‘≥лософ≥¤ > ѕрактика ¤к специф≥чно людський спос≥б освоЇнн¤ св≥ту

¬икористовуючий р≥вень практики включаЇ в себе певну сукупн≥сть звичок ≥ д≥й-операц≥й, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ за в≥дпов≥дними правилами (нормами, рецептами, ≥нструкц≥¤ми), що спри¤ють безперервному в≥дтворенню дос¤гнутого людством р≥вн¤ контролю над навколишн≥м св≥том. ÷е д≥њ з використанн¤ засоб≥в виробництва, транспорту, побутових прилад≥в, виконанн¤ правил технолог≥њ виробництва Ч тобто т≥ д≥њ, що ран≥ше в≥дбувалис¤. ƒл¤ реал≥зац≥њ д≥¤льност≥ на використовуючому р≥вн≥ немаЇ потреби мати знанн¤, що розкривають безпосередньо саме д≥¤нн¤, його сутн≥сть, Ч дл¤ цього досить мати рецепт, "формулу", власне алгоритм дос¤гненн¤ потр≥бного результату. Ќаприклад, дл¤ того, щоб користуватись електричним осв≥тленн¤м, зовс≥м не обов'¤зково мати нав≥ть елементарн≥ знанн¤ з теор≥њ електрики, дл¤ цього досить ум≥нн¤ користуватись вимикачем. «азначимо, що використовуючий р≥вень практики, спос≥б д≥¤льност≥ маЇ важливе значенн¤ в сусп≥льному житт≥, але њњ безпосередн¤ "наочна ефективн≥сть" при в≥дом≥й абсолютизац≥њ призводить до безп≥дставного ототожненн¤ п≥длеглого р≥вн¤ практики з практикою ¤к такою. “акий вар≥ант, коли практика розум≥Їтьс¤ у вузько прагматичному план≥, ¤к безпосередн¤ вигода, що породжена споживацькими (≥ т≥льки) ≥нтересами в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ в≥домий. ÷е практика в так зван≥й брудно-гендл¤рськ≥й форм≥.

√уман≥стичний зм≥ст практики

—уттЇвий анал≥з процесу прац≥, в ¤кому людина не т≥льки перетворюЇ зг≥дно з≥ своњми ц≥л¤ми природу, а й сама зазнаЇ ≥стотних зм≥н, св≥дчить про одну з визначальних особливостей практики: њњ людинотворчу спр¤мован≥сть. Ћюдина вид≥л¤Ї себе з природи, сама себе робить людиною, творить свою "другу" природу, "олюднену", ¤ка постаЇ культурою, культурними ц≥нност¤ми, що, збагачуючись в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤, примножуЇ надбанн¤ людства. ћатер≥ально-практичне перетворенн¤ св≥ту через ц≥лепокладанн¤ Ї основою людського под≥лу св≥ту на ≥снуючий на¤вне ≥ св≥т можливостей, св≥т образ≥в майбутнього. “ому завд¤ки здатност≥ творити вар≥анти бажаного майбутнього, д≥¤ти задл¤ його дос¤гненн¤ ≥ створюЇтьс¤ предметний св≥т людського бутт¤, формуютьс¤ ≥ розвиваютьс¤ сутн≥сн≥ сили власне людини (розум, почутт¤, вол¤). “аким чином, людська здатн≥сть творити предметний св≥т свого ≥снуванн¤ несе в соб≥ значно ширший зм≥ст, н≥ж т≥ безпосередн≥ потреби, що задовольн¤ютьс¤ цими предметами.

« точки зору гуман≥стичного зм≥сту в структур≥ практики можна вид≥лити так≥ моменти: 1) р≥зн≥ матер≥ально-речовинн≥ елементи; 2) гак зван≥ "неречовинн≥" елементи Ч сусп≥льн≥ в≥дносини; 3) власне людина, њњ внутр≥шн≥й св≥т, здатност≥, все, що характеризуЇ њњ ≥ндив≥дуальн≥сть.

—умативний п≥дх≥д до розум≥нн¤ практики зводитьс¤ до простого перерахуванн¤ цих р≥зних аспект≥в перетворюючого впливу людини на св≥т, де визначальним стаЇ розширенн¤ "техногенних" можливостей. ѕрактика зводитьс¤ до техн≥чного прогресу, њњ предметний зм≥ст Ч до пр≥оритету матер≥ально-речовинних елемент≥в. “а суто речовинне розум≥нн¤ практики не виражаЇ њњ гуман≥стичноњ сут≥. –ечовинне тлумаченн¤ практики (негуман≥стичне) ви¤вл¤Їтьс¤ в недооц≥нц≥ значенн¤ соц≥ального зм≥сту людськоњ життЇд≥¤льност≥. Ќаприклад, у¤в≥мо ситуац≥ю, коли п≥д гаслами визнанн¤ пр≥оритету матер≥ально-виробничоњ практики чинились перешкоди щодо демократизац≥њ сусп≥льного житт¤, розширенн¤ громадськоњ активност≥. ¬иникаЇ стан, коли декларована гегемон≥¤ матер≥ально-речовинних елемент≥в зм≥нюЇтьс¤ гегемон≥Їю управл≥нського п≥дходу, в ¤кому матер≥ально-речовинне стаЇ метою, а людське по в≥дношенню до нього Ч засобом. ≤ знову втрачаЇтьс¤ гуман≥стична сутн≥сть практики.

‘≥лософське розум≥нн¤ практики маЇ ви¤вити сп≥вв≥дношенн¤ матер≥ально-речовинного та б≥льш широкого соц≥ально-гуман≥стичного зм≥сту, перетворюючого ставленн¤ людини до св≥ту. Ѕо кожна практична д≥¤ Ї не просто перетворенн¤м конкретноњ реч≥ людиною, а Ї чимось значно ширшим за безпосередн≥й зм≥ст такоњ д≥њ. ÷¤ д≥¤ Ї вираженн¤м певного в≥дношенн¤ людини до конкретноњ реч≥ ≥, навпаки.

ѕредмети, що з ними маЇ справу людина у процес≥ життЇд≥¤льност≥, набувають гуман≥стичного зм≥сту, бо вони стають сусп≥льно-предметним вт≥ленн¤м людини. ÷≥ предмети св≥дчать про м≥ру ≥сторичноњ розвинутост≥ людини. ћатер≥ально-речовинний зм≥ст предметних форм людськоњ д≥¤льност≥ п≥дпор¤дкований њхньому соц≥альному зм≥стов≥, ¤кий виступаЇ засобом саморозвитку людини. Ќа практиц≥ маЇ м≥сце в≥доме гуман≥стичне кредо: "не людина ≥снуЇ дл¤ сусп≥льства, а сусп≥льство дл¤ людини".

ќтже, практика Ч це не просте перерахуванн¤ вищенаведених момент≥в; вона Ї людським сенсом ≥ матер≥ально-речовинних, ≥ сусп≥льних характеристик, ≥ тому њњ завершенн¤м Ї саморозвиток людини. ≤сторична розвинут≥сть практики не визначаЇтьс¤ лише сусп≥льним виробництвом (¤кого не сл≥д недооц≥нювати); найвищим показником такоњ розвинутост≥ Ї людинотворчий аспект виробництва. ѕрактика ¤к специф≥чно людський спос≥б бутт¤, що маЇ сусп≥льний характер, Ї матер≥альною основою, ¤ка забезпечуЇ "зв'¤зок час≥в" людського бутт¤ (минулого, сучасного, майбутнього) та спадкоЇмн≥сть культурних надбань покол≥нь.

—еред р≥зноман≥тних характеристик, рис практики звернемо увагу на основн≥ з них: предметн≥сть, всезагальн≥сть, безпосередн≥сть, революц≥йн≥сть, ун≥версальн≥сть, ц≥лепокладанн¤. ќск≥льки людина Ї предметно-чуттЇвою ≥стотою, то ≥ њњ д≥¤льн≥сть предметна. ѕрактика в своњй сутност≥ Ї активно-перетворюючою д≥¤льн≥стю людини ¤к предметноњ ≥стоти, оск≥льки, на в≥дм≥ну в≥д повед≥нки тварин, њњ зд≥йсненн¤ Ї реал≥зац≥Їю св≥домоњ мети, ¤ка законом≥рно визначаЇ характер ≥ спос≥б д≥й людини. ¬т≥ленн¤ мети Ї не що ≥нше ¤к опредметненн¤ (в природних ¤вищах, сусп≥льних в≥дносинах ≥ т.≥н.) практичноњ д≥¤льност≥. «алученн¤ предметних результат≥в практики до процесу наступноњ д≥¤льност≥ в≥дтворюЇ "згаслу" в них минулу д≥¤льн≥сть, знову переводить њњ у д≥¤льну форму, розпредметнюЇ. ¬ категор≥¤х опредметненн¤ ≥ розпредметненн¤ розкриваЇтьс¤ структура практики. ќпредметненн¤ Ч це перетворенн¤ людських сил ≥ зд≥бностей з форми людськоњ д≥¤льност≥ у форму застиглоњ предметност≥. ѕредметний св≥т, створюваний людиною, Ї ви¤вом реал≥зованих людських сил, ц≥лей ≥ зд≥бностей, думок ≥ почутт≥в. –озпредметненн¤ Ч це процес переведенн¤ застиглоњ предметност≥ в орган≥чн≥ моменти живоњ д≥¤льност≥, перетворенн¤ об'Їктивних у предметах людських зд≥бностей ≥ соц≥ального зм≥сту на надбанн¤ людей. ќпредметненн¤ практики Ч це перех≥д зд≥йснюваного суб'Їктом матер≥ально-перетворюючого, чуттЇво-предметного процесу в об'Їкт, переведенн¤ на¤вних зд≥бностей людини у предметну форму. «воротним процесом Ї розпредметненн¤, тобто перех≥д предметност≥ у творчо д≥ючу зд≥бн≥сть людини, ¤ка освоюЇ навколишнЇ природне, культурне, емоц≥йне, знакове середовище. ƒ≥алектика опредметненн¤ ≥ розпредметненн¤ Ї внутр≥шн≥м зм≥стом процесу практики ¤к основи розмањтт¤ людськоњ д≥¤льност≥.

ќдн≥Їю з найхарактерн≥ших рис практики Ї всезагальн≥сть. —утн≥сть всезагальност≥ людського способу бутт¤, ставленн¤ людини до св≥ту пол¤гаЇ в тому, що, вт≥люючись у д≥¤х конкретних ≥ндив≥д≥в, у сусп≥льних властивост¤х ними створюваних предмет≥в ≥ ¤вищ, вона набуваЇ статусу безпосередньоњ д≥йсност≥. ¬сезагальн≥сть ≥ безпосередн≥сть Ч це д≥алектичн≥ протилежност≥, взаЇмод≥¤ котрих забезпечуЇ внутр≥шн≥й динам≥зм практики, њњ рухлив≥сть, суперечлив≥сть. —усп≥льний характер практики, через ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ њњ всезагальн≥сть, св≥дчить про те, що дл¤ практики характерн≥ певн≥ визначеност≥, пост≥йн≥ структурн≥ утворенн¤. —труктура практики завжди м≥стить так≥ компоненти, ¤к потреба, мета, мотив д≥¤льност≥, власне процес д≥¤льност≥, предмет, на ¤кий вона нац≥лена, засоби, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ мети ¤к на результат д≥¤льност≥. јле зазначимо, що доц≥льн≥сть у практиц≥ забезпечуЇтьс¤ не автоматично. Ѕ≥льше того, ≥снуЇ суперечн≥сть м≥ж д≥¤льн≥стю окремоњ людини (або групи) ≥ сусп≥льною д≥¤льн≥стю взагал≥.

¬одночас сл≥д пам'¤тати, що реал≥зац≥¤ будь-¤ких сусп≥льних властивостей практики можлива т≥льки у конкретних д≥¤х кожноњ людини, у ¤к≥й уособлюЇтьс¤ загальне, сусп≥льне ц≥ле. Ќадособов≥ форми ставленн¤ людини до св≥ту завжди пронизан≥ особистим ставленн¤м кожного до природноњ ≥ соц≥альноњ д≥йсност≥, зрештою, до самоњ себе. «вичайно, людина може не рахуватис¤ ≥з всезагальними законом≥рност¤ми сущого, ≥ тод≥ результат в≥домий. Ќа њњ д≥¤льн≥сть впливають також ≥сторичн≥ обставини, м≥сце в сусп≥льств≥, особливост≥ соц≥альних ц≥нностей, але все це не позбавл¤Ї кожного з нас визначального покликанн¤ Ч бути суб'Їктами (а не об'Їктами) сусп≥льноњ життЇд≥¤льност≥, творити нов≥ обставини, сприймати на¤вне, сутнЇ, ≥снуюче через р≥зноман≥тн≥ вар≥анти можливого майбутнього. «литт¤ зм≥ни на¤вних обставин ≥ людськоњ практичноњ д≥¤льност≥ в своЇму глибинному розум≥нн≥ означаЇ не що ≥нше, ¤к революц≥йну практику. –еволюц≥йн≥сть ¤к риса практики насамперед вт≥люЇтьс¤ в прогресивн≥й позиц≥њ кожноњ конкретноњ людини ≥ нав≥ть за умов, скаж≥мо, тотал≥тарного режиму, пануванн¤ командно-адм≥н≥стративноњ системи, в≥дпов≥дноњ депрес≥њ сусп≥льства, гостроњ економ≥чноњ кризи. јдже саме в умовах такого сусп≥льного розвитку у нас були люди, ¤к≥ творили нов≥ обставини, нов≥ обр≥њ всупереч ≥снуючим.

—л≥д нагадати, що традиц≥йно революц≥йн≥сть практики розгл¤далась ран≥ше у надособистих, над≥ндив≥дуальних формах, на р≥вн≥ лише всезагальност≥ практики. јле ж всезагальн≥сть не Ї ¤коюсь самосущою субстанц≥Їю. ≤стор≥¤ Ч це д≥¤льн≥сть людей, котр≥ прагнуть реал≥зувати своњ ц≥л≥, ≥ все, що в≥дбуваЇтьс¤ в н≥й Ч результат кожноњ конкретноњ людини, ¤ка маЇ ≥нтереси, ц≥л≥ ≥ зд≥йснюЇ св≥й ≥сторичний виб≥р Ч ≥нод≥ в екстремальн≥й ситуац≥њ.

1	2	3	4

Ќазва: ѕрактика ¤к специф≥чно людський спос≥б освоЇнн¤ св≥ту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3082 прочитано)