√рош≥ ≥ кредит > ‘ункц≥њ грошей

≈коном≥чний зм≥ст вираженн¤ вартост≥ за допомогою сучасних грошей зводитьс¤: вс≥ звичайн≥ товари, надход¤чи на ринок, УшукаютьФ соб≥ грошовий екв≥валент, ¤кий представлений там готовн≥стю суб¢Їкт≥в ринку купити в≥дпов≥дн≥ товари. ” з≥ткненн≥ стор≥н ¾ бажанн¤ продати ≥ готовн≥сть купити ¾ визначаЇтьс¤ в к≥нцевому п≥дсумку м≥нова варт≥сть товару чи та сума грошей, ¤кою товар оц≥нюЇтьс¤ та ¤ка задов≥льн¤Ї обох суб¢Їкт≥в операц≥њ. ѕри цьому вони повинн≥ мати ч≥тке у¤вленн¤ про м≥нову варт≥сть грошей, ¤ка фактично склалас¤ ≥ д≥Ї на ринку, щоб установити ц≥ну, адекватну вартост≥ товару.

” масштаб≥ крањни варт≥сть грошей визначаЇтьс¤ (¤к вже зазначалось) у в≥дпов≥дност≥ ≥з загальним р≥внем ц≥н на товари та послуги. ≤снуЇ обернено пропорц≥йна залежн≥сть м≥ж загальним р≥внем товарних ц≥н ≥ варт≥стю грошей.  оли ≥ндекс товарних ц≥н (≥ндекс Увартост≥ житт¤Ф) зростаЇ, ¾ куп≥вельна спроможн≥сть грошей обов¢¤зково падаЇ, ≥ навпаки, зниженн¤ ц≥н св≥дчить про п≥двищенн¤ вартост≥ грошей. јле варт≥сть виражена в грошах, може зм≥нюватись тому, що варт≥сть самих грошей схильна м≥н¤тис¤. “ому дл¤ сучасних грошей важливе значенн¤ набуваЇ стаб≥льн≥сть стандарту вартост≥. …ого нер≥дко ототожнюють з дос¤гненн¤м ≥ п≥дтримкою стаб≥льност≥ р≥вн¤ ц≥н в економ≥ц≥ крањни. ¬≥домо, що ц¤ концепц≥¤ включаЇ в себе необх≥дн≥ засоби дл¤ п≥дриманн¤ вартост≥ грошей. ћаЇтьс¤ на уваз≥ збалансован≥сть таких макроеконом≥чних показник≥в: економ≥чного зростанн¤, стаб≥льност≥ ц≥н, повноњ зайн¤тост≥, плат≥жного балансу, державного бюджету та рац≥онального розпод≥лу доход≥в.

—таб≥льн≥сть вартост≥ грошей у будь-¤к≥й економ≥ц≥ залежить, кр≥м усього ≥ншого, ≥ в≥д на¤вноњ к≥лькост≥ (маси) грошей в об≥гу, тобто зм≥нноњ величини, на ¤ку справл¤Ї важливий вплив центральний банк. „им б≥льше держава випускаЇ грошей, тим варт≥сть грошовоњ одиниц≥ стаЇ меншою. ¬ умовах загальноњ ≥нфл¤ц≥њ держава штучно оподатковуЇ куп≥вельну спроможн≥сть грошей. –≥зке знец≥ненн¤ грошей може призвести до того, що грош≥ перестають виконувати функц≥ю м≥ри вартост≥.

ќтже, сучасн≥ грошов≥ знаки Ї грошима дл¤ УрахункуФ, ¤к≥ представл¤ють варт≥сть сукупноњ товарноњ маси, що обертаЇтьс¤ в даний момент на ринку. «а њх допомогою можна надати к≥льк≥сного виразу вс≥м економ≥чним процесам ≥ ¤вищам на м≥кро- ≥ макрор≥вн¤х, на вс≥х стад≥¤х процесу сусп≥льного в≥дтворенн¤, без чого неможлива њх орган≥зац≥¤ й управл≥нн¤. “ому сусп≥льна роль грошей ¤к м≥ри вартост≥ виходить далеко за меж≥ наданн¤ вс≥м товарам однаковоњ форми ц≥ни. “ак, за допомогою рахункових грошей п≥дприЇмство може заздалег≥дь визначити своњ витрати на виробництво ≥ доходи в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ, р≥вень прибутковост≥ виробництва, без чого неможливо виробити правильну п≥дприЇмницьку тактику ≥ стратег≥ю.

Ќа макроеконом≥чному р≥вн≥ за допомогою рахункових грошей визначаютьс¤ так≥ важлив≥ показники розвитку економ≥ки, ¤к обс¤г валового нац≥онального продукту, нац≥онального доходу, ≥нвестиц≥й, ф≥нансових ≥ кредитних ресурс≥в тощо, без ¤ких неможливе св≥доме регулюванн¤ економ≥чного житт¤ сусп≥льства.

«ас≥б об≥гу ¾ це функц≥¤, в ¤к≥й грош≥ виступають ¤к посередник в обм≥н≥ товар≥в ≥ заабезпечеють њх об≥г.

‘ункц≥¤ грошей ¤к зас≥б об≥гу завжди поЇднуЇтьс¤ ≥з попередньою функц≥Їю ¤к м≥ра вартост≥. “≥льки в Їдност≥ вони дають абстрактну визначен≥сть категор≥њ грошей. ÷е обумовлено тим, що м≥нова варт≥сть товару отримуЇ загальне визнанн¤ (товарн≥ ц≥ни реал≥зуютьс¤) т≥льки в результат≥ обм≥ну товару на грош≥. ѕередумовою товарного обм≥ну Ї ц≥на. јле ¤кщо ц≥нова оц≥нка вартост≥ товару визначаЇтьс¤ на основ≥ функц≥њ м≥ри вартост≥ ще до обм≥ну товар≥в, то ц≥на товару безпосередньо реал≥зуЇтьс¤ у сфер≥ обм≥ну.

—уть грошей у функц≥≥њ засобу об≥гу пол¤гаЇ у тому, що грош≥ виступають посередником при обм≥н≥ товар≥в.

ѕроцес товарного обм≥ну виражаЇтьс¤ формулою:

“ ¾ √ ¾ “.

“оваровиробник обм≥нюЇ св≥й товар спочатку на грош≥, а пот≥м грош≥ ¾ на ≥нший необх≥дний йому товар. ќтже, у кругооб≥гу (“¾√¾“) функц≥онуванн¤ грошей ¤к зас≥б об≥≥гу представл¤Ї ланцюг безперервних акт≥в: “¾√ ≥ √¾“ тобто продажа зд≥йснюЇтьс¤ заради куп≥вл≥. “ут в≥дбуваЇтьс¤ одночасне перем≥щенн¤ грошей ≥≥ товар≥в у протележних напр¤мках: грош≥ передаютьс¤ продавцю, товари ¾ покупцю. “оварний ≥ грошовий об≥г виступають тут ¤к пох≥дн≥ в≥д товарного обм≥ну. ”часть грошей в товарному обм≥н≥ надаЇ йому нову ¤к≥сть пор≥вн¤но з бартером. «авд¤ки функц≥њ грошей ¤к зас≥б об≥гу товарообм≥н став набагато зручн≥шим ≥ б≥льш ефективним.

√рош≥ Ї ≥деальним засобом товарного обм≥ну. ÷е означаЇ, що за грош≥ можна будь-коли придбати любий ≥з усього набору товар≥в, що поступають на ринок. Ќаприклад, ¤кщо ви працюЇте, ви обм≥нюЇте результати вашоњ прац≥ на грош≥. якщо ви купуЇте товари, ви обм≥нюЇте ваш≥ грош≥ на товари. ЅезпосереднЇ споживанн¤ грошей немаЇ сенсу. ќсоблив≥сть споживноњ вартост≥ грошей ¾ це њх здатн≥сть обм≥нюватись на будь-¤кий товар. якщо ми бажаЇмо мати грош≥, то т≥льки дл¤ того, щоб задов≥льнити своњ потреби тобто придбати певн≥ товари або послуги.

ƒл¤ того, щоб бути засобом об≥гу, грош≥ повинн≥ користуватис¤ загальним визнанн¤м з боку суб¢Їкт≥в ринку. …детьс¤ про сусп≥льне визнанн¤ здатност≥ грошей виконувати функц≥ю посередника обм≥ну товар≥в. —л≥д урахувати, що сусп≥льне визнанн¤ можливе лише за умови, коли грош≥ здатн≥ представл¤ти варт≥сть, а точн≥ше ¾ виступати у функц≥њ збереженн¤ вартост≥. √рош≥ усп≥шно виконують цю функц≥ю до тих п≥р, поки њх варт≥сть (куп≥вельна спроможн≥сть) залишаЇтьс¤ в≥дносно стаб≥льною. —уб¢Їкти ринку приймають грош≥ в обм≥н на товари чи послуги оск≥льки переконан≥, що вони в будь-¤кий момент зиожуть обм≥н¤ти грош≥ на екв≥валентн≥ матер≥альн≥ блага. Ќавпаки, знец≥ненн¤ грошей викликаЇ у суб¢Їкт≥в ринку недов≥ру до њх куп≥вельноњ спроможност≥ та бажанн¤ швидше њх обм≥н¤ти на товари, що стимулюЇ аж≥отажний попит. ¬одночас учасники б≥знесу вважають доц≥льним перех≥д до бартерного обм≥ну, н≥ж продати своњ товари за грош≥, ¤к≥ мають тенденц≥ю до р≥зкого знец≥ненн¤.

” функц≥њ засобу об≥гу грош≥ виступають реально ¤к вт≥ленн¤ м≥новоњ вартост≥: продавець в≥ддаЇ св≥й товар покупцев≥ ≥ взам≥н одержуЇ грош≥. ” ц≥й функц≥њ грош≥ у к≥нцевому п≥дсумку реал≥зують ц≥ну товар≥в; њх внутр≥шн¤ субстанц≥¤ вже не маЇ реального значенн¤, важливо лише њх к≥льк≥сть. ѕри цьому зовс≥м не иаЇ значенн¤ в ¤к≥й форм≥ вони виступають (металев≥ чи паперов≥). ¬ажливо лише те, що грош≥ ¤к зас≥б об≥гу забезпечують перем≥щенн¤ товар≥в в≥д виробника до споживача, п≥сл¤ чого, товари покидають сферу об≥гу ≥ переход¤ть у сферу споживанн¤. ѕроте сам≥ грош≥ залишаютьс¤ в об≥гу, переход¤чи в≥д одного суб¢Їкта до ≥ншого. ÷¤ особлив≥сть визначаЇ характер зв¢¤зку об≥гу грошей ≥ товар≥в. “ак в об≥гу завжди знаходитьс¤ в≥дпов≥дна маса грошей, ¤ка протистоњть товарн≥й мас≥, що п≥дл¤гаЇ реал≥зац≥њ. ” ц≥й функц≥њ грош≥ протисто¤ть товарн≥й мас≥ ¤к реальний образ њх вартост≥. ¬они завжди знаход¤тьс¤ у безпосередньому зв¢¤зку з товарами, а тому грош≥ не втрачають своЇњ ¤кост≥.

ћаса грошей, що функц≥онуЇ в сфер≥ об≥гу:

S Pi Qi

M = ¾¾¾¾¾

V

 ≥льк≥сть грошей, необх≥дних дл¤ об≥гу, зм≥нюЇтьс¤ пр¤мо пропорц≥йно сум≥ ц≥н товар≥в то послуг, що реал≥зуютьс¤, ≥ обернено пропорц≥йно швидкост≥ обороту грошей. ÷е загальний закон грошового об≥гу.

ѕопит на грош≥ ¤к зас≥б об≥гу залежить не т≥льки в≥д об¢Їму покупок товар≥в та послуг, але ≥ в≥д вартост≥ грошей, пер≥одичност≥ виплати зароб≥тноњ плати, в≥д доступност≥ позичок, тобто в≥д ступен¤ розвитку грошово-кредитноњ системи.

¬ажливою ознакою функц≥њ грошей засобу об≥гу Ї те, що завд¤ки грошам товарний обм≥н розпадаЇтьс¤ на два самост≥йних акти ¾ продаж (“-√) ≥ куп≥вл¤ (√-“), ¤к≥ можуть в≥докремлюватис¤ у простор≥ ≥ в час≥. ј це вносить суттЇв≥ зм≥ни у ринков≥ в≥дносини:

по-перше, ¤к зас≥б об≥гу грош≥ дають можлив≥сть сусп≥льству уникнути незручностей бартерного обм≥ну. ¬они значно спрощують товарний обм≥н, економл¤ть ресурси ≥ час обм≥ну товару на товар, а значить спри¤ють економ≥њ витрат об≥гу;

по-друге, розриваютьс¤ вузьк≥ меж≥ бартерного обм≥ну. ¬ласник грошей за проданий товар може перенести куп≥влю ≥ншого товару на майбутнЇ чи на ≥нший ринок, або взагал≥ використати њх за ≥ншим призначенн¤м. ¬се це стимулюЇ розвиток п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та спец≥ал≥зац≥њ виробництва;

по-третЇ, на в≥дм≥ну в≥д бартерного обм≥ну, де Їдиною можливою метою Ї обм≥н споживних вартостей, товарний об≥г в≥дкриваЇ можлив≥сть дл¤ нагромадженн¤ грошей ¤к вартост≥ в њњ абстрактн≥й форм≥, що спри¤Ї процесу розширеного в≥дтворенн¤.

–азом з тим у схем≥ (“-√-“) акт продаж≥ (“-√) не означаЇ дос¤гненн¤ мети обм≥ну жодним з власник≥в товар≥в, що обм≥нюютьс¤. Ѕ≥льше того, продавець одного товару може взагал≥ не купувати ≥ншого товару ≥ тод≥ повний товарний обм≥н не в≥дбудетьс¤. ” даному випадку грош≥ на певний пер≥од часу випадають ≥з об≥гу, а це може призвести до порушенн¤ безперервного процесу товарного об≥гу, в чому приховуЇтьс¤ абстрактна можлив≥сть кризи збуту ≥ неплатеж≥в. ” наш≥й крањн≥ у зв¢¤зку з ≥нфл¤ц≥йними процесами, що набрали широкого розмаху в пер≥од переходу до ринковоњ системи господарюванн¤, спричинили звуженн¤ сфери функц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу об≥гу, стих≥йного запровадженн¤ натурального товарообм≥ну (бартеру), нелегального проникненн¤ у сферу об≥гу ≥ноземноњ валюти, переважно, американського долара. ¬насл≥док чого порушилась система товарно-грошових в≥дносин.

1	2	3	4	5

Ќазва: ‘ункц≥њ грошей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3910 прочитано)