‘≥лософ≥¤ > Ћог≥ка та методолог≥¤ наукового п≥знанн¤

ƒо метод≥в теоретичного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤, ¤к уже зазначалос¤, належать: акс≥оматичний, г≥потетико-дедуктивний, метод сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного та Їдност≥ лог≥чного й ≥сторичного.

јкс≥оматичний метод Ч це метод теоретичного досл≥дженн¤ та побудови науковоњ теор≥њ, за ¤ким де¤к≥ њњ твердженн¤ приймаютьс¤ ¤к вих≥дн≥ акс≥оми, а вс≥ ≥нш≥ положенн¤ вивод¤тьс¤ з них шл¤хом м≥ркуванн¤ за певними лог≥чними правилами. јкс≥оматичний метод широко застосовувавс¤ ще в античност≥, зокрема ѕлатоном та јр≥стотелем, а остаточне утвердженн¤ пов'¤зують з по¤вою "Ќачал" ≈вкл≥да. ѕрикладом акс≥оматичного п≥дходу до побудови теоретичного знанн¤ може бути теор≥¤ в≥дносност≥ ј.≈нштейна.

ƒо системи знанн¤, ¤ка будуЇтьс¤ на основ≥ акс≥оматичного методу, ставл¤тьс¤ так≥ вимоги: 1) вимога несуперечливост≥, зг≥дно з ¤кою у систем≥ акс≥ом не може бути однозначно виведене будь-¤ке положенн¤ разом з його запереченн¤м; 2) вимога повноти, за ¤кою будь-¤ке положенн¤, ¤ке можливо сформулювати в дан≥й систем≥ акс≥ом, можна ≥ довести або заперечити в дан≥й систем≥; 3) вимога незалежност≥ акс≥ом, за ¤кою будь-¤ка акс≥ома не маЇ виводитис¤ з ≥нших акс≥ом системи.

ƒосить ц≥кавою ≥ складною Ї проблема ≥стинност≥ акс≥оматичне побудованого знанн¤. Ќеобх≥дною умовою його ≥стинност≥ Ї внутр≥шн¤ несуперечлив≥сть. јле вона св≥дчить лише про те, що теор≥¤ правильно побудована, а не про те, що вона ≥стинна. јкс≥оматичне побудована теор≥¤ може бути ≥стинною лише в тому випадку, коли ≥стинн≥ ≥ сам≥ акс≥оми, ≥ т≥ правила, за допомогою ¤ких одержан≥ вс≥ решта положень теор≥њ. јкс≥оматичний метод спри¤Ї: 1) точному визначенню наукових пон¤ть та в≥дпов≥дному вживанню њх; 2) точному та ч≥ткому м≥ркуванню; 3) упор¤дкуванню знанн¤, виключенню з нього зайвих елемент≥в, усуненню двозначностей та суперечностей. јкс≥оматичний метод всеб≥чно рац≥онал≥зуЇ побудову та орган≥зац≥ю науковоњ теор≥њ, наукового знанн¤ в ц≥лому.

√≥потетико-дедуктивний метод Ч це метод наукового досл≥дженн¤, ¤кий пол¤гаЇ у висуванн≥ г≥потез про причини досл≥джуваних ¤вищ ≥ у виведенн≥ з цих г≥потез висновк≥в шл¤хом дедукц≥њ. якщо одержан≥ результати в≥дпов≥дають ус≥м фактам, даним у г≥потез≥, то ц¤ г≥потеза визнаЇтьс¤ достов≥рним знанн¤м. √≥потетико-дедуктивний метод Ї важливою складовою частиною методолог≥њ наукового п≥знанн¤, в≥н даЇ змогу перев≥рити будь-¤ку наукову г≥потезу в склад≥ г≥потетико-дедуктивноњ теор≥њ. ўоб краще у¤вити сутн≥сть г≥потетико-дедуктивного методу, розгл¤немо його структуру. ѕершим його етапом Ї знайомство з емп≥ричним матер≥алом, ¤кий необх≥дно по¤снити за допомогою вже д≥ючих у науц≥ закон≥в та теор≥й. якщо таких закон≥в ≥ теор≥й немаЇ, вчений переходить до другого етапу: висуванн¤ р≥зних по¤снювальних припущень про причини та законом≥рност≥ досл≥джуваних ¤вищ. “рет≥й етап Ч визначенн¤ ступен¤ серйозност≥ припущенн¤ та в≥дбору ≥з множини припущень найб≥льш ≥мов≥рного. Ќа цьому етап≥ г≥потеза перев≥р¤Їтьс¤ насамперед на лог≥чну несуперечлив≥сть, особливо коли вона маЇ складну структуру ≥ розгортаЇтьс¤ в систему припущень, перев≥р¤Їтьс¤ на сум≥сн≥сть з фундаментальними ≥нтерпретаторськими принципами даноњ науки.

ѕроте в розвитку науки бувають так≥ пер≥оди, коли вчений схильний ≥гнорувати де¤к≥ фундаментальн≥ принципи своЇњ науки Ч так зван≥ революц≥йн≥ пер≥оди в розвитку науки, коли в≥дбуваЇтьс¤ докор≥нний злам фундаментальних пон¤ть та принцип≥в. ” таких випадках, заперечуючи один або к≥лька принцип≥в, вчений маЇ узгоджувати припущенн¤ з ≥ншими фундаментальними принципами науки. ÷е ≥ Ї умовою серйозност≥ та вагомост≥ висунутоњ г≥потези.

Ќа четвертому етап≥ в≥дбуваЇтьс¤ розгортанн¤ висунутого припущенн¤ та дедуктивне виведенн¤ з нього положень, ¤к≥ п≥дл¤гають емп≥ричн≥й перев≥рц≥. Ќа п'¤тому етап≥ проводитьс¤ експериментальна перев≥рка виведених ≥з г≥потези насл≥дк≥в. √≥потеза д≥стаЇ емп≥ричне п≥дтвердженн¤ або заперечуЇтьс¤ в результат≥ експериментальноњ перев≥рки.

ѕроте емп≥ричне п≥дтвердженн¤ результат≥в г≥потези ще не гарантуЇ њњ ≥стинност≥, а запереченн¤ одного з них ще не св≥дчить про хибн≥сть њњ в ц≥лому. «найомство з загальною структурою г≥потетико-де-дуктивного методу даЇ змогу визначити його ¤к складний комплексний метод п≥знанн¤, що м≥стить у соб≥ всю багатоман≥тн≥сть метод≥в та форм наукового п≥знанн¤, ≥ спр¤мований на в≥дкритт¤ та формулюванн¤ закон≥в, принцип≥в, теор≥й.

¬елике значенн¤ в розвитку наукового п≥знанн¤ маЇ застосуванн¤ ≥сторичного та лог≥чного метод≥в п≥знанн¤ в њхн≥й орган≥чн≥й Їдност≥.

≤сторичний метод передбачаЇ розгл¤д об'Їктивного процесу розвитку об'Їкта, реальноњ його ≥стор≥њ з ус≥ма њњ поворотами, особливост¤ми; це певний спос≥б в≥дтворенн¤ в мисленн≥ ≥сторичного процесу в його хронолог≥чн≥й посл≥довност≥ та конкретност≥.

Ћог≥чний метод Ч це спос≥б, за допомогою ¤кого мисленн¤ в≥дтворюЇ реальний ≥сторичний процес у його теоретичн≥й форм≥, в систем≥ пон¤ть. «а допомогою лог≥чного методу в≥дображуютьс¤ основн≥ етапи ≥сторичного розвитку об'Їкта, його ¤к≥сн≥ зм≥ни, акцентуЇтьс¤ увага на основн≥й тенденц≥њ процесу ≥сторичного розвитку. Ћог≥чний метод даЇ основний принцип дл¤ всеб≥чного вивченн¤ ≥сторичного розвитку об'Їкта, а коли вивченн¤ грунтуЇтьс¤ на знанн≥ сутност≥, то стають зрозум≥лими ≥ р≥зноман≥тн≥ ≥сторичн≥ подробиц≥, випадковост≥, в≥дхиленн¤. «вичайно ж, лог≥чна форма не зд≥йснюЇтьс¤ н≥де ≥ н≥коли, але вона в≥дображаЇ суттЇв≥ моменти ≥сторичного процесу, ≥ тому необх≥дна дл¤ вивченн¤ ≥ розум≥нн¤ об'Їкта п≥знанн¤. “еор≥¤ предмета, таким чином, Ї джерелом розум≥нн¤ його ≥стор≥њ, а досл≥дженн¤ ≥стор≥њ в свою чергу збагачуЇ теор≥ю, доповнюЇ ≥ розвиваЇ њњ.

«авданн¤м ≥сторичного досл≥дженн¤ Ї розкритт¤ конкретних умов розвитку тих чи ≥нших ¤вищ. «авданн¤м же лог≥чного досл≥дженн¤ Ї розкритт¤ рол≥, ¤ку окрем≥ елементи системи в≥д≥грають у склад≥ розвитку ц≥лого. ƒ≥алектика лог≥чного та ≥сторичного Ї одним з основних принцип≥в сучасноњ ф≥лософ≥њ та методолог≥њ науки.

ѕроблема взаЇмозв'¤зку лог≥чного та ≥сторичного метод≥в не обмежуЇтьс¤ взаЇмов≥дношенн¤м теор≥њ предмета ≥ його ≥стор≥њ. Ћог≥чне в≥дображаЇ не лише ≥стор≥ю самого предмета, а й ≥стор≥ю його п≥знанн¤. “ому вир≥шенн¤ проблеми Їдност≥ лог≥чного й ≥сторичного передбачаЇ постановку ≥ вир≥шенн¤ проблеми сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного ¤к методу теоретичного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤ та побудови науковоњ теор≥њ, оск≥льки лог≥ка руху наукового п≥знанн¤ законом≥рно передбачаЇ сходженн¤ в≥д простого до складного, в≥д нижчого до вищого, в≥д абстрактного до конкретного. ўоб розкрити сутн≥сть предмета, необх≥дно теоретично в≥дтворити реальний ≥сторичний процес його розвитку, але це можливо лише тод≥, коли нам в≥дома сутн≥сть цього предмета. Ќаприклад, п≥знанн¤ сутност≥ держави передбачаЇ не т≥льки знанн¤ ≥стор≥њ њњ виникненн¤ та розвитку, а й знанн¤ њњ сутност≥ ¤к сусп≥льного ¤вища. ¬ протилежному раз≥ з державою можна ототожнити ≥ родоплем≥нну орган≥зац≥ю, ≥ с≥льську общину ≥ т.д.

—учасна гносеолог≥¤ на основ≥ Їдност≥ лог≥чного та ≥сторичного, абстрактного та конкретного розриваЇ це коло, визначаючи початок п≥знанн¤ та подальший шл¤х його розвитку. “аким початком виступаЇ чуттЇво-конкретне, характерною рисою ¤кого Ї в≥дображенн¤ предмета в ус≥й його безпосередност≥. ќднак це не означаЇ, що в ньому в≥дображаЇтьс¤ лише одиничне. „уттЇво-конкретне м≥стить в соб≥ ≥ одиничне, ≥ загальне, ≥ ¤вище, ≥ випадкове, ≥ необх≥дне. јле загальне, суттЇве та необх≥дне тут не в≥ддиференц≥йован≥ в≥д одиничного та випадкового, зв'¤зок м≥ж ними не обірунтовуЇтьс¤, а ≥снуЇ лише ¤к емп≥рична дан≥сть. ѕ≥знанн¤ не може в≥дразу перейти в≥д чуттЇво-конкретного до конкретного в мисленн≥. ƒл¤ того щоб дос¤гти справжньоњ конкретност≥, п≥знанн¤ тимчасово втрачаЇ конкретн≥сть взагал≥, вона переходить у свою протилежн≥сть Ч в абстрактне.

јбстрактне знанн¤ Ч це одноб≥чне знанн¤. “ому перех≥д в≥д чуттЇво-конкретного до абстрактного Ї, до певноњ м≥ри, кроком назад, але таким кроком, ¤кий необх≥дний дл¤ подальшого розвитку п≥знанн¤. ƒл¤ того, щоб одержати всеб≥чно конкретне, потр≥бно п≥дготувати необх≥дний матер≥ал. ÷е й зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки абстрактному, ¤ке вид≥л¤Ї ¤кусь одну сторону предмета в "чистому вигл¤д≥", в≥дсторонюючись в≥д ус≥х ≥нших. “ак, "сусп≥льне виробництво", "матер≥¤", "рух", "розвиток", "сусп≥льно-економ≥чна формац≥¤", "цив≥л≥зац≥¤" тощо Ч це абстракц≥њ, ¤к≥ насправд≥ не реал≥зуютьс¤, ≥снують лише њхн≥ конкретно-≥сторичн≥ форми, р≥зновидност≥. јле так≥ абстракц≥њ в своЇму зм≥ст≥ в≥дображають у кожн≥й ≥сторичн≥й форм≥ на¤вне, що характеризуЇ њх з боку сутност≥, закону њхнього ≥снуванн¤, функц≥онуванн¤, розвитку. ќсь чому не можна в≥дкрити жодного наукового закону без абстрагуючоњ д≥¤льност≥ людського мисленн¤ н≥ в сфер≥ природничих, н≥ в сфер≥ сусп≥льних наук.

¬≥дстороненн¤ в≥д безпосередньо конкретних властивостей Ї не самоц≥ллю абстрагуванн¤, а засобом ви¤вленн¤ нових стор≥н, властивостей предмета, ¤к≥ прихован≥ за безпосередн≥стю чуттЇво-конкретного. ƒ≥йсн≥сть в абстракц≥њ спрощуЇтьс¤, схематизуЇтьс¤, огрублюЇтьс¤. “ому д≥алектико-матер≥ал≥стична теор≥¤ п≥знанн¤ не зупин¤Їтьс¤ на абстрагуванн≥, а, застосовуючи принципи, закони та категор≥њ д≥алектики, переходить до конкретного в мисленн≥, в теор≥њ.  онкретне в мисленн≥, в теор≥њ Ч найглибше та найзм≥стовн≥ше знанн¤ про д≥йсн≥сть, оск≥льки зм≥стом своњм воно маЇ в≥дображенн¤ не зовн≥шн≥х визначень предмета, а всеб≥чних суттЇвих зв'¤зк≥в, стор≥н, в≥дношень в њхн≥х внутр≥шн≥х та необх≥дних визначеност¤х. —аме конкретне в теор≥њ науково вт≥люЇ Їдн≥сть лог≥чного та ≥сторичного.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ћог≥ка та методолог≥¤ наукового п≥знанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (9128 прочитано)