах свого розвитку людство використовуЇ колекти≠вн≥ форми власност≥. ѕо¤ва можливост≥ ≥ндив≥дуального вижи≠ванн¤ (на основ≥ подальшого розвитку продуктивних сил) поро≠джуЇ приватну власн≥сть.

ѕриватна власн≥сть на засоби виробництва була ≥сторично пер≠шим типом власност≥, ¤кий породив право ≥ндив≥дуального розпор¤≠дженн¤ товаровиробник≥в продуктами своЇњ прац≥ ≥ њх економ≥чне в≥докремленн¤ (на ц≥й основ≥) один в≥д одного й в≥д сусп≥льного виробництва. ÷е в поЇднанн≥ з сусп≥льним под≥лом прац≥, стало вир≥шальною умовою формуванн¤ ринковоњ економ≥ки (про що мова п≥де дал≥), ¤ка дала величезний поштовх дл¤ розвитку продуктивних сил. ƒержавна власн≥сть у цю епоху ототожнювалас¤ з власн≥стю можновладц≥в (фараон≥в, цар≥в, корол≥в, феодал≥в тощо). ѓњ сусп≥льн≥ функц≥њ були вкрай обмежен≥ й зводилис¤ в основному до утриманн¤ арм≥њ й апарату адм≥н≥стративного управл≥нн¤.

ѕроте зростанн¤ масштаб≥в виробництва та його ускладненн¤, абсолютне зб≥льшенн¤ населенн¤ на планет≥ та зростанн¤ його потреб породили р¤д нових проблем економ≥чного, соц≥ального, еколог≥чного сусп≥льного характеру. ¬и¤вилос¤, що класична (особиста) приватна власн≥сть ≥ основана на н≥й ринкова економ≥ка не спроможна розв'¤зати ц≥ проблеми.

¬ зв'¤зку з цим починають виникати й набувати все б≥льшого значенн¤ нов≥ форми приватноњ власност≥, ¤к≥ передбачають перех≥д в≥д ≥ндив≥дуальноњ до усусп≥льненоњ приватноњ власност≥: акц≥онерна, колективна, групова, пайова тощо. ј державна влас≠н≥сть своњми джерелами й функц≥¤ми набуваЇ теж все б≥льш сусп≥льного характеру. “обто, починаЇ д≥¤ти не лише в ≥нтересах певних верств сусп≥льства, а в ≥нтересах б≥льшост≥ його член≥в. —клалас¤, на перший погл¤д, досить парадоксальна, а з точки зору д≥алектичноњ лог≥ки, ц≥лком законом≥рна ситуац≥¤ - в розвинутих крањнах св≥ту досить рельЇфно окреслюЇтьс¤ зближенн¤ функц≥й р≥зноман≥тних форм державноњ та приватноњ власност≥, що в перспектив≥, на основ≥ подальшого розвитку науково-техн≥чного прогресу, трансформац≥њ соц≥ально-економ≥чних систем у б≥к њх соц≥ал≥зац≥њ (про що мова дал≥), може привести до формуванн¤ обновленого типу усусп≥льненоњ власност≥ - загальнонародноњ. ƒив. схему 1.

≈волюц≥¤ форм власност≥

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕроблема взаЇмов≥дношенн¤ пол≥тики та економ≥ки, ф≥лософський аспект
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (4834 прочитано)