√рош≥ ≥ кредит > редит та його суть
Ч юридичне самост≥йними особами; Ч здатними нести майнову в≥дпов≥дальн≥сть перед другою стороною, тобто мати дох≥д ¤к гарант≥ю виконанн¤ своњх зобов'¤зань; Ч взаЇмно за≥нтересованими у сп≥вроб≥тництв≥ один з одним та готовими п≥дписати в≥дпов≥дн≥ угоди. —утн≥сть кредиту, ¤к ≥ його форма, пост≥йно розвиваЇтьс¤ й ускладнюЇтьс¤. ¬ основ≥ цього процесу лежить розвиток ≥ вдосконаленн¤ економ≥чних в≥дносин у сусп≥льств≥, що визначають зм≥ни в характер≥ формуванн¤ в≥льних кошт≥в, ускладненн¤ ≥ розширенн¤ потреб економ≥чних суб'Їкт≥в у додаткових коштах, удосконаленн¤ орган≥зац≥йних та правових в≥дносин м≥ж суб'Їктами кредиту тощо. ѕершою формою кредиту, що мала найпрост≥шу сутн≥сть, був лихварський кредит. ’арактерними ознаками цього кредиту було те, що в≥н маЇ випадковий характер. …ого суб'Їктами на боц≥ кредитор≥в були просто багат≥ люди, ¤к≥ надавали в кредит лише власн≥ кошти, а на боц≥ позичальник≥в Ч незаможн≥ (сел¤ни, рем≥сники тощо). ¬ останн≥х ще не було ч≥ткого розмежуванн¤ потреб на виробнич≥ та особист≥. “ому одержанн¤ ними позичок зумовлювалос¤ не ст≥льки виробничими потребами, ск≥льки особистими. “ак≥ позички часто Ђпроњдалис¤ї ≥ не поверталис¤, внасл≥док чого позичальник потрапл¤в в особисту залежн≥сть в≥д кредитора. « переходом до товарно-кап≥тал≥стичного виробництва в≥дбулос¤ ч≥тке розмежуванн¤ виробничих ≥ особистих потреб у запозиченн≥ кошт≥в. ѕ≥дтриманн¤ ≥ розвиток виробництва стали широкомасштабною сферою застосуванн¤ запозичених кошт≥в ≥ стимулювали масове формуванн¤ в≥льних кошт≥в. ¬одночас значно зросла роль банк≥в ¤к спец≥ал≥зованих ≥нституц≥й з орган≥зац≥њ кредитних в≥дносин. —ам кредит набув кап≥тал≥стичного характеру ≥ перетворивс¤ в сусп≥льний механ≥зм кап≥тал≥зац≥њ економ≥чних в≥дносин. ” м≥ру розвитку кредитних в≥дносин та п≥двищенн¤ њх рол≥ в житт≥ сусп≥льства кредит все б≥льше привертав до себе увагу науковц≥в. ѕопервах економ≥чна думка зосереджувалас¤ переважно на самому пон¤тт≥ кредиту, на п≥знанн≥ його сутност≥. Ћише з XVIII ст. розпочалис¤ досл≥дженн¤ механ≥зму зв'¤зк≥в кредиту з сусп≥льним виробництвом, що в≥дкривало шл¤х дл¤ формуванн¤ суто науковоњ теор≥њ кредиту. Ќа сьогодн≥ економ≥чна наука визнаЇ дв≥ пров≥дн≥ теор≥њ кредиту: натурал≥стичну та кап≥талотворчу. Ќатурал≥стична теор≥¤ кредиту в загальних рисах зводитьс¤ до таких положень: - об'Їктом кредиту Ї тимчасово в≥льний кап≥тал у натурально-речов≥й форм≥; - кредит Ч це форма руху матер≥альних благ, а тому роль кредиту пол¤гаЇ в перерозпод≥л≥ цих благ у сусп≥льств≥; - позичковий кап≥тал Ї реальним кап≥талом, тобто кап≥талом у речов≥й форм≥; - банки Ї лише посередниками в кредит≥, спочатку акумулюючи в≥льн≥ кошти, а пот≥м розм≥щуючи њх у позичку; - пасивн≥ операц≥њ банк≥в Ї первинними пор≥вн¤но з активними. ќсновоположниками натурал≥стичноњ теор≥њ кредиту були класики пол≥тичноњ економ≥њ ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо, ј. “юрго, ƒж. ћ≥ль. ј. —м≥т ≥ ƒ. –≥кардо вважали, що об'Їктом кредиту Ї не грошовий кап≥тал, а кап≥тал у його речов≥й форм≥. √рош≥, ¤к≥ позичаютьс¤, Ч це лише техн≥чний зас≥б перенесенн¤ реального кап≥талу в≥д одного економ≥чного агента до ≥ншого дл¤ використанн¤ фактично на¤вного кап≥талу; кредит не створюЇ кап≥тал, в≥н т≥льки визначаЇ, ¤к цей кап≥тал буде застосований. Ќа думку ј. —м≥та, банк≥вськ≥ операц≥њ можуть спри¤ти розвитку виробничоњ д≥¤льност≥ в сусп≥льств≥ не зб≥льшенн¤м кап≥талу, а його перетворенн¤м на активний ≥ продуктивний кап≥тал, чого не було б за в≥дсутност≥ банк≥в. ѕогл¤ди на кредит класик≥в пол≥теконом≥њ розвивали ≥ так≥ в≥дом≥ економ≥сти, ¤к . ћаркс, ∆. —ей, ј. ¬агнер, ј. ћаршалл та ≥н. Ќатурал≥стичний п≥дх≥д до трактуванн¤ сутност≥ й рол≥ кредиту мав не т≥льки теоретичне значенн¤, а й пом≥тно впливав на банк≥вську ≥ грошову пол≥тику т≥Їњ доби. ÷е стосуЇтьс¤, зокрема, так званоњ грошовоњ школи, представники ¤коњ об'Їдналис¤ навколо акта –. ѕ≥л¤ (1844 р.), котрий обмежував випуск банкнот в јнгл≥њ вузькими рамками золотого забезпеченн¤. якщо позичковий кап≥тал Ч це лише дзеркальне в≥дображенн¤ реального кап≥талу, то випуск банкнот маЇ обмежуватис¤ њх повним золотим забезпеченн¤м. «аслугою натурал≥стичноњ теор≥њ було те, що њњ представники не просто визнавали зв'¤зок кредиту з процесами виробництва, а виходили з первинност≥ виробництва ≥ вторинност≥ кредиту; вони переконливо доводили, що кредит сам по соб≥ не може створювати реального кап≥талу, що останн≥й виникаЇ т≥льки в процес≥ виробництва. « цих позиц≥й прихильники натурал≥стичноњ теор≥њ трактували процент ¤к частину прибутку, створеного в процес≥ виробництва, визнавали залежн≥сть норми процента в≥д норми прибутку. ”се це було кроком уперед у вивченн≥ кредиту, спри¤ло розкриттю утоп≥чност≥ концепц≥й щодо його Ђчудод≥йноњї сили у створенн≥ кап≥талу, у розвитку сусп≥льного виробництва. ѕроте натурал≥стичний п≥дх≥д мав ≥ суттЇв≥ недол≥ки, зумовлен≥ тим, що класики не змогли до к≥нц¤ з'¤сувати р≥зницю м≥ж позичковим ≥ реальним кап≥талом. Ќагромадженн¤ позичкового кап≥талу вони розгл¤дали лише ¤к в≥дображенн¤ нагромадженн¤ реального кап≥талу. ¬изначаючи пох≥дний характер кредиту в≥д виробництва, ј. —м≥т ≥ ƒ. –≥кардо не побачили його зворотного впливу на сферу виробництва, на оборот реального кап≥талу. –оль банк≥в вони зводили до простих посередник≥в у кредит≥, не визнаючи њх активного впливу на процес в≥дтворенн¤. “ака одноб≥чн≥сть позначилас¤ ≥ на трактуванн≥ сутност≥ позичкового процента. ¬они не розглед≥ли залежност≥ процента в≥д зм≥ни попиту на позичковий кап≥тал ≥ його пропозиц≥њ, в≥дносноњ самост≥йност≥ руху процента ≥ його впливу на зм≥ну ринковоњ кон'юнктури. ” м≥ру зростанн¤ рол≥ кредиту й банк≥в у розвитку виробництва, зам≥ни справжн≥х грошей кредитними засобами об≥гу, використанн¤ кредиту й банк≥в у державному регулюванн≥ економ≥ки послаблювалис¤ передумови дл¤ дальшого розвитку натурал≥стичноњ теор≥њ кредиту. ќбмежуючи кредитн≥ можливост≥ банк≥в масштабами њхн≥х пасивних операц≥й, ц≥ концепц≥њ дедал≥ част≥ше вступали в суперечн≥сть ≥з реальною д≥йсн≥стю в грошово-кредитн≥й сфер≥. “ому вони зам≥нювалис¤ ≥ншими теор≥¤ми Ч експанс≥он≥стською, в≥дтворювальною, фондовою, ¤к≥ формувалис¤ в склад≥ так званоњ кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту. —утн≥сть кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту визначаЇтьс¤ такими основними положенн¤ми: Х кредит, ¤к ≥ грош≥, Ї безпосередньо кап≥талом, багатством, а тому розширенн¤ кредиту означаЇ нагромадженн¤ кап≥талу; Х банки Ч це не посередники в кредит≥, а Ђфабрики кредитуї, творц≥ кап≥талу; Х активн≥ операц≥њ банк≥в Ї первинними щодо пасивних. 2.3. “еор≥њ кредиту. ќсновоположником кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту був англ≥йський економ≥ст ƒж. Ћо. «г≥дно з його погл¤дами, кредит не залежить в≥д процесу в≥дтворенн¤ ≥ в≥д≥граЇ важливу самост≥йну роль у розвитку економ≥ки. ѕон¤тт¤ кредиту поЇднувалос¤ з грошима й багатством. Ќа думку Ћо, за допомогою кредиту можна залучити ≥ привести в рух ус≥ невикористан≥ виробнич≥ можливост≥ крањни, створити багатство й кап≥тал. Ѕанки в≥н розгл¤дав не ¤к посередник≥в, а ¤к творц≥в кап≥талу. ƒл¤ цього, на його думку, достатньо лише активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. ўоб роз≥рвати вузьк≥ меж≥ об≥гу повн≥стю забезпечених грошей, ƒж. Ћо пропонував випускати нерозм≥нн≥ грошов≥ знаки. Ўл¤хом розширенн¤ кредитуванн¤ за рахунок ем≥с≥њ незабезпечених банкнот в≥н об≥ц¤в у короткий строк збагатити крањну. ќднак ц≥ ≥дењ на практиц≥ провалились. як т≥льки створений ƒж. Ћо банк розпочав випуск незабезпечених банкнот, вони катастроф≥чне знец≥нились ≥ банк збанкрутував. ÷е на тривалий час п≥д≥рвало дов≥ру до кап≥талотворчоњ теор≥њ ≥ зм≥цнило позиц≥њ прихильник≥в теор≥њ натурал≥стичноњ. ѕроте в м≥ру розвитку кредитноњ системи, акц≥онерних банк≥в ≥ чекового об≥гу кап≥талотворча теор≥¤ знову в≥дродилас¤. ќсобливо спри¤в цьому у друг≥й половин≥ XIX ст. англ≥йський економ≥ст √. ћаклеод. Ќа в≥дм≥ну в≥д ƒж. Ћо в≥н стверджував, що кредит не створюЇ кап≥талу, а сам Ї кап≥талом, причому продуктивним, оск≥льки даЇ прибуток у вигл¤д≥ процента; банки Ч Ђфабрики кредитуї, вони створюють кредит, а значить ≥ кап≥тал. –озгл¤даючи банки ¤к Ђфабрики кредитуї, √. ћаклеод ц≥лком лог≥чно доводив, що вир≥шальна роль у њхн≥й д≥¤льност≥ належить активним операц≥¤м. Ќа його думку, банки через депозитну чи гот≥вкову ем≥с≥ю можуть зд≥йснювати кредитн≥ операц≥њ, унасл≥док ¤ких пот≥м формуютьс¤ депозити. √. ћаклеод, на в≥дм≥ну в≥д ƒж. Ћо ≥ завд¤ки його невдалим експериментам з ем≥с≥йним банком, уже розум≥в, що кап≥талотворенн¤ з допомогою кредиту не може бути безмежним. ¬≥н попереджав, що у здатност≥ банк≥в помножувати кап≥тали криЇтьс¤ велика загроза. “ому √. ћаклеод нав≥ть ставив завданн¤ знайти меж≥ Ђрозумногої зб≥льшенн¤ обс¤г≥в кредиту. ”се це стало пом≥тним внеском у розвиток кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту, а водночас ≥ кроком до зближенн¤ з натурал≥стичною теор≥Їю. редитна пол≥тика, що базувалас¤ на кап≥талотворч≥й теор≥њ, дедал≥ б≥льше набирала експанс≥он≥стського характеру, у зв'¤зку з чим сама теор≥¤ стала називатис¤ експанс≥он≥стською. ѕершими зробили спробу пристосувати постулати кап≥талотворчоњ теор≥њ до потреб державно-монопол≥стичного регулюванн¤ економ≥ки австр≥йський економ≥ст …. Ўумпетер ≥ н≥мецький економ≥ст ј. √ан. …. Ўумпетер у своњй книжц≥ Ђ“еор≥¤ господарського розвиткуї д≥йшов висновку, що основним руш≥Їм економ≥чного розвитку Ї кредит. ÷е зумовлено тим, що банки, надаючи кредит, випускають в об≥г нов≥ плат≥жн≥ засоби, ¤к≥ Ї кап≥талом, оск≥льки використовуютьс¤ п≥дприЇмц¤ми дл¤ розширенн¤ виробництва.
Ќазва: редит та його суть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (7878 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
