ѕравознавство > ¬≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну джерелом п≥двищеноњ небезпеки

¬≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну джерелом п≥двищеноњ небезпеки

«м≥ст

«м≥ст

¬ступ

ѕон¤тт¤ та види джерел п≥двищеноњ небезпеки

”мови виникненн¤ зобовТ¤зань по в≥дшкодуванню шкоди, запод≥¤ноњ джерелом п≥двищеноњ небезпеки

—убТЇкти зобовТ¤зань по в≥дшкодуванню шкоди, запод≥¤ноњ джерелом п≥двищеноњ небезпеки

ѕ≥дстави зв≥льненн¤ власника джерела п≥двищеноњ небезпеки в≥д в≥дпов≥дальност≥

¬исновки

—писок використаних джерел

ƒодатки

¬ступ

—татт¤ 1187 ÷  ”крањни (ст. 450 ÷  ”–—–) регулюЇ зобов'¤зальн≥ в≥дносини, що виникають ≥з факту запод≥¤нн¤ шкоди джерелом п≥двищеноњ небезпеки. Ќорми цих статей в≥д≠р≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших норм, що передбачають зобов'¤занн¤ ≥з запод≥¤нн¤ шкоди, тим, що в них ≥детьс¤ про особливий зас≥б запод≥¤нн¤ шкоди Ч про джерело п≥двищеноњ небезпеки. ” зв'¤зку з цим у законодавств≥ використовуютьс¤ три взаЇмопов'¤зан≥ категор≥њ:

1) п≥двищена небезпека дл¤ оточенн¤;

2) д≥¤льн≥сть, ¤ка пов'¤зана з п≥двищеною небезпекою;

3) джерело п≥двищеноњ небезпеки.

як≥ соц≥ально-економ≥чн≥ фактори викликали до житт¤ зазначен≥ категор≥њ? —учасний р≥вень розвитку народного господарства нашоњ крањни харак≠теризуЇтьс¤ значним техн≥чним потенц≥алом. ÷е машини, механ≥зми, виробниче устаткуванн¤, р≥зн≥ знар¤дд¤ прац≥, буд≥вельн≥ конструкц≥њ, експлуатац≥¤ ¤ких, ¤к св≥дчить досв≥д, пов'¤зана з можлив≥стю запод≥¤нн¤ шкоди життю ≥ здоров'ю гро≠мад¤н, њхньому майну, а також майну орган≥зац≥й. ¬насл≥док цього законодавством у зазначених нормах передбачено в≥дшкодуванн¤ шкоди, запод≥¤ноњ джере≠лом п≥двищеноњ небезпеки. ¬одночас закон не розкриваЇ вс≥Їњ сут≥ п≥двищеноњ не≠безпеки, джерела п≥двищеноњ небезпеки. ÷е Ч завданн¤ цив≥л≥стичноњ науки. –озроблено к≥лька теор≥й, у ¤ких виражен≥ погл¤ди на суть джерела п≥двищеноњ небезпеки. Ќайб≥льшого визнанн¤ у науц≥ ≥ судово-арб≥тражн≥й практиц≥ набули теор≥њ д≥¤льност≥ (ћ.ћ. јгарков, Ѕ.—. јнтимонов) та об'Їкт≥в або предмет≥в матер≥ального св≥ту (ќ.ќ.  расавчиков, ћ.—. ћалењн).

—ьогодн≥ важко переоц≥нити роль догов≥рних зобовТ¤зань. ћайже кожна сфера життЇд≥¤льност≥ повТ¤зана з ними. Ћише вчасне та належне дотриманн¤ зобовТ¤зань може забезпечити ефективний розвиток правових механ≥зм≥в у законодавств≥. ¬≥дсутн≥сть таких умов спри¤Ї зниженню д≥ловоњ активност≥ у догов≥рн≥й сфер≥ й негативно впливаЇ на розвиток економ≥чних в≥дносин крањни. Ќеприпустим≥сть порушенн¤ догов≥рних зобовТ¤зань обумовила встановленн¤ в≥дпов≥дних санкц≥й та в≥дпов≥дальност≥. “а ≥нод≥ через обТЇктивн≥ причини саме виконанн¤ зобовТ¤зань в≥д боржника не залежить; ≥ тому така в≥дпов≥дальн≥сть Ї недоц≥льною.

ѕитанн¤м розмежуванн¤ недобросов≥сного виконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань та неможливост≥ таких д≥й прид≥л¤ли значну увагу вчен≥ ¤к за рад¤нських час≥в, так ≥ на сучасному етап≥. ƒана проблематика досл≥джувалас¤ ще у римському прав≥. якщо особа про¤вила повну уважн≥сть, п≥клуванн¤ щодо дотриманн¤ вз¤тих зобовТ¤зань, а шкода все ж таки були спричинена, йшлос¤ про випадкову шкоду Ц casus. ” цьому раз≥ н≥хто не н≥с н≥¤коњ в≥дпов≥дальност≥. Ћише де¤ким особливим категор≥¤м надавалась п≥двищена в≥дпов≥дальн≥сть, тобто допускалас¤ в≥дпов≥дальн≥сть й за випадок [9].

ѕерех≥д ”крањни до ринкових в≥дносин ≥ п≥двищенн¤ рол≥ догов≥рних зобовТ¤зань викликаЇ необх≥дн≥сть детального њх досл≥дженн¤ з метою визначенн¤ можливостей повноц≥нноњ реал≥зац≥њ останн≥х. ƒосл≥дженн¤м проблематики неможливост≥ виконанн¤ догов≥рних в≥дносин прид≥л¤ли увагу √. ћатвЇЇв, Ћ. Ћунц, ≤. Ќовицький, ћ.јгарков, Ћ. Ѕаранова [], ё. ѕавлодський та ≥нш≥ [10].

јктуальн≥сть даноњ роботи визначена необх≥дн≥стю розкритт¤ пон¤тт¤ в≥дпов≥дальност≥, запод≥¤ноњ джерелом п≥двищеноњ небезпеки у сусп≥льств≥ та законодавств≥.

«в≥дси, мета роботи Ц по можливост≥ охарактеризувати види та передумови виникненн¤ джерел п≥двищеноњ небезпеки.

ƒос¤гненн¤ зазначеноњ мети реал≥зуЇтьс¤ такими завданн¤ми:

ѕроанал≥зувати л≥тературу по дан≥й тем≥, дл¤ повного розкритт¤ питанн¤.

¬изначити пон¤тт¤ та види джерел п≥двищеноњ небезпеки.

¬становити умови виникненн¤ зобовТ¤зань по в≥дшкодуванню шкоди та субТЇкт≥в по в≥дшкодуванню шкоди, запод≥¤них джерелом п≥двищеноњ небезпеки.

–озкрити питанн¤ про зв≥льненн¤ власника джерела п≥двищеноњ небезпеки в≥д в≥дпов≥дальност≥.

ќбТЇктом досл≥дженн¤ Ї ÷ив≥льний  одекс ”крањни.

ѕредметом досл≥дженн¤ Ї статт¤ 1187 ÷ив≥льного  одексу ”крањни про Д¬≥дшкодуванн¤ шкоди, запод≥¤ноњ джерелом п≥двищеноњ небезпекиФ.

–обота складаЇтьс¤ з≥ вступу, чотирьох розд≥л≥в, висновк≥в, списку використаноњ л≥тератури та додатк≥в.

ѕон¤тт¤ та види джерел п≥двищеноњ небезпеки.

‘ормулюючи пон¤тт¤ непереборноњ сили, √ ћатвЇЇв зазначав, що це обставина, ¤ка не даЇ зд≥йснити особ≥ певн≥ д≥њ або ж, навпаки, та, котра спонукала особу до вчиненн¤ в≥дпов≥дних д≥й [10].

ћ. јгарков формулював непереборну силу, ¤к ¤вище, що не могло бути н≥¤к в≥двернене. ƒл¤ непереборноњ сили характерна неможлив≥сть в≥двернути обставини ≥снуючими засобами не дл¤ даноњ особи, а у сусп≥льств≥ в ц≥лому.

ƒл¤ б≥льш повноњ характеристики ц≥Їњ категор≥њ необх≥дно визначити њњ основн≥ ознаки. “ак, ё. ѕавлодський вид≥л¤Ї наступн≥ основн≥ ознаки непереборноњ сили: непередбачуван≥сть, надзвичайн≥сть та нев≥дворотн≥сть. ѕон¤тт¤ Дджерела п≥двищеноњ безпекиФ або Днепереборноњ силиФ у ÷ив≥льному прав≥ недостатньо розроблена. ј це викликаЇ значн≥ суперечност≥ щодо визначенн¤ його сут≥. Ѕаранова Ћ. визначаЇ непереборну силу, ¤к зовн≥шню обставину, що обумовила неможлив≥сть виконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань у результат≥ спр¤мованих д≥й ос≥б, ¤к≥ перебувають за межами цих зобовТ¤зань [3].

јнал≥з основних положень теор≥њ д≥¤льност≥ даЇ змогу сформулювати три висновки: по-перше, п≥д джерелом п≥двищеноњ небезпеки сл≥д розум≥ти д≥¤льн≥сть, ¤ка пов'¤зана з використанн¤м певних предмет≥в, головним чином техн≥ки; по-друге, п≥двищену небезпеку створюЇ не "мертвий об'Їкт", а пов'¤зана з ним д≥¤льн≥сть; по-третЇ, п≥двищена небезпечна д≥¤льн≥сть харак≠теризуЇтьс¤ тим, що вона пов'¤зана з такими видами техн≥ки, в ¤ких закладена рухова система, та експлуатац≥¤ њх при сучасному р≥вн≥ розвитку техн≥ки безпеки повн≥стю не виключаЇ можливост≥ запод≥¤нн¤ непередбаченоњ (випадковоњ) шкоди.

«м≥ст теор≥њ об'Їкт≥в або предмет≥в матер≥ального св≥ту складаЇтьс¤ з таких положень:

1) джерелом п≥двищеноњ небезпеки Ї те, що њњ створюЇ;

2) матер≥альний вираз джерела п≥двищеноњ небезпеки сл≥д шукати у вивченн≥ елемент≥в виробничих сил Ч знар¤дь ≥ засоб≥в виробництва;

3) знар¤дд¤ ≥ засоби виробництва створюютьс¤ людським розумом ≥ руками. Ћюдина використовуЇ њх у своњй ц≥леспр¤мован≥й св≥дом≥й д≥¤льност≥. ¬одночас ц≥ предмети матер≥ального св≥ту пов'¤зан≥ з д≥Їю об'Їктивних закон≥в природи Ч механ≥чних, ф≥зичних, х≥м≥чних, б≥олог≥чних, ¤к≥ ≥снують поза св≥дом≥стю людини ≥ не залежать в≥д нењ;

4) суть джерела п≥двищеноњ небезпеки пол¤гаЇ в тому, що предмети, створен≥ людиною, залишаютьс¤ п≥д д≥¤нн¤м закон≥в природи;

5) предмети Ч джерела п≥двищеноњ небезпеки Ч мають специф≥чн≥ особливост≥ або властивост≥, ¤к≥ можуть шк≥дливо впливати на навколишнЇ се≠редовище, у тому числ≥ ≥ на людину.

–≥зниц¤ м≥ж названими теор≥¤ми пол¤гаЇ в тому, що зг≥дно з теор≥Їю д≥¤льност≥ джерело п≥двищеноњ небезпеки Ч це д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з використанн¤м певних предмет≥в. «а теор≥Їю об'Їкт≥в або предмет≥в матер≥ального св≥ту джерело п≥двищеноњ небезпеки Ч предмети, що пов'¤зан≥ з д≥¤льн≥стю з приводу њх використанн¤. ÷≥ в≥дм≥нност≥, на наш погл¤д, непринципов≥. —хож≥сть цих теор≥й пол¤гаЇ, на думку автор≥в обох теор≥й, у тому, що джерело п≥двищеноњ небезпеки характеризуЇтьс¤ неп≥дконтрольн≥стю з боку ос≥б, ¤к≥ управл¤ють в≥дпов≥дною д≥¤льн≥стю або користуютьс¤ певними предметами, внасл≥док чого повн≥стю не виключаЇтьс¤ можлив≥сть запод≥¤нн¤ непередбаченоњ (випадковоњ) шкоди.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ¬≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну джерелом п≥двищеноњ небезпеки
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-13 (3984 прочитано)