ѕедагог≥ка > —кладов≥ авторитету викладача ¬Ќ«
—л≥д враховувати такий аспект: у складних умовах життЇд≥¤льност≥ основним
≥нструментом виховного впливу на вихованц≥в Ї особист≥сть педагога, його профес≥йна
майстерн≥сть, р≥вень зр≥лост≥ в педагог≥чн≥й д≥¤льност≥ та особист≥сн≥ ¤кост≥.
√оловне призначенн¤ педагога пол¤гаЇ в тому, щоб своЇю високою моральн≥стю,
любовТю до людей, знанн¤ми, працелюбн≥стю та ≥ншими ¤кост¤ми стати вз≥рцем дл¤
насл≥дуванн¤ з боку студент≥в ≥ особистим прикладом виховувати у них люд¤н≥сть.
Ќаприклад, профес≥йно важливими ¤кост¤ми Ївропейських учител≥в вважаютьс¤
високий р≥вень самоконтролю, емоц≥йна вр≥вноважен≥сть, комун≥кабельн≥сть, готовн≥сть
до сп≥вроб≥тництва, впевнен≥сть у соб≥, а також низьк≥ показники депрес≥њ.
Ѕагато вчених приходить до висновку, що необх≥дно при визначенн≥ профес≥йноњ
здатност≥ враховувати три моменти:
на¤вн≥сть спец≥альних задатк≥в (виб≥рковоњ установки) до обираЇмоњ педагог≥чноњ
профес≥њ;
на¤вн≥сть спец≥альних (педагог≥чних) зд≥бностей, котр≥ б полегшували засвоЇнн¤
педагог≥чних знань ≥ навичок роботи;
на¤вн≥сть зд≥бностей до Упошуку свого ≥нтерперсонального середовищаФ, ¤ка
б полегшувала реал≥зац≥ю власного природного потенц≥алу.
ѕрофес≥йн≥ вимоги до особистост≥ вчител¤
якост≥ особистост≥ вчител¤
|
ќсобист≥сно-етичн≥
|
≤ндив≥дуально-психолог≥чн≥
|
ѕедагог≥чн≥
|
|
ѕочутт¤ долгу ≥ громад¤нськоњ в≥дпов≥дальност≥, гуман≥зм, щиросерд¤,
уважн≥сть, доброзичлив≥сть, св≥доме ставленн¤ до прац≥ ≥ дисципл≥нован≥сть,
вимоглив≥сть принципов≥сть, скромн≥сть, товариськ≥сть, обТЇктивн≥сть,
самокритичн≥сть, висока моральна культура, артистизм, загальна ерудиц≥¤,
терпелив≥сть ≥ наполеглив≥сть.
|
Ўирота ≥ глибина п≥знавальних ≥нтерес≥в, ¤сн≥сть ≥ критичн≥сть розуму,
винах≥дливо емоц≥йна чуйн≥сть ≥ ст≥йк≥сть, довгочасна памТ¤ть, розвинут≥сть
спостережливост≥ вол≥, у¤вленн¤, великий обс¤г ≥ переключен≥сть уваги,
культура темпераменту, обТЇктивна самооц≥нка.
|
¬исокий р≥вень профес≥йно-педагог≥чноњ п≥дготовки, ≥нтерес до педагог≥чноњ
д≥¤льност≥, любов до справи ≥ д≥тей, педагог≥чний такт, педагог≥чне
мисленн¤, профес≥йно педагог≥чна працездатн≥сть, прагненн¤ до науково-педагог≥чноњ
творчост≥, культура ≥ виразн≥сть мови, почутт¤ гумору.
|
¬исокий р≥вень профес≥йно-педагог≥чноњ п≥дготовки забезпечуЇтьс¤ оволод≥нн¤м
сл≥дуючими групами знань, ум≥нь та навичок:
|
ѕрофес≥йн≥ та загальнонауков≥
|
‘≥з≥олог≥чн≥ та психолог≥чн≥
|
ѕедагог≥чн≥сть та методичн≥
|
|
“еор≥¤ в≥дпов≥дного предмету (математики, украњнськоњ мови ≥ л≥тератури,
х≥м≥њ, географ≥њ ≥ т.д.); основи сум≥жних предмет≥в, ф≥лософськ≥, економ≥чн≥,
соц≥ально-пол≥тичн≥, правов≥ знанн¤, св≥това ≥ в≥тчизн¤на культура,
≥ноземна мова.
|
¬≥ков≥ особливост≥ розвитку орган≥зму школ¤ра, законом≥рност≥ психолог≥чного
розвитку д≥тей, п≥дл≥тк≥в ≥ старших школ¤р≥в; психолог≥¤ вихованн¤ ≥
навчанн¤; психолог≥¤ вчител¤; психолог≥¤ кер≥вництва учн≥вським колективом.
|
—утн≥сть педагог≥чного процесу; теор≥¤ ≥ методика вихованн¤ ≥ навчанн¤
школ¤р≥в; ≥стор≥¤ педагог≥ки; методика викладанн¤ предмету; школознавство;
наукова орган≥зац≥¤ прац≥ вчител¤.
|
Ќа основ≥ проведеного анал≥зу можна зробити сл≥дуюч≥ висновки. ўоб профес≥йно
проходив процес формуванн¤ фах≥вц¤, необх≥дно студенту ≥ педагогу звертатись
до ц≥л≥ своЇњ д≥¤льност≥. ƒл¤ розкритт¤ ц≥л≥ треба розробити перел≥к ¤костей
випускника спец≥ал≥ста, ¤к≥ сл≥д формувати за роки перебуванн¤ студента в вуз≥.
—класти такий перел≥к можна, ви¤вивши:
а) реальн≥ ситуац≥њ, в ¤ких приходитьс¤ д≥¤ти педагогу;
б) його трудов≥ функц≥њ;
в) потр≥бн≥ знанн¤ та навички.
јнал≥з психолого-педаго≥гчних досл≥джень пров≥дних вчених св≥дчить, що найб≥льш
усп≥шний розвиток профес≥йноњ майстерност≥ зд≥йснюЇтьс¤ при сп≥впаданн≥ мотив≥в
≥з зовн≥шн≥ми стимулами. ƒо них вони в≥днос¤ть: демократичне управл≥нн¤ колективом;
створенн¤ творчого м≥крокл≥мату; пропаганду передових знах≥док ≥ дос¤гнень член≥в
педагог≥чного колективу; представленн¤ педагога ≥ студента до нагороди ≥ заохоченн¤
за дос¤гнут≥ результати; прем≥юванн¤ за участь в робот≥ творчих м≥крогруп; п≥дготовку
≥ проведенн¤ методичних заход≥в; ≥ т.д.
ѕрофес≥йн≥ проблеми педагог≥чноњ д≥¤льност≥ та шл¤хи њх вир≥шенн¤.
„ому вчител≥ з однаковими знанн¤ми, досв≥дом ≥ нав≥ть бажанн¤м добре робити
свою справу робл¤ть њњ все ж по-р≥зному? “ому, що кожний вчитель Ц це неповторна
особист≥сть, а, в≥дпов≥дно, неповторне його сп≥лкуванн¤ з учн¤ми. ≤ у вс≥х воно
проходить по-р≥зному. јдже педагог≥чне сп≥лкуванн¤ - це Їдина маг≥страль, по
¤к≥й вчитель транслюЇ все хороше, що вм≥щуЇ його особист≥сть, на особист≥сть
учн¤. ≤ не дуже хороше. «вТ¤зок цей взаЇмоповТ¤заний Ц в≥д вчител¤ до учн¤ ≥
в≥д учн¤ до вчител¤. ≤ все, що в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж ними, називають м≥жособист≥сною
взаЇмод≥Їю.
≤снуЇ тип педагог≥чноњ взаЇмод≥њ по в≥дпов≥дност≥ внутр≥шнього стану ≥ зовн≥шн≥х
про¤в≥в Ц ставленн¤ ≥ сп≥лкуванн¤, де зовн≥шнЇ ≥ внутр≥шнЇ сп≥впадають. Ќа першому
м≥сц≥ в педагог≥чному ставленн≥ (ставленн¤ педагога до студент≥в), безперечно,
емоц≥йн≥ переживанн¤.
Ќазва: —кладов≥ авторитету викладача ¬Ќ«
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-02-11 (2358 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
