ѕсихолог≥¤ > Ќапр¤ми вихованн¤ та њх загальна характеристика

Ќапр¤ми вихованн¤ та њх загальна характеристика

–озумове вихованн¤

¬ажливим складником всеб≥чного розвитку особистост≥ Ї розумове вихованн¤.

–озумове вихованн¤ Ч ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть педагог≥в з розвитку розумових сил ≥ мисленн¤ учн≥в, прищепленн¤ њм культури розумовоњ прац≥.

” психолого-педагог≥чн≥й л≥тератур≥ вживають також терм≥н Ђрозумовий розвитокї Ч розвиток, удосконаленн¤ ≥нтелектуальноњ сфери ≥ зд≥бностей людини.

ћета розумового вихованн¤ Ч забезпеченн¤ засвоЇнн¤ учн¤ми основ наук, розвиток њх п≥знавальних зд≥бностей ≥ формуванн¤ на ц≥й основ≥ наукового св≥тогл¤ду. …ого зм≥ст Ч система факт≥в, пон¤ть, положень з ус≥х галузей науки, культури ≥ техн≥ки. ќсв≥чена людина повинна волод≥ти основами наук, техн≥ки, мистецтва ≥ культури. ÷≥ знанн¤ мають бути систематизован≥, пост≥йно поповнюватис¤.

” процес≥ розумового вихованн¤ школ¤р повинен навчитис¤ мислити.

ћисленн¤ Ч процес опосередкованого й узагальненого п≥знанн¤ предмет≥в ≥ ¤вищ об'Їктивноњ д≥йсност≥ в њх ≥стотних властивост¤х, зв'¤зках ≥ в≥дносинах.

≤снують так≥ види мисленн¤: д≥алектичне Ч вм≥нн¤ бачити в ¤вищ≥ суперечност≥, тенденц≥њ розвитку, зародженн¤ нових; лог≥чне Ч встановленн¤ узагальнених зв'¤зк≥в м≥ж новими знанн¤ми ≥ ран≥ше засвоЇним матер≥алом, приведенн¤ њх у певну систему; абстрактне Ч абстрагуванн¤ в≥д не≥стотних, другор¤дних ознак, вид≥ленн¤ загальних та ≥стотних ≥ на ц≥й основ≥ формуванн¤ абстрактних пон¤ть; узагальнююче Ч знаходженн¤ загальних принцип≥в ≥ способ≥в д≥й, що поширюютьс¤ на певну низку ¤вищ; категор≥альне Ч вм≥нн¤ об'Їднувати пон¤тт¤ в класи ≥ групи на п≥дстав≥ певних ≥стотних ознак под≥бност≥; теоретичне Ч здатн≥сть до засвоЇнн¤ знань високого р≥вн¤ узагальненн¤, розум≥нн¤ наукових засад ≥ принцип≥в розвитку тих чи тих галузей знань, ви¤вленн¤ залежност≥ та законом≥рност≥ ≥снуючих м≥ж ¤вищами зв'¤зк≥в; ≥ндуктивне Ч рух думки в≥д окремого до загального, в≥д факт≥в до узагальнень, висновк≥в; дедуктивне Чрух думки в≥д загального до окремого; алгоритм≥чне Ч неухильне дотриманн¤ ≥нструкц≥њ, ¤ка вказуЇ строгу посл≥довн≥сть д≥й, що забезпечуЇ отриманн¤ результату; техн≥чне Ч розум≥нн¤ наукових засад ≥ загальних принцип≥в виробничих процес≥в; репродуктивне Ч актуал≥зац≥¤ засвоЇних знань дл¤ розв'¤занн¤ завдань в≥домого типу або виконанн¤ д≥й у знайомих умовах; продуктивне Ч самост≥йне вир≥шенн¤ людиною нових завдань на основ≥ набутих знань, а також ≥з використанн¤м нових даних, способ≥в ≥ засоб≥в, необх≥дних дл¤ њх вир≥шенн¤; системне Ч здатн≥сть ви¤вл¤ти зв'¤зки м≥ж науками, розум≥ти загальнонауков≥ закони, покладен≥ в основу њх розвитку, мати загальн≥ у¤вленн¤ про законом≥рност≥ розвитку природи ≥ сусп≥льства.

”чн¤ необх≥дно навчити вс≥х цих вид≥в мисленн¤. ќволод≥ти ними в≥н може лише за умови освоЇнн¤ таких мислительних операц≥й, ¤к: анал≥з Ч мислене розчленуванн¤ ц≥лого на частини або мислене вид≥ленн¤ окремих його частин; синтез Ч мислене поЇднанн¤ частин предмет≥в або окремих його стор≥н, њх ознак, властивостей; пор≥вн¤нн¤ Ч встановленн¤ под≥бност≥ або в≥дм≥нност≥ м≥ж предметами ≥ ¤вищами за одн≥Їю к≥лькома ознаками, вид≥леними в певн≥й посл≥довност≥; класиф≥кац≥¤ (систематизац≥¤) Ч под≥л предмет≥в або ¤вищ за групами залежно в≥д под≥бност≥ чи в≥дм≥нностей м≥ж ними.

ќсоблива роль у розумовому вихованн≥ належить формуванню ≥нтелектуальних ум≥нь. ÷ьому спри¤Ї робота з р≥зними типами завдань: досл≥дницькими (спостереженн¤, досл≥дництво, п≥дготовка експерименту, пошуки в≥дпов≥д≥ в науков≥й л≥тератур≥, екскурс≥њ та експедиц≥њ з метою збиранн¤ матер≥алу та ≥н.); пор≥вн¤льними (в≥д прост≥ших до пор≥вн¤нь, що ви¤вл¤ють под≥бн≥сть або в≥дм≥нн≥сть пон¤ть, складних ¤вищ); на впор¤дкуванн¤ мислительних д≥й, використанн¤ алгоритм≥в або самост≥йне њх складанн¤; пов'¤зан≥ з анал≥зом ≥ узагальненн¤м ознак дл¤ виокремленн¤ ¤вища в певний клас чи вид.

–озширенню кругозору учн≥в, розвитков≥ њхн≥х ≥нтелектуальних сил ≥ зд≥бностей спри¤ють також р≥зноман≥тн≥ види позаурочноњ та позашк≥льноњ осв≥тньо-виховноњ роботи за ≥нтересами, самоосв≥та.

ћоральне вихованн¤

” складному процес≥ формуванн¤ всеб≥чно розвиненоњ особистост≥ ч≥льне м≥сце належить моральному вихованню.

ћоральне вихованн¤ Ч виховна д≥¤льн≥сть школи ≥ с≥м'њ, що маЇ на мет≥ формуванн¤ ст≥йких моральних ¤костей, потреб, почутт≥в, навичок ≥ звичок повед≥нки на основ≥ засвоЇнн¤ ≥деал≥в, норм ≥ принцип≥в морал≥, участь у практичн≥й д≥¤льност≥.

–езультати морального вихованн¤ характеризуютьс¤ такими пон¤тт¤ми: мораль, моральн≥сть, моральна св≥дом≥сть, моральн≥ переконанн¤, моральн≥ почутт¤, моральн≥ звички ≥ моральна спр¤мован≥сть.

ћораль Ч система ≥дей, принцип≥в, закон≥в, норм ≥ правил повед≥нки та д≥¤льност≥, ¤к≥ регулюють гуманн≥ стосунки м≥ж людьми за будь-¤коњ ситуац≥њ на демократичних засадах.

ћоральн≥сть Ч охоплюЇ моральн≥ погл¤ди, переконанн¤, почутт¤, стосунки, повед≥нку людей.

ћоральна св≥дом≥сть Ч одна ≥з стор≥н сусп≥льноњ св≥домост≥, ¤ка у вигл¤д≥ у¤влень ≥ пон¤ть в≥дображаЇ реальн≥ в≥дношенн¤ ≥ регулюЇ моральний б≥к д≥¤льност≥ людини.

ћоральн≥ переконанн¤ Ч пережит≥ та узагальнен≥ моральн≥ принципи норми.

ћоральн≥ почутт¤ Ч запити, оц≥нки, в≥дношенн¤, спр¤мован≥сть духовного розвитку особистост≥.

ћоральн≥ звички Ч корисн≥ дл¤ сусп≥льства ст≥йк≥ форми повед≥нки, що стають потребою ≥ зд≥йснюютьс¤ за будь-¤коњ ситуац≥њ та умов.

ћоральна спр¤мован≥сть Ч ст≥йка сусп≥льна позиц≥¤ особистост≥, що формуЇтьс¤ на св≥тогл¤дн≥й основ≥, мотивах повед≥нки ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к властив≥сть особистост≥ в р≥зних умовах.

ћетодолог≥чною засадою морального вихованн¤ Ї етика.

≈тика Ч наука про мораль, њњ природу, структуру та особливост≥ походженн¤ й розвитку моральних норм ≥ взаЇмов≥дносин м≥ж людьми в сусп≥льств≥.

Ќа сучасному етап≥ розр≥зн¤ють дв≥ етичн≥ (моральн≥) системи. ѕерша Ч дом≥нуЇ в «ах≥дн≥й ™вроп≥ та јмериц≥. «г≥дно з нею, заради дос¤гненн¤ нав≥ть Ђвеликого добраї не можна допускати Ђмале злої (скаж≥мо, допомагати товаришев≥, передавши йому шпаргалку). ƒл¤ прихильник≥в другоњ (вона, зокрема, Ї пан≥вною на пострад¤нських теренах) поЇднанн¤ добра ≥ зла ц≥лком прийн¤тне.

” моральному вихованн≥ сл≥д спиратис¤ на гуман≥стичну ≥дею про те, що людин≥ в≥д природи притаманне прагненн¤ до добра, правди ≥ краси. ¬ихованн¤ учн≥в, на думку ќ.¬ишневського, маЇ забезпечити формуванн¤ в них такоњ наведеноњ вище системи моральних ц≥нностей.

јбсолютно в≥чн≥ ц≥нност≥Ч загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, що мають ун≥версальне значенн¤ та необмежену сферу застосуванн¤ (доброта, правда, любов, чесн≥сть, г≥дн≥сть, краса, мудр≥сть, справедлив≥сть та ≥н.).

Ќац≥ональн≥ ц≥нност≥ Ч Ї значущими дл¤ одного народу, проте њх не завжди под≥л¤ють ≥нш≥ народи. Ќаприклад, почутт¤ нац≥онал≥зму зрозум≥ле ≥ близьке лише поневоленим народам ≥ чуже тим, ¤к≥ н≥коли не втрачали своЇњ незалежност≥. ƒо ц≥Їњ групи ц≥нностей належать так≥ пон¤тт¤, ¤к патр≥отизм, почутт¤ нац≥ональноњ г≥дност≥, ≥сторична пам'¤ть тощо.

—татеве вихованн¤ ≥ п≥дготовка до с≥мейного житт¤

—татеве вихованн¤ Ч складова загального процесу виховноњ роботи школи ≥ с≥м'њ, що забезпечуЇ правильний статевий розвиток д≥тей ≥ молод≥.

ѕотреба в пол≥пшенн≥ статевого вихованн¤ учн≥вськоњ молод≥ в сучасн≥й школ≥ зумовлена прискореним статевим розвитком школ¤р≥в (акселерац≥¤), недостатн≥м р≥внем об≥знаност≥ неповнол≥тн≥х у статев≥й сфер≥, отриманн¤м ними ≥нформац≥њ з цього питанн¤ (нер≥дко перекрученоњ, вульгарноњ) переважно на вулиц≥, статевою розпустою певноњ частини неповнол≥тн≥х, проституц≥Їю та злочинн≥стю на статевому ірунт≥. «начний вплив справл¤Ї на них порнограф≥¤, к≥но- та телепродукц≥¤ на сексуальну тематику, що руйнуЇ псих≥ку неповнол≥тн≥х. ”се це ви¤вл¤Їтьс¤ в недостатн≥й п≥дготовленост≥ багатьох молодих людей до створенн¤ с≥м'њ, виконанн¤ родинних обов'¤зк≥в, що в майбутньому призводить до розлучень.

” статевому вихованн≥ насамперед необх≥дно враховувати в≥ков≥ особливост≥ школ¤р≥в. “ак, у молодшому шк≥льному в≥ц≥ в≥дбуваЇтьс¤ самоусв≥домленн¤ д≥тьми своЇњ статевоњ належност≥, закладаютьс¤ психолог≥чна та емоц≥йна основи сексуальност≥ Ч сором'¤злив≥сть чи розв'¤зн≥сть, р≥зк≥сть чи м'¤к≥сть, ласкав≥сть чи груб≥сть, доброта чи зл≥сть, щедр≥сть чи скуп≥сть тощо. ≈ротична чутлив≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ через внутр≥шню рецепц≥ю (зона ген≥тал≥й). ” цьому в≥ц≥ д≥ти активно засвоюють принципи сп≥лкуванн¤ людей р≥зноњ стат≥. Ѕ≥льш≥сть молодших школ¤р≥в ще шукають розгадку секрету д≥тонародженн¤, таЇмниц≥ материнства. ¬ласне сексуальна сфера перебуваЇ у стад≥њ спокою.

” пер≥од статевого дозр≥ванн¤ в п≥дл≥тка зростаЇ ≥нтерес до протилежноњ стат≥, зб≥льшуЇтьс¤ статевий пот¤г, стаЇ актуальною ≥нформац≥¤ сексуального характеру. ¬елику увагу представники обох статей звертають на вторинн≥ статев≥ ознаки, њх своЇчасна по¤ва ≥ типовий дл¤ цього в≥ку стан даЇ змогу в≥дчути себе повноц≥нними чолов≥ками ≥ ж≥нками, проте вони в≥дчувають невпевнен≥сть щодо пов'¤заних з цим статусом ролей ≥ функц≥й. «'¤вл¤Їтьс¤ схильн≥сть вид≥л¤ти вторинн≥ статев≥ ознаки ¤к переваги зовн≥шност≥ саме представник≥в ≥ншоњ стат≥.

—татеве дозр≥ванн¤ впливаЇ ≥ на псих≥ку п≥дл≥тка: починають формуватис¤ чолов≥ча ≥ ж≥ноча психолог≥¤, з'¤вл¤ютьс¤ викликан≥ статевим пот¤гом в≥дпов≥дн≥ думки, ≥нтерес до протилежноњ стат≥, книг, к≥ноф≥льм≥в, розмов дорослих на ≥нтимн≥ теми. —татевий пот¤г ≥ енерг≥¤ знаход¤ть вих≥д не обов'¤зково в статевому об'Їкт≥. ÷е можуть бути р≥зн≥ види д≥¤льност≥ (туризм, спорт, музика та ≥н.), що вельми важливо дл¤ вихованн¤ особистост≥, оск≥льки раннЇ збудженн¤ дит¤чоњ сексуальност≥ психолог≥чно шк≥дливе, затримуЇ подальший психосексуальний розвиток.

1	2	3	4

Ќазва: Ќапр¤ми вихованн¤ та њх загальна характеристика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (8854 прочитано)