‘≥лософ≥¤ > Ћог≥ка та методолог≥¤ наукового п≥знанн¤

”с≥ форми та засоби наукового п≥знанн¤ Ч ≥де¤, проблема, г≥потеза, концепц≥¤, теор≥¤ д≥алектичне взаЇмопов'¤зан≥, ≥ взаЇмообумовлюють одна одну.

” сучасному науковому п≥знанн≥, залежно в≥д характеру об'Їкт≥в п≥знанн¤, метод≥в та засоб≥в њх вивченн¤, в≥д особливостей вир≥шуваних проблем, вид≥л¤ють три основних види наукових досл≥джень.

1. ‘ундаментальн≥ теоретичн≥ досл≥дженн¤, спр¤мован≥ на пошук принципово нових ≥дей, шл¤х≥в ≥ метод≥в п≥знанн¤ та по¤сненн¤. –озв'¤занн¤ њх потребуЇ глибокого анал≥зу розроблюваних систем наукового знанн¤ Ч теор≥й, закон≥в, г≥потез, а також критичного вивченн¤ п≥знавальних можливостей, метод≥в та засоб≥в наукового п≥знанн¤, ¤кими користуЇтьс¤ досл≥дник. ѕрикладом таких досл≥джень можуть бути в≥дкритт¤ пер≥одичного закону ƒ.≤.ћенделЇЇвим, створенн¤ спец≥альноњ та загальноњ теор≥њ в≥дносност≥ ј.≈нштейном, вивченн¤ закон≥в сусп≥льного розвитку та ≥нш≥.

2. ÷≥леспр¤мован≥ теоретичн≥ досл≥дженн¤. ¬чений тут, ¤к правило, маЇ справу з уже сформульованими теоретичними проблемами, йому належить критично вивчити ран≥ше запропонован≥ р≥шенн¤, емп≥рично перев≥рити визнан≥ наукою закони, теор≥њ, г≥потези. ¬ажливою метою цього виду наукового досл≥дженн¤ Ї розмежуванн¤ перев≥рених та г≥потетичних знань.

3. ѕрикладн≥ науков≥ досл≥дженн¤. ¬они спр¤мован≥ на практичне використанн¤ сформульованих закон≥в та теор≥й, пошуки метод≥в практичного застосуванн¤ нових ≥ вже в≥домих джерел енерг≥њ, способ≥в створенн¤ нових засоб≥в прац≥, матер≥альних засоб≥в п≥знанн¤ ≥ т.д. ƒосить часто ≥ прикладн≥ досл≥дженн¤ ведуть до нових наукових в≥дкритт≥в.

” науковому п≥знанн≥ розр≥зн¤ють два р≥вн≥: емп≥ричний та теоретичний. ¬они в≥др≥зн¤ютьс¤: глибиною, повнотою, всеб≥чн≥стю ос¤гненн¤ об'Їкта; ц≥л¤ми, методами дос¤гненн¤ та способами вираженн¤ знань; ступенем значимост≥ в них чуттЇвого та рац≥онального момент≥в.

Ќа емп≥ричному р≥вн≥ зд≥йснюЇтьс¤ спостереженн¤ об'Їкт≥в, ф≥ксуютьс¤ факти, провод¤тьс¤ експерименти, встановлюютьс¤ емп≥ричн≥ сп≥вв≥дношенн¤ та законом≥рн≥ зв'¤зки м≥ж окремими ¤вищами. Ќа теоретичному Ч створюютьс¤ системи знань, теор≥й, у ¤ких розкриваютьс¤ загальн≥ та необх≥дн≥ зв'¤зки, формулюютьс¤ закони в њх системн≥й Їдност≥ та ц≥л≥сност≥.

≈мп≥ричний та теоретичний р≥вн≥ наукового п≥знанн¤ розр≥зн¤ютьс¤ також ≥ тим, з ¤кого боку вони досл≥джують об'Їкт, ¤ким чином одержано основний зм≥ст знанн¤, що Ї лог≥чною формою його вираженн¤, науковою та практичною значим≥стю одержаного знанн¤.

Ќа емп≥ричному р≥вн≥ наукового п≥знанн¤ об'Їкт в≥дображаЇтьс¤ з боку його зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в ≥ про¤в≥в, ¤к≥ доступн≥, в основному, живому спогл¤данню. Ћог≥чною формою вираженн¤ знанн¤ емп≥ричного р≥вн¤ Ї система суджень та умовивод≥в, за допомогою ¤ких формулюютьс¤ закони, що в≥дображають взаЇмозв'¤зки та взаЇмод≥њ ¤вищ д≥йсност≥ в њхн≥й безпосередн≥й даност≥. ѕрактичне застосуванн¤ знанн¤, одержаного на емп≥ричному р≥вн≥, обмежене, а щодо розвитку наукового знанн¤ в ц≥лому, то воно Ї початковим, вих≥дним дл¤ побудови теоретичного знанн¤. Ќа емп≥ричному р≥вн≥ основний зм≥ст знанн¤ одержуЇтьс¤, ¤к правило, з безпосереднього досв≥ду, з наукового експерименту. –ац≥ональними тут Ї насамперед форма знанн¤ та пон¤тт¤, що становл¤ть мову науки, в ¤к≥й виражен≥ результати даного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤. Ќа цьому р≥вн≥ дуже важко, а ≥нод≥ ≥ неможливо визначити ступ≥нь загальност≥ та застосованост≥ одержаного знанн¤. Ќа емп≥ричному р≥вн≥ ос¤гаютьс¤ лише ¤вища, а не сутн≥сть, тому практичне застосуванн¤ цього знанн¤ часто призводить до помилок.

Ќа теоретичному р≥вн≥ наукового п≥знанн¤ об'Їкт в≥дображаЇтьс¤ з боку його внутр≥шн≥х зв'¤зк≥в та законом≥рностей, ¤к≥ ос¤гаютьс¤ шл¤хом рац≥ональноњ обробки даних емп≥ричного п≥знанн¤, а суб'Їкт за допомогою мисленн¤ виходить за меж≥ того, що даЇтьс¤ в безпосередньому досв≥д≥, ≥ зд≥йснюЇ перех≥д до нового знанн¤, не звертаючись до чуттЇвого досв≥ду. јбстрактне мисленн¤ Ї тут не лише формою вираженн¤ результат≥в п≥знавальноњ д≥¤льност≥, а й засобом одержанн¤ нового знанн¤.

Ќа теоретичному р≥вн≥ суб'Їкт користуЇтьс¤ абстракц≥¤ми б≥льш високого р≥вн¤, н≥ж на емп≥ричному. ¬≥н зд≥йснюЇ сходженн¤ в≥д емп≥ричних об'Їкт≥в до ≥деал≥зованих (≥деальних об'Їкт≥в), широко застосовуЇ пон¤тт¤, ¤к≥ не мають емп≥ричних корел¤т≥в. ѕравда, в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й кожне пон¤тт¤ асоц≥юЇтьс¤ з певною сукупн≥стю сприйн¤ть, у¤влень та наочних образ≥в, в≥н маЇ також ≥ чуттЇво-сенситивн≥ компоненти.  р≥м того, ел≥м≥нац≥¤ чуттЇвого компонента ≥з теоретичного р≥вн¤ передбачаЇ, що вс¤ на¤вна в чуттЇвому досв≥д≥ ≥нформац≥¤ осмислена та засвоЇна новими пон¤т≥йними засобами б≥льш високого р≥вн¤ абстракц≥њ. ≈лементарн≥ частки, наприклад, не можуть бути предметом безпосереднього чуттЇвого спогл¤данн¤, але показанн¤ прилад≥в, що њх реЇструють, ф≥ксуютьс¤ й нашими органами чутт¤. ≤нша справа, що ц≥ показанн¤ не достатньо лише сприймати, њх треба розум≥ти. ћова йде про б≥льш високий р≥вень теоретичного переосмисленн¤ чуттЇвих даних у концептуальн≥й картин≥ д≥йсност≥. “еоретичний р≥вень наукового п≥знанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на ширшому, багатоман≥тн≥шому та складн≥шому емп≥ричному фундамент≥, н≥ж звичайне емп≥ричне досл≥дженн¤, засновуЇтьс¤ на перегл¤д≥, переосмисленн≥ та розвитку попередн≥х теор≥й, що Ї одн≥Їю з найважлив≥ших його особливостей.

ќтже, емп≥ричний та теоретичний р≥вн≥ наукового п≥знанн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤, по-перше, гносеолог≥чною спр¤мован≥стю досл≥джень. Ќа емп≥ричному р≥вн≥ п≥знанн¤ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на вивченн¤ ¤вищ та поверхових, "видимих", чуттЇво-ф≥ксованих зв'¤зк≥в м≥ж ними, без заглибленн¤ в суттЇв≥ зв'¤зки та в≥дношенн¤. Ќа теоретичному ж р≥вн≥ головним гносеолог≥чним завданн¤м Ї розкритт¤ сутн≥сних причин та зв'¤зк≥в м≥ж ¤вищами.

ѕо-друге Ч п≥знавальними функц≥¤ми. √оловною п≥знавальною функц≥Їю емп≥ричного р≥вн¤ Ї описова характеристика ¤вищ, теоретичного Ч по¤сненн¤ њх.

ѕо-третЇ Ч характером ≥ типом одержуваних наукових результат≥в. –езультатами емп≥ричного р≥вн¤ Ї науков≥ факти, певна сумативн≥сть знанн¤, сукупн≥сть емп≥ричних узагальнень, законом≥рн≥ взаЇмозв'¤зки м≥ж окремими ¤вищами. Ќа теоретичному р≥вн≥ знанн¤ ф≥ксуютьс¤ у форм≥ сутн≥сних закон≥в, теор≥й, теоретичних систем та системних закон≥в.

ѕо-четверте Ч методами одержанн¤ знань. ќсновними методами емп≥ричного р≥вн¤ Ї спостереженн¤, опис, вим≥рюванн¤, експеримент, ≥ндуктивне узагальненн¤; теоретичного ж р≥вн¤ Ч акс≥оматичний, г≥потетико-дедуктивний методи, ≥деал≥зац≥¤, Їдн≥сть лог≥чного та ≥сторичного, сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного.

ѕо-п'¤те Ч сп≥вв≥дношенн¤м чуттЇво-сенситивного та рац≥онального компонент≥в у п≥знанн≥. Ќа емп≥ричному р≥вн≥ дом≥нуЇ чуттЇво-сенситивний компонент, на теоретичному Ч рац≥ональний.

—л≥д розр≥зн¤ти пон¤тт¤ "чуттЇве" та "рац≥ональне" в≥д пон¤ть "емп≥ричне" та "теоретичне". ѕон¤тт¤ "чуттЇве" та "рац≥ональне" характеризують п≥знавальн≥ зд≥бност≥ людини, а "емп≥ричне" та "теоретичне" Ч в≥дносно самост≥йн≥ етапи та р≥вн≥ наукового п≥знанн¤. „уттЇв≥ та рац≥ональн≥ компоненти п≥знанн¤ ¤к вираженн¤ п≥знавальних зд≥бностей та здатностей суб'Їкта завжди функц≥онують у Їдност≥, хоч сп≥вв≥дношенн¤ њх на емп≥ричному та теоретичному р≥вн¤х р≥зне.

ќднак, незважаючи на зазначен≥ в≥дм≥нност≥, емп≥ричний та теоретичний р≥вн≥ наукового п≥знанн¤ орган≥чно взаЇмопов'¤зан≥ ≥ взаЇмо-обумовлюють один одного в ц≥л≥сн≥й структур≥ наукового п≥знанн¤. ≈мп≥ричне досл≥дженн¤, ви¤вл¤ючи нов≥ факти, нов≥ дан≥ спостереженн¤ та експеримент≥в, стимулюЇ розвиток теоретичного р≥вн¤, ставить перед ним нов≥ проблеми та завданн¤. “еоретичне досл≥дженн¤, в свою чергу, розгл¤даючи та конкретизуючи теоретичний зм≥ст науки, в≥дкриваЇ нов≥ перспективи по¤сненн¤ та передбаченн¤ факт≥в ≥, тим самим, ор≥ЇнтуЇ та спр¤мовуЇ емп≥ричне п≥знанн¤. ≈мп≥ричне знанн¤ опосередковуЇтьс¤ теоретичним: теоретичне п≥знанн¤ вказуЇ, ¤к≥ саме ¤вища та под≥њ мають бути об'Їктом емп≥ричного досл≥дженн¤, ¤к≥ параметри об'Їкта мають бути вим≥р¤н≥ ≥ в ¤ких умовах маЇ проводитись експеримент. “еоретичний р≥вень також ви¤вл¤Ї ≥ вказуЇ емп≥ричному т≥ меж≥, в ¤ких результати його ≥стинн≥, в ¤ких емп≥ричне знанн¤ може бути застосованим практично. —аме в цьому ≥ пол¤гаЇ евристична функц≥¤ теоретичного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤.

“еоретичний та емп≥ричний р≥вн≥ наукового п≥знанн¤ характеризуютьс¤ лише в≥дносною самост≥йн≥стю, межа м≥ж ними досить умовна. ≈мп≥ричне переходить у теоретичне, а те, що колись було теоретичним, на ≥ншому, б≥льш високому етап≥ розвитку стаЇ емп≥рично доступним.  ожн≥й науц≥ на ус≥х њњ р≥вн¤х притаманна д≥алектична Їдн≥сть теоретичного та емп≥ричного, з одного боку, ≥ емп≥ричного та теоретичного Ч з ≥ншого. ѕров≥дна роль у ц≥й Їдност≥ залежно в≥д предмета, умов та вже на¤вних наукових результат≥в належить то емп≥ричному, то теоретичному; Їдн≥сть м≥ж ними базуЇтьс¤ на Їдност≥ науковоњ теор≥њ та науково-досл≥дноњ практики.

–озгл¤даючи специф≥ку наукового п≥знанн¤, сл≥д охарактеризувати ≥ основн≥ методи, ¤к≥ тут застосовуютьс¤. Ќа емп≥ричному р≥вн≥, ¤к уже зазначалос¤, застосовують так≥ специф≥чн≥ методи, ¤к спостереженн¤, вим≥рюванн¤, експеримент, моделюванн¤.

—постереженн¤ Ч це певна система ф≥ксуванн¤ та реЇстрац≥њ властивостей ≥ зв'¤зк≥в досл≥джуваного об'Їкта в природних умовах або в умовах експерименту. —постереженн¤ пол¤гаЇ у ц≥леспр¤мованому сприйманн≥ предмет≥в д≥йсност≥ дл¤ одержанн¤ безпосередн≥х чуттЇвих даних про об'Їкт п≥знанн¤, вивченн¤ предмет≥в, що спираютьс¤ на так≥ чуттЇво-сенситивн≥ зд≥бност≥, ¤к в≥дчутт¤, сприйманн¤, у¤вленн¤. «д≥йсненн¤ спостереженн¤ передбачаЇ активне протиставленн¤ себе ¤к суб'Їкта навколишн≥й д≥йсност≥, вид≥ленн¤ та усв≥домленн¤ п≥знавальноњ мети, а також ф≥ксуванн¤ засобами мови вих≥дних в≥домостей про об'Їкт, схеми, граф≥ки, д≥аграми. —труктурними компонентами спостереженн¤ Ї: сам спостер≥гач, об'Їкт досл≥дженн¤, умови та засоби спостереженн¤ Ч прилади, установки, вим≥рювальн≥ знар¤дд¤.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ћог≥ка та методолог≥¤ наукового п≥знанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (9128 прочитано)