”крањнознавство > ”крањна очима «аходу у ’≤-XVIII ст

” ’ѕ ст. в „орне море проникають ≥тал≥йськ≥ торгов≥ республ≥ки, •ену¤ й ¬енец≥¤, засновують своњ перш≥ колон≥њ на його п≥вн≥чному берез≥ ≥ встановлюють досить широк≥ торговельн≥ зв'¤зки з "–уською землею", зокрема з  иЇвом. ÷е, до реч≥, знайшло в≥дгом≥н у "—лов≥ о полку ≤горев≥м", де згадуютьс¤ "венедиц≥", тобто венец≥анськ≥ купц≥, в столиц≥ –ус≥. ¬они назван≥ серед представник≥в народ≥в, що славл¤ть у  иЇв≥ перемогу кн¤з¤ —в¤тослава над половц¤ми в 1185 роц≥: "“у Ќемци й ¬енедици, ту √реци й ћорава поют славу —в¤тославлю..." (45, с. 202). ÷¤ згадка про "венедиц≥в" автора "—лова..." наводить на думку, що вони були в той час не такими вже й р≥дк≥сними гост¤ми в  иЇв≥. ¬ ц≥лому ж назван≥ торговельн≥ зв'¤зки засв≥дчують, що до монголо-татарськоњ навали в ™вроп≥ ≥снувала певна Їдн≥сть господарського розвитку, ¤ка охоплювала прост≥р в≥д јтлантики до ¬олги, ≥ –усь входила до ц≥Їњ системи. ” ’-’≤≤ ст.  ињвська –усь в≥д≥гравала визначну роль ≥ в пол≥тичному житт≥ ™вропи, з нею шукали зв'¤зк≥в ≥ порозум≥нн¤ не т≥льки сус≥дн≥ держави, а й в≥ддален≥, в тому числ≥ Ќ≥меччина й ‘ранц≥¤. ћ≥сце й роль –ус≥ в тогочасн≥й систем≥ Ївропейських держав, њњ участь у пол≥тичному житт≥ континенту докладно висв≥тлен≥ в численних досл≥дженн¤х, в≥тчизн¤них ≥ заруб≥жних (526; 661; 672; 754; 755; 821), ≥ тут ми обмежимос¤ тим, що вкажемо на де¤к≥, найб≥льш промовист≥ моменти. “ак, уже в ’ ст. походи кињвських кн¤з≥в на ¬≥зант≥ю набули розголосу по ™вроп≥, спри¤ючи утвердженню в≥йськово-пол≥тичноњ репутац≥њ  ињвськоњ держави. —л≥д вказати й на те, що у ≤’-’≤ ст. велик≥ загони русич≥в служили у в≥зант≥йському в≥йську ≥ брали участь у неск≥нченних в≥йнах, ¤к≥ вела ¬≥зант≥¤, зокрема в ≤тал≥њ, на —ицил≥њ ≥ в ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥, де вони нер≥дко стикалис¤ з воњнами р≥зних крањн «аходу. «важаючи на в≥йськову силу  ињвськоњ держави, ¬≥зант≥¤ прагнула п≥дтримувати з нею мирн≥ й дружн≥ в≥дносини, що було в≥домо в ус≥й ™вроп≥ й справл¤ло на нењ враженн¤ (594). Ќаполегливий ≥нтерес ви¤вл¤в до –ус≥ папський –им, намагаючись вит≥снити в≥зант≥йський церковний вплив ≥ вт¤гнути њњ в свою орб≥ту. ѕро велику пол≥тичну роль –ус≥ в тогочасн≥й ™вроп≥ красномовно св≥дчать розгалужен≥ династичн≥ зв'¤зки кињвських кн¤з≥в, особливо ярослава ћудрого ≥ ¬олодимира ћономаха, з дворами Ївропейських держав ’≤-’ѕст. ¬ т≥ часи шлюби м≥ж особами правл¤чих династ≥й служили виключно пол≥тичним ц≥л¤м, ≥ правител≥ Ївропейських держав прагнули породичатис¤ з могутн≥ми кињвськими кн¤з¤ми та заручитис¤ њхньою п≥дтримкою в дипломатичних та воЇнних акц≥¤х.

“ак, уже 1014 року до  иЇва прибули чеськ≥ й угорськ≥ посли з проханн¤м до кн¤з¤ ¬олодимира видати дочок за њхн≥х корол≥в; син кињвського кн¤з¤ —в¤тополк в цей же час одруживс¤ з польською кн¤жною, а вс≥ ц≥ шлюби, зрештою, укладалис¤ з метою створенн¤ коал≥ц≥њ чотирьох держав - –ус≥, ѕольщ≥, „ех≥њ й ”горщини - проти √ерманськоњ ≥мпер≥њ (754, с. 88-89). ѕри двор≥ кињвських кн¤з≥в нер≥дко знаходили притулок ≥ п≥дтримку корол≥ та принци скандинавських династ≥й. “а найкрасномовн≥ше про велику пол≥тичну вагу  ињвськоњ –ус≥ на континент≥ св≥дчать два факти. Ќаприк≥нц≥ 40-х pp. XI ст. встановлюютьс¤ династичн≥ зв'¤зки  ињвськоњ –ус≥ з в≥ддаленою ‘ранц≥Їю: король √енр≥х ≤ з династ≥њ  апетинг≥в одружуЇтьс¤ з кн¤жною јнною. дочкою ярослава ћудрого. як зазначав ще ѕ.-Ў. Ћевек, французький ≥сторик другоњ половини XVII ст., "–усь тод≥ мала б≥льше Їдност≥, б≥льше щаст¤, б≥льше сили й обширу, н≥ж ‘ранц≥¤", ≥ за допомогою зазначеного шлюбу √енр≥х ≤ спод≥вавс¤ п≥дн¤ти авторитет своЇњ династ≥њ ¤к у сам≥й ‘ранц≥њ, так ≥ на м≥жнародн≥й арен≥ (295, с. 71-72). ўе ц≥кав≥ший факт одруженн¤ славетного германського ≥мператора √енр≥ха IV з ™впракс≥Їю, дочкою кињвського кн¤з¤ ¬севолода, в 1089р., невдовз≥ п≥сл¤ смерт≥ њњ першого чолов≥ка, маркграфа саксонського √енр≥ха Ўтаде. ÷е сталос¤ в той час, коли дос¤гла граничноњ гостроти боротьба √енр≥ха IV з папою √ригор≥Їм VII, котра, ¤к в≥домо, належить до найважлив≥ших ≥ найдраматичн≥ших под≥й раннього зах≥дноЇвропейського середньов≥чч¤, ≥ сл≥д думати, ≥мператор —в¤щеноњ –имськоњ ≥мпер≥њ, вступаючи в цей шлюб, розраховував на допомогу й ф≥нансову п≥дтримку свого нового тест¤, великого  ињвського кн¤з¤. «азнавши невдач≥, √енр≥х IV зненавид≥в ™впракс≥ю-јдельгейду, ≥ через р≥к п≥сл¤ одруженн¤ замкнув њњ в монастир у ¬ерон≥. ѕот≥м з цього цин≥чно скористалас¤ папська парт≥¤ дл¤ сенсац≥йного звинуваченн¤ ≥мператора в аморальност≥, п≥сл¤ чого нещасна ж≥нка була вс≥ма покинута, ≥ њй не лишилос¤ н≥чого, ¤к, повернувшись до р≥дного  иЇва, п≥ти знову в монастир, де вона за три роки й померла у 1109 p. (637; 686). ÷ей нещасливий шлюб, фатальний також дл¤ дол≥ √енр≥ха √/, зробив кињвську кн¤жну попул¤рною героњнею тогочасних н≥мецьких та ≥тал≥йських хрон≥к ≥ поем.  н¤з≥вськ≥ шлюбн≥ союзи ’≤-’≤≤ст. - це разом з тим ц≥кавий ≥ важливий показник тод≥шньоњ пол≥тичноњ ≥ - до певноњ м≥ри - культурноњ ор≥Їнтац≥њ  ињвськоњ –ус≥. «а п≥драхунками Ќ. Ѕаумгартена, ≥з 36 в≥домостей про "м≥жнародн≥" шлюбн≥ союзи кињвських –юрикович≥в у XI ст. 8 припадаЇ на Ќ≥меччину, 2 - на ‘ранц≥ю, 5 - на скандинавськ≥ крањни й јнгл≥ю, тод≥ т≥сно з ними пов'¤зану, 7 - на ѕольщу, 6 - на ”горщину, 3 - на половецьких кн¤з≥вен, 1 шлюб було укладено з в≥зант≥йською принцесою ≥ 3 - з представниками в≥зант≥йськоњ аристократ≥њ (778). як бачимо, дан≥ досить таки промовист≥: ≥з загального числа 36 шлюбних союз≥в кињвських –юрикович≥в тридц¤ть припадаЇ на держави ÷ентральноњ й «ах≥дноњ ™вропи ≥ лише дек≥лька - на ¬≥зант≥йську ≥мпер≥ю та половецьк≥ ханства. «а тими ж даними, у XII ст. "частка ¬≥зант≥њ зростаЇ до 7 випадк≥в, але не за рахунок ≥стотного зменшенн¤ шлюбних союз≥в великих кињвських кн¤з≥в з правл¤чими династ≥¤ми центральне - ≥ зах≥дноЇвропейських держав" (там само, с. 69). ≤ небезп≥дставно в≥домий югославський л≥тературознавець ¬. ћошин зазначав з цього приводу: "’оч би ¤к применшували значенн¤ династичного фактора в питанн¤х культурноњ ор≥Їнтац≥њ середньов≥чних держав, наведен≥ цифри переконливо св≥дчать про те, що в XI ст. –усь у своЇму пол≥тичному житт≥ була значно сильн≥ше зв'¤зана з «ах≥дною ™вропою, ан≥ж з ¬≥зант≥Їю й балканськими слов'¤нами" (629, с. 41). ¬ ус¤кому раз≥, ц≥ династичн≥ зв'¤зки, разом з участю  ињвськоњ –ус≥ в Ївропейських дипломатичних комб≥нац≥¤х, коал≥ц≥¤х ≥ в≥йнах, з повною очевидн≥стю засв≥дчують, що в ’≤-’≤≤ст. вона входила в Ївропейську державно-пол≥тичну систему ≥ усв≥домлювала себе частиною ц≥Їњ системи. ¬она жила напруженим м≥жнародним житт¤м, а њњ зовн≥шн¤ пол≥тика ’≤-’≤≤ ст. - це передус≥м, ¤к слушно зазначаЇ ћ. ј. јлпатов, "зустр≥чний рух великоњ Ївропейськоњ держави на «ах≥д" (439, с. 56). Ќа грунт≥ зазначених економ≥чних ≥ пол≥тичних зв'¤зк≥в розвивалос¤ м≥жнародне культурне сп≥лкуванн¤  ињвськоњ –ус≥, ¤ке в ’≤-’≤≤ст. набуло значного розмаху та ≥нтенсивност≥. Ѕезперечно, найважлив≥шими й найпл≥дн≥шими дл¤ культурного розвитку –ус≥ були њњ зв'¤зки з ¬≥зант≥Їю, "вплив ¤коњ, - за словами ƒ. —. Ћихачова, - п≥дн≥мавс¤ до пор≥вн¤но досконалих форм сп≥лкуванн¤ високорозвинених духовних культур" (601, с. 18). «а вражаюче короткий час (щоправда, у велик≥й м≥р≥ завд¤ки болгарському л≥тературному посередництву) –усь засвоњла величезн≥ л≥тературн≥ багатства ¬≥зант≥њ, насамперед церковно-повчального зм≥сту, а також ≥сторичн≥ хрон≥ки, перекладн≥ пов≥ст≥ тощо. як в≥домо, перекладн≥ твори становл¤ть б≥льшу частину загального фонду л≥тератури  ињвськоњ –ус≥, великий вплив вони справл¤ли й на розвиток л≥тератури ориг≥нальноњ. ¬ план≥ нашого досл≥дженн¤ важливо п≥дкреслити, що це активне перекладанн¤ знаменувало залученн¤ –ус≥ до загальноЇвропейських скарб≥в книжност≥ й ширше - њњ включенн¤ в загальний процес Ївропейського культурного й л≥тературного розвитку. Ќеобх≥дно тут сказати, що в середньов≥чн≥й ™вроп≥ утворилис¤ дв≥ велик≥ культурно-≥сторичн≥ сп≥льност≥ -"латинська" ≥ "греко-слов'¤нська", в ¤ких культурний ≥ л≥тературний розвиток в≥дбувалис¤ багато в чому р≥зними шл¤хами ≥ в р≥зних формах. ”творенн¤ цих сп≥льностей зумовлене, врешт≥-решт, специф≥чними особливост¤ми сусп≥льно-державного устрою в р≥зних рег≥онах ™вропи, в≥дм≥нност¤ми в структур≥ феодального ладу. ¬ажлива роль належала й в≥роспов≥дальному фактору, розколу христи¤нськоњ церкви на католицьку й православну, ¤кий ставс¤ в XI ст. ¬ умовах повноњ гегемон≥њ церкви в духовному житт≥ середньов≥чч¤ цей розкол мав далекос¤жн≥ насл≥дки. ¬насл≥док усього цього в сх≥дн≥й частин≥ ™вропи склалас¤ л≥тература, ≥стотно в≥дм≥нна в≥д л≥тератури зах≥дноЇвропейського рег≥ону, ≥з специф≥чними особливост¤ми свого функц≥онуванн¤ ≥ своЇњ жанрово-стильовоњ системи. Ќагадаю, що п≥д л≥тературою тут розум≥Їмо не т≥льки красне письменство, - в той час л≥тература не мала б≥льш-менш ч≥ткого окресленн¤ границь; власне, до нењ належало все те з ≥нших вид≥в духовно-практичноњ д≥¤льност≥ людини, що закр≥пл¤лос¤ в слов≥ й ≥снувало у вигл¤д≥ тексту. Ќалежн≥сть давньоруськоњ л≥тератури до греко-слов'¤нськоњ культурноњ сп≥льност≥, де вона разом ≥з п≥вденнослов'¤нськими л≥тературами створювала н≥би окрему п≥дсистему, накладала глибокий в≥дбиток на весь комплекс њњ м≥жнац≥ональних взаЇмин. Ќасамперед це означаЇ, що њњ взаЇмозв'¤зки ≥ взаЇмод≥њ в≥дбувалис¤ головним чином у межах названоњ сп≥льност≥, њњ м≥жнац≥ональний контекст - переважно в≥зант≥йський ≥ п≥вденнослов'¤нський. Ќебезп≥дставно ƒ. —. Ћихачов, наголошуючи на високому Ївропењзм≥ давньоруськоњ л≥тератури, њњ активн≥ м≥жнац≥ональн≥ взаЇмини обмежуЇ греко-слов'¤нським св≥том (600). ÷е, зрозум≥ла р≥ч, не означаЇ, н≥би л≥тературних сп≥лкувань м≥ж  ињвською –уссю ≥ «ах≥дною ™вропою не ≥снувало, - йдетьс¤ про те, що цим сп≥лкуванн¤м бракувало такоњ ж повноти й ≥нтенсивност≥, ¤к контактам з ¬≥зант≥Їю та п≥вденними слов'¤нами, що вони б≥льшою чи меншою м≥рою носили спорадичний характер. як в≥домо, давньоруськ≥ л≥тописц≥ й письменники, починаючи з Ќестора, ви¤вл¤ли ≥нтерес до Ївропейських справ, у чому, ¤к уже не раз зазначали досл≥дники, про¤вл¤лос¤ усв≥домленн¤ ними належност≥ –ус≥ до Ївропейськоњ етн≥чно-культурноњ сп≥льност≥, Ївропењзм давньоруськоњ культури й л≥тератури. Ќаприклад, у  ињвському л≥топис≥ (запис в≥д 1189р.) йдетьс¤ про хрестовий пох≥д н≥мецького ≥мператора ‘р≥др≥ха Ѕарбаросси: "÷ього саме року п≥шов цар н≥мецький з ус≥Їю своЇю землею битис¤ за гроб √осподень, об'¤вив йому √осподь через ангела, наказуючи йому йти. ≤ ¤к вони прийшли, то билис¤ кр≥пко з богомерзкими тими агар¤нами..." (57, с. 349). ƒал≥ л≥тописець перепов≥даЇ типово середньов≥чну легенду про те, що т≥ла тих, "хто пролив кров за ’риста", через три дн≥ п≥сл¤ загибел≥ ангели забирають ≥з труни на небо. ƒанило ѕаломник, докладно описуючи у своЇму "’од≥нн≥" —в¤ту «емлю, ѕалестину, њњ топограф≥ю (тут ц≥каво в≥дм≥тити розгорнуте пор≥вн¤нн¤ ≤ордана з≥ —новом), розпов≥даЇ також про зустр≥ч≥ з хрестоносц¤ми на ц≥й земл≥, з королем Ѕалдуњном, правителем створеного хрестоносц¤ми ™русалимського корол≥вства. ¬кажемо й на прих≥д у давньоруську л≥тературу окремих пам'¤ток зах≥дноЇвропейського походженн¤, таких ¤к "Ѕес≥ди на ™вангел≥Ї" папи √ригор≥¤, апокриф≥чне "Ќикодимове ™вангел≥Ї", кињвськ≥ глаголичн≥ уривки, низка жит≥й тощо. ѕриходили вони на –усь головним чином через посередництво „ех≥њ, ¤ка довго не втрачала насл≥дк≥в просв≥тницькоњ д≥¤льност≥  ирила й ћетод≥¤ в ћоравськ≥й держав≥ ≥ в ’-’≤ ст. певною м≥рою належала й до православно-слов'¤нськоњ культурноњ сп≥льност≥, користуючись, пор¤д ≥з латинською, ≥ старослов'¤нською мовою у своњй писемност≥ (732, ≤). ƒе¤к≥ "латинськ≥ джерела", головним чином з освоЇних на той час чеською л≥тературною традиц≥Їю, були використан≥ в л≥топис≥ Ќестора - легенда ’рист≥ана, паннонськ≥ жит≥¤ тощо. Ќай≥стотн≥шого розвитку набула в той час така форма зв'¤зк≥в, ¤к в≥дтворенн¤  ињвськоњ –ус≥ в зах≥дноЇвропейських ≥сторико-л≥тературних пам'¤тках та еп≥чн≥й творчост≥. ѕричому маЇмо тут не т≥льки пр¤м≥ в≥дтворенн¤, в ¤ких л≥тературно-художн≥й елемент поЇднуЇтьс¤ у р≥зних сп≥вв≥дношенн¤х з позал≥тературним, а й в≥дображенн¤ образно-узагальнен≥, в ¤ких в≥дбилис¤ поширен≥ на «аход≥ у¤вленн¤ про  ињвську –усь ≥ русич≥в.  онтакт  ињвськоњ –ус≥ з крањнами «ах≥дноњ ™вропи д≥ставали своЇ в≥дтворенн¤ в тогочасних зах≥дноЇвропейських хрон≥ках та космограф≥¤х. ўоправда, њхн≥ в≥домост≥ не в≥дзначаютьс¤ н≥ численн≥стю, н≥ широтою й докладн≥стю, що по¤снюЇтьс¤ насамперед ¤к загальною нерозвинен≥стю й еп≥зодичн≥стю тогочасних м≥жнародних взаЇмин (а тим б≥льше з такою в≥ддаленою крањною, ¤к –усь), так ≥ майже повною зосереджен≥стю середньов≥чних хрон≥ст≥в на справах њхнього графства, герцогства чи абатства. ѕроте ц≥ в≥домост≥ мають ≥стотне значенн¤ ¤к св≥дченн¤ ≥нтересу «ах≥дноњ ™вропи до –ус≥ та знайомства з нею. ѕершою такою в≥дом≥стю в науц≥ вважаЇтьс¤ коротке пов≥домленн¤ "Ѕертинських аннал≥в" за 839 р≥к про прибутт¤ до ≥мператора франк≥в Ћюдовика Ѕлагочестивого, разом з в≥зант≥йськими послами, посл≥в "народу росс≥в", котр≥ не могли вињхати на батьк≥вщину пр¤мим шл¤хом по ƒн≥пру, оск≥льки цей шл¤х перет¤ли ворож≥ варварськ≥ племена, ≥ змушен≥ були добиратис¤ обх≥дним шл¤хом через «ах≥дну ™вропу (докладн≥ше див. 411, с. 60-63). ѕ≥д 959 роком зах≥дн≥ хрон≥ки пов≥домл¤ють про посольство кн¤гин≥ ќльги до майбутнього н≥мецького ≥мператора ќттона ≤ з проханн¤м прислати на –усь Їпископа та св¤щеник≥в; ќттон≤ з рад≥стю вхопивс¤ за цю можлив≥сть схилити –усь до "зах≥дного христи¤нства" ≥ послав до  иЇва Їпископа јдальберта; проте м≥с≥¤ останнього зазнала повноњ поразки. јле найб≥льше "руських в≥дгук≥в" у зах≥дних хрон≥ках в≥дноситьс¤ до часу розкв≥ту  ињвськоњ держави, до XI ≥ першоњ половини XII ст. Ќе вход¤чи в докладний розгл¤д цього питанн¤, ірунтовно висв≥тленого в науков≥й л≥тератур≥, вкажемо на окрем≥, най¤скрав≥ш≥ факти, в ¤ких розкриваЇтьс¤ основний зм≥ст ≥ характер сприйманн¤ –ус≥ авторами зах≥дних хрон≥к. ¬она њм у¤вл¤лас¤ великою й могутньою державою на Ївропейському сход≥, ≥ вони незм≥нно називають њњ rerum, що означаЇ велику державу з сильним правителем на чол≥, а великий  ињвський кн¤зь у них ≥менуЇтьс¤ "Rex Ruthenorum" або нав≥ть "potentissimus Ruthenorum Rex". ” такому план≥, зокрема, характеризуЇ  ињвську –усь јдам Ѕременський, видатний географ XI ст., у своњй "Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum". ѕро м≥сцезнаходженн¤ –ус≥ тут говоритьс¤, що це " найдальша ≥ найб≥льша крањна слов'¤н" (698, с. 274). јдам Ѕременський знав про природн≥ багатства –ус≥, ≥ в≥н пор≥внюЇ њњ з≥ "зрошеним садом, виповненим ус≥л¤кими благами" (там само).  ињв, столиц¤ –ус≥, характеризуЇтьс¤ у јдама Ѕременського ¤к "aemula sceptri Constantinopoli et classicus decus Graeciae", тобто ¤к "суперник  онстантинопол¤ ≥ найкоштовн≥ша окраса грецького св≥ту". ’рон≥ка јдама Ѕременського ц≥кава й тим, що в н≥й висв≥тлюютьс¤ р≥зн≥ аспекти тогочасних контакт≥в –ус≥ й —кандинав≥њ. …детьс¤ в н≥й про шл¤х, що розпочинавс¤ в ƒан≥њ, проходив по Ѕалт≥йському морю ≥ завершувавс¤ в –ус≥, чим засв≥дчуЇтьс¤ устален≥сть названих контакт≥в. ѕов≥домл¤Ї јдам Ѕременський ≥ про династичн≥ зв'¤зки –ус≥ з≥ скандинавськими корол≥вствами, що набрали пост≥йного характеру. ÷≥ ж династичн≥ союзи, ¤к уже мовилос¤ вище, в часи —ередньов≥чч¤ були, власне, формою пол≥тичних зв'¤зк≥в. ÷≥кав≥ в≥домост≥ про –усь к≥нц¤ ’ - початку XI ст. м≥стить "’рон≥ка" “≥тмара ћерзебурзького, зокрема про походи польського корол¤ Ѕолеслава ’ороброго на  ињв у 1013-1018 pp. –озпов≥даючи про ц≥ походи з≥ сл≥в саксонц≥в, посланих н≥мецьким ≥мператором √енр≥хом II на допомогу польському королю, “≥тмар передаЇ њхн≥й подив розм≥рами й багатством столиц≥ –ус≥: "” великому цьому м≥ст≥, ¤ке служить столицею держави, Ї понад чотириста церков ≥ в≥с≥м торжищ, а народу незл≥ченна сила" (цит. за: 92, с. 1-2). «вичайно, не об≥йшлос¤ тут без переб≥льшень, - зокрема, фантастичним Ї число церков, назване “≥тмаром, але ц≥лком безперечний той факт, що за масштабами того часу  ињв д≥йсно був великим м≥стом, ¤ке вражало ≥ноземц≥в. ќкреме м≥сце в тогочасних пам'¤тках пос≥даЇ посланн¤ Їпископа Ѕруно  верфуртського до ≥мператора √енр≥ха ѕ, в ¤кому розпов≥даЇтьс¤ про перебуванн¤ автора на –ус≥ за час≥в кн¤з¤ ¬олодимира. ™пископ Ѕруно був м≥с≥онером ≥ займавс¤ наверненн¤м ¤зичник≥в до христи¤нства; до  иЇва 1007 року в≥н, очевидно, прибув з≥ спец≥альним завданн¤м папськоњ  ур≥њ. ™пископ був гостинно прийн¤тий у кн¤з≥вському двор≥; при цьому, ¤к пише Ѕруно, кн¤зь ¬олодимир ц≥лий м≥с¤ць умовл¤в його в≥дмовитис¤ "йти до такого дикого народу (печен≥г≥в), запевн¤ючи, що це означаЇ в≥рну загибель. ѕересв≥дчившись, що умовл¤нн¤ даремн≥, кн¤зь з ус≥м в≥йськом два дн≥ супроводжував мене до найв≥ддален≥ших кордон≥в своЇњ держави, ¤к≥ з метою оборони в≥д ворога на великому простор≥ зм≥цнен≥ завалами" (82, с. 12). ƒл¤ Ѕруно –усь - христи¤нська крањна, опора й сп≥льник у його м≥с≥онерськ≥й д≥¤льност≥, а кн¤зь ¬олодимир - це "правитель рус≥в, славний могутн≥стю ≥ багатством" ("magnus regno et civitiis rerum"). ÷≥каво зазначити, що образ ¬олодимира, намальований Ѕруно в його посланн≥, в основних рисах нагадуЇ той, що знаходимо в л≥топис≥ Ќесгора ≥ в билинах. ¬арто тут згадати, що посланн¤ Ѕруно  верфуртського до √енр≥ха II зац≥кавило ≤вана ‘ранка, ¤кий написав про нього наукову розв≥дку (735, с. 109-123), а також дав поетичну обробку еп≥зоду перебуванн¤ Ѕруно в  иЇв≥ ≥ його в≥д'њзду до границ≥ –ус≥ з≥ степом у супровод≥ кн¤з¤ ¬олодимира. ќсь сцена прощанн¤ кн¤з¤ з м≥с≥онером у поетичному переказ≥ ‘ранка: ј ¤к доњхали ми до границ≥, “о зупинились перед брамою. “од≥ з кон¤ на землю кн¤зь ≥зс≥в, ј ¤ з товаришами наперед ѕ≥шов, ≥ кн¤зь ≥з воЇводами —воњми йшов за нами аж до брами. ћи не спин¤лис¤ у своњм ход≥, ј ¤к з≥йшли на горб за брамою, ѕобачили на протилежн≥м горб≥  н¤з¤, що ще сто¤в, мов ждав на нас. јж ось прийшов в≥д нього воЇвода ≤ в≥д кн¤з¤ переказав нам ось що: "я допроводив вас аж до границ≥, ƒе вже к≥нчаЇтьс¤ мо¤ земл¤, ј починаЇтьс¤ ворожа. Ѕогом ћолю вас, аби ви не тратили ∆итт¤ даремно на мою неславу. як п≥дете, то - знаю це напевно -ўо завтра перед третьою годиною ∆де безпричинна вас г≥рка¤ смерть" (737, VI,с.184-185). ” своЇму поетичному переказ≥ ‘ранко посл≥довно йшов за текстом посланн¤, н≥де в≥д нього не в≥дступаючи ≥ не внос¤чи в сюжет "поетичного домислу", лише вм≥ло детал≥зуючи його у в≥дпов≥дност≥ з духом ≥ колоритом епохи. ¬ласне, маЇмо своЇр≥дну "поетичну реставрац≥ю", котра н≥би оживл¤Ї приглушений ≥ тьм¤ний малюнок, робить його св≥жим ≥ в≥зуально виразним. ќсобливо це стосуЇтьс¤ образу ¬олодимира ≥ самого Ѕруно, а також своЇр≥дного колориту епохи, зокрема психолог≥чного. «начний "руський в≥дгом≥н" знаходимо в зах≥дноЇвропейськ≥й художн≥й л≥тератур≥ ’≤-’ѕ ст.: скандинавських сагах, н≥мецьк≥й еп≥чн≥й поез≥њ, французьких chansons de geste ≥ рицарському роман≥. ѕочнемо з≥ скандинавських саг, зокрема "корол≥вського циклу" ("√еймскр≥ніла"), ≥ загалом ≥сторичних, ¤к≥ розпов≥дають про реальних ос≥б, њхн≥ д≥¤нн¤ та подвиги, ≥ за своњм зм≥стом та характером перебувають на меж≥ м≥ж ≥сторичною опов≥ддю ≥ художньою творч≥стю. —кандинавська сага "виникла в сусп≥льств≥, в ¤кому ≥сторична ≥ художн¤ розпов≥д≥ ще не в≥дд≥лилис¤ одна в≥д одноњ ¤к р≥зн≥ жанри. —ага - ≥ те, й ≥нше, тому вона ≥ не ≥стор≥¤, ≥ не роман" (507, с. 15). јвтори саг ставили перед собою ≥стор≥ограф≥чн≥ завданн¤ - дати правдиву картину житт¤ минулих покол≥нь ≥ славних героњв, але великою м≥рою зд≥йснювали ц≥ завданн¤ художн≥ми засобами, компонуючи д≥йсн≥ факти за законами свого жанру, п≥дпор¤дковуючи њх сп≥льн≥й художн≥й структур≥. ј це, зрештою, призводило до художньоњ трансформац≥њ ≥сторичноњ правди, перетворювало ≥сторичну розпов≥дь на своЇр≥дний художн≥й тв≥р. ¬т≥м "руський в≥дгом≥н" звучить ≥ в сагах ≥ншого типу, не≥сторичних сагах, генетичне спор≥днених з н≥мецьким героњчним епосом ≥ типолог≥чне близьких до нього, ¤к, зокрема, в саз≥ про “≥дрека Ѕернського. ўодо ≥сторичних саг, то вони в≥дбивають реальн≥ контакти —кандинав≥њ ≥ –ус≥, ¤к≥ у ≤’-’≤ ст. в≥дзначалис¤ неаби¤кою широтою й активн≥стю. ясна р≥ч, ц≥ саги, що створювалис¤ в далек≥й ≤сланд≥њ, ¤ка до того ж була т≥сно пов'¤зана насамперед з Ќорвег≥Їю (тод≥ ¤к –усь була пов'¤зана насамперед ≥з Ўвец≥Їю), не могли дати б≥льш-менш повного в≥дображенн¤ тривалого й р≥зноб≥чного процесу тогочасних скандинавсько-руських сп≥лкувань, -вони "вихоплюють" окрем≥ його еп≥зоди, але, даючи цим еп≥зодам висв≥тленн¤, що в≥дзначаЇтьс¤ високим р≥внем ≥сторичноњ достов≥рност≥, тим самим виразно передають характер ≥ колорит усього названого процесу. ≤сторичн≥ саги грунтовно вивчалис¤ з обох стор≥н, ≥ сх≥днослов'¤нськими, рос≥йськими й украњнськими, ≥ зах≥дними, скандинавськими й н≥мецькими досл≥дниками. —л≥д зазначити, що поглиблений ≥нтерес до цих саг ви¤вл¤ли нор-ман≥сти, шукаючи в них п≥дтвердженн¤ своЇњ теор≥њ норманського походженн¤ руськоњ державност≥. јле н≥¤ких п≥дтверджень такого зм≥сту вони в сагах не знаходили ≥ не могли знайти. Ќавпаки, саги м≥ст¤ть значний ≥сторичний матер≥ал, ¤кий заперечуЇ "норманську теор≥ю", оск≥льки вони, ¤к правило, малюють скандинавських конунг≥в ≥ ватажк≥в дружин ¤к найманц≥в на чужин≥, у руських кн¤з≥в, котр≥ тимчасово користувалис¤ њхн≥ми послугами. ÷≥каво, що саги, ¤к≥ ч≥тко пов≥домл¤ють, наприклад, про скандинавське походженн¤ герцог≥в Ќорманд≥њ, не м≥ст¤ть нав≥ть нат¤ку на щось под≥бне щодо –ус≥, ≥ це "показуЇ, що та частка скандинавського походженн¤, котра, безсумн≥вно, була у т. зв. –юрикович≥в, не була характерною в очах њхн≥х сп≥вв≥тчизник≥в" (693, с. 67). ¬ основному саги в≥дтворюють пор≥вн¤но невеликий пер≥од з ≥стор≥њ  ињвськоњ –ус≥, часи правл≥нн¤ кн¤з≥в ¬олодимира ≥ ярослава, ≥ "все важливе й достов≥рне, що саги пов≥домл¤ють про –усь, належить до недовгого в≥др≥зку часу, десь в≥д 975 по 1050 р≥к", - пише н≥мецький скандинав≥ст ‘. Ѕраун (793, с. 171). ѕричому кн¤зь ¬олодимир у них постаЇ вже н≥би в туман≥, ¤к величезна нап≥влегендарна постать минулих час≥в, ≥ лише ярослав змальовуЇтьс¤ ¤к сучасник, з≥ своЇр≥дним реал≥змом цих самобутн≥х л≥тературних пам'¤ток. ¬≥домост≥ про –усь, руськ≥ мотиви й алюз≥њ м≥ст¤ть чимало саг, але вир≥зн¤ютьс¤ серед них у цьому в≥дношенн≥ три твори: "—ага про ќлафа “рюггвасона", "—ага про ≈ймунда" ≥ "—ага про √аральда —≥гурдарсона". « них перша ≥ трет¤ вход¤ть до "√еймскр≥н√ли", автором ¤коњ вважаЇтьс¤ —норр≥ —турлусон, видатний ≥сландський письменник ≥ пол≥тичний д≥¤ч першоњ половини XII ст., трет¤ ж, теж ≥сторична, стоњть поза цим "корол≥вським циклом" caг, оск≥льки њњ герой не належав до норвезьких конунг≥в.  ожна з цих caг включаЇ значн≥ за обс¤гом "руськ≥ еп≥зоди", в ¤ких з р≥зною м≥рою достов≥рност≥ в≥дображено важлив≥ под≥њ з ≥стор≥њ  ињвськоњ –ус≥ й тогочасних скандинавсько-руських взаЇмин. "—ага про ќлафа “рюггвасона" пос≥даЇ в "√еймскр≥нгл≥" одне з почесних м≥сць, оск≥льки њњ герой, конунг ќлаф “рюггвасон (994-1000) був дуже шанований у середньов≥чн≥й Ќорвег≥њ та ≤сланд≥њ ¤к перший христи¤нин на норвезькому трон≥ й пр¤мий попередник ќлафа —в¤того. —норр≥ змалював його ≥деальним конунгом, у ¤кому вт≥лились ус≥ кращ≥ ¤кост≥ правител¤. ¬ ц≥й славетн≥й саз≥ Ї два "руськ≥ еп≥зоди", р≥зн≥ за зм≥стом ≥ характером. ѕерший з них, ¤к встановлено досл≥дниками (609; 658; 679; 793), маЇ ц≥лком ≥сторичний характер. ÷е розпов≥дь про те, ¤к у дитинств≥ ќлаф потрапив до крањни •ардар≥ки, тобто до –ус≥, де його виховали конунг ¬альдемар (кн¤зь ¬олодимир) ≥ його дружина јллог≥¤ (кн¤гин¤ ќльга). як бачимо, кн¤гиню ќльгу, мат≥р ¬олодимира, —норр≥ перетворив на його дружину, причому характерно, що в саз≥ вона виступаЇ не п≥д власним скандинавським ≥м'¤м (Helga), а п≥д ≥м'¤м јллог≥њ (Allogia), ¤ке Ї вив≥дним в≥д слов'¤н≥зованого ≥мен≥ ќльга. ¬ир≥сши, ќлаф повернувс¤ на батьк≥вщину, зд≥йснив багато поход≥в ≥ подвиг≥в, а пот≥м мав вид≥нн¤, в ¤кому йому було велено вирушити до √рец≥њ, прийн¤ти там христи¤нську в≥ру й поширювати њњ серед ≥нших народ≥в. Ќа зворотному шл¤ху з  онстантинопол¤ герой саги нав≥дуЇтьс¤ до  иЇва, де переконуЇ своњх колишн≥х виховник≥в, ¬альдемара й јллог≥ю, прийн¤ти христи¤нство. “акий зм≥ст другого "руського" еп≥зоду саги, ¤кий, на в≥дм≥ну в≥д першого, не в≥дтворюЇ реальних ≥сторичних под≥й (див. 692). ÷е вигадка в дус≥ поширених умонастроњв епохи, коли христи¤нство остаточно утвердилос¤ й на скандинавськ≥й п≥вноч≥, вигадка, пов'¤зана ≥з загальним ≥деал≥зуючим тлумаченн¤м ќлафа “рюггвасона, з пров≥дною тенденц≥Їю цього образу, про ¤ку йшлос¤ вище. –азом з тим, ¤к вважають де¤к≥ досл≥дники, цей еп≥зод спираЇтьс¤ й на певн≥ ¤вища в систем≥ в≥зант≥йсько-русько-скандинавських в≥дносин час≥в ќлафа “рюггвасона, коли нормани нер≥дко приймали "сх≥дне христи¤нство" у ¬≥зант≥њ, а в≥зант≥йц≥ не гребували й њхн≥ми послугами з метою поширенн¤ христи¤нськоњ пропов≥д≥ на –ус≥ (680, с. 41-42). ќднак у саз≥ можлив≥ "прецеденти" переросли у фантастичну концепц≥ю вир≥шальноњ рол≥ першого норвезького корол¤-христи¤нина також у христи¤н≥зац≥њ –ус≥, що передус≥м мало звеличувати останнього. ÷≥кава також "—ага про ≈ймунда", д≥¤ ¤коњ повн≥стю в≥дбуваЇтьс¤ на –ус≥. ѓњ герой ≈ймунд був ватажком загону норвезьких найманц≥в ≥ брав безпосередню участь у бурхливих под≥¤х пол≥тичноњ ≥стор≥њ –ус≥ на початку XI ст. –озпочинаЇтьс¤ сага з розпов≥д≥ про напружену ситуац≥ю, ¤ка склалас¤ на –ус≥ п≥сл¤ смерт≥ кн¤з¤ ¬олодимира внасл≥док незгоди м≥ж його синами Ѕурислейфом (—в¤тополком), ярислейфом (ярославом) ≥ ¬арт≥лафом (Ѕречиславом), що правив у ѕолоцьку (насправд≥ в≥н був онуком ¬олодимира). ≈ймунд з≥ своњм загоном ≥де на службу до ярослава ≥ на його боц≥ воюЇ проти —в¤тополка та його союзника й тест¤- польського корол¤ Ѕолеслава ’ороброго; до реч≥, в саз≥ ≥м'¤ останнього перейшло на —в¤тополка (Ѕурислейф). —ага не даЇ повного й посл≥довного викладу под≥й першого, особливо бурхливого пер≥оду правл≥нн¤ ярослава, зокрема випали з нењ так≥ важлив≥ под≥њ, ¤к поразка ярослава на Ѕуз≥, захопленн¤  иЇва в≥йськом Ѕолеслава, винищенн¤ цього в≥йська ки¤нами. ќчевидно, по¤снюЇтьс¤ це тим, що ≈ймунд не був учасником ус≥х цих под≥й, а ≥сландськ≥ саги будувалис¤ у форм≥ життЇпису головного геро¤. Ќе об≥йшлос¤ ≥ в ц≥й саз≥ без домисл≥в, особливо в заключних 8-11 розд≥лах, де, зокрема, розпов≥даЇтьс¤ про нев≥рог≥дне вбивство Ѕурислейфа (—в¤тополка) ≈ймундом, вчинене в ¤комусь л≥с≥ за допомогою хитрощ≥в. ѕроте ц≥ домисли - власне, неминуч≥ в сагах, ¤к≥ складалис¤ на основ≥ п≥зн≥ших переказ≥в, - не м≥н¤ють загального ≥сторичного характеру "—аги про ≈ймунда". як не раз уже констатували досл≥дники, в н≥й виведено ≥сторично достов≥рний образ ярослава ћудрого, розумного ≥ владного правител¤, справжнього господар¤ у своњй держав≥, ¤кий не любив розкидатис¤ гр≥шми (в саз≥ не без роздратуванн¤ закидаЇтьс¤ ярославов≥ скуп≥сть, в≥дсутн≥сть "широти душ≥"). –азом з тим, чи не найвиразн≥ше передаЇ ц¤ сага характер тогочасних скандинавсько-руських взаЇмин ≥ загалом специф≥чний колорит епохи, доповнюючи тим самим л≥тописи та ≥нш≥ джерела (608; 693). —еред caг "√еймскр≥нгли" найбагатша "руськими еп≥зодами" "—ага про √аральда —≥гурдарсона", герой ¤коњ, во¤к-авантурник ≥ скальд, п≥зн≥ше король Ќорвег≥њ (1046-1066), належить до най¤скрав≥ших ≥ найколоритн≥ших постатей скандинавського середньов≥чч¤. ўе юнаком √аральд, п≥сл¤ поразки його брата конунга ќлафа, вт≥к до двору ярослава (1031 p.) ≥ допомагав йому у в≥йнах з печен≥гами, про що св≥дчать ≥ руськ≥ л≥тописи. ¬  иЇв≥ в≥н закохавс¤ в ™лизавету, дочку ярослава ћудрого, ≥ перш н≥ж просити њњ руки вирушив з≥ своњм загоном на пошуки слави й багатства, заручившись попередньою домовлен≥стю з кн¤зем. ¬≥н служив у в≥зант≥йського ≥мператора, в≥дзначивс¤ у в≥йнах, що њх вела ≥мпер≥¤ в ≤тал≥њ, јфриц≥ та ћал≥й јз≥њ, побував ¤к паломник у ™русалим≥ ≥ лише 1042 року повернувс¤ до  иЇва й одруживс¤ з ™лизаветою. Ќевдовз≥ по тому в≥н вирушив на батьк≥вщину, в≥двоював корол≥вський трон ≥ впродовж двадц¤ти рок≥в правив Ќорвег≥Їю, в≥дзначаючись тверд≥стю ≥ жорсток≥стю. як розпов≥даЇ сага, п≥д час втеч≥ з ¬≥зант≥њ, де в≥н внасл≥док придворних ≥нтриг потрапив до в'¤зниц≥, √аральд, пливучи „орним морем до –ус≥, склав к≥лька п≥сень, звернених до ™лизавети, "дочки конунга ярослава", руки ¤коњ в≥н домагавс¤. Ќаведемо к≥лька строф ≥з п≥сн≥ √аральда у п≥др¤дковому переклад≥: "ћи з≥тнулис¤ з трандами так, що вони мали чисельну перевагу. —талас¤, звичайно, запекла й жорстока битва, коли ми ст¤лис¤ одне з одним. ўе юнак, ¤ нав≥ки втратив свого повелител¤, теж юнака, ¤кий пол≥г у битв≥. јле д≥вчина з золотим перснем, ¤ка живе на –ус≥, мене не кохаЇ. я знаюсь на восьми мистецтвах: вм≥ю кувати в≥рш≥, можу мчати на швидкому кон≥, часто плаваю, вм≥ю б≥гати на легких лижах, метати спис ≥ гребти веслом. јле д≥вчина з золотим перснем, ¤ка живе на –ус≥, мене не кохаЇ. Ќ≥хто, н≥ ж≥нка, н≥ юнак не стануть заперечувати, що саме ми на св≥танку в п≥вденному м≥ст≥ змахнули мечами, метнули списи; там Ї багато доказ≥в наших подвиг≥в. јле д≥вчина з золотим перснем, ¤ка живе на –ус≥, мене не кохаЇ" (цит. за: 607,с.126). « того часу, ¤к у добу преромантизму в ™вроп≥ пробудивс¤ ≥нтерес до "п≥вн≥чноњ поез≥њ", п≥сн≥ √аральда були перекладен≥ к≥лькома Ївропейськими мовами. «начноњ попул¤рност≥ набули вони також у рос≥йськ≥й преромантичн≥й л≥тератур≥. « французького перекладу ћалле нав≥в њх у прозовому переклад≥ ћ. ћ.  арамз≥н у своњй "≤стор≥њ держави –ос≥йськоњ" (552, II, прим. 41). «'¤вилис¤ також в≥ршован≥ переклади ≤. ‘. Ѕогдановича ≥ ћ. ќ. Ћьвова, зроблен≥ також не з ориг≥налу; перекладом Ћьвова скориставс¤  . ћ. Ѕатюшков дл¤ своЇњ "ѕ≥сн≥ про √аральда —м≥ливого", ¤ка ¤вл¤Ї собою в≥льне насл≥дуванн¤ норвезького корол¤-скальда. ўо ж до п≥зн≥шоњ "ѕ≥сн≥ про √аральда ≥ ярославну" ќ.  . “олстого, то це ц≥лком самост≥йний тв≥р, романтично-сентиментальна балада про в≥рного рицар¤-коханц¤, в ¤к≥й уже н≥чого не лишилос¤ н≥ в≥д ≥сторичного √аральда, н≥ в≥д його скальдичноњ поез≥њ. ”крањнською мовою цю п≥сню переклав ≤ван ‘ранко п≥д назвою "ѕ≥сн¤ про д≥вчину з руськоњ крањни". ¬перше цей переклад був опубл≥кований у "Ћ≥тературно-науковому в≥снику" (1907, кн. 2, с. 315-317) з прим≥ткою перекладача, стислою б≥ограф≥чною дов≥дкою про автора п≥сн≥ ≥ передрукований у 50-томному з≥бранн≥ твор≥в ‘ранка (737, XII). ѕереклад зроблений ‘ранком не з ориг≥налу, а з н≥мецького перекладу –. јб≥хта, наведеного ¤к ≥люстрац≥¤ у його розв≥дц≥ "ѕ≥вденноруська "ѕ≥сн¤ про ≤гор¤" ≥ њњ зв'¤зок з п≥вн≥чногерманською поез≥Їю" (769). ƒо реч≥, в коментар≥ до перекладу ‘ранка в академ≥чному 50-томному з≥бранн≥ його твор≥в подаЇтьс¤ перший р¤док названого н≥мецького перекладу "Am weiten Sizilien Hog vorbei der Kiel", наведений ‘ранком, ≥ квал≥ф≥куЇтьс¤... ¤к "перший р¤док ориг≥налу" (737, XII, с. 719). ѕереклад ‘ранка, хоч ≥ зроблений з перекладу-посередника, за зм≥стом набагато ближчий до ориг≥налу, н≥ж назван≥ вище в≥льн≥ переклади й пересп≥ви; в цьому можна пересв≥дчитись, з≥ставивши його хоча б з наведеним вище п≥др¤дником к≥лькох строф скальда √аральда. Ѕлижчий в≥н до ориг≥налу ≥ в де¤ких компонентах в≥ршовоњ форми, зокрема в строф≥ц≥, у в≥дносн≥й простот≥ образност≥, загалом не властивоњ поез≥њ скальд≥в. ¬≥дсутн¤ у ‘ранка й тенденц≥¤ до романтизац≥њ √аральда, ¤ка так виразно про¤вл¤Їтьс¤ у в≥льних перекладах ≥ пересп≥вах час≥в преромантизму й романтизму. ” з'¤зку з цим сл≥д зазначити, що —нор≥ —турлусон у своњй саз≥ розпов≥даЇ про цього, за п≥зн≥шими у¤вленн¤ми, "романтичного геро¤" з тверезою ≥ д≥ловитою реал≥стичн≥стю, турбуючись передус≥м про достов≥рн≥сть розпов≥д≥. ¬≥н малюЇ √аральда ¤к людину мужню, в≥дчайдушне см≥ливу, але разом з тим хитру й жорстоку, особливо ж небайдужу до воЇнноњ здобич≥. ƒо реч≥, нав≥ть скальди, б≥льш схильн≥ в≥дт≥н¤ти "романтичну сторону" ≥стор≥њ √аральда, в≥дзначають його жад≥бн≥сть до трофењв. Ќаприклад, “орар≥н —кеіі≥сон каже, що цей "зразковий вит¤зь набрав повн≥ руки розпеченого червоного вуг≥лл¤ (тобто золота. - ƒ. Ќ.) земл≥ грецькоњ" (607, с. 116-117). ј сага з суворою й пр¤модушною правдив≥стю розпов≥даЇ, що √аральд в≥дправив у  ињв, а зв≥дти на батьк≥вщину "величезн≥ багатства, р≥вн≥ ¤ким ледве чи можна побачити, бо в≥н пограбував т≥ крањ земл≥, що славились золотом ≥ дорогоц≥нними речами" (там само, с. 117). “ак здобував √аральд право на одруженн¤ з дочкою великого кн¤з¤ ярослава. ¬т≥м ц≥ його "подвиги" не виходили за рамки тогочасних морально-етичних норм пан≥вного класу, вони аж н≥¤к не вважалис¤ чимось ганебним або нав≥ть компрометуючим у феодальному середовищ≥. ¬ ц≥лому "руськ≥ еп≥зоди" ≥сторичних саг заснован≥ на реальних фактах скандинавсько-руських взаЇмин ≥ з р≥зною м≥рою достов≥рност≥ в≥дбивають реальн≥ под≥њ тогочасноњ ≥стор≥њ –ус≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањна очима «аходу у ’≤-XVIII ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (3518 прочитано)