ѕравознавство > ѕравознавство, загальна терм≥нолог≥¤

ѕравознавство, загальна терм≥нолог≥¤

ѕравознавство «агальнотеоретичн≥(“ƒѕ ≤ƒѕ” ф≥лософ≥¤ права пол≥толог≥¤) √алузев≥ (конституц≥йне право крим≥нальне) —пец≥ально-прикладн≥(суд медицина, крим≥нолог≥¤, суд псих≥атр≥¤)

ѕредмет ≥ функц≥њ “ƒѕ ‘ункц≥њ √нос≥олог≥чна, ≥деолог≥чна, евр≥стична, комун≥кативна, прогностична, пол≥тична, навчальна

ћетодолог≥¤ —истема метод-спос≥б п≥знанн¤. Ћог≥¤-наука про методи п≥знанн¤ «агальнонауков≥ (матер≥ал≥стичний, ≥д≥ал≥стичний) —ѕ≈÷(≥сторичний, пор≥вн¤льний, лог≥чний, абстрагуванн¤)

¬ загальносоц розум≥нн≥ Цсума природних прав людини, ¤к≥ виступають еталоном дл¤ створенн¤ обЇктив права ѕ«– знаходить пр¤ме закр≥пленн¤, опосередковане, обмежуЇтьс¤, суперечить, залишаЇтьс¤ поза увагою.(моральне право подружньоњ р≥вност≥)

—убЇктивне право- гарантована сусп≥льством можлив≥сть задоволенн¤ ≥ншими своњх потреб. ≈лементи-право на самост≥йн≥ д≥њ, право вимагати додержанн¤ юр обов¤зку, право на захист з боку держави.¬иди-загальн≥(маЇ незалежно в≥д ≥х реал≥зац≥њ) абсолютн≥(виникають внасл≥док юр факт≥в) в≥дносн≥ (права, ¤ким в≥дпов≥дають юридичн≥ обов¤зки ≥нших субЇкт≥в)ѕраво ор≥ЇнтуЇ, обмежуЇ гарантуЇ.

“ехн≥ко-технолог≥чн≥ —п≥льне м≥ж соц : створюютьс¤ людьми, створюютьс¤ в ≥нтересах людей.—воњм походженн¤м зобов¤зан≥ д≥¤льност≥ людей,

регул¤тивн≥сть–егул¤т х-р права.ѕраво маЇ регул х-р,оск≥льки впливаЇ на повед≥нку людей,це зас≥б регуль сусп в≥дносин.¬ цьому пол¤гаЇ одна з його функц≥й, його соц признач, а отже-й соц ц≥нн≥сть.Ќормат х-р права. —вою регул роль право може викон оск≥льки м≥стить норми права, тобто встановл правила повед≥нки дл¤ соц субФЇкт≥в.ѕраво моделюЇ у своњх нормах повед≥нку цих субФЇкт≥в.÷е маЇ м≥сце в ситуац≥¤х передбач нормами права, що внос¤ть у житт¤ людей, сусп житт¤, певну впор¤дкован≥сть ≥ визначен≥сть, право вплив на сусп в≥дносини тро¤ким шл¤хом-у залежност≥ в≥д х-ру правил повед≥нки, що закр≥пл в диспозиц≥¤х правових норм.ќдна група норм даЇ учасникам сусп в≥дносин право на зд≥йсн позит д≥й, вказуЇ на можливу повед≥нку субФЇкт≥в ,себто м≥стить дозв≥л.ƒруга встановл обовФ¤зки ф≥з та юрид ос≥б чинити будь-¤к≥ активн≥ д≥њ, себто м≥стить приписи.“рет¤ група норм вказ на необх утримуватис¤ в≥д певн повед≥нки, ¤ка визнаЇтьс¤ протиправною, або ≥накше кажучи м≥стить заборони.«агальнообовФ¤зк правових припис≥в.«авд¤ки ц≥й власт забезпеч реальна регул¤тивна роль права. ¬имоги права однаково обовФ¤зков≥ дл¤ ус≥х учасн правових в≥дносин.јбсолютн≥сть цього постулату не п≥дриваЇтьс¤ тим можливим зостереженн¤м, що йдетьс¤ про адресати, до ¤ких ц≥ вимоги звернен≥.” звФ¤зку з цим можна сказати так:вимоги права обовФ¤зков≥ дл¤ вс≥х тих хто опин¤Їтьс¤ в ситуац≥њ що регулюЇтьс¤ правом.¬ин¤тки можуть мати м≥сце, коли вони передбачен≥ самим з-ном

формальна визначен≥сть ѕраво-це не розр≥знена сума норм, а сист взаЇмоповФ¤заних, взаЇмопогоджених ≥ взаЇмод≥ючих правил.—ист розгл¤д не т≥льки на р≥вн≥ внутр≥шньогалузевому, коли взаЇмоповФ¤зан≥ норми що рег однор≥дн≥ сусп в≥дносини(скаж≥мо крим, с≥м право та ≥н) але й м≥ж нормами р≥зних галузей права. ѕраво над≥лено властивост¤ми ц≥л≥сних систем, непогоджен≥сть окремих положень правових норм-аномальне ¤вище, св≥дченн¤ њх недоскональност≥, ¤ка маЇ бути ¤к найшвидше усунена шл¤хом зм≥ни чи скасуванн¤ правил, що суперечать з-ну.÷е ви¤вл можливим завд¤ки ≥нституту р≥зн юрид сили, правових акт≥в, зг≥дно ¤кому акт, що прийн¤тий будь-¤ким держ органом повинен повною м≥рою в≥дпов≥дати акту вищого органу, детал≥зуючи й конкретизуючи його. ÷ей останн≥й акт у свою чергу не повинен суперечити з-ну ¤к з вищою юрид силою, а вс≥ вони разом-конституц≥њ ¤к осн з-ну держ.‘ормально-визн х-р.≈фективна д≥¤, реал≥зац≥¤ норм права, њх однакове застосуванн¤ можлив≥ за одн≥Їњ неодм≥ноњ умови,а саме , ¤кщо вони заф≥ксован≥, ч≥тко визначен≥ у в≥дпов≥дних джерелах.÷ьому слугуЇ наданн¤ њм певн форми з-ну, указу, постанови тощо.‘ормальна визначен≥сть правових вимог дозвол¤Ї кожному субФЇктов≥ права звернутис¤ до тексту акта, в ¤кому закр≥плен≥ в≥дпов≥дн≥ норми права ≥ застосувати њх адекватно виражен≥й у них вол≥ законодавц¤ чи ≥нш органа.,¤кий повноважно представл¤Ї державу.‘ормальна визначен≥сть створ можлив≥сть наступноњ перев≥рки в≥дпов≥дност≥ прийн¤тих р≥шень й вчинених д≥й вимогам права ¤к держ органами,так й ≥нш особам.«вичайно розгл¤дувана властив≥сть права не виключаЇ повною м≥рою р≥зночитанн¤ з-ну,але ц¤ небезпека значно помФ¤кшуЇтьс¤ використ р≥зних способ≥в, прийом≥в тлумаченн¤, ¤к≥ дозвол¤ють зФ¤сувати справжнЇ розум≥нн¤ ≥ мету правового встановленн¤.+

функц≥њ-основн≥ напр¤мки впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини. —оц≥альн≥(≥деолог≥чна, економ≥чна, пол≥тична)—пец юр(регул¤тивна, охоронна)

Ќорма права-заг правило повед≥нки, визначене встановлене ≥ санкц≥оноване. ќзнаки-загальнообов¤зков≥сть, результат правотворчост≥ держави, в≥дображаЇ державн≥ ≥нтереси, надаЇ субЇктам формальну р≥вн≥сть. ќхорон¤Їтьс¤ державою

—труктура норми права Цвнутр≥шн¤ будова, що характеризуЇьс¤ взаЇмод≥Їю складових елемент≥в √≥потеза, диспозиц≥¤, санкц≥¤.

2-3 ” правов≥й л≥тератур≥ висловлюютьс¤ р≥зн≥ точки зору по питанню про т≥м, чи вс≥ правов≥ норми мають 3-х елементну структуру. . –озпод≥л юридичних норм на г≥потезу, диспозиц≥ю ≥ санкц≥ю вперше було запропоновано √оллунским ≥ —троговичем . ≤ думка зазначених автор≥в одержало найб≥льш широке поширенн¤. ƒе¤к≥ автори визнають њњ обов'¤зковоњ, затверджуючи, що без санкц≥й правов≥ норми не мають ц≥нност≥, оск≥льки не можуть бути забезпечен≥ за допомогою державного примуса. ¬они затверджують, що санкц≥¤ Ї в будь-¤к≥й норм≥, однак вона може м≥ститис¤ не в т≥м правовому акт≥, у ¤кому закр≥плюЇтьс¤ диспозиц≥¤ ≥ г≥потеза тобто бути схованоњ. —аме так характеризуютьс¤ санкц≥њ конституц≥йних норм, що н≥бито м≥ститис¤ не в конституц≥њ, а в галузевому законодавств≥. ≤нш≥ автори пишуть, що на¤вн≥сть санкц≥й ≥ г≥потез не Ї обов'¤зковим атрибутом правовоњ норми. ƒе¤к≥ з них, насамперед конституц≥йн≥ мають наст≥льки узагальнений характер, що д≥ють при будь-¤ких умовах. ”становленн¤ ж санкц≥й у рамках цих норм узагал≥ не маЇ зм≥сту, оск≥льки њхн≥й узагальнений характер не припускаЇ зд≥йсненн¤ конкретних д≥й. ÷≥ норми встановлюють так≥ правов≥дносини, що характеризуютьс¤ не окремими д≥¤ми людей, а тривалим станом того чи ≥ншого ≥нституту. „ерданцев у своњй робот≥ захищаЇ двочленна буд≥вл¤ юридичноњ норми. ¬≥н вважаЇ: '' ...що кожн≥й норм≥ права, дл¤ того щоб бути забезпеченою примусовою силою держави, зовс≥м не обов'¤зково мати ¤к св≥й структурний елемент санкц≥ю. ...” перш≥й частин≥ норми установлюютьс¤ факти, обставини, при на¤вност≥ ¤ких дана норма д≥Ї, а в другий - юридичн≥ насл≥дки, що настають при на¤вност≥ визначених г≥потезою обставин... ” силу сформованоњ традиц≥њ друга частина регул¤тивних норм називаЇтьс¤ диспозиц≥Їю ТТ “омашевский затверджуЇ, що: СТне ≥снуЇ таких норм права, що складаютьс¤ з трьох елемент≥в. ” цьому наочно переконуЇ правильний анал≥з по елементах будь-¤коњ норми, до ¤коњ б галуз≥ права вони не в≥дносилис¤ б. Ќаприклад: СТпо вит≥канню терм≥ну задавненн¤ позову, право на позов погашаЇтьс¤ТТ. ” даному приклад≥ немаЇ санкц≥њТТ ј б≥льш двох стол≥ть назад класик англ≥йськоњ юриспруденц≥њ √. Ѕлэкстон вид≥л¤в у склад≥ закону чотири частини: объ¤вительную, що велить, спри¤тливу ≥ наказательную.

 ласиф≥кац≥¤ норм права –егул¤тивн≥-нац≥лен≥ на регулюванн¤ в≥дносин(зобов¤зуюч≥, заборон¤юч≥, упереджуюч≥-надають право на вчиненн¤ певних позитивних д≥й) ќхоронн≥-регламентують м≥ру в≥дпов≥дальност≥ —пец≥ал≥зован≥-забезпечують д≥ю охоронних ≥ регул¤тивних норм (загальн≥-принципи функц≥онуванн¤ сусп≥льства, деф≥н≥тивн≥-визначенн¤ пон¤ть, декларативн≥-закр≥плюють правов≥ принципи, оперативн≥-спр¤м на зм≥ну, встановленн¤ норм

ƒжерела права ѕ≥д формами (джерелами) права розум≥ютьс¤ способи закр≥пленн¤ ≥ вираженн¤ правових норм. ƒжерела права Ц спец≥альний правовий терм≥н, що вживаЇтьс¤ дл¤ позначенн¤ зовн≥шн≥х форм вираженн¤ юридичних норм. ƒжерелами права Ї оф≥ц≥йн≥ державн≥ документи, у ¤ких закр≥плюютьс¤ юридичн≥ норми. ” даних актах закр≥плюютьс¤ правила повед≥нки, що виход¤ть в≥д в≥дпов≥дних орган≥в держави. Ѕудучи закр≥пленими в правових нормах, ц≥ правила здобувають загальнообов'¤зкове значенн¤. –озр≥зн¤ють наступн≥ джерела права Ц правовий звичай Ц це санкц≥оноване державою правило повед≥нки, що ран≥ше склалос¤ в результат≥ тривалого повторенн¤ людьми визначених д≥й, завд¤ки чому закр≥пилас¤ ¤к ст≥йка норма, наприклад закони 12 таблиць, закони ƒраконта й ≥н. —оц≥олог≥чна й ≥сторична школи права переб≥льшують його роль, ¤к джерела права Ц вони бачать у ньому продукт народноњ св≥домост≥, а юридичний позитив≥зм Ц навпроти, вважаЇ звичай застар≥лим джерелом ≥ не маЇ практичного значенн¤. ёридичний прецедент (судова практика) ÷е сдебное чи адм≥н≥стративне р≥шенн¤ по конкретн≥й юридичн≥й справ≥, ¤к≥й держава надаЇ загальнообов'¤зкового значенн¤. ѕочав формуватис¤ в јнгл≥њ, коли корол≥вськ≥ суди формували свою судову практику. ” крањнах романо-германской системи права судовий прецедент використовуЇтьс¤ дл¤ тлумаченн¤. Ќормативно-правовий акт Ц це акт правотворчества, у ¤кому м≥ст¤тьс¤ норми права. якщо говорити про рел≥г≥йний (канон≥чному) прав≥, то зараз воно широко поширено в крањнах мусульманського св≥ту Ц там ¤к джерела використовують коран, сунну, иджму ≥ ки¤с.

—истема джерел ƒжерело-джерело щодо винекненн¤ права та шл¤х≥в розвитку, джерело ≥нформац≥њ, джерело формуванн¤ права. —анкц≥онований звичай-в укр санкц≥онуванн¤ передбачаЇ прийн¤тт¤ норм акту, судовий прецедент, нормативний догов≥р-угода м≥ж 2 ≥ б≥л суюЇктами ≥ вм≥щуЇ правов≥ норми-кол догов≥р, нормативно-правовий акт-приймаЇтьс¤ в процес≥ правотворчост≥

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ѕравознавство, загальна терм≥нолог≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (8002 прочитано)