Sort-ref - ѕ≥дх≥д до природи з точку зору нетрадиц≥йних погл¤д≥в


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈колог≥¤ > ѕ≥дх≥д до природи з точку зору нетрадиц≥йних погл¤д≥в

ƒл¤ встановленн¤ р≥вноваги ми повинн≥ виконати третю нед≥ю, вис¤ч≥ в пов≥тр≥. ѕоки ми будемо вис≥ти на дерев≥, ф≥ксуЇмо трикутник, осова ¤кого буде на земл≥, а вершина в пов≥тр≥.

ƒумки ≥дуть в≥д точки пколюванн¤ в центр≥ грудей, але в той, час, ¤к звернути на це увагу, поколюванн¤ припин¤лось. ÷е було под≥бне на електричний струм, ¤кий можна включати ≥ виключати.

ћожна проходити прост≥р м≥ж двома паралельними л≥н≥¤ми в сновид≥нн≥, але дл¤ того, щоб покинути цей св≥т, ≥ пройти в той св≥т, потр≥бно пройти через цю д≥л¤нку з≥ своњм т≥лом повн≥стю.

«миканн¤ рук викликаЇ почутт¤ обТЇктивност≥, в результат≥ чого можна сл≥дкувати за д≥¤ми.Ѕ≥льш≥сть сп≥льних сновид≥нь розпадались на три категор≥њ. ѕерша ≥ найб≥льша ≥з повторною участю в под≥¤х, ¤к≥ колись вже перед\живались. ƒруга категор≥¤, коли спостер≥гали за д≥¤ми, ¤к≥ людина колись УпрожилаФ. “рет¤ категор≥¤ була д≥йсним в≥дв≥дуванн¤м такоњ д≥л¤нки, ¤ка ≥снувала такою, ¤кою бачимо њњ в момент нашого в≥дв≥дуванн¤.

¬есь св≥т розд≥лений на дв≥ половини: л≥ва сторона була чистою, а права зат¤гнена жовтуватим туманом. ƒв≥йн≥ ≥стоти мають велику перевагу, подв≥йний стан дозвол¤Ї њм в≥дносо легко пересуватись м≥ж в≥дд≥лами на прав≥й сторон≥. Ќев≥г≥дн≥сть становища подв≥йних ≥стот у тому, що маючи два в≥дд≥ли, вони ос≥л≥, консервативн≥ ≥ бо¤тьс¤ зм≥н.

¬≥дчутт¤ в≥дпочинку виникаЇ в≥д сид≥нн¤ з п≥дн¤тими кол≥нами.

ƒруга нед≥¤ складалась в тому, що потр≥бно л¤гти на землю, звернутись каласчиком, лежачи на л≥вому боц≥, впираючись в складен≥ руки. ≤ заплюючи, ¤к можна довше, оч≥, в≥дкриваючи т≥льки тод≥, коли потр≥бно зм≥нити позу ≥ л¤гти на правий б≥к.

«разу ж п≥сл¤ смерт≥ наша св≥дом≥сть теж входить в третю увагу, але т≥льки на мить Ц у вигл¤д≥ процесу очищенн¤Е

Е ћасажуючи це м≥сце, рухаючи пальц¤ми двох рук по ц≥й точц≥, зТ¤витьс¤ в≥дчутт¤, що пальц≥ проход¤ть через щось густе, под≥бне вод≥Е

Е « того моменту, коли т≥ло навчилось робити впадину, легше входити в сновид≥нн¤. ƒивний ≥мпульс чи в≥дчутт¤, що ф≥зичне т≥ло навчилось роздвоюватись. ÷е сум≥ш в≥дчутт≥в м¤гкост≥, безпеки, сну, ≥ усв≥домленн¤ всього. ѕереважно така впадина утворюЇтьс¤ сновид¤чими п≥д впливом моменту, коли в≥н цього потребуЇЕ

Е “≥ло сновид¤чого Ц це щось таке, що ≥нколи називають УдубльФ, або УдругийФ, тому що це точна коп≥¤ т≥ла сновид¤чого. ..

Еƒруга увага безперечно буде фокусуватись на загальн≥й ≥стот≥, ¤к поле енерг≥њ ≥ трансформувати цю енерг≥ю в що небудь под≥бне, тобто це в≥дображенн¤ нашого ф≥зичного т≥ла.

–озкритт¤ св≥домост≥.

Ѕагато людей звикли ототожнювати св≥дом≥сть з мисленн¤м, хоча Усв≥дом≥стьФ Ї лише невеликою частиною мисленн¤ ≥ндив≥думу, ≥ ц¤ частина пост≥йно п≥ддаЇтьс¤ перем≥нам ≥ розкриваЇ нов≥ стани.

У—в≥дом≥стьФ визначають ¤к Узнанн¤ в≥дчутт≥в ≥ розумових процес≥в або того, що в≥дбуваЇтьс¤ у власному мисленн≥Ф.

јле у св≥т≥ немаЇ н≥чого под≥бного св≥домост≥, тому ми можемо визначити його т≥льки у власних терм≥нах. —в≥дом≥сть Ї величезна тайна, ¤ка стоњть перед нами, щоб зрозум≥ти, що таке св≥дом≥сть, потр≥бно точно знати, що таке Умисленн¤У.

“епер наука признаЇ за факт, що розумов≥ процеси не обмежуютьс¤ полем св≥домост≥, ≥ вчен≥ тверд¤ть, що поле п≥дсв≥домого мисленн¤ значно ширше в≥д пол¤ св≥домого мисленн¤.

¬≥рно те, що мисленн¤ може вм≥стити в св≥дом≥сть т≥льки один факт в кожний даний момент ≥ т≥льки зовс≥м мала частина нашоњ св≥домост≥ може бути присутньою в св≥домост≥ в кожний даний момент, а також в≥рно те, що св≥дом≥сть в≥д≥граЇ т≥льки дуже невелику роль в сукупност≥ розумових процес≥в або мисленн¤. ћисленн¤ не усв≥домлюЇ велику частину своЇњ д≥¤льност≥..

ѕо м≥р≥ того, ¤к ми п≥дн≥маЇмос¤ по сходинках житт¤, ми бачимо все вищий р≥вень псих≥чного житт¤; прост≥ про¤ви уступають м≥сце складн≥шим.

∆ива ≥стота починаЇ про¤вл¤ти складн≥ш≥ псих≥чн≥ стани. ѕот≥м наступаЇ стад≥¤ нижчих рослин, дал≥ ми зустр≥чаЇмос¤ з вищими формами рослинного св≥ту, в ¤ких про¤вл¤Їтьс¤ в≥дома чуттЇв≥сть. ѕот≥м ≥де перех≥д до форм тваринного житт¤; тут видно вс≥ вищ≥ ступен≥ чуттЇвост≥ ≥ ускладненн¤ орган≥в в≥дчутт≥в, що поступово приводить до утворенн¤ свого роду нервовоњ системи.

—еред нижчих тваринних форм не видно ще признак≥в св≥домост≥. —в≥дом≥сть поступово розвиваЇтьс¤ ≥ дос¤гаЇ високоњ степен≥ у вищих тваринних формах. ÷≥ тварини (собака, слон, мавпа) мають дуже складну нервову систему, мозок ≥ добре розвинену св≥дом≥сть. “варина чи людина ¤ка думаЇ в площин≥ ф≥зичноњ св≥домост≥ (вс≥ вищ≥ тварини так думають, ≥ нав≥ть багато людей не зд≥бн≥ вище цього), ототожнюють себе з ф≥зичним т≥лом ≥ усв≥домлюють т≥льки те, що в≥дноситьс¤ до цього т≥ла, ≥ до зовн≥шнього св≥ту.

¬она УзнаЇФ, але не усв≥домлюЇ розумов≥ процеи чи ≥снуванн¤ мисленн¤, вона Уне знаЇ, що знаЇФ. ÷¤ форма св≥домост≥ Ї н≥би св≥том думки, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д високорозвинутоњ ≥нтелектуальноњ людини нашого в≥ку ≥ нашоњ раси.

“варина не може перенести свою св≥дом≥сть з в≥дчутт≥в зовн≥шнього св≥ту на внутр≥шн≥й стан бутт¤. ¬она не в змоз≥ Уп≥знати себеФ.

÷е Ї ф≥зична св≥дом≥сть. “варини на цьому ≥ зупин¤ютьс¤. ј людина тим часом починаЇ питати себе, чому те чи ≥нше в≥дчутт¤ приЇмне ≥ ставить його в звТ¤зок з ≥ншими речами чи особами, або роздумуЇ, чому в≥дчутт¤ не Ї приЇмним, що з нього випливаЇ.

÷е ≥ Ї Ументальна св≥дом≥стьФ, тому що вона признаЇ ≥снуванн¤ внутр≥шнього У¤Ф. Ћюдина, ¤ка волод≥Ї ментальною св≥дом≥стю, не т≥льки Ув≥дчуваЇФ, вона маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ ≥ слова чи розумов≥ пон¤тт¤ про ц≥ в≥дчутт¤ ≥ може у¤вити себе випробовуючою њх, в≥дд≥л¤ючи себе, в≥дчутт¤ чи почутт¤ в≥д того обТЇкта, ¤кий в≥дчувають.

Ћюдина зд≥бна думати: Уя в≥дчуваю, ¤ бачу, ¤ чую, ¤ бажаю, ¤ роблюФ. ÷≥ слова вказують на те, що ментальна св≥дом≥сть п≥знаЇ розумов≥ стани, даЇ њм назви ≥ п≥знаЇ разом з тим; чиЇ У¤Ф п≥знаЇ в≥дчутт¤. ÷ю стад≥ю називають самосв≥дом≥стю. Ћюдина починаЇ усв≥домлювати, що в нењ Ї мисленн¤. ¬она зд≥бна Уп≥знатиФ себе, ¤к ≥стота, ¤ка волод≥Ї мисленн¤м.

Ћюдина зд≥бна роздумувати про розумовий стан ≥нших людей, тому що вона усв≥омлюЇ ц≥ стани в сам≥й соб≥.

ѕо м≥р≥ того, ¤к людина розвиваЇ в соб≥ ментальну св≥дом≥сть, вона починаЇ розвивати всезростаюч≥ ступен≥ розумност≥ ≥ тому роиписуЇ величезну важлив≥сть ц≥Їњ частини своЇњ природи.

–озум Ї збро¤, ¤кою людина розкопуЇ родовища факт≥в, ви¤вл¤ючи кожен день нов≥ скарби.

÷¤ стад≥¤ ментальноњ св≥домост≥ приводить людину до п≥знанн¤ самого себе, до п≥зн≥нн¤ всесв≥ту. —тражданн¤ людини переход¤ть з ф≥зичноњ до ментальноњ св≥домост≥ ≥ вона усв≥домлюЇ проблеми, про ¤к≥ ран≥ше ≥ не п≥дозрювала; в≥дсутн≥сть розумноњ в≥дпов≥д≥ породжуЇ розумове стражданн¤. ≤ душевн≥ стражданн¤ набагато г≥рш≥ в≥д будь-¤ких ф≥зичних.

оли людина дос¤гаЇ вищих стад≥й ментальноњ св≥домост≥, ≥ перед нею починаЇ розкриватис¤ наступна вища ступ≥нь, то вона зд≥бна гостр≥ше, н≥ж будь-коли, в≥дчувати незадоволенн¤ житт¤м. ¬она не може зрозум≥ти сама себе, своЇ походженн¤, долю, призначенн¤ ≥ природу.

≤снуЇ дв≥ площини св≥домост≥. ѕерша ≥з цих площин св≥домост≥, ¤ка стоњть вище Усамосв≥домост≥Ф психолог≥в (¤ку ми називаЇм ментальною св≥дом≥стю) може бути названа Усв≥дом≥стю ¤Ф, тому що вона даЇ св≥дом≥сть реальност≥ У¤Ф. ÷¤ св≥дом≥сть набагато вища Усамосв≥домост≥Ф людини, ¤ка в≥др≥зн¤Ї У¤Ф в≥д УтиФ.

¬она вище ≥ ≥тЇњ св≥домост≥, що дозвол¤Ї людин≥ в≥др≥зн¤ти У¤Ф в≥д р≥зноман≥тних властивостей мисленн¤, ¤к≥ вона закликаЇ за Уне-¤Ф, поки не наштовхуЇтьс¤ на н≥що, що не може в≥дкинути; що вона називаЇ У¤Ф, хоча ц¤ стад≥¤ значно вища ступен¤, на ¤кому стоњть б≥льш≥сть людей, ≥ Ї високим ступенем дос¤гненн¤ њњ.

ѕринародженн≥ св≥домост≥, наше У¤Ф п≥знаЇ самого себе ¤сн≥ше ≥ повн≥ше. ÷¤ св≥дом≥сть не Ї результатом роздум≥в, а саме Уусв≥домленн¤Ф Ц под≥бне тому, ¤к ф≥зична св≥дом≥сть ≥ ментальна св≥дом≥сть складають щось досконал≥ше в≥д У≥нтелектуального переконанн¤Ф.

УяФ знаЇ, що воно реальне, що воно маЇ основу у вищ≥й реальност≥, ¤ка лежить в основ≥ всього ¬сесв≥ту. «наючи це, наше У¤Ф знаЇ, що воно не може бути знищене чи пошкоджене; що йому не загрожуЇ смерть, що воно безсметрне.

≤ в ц≥й впевненост≥, ≥ в ц≥й св≥домост≥ приховуЇтьс¤ св≥т, сила. оли це розкриваЇтьс¤ людин≥, сумн≥в, страх, незадоволенн¤ спадаЇ з нењ, ≥ вона в≥рить в безстрашн≥сть, в ¤сн≥сть. “≥льки тод≥ вона може з повним розум≥нн¤м ≥ знанн¤м сказати: Уя ЇФ.

™ ще одна стад≥¤, ¤ка стоњть вище згаданого ступен¤, але њњ дос¤гають т≥льки де¤к≥ представники людства. «гадки про нењ приход¤ть з ус≥х крањн, час≥в ≥ в≥к≥в.

¬она була названа Укосм≥чною св≥дом≥стюФ, ≥ описуЇтьс¤ людьми, ¤к≥ нею волод≥ють ¤к усв≥домленн¤ Їдност≥ житт¤, ¤к св≥дом≥сть, що ¬сесв≥т заповнений Їдиним житт¤м, ¤к д≥йсне сприйн¤тт¤ ≥ знанн¤, що ¬сесв≥т повний житт¤, руху ≥ розуму, що не ≥снуЇ сл≥поњ сили чи мертвоњ матер≥њ ≥ що все живе в≥бруЇ ≥ Ї розумним. ¬се це в≥дноситьс¤ од ≥стинного ¬сесв≥ту, ¤кий складаЇ суть ≥ основу ¬сесв≥ту, енерг≥њ ≥ мисленн¤.

¬есь ¬сесв≥т вони сприймають ¤к –озум.

“≥льки дехто випробував цю форму св≥домост≥, в хвилини Упро¤сненн¤Ф (просв≥тленн¤), причому пер≥оди ц≥ продовжувались дуже невеликий час ≥ зникали, залишаючи за собою т≥льки спогади. ¬ момент Упро¤сненн¤Ф люди, ¤к≥ його в≥дчували, були у з≥ткненн≥ з вселенським знанн¤м ≥ житт¤м.

¬≥дносно Укосм≥чноњ св≥домост≥Ф можна сказати, що вона означаЇ щось б≥льще, н≥ж ≥нтелектуальне перконанн¤, в≥ра чи розум≥нн¤ факт≥в. ¬ хвилини великого духовного п≥дйому вони усв≥домлювали себе в присутност≥ “ворц¤.

™ де¤к≥ центри в розумов≥й ≥стот≥ людини, ¤к≥ можуть пролити св≥тло на запитанн¤ про ≥снуванн¤ “ворц¤ ≥ вищого розр¤ду ≥стот. ¬≥д цих центр≥в виходить та частина њњ Ув≥дчутт¤Ф, ¤ку вона називаЇ Урел≥г≥йним ≥нстинктомФ або ≥нту≥ц≥Їю. Ћюдина не приходить до св≥домост≥ Учогось потойб≥чногоФ шл¤хом свого ≥нтелекту; св≥дом≥сть Ц це Ї н≥би пром≥нь св≥тла, ¤кий виходить в≥д вищих центр≥в У¤Ф. ¬она зауважуЇ ц≥ промен≥ св≥тла, але не розум≥Ї њх; починаЇ робити складн≥ богословськ≥ ≥ рел≥г≥йн≥ побудови в по¤сненн¤ њм. јле робота ≥нтелекта н≥коли не волод≥Ї Ув≥дчутт¤мФ, ¤ке властиве сам≥й ≥нту≥ц≥њ.