ѕол≥толог≥¤ > ѕроблема взаЇмов≥дношенн¤ пол≥тики та економ≥ки, ф≥лософський аспект

” зв'¤зку з цим викликаЇ сумн≥в твердженн¤ де¤ких в≥тчизн¤≠них пол≥тик≥в ≥ економ≥ст≥в про те, що завданн¤ економ≥чноњ реформи в ”крањн≥ пол¤гаЇ в переход≥ в≥д сусп≥льноњ власност≥ до приватноњ. „ому? “ому, що, по-перше, ¤к показано вище, св≥това тенденц≥¤ розвитку форми власност≥ д≥Ї в протилежному напр¤м≠ку. ѕо-друге, замовчуЇтьс¤, що приватна власн≥сть може бути принципово р≥зною за своњм соц≥альним зм≥стом. “≥ форми приват≠ноњ власност≥, ¤к≥ були характерн≥ дл¤ кап≥тал≥зму епохи в≥льноњ

конкуренц≥њ, коли в одн≥й особ≥ поЇднувалис¤ кап≥тал≥ст-власник ≥ кап≥тал≥ст-п≥дприЇмець, ще в к≥нц≥ 19 ст. почали все б≥льше поступатис¤ м≥сцем групов≥й кап≥тал≥стичн≥й власност≥.

“епер практично вс≥ найкрупн≥ш≥ п≥дприЇмства зах≥дного св≥ту ≥снують на основ≥ не ≥ндив≥дуальноњ, а груповоњ власност≥, що св≥дчить про зростанн¤ процесу усусп≥льненн¤ власност≥, а не навпаки. ѕерв≥сна ж форма приватноњ власност≥, дл¤ ¤коњ характе≠рне ≥ндив≥дуальне волод≥нн¤ й розпор¤дженн¤ власн≥стю, залиша≠Їтьс¤ переважно на перифер≥њ економ≥ки, тобто в с≥льському господарств≥, рем≥сництв≥, торг≥вл≥, сфер≥ послуг. ѕричому, й тут загальною законом≥рн≥стю Ї звуженн¤ сфери д≥њ ≥ндив≥дуальноњ приватноњ власност≥.

ѕол≥тика та њњ роль в економ≥чному житт≥

ѕол≥тику розгл¤дають у широкому ≥ вузькому значенн¤х сло≠ва. ” широкому значенн≥ пол≥тика охоплюЇ пол≥тичн≥ в≥дносини, пол≥≠тичну орган≥зац≥ю (систему) ≥ пол≥тичну ≥деолог≥ю ¤к певну Їдн≥сть. ” вузькому значенн≥ пол≥тика Ї практичною д≥¤льн≥стю держави.

—усп≥льна система охоплюЇ три п≥дсистеми (соц≥ально-культурну, пол≥тико-адм≥н≥стративну ≥ економ≥чну, або господарську). ј це означаЇ, що держава зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть у кожн≥й з них. Ќас же ц≥кавить госпо≠дарська система ≥ економ≥чна пол≥тика, що зд≥йснюютьс¤ державою.

≈коном≥чна пол≥тика ¤вл¤Ї собою ц≥л≥, напр¤ми, шл¤хи, методи, важел≥ розвитку економ≥ки, що визначен≥ суб'Їктами влади.

¬ироблена економ≥чна пол≥тика передбачаЇ вир≥шенн¤ двох зав≠дань:

1) головн≥ ц≥л≥, на дос¤гненн¤ ¤ких зор≥Їнтований розвиток на≠родного господарства;

2) засоби, ¤к≥ треба моб≥л≥зувати дл¤ дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей.

÷≥л≥ економ≥чноњ пол≥тики та засоби дос¤гненн¤ њх подано на рис. 1 ≥ 2.

–ис. 1. ÷≥л≥ економ≥чноњ пол≥тики

–ис. 2. «асоби дос¤гненн¤ ц≥лей економ≥чноњ пол≥тики

ƒл¤ спрощенн¤ розум≥нн¤ проблеми наведемо тлумаченн¤ основ≠них пон¤ть на рис. 1 ≥ 2.

≈коном≥чне зростанн¤ Ч к≥льк≥сне та ¤к≥сне зростанн¤ товар≥в та послуг.

≈коном≥чна ефективн≥сть Ч зменшенн¤ виробничих ресурс≥в на виготовленн¤ р≥зноман≥тних благ.

—оц≥альна ефективн≥сть Ч пол≥пшенн¤ соц≥ально-економ≥чно≠го житт¤ людей: зростанн¤ зароб≥тноњ плати, пол≥пшенн¤ житлових умов та умов прац≥, покращенн¤ осв≥тнього, медичного обслугову≠ванн¤, забезпеченн¤ хворих, нед≥Їздатних, пристар≥лих громад¤н тощо.

–озм≥щенн¤ ресурс≥в пол¤гаЇ у тому, що держава забезпечуЇ в≥дпов≥дн≥сть м≥ж виробництвом ≥ умовами в≥дносного браку ре≠сурс≥в.

–озпод≥л доход≥в маЇ за мету спри¤ти забезпеченню соц≥альноњ справедливост≥.

—таб≥льн≥ умови розвитку передбачають забезпеченн¤ дл¤ вс≥х суб'Їкт≥в господарюванн¤ спри¤тливих умов дл¤ рац≥онального роз≠м≥щенн¤ ≥ використанн¤ ресурс≥в.

ѕол≥тика активно втручаЇтьс¤ в сусп≥льне житт¤ ≥ може впливати на економ≥чний прогрес у трьох напр¤мах:

Х спри¤ти його розвитку;

Х стримувати сусп≥льний прогрес, у тому числ≥ економ≥чний роз≠виток;

Х суперечливо д≥¤ти на економ≥чний прогрес, прискорюючи його в одному напр¤м≥ ≥ стримуючи в ≥ншому.

Ћюдство завжди намагалось д≥знатись, за ¤ких умов пол≥тика стаЇ руш≥йною силою розвитку економ≥ки.

ќснова пол≥тики Ц економ≥чна теор≥¤

≤сторичний досв≥д переконуЇ, що пол≥тика стаЇ руш≥йною силою розвитку сусп≥льства ≥ людини, ¤кщо вона науково обгрунто≠вана. “акою Ї пол≥тика, що грунтуЇтьс¤ на об'Їктивно д≥ючих зако≠нах, враховуЇ р≥зноман≥тн≥ ≥нтереси сусп≥льства, передбачаЇ багато-вар≥антн≥сть р≥шень ≥ свободу вибору.

якщо ж пол≥тика засновуЇтьс¤ на спотворен≥й теор≥њ, ¤ка не ви≠ходить з об'Їктивних закон≥в ≥ вс≥Їњ сукупност≥ ≥нтерес≥в сусп≥льства, п≥дпор¤дковуЇ одн≥ ≥нтереси ≥ншим, вона Ї ненауковою. ¬она обез≠зброюЇ людину, робить њњ цин≥чною ≥ байдужою або фанатичною ≥ деспотичною. “ака пол≥тика веде сусп≥льство до кризових ¤вищ, а то й регресу. ÷е стосуЇтьс¤ й економ≥чноњ пол≥тики.

ѕерех≥д економ≥ки ”крањни до ринку можливий лише зав≠д¤ки використанню реальних причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в у економ≥чному житт≥, врахуванню ≥нтерес≥в ус≥х господарюю≠чих суб'Їкт≥в, тобто завд¤ки пол≥тиц≥, побудован≥й на науков≥й теор≥њ та адекватно трансформован≥й у господарському ме≠хан≥зм≥.

—аме з огл¤ду на ц≥ обставини першоосновою виробленн¤ науко≠во обгрунтованоњ економ≥чноњ пол≥тики Ї економ≥чна теор≥¤, ¤ка в≥дби≠вала б законом≥рност≥ перех≥дноњ економ≥ки нашоњ крањни.

Ѕудь-¤кий в≥дх≥д в≥д теор≥њ призводить до суб'Їктив≥зму, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ в ≥гноруванн≥ об'Їктивних вимог ≥ умов, а отже, вису≠ненн≥ необгрунтованих завдань ≥ р≥шень, що в к≥нцевому п≥дсумку обертаЇтьс¤ нерац≥ональним використанн¤м природних, матер≥аль≠них, ф≥нансових, людських ресурс≥в, породжуЇ диспропорц≥њ в су≠сп≥льному виробництв≥ та соц≥альн≥ суперечност≥.

Ќаукове обгрунтуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики спри¤тиме глибо≠кому оновленню матер≥ального виробництва, повн≥шому розкриттю соц≥альних ресурс≥в сусп≥льства, що перебувають у стад≥њ переходу до нових економ≥чних в≥дносин.

ƒл¤ виробленн¤ економ≥чноњ стратег≥њ на основ≥ всеб≥чного вра≠хуванн¤ вимог об'Їктивних економ≥чних закон≥в першор¤дне значен≠н¤ маЇ забезпеченн¤ реал≥стичноњ, об'Їктивноњ оц≥нки, з одного боку, дос¤гнень у зд≥йсненн≥ соц≥ально-економ≥чних завдань, з'¤суванн¤ труднощ≥в ≥ недол≥к≥в, що виникли, њхн≥х причин, а з ≥ншого Ч такоњ ж реал≥стичноњ оц≥нки на¤вних можливостей, ресурс≥в дл¤ подаль≠шого соц≥ально-економ≥чного розвитку.

Ќаукова об'Їктивн≥сть у пол≥тиц≥ потребуЇ врахуванн¤ прита≠манних сусп≥льству суперечностей ≥ труднощ≥в. Ѕ≥льше того, еко≠ном≥чн≥ закони д≥ють ¤к тенденц≥њ. ‘орми њхнього ви¤ву не одно≠значн≥ й можуть зм≥нюватис¤ п≥д впливом р≥зних обставин. ƒуже важливо в практиц≥ сусп≥льного господарюванн¤ на кожному етап≥ розвитку сусп≥льства вм≥ти користуватис¤ науковим знанн¤м за≠кон≥в, ураховувати њхню д≥ю, ч≥тко визначати роль ≥ м≥сце суб'Їктив≠ного чинника.

Ќапр¤ми ≥ пр≥оритети економ≥чноњ пол≥тики

” кожний пер≥од часу важливо визначити конкретн≥ напр¤≠ми економ≥чноњ пол≥тики, њхн≥й зм≥ст, пол≥тичну значим≥сть. ¬иб≥р њх не може бути дов≥льним. Ќа кожному етап≥ розвитку сусп≥льства в≥н визначаЇтьс¤ р≥внем розвитку продуктивних сил ≥ виробничих в≥дно≠син, конкретними ≥сторичними умовами, ситуац≥Їю в св≥т≥.

ќдним з найважлив≥ших завдань держави ≥ Ї врахуванн¤ в прак≠тичн≥й д≥¤льност≥ головних особливостей кожного етапу розвитку крањ≠ни. “≥льки на таких засадах можна забезпечити глибоку наукову обгрун≠тован≥сть ≥ реал≥зм принципових настанов у галуз≥ економ≥ки, гуман≥зм ц≥лей, наступн≥сть у розв'¤занн≥ соц≥ально-економ≥чних завдань.

Ќапр¤ми економ≥чноњ пол≥тики р≥зноман≥тн≥ за зм≥стом та пол≥≠тичною значим≥стю, њх можна класиф≥кувати так:

за сферами економ≥чного житт¤ (промислов≥сть, с≥льське гос≠подарство, буд≥вництво, транспорт, зв'¤зок, торг≥вл¤ тощо);

за часом д≥њ (довго-, середньо- та короткостроков≥);

ш пол≥тичною та соц≥ально-економ≥чною значим≥стю.

ѕри цьому важливе значенн¤ маЇ виокремленн¤ головних на≠пр¤м≥в сусп≥льного виробництва, ¤к≥ забезпечують створенн¤ про≠гресивноњ структури економ≥ки Ч неодм≥нноњ умови њњ переходу до новоњ ¤кост≥ зростанн¤. Ѕез цього не можна ефективно використову≠вати стимули до прац≥, реал≥зувати сукупн≥сть р≥зноман≥тних ≥нтере≠с≥в сусп≥льства ≥ рухатис¤ вперед у поступальному розвитку.

ѕр≥оритетний п≥дх≥д до економ≥ки Ч це завжди пол≥тичний, стра≠тег≥чний п≥дх≥д. ѕр≥оритети мають визначатис¤ на основ≥ ≥нтерес≥в ≥ зд≥йснюватис¤ через них. ¬они мус¤ть спри¤ти науковому передба≠ченню майбутнього стану розвитку економ≥ки, його структури, впливу на соц≥альну сферу, людину, природу. ” свою чергу, на ц≥й основ≥ можна прогнозувати реальн≥ суперечност≥ та шл¤хи ≥ способи вир≥≠шенн¤ њх. ” такий спос≥б економ≥чна пол≥тика, побудована на нау≠ков≥й теор≥њ, перетворюЇтьс¤ на чинник сусп≥льного прогресу.

ѕр≥оритетний розвиток економ≥ки, т≥Їњ чи ≥ншоњ сфери можли≠вий за умови взаЇмод≥њ двох процес≥в:

Јзабезпеченн¤ передовоњ матер≥ально-техн≥чноњ бази в ц≥й сфер≥, використанн¤ п≥дготовлених кадр≥в, предмет≥в прац≥, ≥нших елемент≥в виробництва;

Јматер≥ального ≥ морального стимулюванн¤ його розвитку.

÷е забезпечить Їдн≥сть науково-техн≥чного ≥ соц≥ального п≥дходу до вир≥шенн¤ вузлових проблем економ≥ки. ќтже, зм≥на пр≥оритет≥в в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ можлива лише в тому випадку, ¤кщо вона буде п≥дкр≥плена адекватними зм≥нами перел≥чених процес≥в.

ѕри виробленн≥ економ≥чноњ пол≥тики сл≥д широко використову≠вати св≥товий досв≥д господарюванн¤, розвитку науково-техн≥чного прогресу, наукове передбаченн¤. ќр≥Їнтац≥¤ економ≥ки лише на досв≥д минулий ≥ тепер≥шн≥й не забезпечить прогресивного поступу.

≈коном≥чна пол≥тика ¤к чинник економ≥чного розвитку маЇ нац≥лювати господарство на розв'¤занн¤ головних завдань, виб≥р пр≥оритетних напр¤м≥в розвитку, ¤к≥, з одного боку, забезпечать зростанн¤ галузей, що в≥дбивають дос¤гненн¤ науково-техн≥чного прогресу, а з ≥ншого Ч створ¤ть передумо≠ви дл¤ згортанн¤ тих виробництв ≥ сфер, ¤к≥ успадкован≥ в≥д минулого.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕроблема взаЇмов≥дношенн¤ пол≥тики та економ≥ки, ф≥лософський аспект
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (4834 прочитано)