”крањнознавство > ”крањна очима «аходу у ’≤-XVIII ст

«овс≥м ≥ншого зм≥сту "руський в≥дгом≥н" знаходимо в сагах легендарно-романтичних, ¤к≥ перепов≥дають -≥ в≥дпов≥дно перетлумачують - сюжети героњчного епосу германських народ≥в. —еред них особливо ц≥кава дл¤ нас "“≥дрек-сага", котра ¤вл¤Ї собою п≥зню скандинавську обробку (належить вона до першоњ половини XIII ст.) германських героњчних сказань про ƒ≥триха Ѕернського. Ќе вдаючись у докладний анал≥з ц≥Їњ саги (див. 478; 554; 938), вкажемо на найб≥льш ц≥кав≥ й характерн≥ про¤ви "руського в≥дгомону" в н≥й. “ак, ¤кщо в цикл≥ н≥мецьких еп≥чних поем про ƒ≥триха Ѕернського д≥¤ локал≥зуЇтьс¤ в ≤тал≥њ, а њњ топограф≥чними центрами виступають Ѕерн (¬ерона) ≥ –абен (–авенна), то в скандинавськ≥й "“≥дрек-саз≥" вона переноситьс¤ в —х≥дну ™вропу ≥ њњ центрами стають  онстантинополь та √ольміард, столиц¤ –ус≥. як в≥домо, √ольмгардом скандинави називали Ќовгород, але в "“≥дрек-саз≥" п≥д ц≥Їю назвою ф≥гуруЇ столиц¤ –ус≥, тобтомаЇтьс¤ на уваз≥ вже  ињв (такий перех≥д назв та ≥мен -¤вище досить часте в скандинавських сагах ≥ взагал≥ в еп≥чн≥й творчост≥ середньов≥чч¤). ¬≥дпов≥дно одним з центральних героњв твору стаЇ кн¤зь ¬олодимир, що його "“≥дрек-сага", це прозове зведенн¤ германських еп≥чних сказань про ƒ≥триха Ѕернського, включаЇ у складну генеалог≥чну систему своњх еп≥чних героњв. “а найц≥кав≥ше те, що образ кн¤з¤ ¬олодимира в "“≥дрек-саз≥" - це запозиченн¤ з давньоруських билин, один з ¤скравих про¤в≥в тогочасного м≥жнародного обм≥ну фольклорними образами ≥ мотивами.

—в≥дченн¤м билинного походженн¤ образу кн¤з¤ ¬олодимира в "“≥дрек-саз≥" Ї також те, що пор¤д з ним виступаЇ "страшний у битвах ≤л≥ас" (≤лл¤ ћуромець), перетворений на молодшого брата кн¤з¤.  н¤зь ¬олодимир з даноњ саги -це монументальний образ сильного володар¤, а –усь характеризуЇтьс¤ в н≥й ¤к найб≥льша держава Ївропейського сходу, у васальн≥й залежност≥ в≥д ¤коњ перебувають сус≥дн≥ правител≥, зокрема й скандинавськ≥ конунги. «розум≥ла р≥ч, на в≥дм≥ну в≥д саі, про ¤к≥ йшлос¤ вище. "“≥дрек-сага" не маЇ конкретноњ ≥сторичноњ основи й не в≥дтворюЇ конкретних под≥й в ≥стор≥њ –ус≥ й скандинавсько-руських взаЇмин. ¬она ц≥кава дл¤ нас по-≥ншому, насамперед тим, що в н≥й в≥дбилос¤ узагальнене сприйманн¤ й тлумаченн¤  ињвськоњ –ус≥ на скандинавськ≥й ѕ≥вноч≥, њњ, так би мовити, дов≥льний узагальнений образ, не позбавлений, звичайно, й певноњ ≥сторичноњ основи, певноњ суми реальних пон¤ть ≥ у¤влень, трансформованих за законами середньов≥чноњ еп≥чноњ творчост≥.  онуні ¬ольдемар ≥ його брат ≤л≥ас - не Їдиний приклад обм≥ну образами й сюжетними мотивами в давньоруськ≥й ≥ скандинавськ≥й народн≥й творчост≥ й л≥тератур≥. ¬насл≥док пост≥йних жвавих контакт≥в м≥ж  ињвською –уссю ≥ —кандинав≥Їю ’-’≤ ст. цей обм≥н був досить значним ≥ розмањтим. ”же в минулому стол≥тт≥ рос≥йськими й украњнськими досл≥дниками ф≥ксувалас¤ на¤вн≥сть в давньоруському л≥тописанн≥ опов≥дань, сюжети ¤ких перегукуютьс¤ з≥ скандинавськими сагами, ≥ ставилос¤ питанн¤ про руськ≥ запозиченн¤ ≥з скандинавських джерел. јле при цьому, сл≥д сказати, не ставилос¤ законом≥рне питанн¤ про зворотний зв'¤зок, про скандинавськ≥ запозиченн¤ з давньоруського фольклору.

ѕереконливим св≥дченн¤м таких запозичень Ї, зокрема, шведська балада "ѕро викраденн¤ —оломоновоњ дружини", де розпов≥даЇтьс¤ про те, ¤к за в≥дсутност≥ —оломона "новгородський конунг" викрав його дружину, красуню —ольфагер, споњвши њњ "забидущим напоЇм"; повернувшись додому, —оломон вирушив на пошуки дружини й в≥д≥брав њњ силою у "новгородського конунга". як показав ќ. ћ. ¬еселовський, не т≥льки сюжет ц≥Їњ балади, а й окрем≥ детал≥ зб≥гаютьс¤ з давньоруським сказанн¤м про ¬асил¤ ќкуневича, ¤ке, очевидно, й послужило джерелом дл¤ п≥зн≥шоњ за часом шведськоњ балади (479). Ѕагато суперечок викликала ≥сландська "—ага про ќда —трела", сюжет ¤коњ зб≥гаЇтьс¤ з опов≥данн¤м про ќлега ¬≥щого в "ѕов≥ст≥ временних л≥т". ” назван≥й саз≥ йдетьс¤ про те, ¤к чаклунка напророчила ќдов≥ —трелу, що в≥н прийме смерть в≥д свого кон¤, ≥ той негайно вбив свого бойового товариша ≥ закопав його в землю. ќднак пророкуванн¤ в≥щунки збулос¤: повернувшись через багато рок≥в додому. ќд —трел помер в≥д укусу зм≥њ, ¤ка виповзла з черепа його кон¤. «б≥жн≥сть сюжет≥в тут ц≥лком очевидна, ≥ питанн¤ пол¤гаЇ в тому, ¤кий ≥з цих твор≥в, ≥сландська сага чи давньоруське л≥тописне опов≥данн¤, Ї першоджерелом, а ¤кий насл≥дуванн¤м. ќ. ≤. Ћ¤щенко у спец≥альн≥й студ≥њ доводив скандинавське походженн¤ цього легендарного сюжету ≥ на доказ цього нав≥ть пробував найменуванн¤ ќлег ¬≥щий вивести з ≥сландськоњ мови (610). ѕротилежний погл¤д висловив ≥нший досл≥дник,  . “≥андер, висуваючи ¤к аргумент б≥льшу сюжетну завершен≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть л≥тописного опов≥данн¤ про ќлега ¬≥щого (716, с. 235-245). –озв≥дку на цю тему написав також ≤. ‘ранко, схил¤ючись у н≥й до верс≥њ, що першоджерелом сюжету Ї давньоруське л≥тописне опов≥данн¤ (738). ÷≥кавий в≥дгом≥н  ињвськоњ –ус≥ знаходимо ≥ в н≥мецьких еп≥чних поемах XII-XIV ст., ≥ у французькому епос≥ та рицарському роман≥. “ак, русич≥ (Riuzen) згадуютьс¤, пор¤д з греками й "дикими печен≥гами", серед воњнства ≈тцел¤ у славнозв≥сн≥й "ѕ≥сн≥ про Ќ≥белунг≥в", перлин≥ н≥мецького героњчного епосу; згадуЇтьс¤ тут ≥ " ињвська земл¤" ("Lant zu Kiewen"). «гадки про –усь зустр≥чаютьс¤ ≥ в сюжетно близьк≥й до "ѕ≥сн≥ про Ќ≥белунг≥в" поем≥ "—ад тро¤нд"; зокрема, в де¤ких редакц≥¤х ц≥Їњ поеми серед уславлених вит¤з≥в, ¤к≥ прибули до ¬ормса на влаштований  р≥мг≥льдою рицарський турн≥р, виступають "√артн≥т ≥ •артуні ≥з –ус≥". “а найзначн≥ший в≥дгом≥н  ињвськоњ –ус≥ маЇмо в н≥мецьких еп≥чних поемах "ломбардського циклу", що виникли на основ≥ давньогерманських сказань про ƒ≥триха Ѕернського. ≤ що найважлив≥ше зазначити, в цих поемах теж знаходимо в≥дгомони руського героњчного епосу (див. 554; 794; 855). “ак, у поем≥ "ќртн≥т", складен≥й у п≥вденн≥й Ќ≥меччин≥ в перш≥й половин≥ XIII ст., активну роль в≥д≥граЇ ≤лл¤ з –ус≥ (Ilias von Riuzen), д¤дько ≥ найближчий пом≥чник головного геро¤, ≥м'¤м ¤кого названа поема. ” б≥льш ранньому нижньон≥мецькому вар≥ант≥, про ¤кий можна судити за "“≥дрек-сагою", геро¤ звали √артн≥д ≥з √ольмгарда (тобто Ќовгорода), ≥ д≥¤ поеми частково в≥дбувалас¤ на –ус≥ (545, ≤, с. 122). ” п≥вденнон≥мецькому "ќртн≥т≥" головний герой -уже лангобардський король, володар ѕ≥вн≥чноњ ≤тал≥њ; туди ж ≥ на Ѕлизький —х≥д зм≥стилас¤ д≥¤ поеми, але д¤дько геро¤ збер≥г ≥м'¤ ≤лл≥ –уського ≥ своњ основн≥ сюжетн≥ функц≥њ (в≥н допомагаЇ ќртн≥ту здобути ж≥нку-красуню, дочку сх≥дного цар¤-¤зичника ћахорол¤). ѕ≥д час сх≥дного походу в≥н надаЇ ќртн≥ту неоц≥ненну допомогу, до нього переходить вир≥шальна роль у в≥йн≥ з "поганами". Ќев≥домий автор "малюЇ його богатирем, см≥ливим, наполегливим, могутн≥м. ¬≥н несе перед в≥йськом чорний ст¤г, на ¤кому зображений золотий лев. ” битвах в≥н нестримний, могутньою рукою побиваЇ в≥н ворог≥в. Ќесамовито помщаЇтьс¤ в≥н поганам за загибель своЇњ дружини. ”в≥рвавшись у поганський храм, в≥н хапаЇ ≥дол≥в ≥ розбиваЇ њх об ст≥ни.  оли ж христи¤нське воњнство здобуваЇ перемогу, в≥н разом з карликом јльбер≥хом хрестить поганську цар≥вну" (там само, с. 122-123). « "ќртн≥том" певною м≥рою пов'¤зана поема "¬ольфд≥трих", хоч вона й не належить до "ломбардського циклу" н≥мецьких еп≥чних поем, сход¤чи до меров≥ніського циклу сказань. ѓњ головний герой ¬ольфд≥трих - син константинопольського корол¤, ≥ њњ д≥¤ в≥днесена до √рец≥њ. јле в п≥зн≥х вар≥антах ц≥Їњ поеми д≥¤ одного з центральних еп≥зод≥в в≥дбуваЇтьс¤ на –ус≥, а серед персонаж≥в зустр≥чаЇмо "маркграфиню √алицьку", котра стаЇ хресною мат≥р'ю головного геро¤, коли йому вдруге довелос¤ хреститис¤ п≥сл¤ вр¤туванн¤ з вовчоњ ¤ми. ÷≥ списки "¬ольфд≥триха" в≥днос¤тьс¤ до XIII-XIV ст., коли √алицьке-¬олинське кн¤з≥вство стало добре знаним у ™вроп≥, ≥ цим, очевидно, по¤снюЇтьс¤ по¤ва "маркграфин≥ √алицькоњ" серед персонаж≥в даноњ поеми. —л≥д також сказати, що згадки про –усь ≥ русич≥в часом з'¤вл¤ютьс¤ в поез≥¤х н≥мецьких м≥ннез≥нгер≥в XII-XIV ст. - ¬альтера фон дер ‘огельвайде, √артмана фон Aye, ”льр≥ха фон Ћ≥хтенштайна, ќсвальда фон ¬олькенш-тайна та ≥нших (855). ¬≥дгом≥н  ињвськоњ –ус≥ ≥ русич≥в звучить також у французькому героњчному епос≥ та рицарському роман≥ XI-XIV ст. —л≥д сказати, що твори обох цих жанр≥в наповнен≥ згадками про чуж≥ крањни й народи - реально ≥снуюч≥, ≥сторичн≥, а то й легендарн≥, вигадан≥. —еред них знаходимо чимало згадок про слов'¤нськ≥ крањни й народи - про полабських слов'¤н, про „ех≥ю, ѕольщу, Ѕолгар≥ю та ≥нш≥. јле ц≥каво, що найб≥льше згадок маЇмо саме про найв≥ддален≥шу в≥д ‘ранц≥њ слов'¤нську крањну - про  ињвську –усь, ≥ це Ї ц≥нним св≥дченн¤м њњ високого авторитету ≥ важливоњ рол≥ в тогочасн≥й ™вроп≥.

«а п≥драхунками ≈. Ћанглуа, –усь згадуЇтьс¤ у 28 французьких chansons de geste, всього близько 70 раз≥в, у тому числ≥ к≥лька раз≥в у р≥зних списках уславленоњ "ѕ≥сн≥ про –оланда" (864, с. 576-577). Ќев≥дом≥ автори еп≥чних поем ≥ рицарських роман≥в говорили пр –усь: "Roussie la large", "Roussie la grante" ("–усь широка", "–усь велика"), славили њњ в≥йськову силу ≥ "велик≥ товари" - "руськ≥ плащ≥", "добр≥ кольчуги", "найкраще руське золото", хутра , коней ≥ т. д. “ак, про руське хутро ≥ коней йдетьс¤ в поем≥ "ƒоон де ћайанс", про руськ≥ обладунки, ср≥бло й золото - в поем≥ "–ено де ћонтобан". “а найц≥кав≥ший у цьому план≥ роман "Ѕев де √астон", герой ¤кого провадить бес≥ду з купц¤ми, ¤к≥ побували на –ус≥. як слушно зазначив ѕ. ћортьЇ, посиленню руських в≥дгомон≥в у французькому героњчному епос≥ та рицарському роман≥ особливо спри¤в шлюб √енр≥ха ≤ з јнною ярославною, котра прибула у ‘ранц≥ю з≥ своњм руським оточенн¤м ≥ до к≥нц¤ житт¤ не забувала р≥дноњ мови й культури (898, с. 103-104). ƒинастичн≥ зв'¤зки приводили й до того, що французи в≥дв≥дували –усь, ¤к, прим≥ром, Ѕенжамен де “удель, ¤кий прињздив до  иЇва сватати дочку ярослава за √енр≥ха ≤. ¬ найзагальн≥ш≥й форм≥ французький епос в≥дбивав становище в —х≥дн≥й ™вроп≥, зокрема натиск печен≥г≥в, про ¤ких не без побоюванн¤ згадуЇтьс¤ ≥ в "ѕ≥сн≥ про –оланда"; печен≥ги взагал≥ викликали значне занепокоЇнн¤ в ™вроп≥, ≥, ¤к довод¤ть де¤к≥ досл≥дники, саме проти них спочатку готувавс¤ перший хрестовий пох≥д (див. 527, с. 98). як в≥домо, в тогочасн≥й ™вроп≥  ињвська –усь мала високу в≥йськову репутац≥ю, ≥ вона в≥дбилас¤ у французькому епос≥ в образ≥ богатир¤ велетенського зросту заввишки чотирнадц¤ть фут≥в, з розк≥шною гривою рус¤вого волосс¤ ≥ лицем у бойових карбах (527, с. 113-114; 879, с. 86-87). «окрема, такий образ руського богатир¤ змальовано в поем≥ "Saisnes". ј в поем≥ "Thebes" говоритьс¤, що руський кн¤зь (dus de Roussie) може змагатис¤ з найпотужн≥шими володар¤ми. ÷≥каво також в≥дзначити, що в "ѕ≥сн≥ про –оланда" т≥ла полеглих –оланда, ќл≥в'Ї ≥ “юрпена за наказом  арла ¬еликого покривають "галицьким плащем", тобто парадним корзном, ¤ким, за св≥дченн¤м л≥топису, укривали полеглих руських кн¤з≥в ≥ богатир≥в. як в≥домо, зах≥дн≥ еп≥чн≥ поеми ≥ частина caг XI-XIV ст. були п≥зн≥ми л≥тературними обробками народних еп≥чних мотив≥в ≥ сказань б≥льш раннього часу, обробками, ¤к≥ стих≥йно вбирали зм≥ст т≥Їњ ≥сторичноњ епохи, коли вони створювалис¤ нев≥домими авторами, в тому числ≥ й в≥домост≥, реальн≥ й легендарн≥, про  ињвську –усь, ¤к≥ ширилис¤ по континенту. ≤ важливо п≥дкреслити, що в ц≥лому –усь сприймалас¤ зах≥дними ерудитами й поетами не ¤к туманно-фантастичний край чудес на зразок "≤нд≥њ" середньов≥чних роман≥в, а на реал≥стичний кшталт, ¤к добре знана географ≥чна реальн≥сть, ¤к сильна держава з безпосередн≥м впливом на пол≥тичне житт¤ ™вропи. ѕравда, в "руських еп≥зодах" тогочасних зах≥дних поем ≥ роман≥в Ї виразний фантастичний елемент, але це вже ¤вище, зумовлене передус≥м художньою природою цих середньов≥чних жанр≥в, котр≥ в такому ж план≥ в≥дтворювали й власну нац≥ональну д≥йсн≥сть. ѕриродно, що фантастичний елемент посилювавс¤ у змалюванн≥ в≥ддаленоњ крањни, але принципово важливим Ї те, що це змалюванн¤ ірунтувалос¤, зрештою, на певних географ≥чних та ≥сторичних знанн¤х, на реальних контактах  ињвськоњ –ус≥ й «ах≥дноњ ™вропи. як зазначалос¤,  ињвська –усь ≥ «ах≥дна ™вропа належали до р≥зних культурно-≥сторичних сп≥льностей, у њхн≥х л≥тературах склалис¤ р≥зн≥ художн≥ системи. јле водночас у глибинн≥й основ≥ л≥тературного розвитку середньов≥чноњ ™вропи д≥¤ли й сп≥льн≥ чинники, котр≥ зближували ц≥ сп≥льност≥, ц≥ системи. “акими чинниками були: фольклор новоЇвропейських народ≥в - слов'¤нських, германських ≥ романських, ¤кому притаманна типолог≥чна близьк≥сть; христи¤нство; антична культурна та л≥тературна спадщина. ‘ольклоров≥ належала велика роль не т≥льки в розвитку середньов≥чних л≥тератур, а й у тогочасних л≥тературних сп≥лкуванн¤х. —учасна наука вказуЇ на близьк≥сть народноњ еп≥чноњ творчост≥ –ус≥ та всього слов'¤нського св≥ту до народноњ еп≥чноњ творчост≥ «ах≥дноњ ™вропи, на спор≥днен≥сть цих народнопоетичних структур. «авд¤ки цьому мотиви й образи руського епосу приходили в «ах≥дну ™вропу, а еп≥чна поез≥¤ –ус≥ зазнавала впливу скандинавських саі, н≥мецького героњчного епосу тощо. «а слушним узагальненн¤м австр≥йського вченого-слав≥ста …. ћатл¤, у сфер≥ еп≥чноњ поез≥њ ™вропа раннього середньов≥чч¤ "в≥д ≤спан≥њ до –ус≥ ≥ в≥д —кандинав≥њ до Ѕалкан не була розр≥знена, а ¤вл¤ла собою Їдн≥сть" (889, с. 34-35). —п≥льною законом≥рн≥стю л≥тературного розвитку Ївропейського —ередньов≥чч¤ було й те, що ¤к на «аход≥, так ≥ на —ход≥ важливу роль у ньому в≥д≥гравала антична спадщина. “ут р≥зниц¤ пол¤гала в тому, що –ус≥, т≥сно пов'¤зан≥й з ¬≥зант≥Їю, близький був њњ "грецький вар≥ант", а «ах≥дн≥й ™вроп≥ - "латинський". «а словами того ж ћатл¤, "культурна верх≥вка кињвського сусп≥льства, очевидно, була набагато краще ознайомлена з класичною грецькою культурою, н≥ж цього хот≥лос¤ б де¤ким ≥сторикам. ћожна було б вказати на безпосередн≥й вплив √омера на давньоруську л≥тературу, зокрема на "—лово о полку ≤горев≥м", а з другого боку - на безпосередн≥ латинськ≥ джерела давньоруськоњ л≥тератури. ƒавн¤  ињвська –усь, безперечно, перебувала в потоц≥ всеЇвропейського культурного житт¤" (там само,с.56). ѕ≥д "де¤кими ≥сториками" австр≥йський слав≥ст маЇ на уваз≥ зах≥дних учених, ¤к≥ вивод¤ть давню –усь за меж≥ Ївропейського культурно-≥сторичного рег≥ону, оголошуючи, зокрема, њњ культуру специф≥чним "Ївраз≥йським утворенн¤м". —простовуючи ц≥ твердженн¤, рад¤нськ≥ досл≥дники наголошували, за терм≥ном ƒ. —. Ћихачова, на "Ївро-пењзм≥" давньоруськоњ культури й л≥тератури, що був "дуже високий вже при самому њњ зародженн≥" (600, с. 9). ÷е питанн¤ маЇ принципове значенн¤ ще й тому, що йдетьс¤ про вих≥дний пункт ≥ початковий етап багатов≥кового культурного й л≥тературного сп≥лкуванн¤ «ах≥дноњ ™вропи ≥ сх≥дноЇвропейського св≥ту. Ќаведен≥ вище факти, за вс≥Їњ њхньоњ неповноти й виб≥рковост≥, з ус≥Їю очевидн≥стю засв≥дчують, що в ’≤-’Ў ст. визначивс¤ й досить ≥нтенсивно йшов процес економ≥чного, пол≥тичного та культурного сп≥лкуванн¤  ињвськоњ –ус≥ й «ах≥дноњ ™вропи ≥ ширше - процес формуванн¤ сп≥льноњ Ївропейськоњ культури, ¤ка в≥дштовхувалас¤ в≥д сп≥льноњ античноњ, греко-римськоњ основи. як зазначалос¤, на зор≥ новоњ (п≥сл¤античноњ) Ївропейськоњ культури склалис¤ два њњ потужн≥ вогнища - греко-слов'¤нське на —ход≥ й латино-германське на «аход≥, розвиток ¤ких в≥дбувавс¤ на основ≥ сп≥льних глибинних законом≥рностей, що аж н≥¤к не виключало ≥стотних рег≥ональних ≥ нац≥ональних в≥дм≥нностей у кожному ≥з них. ¬ажливо при цьому п≥дкреслити, що культурн≥ зв'¤зки  ињвськоњ –ус≥ й «ах≥дноњ ™вропи були зв'¤зками, сказати б, р≥вноправних ≥ р≥вносильних партнер≥в, без визначальноњ переваги одного над одним. як наголошував акад. ¬. ‘. Ўишмарьов у допов≥д≥ "ќ. ћ. ¬еселовський ≥ слов'¤нознавство", п≥дготовлен≥й дл¤ III ћ≥жнародного з'њзду слав≥ст≥в у Ѕелград≥ (не в≥дбувс¤ 1939 року в зв'¤зку ≥з початком другоњ св≥товоњ в≥йни), цей видатний рос≥йський вчений дов≥в своњми численними прац¤ми, що ¬≥зант≥¤ була найважлив≥шим св≥товим вузлом л≥тературних шл¤х≥в —ередньов≥чч¤, ¤к≥ т¤гнулис¤ в≥д нењ ≥ до сх≥дних, ≥ до зах≥дних Ївропейських народ≥в; зв≥дси випливало, що "сх≥дноЇвропейськ≥ культури - слов'¤нськ≥ й мол-до-волоська - сестри зах≥дноЇвропейських культур, а не дочки њх", причому "б≥льша близьк≥сть до св≥тового культурного центру ≥ до сп≥льного джерела культурних вплив≥в (тобто до ¬≥зант≥њ) народ≥в —х≥дноњ ™вропи, н≥ж зах≥дноЇвропейських народ≥в, була, очевидно, головною причиною того, що культура  ињвськоњ –ус≥ [...] сто¤ла в де¤ких в≥дношенн¤х вище в≥д окремих культур тогочасноњ «ах≥дноњ ™вропи" (689. с. 203-204). јле ≥стор≥¤ ™вропи ≥ Ївропейськоњ культури склалас¤ так, що в XUI-XV ст. њњ сх≥дне, греко-слов'¤нське вогнище зазнало жорстокого руйнуванн¤ татаро-монгольськими й турецькими ордами. ќстанн¤ ≥ найпотужн≥ша хвил¤ м≥грац≥њ кочових народ≥в јз≥њ затопила —х≥дну й ѕ≥вденно-—х≥дну ™вропу ≥ надовго вибила греко-слов'¤нський св≥т з орб≥ти й ритму загального Ївропейського розвитку. ѕершою жертвою спустошливоњ навали стала в середин≥ XIII ст. –усь, ¤ка, розкриваючи своњ велик≥ потенц≥йн≥ можливост≥, перетворювалас¤ на центр цив≥л≥зац≥њ всього Ївропейського —ходу. "“атаро-монгольська навала, - писав ƒ. —. Ћихачов, - не "завершила собою природний процес поступового занепаду", навпаки, вона зовн≥шньою силою, штучно, катастроф≥чне загальмувала ≥нтенсивний розвиток давньоруськоњ культури. —аме тому татаро-монгольська навала була сприйн¤та на –ус≥ ¤к косм≥чна катастрофа, ¤к вторгненн¤ потойб≥чних сил, ¤к щось небачене й незрозум≥ле" (599,с.66). ¬ такому ж план≥ татаро-монгольська навала була сприйн¤та ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥. ¬≥ст≥ про страшний розгром –ус≥ та ≥нших крањн —х≥дноњ ™вропи й ѕередньоњ јз≥њ чорною хвилею котилис¤ по континенту, всюди викликаючи м≥стичний жах: удар був наст≥льки неспод≥ваний ≥ масштабний, що вс¤ ™вропа прийн¤ла татар за надлюдську силу, за зд≥йсненн¤ апокал≥птичних пророцтв, а розгром –ус≥, ”горщини, ѕольщ≥ був розц≥нений ¤к початок "—трашного суду". ÷ими настро¤ми пройн¤та "¬елика јнгл≥йська хрон≥ка" ћатв≥¤ ѕаризького, де багато уваги прид≥лено татаро-монгольськ≥й навал≥ (в≥дпов≥дн≥ фрагменти з нењ див. 64, с. 107-171), а також багато ≥нших зах≥дних пам'¤ток того часу. "÷е нелюдське ≥ люте плем'¤, - писав ћатв≥й ѕаризький, - що не знаЇ закон≥в, варварське й невтримне, котре називаЇтьс¤ татарами, п≥ддаючи безумн≥й навал≥ й жахливому спустошенню п≥вн≥чн≥ земл≥ христи¤н, ввергло весь христи¤нський св≥т у непом≥рний страх ≥ трепет" (там само, с. 114). ћаестро –уджеро д≥ ѕ≥ль¤, ¤кий на власн≥ оч≥ побачив татарську навалу в ”горщин≥, пор≥внював њњ з "к≥нцем св≥ту" (932, с. 43).  оли татари, розгромивши ѕольщу, вийшли весною 1241 року на ќдер, один з н≥мц≥в-сучасник≥в записав: "Ќастав к≥нець Ќ≥меччин≥" ("Fines Theu-tonias attigerint" - там само, с. 31). "”сьому христи¤нському св≥тов≥ загрожуЇ знищенн¤", - за¤вл¤в германський ≥мператор ‘р≥др≥х ѕ у своЇму зверненн≥ до монарх≥в «ах≥дноњ ™вропи, де в≥н закликав њх об'Їднатис¤ й дати в≥дс≥ч татарам. √оворить в≥н у цьому зверненн≥ про траг≥чну долю –ус≥ та њњ столиц≥  иЇва: "¬≥д раптовоњ навали й п≥д натиском цього варварського народу, ¤кий звалюЇтьс¤, н≥би гн≥в Ѕожий ≥ блискавка, впало найб≥льше м≥сто цього корол≥вства  лева ( ињв. - ƒ. Ќ.), ≥ все це уславлене корол≥вство п≥сл¤ того, ¤к жител≥ його були знищен≥, було вщент зруйноване" (64, с. 117). ќчевидно, зв≥дси йде в н≥мецьк≥й мов≥ слово Tatarenbericht (жахлива в≥сть, страх≥тт¤), ¤ке нин≥ вживаЇтьс¤ ≥рон≥чно, а ран≥ше мало серйозний зм≥ст. ” к≥лькох тогочасних зах≥дних хрон≥ках ≥ найповн≥ше -у згадуван≥й хрон≥ц≥ ћатв≥¤ ѕаризького була заф≥ксована розпов≥дь про татар ≥ розгром –ус≥ "руського арх≥Їпископа" ѕетра, ¤кий виступив на Ћ≥онському собор≥ 1245 року. (ќсобист≥сть "арх≥Їпископа ѕетра" досить загадкова, про нењ в науков≥й л≥тератур≥ висловлювалис¤ р≥зн≥ думки. ¬ сучасн≥й науц≥ найб≥льш в≥рог≥дною вважаЇтьс¤ думка —. “омаш≥вського, за ¤кою арх≥Їпископ ѕетро - це ≥гумен монастир¤ —паса на Ѕерестов≥ в  иЇв≥ ѕетро јкерович, про ¤кого згадують давньоруськ≥ л≥тописи (723, с.281; див. також 64, с. 181-184). ѕ≥д враженн¤м жахливих зв≥сток ≥з –ус≥ на «аход≥ тод≥ говорили, що в≥д видовища страх≥ть, ¤к≥ там роз≥гралис¤, м≥г би заплакати антихрист. ≤з зах≥дних ≥сторико-л≥тературних пам'¤ток, у ¤ких в≥дбито трагед≥ю –ус≥, сл≥д в≥дзначити "≤стор≥ю монгол≥в" ƒ. ѕлано  арп≥н≥. њњ автор, ≥тал≥йський ченець-франц≥сканець, у 1245 роц≥ проњздив через ѕ≥вденну –усь, пр¤муючи за дорученн¤м Ћ≥онського собору в степи ћонгол≥њ, до ставки великого хана. ¬  иЇв≥ ѕлано  арп≥н≥ побував через п'¤ть рок≥в п≥сл¤ його розгрому ханом ЅатиЇм, ≥ ось що в≥н розпов≥даЇ ¤к очевидець: "ѕерем≥гши крањну турк≥в, вони (монголи. - ƒ. Ќ.) п≥шли проти –ус≥њ ≥ вчинили жахлив≥ вбивства в земл≥ –ус≥њ, зруйнували м≥ста та фортец≥ ≥ повбивали людей, обложили  ињв, ¤кий був столицею –ус≥њ, ≥ п≥сл¤ довгоњ облоги вз¤ли його ≥ вбили жител≥в цього м≥ста; тому, коли ми њхали через цю землю, ми бачили незл≥ченн≥ голови й к≥стки мертвих людей, що лежали в пол≥; це м≥сто було великим ≥ дуже багатолюдним, а тепер воно зведене майже нан≥вець ≥ ледве чи Ї тепер там дв≥ст≥ будинк≥в, а людей тих вони тримають в найт¤жчому рабств≥" (51,с.25).  р≥м цього опису сплюндрованого  иЇва в книз≥ ѕлано  арп≥н≥ Ї ще р¤д ц≥кавих в≥домостей про долю –ус≥ одразу п≥сл¤ татаро-монгольськоњ навали. ѕосилаючись на розпов≥д≥ "руських кл≥рик≥в при двор≥" (тобто при ставц≥ хана. -ƒ. //.), пов≥домл¤Ї в≥н про зв≥рства татарських баскак≥в на –ус≥ ≥ про варварськ≥ вбивства руських кн¤з≥в у ќрд≥. …детьс¤ в книз≥ й про переговори, ¤к≥ в≥н за дорученн¤м папи шокент≥¤ IV в≥в з галицько-волинськими кн¤з¤ми ¬асильком ≥ ƒанилом; папська кур≥¤ прагнула, скориставшись ≥з т¤жкого становища √алицько-волинського кн¤з≥вства, домогтис¤ його наверненн¤ до католицькоњ церкви (див. 509; 661). «начний ≥нтерес становл¤ть також св≥дченн¤ ѕлано  арп≥н≥ про част≥ наскоки литовц≥в на зруйновану татарами й знекровлену –усь: "ћи пост≥йно њхали (до  иЇва. - ƒ. Ќ.) у смертельн≥й небезпец≥ через литовц≥в, ¤к≥ таЇмно й часто, наск≥льки можуть, робл¤ть наскоки на землю –ус≥ю, ≥ особливо в тих м≥сц¤х, ¤к≥ ми повинн≥ були проњздити; оск≥льки ж б≥льша частина людей –ус≥њ була перебита татарами або в≥дведена в полон, то вони не можуть дати њм (татарам. -ƒ. Ќ.) належноњ в≥дс≥ч≥" (51, с. 45). ѕросте й переконливе по¤сненн¤ причин пор≥вн¤но легкого завоюванн¤ литовц¤ми руських кн¤з≥вств! ќпис ѕлано  арп≥н≥ справив гн≥тюче враженн¤ на «ах≥дну ™вропу, все ще охоплену страхом перед загадковими й гр≥зними татарськими ордами. ¬≥н швидко поширивс¤ по всьому «аходу, з нього, за св≥дченн¤м автора, зн≥мали коп≥њ ще до того, ¤к в≥н побував у руках папи ≤нокент≥¤ IX ≥ д≥став його схваленн¤; п≥зн≥ше тв≥р ѕлано  арп≥н≥ багато раз≥в виходив латинською ≥ живими Ївропейськими мовами. ƒл¤ сучасник≥в вм≥щений в ньому опис розгрому й руйнуванн¤ –ус≥, за висловом французького л≥тературознавц¤ ј. ћансюњ, "прозвучав на «аход≥, немов Dies irae на похоронах ц≥лого народу" (886, с. 4-5). —пустошена й поневолена татарами, а дал≥ захоплена Ћитвою й ѕольщею, –усь у ’Ў-’√/ ст. зникла з системи Ївропейських держав ≥ поступово дл¤ «аходу н≥би розчинилась у величезн≥й “атар≥њ. «розум≥ло, що пригасла вона ≥ ¤к одне з найзначн≥ших вогнищ постантичноњ Ївропейськоњ культури, ≥ в ближч≥ стол≥тт¤ не могла в≥д≥гравати значноњ рол≥ в њњ поступ≥. "—аме в цей злощасний пер≥од, - небезп≥дставно писав √ерцен, - що продовжувавс¤ близько двох стол≥ть, –ос≥¤ ≥ дозволила ™вроп≥ перегнати себе" (28, VII, с. 159). “очн≥ше тут було б говорити не т≥льки про –ос≥ю, а й про весь сх≥днослов'¤нський св≥т. ўе ран≥ше √ердер, наголошуючи на величезн≥й рол≥ слов'¤н на зор≥ новоњ Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, зазначав, що п≥зн≥ше в≥дставанн¤ розвитку њхньоњ культури зумовлене надто т¤жким поворотом њхньоњ ≥стор≥њ: розселен≥ на сх≥дних рубежах ™вропи, вони прийн¤ли на себе останн≥й ≥ найпотужн≥ший удар кочових орд јз≥њ ≥ зазнали т¤жкого руйнуванн¤ ≥ тривалого поневоленн¤ (27). Ќеобх≥дно брати до уваги й те, що в XIV-XV ст. зазнали розгрому й поневоленн¤ турками ≥нш≥ крањни греко-слов'¤нськоњ культурноњ сп≥льност≥. ¬ XIV ст. були завойован≥ —ерб≥¤ та Ѕолгар≥¤, а ¬≥зант≥¤ переживала зат¤жну агон≥ю, ¤ка завершилас¤ 1453 p. пад≥нн¤м  онстантинопол¤, з ¤ким нерозривно пов'¤заний к≥нець —ередньов≥чч¤. —талос¤ так, що на сход≥ ™вропи в≥н зб≥гс¤ з розгромом та поневоленн¤м крањн греко-слов'¤нськоњ культурноњ сп≥льност≥ й руйнуванн¤м њхньоњ культури. ћонголо-татарська навала ≥ наступне "татарське ≥го" завдали т¤жкого удару по розвитков≥ культурних ≥ л≥тературних зв'¤зк≥в «ах≥дноњ ™вропи з≥ сх≥днослов'¤нським св≥том. ≤зол¤ц≥¤ цього св≥ту в ™вроп≥ поглиблювалас¤ в≥роспов≥дальним розколом, под≥лом христи¤нськоњ церкви на католицьку й православну, що ставс¤ в середин≥ XI ст. й посилювавс¤ в наступн≥ в≥ки. —л≥д тут сказати й про позиц≥ю католицькоњ церкви на чол≥ з папським –имом, ¤к≥ виводили "сх≥дних схизматик≥в" за меж≥ Ївропейсько-христи¤нського св≥ту й п≥дтримували експанс≥ю в њхн≥ меж≥, розгл¤даючи њњ ¤к зас≥б подоланн¤ схизми. ќднак необх≥дно внести ≥стотн≥ корективи в у¤вленн¤ про культурн≥ зв'¤зки "латинськоњ ™вропи" ≥ сх≥днослов'¤нського св≥ту в XIV-XV ст., ¤к≥ панували в рос≥йськ≥й науц≥ попереднього стол≥тт¤ й були успадкован≥ рад¤нською наукою, в тому числ≥ й украњнською. «а цими у¤вленн¤ми, назван≥ зв'¤зки були н≥бито повн≥стю об≥рван≥ монголо-татарською навалою ≥ почали в≥дновлюватис¤ лише п≥д к≥нець XV ст. јле ж не можна ≥ в даному аспект≥ розгл¤дати тогочасний сх≥днослов'¤нський св≥т ("–усь") ¤к ц≥л≥сть або ж приймати ћосковську державу за його повноправного репрезентанта. Ќасправд≥ сх≥днослов'¤нського св≥ту ¤к ц≥лост≥ в п≥сл¤монгольський пер≥од не ≥снувало; його п≥вденно-зах≥дн≥ й зах≥дн≥ земл≥, ”крањна й Ѕ≥лорусь, перебували в ≥ншому становищ≥, н≥ж земл≥ п≥вн≥чно-сх≥дн≥, де складалас¤ ћосковська (–ос≥йська) держава, ≥ њхн≥й розвиток в≥дбувавс¤ в ≥ншому напр¤м≥. якщо останн≥ були надовго п≥дкорен≥ татарами й зазнавали "татарського ≥га", з ¤ким остаточно було пок≥нчено лише в останн≥й третин≥ XV ст., то украњнськ≥ й б≥лоруськ≥ земл≥ в друг≥й половин≥ XIII - на початку XIV ст. були приЇднан≥ до ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського ≥ фактично не знали згаданого "≥га". Ќа зах≥дноукрањнських земл¤х ≥снувало незалежне √алицьке-¬олинське кн¤з≥вство, ¤ке зникло т≥льки в середин≥ XIV ст. й було розпод≥лене м≥ж ѕольським корол≥вством ≥ ¬еликим кн¤з≥вством Ћитовським. ¬ аспект≥ нашоњ тематики важливо зазначити, що обидва ц≥ державн≥ утворенн¤ належали до системи Ївропейських держав ≥ п≥дтримували з ними р≥зноб≥чн≥ зв'¤зки, що в≥дкривало й певн≥ можливост≥ дл¤ становленн¤ та розвитку культурних в≥дносин украњнських ≥ б≥лоруських земель з "латинською ™вропою". Ќе вход¤чи в докладне висв≥тленн¤ цих в≥дносин, належним чином ще не вивчених, вкажемо на окрем≥ характерн≥ њхн≥ сторони ≥ про¤ви. “ак, ≥з середини XIV ст. в м≥стах √аличини, а згодом ≥ ≥нших украњнських земель, вводитьс¤ магдебурзьке право, тобто починаЇтьс¤ засвоЇнн¤ зах≥дноЇвропейськоњ правовоњ культури. ÷≥каво зазначити, що м≥сту —аноку це право було дароване ще галицькими кн¤з¤ми 1339 року, тобто ще до захопленн¤ √аличини ѕольським корол≥вством (663, III, ч. 2, с. 108-109). ” 1356 роц≥ його дом≥гс¤ Ћьв≥в, дал≥ - ѕеремишль, ƒрогобич, “еребовл¤, ’олм та ≥нш≥ м≥ста √аличини, в XV ст. воно починаЇ поширюватись в м≥стах ¬олин≥, ѕод≥лл¤ й ≥нших украњнських земель, що входили до ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського. —л≥д вказати й на те, що XIV ≥ перша половина XV ст. -час майже непод≥льного пануванн¤ на „орному мор≥ іенуезц≥в ≥ венец≥анц≥в, ¤к≥ тод≥ в≥д≥гравали величезну роль у торг≥вл≥ м≥ж «аходом та —ходом, ≥ таким чином украњнськ≥ земл≥ опин¤ютьс¤ в зон≥ активноњ торговельноњ д≥¤льност≥ ≥тал≥йських м≥ст-республ≥к (932, с. 285-288). «≥ своњх колон≥й на п≥вн≥чних берегах „орного й јзовського мор≥в ( афа, “ана та ≥нш≥) ≥тал≥йськ≥ купц≥ прокладають торговельн≥ шл¤хи ≥ до ћоскви, ≥ до  иЇва, ¬≥льна та Ћьвова, де в XV ст. з'¤вл¤ютьс¤ њхн≥ фактор≥њ; все це створювало ірунт ≥ дл¤ розвитку ≥тал≥йсько-украњнських культурних зв'¤зк≥в. ” цьому р¤ду чинник≥в сл≥д згадати й поширенн¤ на украњнських земл¤х латинськоњ мови, ¤ка була мовою м≥жнац≥онального сп≥лкуванн¤ в католицьких крањнах середньов≥чноњ ™вропи. ÷ей процес бере початок ще в √алицько-волинському кн¤з≥вств≥, ¤ке п≥дтримувало активн≥ пол≥тичн≥ зносини з сус≥дн≥ми й близькими "латинськими крањнами" - з ѕольщею, ”горщиною, „ех≥Їю, Ќ≥меччиною, з “евтонським орденом, - ≥ це породжувало необх≥дн≥сть знанн¤ латини, ¤ка в католицьк≥й ™вроп≥ була не т≥льки мовою церкви й культури, а й мовою дипломат≥њ (див. 663, III, ч. 2; 827). ўе б≥льшого поширенн¤ латинська мова набула в √аличин≥ п≥сл¤ њњ приЇднанн¤ до ѕольського корол≥вства, де латина в XIV-XV ст. залишалас¤ ≥ мовою писемност≥, ≥ мовою адм≥н≥страц≥њ. ўодо ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського, то тут у цей пер≥од дом≥нуючою залишалас¤ православно-руська культура, й ≥стотного проникненн¤ латинськоњ мови, зах≥дних культурних вплив≥в, принаймн≥ на украњнських ≥ б≥лоруських земл¤х, ще не пом≥чаЇтьс¤. « XIV ст. бере початок ≥ така форма украњнсько-Ївропейських культурних контакт≥в, ¤к навчанн¤ студент≥в-украњнц≥в у зах≥дноЇвропейських ун≥верситетах. “ак, у списках найдавн≥шого в ™вроп≥ Ѕолонського ун≥верситету ≥мена студент≥в украњнського ("рутенського") походженн¤ зустр≥чаютьс¤, починаючи з другоњ половини XIV ст. (491, с. 212-213). ѕриблизно в цей же час студенти-украњнц≥ з'¤вл¤ютьс¤ ≥ в другому з найдавн≥ших Ївропейських ун≥верситет≥в - ѕаризькому (—орбонн≥). Ќа одному з документ≥в цього ун≥верситету, датованому 1353 роком, стоњть п≥дпис "маг≥стр ѕетро  ордован ≥ його товариш з –утен≥њ"; у списках —орбонни за 1369 р≥к значитьс¤ ¤кийсь "≤ван з –утен≥њ" (Johannes de Ruthenia), а п≥д к≥нець XIV ст. документи ф≥ксують, що тут навчавс¤ "√ерман ¬≥левич, л≥ценц≥ат мов ≥ бакалавр рутенськоњ нац≥њ з  иЇва" (Germane Vilewicz licent in Ig. et bac. indecs nations Ruthena de Kiowiae) (651, с. 156). ” зах≥дних ун≥верситетах того часу студенти д≥лилис¤ на земл¤цтва; коли ж представник≥в ¤коњсь ; народност≥ було небагато, вони приЇднувалис¤ до земл¤цтв "по сус≥дству"; тому в —орбонн≥ XIV-XV ст. украњнц≥ разом з пол¤ками, чехами ≥ скандинавами належали до н≥мецького земл¤цтва. “ак, в його списку за 1419 р≥к зазначений "—ам≥йло Ћ≥нкевич рутенськоњ нац≥њ" (там само). ¬ ≥тал≥йських ун≥верситетах XV ст., зокрема в Ѕолонському й ѕадуанському, виникли польськ≥ земл¤цтва, до ¤ких входили також украњнц≥, б≥лоруси й литовц≥ (782; 875; 958). ѕриродно, що в той час украњнц≥в найб≥льше було у слов'¤нських ун≥верситетах - ѕразькому й  рак≥вському. 1379р. королева ядв≥га, дружина ягайла, заснувала при  ардовому ун≥верситет≥ в ѕраз≥ бурсу (≥нтернат) дл¤ вих≥дц≥в з ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського, а це св≥дчить про те, що там було вже чимало молодих украњнц≥в, б≥лорус≥в ≥ литовц≥в (846, II, с. 41). “ам вони вступали в т≥сн≥ контакти ≥ з зах≥днослов'¤нськими, ≥ з зах≥дноЇвропейськими студентами: адже ще засновником  арл≥в ун≥верситет призначавс¤ не т≥льки дл¤ „ех≥њ, а й "дл¤ Ѕавар≥њ, —аксон≥њ й ѕольщ≥", ≥ в ньому пост≥йно навчалос¤ багато вих≥дц≥в з н≥мецьких земель, а також ≥ з ≥нших зах≥дноЇвропейських крањн. Ќа початку XV ст. (1409 p.) аналог≥чна бурса "дл¤ б≥дних студент≥в з Ћитви й –ус≥" була в≥дкрита й при  рак≥вському ун≥верситет≥. –≥ч в≥дома, в зах≥дних ун≥верситетах XIV, а також ≥ XV ст. (кр≥м ≥тал≥йських) украњнськ≥ студенти засвоювали ще середньов≥чну "латинську вчен≥сть", у ¤к≥й, щоправда, вже давали себе знати передренесансн≥ в≥¤нн¤. јле в даному випадку важливо п≥дкреслити ≥нше: наведен≥ факти засв≥дчують, що в ”крањн≥ та Ѕ≥лорус≥њ традиц≥¤ навчанн¤ молод≥ в Ївропейських ун≥верситетах почала складатис¤ ще в п≥зньому —ередньов≥чч≥, набувши значного розвитку в добу ¬≥дродженн¤, про що буде мова дал≥. ¬ друг≥й половин≥ ’Ў ≥ в XIV ст. увага народ≥в «аходу була прикута на сход≥ ™вропи передус≥м до гр≥зних ≥ таЇмничих татарських орд; однак це не означаЇ, що –усь ¤к етн≥чна й ≥сторична реальн≥сть повн≥стю зникла з пол¤ зору зах≥дноЇвропейських учених, мандр≥вник≥в ≥ поет≥в, н≥би поглинута "татарською п≥тьмою". “ак, в "ќпис≥ св≥ту" ћарко ѕоло, де цей уславлений венец≥йський мандр≥вник розпов≥даЇ про свою тривалу подорож на ƒалекий —х≥д ≥ про службу у великого хана ’уб≥ла¤ (1271-1295), одне з ч≥льних м≥сць в≥дведено "“атар≥њ", але знаходимо в н≥й також розд≥л про "дуже велику п≥вн≥чну крањну –ус≥ю" (352, c. 361-364). ћаршрут подорож≥ ћарко ѕоло, ¤к ≥ зворотний шл¤х, прол¤гли далеко в≥д –ус≥ (через  онстантинополь, «акавказз¤, ≤ран), але в≥н вважав за необх≥дне хоча б стисло описати й цю крањну, що вже само по соб≥ Ї симптоматичним. Ќа в≥дм≥ну в≥д сучасноњ њй "¬еликоњ прац≥" –оджера Ѕекона, "ќпис св≥ту" ћарко ѕоло аж н≥¤к не був плодом книжноњ ерудиц≥њ, це книга практика-мандр≥вника, купц¤, дипломата, чиновника великого хана, в н≥й заф≥ксовано величезний фактичний матер≥ал, здобутий невтомним автором, в≥дбито його надзвичайно багатий життЇвий досв≥д. ѓњ зм≥ст становить те, що автор побачив, пережив, був учасником чи очевидцем, а також те, про що в≥н почув, про що д≥знавс¤ п≥д час мандр≥в ≥ вважав за достов≥рну ≥нформац≥ю (фантастичних домисл≥в про далек≥ крањ, ¤к≥ так полюбл¤ло —ередньов≥чч¤, у практика ћарко ѕоло навдивовижу мало). ќпис –ус≥ в книз≥ ѕоло заснований на так≥й ≥нформац≥њ, оск≥льки в ц≥й "велик≥й п≥вн≥чн≥й крањн≥" в≥н не побував ≥ лише зустр≥чавс¤ з русичами в «олот≥й ќрд≥ та ≥нших "монгольських ≥мпер≥¤х" спадкоЇмц≥в „≥нг≥схана. "–ус≥¤, - пише ћарко ѕоло, - Ї дуже велика п≥вн≥чна крањна. ѓњ жител≥ христи¤ни й дотримуютьс¤ грецького обр¤ду. ¬они мають к≥лькох корол≥в ≥ власну мову. ÷е люди погано вихован≥. јле вони дуже вродлив≥, ¤к чолов≥ки, так ≥ ж≥нки, ставн≥ й висок≥, з волосс¤м б≥л¤вим ≥ довгим. ѕри вход≥ до крањни там Ї багато укр≥плень. Ќ≥кому данини вони не плат¤ть, т≥льки частина њх складаЇ данину правителю «аходу, з ¤ким вони мають з≥ сходу сп≥льну границю; в≥н Ї татарином ≥ зветьс¤ “октай. …ому й сплачують данину, але невелику. “о не Ї край торг≥вл≥. “реба знати, ск≥льки вони мають дорогого хутра великоњ вартост≥; дуже багато там собол≥в, ≥ горностањв, ≥ б≥лок, ≥ ласок, ≥ лисиць там достатньо. ƒуже багато також воску. ≤ ще скажу, що Ї там численн≥ ср≥бн≥ копальн≥, зв≥дки видобувають багато ср≥бла" (там само, c. 361). ÷≥каво зазначити, що в ц≥й пам'¤тц≥ ≥тал≥йського автора заф≥ксована ≥нформац≥¤ про –усь, з≥брана переважно на —ход≥, та й дивитьс¤ в≥н на нењ скор≥ше з≥ сх≥дного боку. “ак, хан «олотоњ ќрди названий у нього "правителем «аходу", згадуЇтьс¤ "багато укр≥плень... при вход≥ до крањни", - це, безперечно, т≥ оборонн≥ споруди з боку степу, з п≥вденно-сх≥дноњ сторони, ¤к≥ зводилис¤ великими кн¤з¤ми  ињвськоњ –ус≥. ‘еодальна роздроблен≥сть –ус≥ на окрем≥ кн¤з≥вства в≥дбилас¤ у згадц≥ ћарко ѕоло про те, що русич≥ "мають к≥лькох корол≥в". Ќе позбавлене ≥нтересу ≥ його твердженн¤, що не вс¤ –усь, а лише сх≥дна њњ частина сплачуЇ данину ханов≥ «олотоњ ќрди. "ќпис св≥ту" ћарко ѕоло Ї багатющим ≥ ц≥нним джерелом достов≥рних в≥домостей - географ≥чних, етнограф≥чних, ≥сторичних та ≥нших. јле побудована книга ¤к жива розпов≥дь "бувалоњ людини" про њњ незвичайн≥ мандри та пригоди ≥ може розгл¤датис¤ також ¤к своЇр≥дна пам'¤тка тогочасноњ прози не лише за формою, а й значною м≥рою за зм≥стом. ¬елике м≥сце пос≥дають у н≥й пр¤м≥ "замальовки з натури", автор перепов≥даЇ також багато життЇвих ≥стор≥й, пережитих ним самим або ж почутих. —ловом, немало в його книз≥ еп≥зод≥в новел≥стичного або ж анекдотичного характеру. ќдин з них наводитьс¤ ≥ в ——’’ розд≥л≥ книги, тобто в розд≥л≥ про –ус≥ю. ѕов≥домл¤ючи про жорсток≥ морози в ц≥й крањн≥ зимовоњ пори, ћарко ѕоло тут-таки розпов≥даЇ сюжет ¤вно анекдотичного характеру про чолов≥ка й ж≥нку, ¤к≥ досить-таки незвичайним чином примерзли до льоду (там само, c. 363-364). ÷е сюжет побутово-ком≥чного зм≥сту, - цей тип широко представлений в ≥тал≥йському зб≥рнику "Ќовелл≥но" чи французьких фабл≥о, але разом з тим в≥дбилис¤ в ньому переб≥льшен≥ у¤вленн¤ про суворий кл≥мат "п≥вн≥чноњ крањни –ус≥њ". Ќа зв'¤зок книги ћарко ѕоло з тогочасним письменством вказуЇ ≥ ц≥кава ≥стор≥¤ њњ створенн¤. ѕостала книга п≥сл¤ поверненн¤ автора на батьк≥вщину, в 1298 p., у незвичайн≥й обстановц≥. ¬ той час ѕоло був у генуезькому полон≥, що його в≥н д≥лив ≥з п≥занцем –устиц≥Їм, досить пом≥тною постаттю в тогочасн≥й зах≥дноЇвропейськ≥й л≥тератур≥, що розвивалас¤ на старофранцузьк≥й мов≥. –устиц≥й був автором переробок рицарських роман≥в, так званих "роман≥в круглого столу"; до нашого часу д≥йшли в рукописах ≥ друках XVI ст. так≥ його переробки: "–оман про “р≥стана", "ѕрон де  уртуа" ≥ "ћел≥адюс де Ћеоннуа". як вважаЇ б≥льш≥сть сучасних досл≥дник≥в, "ћарко ѕоло диктував –устиц≥ю своњ розпов≥д≥ на венец≥йському д≥алект≥, в спос≥б безпосередн≥й ≥ простий, ¤к розпов≥дають у кол≥ близьких при¤тел≥в, –устиц≥й же записував њх французькою мовою" (352, с. 22). ѕрацювали вони з великим посп≥хом, що позначилос¤ й на мов≥, ¤ка р¤сн≥Ї ≥тал≥йськими формами та зворотами, ≥ на правопис≥ назв та власних ≥мен, де багато р≥знобою, ≥ на стил≥, дуже нер≥вному, м≥сц¤ми недбалому. ≤нший зм≥ст ≥ характер мала ще одна видатна зах≥дна пам'¤тка ’Ў ст., в ¤к≥й йдетьс¤ й про –усь, "¬елика прац¤" англ≥йського мислител¤ ≥ вченого –оджера Ѕекона, ¤кий одним з найперших виступив проти церковно-схоластичних догм ≥ прокладав шл¤х дл¤ науково-експериментального п≥знанн¤ св≥ту. ¬ четверт≥й частин≥ його енциклопедичноњ "¬еликоњ прац≥", присв¤ченоњ "землезнавству", тобто географ≥њ, наведено й загальний географ≥чний опис –ус≥. —л≥д сказати, що ≥ в ц≥й галуз≥ –оджер Ѕекон дотримувавс¤ своЇњ "експериментальноњ методолог≥њ", см≥ливо ввод¤чи у "¬елику працю" й узагальнюючи конкретн≥ знанн¤, добут≥ сучасниками, арабами й Ївропейц¤ми, ≥ надаючи њм б≥льшоњ ваги, ан≥ж св≥дченн¤м античних авторитет≥в. «окрема, ним були використан≥ описи мандр≥в до ћонгол≥њ ѕлано  арп≥н≥ й –убрука, що незадовго перед тим з'¤вилис¤ в рукописних списках. "¬елика прац¤" –оджера Ѕекона створювалас¤ в 60-х pp. XIII ст., тобто в пер≥од, коли ™вропа перебувала п≥д величезним враженн¤м татаро-монгольських завоювань, ≥ природно, що “атар≥њ" в н≥й в≥дведено велике м≥сце. ѕроте –оджер Ѕекон не розчин¤Ї –усь у “атар≥њ" ≥ описуЇ њњ в тих межах, ¤к≥ визначилис¤ перед навалою. ƒл¤ нього це крайн¤ сх≥дна крањна ™вропи, що прост¤глас¤ до “анањсу (ƒону), р≥ки, що њњ середньов≥чна ™вропа вважала кордоном з јз≥Їю: "« п≥вноч≥ вона ( уман≥¤, тобто половецька земл¤. - ƒ. Ќ.) межуЇ з великою –уссю (еп≥тет "великий" тут вжито ¤к визначенн¤ обс¤гу –ус≥. - ƒ. Ќ.), котра теж доходить до “анањсу" (цитую за французьким перекладом у зб≥рнику Ѕержерона - 142, с. 60). «а браком м≥сц¤ ¤ не буду наводити всього бекон≥вського опису –ус≥, ¤кий потребуЇ численних коментар≥в, ≥ вкажу лише на його судженн¤ про рел≥г≥ю ≥ мову русич≥в. "–утенц≥ - христи¤ни ≥ схизматики, - пише –. Ѕекон, - бо дотримуютьс¤ обр¤ду грек≥в; але в богослуж≥нн≥ вони користуютьс¤ зовс≥м не њх (грек≥в. -ƒ. Ќ.) мовою, а слов'¤нською (Sclavoniens), котра Ї мовою, ¤кою користуЇтьс¤ багато народ≥в. –усич≥, пол¤ки ≥ чехи не вживають н≥¤коњ ≥ншоњ мови, кр≥м ц≥Їњ (там само, с. 9). Ќаведений уривок особливо ц≥кавий тим, що в ньому в≥дбилос¤ усв≥домленн¤ належност≥ –ус≥ до групи слов'¤нських народ≥в, притаманне великому англ≥йському вченому XIII ст. ўе виразн≥ше про¤вл¤Їтьс¤ воно в анон≥мному "ќпис≥ —х≥дноњ ™вропи" (1308р.), створеному, ¤к гадають досл≥дники, французом чи ≥тал≥йцем, що мав стосунок до тогочасних балканських справ (120). –азом з тим у ц≥й пам'¤тц≥ не менш виразно про¤вл¤Їтьс¤ й ворож≥сть до "схизматичних слов'¤нських народ≥в", що њњ ≥тал≥йський вчений-слав≥ст ј.  рон≥а слушно пов'¤зуЇ з атмосферою агресивного ≥нтересу до православного —ходу, ¤ка запанувала на католицькому «аход≥ в часи папи Ѕон≥фац≥¤ VIII (804, с. 46^t7). ’арактерно також, що нев≥домий автор пам'¤тки, називаючи –усь "величезною землею", практично ототожнюЇ њњ з √алицько-¬олинським кн¤з≥вством; ¤к в≥домо, в ’≤≤-’Ў ст. його волод≥нн¤ с¤гали ƒунаю, ≥ воно в≥д≥гравало важливу роль у пол≥тичному житт≥ ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи. "ќкр≥м ц≥Їњ ≥мпер≥њ ( онстантинопольськоњ, власне. Ћатинськоњ, створеноњ хрестоносц¤ми. - ƒ. Ќ.), -пише нев≥домий автор, - Ї ще величезна крањна, ¤ка називаЇтьс¤ –уссю (Ruthenia) ≥ ¤ка теж, под≥бно до Ѕолгар≥њ, прил¤гаЇ з п≥вноч≥ до √рец≥њ, але лежить вона вище в≥д Ѕолгар≥њ. ÷¤ крањна маЇ т≥ ж умови, що й Ѕолгар≥¤, ≥ зрошуЇтьс¤ тими ж р≥ками (очевидно, маЇтьс¤ на уваз≥ ƒунай. -ƒ. Ќ.), але зам≥сть цар¤ маЇ на чол≥ кн¤з¤, найб≥льшого з муж≥в. “епер там править кн¤зь Ћев, дочку ¤кого вз¤в за ж≥нку  арл, король ”горщини.  олись ц¤ земл¤ була п≥д владою ≥мпер≥њ (?), пот≥м ”горщини, а тепер вона сплачуЇ данину татарам, так само ¤к ≥ Ѕолгар≥¤ (?). ¬с≥ ц≥ народи, зрадлив≥ схизматики, мову мають ту ж саму. ќск≥льки ж русич≥ (Rutheni), болгари, серби (Rasenses), словенц≥ (Slavi), чехи (Bohemii), пол¤ки ≥ прусси вс≥ розмовл¤ють одною мовою, то з цього випливаЇ, що слов'¤нська мова (linguam sclavoniam) Ї найб≥льша й найпоширен≥ша мова св≥ту" (120, с.40-41). як бачимо, нев≥домий автор пам'¤тки був вражений поширен≥стю "слов'¤нськоњ мови", що њњ в≥н вважав сп≥льною дл¤ вс≥х слов'¤нських народ≥в, а тому й "найб≥льшою" серед живих мов ™вропи. ƒо реч≥, ц¤ думка про сп≥льн≥сть мови вс≥х слов'¤н стала дом≥нуючою в середньов≥чн≥й «ах≥дн≥й ™вроп≥ ≥, ¤к побачимо дал≥, перейшла також до де¤ких ренесансних пам'¤ток. —л≥д гадати, у њњ виникненн≥ велика, ¤кщо не вир≥шальна роль належить тому факту, що в ранньому —ередньов≥чч≥ старослов'¤нська мова була мовою всеслов'¤нськоњ писемност≥, мовою слов'¤нськоњ культурноњ Їдност≥, котра охоплювала не т≥льки сх≥дних ≥ п≥вденних слов'¤н, а й „ех≥ю та ћорав≥ю. Ќебезп≥дставно сучасн≥ вчен≥ давньослов'¤нську мову в≥днос¤ть, пор¤д з латиною, санскритом ≥ арабською, до наднац≥ональних мов феодального —ередньов≥чч¤ (598, с. 23-24). ¬арто ще зазначити, що в цьому опис≥ початку XIV ст. "–утен≥¤" ще йде в одн≥й груп≥ не з ѕольщею й Ћитвою, а з Ѕолгар≥Їю й ¬≥зант≥Їю, - д≥¤ традиц≥њ ’-’≤≤≤ ст. на св≥дом≥сть незнаного автора. «даЇтьс¤, н≥ким ще не була в≥дзначена така ц≥кава обставина: в той час, коли реальна –усь зникла в "татарськ≥й п≥тьм≥", зах≥дн≥ рицарськ≥ поеми ≥ романи продовжували славити могутню  ињвську державу, ¤ка ще довго жила на «аход≥ в поетичн≥й традиц≥њ. “ак, були розширен≥ "руськ≥ еп≥зоди" в останн≥й редакц≥њ н≥мецькоњ поеми "¬ольфд≥т-рих", ¤ка належить до першоњ половини XIV ст.; другою половиною XIII ст. датуЇтьс¤ вже згадувана скандинавська "“≥дрек-сага" з њњ уславленн¤м –ус≥ ¤к наймогутн≥шоњ держави Ївропейського —ходу; ¤вища аналог≥чного характеру мають м≥сце також у французькому епос≥ та рицарському роман≥. ≤, нарешт≥, сл≥д сказати, що з цих середньов≥чних зах≥дноЇвропейських поем та роман≥в образ могутньоњ  ињвськоњ держави перейшов у ренесансн≥ еп≥чн≥ поеми XV-XVI ст., зокрема в широко в≥дому поему ћатео Ѕо¤рдо "«акоханий –оланд". ¬ п≥сл¤монгольський пер≥од –усь мала з "католицькою ™вропою" не лише мирне культурне сп≥лкуванн¤, ¤ке обоп≥льно збагачуЇ народи ≥ спри¤Ї њхньому сп≥льному поступов≥. —першу в √аличин≥, а пот≥м ≥ у ¬еликому кн¤з≥вств≥ Ћитовському в цей пер≥од розгортаЇтьс¤ також боротьба нац≥ональноњ руськоњ культури з експанс≥он≥стською феодально-католицькою культурою п≥знього зах≥дноЇвропейського середньов≥чч¤. ¬ орган≥зац≥њ рел≥г≥йно-пол≥тичного й культурного наступу на "схизматичну" –усь вир≥шальну роль в≥д≥гравала католицька церква, очолювана папською кур≥Їю, ¤ка д≥¤ла сп≥льно з феодальними в≥йськово-пол≥тичними силами: спершу з н≥мецькими рицарськими орденами, а з середини XIV ст. - ≥ з шл¤хетською ѕольщею. "—поконв≥ку, - писав ≤ван ‘ранко, - один папа передаЇ своЇму наступников≥ незм≥нне римське "Ceterum censeo -orientem esse convertendum" ("ј опр≥ч всього ≥ншого - —х≥д маЇ бути навернений") (736, с. 152). ќдразу ж п≥сл¤ приЇднанн¤ √аличини до ѕольського корол≥вства там розпочинаЇтьс¤ наступ на православну церкву й руську нац≥ональну культуру, ¤к≥ стали зазнавати утиск≥в ≥ гон≥нь. ” "схизматик≥в" ¬≥дбирали церкви й передавали њх католикам, була запроваджена система прив≥лењв ≥ заохочень дл¤ "навернених", насаджувалас¤ зневага до православноњ в≥ри й нац≥ональноњ руськоњ культури. ” лютому 1375 року папа √ригор≥й XI в булл≥ "Debitum pas-toralis officii" проголосив створенн¤ католицькоњ митропол≥њ в √алич≥ ≥ за¤вив, що "Їпископи схизматик≥в, ¤к≥ там (тобто в √аличин≥. - ƒ. Ќ.) перебувають, повинн≥ бути усунен≥ ¤к непридатн≥" (цит. за: 798, с. 27). ≤нша ситуац≥¤ склалас¤ в той час у руських земл¤х, котр≥ ув≥йшли до ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського. ÷≥ земл≥ були захоплен≥ народом, ¤кий тод≥ сто¤в на нижчому р≥вн≥ сусп≥льного й культурного розвитку; сталос¤ так, що тут завойовники почали швидко п≥дпадати п≥д вплив п≥дкорених, засвоювати здобутки давньоруськоњ цив≥л≥зац≥њ ≥ культури. Ћитовськ≥ кн¤з≥ й знать разом ≥з сусп≥льними ≥нституц≥¤ми й правовими нормами –ус≥ сприймали також њњ мову, рел≥г≥ю, л≥тературу й загалом культуру. ≤ характерно, що н≥мецьк≥ хрон≥ки XIV ст. (точн≥ше, хрон≥ки “евтонського ордену) пост≥йно називають дружину литовських кн¤з≥в та њхн≥х наближених "бо¤рами" (Bajarens), а простий народ - смердами (smirdens), тобто руськими терм≥нами, що утвердилис¤ й на кор≥нних литовських земл¤х (див. 510; 827). ћовою адм≥н≥страц≥њ й культури ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського стала в XIV ст. зах≥дноруська мова, котра не була ще н≥ мовою украњнською, н≥ мовою б≥лоруською, а особливою книжною руською мовою, що склалас¤ на основ≥ р≥зних гов≥рок «ах≥дноњ та ѕ≥вденно-«ах≥дноњ –ус≥, традиц≥й давньоруськоњ писемност≥ та практики канцел¤р≥й ≥ суд≥в ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського. ÷¤ мова в XIV-XVCT. використовувалас¤ не т≥льки в адм≥н≥страц≥њ й юридичн≥й практиц≥, на н≥й була також створена значна л≥тература, ориг≥нальна й перекладна, котра до посиленн¤ польського впливу в XVI ст. була, власне, л≥тературою всього цього литовсько-руського державного утворенн¤ п≥знього —ередньов≥чч¤. ¬же досл≥дниками к≥нц¤ XIX - початку XX ст. було встановлено, що в цьому державному утворенн≥ у зазначений пер≥од дом≥нувала православно-руська культура, а вплив католицького «аходу, репрезентантами ¤кого виступали ѕольща й “евтонський орден, був ще пор≥вн¤но слабкий (див. 510; 639; 663, III, ч. 2 та ≥н.). ¬ XIV-XVcr. зах≥дноруська мова мала певне поширенн¤ ≥ в сус≥дн≥х крањнах. ƒосить нагальна потреба в люд¤х, ¤к≥ могли б писати нею ≥ виступати в рол≥ перекладач≥в, в≥дчувалас¤ тод≥ в ѕрусс≥њ, ≥ так≥ люди знаходилис¤ (827, с. 85-90). Ѕула вона в≥дома ≥ в ѕольщ≥, особливо з по¤вою на польському престол≥ ягеллон≥в: перш≥ корол≥ ц≥Їњ династ≥њ, вихован≥ в литовсько-руському культурному середовищ≥, говорили руською мовою, ≥ нав≥ть —иг≥змунд ≤, ¤кий правив у друг≥й чверт≥ XVI ст., ще знав руську мову ≥ в своњй б≥бл≥отец≥ мав чимало книжок ц≥Їю мовою - „асословець, книгу ≤оанна «олотоуста, молитви, р≥зн≥ книги Ѕ≥бл≥њ тощо (663, III, ч. 2, с.165-166). Ќеобх≥дно вказати й на те, що в XIV-XVCT. «ах≥дну –усь пов'¤зувала ≥з «ах≥дною ™вропою њњ пр¤ма чи опосередкована участь у де¤ких ≥сторичних под≥¤х ≥ процесах усеЇвропейського масштабу й значенн¤. ћаЇмо на уваз≥ так≥ визначн≥ й р≥знор≥дн≥ ¤вища Ївропейськоњ ≥стор≥њ того часу, ¤к боротьба слов'¤нських ≥ литовського народ≥в з н≥мецько-рицарським Drang nach Osten, ¤к орган≥зац≥¤ в≥дс≥ч≥ турецьким завоюванн¤м на Ѕалканах ≥ на ƒунањ, ¤к уславлений гуситський рух у „ех≥њ. ¬с≥ ц≥ ≥сторичн≥ под≥њ ≥ рухи т≥Їю чи ≥ншою м≥рою вт¤гували в свою орб≥ту украњнськ≥ та б≥лоруськ≥ земл≥ ≥, що нас особливо ц≥кавить, позначилис¤ й на њхн≥х культурних ≥ л≥тературних зв'¤зках ≥з «ах≥дною ™вропою, знаходили певне в≥дбитт¤ в зах≥дних ≥сторико-л≥тературних пам'¤тках. ƒобре в≥домо, що украњнськ≥ й б≥лоруськ≥ земл≥, ¤к≥ входили до ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського, брали найактивн≥шу участь у в≥йнах з “евтонським орденом, що руськ≥ полки з≥грали велику роль у вир≥шальн≥й •рюнвальдськ≥й битв≥ 1410 року. ѕетер ƒуйсбурзький, автор н≥мецькоњ хрон≥ки XIV ст., писав, що руське во¤цтво своЇю хоробр≥стю ≥ в≥йськовою вправн≥стю не поступаЇтьс¤ зах≥дному рицарству (603, с. 16). Ѕоротьба "рутенц≥в" проти натиску н≥мецьких феодал≥в знайшла певний в≥дгом≥н у н≥мецьк≥й рицарськ≥й поез≥њ XIV ≥ першоњ половини XV ст., зокрема у творчост≥ ѕетера «угенв≥рта (1356-1395) ≥ ќсвальда фон ¬олькенштайна (1377-1445). ’арактерна постать н≥мецькоњ рицарськоњ поез≥њ час≥в њњ занепаду «угенв≥рт виступав переважно в жанр≥ "героњчних розпов≥дей", тобто панег≥ричних життЇпис≥в родовитих н≥мецьких феодал≥в, котр≥ нер≥дко ставали учасниками граб≥жницьких поход≥в ≥ на ѕольщу, ≥ на Ћитву та –усь (396). —амо собою, в поез≥¤х «угенв≥рта ц≥ авантюри завойовник≥в витлумачуютьс¤ ¤к славн≥ д≥¤нн¤ "воњн≥в ’ристових". ’арактерний у цьому план≥ його довгий в≥рш "–ицарськ≥ д≥¤нн¤ герцога јльбрехта" ("Von herzog Albrecht ritterschaft"), в ¤кому розпов≥даЇтьс¤ про пох≥д молодого австр≥йського герцога в ѕрибалтику й «ах≥дну –усь, зд≥йснений 1377 року; учасником цього походу був ≥ сам «угенв≥рт, ¤кий служив при двор≥ згаданого можновладц¤. —л≥д сказати, що у сприйманн≥ –ус≥ цей поет п≥знього м≥ннезангу йшов не в≥д характеризованоњ вище еп≥чноњ традиц≥њ зах≥дного середньов≥чч¤, ще живоњ в XIV ст., а в≥д тогочасноњ реальност≥, коли –усь була розд≥лена на окрем≥ земл≥ та держави, ще збер≥гаючи, однак, сп≥льну назву з ц≥лою низкою уточнюючих означень. “аку ж картину бачимо ≥ в «угенв≥рта, причому Ќовгородську землю в≥н називаЇ "б≥лою –уссю" (weizzen Reuzzen), земл≥, що входили до ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського, насамперед Ѕ≥лорусь, - просто –уссю (Russein або Russenia), а √аличину - "червоною –уссю" (roth Reuzzen). ѕро останню йдетьс¤ в його величезному за обс¤гом в≥рш≥ про бургграфа јльбрехта Ќюрнберзького, в≥домого вс≥й тод≥шн≥й ™вроп≥ авантюриста, ¤кий у 1352 p. брав участь у поход≥ угорського корол¤ Ћюдовика на √аличину ≥ в штурм≥ Ѕельц¤ (там само, с. 32-33). ўе в к≥лькох в≥ршах «угенв≥рта згадуютьс¤ походи ≥нших феодал≥в на –усь, ≥ в цьому немаЇ н≥чого дивного, оск≥льки в XIV ст. Ћитва й –усь дл¤ зах≥дних рицар≥в служили за найближчу арену боротьби з "¤зичниками", до ¤ких католицька церква облудно прир≥вн¤ла й "схизматик≥в", ≥ вони вирушали туди юрбами. ¬≥дгук цих поход≥в пом≥тний ≥ на стор≥нках " ентербер≥йських опов≥дань" ƒ. „осера, де серед прочан, що йдуть ≥з Ћондона до  ентербер≥, виведено бувалого рицар¤, про ¤кого говоритьс¤, що "в≥н побував ≥ в Ћитв≥ й на –ус≥ (in Lettew hed he reused and in Ruse)". —воЇр≥дн≥ руськ≥ еп≥зоди й рем≥н≥сценц≥њ знаходимо у ќ. фон ¬олькенштайна, одного з найзначн≥ших ≥ найц≥кав≥ших н≥мецьких поет≥в к≥нц¤ XIV й першоњ половини XV ст. ¬≥н також був пов'¤заний ≥з традиц≥¤ми м≥ннезаніу, але, ¤к указують досл≥дники, в його звучних музикальних в≥ршах застигл≥ традиц≥йн≥ форми поез≥њ переможено живим ≥ щирим сприйн¤тт¤м житт¤, реал≥стичн≥стю його в≥дтворенн¤ (435; 783; 920). —ин доби авантюрництва ≥ рицарського, ≥ буржуазно-купецького ќ. фон ¬олькенштайн усе житт¤ пров≥в у мандрах, походах та посольствах, ≥ на його долю випало ст≥льки пригод, що њх вистачило б на ц≥лу сер≥ю пригодницьких роман≥в. ѕобував в≥н ≥ на –ус≥, а саме, ¤к визначено досл≥дниками XX ст., в Ѕ≥лорус≥њ ≥ на ”крањн≥, а п≥д час морськоњ служби на „орному мор≥ зазнав катастрофи ≥ вр¤тувавс¤ лише завд¤ки тому, що зм≥г разом з "одним русом" схопитис¤ за розбиту бочку ≥, побачивши землю, доплисти до нењ: ... doch gemas ich und kan hin, ich und ein Reuss, in den gestreuss haubtguet, gewin, das suecht den grund und swan ich zue dem reiffen (429,c.64). ќчевидно, перебуванн¤ ¬олькенштайна на –ус≥ було досить тривалим, оск≥льки, ¤к зазначалос¤ у щойно цитованому в≥рш≥, в≥н навчавс¤ там "руськоњ мови" (reussisch), на додачу до ≥нших дев'¤ти, що ними в≥н м≥г говорити, зокрема й до одн≥Їњ слов'¤нськоњ - мови словенц≥в (windisch) (429, c. 65). Ѕезсумн≥вно, "руською мовою", ¤коњ навчавс¤ ¬олькенштайн, була розмовна мова тих земель –ус≥, де в≥н побував, най≥мов≥рн≥ше украњнська. ѕро перебуванн¤ на –ус≥ "в молод≥ роки" ¬олькенштайн згадував ще в к≥лькох своњх поез≥¤х; кр≥м того, в текст де¤ких ≥з них в≥н вводив окрем≥ "руськ≥ слова". јле це були слова, сп≥льн≥ дл¤ вс≥х слов'¤нських мов, ≥ важко встановити њх "нац≥ональну належн≥сть" у масштаб≥ всього слов'¤нського св≥ту, не кажучи вже про тогочасне сх≥дне слов'¤нство (435, c. 538-542). ¬едучи тривалу й т¤жку боротьбу з татарами, украњнський народ в к≥нц≥ XIV ≥ XV ст. поступово вт¤гуЇтьс¤ також ≥ в боротьбу з новим, не менш небезпечним ворогом Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ - з турками-османами; ¤к в≥домо, ц¤ боротьба в зазначений пер≥од перетворилас¤ на колективну справу держав ™вропи. «агони з „ервоноњ –ус≥ входили до в≥йська ѕольського корол≥вства, ¤ке разом ≥з в≥йськом ледве не вс≥х крањн тогочасноњ ™вропи, до јнгл≥њ й ≤тал≥њ включно, брало участь у сп≥льному поход≥ 1396 року проти турк≥в-осман≥в, що завершивс¤ катастрофою п≥д Ќ≥кополем (у Ѕолгар≥њ на ƒунањ) у вересн≥ того ж року. ¬ 20-х pp. XV ст. руськ≥ загони з ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського сп≥льно з угорц¤ми, хорватами, пол¤ками та ≥тал≥йц¤ми воювали з турками-османами на ƒунањ, стримуючи њхн≥й натиск на ”горщину (575, c. 39). 1429 p. в Ћуцьку на ¬олин≥, ¤кий у XV ст. правив за п≥вденну резиденц≥ю великих кн¤з≥в литовських, в≥дбувс¤ конгрес Ївропейських монарх≥в, у ¤кому вз¤ли участь литовсько-руський кн¤зь ¬≥тольд, польський король ягайло, н≥мецький ≥мператор —иг≥змунд, данський король ≈р≥к VII, маг≥стри “евтонського й Ћ≥вонського орден≥в, кримський хан, тод≥ васал ¬≥тольда, господар молдавський, папський легат ≥ посли в≥д в≥зант≥йського ≥мператора ≤оанна VIII ѕалеолога.  онгрес обговорював р≥зн≥ пол≥тичн≥ питанн¤ ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи; проте головним серед них було питанн¤ про орган≥зац≥ю колективноњ в≥дс≥ч≥ османськ≥й загроз≥, ¤ка неухильно зростала (714). ѕр¤мих в≥йськово-пол≥тичних насл≥дк≥в цей конгрес не дав внасл≥док глибокоњ розб≥жност≥ ≥нтерес≥в його учасник≥в, але все-таки в≥н в≥д≥грав певну роль у консол≥дац≥њ крањн ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи перед лицем турецькоњ загрози. «окрема, це знайшло про¤в у новому сп≥льному поход≥ Ївропейських крањн на турк≥в 1443-1444 pp., у ¤кому також вз¤ли участь руськ≥ загони з √аличини й ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського ≥ ¤кий теж зак≥нчивс¤ розгромом христи¤нських в≥йськ у битв≥ п≥д ¬арною 10 листопада 1444 року. « боротьбою проти турк≥в-осман≥в до певноњ м≥ри пов'¤зан≥ де¤к≥ зах≥дн≥ ≥сторико-л≥тературн≥ пам'¤тки першоњ половини XV ст., в ¤ких ≥детьс¤ й про ”крањну. ¬ 1427 p. через «ах≥дну ”крањну повертавс¤ до р≥дноњ Ѕавар≥њ …оганн Ў≥льтберіер, ¤кий ще юнаком був уз¤тий турками в полон п≥д Ќ≥кополем ≥ чи¤ подальша дол¤ склалас¤ так, що перед його нехитрим життЇписом бл≥дне найбуйн≥ша фантаз≥¤ майстр≥в пригодницького жанру (382; Ї рос≥йський переклад, 111). ѕотрапивши в полон, в≥н став во¤ком турецькоњ арм≥њ, а п≥сл¤ њњ розгрому “≥муром п≥д јнгорою 1402 року вступив у в≥йсько останнього ≥ брав участь у його незл≥ченних руйн≥вних походах, зокрема в ≤нд≥ю, переживши величезну к≥льк≥сть незвичайних пригод. «авершуючи св≥й життЇпис, Ў≥льтберіер пов≥домл¤Ї, що повертавс¤ в≥н з јз≥њ через  онстантинополь, „орне море й ћолдав≥ю, зв≥дки "прињхав в ≥нше м≥сто, що н≥мецькою зветьс¤ Ћембері (Ћьв≥в), це головне м≥сто в менш≥й б≥л≥й –ус≥ (in weissen reissen, des kleine). “ам ¤ лежав три м≥с¤ц≥ хворий, а пот≥м прибув до  ракова" (там само, с. 125-126). –азом з тим в≥н говорить також про весь сх≥днослов'¤нський св≥т ≥, маючи на уваз≥ його п≥вн≥чно-сх≥дну частину, ћосковську державу, зазначаЇ, що "корол≥вство –ос≥¤ (Reuschen) теж платить данину татарському королю" (там само, с. 60). ≤з зах≥дних пам'¤ток п≥знього —ередньов≥чч¤ найб≥льш широк≥ й ірунтовн≥ в≥домост≥ про ”крањну м≥стить опис мандр≥в √≥льберта де Ћаннуа, радника герцога Ѕургунд≥њ, невтомного мандр≥вника, дипломата й шукача пригод, ¤кий об'њздив, здаЇтьс¤, всю ™вропу й Ѕлизький —х≥д.  нига подорожей •. де Ћаннуа к≥лька раз≥в видавалас¤ в XIX ≥ XX ст; краще њњ виданн¤ було зд≥йснене Ў. ѕотвеном у 1878 роц≥ (283). ¬перше њњ автор побував на –ус≥ 1413 p. ¤к учасник походу рицар≥в Ћ≥вонського ордену в Ќовгородську землю ≥ був т¤жко поранений в одн≥й ≥з битв. ”крањнськ≥ земл≥ в≥н в≥дв≥дав у 1421 p., пр¤муючи з дипломатичною м≥с≥Їю в —≥р≥ю та ™гипет, ¤к≥ тод≥ ще не були п≥дкорен≥ турками й ворогували з ними. ” своњх "ѕодорожах ≥ посольствах", ¤к≥ належать до найвидатн≥ших пам'¤ток "бургундськоњ г≥лки" французькоњ л≥тератури XV ст., в≥н залишив опис мандр≥вок по √аличин≥, ¬олин≥ та ѕод≥ллю, перебуванн¤ у Ћьвов≥,  ременц≥,  ам'¤нц≥-ѕод≥льському та ≥нших м≥стах (там само, с. 53-57). « ѕрусс≥њ Ћаннуа, проњхавши ѕольщу, прибув до "м≥ста —адовен (Sadoven) на –ус≥", де мав бути польський король, щоб виконати своЇ "посольство миру"; корол¤ в≥н знайшов "в убог≥й м≥сцин≥, що називаЇтьс¤ ќземни (Oysemny)". Sadoven - це —адова ¬ишн¤ в √аличин≥, батьк≥вщина ≤вана ¬ишенського, a Oysemny - це, ¤к визначив ще ≤. Ћелевель, ќзимини м≥ж —амборем ≥ ƒорогобужем (870, с. 62). “ут Ћаннуа ходив на полюванн¤, аби брати живцем ведмед¤.  ороль спр¤мував посла до Ћьвова, де його гостинно зустр≥чали город¤ни й п≥днесли йому подарунки. ƒал≥ Ћаннуа вирушив у  ременець, названий у нього " ам'¤нцем на ¬олин≥", де зустр≥вс¤ з ¬≥тольдом, великим кн¤зем Ћитовським, ≥ провадив з ним переговори. “ут в≥н був присутн≥й на прийом≥ великим кн¤зем посл≥в п≥вн≥чноруських м≥ст-республ≥к Ќовгорода ≥ ѕскова. ¬≥тольд дав йому супров≥дного листа, писаного трьома мовами - латинською, руською ≥ татарською, а також ескорт, що складавс¤ з русич≥в, волох≥в ≥ татар. јле подарунки в≥д великого кн¤з¤ Ћаннуа в≥дмовивс¤ прийн¤ти на знак протесту проти того, що ¬≥тольд дозволив своЇму васалу, кн¤зев≥ новгород-с≥верському —иг≥змунду  орибуту вирушити з в≥йськом у „ех≥ю на допомогу гуситам - "воювати разом з гусами (Housses) проти нашоњ в≥ри" (283, с. 57). ¬же по дороз≥ на Ѕлизький —х≥д Ћаннуа побував у  ам'¤нц≥-ѕод≥льському (названому в його книз≥ "другим  ам'¤нцем"), ¤кий справив на нього враженн¤ своЇю неприступн≥стю. ≤ на завершенн¤ зазначимо, що украњнськ≥ земл≥, що ними мандрував бургундський посол, виступають у нього п≥д сп≥льною назвою "нижньоњ –ус≥" (la basse Russie), досить поширеною в тогочасних зах≥дних джерелах. ќсобливий зм≥ст ≥ характер мали зв'¤зки «ах≥дноњ –ус≥ з гуситським рухом у „ех≥њ, ¤кий був чи не най≥стотн≥шим ¤вищем Ївропейськоњ ≥стор≥њ першоњ половини XV ст. —учасною наукою цей рух розгл¤даЇтьс¤ ¤к найзначн≥ший про¤в "раннього гуман≥зму" в ÷ентральн≥й ™вроп≥, ¤к пролог до –еформац≥њ у всеЇвропейському масштаб≥ (745; 891; 961 та ≥н.). як в≥домо, гуситство чинило великий ≥дейний вплив на всю ™вропу, в тому числ≥ на украњнськ≥ та б≥лоруськ≥ земл≥, ≥ не випадково це питанн¤ давно вже привертало увагу досл≥дник≥в (див. 732, ≤; 745; 775; 891 та ≥н.). ƒл¤ поширенн¤ цього впливу на ”крањн≥ вже ≥снував певний грунт, оск≥льки, ¤к констатував ћ. —. ¬озн¤к, "чеська мова й л≥тература були в≥д XIV ст. дуже поширен≥ в ѕольщ≥ й тих украњнських ≥ б≥лоруських земл¤х, котр≥ п≥дбила ѕольща й Ћитва" (486). як зазначалос¤, невдовз≥ п≥сл¤ заснуванн¤ ѕразького ун≥верситету там з'¤вилис¤ студенти з украњнських та б≥лоруських земель, к≥льк≥сть њх зросла в XV ст.

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањна очима «аходу у ’≤-XVIII ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (3518 прочитано)