ћенеджмент > ќрган≥зац≥¤ ¤к функц≥¤ управл≥нн¤

ќрган≥зац≥¤ ¤к функц≥¤ управл≥нн¤

ѕлан лекц≥њ

—утн≥сть функц≥њ орган≥зац≥њ.

ќснови теор≥њ орган≥зац≥њ.

ќснови орган≥зац≥йного проектуванн¤.

“ипи орган≥зац≥йних структур управл≥нн¤.

”правл≥нн¤ орган≥зац≥йними зм≥нами.

—утн≥сть функц≥њ орган≥зац≥њ

¬ процес≥ вивченн¤ ц≥Їњ теми важливо, насамперед, усв≥домити сутн≥сть трьох ключових категор≥й: "орган≥зац≥¤", "орган≥зац≥йний процес (д≥¤льн≥сть)", "орган≥зац≥йна структура". ¬с≥ вони т≥сно повТ¤зан≥ м≥ж собою, але не Ї синон≥мами.

ќрган≥зац≥¤ Ц це функц≥¤ управл≥нн¤, в межах ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ розпод≥л роб≥т пом≥ж окремими роб≥тниками та њх групами та узгодженн¤ њх д≥¤льност≥. –еал≥зац≥¤ функц≥њ орган≥зац≥њ зд≥йснюЇтьс¤ у процес≥ орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥.

ќрган≥зац≥йна д≥¤льн≥сть Ц це процес, за допомогою ¤кого кер≥вник усуваЇ невизначен≥сть, безладд¤, плутанину та конфл≥кти пом≥ж людьми щодо роботи або повноважень ≥ створюЇ середовище придатне дл¤ њх сп≥льноњ д≥¤льност≥.

ќсновними складовими орган≥зац≥йного процесу (орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥) Ї (докладн≥ше вони розгл¤даютьс¤ у третьому питанн≥ лекц≥њ):

а) розпод≥л прац≥ - розпод≥л загальноњ роботи в орган≥зац≥њ на окрем≥ складов≥ частини, достатн≥ дл¤ виконанн¤ окремим роб≥тником в≥дпов≥дно до його квал≥ф≥кац≥њ та зд≥бностей;

б) групуванн¤ роб≥т та вид≥в д≥¤льност≥ у певн≥ блоки (групи, в≥дд≥ли, сектори, цехи, виробництва тощо) - департаментал≥зац≥¤;

в) п≥дпор¤дкуванн¤ кожноњ такоњ групи кер≥вников≥, ¤кий отримуЇ необх≥дн≥ повноваженн¤ (делегуванн¤ повноважень);

г) визначенн¤ к≥лькост≥ роб≥тник≥в, безпосередньо п≥длеглих даному менеджеров≥ (встановленн¤ д≥апазону контролю);

д) забезпеченн¤ вертикальноњ та горизонтальноњ координац≥њ роб≥т та вид≥в д≥¤льност≥ (створенн¤ механ≥зм≥в координац≥њ).

ќрган≥зац≥йний процес Ц це достатньо складний вид д≥¤льност≥. …ого складн≥сть пол¤гаЇ у необх≥дност≥ вибору р≥шенн¤ з безл≥ч≥ можливих альтернатив, кожна з ¤ких не поступаЇтьс¤ решт≥ з точки зору рац≥ональност≥ прийн¤тт¤ орган≥зац≥йного р≥шенн¤. ÷е наочно п≥дтверджуЇ рис.4.1., на ¤кому представлено континууми можливих р≥шень в межах орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥. ( онтинуум Ц це безперервна сукупн≥сть, наприклад, в математиц≥ Ц це сукупн≥сть вс≥х точок пр¤моњ, ¤ка екв≥валентна сукуност≥ вс≥х д≥йсних чисел).  ≥нцевим

–ис.4.1.  онтинууми можливих р≥шень в процес≥ орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥

результатом орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥ Ї виб≥р певноњ позиц≥њ на вс≥х континуумах складових орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥. “акий виб≥р у п≥дсумку ≥ формуЇ орган≥зац≥йну структуру.

ќрган≥зац≥йна структура в теор≥њ управл≥нн¤ визначаЇтьс¤ ¤к абстрактна категор≥¤, що характеризуЇтьс¤ трьома орган≥зац≥йними параметрами: 1) ступенем складност≥; 2) ступенем формал≥зац≥њ; 3) ступенем централ≥зац≥њ (рис.4.2.).

–ис.4.2. ќсновн≥ складов≥ категор≥њ "орган≥зац≥йна структура"

ѕ≥д складн≥стю розум≥Їтьс¤ те, ¤к багато виразних ознак маЇ орган≥зац≥¤. „им глибше розпод≥л прац≥, чим б≥льше вертикальних р≥вн≥в в ≥Їрарх≥њ управл≥нн¤, тим б≥льше структурних п≥дрозд≥л≥в, тим складн≥ше координувати д≥¤льн≥сть людей в орган≥зац≥њ.

—туп≥нь, у ¤кому орган≥зац≥¤ покладаЇтьс¤ на правила та процедури, спр¤мовуючи повед≥нку своњх роб≥тник≥в ≥ Ї ступенем формал≥зац≥њ. „им б≥льше правил та регул¤тор≥в в орган≥зац≥њ, ¤к≥ вказують, що можуть робити сп≥вроб≥тники, а що - н≥, тим б≥льш формал≥зованою Ї структура орган≥зац≥њ.

÷ентрал≥зац≥¤ визначаЇ м≥сце, де переважно зосереджено право прийн¤тт¤ р≥шень. якщо вс≥ р≥шенн¤ (або њх б≥льш≥сть) приймаютьс¤ вищими кер≥вниками, тод≥ орган≥зац≥¤ Ї централ≥зованою. ƒецентрал≥зац≥¤ означаЇ, що право прийн¤тт¤ певних р≥шень передаЇтьс¤ з вищих р≥вн≥в управл≥нн¤ на нижч≥.

2. ќснови теор≥њ орган≥зац≥њ

«а критер≥Їм часу в розвитку теор≥њ орган≥зац≥њ вид≥л¤ють :

1) класичну (≥Їрарх≥чну) теор≥ю орган≥зац≥њ;

2) неокласичну ( повед≥нкову) теор≥ю орган≥зац≥њ;

3) сучасну ( ситуац≥йну) теор≥ю орган≥зац≥њ.

 ласична теор≥¤ орган≥зац≥њ сформувалас¤ ¤к загальний теоретичний п≥дх≥д до визначенн¤ орган≥зац≥йних параметр≥в, ¤кий грунтуЇтьс¤ на:

вивчен≥ анатом≥њ орган≥зац≥њ;

њњ формальн≥й структур≥;

розпод≥л≥ прац≥ та спец≥ал≥зац≥њ;

використанн≥ ≥Їрарх≥њ у побудов≥ орган≥зац≥њ.

¬ центр≥ уваги неокласичноњ (повед≥нковоњ) теор≥њ орган≥зац≥й знаходитьс¤ людина в орган≥зац≥њ, б≥льш конкретно Ц соц≥о-психолог≥чн≥ в≥дношенн¤, ≥ндив≥дуальн≥ та групов≥ взаЇмозвТ¤зки, децентрал≥зац≥¤ повноважень тощо.

—учасна теор≥¤ розгл¤даЇ орган≥зац≥ю ¤к в≥дкриту систему, ¤ка знаходитьс¤ у пост≥йн≥й взаЇмод≥њ з≥ своњм зовн≥шн≥м середовищем, до ¤кого вона маЇ пристосуватис¤. —учасна теор≥¤ орган≥зац≥њ спр¤мована на вивченн¤ механ≥зм≥в адаптац≥њ орган≥зац≥њ до свого середовища.

¬ основу класичноњ теор≥њ орган≥зац≥њ покладено результати досл≥джень ј.‘айол¤ та ћ.¬ебера. ¬они намагалис¤ вид≥лити загальн≥ характеристики та законом≥рност≥ управл≥нн¤ будь-¤кою орган≥зац≥Їю. «а мету своњх досл≥джень вони ставили вид≥ленн¤ "ун≥версальних принцип≥в управл≥нн¤", дотримуючись ¤ких можна забезпечити усп≥х орган≥зац≥њ.

Ќайб≥льш ч≥тко 14 таких ун≥версальних принцип≥в сформулював ј.‘айоль (див. рис.1.7. (“ема 1. Уѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть менеджментуФ)) у книз≥ "«агальна промислова адм≥н≥страц≥¤" (ѕариж, 1916).

≤ншим в≥домим теоретиком класичноњ школи теор≥њ орган≥зац≥й був ћ.¬ебер ("“еор≥¤ соц≥альних та економ≥чних орган≥зац≥й", 1947). ¬≥н в результат≥ емп≥ричного анал≥зу церковних, ур¤дових, в≥йськових та комерц≥йних орган≥зац≥й сформулював концепц≥ю ≥деальноњ бюрократ≥њ. ¬ебер розгл¤дав бюрократ≥ю ¤к нормативну модель, ¤к ≥деал, дос¤гненн¤ ¤кого мають прагнути вс≥ орган≥зац≥њ.

«а ¬ебером ≥деальна бюрократ≥¤ маЇ 5 наступних основних характеристик:

високий ступ≥нь розпод≥лу прац≥ - кожна операц≥¤ повинна виконуватис¤ спец≥ал≥стом;

ч≥тка управл≥нська ≥Їрарх≥¤ - кожний нижчий р≥вень контролюЇтьс¤ вищим ≥ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ йому;

численн≥ правила, стандарти та показники оц≥нки роботи - орган≥зац≥¤ повинна розробити та встановити певний наб≥р правил та стандарт≥в, аби гарантувати певну Їдн≥сть виконанн¤ роб≥т;

"дух формальноњ безособовост≥" - менеджери повинн≥ управл¤ти б≥знесом за в≥дсутност≥ симпат≥й та переваг щодо окремих роб≥тник≥в;

п≥дб≥р кадр≥в в орган≥зац≥њ маЇ зд≥йснюватис¤ виключно за д≥ловими та профес≥йними ¤кост¤ми кожного сп≥вроб≥тника.

“аблиц¤ 4.1.

—ильн≥ та слабк≥ сторони ≥деальноњ бюрократ≥њ

Ќайб≥льш ч≥тко повед≥нковий п≥дх≥д в теор≥њ орган≥зац≥њ був сформульований у прац¤х професора ћ≥ч≥ганського ун≥верситету –.Ћайкерта. ¬ивчаючи результати д≥¤льност≥ багатьох великих комерц≥йних орган≥зац≥й з метою зТ¤суванн¤ питань, що робить њх роботу б≥льш ефективною, в≥н д≥йшов висновку, що орган≥зац≥њ, ¤к≥ ор≥Їнтувалис¤ на бюрократичну модель були менш ефективними проти орган≥зац≥й, ¤к≥ прид≥л¤ли б≥льше уваги створенню робочих груп, повед≥нковим та соц≥альним аспектам д≥¤льност≥ орган≥зац≥й.

Ћайкерт запропонував характеризувати орган≥зац≥њ за допомогою таких 8 ключових характеристик:

процеси л≥деруванн¤;

процеси мотивац≥њ;

процеси комун≥кац≥й (формальноњ ≥ неформальноњ);

процеси взаЇмод≥њ (кер≥вник п≥длеглий);

процеси прийн¤тт¤ р≥шень( зверху, знизу);

процеси встановленн¤ ц≥лей (залученн¤ п≥длеглих);

процеси контролю (жорсткий, частий ≥ навпаки);

процеси дос¤гненн¤ ц≥лей (оц≥нка роботи по дос¤гненню ц≥лей).

¬≥дпов≥дн≥ значенн¤ кожного з цих параметр≥в дозвол¤ють в≥днести ту або ≥ншу орган≥зац≥ю до одн≥Їњ з 4 запропонованих Ћайкертом систем управл≥нн¤ (рис.4.3.).

Ѕазисну бюрократичну форму орган≥зац≥њ –.Ћайкерт назвав "—истема 1". ≤ншою крайньою формою Ї "—истема 4".

Ћайкерт вважав, що до "системи 4" ¤к найб≥льш ефективноњ з точки зору орган≥зац≥йних параметр≥в мають прагнути вс≥ орган≥зац≥њ.

“аким чином, повед≥нковий п≥дх≥д (так само ¤к ≥ бюрократичний) Ї у≥версальноор≥Їнтованим, тобто з позиц≥й цих двох п≥дход≥в ≥снуЇ лише один найкращий вар≥ант орган≥зац≥йного р≥шенн¤. ¬ цьому ≥ пол¤гаЇ основний недол≥к ¤к класичноњ,так ≥ повед≥нковоњ теор≥й орган≥зац≥њ.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ќрган≥зац≥¤ ¤к функц≥¤ управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (16197 прочитано)