√еограф≥¤ > ќрган≥зац≥¤ комплексу топографо-геодезичних роб≥т дл¤ ≥нвентаризац≥њ земель
1.5.3. √раф≥чний розрахунок висоти знак≥в. ћ≥ж сум≥жними пунктами планово-геодезичноњ мереж≥, ¤ка будуЇтьс¤ методом тр≥ангул¤ц≥њ маЇ бути взаЇмна видим≥сть, ¤кщо цього не вдаЇтьс¤ дос¤гнути безпосередньо ≥з земл≥ на пункт≥ будуть знаки у вигл¤д≥ п≥рам≥д або сигнал≥в. ѕ≥рам≥д≥ Ц це деревТ¤на або метал≥чна споруда на ¤к≥й закр≥плюЇтьс¤ в≥зирний цил≥ндр, що служить в≥зирною ц≥ллю дл¤ спостереженн¤ ≥нших пункт≥в тр≥ангул¤ц≥њ. —игнал Ц це деревТ¤на або метал≥чна споруда в≥зирного цил≥ндра, встановлюЇтьс¤ столик дл¤ приладу. ¬исоти знак≥в повинн≥ бути такими, щоб забезпечувалас¤ видим≥сть м≥ж пунктами при спостереженн≥ ≥ в той же час висота њх була оптимальна. ¬исоти визначають при проектуванн≥. ўоб правильно визначити ворситу зовн≥шн≥х знак≥в, ¤к≥ мають забезпечити видим≥сть м≥ж двома пунктами тр≥ангул¤ц≥њ, необх≥дно врахувати вплив таких фактор≥в: кривизну земл≥ ≥ вертикальну рефракц≥ю ≥ висоту перешкоди. ривизна земл≥ ≥ рефракц≥¤ вертикальна визначаЇтьс¤ за формулою: √раф≥чний розрахунок висоти знаку використовуЇтьс¤ та виконуЇтьс¤ на м≥л≥метровому папер≥. Ќа горизонтальн≥й ос≥ в масштаб≥ карти в≥дкладають в≥ддал≥ S1 ≥ S2 в≥д перешкоди до пункт≥в ј ≥ ¬. 1.5.4. ќц≥нка проекту тр≥ангул¤ц≥њ. «апроектован≥ на карт≥ мереж≥ п≥дл¤гають попередн≥й оц≥нц≥, метою ¤коњ Ї: встановити ¤кою точн≥стю можна отримати основн≥ параметри мереж≥, координати пункт≥в, довжини, дирекц≥йн≥ кути стор≥н, ¤к в≥домо ц≥ параметри залежать в≥д вих≥дних даних, точност≥ польових вим≥р≥в, розм≥р≥в та конф≥гурац≥њ мереж≥. ќц≥нка проекту проводитьс¤ дл¤ того, щоб визначити чи запроектована мережа даних розм≥р≥в та конф≥гурац≥њ при дотриманн≥ необх≥дноњ точност≥ польових вим≥р≥в буде в≥дпов≥дати необх≥дним техн≥чним умовам чи не буде. ¬ даному проект≥ затамовано геодезичну мережу згустини у вигл¤д≥ вставки у трикутник вищого класу. ѕо ск≥льки вих≥дн≥ дан≥ тр≥ангул¤ц≥њ 3 класу то мною запроектовано вставку пункту 4 класу. оч≥кувана середньоквадратична помилка розраховуЇтьс¤ за формулою: ќтже висновок, що вставка задовольн¤Ї умову, тому, що вона не перевищуЇ 0,07 м дл¤ тр≥ангул¤ц≥њ 4 класу. ≤ п≥д в≥ссю п≥дписують вершини та перешкоди. √оризонтальн≥й ос≥ присвоюють умовну позначку, ¤ка повинна бути на 5-10 м меншою в≥д п≥дписаних п≥д умовною л≥н≥Їю пункт≥в ј, ¬, ≥ с. Ќа вертикальних л≥н≥¤х 1:1000 в≥дкладають в≥дм≥тки Ќс, Ќл, Ќв. ƒотикаючись точки —¢ л≥н≥Їю провод¤ть л≥н≥ю јг ≥ ¬г ≥з р≥зних вар≥ант≥в л≥н≥ю провести так, щоб сума висот знак≥в була м≥н≥мальною. «апроектован≥ знаки нанос¤ть на м≥л≥метровий пап≥р. Ќа одному ≥з пункт≥в ј знак Ї, то висоту сл≥д показати червоним кольором. 1.5.5. «гущенн¤ державноњ мереж≥ до необх≥дноњ густоти пункт≥в. «гущенн¤ геодезичноњ мереж≥ в даному проект≥ виконано методом проектуванн¤ пол≥гонометричних ход≥в 4 класу та й розр¤ду. ѕол≥гономатричн≥ мереж≥ у вигл¤д≥ окремих ход≥в або систем з одн≥Їю або багатьма вузловими точками, в≥ддал≥ м≥ж пунктами паралельних ход≥в пол≥гонометр≥њ 1 розр¤ду повинн≥ бути не менш≥ 1,5 км при менших в≥ддал¤х найб≥льш≥ пункти паралельних ход≥в повинн≥ бути звТ¤зан≥ в≥дпов≥дним класом та розр¤дом. «а конф≥гурац≥њ окрем≥ ходи под≥л¤ютьс¤ на видовжен≥, з≥гнут≥ та замкнут≥. ƒл¤ того, щоб ви¤снити, ¤кий х≥д вважаЇтьс¤ видовженим чи з≥гнутим необх≥дно провести замикаюч≥ ходи. «амикаюча ходу Ц це пр¤ма, ¤ка зТЇднуЇ початкову та к≥нцеву точку окремого ходу ≥ його довжини. Ќа територ≥њ ћамањвського обТЇкту ¤ запроектував три пол≥гонометричн≥ ходи, два з ¤ких 4 класу та один х≥д 1 розр¤ду. ѕри проектуванн≥ пол≥гонометричних ход≥в 4 класу та й розр¤ду дотримуЇтьс¤ у таблиц≥ 1. ’оди проектував на карт≥ масштабу 1:50000 на м≥сцевост≥ найб≥льш спри¤тлив≥й дл¤ кутових ≥ л≥н≥йних вим≥р≥в тобто вздовж дор≥г, по долинах, р≥чках або л≥сових прол≥сках. «апроектован≥ пол≥гонометричн≥ ходи з ¤ких 2 ходи 4 класу ≥ 1-н 1 розр¤ду. ѕри проектуванн≥ намагаюс¤ забезпечити довго тривал≥сть збереженн¤ пункт≥в, створити найспри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ вим≥рюванн¤. “аблиц¤ 1 ѕоказники | 4 клас | 1 розр¤д | √ранична довжина ходу в км: окремого м≥ж вих≥дною ≥ вузловою точкою м≥ж вузловими точками | 14,0 9,0 7,0 | 7,0 5,0 4,0 | √раничний периметр пол≥гону км: | 40 | 20 | ƒовжина стор≥н ходу, км: найб≥льша найменша середн¤ | 3,0 0,25 0,5 | 0,8 0,12 0,3 | ≥льк≥сть стор≥н у ход≥, не б≥льше | 15 | 15 | ¬≥дносна помилка ходу | 1:25000 | 1:10000 | —ередн¤ квадратична помилка вим≥рюваного кута за нев'¤зками у ход≥ ≥ в пол≥гонах кутов≥ секунди не б≥льше: | 3 | 5 | —ередн¤ квадратична помилка вим≥рюванн¤ довжини сторони, см до 500 м в≥д 500 до 1000 м | 1 2 | 1 2 | ѕ≥сл¤ того, ¤к запроектував ходи на карт≥ його сл≥д оц≥нити, та встановити чи в≥дпов≥дають вони необх≥дним техн≥чним вимогам, а саме: встановлюЇтьс¤ конф≥гурац≥¤ ходу за 3 критер≥¤ми; обчислюЇтьс¤ середн¤ квадратична помилка ходу найслабшоњ точки ходу; обчислюють оч≥кувану невТ¤зку; обчислюють в≥дносну невТ¤зку. «апроектований х≥д 1 класу (п.тр. ƒровТ¤на Ц п.тр. ƒубровина) використовуючи критер≥њ вит¤гну тост≥ визначаю форму ходу, ¤кщо хоч одна з критер≥њ незадов≥льн¤Ї умову, то х≥д вважаЇтьс¤ з≥гнутим. 1.5.6. ’арактеристика плановоњ мереж≥. ’арактеристика плановоњ мереж≥ подаЇтьс¤ у вигл¤д≥ таблиць. ѕри проектуванн≥, що ор≥Їнтирн≥ пункти установлюютьс¤ до державних пункт≥в тр≥ангул¤ц≥њ 1, 2, 3, 4 клас≥в Ц по 2-ох ор≥Їнтирних пунктах. “ипи центр≥в, пункт≥в, ор≥Їнтирних пункт≥в, а також њх схеми зовн≥шнього оформленн¤ приведен≥ на малюнку. ’арактеристика тр≥ангул¤ц≥й ≥ пол≥гонометричних пункт≥в “аблиц¤ 2 Ќазва (номер) пункту | “ипи знак≥в ≥ њх характерист. | ѕотр≥бно закласти штук | старих | «апроек-тованих | центр≥в | ќр≥Їнтирних пункт≥в | –озп≥зна-вальних стовп≥в | ƒровТ¤на 2 кл. | - | —игнал 15м | - | - | - | ƒубровина 3 кл. | - | п≥рам≥да | - | - | - | оров≥но 2 кл. | - | —игнал 15 м | тип | тип | - | ƒубасово 4 кл. | - | п≥рам≥да | ”20ѕ | ”5 | | ѕункт пол≥гон. 4 кл. | - | - | тип | - | - | ѕункт пол≥гон. 1 розр¤ду | - | - | ”15Ќ | - | - |
Ќазва: ќрган≥зац≥¤ комплексу топографо-геодезичних роб≥т дл¤ ≥нвентаризац≥њ земель ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3945 прочитано) |