Sort-ref - ѕ≥дх≥д до природи з точку зору нетрадиц≥йних погл¤д≥в


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈колог≥¤ > ѕ≥дх≥д до природи з точку зору нетрадиц≥йних погл¤д≥в

ѕ≥д час навчанн¤ приходитьс¤ прикладати вс≥ зусилл¤, щоб зробити нерухомою другу увагу. ѕ≥сл¤ цього приходитьс¤ витримувати тиск другоњ уваги ≥ лише кидати погл¤ди на оточуюче. ¬ сновид≥нн≥ потр≥бно задов≥льн¤тис¤ коротким баченн¤м всього, так ¤к на чомусь заф≥ксуЇш свою увагу, то зразу ж втрачаЇш контроль. ќстаннЇ завданн¤ виходити з т≥ла. ўоб по¤снити контроль другоњ уваги, ввод¤ть ≥дею вол≥. ¬ол¤ може виступати у вигл¤д≥ максимального контролю св≥тного т≥ла ¤к пол¤ енерг≥њ або такий стан бутт¤, ¤кий неспод≥вано входить в щоденне житт¤. ¬она сприймаЇтьс¤, ¤к сила, що випром≥нюЇтьс¤ з середньоњ частини т≥ла за моментом абсолютноњ тиш≥, або моментом сильного страху, або моментом глибокого смутку.

јле не п≥сл¤ щаст¤, тому що щаст¤ дуже спустошуЇ, ≥ не даЇ т≥Їњ концентрац≥њ, ¤ка потр≥бна, щоб використати св≥дченн¤ т≥ла ≥ повернути його в мовчанн¤. ћовчанн¤ приходить само по соб≥ тому, бо прагнеш до нього прот¤гом всього свого житт¤. ћомент смутку Ц тих≥ший, н≥ж млмент включенн¤ внутр≥шнього д≥алогу. ÷ей смуток, ц¤ тиша, дали можлив≥сть направити другу увагу, керувати нею, заставл¤ти њњ робити те чи ≥нше. якраз тому воно називаЇтьс¤ волею.

¬ол¤ дуже тиха, непом≥тна. ¬она належить духов≥. ћи знаходимос¤ в нашому т≥л≥, коли виконуЇм сновид≥нн¤. ¬ол¤ Ї наст≥льки повним контролером другоњ уваги, що це називаЇтьс¤ другою енерг≥Їю. “≥ло сновид≥нн¤ не маЇ нам≥р≥в пити ≥ њсти. ћожна створювати в сновид≥нн≥ все своЇ т≥ло наст≥льки досконалим, наск≥льки воно взагал≥ може бути. јле у т≥ла сновид≥нь ≥ у ф≥зичного т≥ла нам≥ри р≥зн≥. Ќаприклад, т≥ло сновид≥нь може проходити кр≥зь ст≥ну, тому що воно знаЇ нам≥ри розчин¤тис¤ в пов≥тр≥. ‘≥зичне т≥ло знаЇ нам≥ри њди ≥ питт¤, але не зниканн¤. ƒл¤ ф≥зичного т≥ла пройти кр≥зь ст≥ну було б так же неможливим, ¤к дл¤ сновид≥нь поњсти. —аме нам≥ри створюють св≥т. Ћюди ≥ вс≥ жив≥ ≥стоти Ї рабами нам≥р≥в. ћи знаходимс¤ в њх кл≥щах. ¬они заставл¤ють нас робити все, що захочуть. ¬они заставл¤ють нас д≥¤ти в цьому св≥т≥, нав≥ть заставл¤ють нас помирати.

Ќайтоншою формою уваги Ї особливий стан усв≥домленн¤, ¤кий називаЇтьс¤ Ул≥вою стороноюФ. ќдна з його основних рис Ц те, що можеш в цьому стан≥ сприймати величезну масу жовтуватого туману Ц Уст≥ну тумануФ. «авжди ц¤ Уст≥наФ знаходитьс¤ справа в≥д людини, поширюЇтьс¤ вперед до горизонту ≥ вверх до безмежност≥, под≥л¤ючи св≥т надвоЇ. —т≥на туману повертаЇтьс¤ або вправо, або вл≥во, коли повертати голову, ≥ тому н≥коли не можеш повернутис¤ до нењ обличч¤м. ћужчинам легше проходити кр≥зь туман, бо вони важч≥, а ж≥нки легш≥.

„ому сновид≥нн¤ здаютьс¤ продуктом здорових зд≥бностей? ћоже тому, що з≥р дом≥нуЇ в нас у щоденному житт≥.

ѕрава сторона - тональ Ц охоплюЇ все, що може сприйн¤ти ≥нтелект. Ћ≥ва сторона, що називаЇтьс¤ нагваль Ц царство, риси ¤кого описати неможливо, св≥т, ¤кий неможливо викласти словами. Ћ≥ва частина, напевне, сприймаЇтьс¤ ¤кщо сприйн¤тт¤ маЇ м≥сце, нашим т≥лом ц≥лком.

¬с≥ зд≥бност≥, можливост≥ ≥ дос¤гненн¤ маг≥њ заключаютьс¤ в самому людському т≥л≥.

¬з¤вши за основу концепц≥ю, що ми розд≥лен≥ надвоЇ, наш час розд≥лений м≥ж станом нормального усв≥домленн¤, на прав≥й сторон≥, тонал≥, де переважаЇ перша увага, ≥ станом п≥двищеного усв≥домленн¤, на л≥в≥й сторон≥, нагвал≥, або на сторон≥ другоњ уваги. ¬ажливим фактором тут Ї диханн¤, але ¤ким чином диханн¤ могло под≥¤ти на сприйн¤тт¤ ≥ усв≥домленн¤. Ќаш≥ двохсторонн≥ перем≥щенн¤ м≥ж правою ≥ л≥вою стороною полегшували нам розум≥нн¤ того, що на прав≥й сторон≥ дуже багато енерг≥њ. Ќа л≥в≥й сторон≥, навпаки, ≥снуЇ природжена потреба в економ≥њ ≥ швидкост≥. “ут багатство сприйн¤тт¤, все сприймаЇтьс¤ одним ц≥лим куском, одною масою нев≥дТЇмних деталей. ÷¤ можлив≥сть сприймати все зразу називаЇтьс¤ ≥нтенсивн≥стю. –ан≥ше вважали неможливим розгл¤нути окрем≥ складов≥ частини цих куск≥в досл≥ду; не могли розташувати ц≥ частини в посл≥довност≥, ¤ка б мала ¤кийсь зм≥ст дл¤ ≥нтелектую “ак ¤к не можемо зробити такий синтез, то не можемо ≥ згадати. Ќе могли розташувати наш≥ спогади перед собою ≥ з≥брати њх посл≥довно один за другим.

ќтже, завданн¤м спогад≥в було зТЇднанн¤ правоњ ≥ ≥лвоњ стор≥н ≥ обТЇднанн¤ цих двоњ р≥зних форм сприйн¤тт¤ в Їдине ц≥ле. ÷е завданн¤ по закр≥пленню нашоњ ц≥л≥сност≥ шл¤хом перетворен¤ ≥нтенсивност≥ в л≥н≥йну посл≥довн≥сть. ≤ ¤кщо могли б так розташувати, тод≥ би чесно вважатли, що прожили тис¤чу рок≥в.

—ила. ўо править долею вс≥х живих ≥стот називаЇтьс¤ “ворцем.

„отири спалахи св≥тла осв≥тлюють те, чим в≥н Ї. ѕерший спалах под≥бний блискавц≥ допомагаЇ ос¤гнути контури “ворц¤. “од≥ можна побачити др≥бн≥ б≥л≥ мазки. —хож≥ на промен≥.

ƒругий спалах блискавки осв≥тлюЇ чорноту, ¤ка колихаЇтьс¤, створюючи в≥тер. ≤ вигл¤даЇ, ¤к промен≥.

¬ третьому спалас≥ св≥тла помвчаЇмо пронизуюче щось нелюдське.

ј четвертий, останн≥й спалах, в≥дкриваЇте, що“ворець робить.

“ворець це та сила, що править долею вс≥х живих ≥стот, бачить вс≥ ц≥ ≥стоти зразу ≥ абсолютно однаковоЕ

ѕо-своЇму ≥ своЇми засобами кожна людина маЇ силу зберегти вогонь св≥домост≥, силу не п≥ддатис¤ заклику смерт≥.

¬ людськ≥й рас≥ ≥снують чотири темпераменти, чотири р≥зн≥ ж≥ноч≥ особистост≥.

ѕерша Ц сх≥д. ¬она називаЇтьс¤ пор¤дком. ¬она оптим≥стична, безтурботна, пост≥йна.

ƒруга Ц п≥вн≥ч. ¬она називаЇтьс¤ силою. ¬она винах≥длива, пр¤ма, незгибаЇма, ¤к сильний в≥тер.

“рет¤ Ц це зах≥д. ¬она називаЇтьс¤ почутт¤м. ¬она сов≥стна, артистична, лукава, схожа на холодний в≥тер.

„етверта Ц це п≥вдень. ¬она називаЇтьс¤ ростом. ¬она шумна, встидлива, тепла, ¤к гор¤чий в≥тер.

„отири типи чолов≥чоњ д≥¤льност≥ ≥ темпераменту.

ѕерший тип Ц п≥знавальна людина, вчений, благородний, на ¤кого можна над≥¤тис¤, спок≥йний, в≥дданий виконанню свого завданн¤, чим би воно не було.

ƒругий тип Ц людина д≥њ, дуже не пост≥йний (м≥нливий), великий гуморист ≥ ненад≥йний компанйон.

“рет≥й тип Ц орган≥затор за сценою, загадково неп≥знана людина. ѕро нього н≥чого не можна сказати, так ¤к в≥н про себе н≥¤коњ ≥нформац≥њ не в≥дкриваЇ.

„етвертий тип Ц курТЇр. ¬≥н пом≥чник, мовчазний, той, що д≥Ї дуже добре, ¤кщо його ¤кимось чином направити, але не може д≥¤ти зовс≥м самост≥йно.

ожен з цих тип≥в мужчин ≥ ж≥нок на земл≥ мають особлив≥ риси в своЇму св≥тлому т≥л≥.

” де¤ких людей це ≥нтенсивне св≥тло, деколи гладке ≥ св≥тле, ¤к дзеркало без в≥дображенн¤.

” людини д≥њ Ї волокна, ¤к≥ виход¤ть з точки вол≥. ≥льк≥сть волокон в≥д 3 до 5; њх товщина в≥д простоњ струни до товстого щупальц¤ ≥ до 2,5 м довжини. ” людини в таких щупальц¤х розвиваЇтьс¤ до 3 волокон.

™ правило, ¤ке говорить про те, щоперескочити до волф не означаЇ в≥чне житт¤ в тому розум≥нн≥, ¤к звичайно розум≥ти в≥чн≥сть Ц тобто жити завжди. ѕравило стверджуЇ т≥льки те, що можливо зберегти св≥дом≥сть, ¤ка розпадаЇтьс¤ в момент смерт≥. ѕри переход≥ до третьоњ уваги т≥ло у вус≥й своњй повнот≥ спалахуЇ знанн¤м. ожна кл≥тина зразу усв≥домлюЇ сам≥й соб≥ ц≥л≥сн≥сть т≥ла.

ћожна дос¤гнути загального усв≥домленн¤, ¤кщо таке усв≥домленн¤ ≥снуЇ; ф≥зичний перех≥д в ≥нший, прихований св≥т усв≥домленн¤. ƒар вол≥ Ц не послане “ворцем блаженство, а т≥льки шанс мати його.

«находитис¤ в л≥восторонньому усв≥домленн≥ зовс≥м не означаЇ негайного зв≥льненн¤ в≥д власноњ дурост≥. ¬оно означаЇ т≥льки розширену здатн≥сть сприймати, легк≥сть розум≥нн¤ ≥ навчанн¤ ≥ найб≥льше можливост≥ забувати.

¬ св≥тв ≥снуЇ т≥льки 4 типи мужчин ≥ 4 типи ж≥нок.

™ де¤к≥ промен≥ св≥тла, або енерг≥¤, ¤к≥ перетинаючись, пост≥йно тримають в точц≥ перетину «емлю. ÷≥ промен≥ не зм≥нюютьс¤, ¤к все у ¬секв≥т≥, а ф≥ксуютьс¤ в певному пор¤дку. ÷ей пор¤док сп≥впадаЇ ≥з сотн¤ми точок св≥тлого т≥ла. ¬с≥ ц≥ точки знаход¤тьс¤ в нашому ф≥зичному т≥л≥. ќск≥льк≥ св≥тн≥ т≥ла в≥дносно велик≥, де¤к≥ з точок в≥ддален≥ майже на метр в≥д ф≥зичного т≥ла. “од≥ вони поза нами, але це не так: вони знаход¤тьс¤ на перифер≥њ нашоњ св≥тност≥, ≥ таким чином все ж таки в≥днос¤тьс¤ до загального т≥ла. —ама важлива точка знаходитьс¤ в 30 см. в≥д живота, на 40∞ вправо в≥д у¤вноњ л≥н≥њ, що йде вперед. ÷е цетр збору другоњ уваги, ≥ цей центр можна ман≥пулювати мТ¤ко поплескуючи пов≥тр¤ долон¤ми рук.

Ќайб≥льше дос¤гненн¤ у друг≥й уваз≥ Ц це мистецтво сновид≥нн¤, а найб≥льше дос¤гненн¤ першоњ уваги Ц це мистецтво п≥дкрадатис¤, мистецтво сталк≥нга.

’оча людськ≥ ≥стоти ≥ здаютьс¤ св≥тним ¤йцем, ¤йцевидна форма Ц лише зовн≥шн≥й кокон, шкаралупа св≥тност≥, ¤ка ховаЇ в соб≥ захоплюючу серцевину, що складаЇтьс¤ з концентричних к≥лець жовтуватоњ св≥тност≥, кольору полумТ¤ св≥чки. —в≥тн≥сть випром≥нюЇтьс¤ з блискучоњ серцевини. ‘актично, шкарлупа пригн≥чуЇ њх св≥т≥нн¤. Ўкаралупаповинна бути зруйнована, щоб зв≥льнити ц≥ ≥стоти. ¬она повинна бути зруйнована зсередини ≥ в портр≥бний час, саме так, ¤к проламують шкаралупу т≥ ≥стоти, що вилупл¤ютьс¤ з ¤йц¤ (птахи).

якщо њм не вдаЇтьс¤ цього зробити, вони задихаютьс¤ ≥ гинуть. ¬трата людськоњ форми Ї Їдиним засобом проламати цю шкаралупу Ц Їдиним засобом зм≥ни т≥Їњ св≥тноњ серцевини Ц серцевини усв≥домленн¤, ¤ка Ї њжою “ворц¤. «руйнувати цю шкаралупу означаЇ прийти до ц≥л≥сност≥ самого себе.

∆≥нки мають вроджену р≥вновагу, ¤коњ немаЇ у чолов≥к≥в. ¬ критичний момент чолов≥ки впадають в ≥стерику ≥ зд≥йснюють самогубство, ¤кщо вони вир≥шують, що все втрачено. ∆≥нка може вбити себе ≥з-за в≥дсутност≥ напр¤мку ≥ мети, але не ≥з-за краху т≥Їњ системи. ƒо ¤коњ вона належить.

ѕочутт¤ в≥дпочинку виникаЇ в≥д сид≥нн¤ з п≥дн¤тими кол≥нами. ƒруга безд≥¤ пол¤гаЇ в тому, що потр≥бно л¤гти на землю, звернувшись по-собачому, лежачи на л≥вому боц≥ ≥ чолом впираючись в складен≥ руки. ћета другоњ нед≥њ в тому, щоб дозволити нашому слуху в≥докремитись в≥д зору.