”крањнознавство > ”крањна очима «аходу у ’≤-XVIII ст

як давно встановлено, одв≥чна –усь - це середнЇ ѕридн≥пров'¤, тобто та територ≥¤, де в≥дбувалос¤ формуванн¤ украњнського народу в час≥, що п≥ддаЇтьс¤ ≥сторичному огл¤ду. « по¤вою  ињвськоњ держави, ¤ка швидко розширилас¤, п≥дкоривши вс≥ сх≥днослов'¤нськ≥ плем≥нн≥ союзи, все це державне утворенн¤ через певний час також почали називати –уссю. “ак виникли два значенн¤ слова "–усь", широке ≥ вузьке, що виразно й заф≥ксували давньоруськ≥ л≥тописи. “ут –усь у широкому значенн≥ - це вс¤  ињвська держава, "але пор¤д з цим терм≥н "–усь" дуже часто вживаЇтьс¤ в таких контекстах, де в≥н протиставлений певним районам  ињвськоњ держави, тобто –ус≥ в широкому значенн≥ слова. “ак, наприклад, ≤ Ќовгородський л≥топис дуже часто пише про поњздки новгородц≥в ≥з свого м≥ста "в –усь" (тобто в  ињв, „ерн≥г≥в або ѕере¤слав); так само "њздили в –усь" ≥з —уздальськоњ, —моленськоњ, ѕолоцькоњ та ≥нших земель (467,с. 162). ѕроте утворенн¤  ињвськоњ держави, на ¤ку поширилас¤ назва "–усь", оск≥льки вона њњ створила, не означаЇ по¤ву "давньоруськоњ народност≥" ¤к њњ корел¤ц≥њ в сфер≥ етно≥сторичн≥й. ‘ормуванн¤ етносу й державно-пол≥тична ≥стор≥¤ -це все-таки р≥зн≥ процеси, ¤к≥ далеко не завжди зб≥галис¤, надто в часи середньов≥чч¤. Ќе сл≥д сусп≥льно-пол≥тичн≥ й етнокультурн≥ функц≥њ ≥ можливост≥ державних утворень п≥зн≥шого часу механ≥чно поширювати на середньов≥чч¤, що йому притаманний феодальний тип державност≥ ¤к з≥бранн¤ п≥д верховенством сюзерена васальних волод≥нь, р≥зною м≥рою в≥д нього залежних.

” цих державних утворенн¤х, до ¤ких належала й  ињвська –усь, не було пост≥йноњ системноњ д≥њ доцентрових сил у р≥зних сферах житт¤, ц¤ д≥¤ то посилювалас¤, то послаблювалас¤ залежно в≥д р≥зних чинник≥в, зокрема в≥д суб'Їктивних ¤костей правител¤. ј дал≥ наставала фаза, що називаЇтьс¤ феодальною роздроблен≥стю ≥ характеризуЇтьс¤ утворенн¤м м≥сцевих центр≥в, ¤к≥ звод¤ть до м≥н≥муму або й до нул¤ значенн¤ головного центру. як говорилос¤ вище, назва "–усь" ще в IX ст. закр≥пилас¤ за землею в середньому ѕодн≥пров'њ з центром у  иЇв≥, ¤ка Ї ≥сторичним ¤дром формуванн¤ руського (украњнського) етносу. «а пор≥вн¤но нетривалий час розкв≥ту  ињвськоњ держави, що припадаЇ на другу половину ’ -першу половину XI ст., на нењ поширюЇтьс¤ назва "–усь", але вживаЇтьс¤ вона лише в двох значенн¤х - у державно-пол≥тичному стосовно ≥нших держав ≥ в церковн≥й сфер≥, де нею окреслювалас¤ руська церква ¤к ≥Їрарх≥чна одиниц¤ (931, с. 149-150). ќднак ≥ в той час ц¤ назва "в широкому розум≥нн≥", ¤к етнон≥м≥чна, адекватна "давньоруськ≥й народност≥", не вживалас¤.

як показав ј. ћ. Ќасонов у спец≥альному досл≥дженн≥, "меж≥ "–ус≥", "–уськоњ земл≥" визначаютьс¤ територ≥Їю ѕере¤славськоњ област≥. „ерн≥г≥вськоњ, за вин¤тком п≥вн≥чних ≥ п≥вн≥чно-сх≥дних њњ частин, ≥  ињвськоњ област≥, за вин¤тком ƒеревськоњ ≥ ƒ–ќ√ќЅ»÷№ ќѓ земель. Ќема даних про верхнЇ ѕол≥сс¤ з  урськом... Ќе можна бути ц≥лком впевненим, що с≥вер¤нська територ≥¤ по верхньому ѕол≥ссю не входила в склад "–уськоњ земл≥", в ус¤кому раз≥, це питанн¤ доводитьс¤ залишити в≥дкритим" (647, с. 29). ¬падаЇ у в≥ч≥, що обриси "–уськоњ земл≥" зб≥гаютьс¤ з тими межами, ¤к≥ згодом стали межами розселенн¤ украњнськоњ народност≥ (на п≥вноч≥ й п≥вн≥чному сход≥), ≥ коли де¤к≥ кн¤з≥вства в ’≤-’Ў ст. охоплювали земл≥ ≥нших плем≥нних союз≥в (деревл¤н, дрегович≥в та ≥нших), ц≥ земл≥ до "–уськоњ земл≥" не включалис¤. ¬ ’≤≤-’≤≤≤ ст. це розум≥нн¤ –ус≥ вит≥сн¤Ї "широке", б≥льше того, виникаЇ њњ протиставленн¤ ≥ншим сх≥днослов'¤нським земл¤м, де створюютьс¤ фактично незалежн≥ кн¤з≥вства, ≥ "в найб≥льших ≥з цих кн¤з≥вств з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ стимули нац≥онально-≥деолог≥чноњ диференц≥ац≥њ" (682, с. 226). "Ќа другу половину XII ст. вже м≥цно ствердилос¤ пон¤тт¤ "земл≥" ¤к суверенного об'Їднанн¤ (...). Ћише в одному випадку, а саме в пон¤тт≥ "–уська земл¤" маЇмо таке ≥сторично успадковане ¤вище, ¤к включенн¤ к≥лькох компонент≥в: колишнього  ињвського кн¤з≥вства. ѕере¤славського кн¤з≥вства ≥, очевидно, б≥льшоњ частини „ерн≥г≥вського кн¤з≥вства" (там само, с. 225). «а ним ≥ закр≥плюЇтьс¤ в сх≥днослов'¤нському св≥т≥ назва –ус≥, про що переконливо св≥дчать численн≥ л≥тописн≥ матер≥али (напр., див.81; 587;674;682; 683; 701; 711; 732; 749; 804 та ≥н.). як в≥домо, в друг≥й половин≥ XII ст. виникаЇ, а в XIII ст. визначаЇтьс¤ под≥л –ус≥ (в широкому значенн≥ слова) на п≥вн≥чну й п≥вденну частини з≥ своњми центрами, до ¤ких т¤ж≥ли навколишн≥ територ≥њ. ƒл¤ п≥вн≥чноњ частини таким центром стаЇ ¬олодимир ≥ ¬олодимирське кн¤з≥вство, ¤ке в ’≤≤-’≤≤≤ ст. претендуЇ на роль гегемона в сх≥днослов'¤нському св≥т≥, дл¤ п≥вденноњ таким центром залишаЇтьс¤  ињв. ѕом≥ж ≥нших пам'¤ток ≥ джерел цю ситуац≥ю ¤скраво в≥дбиваЇ "—лово о полку ≤горев≥м", ¤ке постало наприк≥нц≥ XII ст. Ќе вдаючись тут у розгл¤д цього питанн¤, знову пошлюс¤ на висновки в≥домого рос≥йського досл≥дника ј. ћ. –об≥нсона в його книз≥ "Ћ≥тература давньоњ –ус≥ в л≥тературному процес≥ середньов≥чч¤ ’≤-’Ў ст." (1980 p.). «алучивши до розгл¤ду також л≥тописн≥ та ≥нш≥ джерела, автор доходить висновку, що п≥д "–уссю" або "–уською землею" творець "—лова" розум≥в лише ѕ≥вденну –усь з центром у  иЇв≥ ≥ виразив у поем≥ зм≥ст, породжуваний т≥льки њњ житт¤м, центральною проблемою ¤кого була "боротьба з≥ степом", турбувавс¤ т≥льки про њњ ≥нтереси, в≥дм≥нн≥ в≥д ≥нтерес≥в ¬олодимирського та ≥нших п≥вн≥чних кн¤з≥вств. "—еред ус≥х випадк≥в вживанн¤ пон¤тт¤ "–уська земл¤" в "—лов≥", - констатуЇ досл≥дник, - немаЇ жодного, ¤кий говорив би за те, що в ньому виражене у¤вленн¤ автора про вс≥ сх≥днослов'¤нськ≥ кн¤з≥вства" (682, с. 233). Ѕ≥льше того, в "—лов≥" та ≥нших джерелах того часу "–усь", чи "–уська земл¤", недвозначно протиставл¤Їтьс¤ ≥ншим державно-пол≥тичним утворенн¤м, що склалис¤ тод≥ в сх≥днослов'¤нському св≥т≥, насамперед ¬олодимирському кн¤з≥вству, головному супернику  иЇва. ¬ ц≥лому ж сл≥д сказати, що етно≥сторичн≥ процеси, формуванн¤ трьох сх≥днослов'¤нських народностей та њхн≥х мов, в≥дбувалис¤ ≥манентне, державно-пол≥тичн≥ фактори могли позначатис¤ на них, чи то спри¤ючи њм, чи то стримуючи њх, але не вони њх визначали. “вердженн¤ про те, що ц≥ плем≥нн≥ союзи в  ињвськ≥й держав≥ наст≥льки зблизилис¤ й ун≥ф≥кувалис¤, що можна говорити про по¤ву сп≥льноњ "давньоруськоњ народност≥", Ї безсумн≥вним переб≥льшенн¤м, пол≥тико-≥деолог≥чною м≥фологемою, витвореною п≥зн≥ше в –ос≥њ. ¬≥дносна державно-пол≥тична Їдн≥сть, котра до того ж про≥снувала в  ињвськ≥й держав≥ недовго, перш н≥ж у н≥й вз¤ли гору в≥дцентров≥ сили, не означала по¤ви етнонац≥ональноњ Їдност≥. ѕ≥сл¤ розпаду  ињвськоњ держави й монголо-татарськоњ навали украњнськ≥ земл≥ п≥дпадають п≥д владу Ћитви й ѕольщ≥, але украњнський народ самоусв≥домлюЇтьс¤ ¤к "руський народ" ≥ збер≥гаЇ цю свою назву; ¤к буде показано дал≥, так само в≥н усв≥домлювавс¤ ≥ в ™вроп≥ XV-XVIIcr. ѕор¤д з тим, з п≥днесенн¤м ћосковського кн¤з≥вства, ¤ке проголошуЇ себе збирачем "ус≥х руських земель" ≥ спадкоЇмцем  ињвськоњ держави, це державне утворенн¤ поступово закр≥плюЇ за собою назву –ус≥; проте в ™вроп≥ здеб≥льшого називають його "ћосков≥Їю", а рос≥йський народ в≥дпов≥дно "московитами". –≥шучий перелом у цьому план≥ в≥дбуваЇтьс¤ лише у XVIIIcт., коли в ™вроп≥ остаточно переход¤ть до назви "–ос≥¤". —ловом, у сх≥днослов'¤нському св≥т≥, особливо п≥сл¤ приЇднанн¤ ”крањни до –ос≥њ, в≥дбувалис¤ два протилежн≥, але взаЇмопов'¤зан≥ процеси: дедал≥ б≥льшого в≥дчуженн¤ давньоњ назви украњнського етносу ≥ ц≥лковитого перенесенн¤ його на "московський народ", за ¤ким вона у ’”≤ѕ-’≤’ст. остаточно закр≥плюЇтьс¤. « боку нашого народу перех≥д до нових етнон≥м≥в "”крањна" й "украњнц≥" був, зрештою, не чим ≥ншим, ¤к протид≥Їю асим≥л¤ц≥йним процесам, пол≥тиц≥ денац≥онал≥зац≥њ, розчиненн¤ його в "общерусском море", котра нев≥дступне проводилас¤ правл¤чими колами –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ≤ характерно, що цей перех≥д активн≥ше проходив ≥ ран≥ше завершивс¤ в рег≥онах ”крањни, ближчих до –ос≥њ, тод≥ ¤к у зах≥дних рег≥онах, сум≥жних ≥з польським етносом, довше збер≥галис¤ етн≥чн≥ самовизначенн¤ "–усь" ≥ "руський" ("русинський"). ќск≥льки ж терм≥ни "–усь" ≥ "руський" у XVIII-XIX ст. остаточно закр≥плюютьс¤ за –ос≥Їю ≥ рос≥¤нами, то це спри¤ло вкор≥ненню характеризованоњ вище етно≥сторичноњ схеми, за ¤кою  ињвська –усь Ї пр¤мою попередницею –ос≥њ, початковим етапом њњ ≥стор≥њ. ”крањна ж у ц≥й схем≥ вигл¤даЇ ¤кимось п≥зн≥шим ≥ поб≥чним продуктом ≥сторичного процесу, що постав внасл≥док литовсько-польських завоювань ≥ в≥докремленн¤ в≥д –ос≥њ, ¤к писав у св≥й час ќ. ѕушк≥н.

÷ю схему "приймаЇ без критично й зах≥дний св≥т, ≥ нам ще довго доведетьс¤ проти цих закор≥нених погл¤д≥в (чи пересуд≥в) боротис¤" (597). јле поверн≥мос¤ до нашоњ безпосередньоњ теми, до в≥дносин  ињвськоњ –ус≥ з «ах≥дною ™вропою та њх в≥дтворенн¤ в зах≥дноЇвропейських джерелах. як в≥домо.  ињвська –усь належала, пор¤д з ≥мпер≥Їю  арла ¬еликого, до найзначн≥ших та ≥сторично найпродуктивн≥ших державних утворень раннього Ївропейського середньов≥чч¤, була першор¤дним за значенн¤м центром цив≥л≥зац≥њ в сх≥дн≥й частин≥ континенту. ¬изначившись у ’≤-’≤≤ ст. ¤к Ївропейська держава, вона розвивала р≥зноб≥чн≥ зв'¤зки не т≥льки з ¬≥зант≥Їю та п≥вденними слов'¤нами, а й з крањнами «ах≥дноњ ™вропи. як констатують досл≥дники, в тому числ≥ й зах≥дн≥, –усь, розташована на найважлив≥ших торговельних шл¤хах того часу, включала низку нових вузлових торговельно-економ≥чних пункт≥в, ¤к≥ виникли п≥сл¤ занепаду тих, що склалис¤ в п≥зн≥й античност≥ (876, с. 129-130). ¬узлов≥ торговельно-економ≥чн≥ центри п≥зньоњ античност≥ м≥стилис¤ на берегах —ередземного мор¤, по ньому ж прол¤гали й головн≥ торговельн≥ артер≥њ того часу. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ «ах≥дноњ –имськоњ ≥мпер≥њ, впродовж другоњ половини ≤ тис¤чол≥тт¤ н. е. центри економ≥чного й сусп≥льно-пол≥тичного житт¤ ™вропи зм≥щалис¤ в глибину континенту, на п≥вн≥ч ≥ п≥вн≥чний сх≥д; в≥дпов≥дно виникають нов≥ торговельн≥ артер≥њ, ¤к≥ набувають дедал≥ б≥льшого значенн¤. ¬ ц≥й нов≥й систем≥ торговельних шл¤х≥в важливе м≥сце належало Ѕалт≥йському й „орному мор¤м, а також шл¤хов≥ "≥з вар¤г у греки", ¤кий њх пов'¤зував, шл¤ху, що проходив по руських земл¤х ≥ замикав на сход≥ всю систему Ївропейських торговельних шл¤х≥в того часу. ≤з сухопутних торговельних шл¤х≥в один ≥з найважлив≥ших ≥шов тод≥ в≥д  иЇва на зах≥д, через  рак≥в ≥ ѕрагу в п≥вденну Ќ≥меччину, до м≥ста –еіенсбурга, важливого в т≥ часи торгового центру на ƒунањ. Ќеаби¤ке значенн¤ мала тод≥ й ¬олга, ¤кою прол¤гав торговий шл¤х до ≤рану й —ередньоњ јз≥њ. —ловом, у ≤’-’≤ ст. –усь, перебуваючи на перехрест≥ важливих торговельних шл¤х≥в, була пов'¤зана з "ус≥ма сторонами св≥ту", ≥ все це в≥д≥грало неаби¤ку роль у њњ тогочасному економ≥чному й культурному п≥днесенн≥. Ѕезумовно, найб≥льше значенн¤ мали дл¤  ињвськоњ –ус≥ њњ економ≥чн≥ й культурн≥ зв'¤зки з ¬≥зант≥Їю, найрозвинут≥шою крањною тогочасноњ ™вропи. –азом з тим –усь мала тод≥ економ≥чн≥ стосунки ≥ з≥ своњм п≥вн≥чним сус≥дом, —кандинав≥Їю, ≥ з «ах≥дною ™вропою, особливо Ќ≥меччиною, а з XII ст - ≥ з ≤тал≥Їю. “орговельн≥ зв'¤зки –ус≥ з Ќ≥меччиною заф≥ксован≥ вже у джерелах ’ ст., в митних статутах де¤ких чеських та п≥вденнон≥мецьких м≥ст дл¤ руських купц≥в, ¤к≥ проњжджали через них з≥ своњми товарами, пр¤муючи на зах≥д (751, с. 4). ј в наступному XI ст. в уже згадуваному –егенсбурз≥ нав≥ть виникаЇ окрема корпорац≥¤ купц≥в, так званих русар≥њв, котр≥ спец≥ал≥зувалис¤ на торг≥вл≥ з  иЇвом та ≥ншими м≥стами –ус≥ (там само, с. 4-5).  ињв особливо вабив н≥мецьких купц≥в багатством товар≥в ≥ м≥сцевого, ≥ в≥зант≥йського та сх≥дного походженн¤, - в ’-’≤≤ ст. в≥н був також важливим транзитним пунктом торг≥вл≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањна очима «аходу у ’≤-XVIII ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (3518 прочитано)