‘≥лософ≥¤ > Ћог≥ка та методолог≥¤ наукового п≥знанн¤

—постереженн¤ не Ї пасивним методом, у ньому теж реал≥зуЇтьс¤ активний характер п≥знанн¤: по-перше, в ц≥леспр¤мованому характер≥ спостереженн¤, в на¤вност≥ вих≥дноњ установки у спостер≥гача Ч що спостер≥гати, на ¤к≥ ¤вища звертати особливу увагу; по-друге, у в≥дб≥рковому характер≥ матер≥алу; по-третЇ, у вибор≥ та конструюванн≥ засоб≥в спостереженн¤ та опису. « розвитком п≥знанн¤ на перший план у спостереженн≥ дедал≥ б≥льше виступають так≥ його сторони, ¤к мета, план. теоретичн≥ установки, осмисленн¤ результат≥в; зростаЇ роль теоретичного мисленн¤ у спостереженн≥. ќсобливо складним Ї спостереженн¤ в сусп≥льних науках, де насл≥дки його значною м≥рою залежать в≥д св≥тогл¤дно-методолог≥чних установок спостер≥гача, його ставленн¤ до об'Їкта. ћетод спостереженн¤ Ї обмеженим методом, оск≥льки з його допомогою можна лише заф≥ксувати певн≥ властивост≥ ≥ зв'¤зки об'Їкта, але не можна розкрити њхньоњ природи, сутност≥, тенденц≥й розвитку. « п≥знавальних можливостей методу спостереженн¤ випливають ≥ його основн≥ функц≥њ: 1) ф≥ксац≥¤ та реЇстрац≥¤ факт≥в; 2) попередн¤ класиф≥кац≥¤ ф≥ксованих факт≥в на засадах певних принцип≥в, сформульованих на основ≥ ≥снуючих теор≥й; 3) пор≥вн¤нн¤ заф≥ксованих факт≥в.

ћетод вим≥рюванн¤ ¤вл¤Ї собою певну систему ф≥ксац≥њ та реЇстрац≥њ к≥льк≥сних характеристик досл≥джуваного об'Їкта за допомогою р≥зноман≥тних вим≥рювальних прилад≥в та апарат≥в. ¬им≥рюванн¤ Ч це процес визначенн¤ в≥дношенн¤ одн≥Їњ к≥льк≥сноњ характеристики об'Їкта до ≥ншоњ однор≥дноњ з нею, прийн¤тоњ за одиницю вим≥ру. ќсновн≥ функц≥њ методу вим≥рюванн¤: 1) ф≥ксац≥¤ к≥льк≥сних характеристик об'Їкта; 2) класиф≥кац≥¤ та пор≥вн¤нн¤ результат≥в вим≥рюванн¤.

Ќадзвичайно важливе значенн¤ в процес≥ емп≥ричного наукового досл≥дженн¤ мають експериментальн≥ методи, ¤к≥ ¤вл¤ють собою певну систему п≥знавальних операц≥й, пов'¤заних з досл≥дженн¤м об'Їкт≥в у спец≥ально створених дл¤ цього умовах, ¤к≥ спри¤ють ви¤вленню, вим≥рюванню, пор≥вн¤нню њхн≥х властивостей та зв'¤зк≥в.

≈ксперимент Ч це метод емп≥ричного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤, спос≥б чуттЇво-предметноњ д≥¤льност≥, коли ¤вища вивчають за допомогою доц≥льно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують переб≥г у чистому вигл¤д≥ тих процес≥в, спостереженн¤ за ¤кими необх≥дне дл¤ встановленн¤ законом≥рних зв'¤зк≥в м≥ж ¤вищами. ≈ксперимент широко застосовують не лише в природничих науках, а й у соц≥альн≥й практиц≥, де в≥н в≥д≥граЇ значну роль у п≥знанн≥ та управл≥нн≥ сусп≥льними процесами. ѕроведенн¤ експриментальних досл≥джень передбачаЇ зд≥йсненн¤ р¤ду п≥знавальних операц≥й: 1) визначенн¤ ц≥лей експерименту на основ≥ ≥снуючих теоретичних концепц≥й з врахуванн¤м потреб практики та розвитку самоњ науки;

2) теоретичне обгрунтуванн¤ умов експерименту; 3) розробка основних принцип≥в, створенн¤ техн≥чних засоб≥в дл¤ проведенн¤ експерименту; 4) спостереженн¤, вим≥рюванн¤ та ф≥ксац≥¤ ви¤влених у ход≥ експерименту властивостей, зв'¤зк≥в, тенденц≥й розвитку досл≥джуваного об'Їкта; 5) статистична обробка результат≥в експерименту; 6) попередн¤ класиф≥кац≥¤ та пор≥вн¤нн¤ статистичних даних. як≥ переваги маЇ експеримент пор≥вн¤но ≥з спостереженн¤м та ≥ншими методами емп≥ричного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤? ≈ксперимент даЇ можлив≥сть досл≥джувати, по-перше, об'Їкти в так званому чистому вигл¤д≥; по-друге, в екстремальних умовах, що спри¤Ї б≥льш глибокому проникненню в њхню сутн≥сть; по-третЇ, важливою перевагою експерименту Ї його повторюван≥сть. ” процес≥ експерименту необх≥дн≥ спостереженн¤, пор≥вн¤нн¤, вим≥рюванн¤ можуть проводитис¤ ст≥льки раз≥в, ск≥льки необх≥дно дл¤ одержанн¤ достов≥рних даних.

—аме завд¤ки ц≥й своњй особливост≥ експериментальний метод у науковому п≥знанн≥ набуваЇ особливого значенн¤ ≥ ц≥нност≥.

ќкр≥м зазначених специф≥чних метод≥в емп≥ричного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤, застосовуютьс¤ також загальнонауков≥ методи, ¤к≥ Ї всезагальними методами ≥ засобами п≥знанн¤ та мисленн¤. ƒо них належать: анал≥з ≥ синтез, ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤, абстрагуванн¤, узагальненн¤, моделюванн¤, ≥деал≥зац≥¤.

јнал≥з Ч це розчленуванн¤ предмета на його складов≥ частини (сторони, ознаки, властивост≥, в≥дношенн¤) з метою њхнього всеб≥чного вивченн¤.

—интез Ч це об'Їднанн¤ ран≥ше вид≥лених частин (стор≥н, ознак, властивостей, в≥дношень) предмета в Їдине ц≥ле. јнал≥з ≥ синтез д≥алектично суперечлив≥ та взаЇмообумовлен≥ методи наукового досл≥дженн¤. јнал≥з виконуЇ попереднЇ розчленуванн¤ предмета на складов≥ частини ≥ розгл¤д кожноњ з них. ќднак процес розчленуванн¤ т≥льки тод≥ стане засобом ос¤гненн¤ предмета, коли в≥н буде не механ≥чною операц≥Їю, безв≥дносно щодо м≥сц¤ ≥ значенн¤ кожного з елемент≥в, ¤к≥ утворюють предмет, а вид≥ленн¤м суттЇвого, того, що становить основу зв'¤зку вс≥х стор≥н досл≥джуваного об'Їкта. “ак, д≥алектичний анал≥з перетворюЇтьс¤ на зас≥б проникненн¤ в сутн≥сть речей. ѕроте, в≥д≥граючи велику роль у п≥знанн≥, анал≥з не даЇ знанн¤ конкретного, знанн¤ об'Їкта ¤к Їдност≥ р≥зноман≥тного, Їдност≥ численних визначень. ÷е завданн¤ виконуЇ синтез. јнал≥з ≥ синтез орган≥чно взаЇмопов'¤зан≥ ≥ взаЇмообумовлюють один одного на кожному етап≥ процесу п≥знанн¤.

ўе одним з важливих загальнонаукових метод≥в п≥знанн¤ Ї абстрагуванн¤. јбстрагуванн¤ Ч це метод в≥двол≥канн¤ в≥д де¤ких властивостей та в≥дношень об'Їкта ≥ одночасно зосередженн¤ основноњ уваги на тих властивост¤х та в≥дношенн¤х, ¤к≥ Ї безпосередн≥м предметом наукового досл≥дженн¤. јбстрагуванн¤ спри¤Ї проникненню п≥знанн¤ у сутн≥сть ¤вищ, руху п≥знанн¤ в≥д ¤вища до сутност≥, розчленовуЇ, огрублюЇ, схематизуЇ ц≥л≥сну рухому д≥йсн≥сть. —аме це ≥ забезпечуЇ б≥льш глибоке вивченн¤ окремих стор≥н предмета "в чистому вигл¤д≥", ≥ тим самим проникненн¤ в њхню сутн≥сть. ќдноб≥чн≥сть абстрагуванн¤ зн≥маЇтьс¤ розвитком п≥знанн¤ в ц≥лому, де абстракц≥¤ Ї лише моментом ≥ зникаЇ в процес≥ в≥дображенн¤ д≥йсност≥ в њњ д≥алектичних взаЇмозв'¤зках та розвитку. —учасна гносеолог≥¤ розгл¤даЇ абстрагуванн¤ в орган≥чн≥й Їдност≥ з анал≥зом ≥ синтезом, узагальненн¤м та ≥ншими методами наукового п≥знанн¤.

”загальненн¤ Ч це метод наукового п≥знанн¤, за допомогою ¤кого ф≥ксуютьс¤ загальн≥ ознаки та властивост≥ певного класу об'Їкт≥в та зд≥йснюЇтьс¤ перех≥д в≥д одиничного до особливого та загального, в≥д менш загального до б≥льш загального.

” процес≥ п≥знанн¤ досить часто доводитьс¤, спираючись на на¤вн≥ знанн¤, робити висновки, ¤к≥ Ї новим знанн¤м про нев≥доме. «д≥йснюючи перех≥д в≥д нев≥домого до в≥домого, ми в≥дкриваЇмо загальн≥ принципи, або ж, навпаки, спираючись на загальн≥ принципи, робимо висновки про окрем≥ ¤вища. ÷е зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою таких метод≥в ¤к ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤.

≤ндукц≥¤ Ч це такий метод наукового п≥знанн¤, коли на п≥дстав≥ знанн¤ про окреме робитьс¤ висновок про загальне, це спос≥б м≥ркуванн¤, за допомогою ¤кого встановлюЇтьс¤ обгрунтован≥сть висунутого припущенн¤ чи г≥потези. ¬ реальному п≥знанн≥ ≥ндукц≥¤ завжди виступаЇ в Їдност≥ з дедукц≥Їю, орган≥чно пов'¤зана з нею.

ƒедукц≥¤ Ч це метод п≥знанн¤, за допомогою ¤кого на основ≥ загального принципу лог≥чним шл¤хом з одних положень ¤к ≥стинних з необх≥дн≥стю виводитьс¤ нове ≥стинне знанн¤ про окреме. «а допомогою цього методу окреме п≥знаЇтьс¤ на основ≥ знанн¤ загальних законом≥рностей. Ћог≥чною п≥дставою дедуктивного методу Ї акс≥ома: "¬се, що стверджуЇтьс¤ або заперечуЇтьс¤ в≥дносно всього класу предмет≥в, стверджуЇтьс¤ або заперечуЇтьс¤ ≥ в≥дносно кожного предмета цього класу".

ƒо наукових метод≥в, що застосовуютьс¤ на вс≥х р≥вн¤х належить також моделюванн¤. ћоделюванн¤ Ч це вивченн¤ об'Їкта (ориг≥налу) шл¤хом створенн¤ та досл≥дженн¤ його коп≥њ (модел≥), ¤ка зам≥нюЇ ориг≥нал, т≥ його сторони та властивост≥, ¤к≥ Ї предметом наукового ≥нтересу. ћоделюванн¤ Ч це опосередкований метод наукового досл≥дженн¤ об'Їкт≥в шл¤хом вивченн¤ њхн≥х коп≥й, моделей, коли безпосереднЇ вивченн¤ њх з певних причин неможливе, ускладнене, чи недоц≥льне; застосовуючи абстрагуванн¤ та узагальненн¤, ≥деал≥зац≥ю можна вид≥лити, а пот≥м в≥дтворити ≥ досл≥джувати саме т≥ параметри, характеристики чи властивост≥ модельованих об'Їкт≥в, ¤к≥ не п≥дл¤гають безпосередньому п≥знанню. ћетод моделюванн¤ надзвичайно розширюЇ можливост≥ наукового п≥знанн¤, оск≥льки даЇ змогу наочн≥ше у¤вл¤ти досл≥джуван≥ ¤вища, "наближати" њх, усувати шк≥дливий вплив супров≥дних сторонн≥х фактор≥в, тобто досл≥джувати њх у "чистому вигл¤д≥". ¬ид≥л¤ють дв≥ групи моделей: матер≥альн≥ та ≥деальн≥. ћатер≥альн≥ модел≥ Ч це природн≥ об'Їкти, що п≥дпор¤дковуютьс¤ у своЇму функц≥онуванн≥ природним законом≥рност¤м. ≤деальн≥ Ч ф≥ксуютьс¤ у в≥дпов≥дн≥й знаков≥й форм≥ ≥ функц≥онують за законами лог≥ки, ¤к≥, зрештою, Ї в≥дображенн¤м матер≥ального св≥ту. ƒо ≥деальних моделей належать результати лог≥ко-математичного та ≥нформац≥йного моделюванн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ засобами математики, математичноњ лог≥ки та к≥бернетики. Ќа сучасному етап≥ розвитку наукового п≥знанн¤ особливо велика роль належить комп'ютерному моделюванню.  омп'ютер, ¤кий працюЇ за спец≥альною програмою, здатний моделювати найр≥зноман≥тн≥ш≥ реальн≥ процеси: коливанн¤ ринкових ц≥н, орб≥ти косм≥чних корабл≥в, зростанн¤ народонаселенн¤ та ≥нш≥ к≥льк≥сн≥ параметри розвитку природи, сусп≥льства, а також окремоњ людини. ¬ажлива роль у цьому процес≥ належить такому загальнонауковому методу, ¤к ≥деал≥зац≥¤.

≤деал≥зац≥¤ Ч це спос≥б лог≥чного моделюванн¤, завд¤ки ¤кому створюютьс¤ ≥деал≥зован≥ об'Їкти. ≤деал≥зац≥¤ спр¤мована на процеси мислимоњ побудови можливих об'Їкт≥в. –езультати ≥деал≥зац≥њ Ч не дов≥льн≥. ” граничному раз≥ вони в≥дпов≥дають окремим реальним властивост¤м об'Їкт≥в або допускають ≥нтерпретац≥њ њх на п≥дстав≥ даних емп≥ричного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤. ≤деал≥зац≥¤ пов'¤зана з "мисленим експериментом", внасл≥док ¤кого з г≥потетичного м≥н≥муму де¤ких ознак повед≥нки об'Їкт≥в в≥дкриваютьс¤ або узагальнюютьс¤ закони њхнього функц≥онуванн¤. ћеж≥ ефективност≥ ≥деал≥зац≥њ визначаютьс¤ практикою.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ћог≥ка та методолог≥¤ наукового п≥знанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (9128 прочитано)