‘≥нанси > ‘≥нансов≥ ресурси п≥дприЇмств

ѕри розрахунках ≥з постачальниками ≥ п≥др¤дчиками плата за тимчасове користуванн¤ коштами кредитор≥в, ¤к правило, не беретьс¤, хоча у випадку невчасноњ оплати п≥дприЇмству доведетьс¤ заплатити пеню (у в≥дсотках в≥д суми договору) за кожний день простроченн¤. ” умовах широко поширеного в наш≥й крањн≥ пор¤дку попередньоњ оплати продукц≥њ додатковим безкоштовним джерелом ф≥нансуванн¤ багатьох п≥дприЇмств-товаровиробник≥в стали сума кошт≥в, що надходить в≥д њхн≥х покупц≥в. ѕри цьому практика показуЇ, що пер≥од м≥ж часом надходженн¤ грошей на розрахунковий рахунок п≥дприЇмства ≥ часом в≥двантаженн¤ в багатьох випадках вим≥рюютьс¤ м≥с¤ц¤ми.

2.2. јнал≥з ефективност≥ використанн¤ майна

‘ункц≥онуванн¤ п≥дприЇмства залежить в≥д його спроможност≥ приносити необх≥дний прибуток. ѕри цьому варто мати на уваз≥, що кер≥вництво п≥дприЇмства маЇ значну свободу в регулюванн≥ розм≥р≥в ф≥нансових результат≥в. “ак, виход¤чи з прийн¤тоњ ф≥нансовоњ стратег≥њ, п≥дприЇмство маЇ можлив≥сть зб≥льшувати або зменшувати розм≥р балансового прибутку за рахунок вибору того або ≥ншого способу оц≥нки майна, пор¤дку його списанн¤, установленн¤ терм≥на використанн¤ ≥ т.д.

ƒо питань обл≥ковоњ пол≥тики, що визначаЇ розм≥р ф≥нансового результату д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, у першу чергу, ставл¤тьс¤ так≥:

- виб≥р способу нарахуванн¤ амортизац≥њ основних засоб≥в;

- виб≥р методу оц≥нки матер≥ал≥в, в≥дпущених ≥ витрачених на виробництво продукц≥њ, роб≥т, послуг;

- визначенн¤ способу нарахуванн¤ зносу по малоц≥нним ≥ предметах, що швидкозношуютьс¤, при њхн≥й експлуатац≥њ;

- пор¤док в≥днесенн¤ на соб≥варт≥сть реал≥зованоњ продукц≥њ окремих вид≥в витрат (шл¤хом безпосереднього њхнього списанн¤ на соб≥варт≥сть в м≥ру уточненн¤ витрат або за допомогою попереднього утворенн¤ резерв≥в майбутн≥х витрат ≥ платеж≥в);

- склад витрат, в≥днесених безпосередньо на соб≥варт≥сть конкретного виду продукц≥њ;

- склад непр¤мих витрат ≥ спос≥б њхнього розпод≥лу ≥ ≥н.

÷≥лком зрозум≥ло, що п≥дприЇмство, разом обравши той або ≥нший зас≥б формуванн¤ соб≥вартост≥ реал≥зованоњ продукц≥њ ≥ прибутку, буде притримуватис¤ його прот¤гом усього зв≥тного пер≥оду (не менше року), а вс≥ подальш≥ зм≥ни в обл≥ков≥й пол≥тиц≥ повинн≥ мати вагом≥ п≥дстави ≥ неодм≥нно обговорюватис¤.

” ц≥лому, результативн≥сть д≥¤льност≥ будь-¤кого п≥дприЇмства може оц≥нюватис¤ за допомогою абсолютних ≥ в≥дносних показник≥в.

≤снуЇ ≥ використовуЇтьс¤ система показник≥в ефективност≥ д≥¤льност≥, серед них коеф≥ц≥Їнт рентабельност≥ актив≥в (майна).

÷ей коеф≥ц≥Їнт показуЇ, ¤кий прибуток одержуЇ п≥дприЇмство з кожноњ гривн≥, вкладеноњ в активи.

” анал≥тичних ц≥л¤х розраховуЇтьс¤, ¤к рентабельн≥сть ус≥Їњ сукупност≥ актив≥в, так ≥ рентабельн≥сть поточних актив≥в.

ѕоказник прибутку на вкладений кап≥тал, названий також рентабельн≥стю власного кап≥талу, визначаЇтьс¤ по формул≥:

≤нший важливий коеф≥ц≥Їнт - рентабельн≥сть реал≥зованоњ продукц≥њ - (рентабельн≥сть продаж≥в) розраховуЇтьс¤ по формул≥:

«наченн¤ цього коеф≥ц≥Їнта показуЇ, ¤кий прибуток маЇ п≥дприЇмство з кожноњ гривн≥ реал≥зованоњ продукц≥њ. “енденц≥¤ до його зниженн¤ дозвол¤Ї припустити скороченн¤ попиту на продукц≥ю п≥дприЇмства.

«ниженн¤ коеф≥ц≥Їнта рентабельност≥ реал≥зованоњ продукц≥њ може бути викликано зм≥нами в структур≥ реал≥зац≥њ, зниженн¤ ≥ндив≥дуальноњ рентабельност≥ вироб≥в, що вход¤ть у реал≥зовану продукц≥ю, ≥ ≥н.

3 Ќапр¤р¤мки вдосконаленн¤ формуванн¤ та використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в на п≥дприЇмств≥

ƒл¤ розвТ¤занн¤ проблем формуванн¤ ≥ використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в п≥дприЇмств потр≥бна виважена , довгострокова пол≥тика держави щодо розвитку п≥дприЇмництва та його рол≥ у п≥днесенн≥ нац≥ональноњ економ≥ки, ¤ка б спиралас¤ на ≥нтереси основних суб Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, в≥дпов≥дала потребам основноњ частини населенн¤ ≥ в≥дображала реальний стан у розвТ¤занн≥ соц≥ально-економ≥чних проблем у крањн≥. ≈коном≥чно обгрунтоване використанн¤ податкових, ≥нвестиц≥йних та ц≥нових механ≥зм≥в спри¤тиме виходу з ф≥нансовоњ кризи, надходженню кошт≥в до бюджету, зб≥льшенн¤ дох≥дност≥ п≥дприЇмств.

ќтже функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥чноњ системи в ”крањн≥ можливе за умови зростанн¤ ефект≥вност≥ використанн¤ ф≥нансов≥х ресурс≥в. ¬икористовуван≥ ресурси, формуючи ресурсний потенц≥ал окремого п≥дприЇмства, Ї часткою ресурсного потенц≥алународного господарства в ц≥лому чи окремих його галузей. ќтже ресурсне забезпеченн¤ окремих п≥дприЇмств залежить в≥д ресурсного насиченн¤ в крањн≥ в ц≥лому.

ƒл¤ ефективного функц≥онуванн¤ окремого п≥дприемства й важливо визначити оптимальну потребу в ресурсах, та забезпечити структуру джерел њњ формуванн¤ ≥ використанн¤.

ќск≥льки ф≥нанси окремого п≥дприЇмства й державн≥ ф≥нанси взаЇмоповТ¤зан≥, у ф≥нансову систему доц≥льно включати фонди ф≥нансових ресурс≥в, що перебувають у розпор¤дженн≥ держави, окремих господарських субТЇкт≥в, ≥нших ф≥нансових ≥нститут≥в ≥ використовуютьс¤ з метою виконанн¤ економ≥чних ≥ соц≥альних функц≥й. ¬ ринкових умовах до ф≥нансовоњ системи доц≥льно включати ресурси недержавноњ кредитно-банк≥вськоњ системи ≥ ф≥нансових ринк≥в. ¬≥дпов≥дно до вказаних елемент≥в можна визначити основн≥ напр¤мки ф≥нансовоњ реформи в ”крањн≥:

економ≥чне обгрунтуванн¤ структури державного бюджету;

розвиток банк≥вськоњ системи;

розвиток небанк≥вських ф≥нансових посередник≥в та ф≥нансових ринк≥в;

державне регулюванн¤ ф≥нансових розрахунк≥в окремих п≥дприЇмств;

державне регулюванн¤ кризи платеж≥в.

‘≥нансов≥ реформи в ”крањн≥ безпосередньо впливають на структуру джерел формуванн¤ ф≥нансових ресурс≥в п≥дприЇмства.

“ак зм≥на системи оподаткуванн¤ покликана забезпечити оптимальне сп≥вв≥дношенн¤ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в, ¤к джерел бюджетних надходжень, а на р≥вн≥ окремого п≥дприЇмства - зниженн¤ частки прибутку в сум≥ ф≥нансових надходжень.

ѕриватизац≥¤ п≥дприЇмств значно зменшила участь держави у перерозпод≥л≥ ф≥нансових ресурс≥в, що призвело до зменшенн¤ ≥нвестиц≥йноњ активност≥ в ц≥лому. “ак обс¤г кап≥тальних затрат упродовж 1992-1997 рок≥в скоротивс¤ на 62,8%. ÷ентрал≥зован≥ кап≥таловкладенн¤ становили на к≥нець пер≥оду 24,8% в≥д загального њх обс¤гу.1 ќчевидно, що ≥нвестуванн¤ з використанн¤м бюджетних ресурс≥в маЇ першочергово спр¤мовуватись на ф≥нансуванн¤ економ≥чно обгрунтованих проект≥в нац≥онального значенн¤ з високим ступенем окупност≥.

јмортизац≥йний фонд - важливе джерело п≥дтримки д≥ючого виробництва в умовах незначноњ рентабельност≥ господарюванн¤.

« метою використанн¤ амортизац≥йних ресурс≥в дл¤ розширеного виробництва доц≥льним Ї зменщенн¤ терм≥н≥в служби основних фонд≥в, використанн¤ метод≥в прискореноњ амортизац≥њ. « ≥ншого боку зм≥на амортизац≥йноњ пол≥тики призведе до зб≥льшенн¤ соб≥вартост≥ виробництва чи витрат об≥гу за рахунок б≥льшоњ суми амортизац≥йних в≥драхувань, а в≥дтак до до зменшенн¤ к≥нцевого ф≥нансового результату - прибутку.

ѕрибуток маЇ створювати умови дл¤ самоф≥нансуванн¤ поточноњ д≥¤льност≥, ≥нвестуванн¤ розширеного в≥дтворенн¤ п≥дприЇмств. ќтриманн¤ прибутку окремими субТЇктами господарюванн¤ св≥дчить про позитивн≥ макроеконом≥чн≥ тенденц≥≥ до зростанн¤ доход≥в державного бюджета.

¬одночас останн≥ми роками в ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ ст≥йка тенденц≥¤ до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ ф≥нансово неспроможних п≥дприЇмств (у 1993 роц≥ збитковим було кожне дванадц¤те п≥дприЇмство, у 1994 - девТ¤те, у 1995 - пТ¤те, у 1996 - третЇ, у 1997 - друге, а прот¤гом т≥льки с≥чн¤ - травн¤ 1998 року близько 53% п≥дприЇмств працювали збитково). як насл≥док, найб≥льше позовних за¤в до арб≥тражних суд≥в надходить у звТ¤зку з банкрутствами п≥дприЇмств. ¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Ђѕро банкрутствої в≥д 14 травн¤ 1992 року лише в 1996 роц≥ було визнано банкрутами 1700 п≥дприЇмств. 1

”крањна маЇ достатн≥й ≥нвестиц≥йний потенц≥ал ≥ спри¤тлив≥ умови дл¤ ≥нвестуванн¤. ≤ноземн≥ ≥нвестори можуть розраховувати на 150-200% р≥вень рентабельност≥ ф≥нансових вкладень. ѕроте залученн¤ зовн≥шн≥х ≥нвестиц≥й та кредит≥в обТЇктивно обмежене ≥ поТ¤занене ≥з потребою подальшго обслуговуванн¤ ≥нвестиц≥йного проекту.

Ќа розвиток п≥дприЇмств негативно впливаЇ кризова ситуац≥¤ в крањн≥, зокрема низька куп≥вельна споможн≥сть населл\енн¤, неплатоспроможн≥сть основних виробничих п≥дприЇмств, недосконале законодавств, недостатнЇ методичне ≥ орган≥зац≥йне забезпеченн¤ санац≥й та процес≥в, державноњ п≥дтримки п≥дприЇмств. Ѕ≥льш≥сть п≥дприЇмств обираЇ стратег≥ю виживанн¤ ,використовуючи бартер, недогл¤ди чинного законодавства, системи ц≥ноутворенн¤ та контролю за п≥дприЇмницькою за п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю з боку адм≥н≥стративних орган≥в управл≥нн¤.

≈фективне формуванн¤ та використанн¤ ресурс≥в п≥дприЇмства викликаЇ потребу оц≥нки ефективност≥ ф≥нансових проект≥в на р≥вн≥ окремих п≥дприЇмств. ѕри оц≥нц≥ ефективност≥ формуванн¤ ≥ використанн¤ ресурс≥в важливо оц≥нити терм≥ни та обс¤ги вкладених ф≥нансових ресурс≥в ≥ отриманого прибутку. ѕроцес вкладенн¤ кап≥талу передбачаЇ його поверненн¤ шл¤хом прибутковоњ д≥¤льност≥, що може в≥дбуватис¤ паралельно, посл≥довно чи ≥нтервально.

” кожному з вар≥ант≥в передбачено вкладенн¤ певноњ суми ресурс≥в ≥ отриманн¤ прибутку. «а умови посл≥довного переб≥гу вказаних процес≥в повнусуму прибутку отримують п≥сл¤ завершенн¤ ≥нвестуванн¤. ѕаралельний переб≥г процес≥в найтрадиц≥йн≥ший, оск≥льки сума отриманого прибутку зростаЇ за умови зростанн¤ суми ф≥нансуванн¤ ≥ вдбуваЇтьс¤ взаЇмозалежно в час≥. «а умови ≥нтервального переб≥гу визначених процес≥в м≥ж терм≥ном ф≥нансуванн¤ й отриманн¤ прибутку Ї в≥др≥зок часу.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ‘≥нансов≥ ресурси п≥дприЇмств
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (19891 прочитано)