–озм≥щенн¤ продуктивних сил > Ѕуд≥вельн≥ сум≥ш≥ в ”крањн≥

–озр≥зн¤ють два види добавок: - тонкомелен≥,; ¤к≥, ввод¤ть, у к≥лькост≥ 5...20,% до маси цементу дл¤ його економ≥њ й одержанн¤ щ≥льного та ст≥йкого бетону при малих витратах цементу, ≥ х≥м≥чн≥, ¤к≥ ввод¤ть у невелик≥й к≥лькост≥ (0,1...2,0 % до маси цементу) дл¤ зм≥нюванн¤ властивостей бетонноњ сум≥ш≥ та бетону в потр≥бному напр¤м≥. «а тонкомелен≥ добавки беруть золу - винос теплових електростанц≥й, одержувану ¤к високодисперсн≥ в≥дходи в≥д спалюванн¤ вуг≥лл¤, мелен≥ шлаки тощо. ѕроте все б≥льшого поширенн¤ набувають численн≥ х≥м≥чн≥ добавки, ¤к≥ класиф≥куютьс¤ за функц≥ональним призначенн¤м та основним ефектом д≥њ.

ѕластиф≥куючи добавки зб≥льшують рухлив≥сть, тобто знижують жорстк≥сть сум≥ш≥, не знижуючи м≥цност≥, бетону. як пластиф≥катори широко використовують поверхнево-активн≥ речовини (ѕј–), часто одержуван≥ з вторинних продукт≥в та в≥дход≥в х≥м≥чноњ промисловост≥. «а характером д≥њ розр≥зн¤ють г≥дроф≥льно та г≥дрофобно-пластиф≥куюч≥ добавки.

ѕредставником г≥дроф≥льно-пластиф≥куючих добавок Ї Ћ—“ (л≥гносульфонат техн≥чний, колишн¤ назва —ƒЅ Ч сульфатно-др≥жджева бражка). як у р≥дкому, так ≥ в твердому вигл¤д≥ легко розчин¤Їтьс¤ у вод≥. ƒо г≥дрофобно-пластиф≥куючих добавок належать милонафт, г≥д-рофоб≥зуюч≥ сполуки √ ∆-10 (етилсил≥конат натр≥ю), √ ∆-11 (метилсил≥конат натр≥ю), √ ∆-94 (етилг≥дросилоксанова р≥дина). ѕрискорювач≥ тверд≥нн¤ призначаютьс¤ насамперед дл¤ наближенн¤ строк≥в розпалубленн¤ при монол≥тному бетонуванн≥, а у виробництв≥ зб≥рного зал≥зобетону Ч дл¤ скороченн¤ режим≥в тепловоњ обробки вироб≥в та зб≥льшенн¤ оборотност≥ борт-оснащенн¤. Ќайпоширен≥шими в практиц≥ прискорювачами Ї: хлорид кальц≥ю —а—l2, сульфат натр≥ю Na2Sќ4, поташ  2—ќ3, н≥трати кальц≥ю —а(NO3)2 та натр≥ю NaNќ3. ƒ≥¤ цих прискорювач≥в пол¤гаЇ в тому, що вони знижують розчинн≥сть г≥дроксиду кальц≥ю —а(ќЌ)2, ¤кий утворюЇтьс¤ при г≥дратац≥њ цементу. ÷им стимулюЇтьс¤ подальша г≥дратац≥¤ кл≥нкерних м≥нерал≥в ≥ зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть новоутворень, що зумовлюЇ п≥двищене зростанн¤ м≥цност≥ в перш≥ 3...7 д≥б.[11]

≤нод≥ застосовують ≥ комб≥нован≥ добавки, наприклад н≥трит-н≥трат кальц≥ю, н≥трит-н≥трат-хлорид кальц≥ю. ўоб спов≥льнити тужав≥нн¤ цементу, застосовують добавки, ¤к≥ одночасно зменшують водопотребу сум≥ш≥ та витрату цементу.

—ум≥ш≥ на основ≥ вапн¤них в'¤жучих.

—ировиною дл¤ виготовленн¤ цих матер≥ал≥в ≥ вироб≥в Ї буд≥вельне вапно чи в'¤жуч≥, ¤к≥ м≥ст¤ть його, а також заповнювач≥, що м≥ст¤ть кремнезем. ¬иробництво њх ірунтуЇтьс¤ на г≥дротермальному синтез≥ г≥дросил≥кат≥в кальц≥ю, зд≥йснюваному в автоклав≥ при п≥двищених значенн¤х тиску й температури вод¤ноњ пари. “ому так≥ матер≥али й вироби д≥стали назву автоклавних сил≥катних.

як вТ¤жуче дл¤ автоклавних сил≥катних матер≥ал≥в звичайно використовують пов≥тр¤не кальц≥Їве негашене вапно, ¤ке м≥стить не менш ¤к 70% активних —аќ+ћgќ ≥ не б≥льш ¤к 5% ћgќ. јби п≥двищити м≥цн≥сть готових вироб≥в, зам≥сть вапна застосовують вапн¤но-п≥щане в'¤жуче, виготовлене одночасним помелом грудкового негашеного вапна та кварцового п≥ску. «м≥нюючи сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж як заповнювач≥ автоклавних сил≥катних матер≥ал≥в найчаст≥ше використовують кварцов≥ п≥ски. ћожна застосовувати також польовошпатн≥ та карбонатн≥ п≥ски, проте ф≥зико-механ≥чн≥ властивост≥ вироб≥в при цьому пог≥ршуютьс¤. «начно р≥дше застосовують грав≥йно-п≥щан≥ сум≥ш≥, а також порист≥ заповнювач≥ (керамзит, аглопорит, шлакову пемзу, спучений перл≥т тощо).

¬ода дл¤ виробництва матер≥ал≥в та вироб≥в на вапн¤них в'¤жучих маЇ задовольн¤ти т≥ сам≥ вимоги, що й при виробництв≥ бетонних вироб≥в на основ≥ цементних в'¤жучих.

ƒобавки, застосовуван≥ у виробництв≥ автоклавних сил≥катних матер≥ал≥в та вироб≥в, призначаютьс¤ дл¤ регулюванн¤ властивостей формувальних сум≥шей та готовоњ продукц≥њ. ÷е .можуть бути ущ≥льнювальн≥ (тонкодисперсн≥ м≥неральн≥ порошки), укрупнювальн≥ (крупн≥ш≥ за зерновим складом заповнювач≥), пластиф≥куюч≥, пороутворювальн≥ добавки, а також п≥гменти, що надають виробам забарвленн¤ й декоративних властивостей.

—ум≥ш≥ на основ≥ г≥псових в'¤жучих.

ƒл¤ виготовленн¤ зазначених вище сум≥шей залежно в≥д њх призначенн¤ використовують пов≥тр¤н≥ низько- та високовипалюван≥ г≥псов≥ в'¤жуч≥, а також г≥дравл≥чн≥ г≥псоцементнопуцоланов≥ в'¤жуч≥.

як важк≥ заповнювач≥ застосовують природн≥ грав≥й та п≥сок, а ¤к легк≥ Ч щеб≥нь з вапн¤ку-черепашнику, вулкан≥чного туфу, вулкан≥чноњ пемзи, керамзит, аглопорит, шлакову пемзу, спучений перл≥т, доменн≥ та паливн≥ шлаки й золи, а також орган≥чн≥ заповнювач≥ Ч деревну стружку й тирсу, солому, очерет¤ну с≥чку, лл¤ну кострицю, паперову макулатуру тощо. «аповнювач≥ пол≥пшують пластичн≥ властивост≥ формувальних сум≥шей, зменшують питому витрату в'¤жучого, знижують формувальну волог≥сть сум≥ш≥ та усадку.

ўоб мати задан≥ техн≥чн≥ та ф≥зико-х≥м≥чн≥ властивост≥ формувальних сум≥шей та готових вироб≥в, до г≥псових композиц≥й увод¤ть добавки, ¤к≥ можна под≥лити на дв≥ групи. ƒобавки першоњ групи регулюють строки тверд≥нн¤ й пластичн≥сть формувальних сум≥шей, добавки другоњ групи зм≥нюють властивост≥ затверд≥лих вироб≥в.

як добавки першоњ групи звичайно застосовують: тваринний клей, Ћ—“, вапно, лимонну кислоту та њњ сол≥Ч дл¤ спов≥льненн¤ строк≥в тужав≥нн¤ в'¤жучих; кухонну с≥ль, сульфат натр≥ю, двовод¤ний г≥пс Ч дл¤ прискоренн¤ строк≥в тужав≥нн¤.[12]

Ќайважлив≥шими добавками другоњ групи Ї пороутворювач≥, г≥дрофоб≥затори, г≥дравл≥чн≥ добавки тощо.

ѕороутворювальн≥ добавки, застосовуван≥ дл¤ виготовленн¤ високопористих вироб≥в, под≥л¤ють на газоутворювач≥ (њдкий натр, пероксид водню, розведена с≥рчана кислота, вуглекальц≥Їв≥ сол≥) та п≥ноутворювач≥ (клеЇкан≥фольний, смолосапон≥новий).

ћастики

ћастика Ч це сум≥ш нафтового б≥туму чи дьогтю (в≥д≥гнаного й складеного) з м≥неральним наповнювачем, емульгатором та добавкою антисептика. ƒл¤ приготуванн¤ мастик використовують: пилуват≥ наповнювач≥Чтальк, магнезит, вапн¤к, долом≥т, крейду, цемент, золу; волокнист≥ заповнювач≥ Ч азбест, м≥неральну вату тощо.

ƒо б≥тумних матер≥ал≥в належать природн≥ б≥туми, асфальтов≥ породи, нафтов≥ б≥туми.

ѕриродн≥ б≥туми Ч це в'¤зк≥ р≥дини та твердопод≥бн≥ речовини. ѕриродн≥ б≥туми утворилис¤ внасл≥док природного процесу окислювальноњ пол≥меризац≥њ нафти. ¬они зустр≥чаютьс¤ в м≥сц¤х нафтових родовищ, утворюючи л≥нзи, а ≥нод≥ й асфальтов≥ озера. ѕроте природн≥ б≥туми в чистому вигл¤д≥ зустр≥чаютьс¤ р≥дко, найчаст≥ше вони м≥ст¤тьс¤ в осадових г≥рських породах.

јсфальтов≥ породи Ч це порист≥ г≥рськ≥ породи (вапн¤ки, долом≥ти, п≥щаники, глини, п≥ски,, сланц≥), просочен≥ б≥тумом; ≤з цих пор≥д вид≥л¤ють б≥тум або њх розмелюють ≥ застосовують у вигл¤д≥ асфальтового порошку.

Ќафтов≥ (штучн≥) б≥туми, здобут≥ переробкою нафтовоњ сировини, залежно в≥д технолог≥њ виробництва можуть бути: залишковими, одержуваними з гудрону за допомогою подальшого глибокого в≥дбиранн¤ з нього масел; окислен≥, одержуван≥ окисленн¤м гудрону в спец≥альних апаратах (продуванн¤м пов≥тр¤), крек≥нгов≥, одержуван≥ переробкою залишк≥в, утворюваних при .крек≥нгу нафти.

√удрон Ч це залишок в≥дгонки з мазуту масл¤них фракц≥й; в≥н-Ї основною сировиною дл¤ одержанн¤ нафтових б≥тум≥в (використовують його ¤к зв'¤зуючу речовину в дорожньому буд≥вництв≥).

ƒо дьогтьових матер≥ал≥в належать сирий .кам'¤новуг≥льний в≥д≥гнаний дьоготь, пек, складений дьоготь

‘арбов≥ сум≥ш≥.

«в'¤зуюч≥ речовини: ѕризначенн¤ зв'¤зуючих речовин пол¤гаЇ в скр≥пленн≥ часточок п≥гменту й наповнювача ≥з зафарбовуваною поверхнею.

«в'¤зуючими речовинами у фарбових сум≥шах Ї так≥ матер≥али: пол≥мери Ч у пол≥мерних фарбах, лаках, емал¤х; каучук Ч в каучукових фарбах; ол≥фи Ч в ол≥йних фарбах; клењ (тваринний ≥ казењновий) Ч у клейових фарбах; пох≥дн≥ целюлози Ч у н≥тролаках; неорган≥чн≥ в'¤жуч≥ речовини Ч у цементних, вапн¤них, сил≥катних фарбах.

ѕол≥мери застосовують у фарбах ≥ лаках разом ≥з: розчинником, а також у поЇднанн≥ з-ол≥фою чил цементом1 (пол≥мерцементн≥ фарбов≥ сум≥ш≥). ¬икористанн¤ синтетичних пол≥мер≥в ; значно скорочуЇ витрату рослинних ол≥й на виробництво фарбових сум≥шей, розширюЇ асортимент довгов≥чних та економ≥чних фарбових сум≥шей нових вид≥в.[13]

«в'¤зуюче вибирають з урахуванн¤м м≥цност≥ його зчепленн¤ з основою (адгез≥њ) п≥сл¤ затверд≥нн¤. ƒл¤ безводних сум≥шей зв'¤зуючими Ї ол≥фи та синтетичн≥ водонерозчинн≥ пол≥мери, що забезпечують водост≥йке покритт¤, ¤к цементи та р≥дке скло.

ѕ≥гменти: п≥гментами називають тонкодисперсн≥ порошки, нерозчинн≥ у зв'¤зуюч≥й речовин≥ й розчиннику ≥ здатн≥ в сум≥ш≥ з ним утворювати непрозор≥ покритт¤ р≥зних кольор≥в ≥ в≥дт≥нк≥в. ¬иб≥р того чи: ≥ншого п≥гменту й фарбового складу зумовлюЇтьс¤ насамперед призначенн¤м фарбованого покритт¤ та варт≥стю фарбовоњ речовини.

Ѕ≥л≥ п≥гменти.  рейду ¤к п≥гмент ≥ наповнювач використовують дл¤ розб≥люванн¤ кольорових фарбових речовин. њњ застосовують також дл¤ виготовленн¤ клейових та сил≥катних фарб. ƒл¤ ол≥йних фарб крейду не використовують, оск≥льки в сум≥ш≥ з ол≥фою утворюютьс¤ пл≥вки з жовтим в≥дт≥нком. ¬апно пов≥тр¤не застосовуЇтьс¤ ƒл¤ того, ўоб б≥лити фасади промислових га громадських споруд.

—еред штучних б≥лих п≥гмент≥в, одержуваних х≥м≥чною переробкою м≥неральноњ сировини, найчаст≥ше використовують цинков≥, свинцев≥, титанов≥ б≥лила та л≥топон (с≥рчист≥ б≥лила).

„орн≥ п≥гменти. —аж≥ мають високу барвну здатн≥сть, покривн≥сть ≥ ст≥йк≥сть щодо д≥њ луг≥в та кислот.

ƒ≥оксид марганцю ћgќ2 у тонкодисперсному стан≥ маЇ хорошу покривну здатн≥сть. …ого здобувають ≥з природноњ марганцевоњ руди.

√раф≥т Ч це п≥гмент с≥рувато-чорного кольору; за х≥м≥чним складом маЇ високий вм≥ст вуглецю (до 95%). ¬икористовуЇтьс¤ дл¤ виготовленн¤ ол≥йних фарбових сум≥шей, маЇ ст≥йк≥сть до д≥њ кислот та високих температур.

„ервон≥ п≥гменти. «ал≥зний сурик випускають у вигл¤д≥ тонкого порошку оксиду зал≥за цегл¤но-червоного кольору або ≥нших в≥дт≥нк≥в, залежно в≥д сп≥вв≥дношенн¤ складових частин –b2ќ3 ≥ —аSќ4.

—винцевий сурик Ч порошок червоно-оранжевого кольору, ¤кий м≥стить в основному –bќ та –b2ќ3. “оксичний ≥ досить важкий п≥гмент (≥стинна густина 8,32...9,16 г/см3), застосовуЇтьс¤ в антикороз≥йних ол≥йних фарбових сум≥шах по металу та дереву.

 рон червоний маЇ високу св≥тлост≥йк≥сть та здатн≥сть захищати —талев≥ конструкц≥њ в≥д короз≥њ. «а х≥м≥чним складом це хромовокислий свинець.

–едоксайд Ч червоний зал≥зоокисний п≥гмент, ¤кий маЇ п≥двищену ст≥йк≥сть до д≥њ лужного середовища. ¬икористовують дл¤ фарбуванн¤ по деревин≥ та штукатурц≥.

∆овт≥ п≥гменти.  рон свинцевий Ч штучний п≥гмент, одержуваний внасл≥док х≥м≥чноњ взаЇмод≥њ хромпику ≥з сол¤ми свинцю, маЇ кол≥р в≥д св≥тло-лимонного до темно-жовтого, токсичний. «авд¤ки висок≥й покривн≥й здатност≥ та антикороз≥йн≥й ст≥йкост≥ крон широко використовуЇтьс¤ в лакових ≥ ол≥йних фарбових сум≥шах по металу та дереву. ѕокривн≥сть крону 40...190 г/м2, ≥стинна густина 6,12 г/см3.

¬охри Ч природн≥ п≥гменти жовтого, коричневого та червоного кольор≥в. њх здобувають ≥з глин, ¤к≥ м≥ст¤ть до 25 % (за масою) –е2ќ3.  ол≥р вохри залежить в≥д вм≥сту оксиду зал≥за. ÷е найдешевш≥ п≥гменти, њх широко застосовують дл¤ виготовленн¤ фарб.[14]

—ин≥ п≥гменти. ”льтрамарин Ч порошок синього кольору. «а х≥м≥чним складом це алюмосил≥кат натр≥ю, ¤кий м≥стить с≥рку в колоњдному стан≥. …ого одержують випалюванн¤м композиц≥й каол≥ну ≥з содою та с≥ркою або с≥рчанокислого натр≥ю з вуг≥лл¤м. «начного поширенн¤ ультрамарин набув ¤к барвник в ол≥йних сум≥шах з метою усуненн¤ жовтих в≥дт≥нк≥в.

Ћазур Ч ≥нтенсивний штучний п≥гмент темно-синього кольору. ÷е порошок зал≥зноњ сол≥ зал≥зисто-синеродистоњ кислоти. —в≥тлост≥йкий п≥гмент, проте руйнуЇтьс¤ п≥д д≥Їю луг≥в ≥ тому не застосовуЇтьс¤ дл¤ фарб по штукатурц≥ та цементних розчинах.

«елен≥ п≥гменти. ќксид хрому —r2ќ3 ст≥йкий до д≥њ луг≥в, кислот та п≥двищених температур. ўоб одержати зеленкувато-син≥ в≥дт≥нки, добавл¤ють ультрамарин.

÷инкову зелень одержують, зм≥шуючи крони, мал¤рну лазур та наповнювач ¬аSќ4. ѓњ використовують у фарбових сум≥шах дл¤ роб≥т по металу та дереву.

«елень свинцева хромова Ч це механ≥чна сум≥ш жовтого крону з лазур'ю та наповнювачем. «а властивост¤ми под≥бна до жовтого свинцевого крону: маЇ високу покривн≥сть, барвну здатн≥сть та антикороз≥йн≥ властивост≥. њњ використовують в ол≥йних фарбових сум≥шах, проте внасл≥док руйнуванн¤ п≥гменту в лужному середовищ≥ вона не придатна дл¤ роб≥т по штукатурц≥ та цементних розчинах.

ћеталев≥ порошки застосовують у фарбових сум≥шах дл¤ декоративних роб≥т по металу.

ѕудра алюм≥н≥Їва Ч це тонкодисперсний, лускатопод≥бний порошок ср≥бл¤стого кольору, добре в≥дбиваЇ сон¤чне пром≥нн¤. ѕокривн≥сть њњ ,10 г/м2, ≥стинна густина 2,5...2,6 г/см3. ѕудру добавл¤ють до лаку перед його використанн¤м, аби надати йому антикороз≥йних властивостей.[15]

1.2.2. “ехнолог≥¤ виробництва

“ехнолог≥¤ виробництва буд≥вельних сум≥шей в загальному випадку пол¤гаЇ у зм≥шуванн≥ в≥дпов≥дних компонент≥в сум≥ш≥. ѕроте дл¤ кожного виду сум≥ш≥ вона в≥др≥зн¤Їтьс¤.

Ќаприклад з метою дос¤гненн¤ потр≥бних к≥нцевих результат≥в рац≥ональна й економ≥чна технолог≥¤ висуваЇ до вс≥х бетонних сум≥шей наступн≥ вимоги. ƒо зак≥нченн¤ формуванн¤ сум≥ш≥ мають перем≥шуватис¤, транспортуватис¤ й укладатис¤ з найменшими затратами енерг≥њ; не розшаровуватис¤; швидк≥сть тверд≥нн¤ в≥дформованого бетону маЇ в≥дпов≥дати заданим строкам розпалубленн¤; витрата цементу в сум≥ш≥ маЇ бути обірунтовано м≥н≥мальною, оск≥льки в≥н Ї найдорожчим компонентом.[16]

ўоб можна було готувати шлаколужн≥ бетонн≥ сум≥ш≥, бетонозм≥шувальн≥ вузли та заводи зал≥зобетонних вироб≥в потр≥бно дообладнати технолог≥чною л≥н≥Їю приготуванн¤ розчину лужного компонента. —ум≥ш≥ рекомендуЇтьс¤ готувати в бетонозм≥шувачах примусовоњ д≥њ, бетонн≥ сум≥ш≥ на крупному заповнювач≥ Ч в бетонозм≥шувачах грав≥тац≥йноњ д≥њ. “ривал≥сть перем≥шуванн¤ шлаколужних бетонних сум≥шей, ¤к правило, не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д тривалост≥ перем≥шуванн¤ сум≥шей на портландцемент≥. якщо треба подовжити строки збереженн¤ легкоукладальност≥, то розчин лужного компонента ввод¤ть у два прийоми з ≥нтервалом 2...3 хв. Ќеприпустимо зм≥шувати шлаколужн≥ бетонн≥ сум≥ш≥ з сум≥шами на ≥нших видах вТ¤жучих

¬иробнич≥ прим≥щенн¤ та лаборатор≥њ, де провод¤ть роботи з лужним компонентом, мають бути обладнан≥ припливио-вит¤жною механ≥чною вентил¤ц≥Їю, ¤ка забезпечуЇ допустиму концентрац≥ю пилу в пов≥тр≥ робочоњ зони в перерахунку на NaOH не б≥льш ¤к 0,5 мг/м3.

Ўлаколужн≥ бетонн≥ сум≥ш≥ можуть використовуватис¤ в умовах в≥д'Їмних температур.

ƒл¤ бетон≥в, ¤к≥ тверднуть в умовах в≥д'Їмних температур (до Ч15 ∞—), сл≥д застосовувати швидкотверднуч≥ шлаколужн≥ в'¤жуч≥, в ¤ких лужними компонентами Ї р≥дк≥ луги чи метасил≥кат натр≥ю.

√оловну роль у зм≥нюванн≥ стану сум≥ш≥ в≥д≥граЇ цементне т≥сто, а в ньому Ч властивост≥ в'¤жучого. —труктурна в'¤зк≥сть цементного т≥ста залежить в≥д концентрац≥њ твердоњ фази у водн≥й суспенз≥њ. ” процес≥ випробуванн¤ цементу це виражаЇтьс¤ показником нормальноњ густоти т≥ста (Ќ√) Ч умовним ступенем пластичност≥, потр≥бним дл¤ наступних випробувань, а в технолог≥њ бетону Ч в≥дношенн¤м ¬/÷.

“ут корисно простежити: ¤кщо дл¤ г≥дратац≥њ цементу стех≥ометрично потр≥бно 15...20 % води за масою залежно в≥д м≥нералог≥чного складу й тонкост≥ помелу, дл¤ нормальноњ густоти треба Ч 24...30 %, ю дл¤ бетонноњ сум≥ш≥ Чпрактично 40...70 % (¬/÷ = 0,4...0,7). ѕотреба щодо надлишк≥в води диктуЇтьс¤ лише реолог≥чними умовами перем≥шуванн¤ та ущ≥льненн¤.

ѕ≥д час бетонуванн¤ дл¤ забезпеченн¤ потр≥бноњ ¤кост≥ бетону п≥сл¤ його затверд≥нн¤ бетонна сум≥ш повинна мати консистенц≥ю, ¤ка в≥дпов≥даЇ умовам њњ укладанн¤. ћ≥рою консистенц≥њ Ї так звана легкоукладальн≥сть Ч здатн≥сть бетонноњ сум≥ш≥ заповнювати форму чи опалубку з найменшими затратами зовн≥шньоњ енерг≥њ. ÷е найважлив≥ший технолог≥чний показник. ўоб оц≥нити легкоукладальн≥сть сум≥ш≥, розроблено техн≥чн≥ характеристики: рухлив≥сть ≥ жорстк≥сть. –ухлив≥сть сум≥ш≥ виражають у сантиметрах осадки сум≥ш≥, ¤ку визначають за допомогою стандартного конуса. якщо сум≥ш п≥сл¤ зн¤тт¤ стандартного конуса не ос≥даЇ, тобто ¤кщо, то використовують спец≥альний прилад дл¤ визначенн¤ жорсткост≥ в секундах.

ƒл¤ формуванн¤ жорстких сум≥шей потр≥бна механ≥чна д≥¤, наприклад в≥бруванн¤ з привантаженн¤м чи в≥бропрокатуванн¤м, ¤к≥ можлив≥ лише в умовах завод≥в зал≥зобетонних вироб≥в. ¬одночас, використовуючи жорстк≥ сум≥ш≥, можна знижувати витрату цементу.

ѕроектуванн¤ складу бетонноњ сум≥ш≥ дл¤ конкретних умов включаЇ в себе к≥лька посл≥довних етап≥в.

1. ¬изначенн¤ проектних даних:

Rб Ч задана марка бетону за м≥цн≥стю на стиск, ћѕа чи кгс/см2;

ѕ (ќ .) або ∆ Ч в≥дпов≥дно рухлив≥сть (осадка конуса), см, ≥ .жорстк≥сть, с, ¤к≥ характеризують легкоукладальн≥сть бетонноњ сум≥ш≥.

÷≥ дан≥ беруть з проектноњ документац≥њ.

2. ¬изначенн¤ вих≥дних даних (характеристики компонент≥в), вид. цементу, його активн≥сть Rц, ћѕа чи кгс/см2; ≥стинна густина складових (цемент, п≥сок, щеб≥нь або грав≥й) Ч ρц, ρп, ρщ(г), кг/м3;

м≥жзернова пустотн≥сть, (об'Їм пустот) крупного заповнювача Vп.щ(г), частки одиниц≥;

найменша Dнм та найб≥льша Dнб крупн≥сть зерен заповнювача, мм; насипна густина складових ρц, ρп, ρн.щ(г), кг/м3; волог≥сть заповнювач≥в, ¤кщо треба виконати перерахунок лабораторного складу бетону на виробничий;

¤к≥сна характеристика заповнювач≥в (вм≥ст р≥зних дом≥шок).[17]

«ерновий (гранулометричний) склад п≥ску маЇ велике значенн¤ дл¤ виготовленн¤ бетонноњ сум≥ш≥ ≥з заданими властивост¤ми. ¬≥н характеризуЇтьс¤ процентним вм≥стом зерен р≥зних розм≥р≥в ≥ так званим модулем крупность ћк. ўоб визначити ц≥ показники, використовують ситовий анал≥з.

—тандартний наб≥р сит включаЇ в себе посл≥довно (згори вниз) розм≥щен≥ сита з в≥чками: 5; 2,5; 1,25; 0,63; 0,315; 0,16 мм. «алишки п≥ску на кожному сит≥ зважують ≥ п≥драховують так зван≥ частков≥ залишки на кожному сит≥, %:

де mi, m Ч маси в≥дпов≥дно залишку на даному сит≥ та прос≥юваноњ наважки, г. „астков≥ залишки характеризують розпод≥л зерен за ступенем крупност≥ в проб≥ п≥ску. ƒал≥ визначають повн≥ залишки з точн≥стю до 0,1 % на кожному сит≥ ¤к суму часткового залишку на даному сит≥ ≥ суми залишк≥в на попередн≥х ситах, %:

Ai=a2,5+Е+ai

де a2,5 +Е+ а≥ Ч частков≥ залишки, починаючи з розм≥ру 2,5 мм ≥ включаючи частковий залишок на даному сит≥ а≥, %.

«агальну оц≥нку крупност≥ п≥ску даноњ проби виражають модулем-крупност≥:

ѕроте й при на¤вност≥ обчислених значень ще не створюЇтьс¤1 достатнЇ у¤вленн¤ про ступ≥нь придатност≥ п≥ску за зерновим складом, оск≥льки не ¤сно, наск≥льки компактно поЇднуютьс¤ в п≥ску його1 окрем≥ фракц≥њ, заф≥ксован≥ ситами. —аме оптимальне поЇднанн¤ фракц≥й, забезпечуЇ сипкому матер≥алу найменшу м≥жзернову пустотн≥сть, тобто м≥н≥мальний об'Їм, ¤кий маЇ бути зайн¤тий цементним т≥стом..  ≥нцевий результат пол¤гатиме не лише в економ≥чност≥ бетону (за витратою цементу), а й у пол≥пшенн≥ де¤ких його важливих техн≥чних властивостейЧзменшенн≥ усадки й повзучост≥.

ƒл¤ виробництва щебеню подр≥бнюють вивержен≥ породи Ч гран≥т, д≥абаз, д≥орит; щ≥льн≥ осадов≥ породи Ч вапн¤к, долом≥т; метаморф≥чн≥ кварцити. ѕри* др≥бненн≥ на; сучасних кар'Їрах його под≥л¤ють на фракц≥њ: 5...10 мм, 10...20, 20...40, 40...70 мм. ” раз≥ потреби (на замовленн¤ споживача) складають "сум≥ш.: з двох-трьох фракц≥й.

якщо немаЇ достатн≥х г≥рських масив≥в, щоб орган≥зувати; видобуток щебеню, можна виробл¤ти його подр≥бненн¤м крупного грав≥ю на щеб≥нь. ” цьому раз≥ виключаютьс¤ затрати на веденн¤ буровибухових роб≥т.

√рав≥й (щеб≥нь) прос≥юють кр≥зь наб≥р сит, розм≥ри отвор≥в ¤ких посл≥довно 1,25Dнб, Dнб, 0,5 (Dнб+ Dнм), Dнм (≥ндекс нб означаЇ найб≥льший д≥аметр, нм Чнайменший), ≥ визначають частков≥ й повн≥ залишки на кожному сит≥, виражаючи њх у процентах за масою до прос≥юваноњ проби. ћаса проби становить 5, 10, 20,30, 50 кг при найб≥льш≥й крупност≥ 10, 20, 40, 70 мм. якщо немаЇ сит з в≥чками, д≥аметр ¤ких дор≥внюЇ 1,25Dнб ≥ 0,5 (Dнб + Dнм), то користуютьс¤ ситами стандартного набору, розм≥ри в≥чок ¤ких найближч≥: до потр≥бних.

¬иробництво сум≥шей на основ≥ без цементних вТ¤жучих ірунтуЇтьс¤ на г≥дротермальному синтез≥ г≥дросил≥кат≥в кальц≥ю, зд≥йснюваному в автоклав≥ при п≥двищених значенн¤х тиску й температури вод¤ноњ пари. “ому так≥ матер≥али й вироби д≥стали назву автоклавних сил≥катних.

јби п≥двищити м≥цн≥сть готових вироб≥в, зам≥сть вапна застосовують вапн¤но-п≥щане в'¤жуче, виготовлене одночасним помелом грудкового негашеного вапна та кварцового п≥ску. «м≥нюючи сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж компонентами в'¤жучого та тонк≥сть помелу, регулюють активн≥сть в'¤жучого та м≥цн≥сть готових вироб≥в.

ѕри виготовленн≥ автоклавних сил≥катних сум≥шей та вироб≥в можуть використовуватис¤ також в'¤жуч≥, ¤к≥ м≥ст¤ть вапно. ѓх виготовл¤ють одночасним помелом негашеного вапна та гранульованого шлаку чи активних м≥неральних добавок. ћожна також використовувати б≥лпозий (нефел≥новий) шлам.[18]

“ехнолог≥¤ виготовленн¤ фарбових сум≥шей в≥др≥зн¤Їтьс¤ в залежност≥ в≥д типу та призначенн¤ сум≥ш≥. ќл≥фи Ч зв'¤зуюч≥ дл¤ ол≥йних фарбових сум≥шей, це продукти нагр≥ванн¤ до 160... 300 ∞— (вар≥нн¤) рослинних висихаючих ол≥й (лл¤ноњ, конопл¤ноњ, тунговоњ) при безперервному перем≥шуванн≥ й продуванн≥ кр≥зь них пов≥тр¤. ўоб прискорити висиханн¤ ол≥фи, п≥д час .вар≥нн¤ ол≥й до них додають 2...4 % сикатив≥в Ч солей оксид≥в свинцю, марганцю, кобальту чи розчини ≥нших металевих солей жирних кислоту орган≥чних розчинниках. “аким чином, при виготовленн≥ натуральноњ ол≥фи в≥дбуваЇтьс¤ процес пол≥меризац≥њ вих≥дного мономеру.

¬насл≥док тривалого нагр≥ванн¤ при температур≥ майже 300 ∞— чи при продуванн≥ гар¤чого пов≥тр¤ (оксидац≥њ) молекули ол≥њ з'Їднуютьс¤ одна з одною в м≥сц¤х подв≥йних зв'¤зк≥в, ¤к≥ ≥снують у жирних кислот, тобто пол≥меризуютьс¤, утворюючи макромолекулу пол≥меру Ч ол≥фи. ѕл≥вка, утворена п≥сл¤ висиханн¤ ол≥фи, м≥стить 100 % ол≥њ ≥ маЇ п≥двищену водост≥йк≥сть, еластичн≥сть, гл¤нцевит≥сть та атмосферост≥йк≥сть.

Ќап≥внатуральн≥, або ущ≥льнен≥ ол≥фи Ч виготовл¤ютьс¤ за допомогою вар≥нн¤ (при температур≥ пол≥меризац≥њ 300 ∞—) де¤ких нап≥ввисихаючих та невисихаючих рослинних ол≥й Ч сон¤шниковоњ, соЇвоњ чи бавовн¤ноњ.

”щ≥льненн¤ ол≥й при виготовленн≥ таких ол≥ф дос¤гаЇтьс¤ окислювальною пол≥меризац≥Їю за допомогою продуванн¤ кр≥зь шар ол≥њ пов≥тр¤, нагр≥того до 150 ∞—. ќдержан≥ в'¤зк≥ пол≥меризован≥ ол≥њ розбавл¤ють до р≥дкоњ консистенц≥њ орган≥чними розчинниками.

 ласиф≥кац≥¤ асортименту буд≥вельних сум≥шей

Ќоменклатура буд≥вельних сум≥шей надзвичайно р≥зноман≥тна, проте вони орган≥чно взаЇмопов¤зан≥ сп≥льним функц≥ональним призначенн¤м Ц використанн¤м у буд≥вництв≥. ќсновним критер≥Їм дл¤ з≥ставленн¤ р≥зних вид≥в матер≥ал≥в Ї њхн≥ техн≥чн≥ властивост≥.

—ум≥ш≥ на основ≥ цементних вТ¤жучих.

—юди в≥днос¤ть в першу чергу бетонн≥ сум≥ш≥.

«а основним призначенн¤м бетонн≥ сум≥ш≥ под≥л¤ють на конструкц≥йн≥ ≥ спец≥альн≥ (жаро- та х≥м≥чно ст≥йк≥, декоративн≥, рад≥ац≥йно-захисн≥, тепло≥зол¤ц≥йн≥ тощо);

за видом заповнювач≥в Ч на щ≥льних, пористих ≥ спец≥альних заповнювачах;

за структурою Ч щ≥льн≥, поризован≥, н≥здрюват≥, крупно-порист≥.

 р≥м того, бетони класиф≥кують за середньою густиною:

особливо важкий середньою густиною понад 2500- кг/м3. “акий бетон на заповнювачах ≥з звичайних щ≥льних г≥рських пор≥д одержати не вдаЇтьс¤, тому використовують барит, зал≥зн≥ руди, сталев≥ ошурки, стружки;

¬ажкий (звичайний) середньою густиною 2200...2500, кг/м3 на заповнювачах ≥з щ≥льних г≥рських пор≥д (щеб≥нь, грав≥й, п≥сок). ÷е найпоширен≥ший р≥зновид бетону;

полегшений середньою густиною 2000...2200 кг/м3 на заповнювачах зниженоњ щ≥льност≥ (вапн¤к-черепашник, цегельний б≥й);

легкий середньою густиною 500...2000 кг/м3 на природних ≥ штучних пористих заповнювачах (вулкан≥чн≥ та вапн¤кв≥ туфи, пемза, керамзит, шлакова пемза, аглопорит);

особливо легкий середньою густиною до 500 кг/м3; це насамперед. : н≥здрюват≥ бетони та бетони на особливо легких заповнювачах (спучен≥ перл≥т ≥ вермикул≥т).

–озр≥зн¤ють також бетонн≥ сум≥ш≥ за розм≥рами крупного заповнювача. ¬ерхн¤ границ¤ крупност≥ заповнювача л≥м≥туЇтьс¤ перер≥зом елемента виробу чи конструкц≥њ, розм≥щенн¤м та ступенем насиченн¤ арматурою, в≥дстан¤ми м≥ж њњ прутками. [19]

«а розм≥рами заповнювача розр≥зн¤ють бетонн≥ сум≥ш≥:

крупнозернист≥ Ч ≥з заповнювачем найб≥льшою крупн≥стю в≥д 10 до 150 мм;

др≥бнозернист≥ Ч ≥з заповнювачем найб≥льшою крупн≥стю до 10 мм.

«а показниками легкоукладност≥ бетонн≥ сум≥ш≥ под≥л¤ють на марки, наведен≥ в табл. 1.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: Ѕуд≥вельн≥ сум≥ш≥ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (7438 прочитано)