Історія, теорія держави і права > Держава та право України

3. Організація центральних і місцевих органів Радянської влади та управління.

На основі Конституцій 1919 і 1929 рр. найвищими органами вла­ди в Україні були:

— Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів;

— Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет рад;

— Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету;

— Рада Народних Комісарів УСРР.

Цим органам належала вся повнота верховної влади в республіці, найвищі права державного керівництва. Вони мали виняткове право видавати декрети і постанови як акти найвищої юридичної сили, че­рез які здійснювалась воля правлячої, а з часом і єдиної політичної партії, що, фактично, забезпечувало диктатуру партії більшовиків. Розмежування законодавчих і виконавчих функцій між органами найвищої влади першими радянськими конституціями не передбача­лось.

Органом верховної державної влади і найвищим представниць­ким органом в Україні був Усеукраїнський з'їзд Рад (ст. 10 Кон­ституції 1919 р., ст. 22 Конституції 1929 р.), який відбувався один раз на рік згідно з Конституцією 1919 р. і один раз на два роки згідно з Конституцією 1929 р. Надзвичайний з'їзд міг бути скликаний рі­шенням ВУЦВК, або на вимоги рад і з'їздів рад місцевостей, де про­живало не менше однієї третини громадян України, які мали виборчі права. Делегати Всеукраїнського з'їзду Рад, згідно з Конституцією 1929 р., обиралися місцевими з'їздами рад за нормою; від міських і селищних рад — один делегат від 10 тисяч виборців, а від сільських — один делегат від 50 тисяч виборців, чим, власне, забезпечувалася диктатура певного класу. Якісний склад делегатів з'їзду свідчить, що диктатура класу (пролетаріату) зводилась до диктатури партії. Так, якщо з 1050 учасників V Всеукраїнського з'їзду Рад (лютий—березень 1921 р.) 13 депутатів ще представляли інші, крім правлячої, партії (делегатів-комуністів було 851 чоловік), то починаючи з VII Всеукра­їнського з'їзду (грудень 1922 р.) серед делегатів — тільки комуністи і безпартійні (з 829 депутатів 739 — комуністи). Своє представницт­во в органі верховної влади правляча партія збільшила за неповних два роки з 81 відсотка до майже 90 відсотків.

Винятковою компетенцією з'їзду було затвердження змін і допов­нень до Конституції УСРР і Конституції Молдавської Автономної СРР (утворена в 1924 р. і перебувала в складі УСРР до 1940 р.), зміни кордонів УСРР, вибори ВУЦВК і представників України до органів

верховної влади Союзу РСР. Всеукраїнський з'їзд Рад вирішував та­кож найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики, гос­подарського, культурного і суспільно-політичного життя, але в межах, що визначалися директивами правлячої партії та не стосувалися ком­петенції Союзу РСР.

Постійно діючим органом Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, тобто найвищим законо­давчим, розпорядчим, виконавчим і контролюючим органом влади в період між з'їздами був Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет. ВУЦВК обирав зі свого складу Президію. Здійснюючи вер­ховну владу між з'їздами, ВУЦВК періодично збирався на сесії: згідно з Конституцією 1919 р. — один раз на два місяці; тричі на рік — згідно з Конституцією 1929 р. Могли скликатися позачергові, надзви­чайні сесії — за поданням Раднаркому або не менш як однієї трети­ни складу ВУЦВК.

Відповідно до Конституції 1929 р. на сесії ВУЦВК виносились та­кі питання: загальне керівництво в усіх галузях державного, господар­чого і культурного будівництва, затвердження бюджету і планів роз­витку народного господарства України, проектів кодексів законів, а також усіх законодавчих актів, що на основі партійних директив ви­значали загальні норми політичного, економічного та культурного життя УСРР.

Вищим органом виконавчої та розпорядчої влади України за Кон­ституцією 1919 р. (ст. 26) була Рада Народних Комісарів УСРР. Положенням про Раднарком УСРР від 12 жовтня 1924 р. вперше ви­значався склад уряду: голова РНК, його заступники, наркоми (земле­робства, фінансів, внутрішньої торгівлі, праці, внутрішніх справ, юс­тиції та прокуратури республіки, робітничо-селянської інспекції, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення), голова Вищої Ради народного господарства, уповноважені наркоматів СРСР при УСРР. Раднарком України повинен був звітувати перед ВУЦВК, його Президією, союзними органами. З утворенням СРСР склалась своє­рідна система галузевого управління у всіх союзних республіках, в то­му числі УСРР, характерною ознакою якої був поділ наркоматів Со­юзу РСР на дві групи: загальносоюзні (злиті) — єдині для всього Союзу і директивні (об'єднані), органами яких у союзних республі­ках були однойменні наркомати. До загальносоюзних (злитих) нале­жали наркомати закордонних справ, зовнішньої торгівлі, шляхів спо­лучення, пошти і телеграфів; до директивних — Вища Рада народного господарства, наркомати праці, фінансів, продовольства, робітничо-селянської інспекції. Суто республіканськими залишались наркомати земельних справ (до 1929 р.), охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, внутрішніх справ (до 1934 р.), юстиції.

Така структура органів управління народним господарством союз­ної республіки свідчить про посилення процесів централізації. Особ­лива роль у системі управління належала загальносоюзним наркома­там, які в республіках мали неподільну й необмежену владу. Надійними провідниками розпоряджень центру на місцях були та­кож директивні наркомати.

Прийняту в 1937 р. Конституцію УРСР (згідно з нею назва держа­ви змінилася з Української Соціалістичної Радянської Республіки на Українську Радянську Соціалістичну Республіку) було створено відпо­відно до Конституції СРСР 1936 р., що й обумовило уніфікацію ви­щих органів державної влади союзних республік, фактично до розпа­ду в 1991 р. Союзу РСР.

Вищим органом державної влади УРСР стала Верховна Рада, яку обирали громадяни України на 4 роки. Це був єдиний законодавчий орган в країні. Верховній Раді належали всі права, які мала республі­ка: прийняття Конституції У РСР, встановлення адміністративно-те­риторіального поділу республіки, видання законів, охорона державно­го порядку і прав громадян, затвердження народногосподарського плану і бюджету республіки.

Верховна Рада УРСР обирала Президію — постійно діючий коле­гіальний орган у складі голови, його заступників, секретаря та членів. Президії надавались такі повноваження: скасовування рішень Раднар­кому УРСР, рішень і розпоряджень обласних рад депутатів трудящих, звільнення з посад і призначення наркомів УРСР (в період між сесія­ми Верховної Ради). Компетенцією Президії Верховної Ради стало та­кож надання прав громадянства, почесних звань, помилування грома­дян після судових ухвал. Слід зазначити, що всім більш-менш важливим актам вищезгаданих органів державної влади передували рішення відповідних партійних структур, які не тільки контролюва­ли, а й часто заміщали державні органи, фактично здійснюючи їх

функції.

Рада Народних Комісарів УРСР утворювалась Верховною Радою і була найвищим розпорядчим і виконавчим органом республіки. Рад­нарком мав право видавати постанови і розпорядження на основі та на виконання законів СРСР і УРСР, постанов і розпоряджень Ради Народних Комісарів СРСР і контролювати їх виконання.

Структура місцевих органів державної влади та управління визнача­лася триступеневою системою управління (центр — область — ра­йон), що склалася на початку 30-х років, чому передували неоднора­зові зміни адміністративно-територіального устрою в Україні.

Першим етапом цієї реформи стала ліквідація з 1922 р. губерній і перехід від чотириступеневої (центр — губернія — повіт — во­лость) до триступеневої (центр — округ — район) системи управ­ління. Згідно з постановою ВУЦВК від 12 квітня 1923 р. в Україні бу­ло створено 53 округи і 706 районів. Остаточно цей процес закінчився лише в 1929 р. Та вже з серпня 1930 р. постановою ВУЦВК і Раднаркому в УСРР ліквідовувались округи й утворювались 503 нові адміністративні одиниці: 484 райони, 18 міст як окремих адміністративних одиниць і автономна Молдавська республіка, що управлялись безпосередньо з центру республіки. Таким чином, сфор­мувалась двоступенева система управління: центр — район.

1	2	3	4	5	6

Назва: Держава та право України
Дата публікації: 2006-03-30 (2883 прочитано)