ѕравознавство > ѕравознавство, загальна терм≥нолог≥¤

ѕроцедури. « ≥нститутом юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ щ≥льно пов'¤зан≥ й правов≥ норми, що визначають пор¤док, процедуру, процес зд≥йсненн¤ самого прит¤гненн¤ до ≥дпов≥дальност≥. ѕравосудд¤, взагал≥ юрисдикц≥йна д≥¤льн≥сть (в≥д латинського слова, що означаЇ 'проголошую право") дос¤гають мети лише за умови, коли в≥дбуватимутьс¤ у пор¤дку ≥ формах, ≥з додержанн¤м гарант≥й,визначених процесуальним законодавством. «авд¤ки щ забезпечуЇтьс¤ можлив≥сть встановленн¤ об'Їктивноњ ≥стини у справ≥ про правопорушенн¤, без чого втрачаЇтьс¤ сенс самоњ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. рим≥нальний процес, цив≥льний процес, господарсько-судовий процес, адм≥н≥стративн≥ ≥ дисципл≥нарн≥ провадженн¤ тощо потре≠бують ретельного дотриманн¤ законност≥. ≤гноруванн¤, н≥г≥л≥стичне ставленн¤ до процесуальних норм створюЇ грунт дл¤ протизаконних покарань, свавол≥, руйнуванн¤ правопор¤дку. —пец≥альн≥ закони  рим≥нально-процесуальний кодекс, ÷ив≥льний процесуальний кодекс, √осподарський процесуальний кодекс,  одекс про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ - докладно регламентують юрисдикц≥йну процедуру, процес розгл¤ду ≥ розв'¤занн¤ справи.“ак, скаж≥мо, крим≥нальний процес складаЇтьс¤ з таких процесуальних стад≥й:порушенн¤ крим≥нальноњ справи;попереднЇ розсл≥дуванн¤, ¤ке провадитьс¤ в одн≥й з двох
форм - д≥знанн¤ та попереднЇ сл≥дство;в≥дданн¤ до суду;судовий розгл¤д у суд≥ першоњ≥нстанц≥њ,¤кийскладаЇтьс¤ з дек≥лькох частин - п≥дготовча частина,
судове сл≥дство, дебати стор≥н (судов≥ дебати), останнЇ
слово п≥дсудного, постанова (винесенн¤) вироку,
оголошенн¤ вироку (до реч≥, в раз≥ необх≥дност≥ можливе
поновленн¤ розгл¤ду справи, починаючи з судового
сл≥дства, у будь-¤кий момент, включаючи постанову
вироку);розгл¤д справи в апел¤ц≥йн≥й ≥нстанц≥њ (апел¤ц≥йне про≠
вадженн¤);розгл¤д справи в касац≥йн≥й ≥нстанц≥њ (касац≥йне про≠
вадженн¤);перегл¤д справи за новови¤вленими обставинами;виконанн¤ вироку, ухвали та постанови суду.–≥шенн¤ у справ≥, що розгл¤даЇтьс¤ у крим≥нальному процес≥, винос¤тьс¤ лише на п≥дстав≥ фактичних даних (доказ≥в), ¤к≥ одержан≥ з джерел, що визнан≥ крим≥нально-процесуальним законом (ст. 65  ѕ ). Ќими можуть бути: показанн¤ св≥дка, показанн¤ потерп≥лого, показанн¤ п≥дозрюваного, показанн¤ обвинуваченого, висновок експерта, речов≥ докази, письмов≥ документи (протоколи сл≥дчих та судових д≥й та ≥нш≥ документи).÷≥лком очевидно, що найважлив≥шою центральною частиною крим≥нального, р≥вно ¤к ≥ цив≥льного процесу, Ї власне правосудд¤, тобто безпосередн≥й судовий розгл¤д.

ѕон¤тт¤ законност≥ ≥ правопор¤дку «аконн≥сть, ¤к принцип зд≥йсненн¤ владних повноважень державою «аконн≥сть, ¤к принцип повед≥нки ф≥зичних ос≥б у сфер≥ права «аконн≥сть, ¤к принцип побудови системи нормативних акт≥в «аконн≥сть, ¤к режим соц≥ально-пол≥тичноњ сфери життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства вимоги законност≥ Ц основн≥ начала, що характеризують њњ зм≥ст та значенн¤. ¬ерховенство закону ™дн≥сть законност≥ Ц на¤вн≥сть Їдиноњ мети правотворчоњ та правозастосовчоњ д≥¤льност≥ (регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин), а також визнанн¤ формальноњ юридичноњ р≥вност≥ субТЇкт≥в –еальн≥сть законност≥ Ц дос¤гненн¤ фактичного виконанн¤ вимог, що вм≥щен≥ в правових нормах, у правов≥дносинах та нев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ закону; ƒоц≥льн≥сть законност≥ Ц виб≥р законних вар≥ант≥в зд≥йсненн¤ правотворчоњ та правозастосовчоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ Ї найб≥льш ефективним та економ≥чним шл¤хом дос¤гненн¤ мети правового регулюванн¤. √арант≥њ законност≥ Ц система засоб≥в, за допомогою ¤ких у сусп≥льному житт≥ впроваджуЇтьс¤, охорон¤Їтьс¤ та в≥дновлюЇтьс¤ законн≥сть «агальносоц≥альн≥ гарант≥њ, що забезпечуютьс¤ сусп≥льством та визначаютьс¤ ¤к пол≥тичн≥, економ≥чн≥ та ≥деолог≥чн≥; —пец≥ально-юридичн≥ гарант≥њ Ц спец≥альн≥ засоби реал≥зац≥њ, охорони та в≥дновленн¤ законност≥ «а субЇктами-парлам, презид. —удов≥, адм≥н, контрольн≥, за напр¤мками-конституц≥йн≥-визначають зм≥ст, процесуальн≥-визначають процес зд≥йсненн¤. «а статусом-ѕревентивн≥, що спри¤ють попередженню порушенн¤ закону;ќхоронн≥ Ц передбачен≥ законом заходи примусового впливу;

 аральн≥ Ц реальна можлив≥сть застосовуванн¤ до порушник≥в передбачених законом заход≥в

ѕравова культура Ц це система правових ц≥нностей, що в≥дпов≥дають р≥вню дос¤гнутого сусп≥льством правового прогресу ≥ в≥дображають у правов≥й форм≥ стан свободи особи, ≥нш≥ найважлив≥ш≥ соц≥альн≥ ц≥нност≥ ѕоказник правовоњ культури Ц це м≥ра активност≥ субТЇкта права у правов≥й сфер≥, добров≥льност≥ виконанн¤ вимог правових норм, реальност≥ прав ≥ свобод громад¤н —труктура правовоњ культури маЇ складний характер. «алежно в≥д нос≥¤ (субТЇкта) правовоњ культури њњ под≥л¤ють на:правову культуру сусп≥льства;правову культуру соц≥альноњ групи;правову культуру особи. ѕравова культура сусп≥льства не ≥снуЇ поза правовою культурою його субТЇкт≥в (соц≥альних сп≥льностей, груп, особи), вона Ї умовою, формою ≥ результатом культурноњ правовоњ д≥¤льност≥ член≥в сусп≥льства, в процес≥ ¤коњ закр≥плюютьс¤ ≥снуюч≥ ≥ утворюютьс¤ нов≥ правов≥ ц≥нност≥.ѕравова культура особи включаЇ правосв≥дом≥сть, розум≥нн¤ принцип≥в права, повагу до нього, упевнен≥сть у справедливост≥ закон≥в, юридичних прав ≥ обовТ¤зк≥в та ≥нших правових ¤вищ.

ѕравосв≥дом≥стьЦ це специф≥чна форма сусп≥льноњ св≥домост≥, система в≥дображенн¤ правовоњ д≥йсност≥ у погл¤дах, теор≥¤х, концепц≥¤х, почутт¤х, у¤вленн¤х людей про право, його м≥сце ≥ роль щодо забезпеченн¤ свободи особи та ≥нших загльнолюдських ц≥нностей. ѕравосв≥дом≥сть сусп≥льства складаЇтьс¤ з трьох лемент≥в:≤деолог≥чних;ѕсихолог≥чних;ѕовед≥нкових.ѕравова ≥деолог≥¤ Ц це система правових принцип≥в, ≥дей, теор≥й, концепц≥й, ¤к≥ в≥дображують теоретичне в≥дношенн¤ сусп≥льства до права, державно-правового розвитку, правових режим≥в, упор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин ѕравова психолог≥¤ утворбЇтьс¤ стих≥йно на основ≥ емп≥ричного, безпосереднього в≥дображенн¤ субТЇктами правових в≥дносин, правовоњ повед≥нки у вигл¤д≥ сусп≥льноњ думки, переживань, почутт≥в, емоц≥й, оц≥нок ‘ункц≥њ правосв≥домост≥ Ц це головн≥ напр¤мки њњ впливу на правов≥ ¤вища, правову систему в ц≥лому. ќсновними функц≥¤ми правосв≥домост≥ Ї:  огн≥тивна Ц п≥знанн¤ правовоњ д≥йсност≥, в результат≥ чого формуютьс¤ правов≥ теор≥њ, концепц≥њ, ≥дењ, субТЇкти набувають правових знань;ѕравоутворююча Ц правосв≥дом≥сть Ї джерелом права, правов≥ нормативн≥ акти виступають ¤к форма зовн≥шнього виразу правосв≥домост≥ сусп≥льства ≥ законотворчих орган≥в держави. ѕравов≥ принципи, що Ї результатом правосв≥домост≥, визначають основн≥ ¤кост≥ норм права, форм ≥ засоб≥в правового регулюванн¤;–егулююча Ц вплив права на сусп≥льн≥ в≥дносини через правосв≥дом≥сть субТЇкт≥в права, њх правов≥ знанн¤, оц≥нки, почутт¤, мотиви ≥ установки —труктуру правовоњ св≥домост≥ становл¤ть три складов≥:ѕравов≥ знанн¤. —убТЇкт набуваЇ правових знань у процес≥ в≥дображенн¤ р≥зних правових ¤вищ, включаючи в≥домост≥ про конкретн≥ норми права, призначенн¤ правовоњ надбудови, правового регулюванн¤, рол≥ тих чи ≥нших правозастосовчих ≥ правоохоронних орган≥в ≥ посадових ос≥б держави ≥ т. ≥н.ѕравов≥ оц≥нки. –оль правових оц≥нних у¤влень ви¤вл¤Їтьс¤ у тому, що особа не просто пр¤мо репродукуЇ у своњх д≥¤х те, що моделюЇтьс¤ у правових нормах, а критично оц≥нюЇ, переосмислюЇ њх у св≥домост≥, сп≥вв≥дносить з≥ своњми погл¤дами про правове, обовТ¤зкове, необх≥дне.ѕравов≥ установки. ¬≥дображують не т≥льки готовн≥сть до певноњ правовоњ повед≥нки, але й схильн≥сть до певних у¤влень, оц≥нки правових ¤вищ, тобто правов≥ установки впливають ¤к на регул¤тивну, так ≥ п≥знавальну та оц≥нну функц≥њ правосв≥домост≥.

ќсновн≥ ознаки держави “еритор≥¤.—уверен≥тет.Ќа¤вн≥сть системи орган≥в, установ та орган≥зац≥й, що створюютьс¤ державою дл¤ виконанн¤ њњ функц≥й та обТЇднуютьс¤ пон¤тт¤м Умехан≥зм державиФ. Ќа¤вн≥сть пол≥тичноњ публ≥чноњ влади.Ќа¤вн≥сть можливост≥ розробл¤ти, приймати чи санкц≥онувати правов≥ норми,ћожлив≥сть встановлювати форми та види податк≥в з метою утриманн¤ державних орган≥в та виконанн¤ загально-соц≥альних ьфункц≥й.‘акультативн≥ ознаки держави.Ќа¤вн≥сть громад¤нства;Ќа¤вн≥сть грошовоњ одиниц≥;Ќа¤вн≥сть кордону;Ќа¤вн≥сть збройних сил;Ќа¤вн≥сть символ≥ки;¬изнан≥сть держави св≥товим сп≥втовариством;Ќа¤вн≥сть ч≥тко визначеноњ пол≥тики.ќтже, держава Ц особлива орган≥зац≥¤ сусп≥льства, що характеризуЇтьс¤ суверен≥тетом, ¤кий поширюЇтьс¤ на певну, ч≥тко визначену територ≥ю, характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю пол≥тичноњ публ≥чноњ влади, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ реал≥зац≥њ повноважень державними органами, надаЇ своњм р≥шенн¤м правовоњ форми та ≥снуЇ за рахунок податк≥в ≥ збор≥в з населенн¤.

‘ункц≥њ державиЦ основн≥ напр¤мки д≥¤льност≥ держави, що розкривають њњ призначенн¤ в сусп≥льств≥.ќтже, функц≥њ держави Ц це основн≥ напр¤мки њњ д≥¤льност≥ по зд≥йсненю завдань держави, що в≥дображають соц≥альну природу держави та њњ призначенн¤ ¤к основного засобу зд≥йсненн¤ пол≥тичноњ влади.–≥зноман≥тн≥сть напр¤мк≥в державно-владноњ д≥¤льност≥ даЇ можлив≥сть класиф≥кувати функц≥њ держави за р≥зними критер≥¤ми:«а територ≥Їю зд≥йсненн¤:зовн≥шн≥;внутр≥шн≥.«а пер≥одом зд≥йсненн¤:пост≥йн≥;тимчасов≥.«а соц≥альним призначенн¤м:загальносоц≥альн≥, що повТ¤зан≥ з виконанн¤м завдань, ¤к≥ в≥дпов≥дають природ≥ сусп≥льства;специф≥чн≥ функц≥њ, що забезпечують л≥кв≥дац≥ю протилежностей м≥ж чиновництвом та населенн¤м.«а характером:в≥дкрит≥, що визнаютьс¤ публ≥чно ≥ виконуютьс¤ оф≥ц≥йно;латентн≥, що зд≥йснюютьс¤ з метою приховуванн¤ реальноњ сутност≥ держави.«а сферами:пол≥тичн≥;економ≥чн≥;гуман≥тарн≥.«а основним зм≥стом:загальносусп≥льн≥, основним призначенн¤м ¤ких Ї забезпеченн¤ ≥снуванн¤ та благополучч¤ сусп≥льства (наданн¤ соц≥альноњ допомоги, соц≥альн≥ прграми та ≥н.);класов≥ функц≥њ, що в≥дображають ≥нтереси т≥Їњ соц≥альноњ групи, ¤ка зд≥йснюЇ владн≥ повноваженн¤ (забезпеченн¤ ≥нтерес≥в ел≥ти позаеконом≥чними чи примусовими методами, конституц≥йне изакр≥пленн¤ прив≥лењв та можлив≥сть забезпечити виконанн¤ ≥нтерес≥в за допомогою примусу);нац≥ональн≥, що характеризуютьс¤ ¤к д≥¤льн≥сть держави, що нац≥лена на збереженн¤ ≥ розвиток нац≥ональноњ культури, традиц≥й та мови певного етносу (захист ≥нтерес≥в нац≥њ, ¤ка створила державу, тих, що знаход¤тьс¤ за межами держави ≥ т .п.).в≥дпов≥дно до принципу розпод≥лу влади:законодавч≥;виконавч≥;судов≥;≥нформац≥йн≥ (мають на мет≥ ц≥леспр¤мовану ≥нформован≥сть населенн¤ щодо форм сусп≥льноњ св≥домост≥, що Ї необх≥дною умовою дл¤ функц≥онуванн¤ ≥нших г≥лок влади).

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ѕравознавство, загальна терм≥нолог≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (8002 прочитано)